Педагогічний малюнок як вид оригінальної графіки

План Вступ 2 Розділ І. Педагогічний малюнок як вид оригінальної графіки 4 1.1. Поняття про малюнок 4 1.2. Види малюнків 7 1.3. Процес виконання навчального малюнка 10 1.4. Матеріали для роботи над малюнком 13 Розділ ІІ. Малювання навчального малюнку на уроках образотворчого мистецтва 17 2.1. Малювання плоских предметів 17 2.2. Перспективне малювання 24 2.3. Формування у школярів практичних навиків педагогічного малюнку на уроках образотворчого мистецтва 29 Висновки 32 Список використаних джерел 33 Додатки 35 >>>>
Проективний малюнок як метод психокорекції в індивідуальній та груповій роботі

План Вступ 3 Розділ I.Психокорекція і її місце серед методів психотерапії 5 1.1.Зміст психокорекції 5 1.2.Організація психокорекційної роботи 6 Розділ II.Арттерапія та проективна психологія. 12 2.1. Психокорекція за допомогою арттерапії 12 2.2. Проективна психологія 16 Розділ III. Проективний малюнок як метод психокорекції в індивідуальній та груповій роботі 27 3.1.Проективне малювання в психокорекційній арттерапії 27 3.2.Методика застосування проективного малюнка 27 Висновки та практичні поради 34 Список використаної літератури 36 Мета дослідження. Отже виходячи з вищесказаного ми обрали метою нашого дослідження вивчити проективний малюнок як метод психокорекції в індивідуальній та груповій роботі. Об’єкт дослідження. Загальна система методів психокорекції. Предмет дослідження. Проективний малюнок як метод психокорекції в індивідуальній та груповій роботі. >>>>
Задачі з матпрограмування

План Завдання №1 …………………………………………………………………3 Завдання №2 …………………………………………………………………4 Список використаної літератури …………………………………………..6 Завдання №1 Дайте геометричне розв’язання задачі лінійного програмування. Розв’язання На координатній площині зобразимо всі задані нерівності і визначимо область, в якій знаходиться розв’язок задачі: Замальована область, є областю в якій знаходиться розв’язок задачі. На цьому ж малюнку зобразимо пунктирною лінією графік функції: Шуканим розв’язком заданої задачі буде та точка замальованою області, яку останньою перетне лінія графіку функції (пунктирна) рухаючись по напрямку . З малюнка видно, що такою точкою буде точка з координатами (9;0). Отже, Завдання №2 Записати задачу 1 в канонічній формі і розв’язати із застосуванням симплекс-методу. Розв’язання Запишемо канонічну форму задачі лінійного програмування, тобто всі знаки нерівностей замінюємо на знаки рівності: Початковим буде наступний розв’язок: Для отримання шуканого розв’язку застосуємо симплекс-метод розв’язання задачі лінійного програмування. Для цього на основі системи рівнянь складемо допоміжну першу симплекс таблицю: 2 2 0 0 0 Бз Сб Ро 1 0,00 3,00 1,00 1,00 -1,00 0,00 0,00 2 0,00 18,00 2,00 3,00 0,00 1,00 0,00 3 0,00 -1,00 1,00 -1,00 0,00 0,00 -1,00 F 0,00 -2,00 -2,00 0,00 0,00 0,00 Використовуючи метод Жордана-Гауса проводимо ітерацію відносно визначеного нами елемента. Після проведення ітерації ми отримаємо наступну другу симплекс таблицю: 2 2 0 0 0 Бз Сб Ро 1 0,00 -6,00 0,00 -0,50 -1,00 -0,50 0,00 2 2,00 9,00 1,00 1,50 0,00 0,50 0,00 3 0,00 -10,00 0,00 -2,50 0,00 -0,50 -1,00 F 18,00 0,00 1,00 0,00 1,00 0,00 Отримана таблиця свідчить про те, що ми отримали оптимальний розв’язок, про це свідчить той факт, що коефіцієнти в останньому рядочку є додатними. Отже, . >>>>
Поживні речовини і мікроелементи (біохімія)

Вступ 3 1. Поживні речовини 4 1.1. Білки 4 1.2. Вуглеводи та їх обмін 7 1.3. Жири 10 2. Мікроелементи 12 3. Вітаміни і ферменти в життєдіяльності організмів 16 Висновок 22 Список використаної літератури 23 >>>>
Хімічні властивості товарів

1. Неорганічні речовини харчових продуктів 3 1.1. Вода 3 1.2. Мінеральні елементи. 4 2. Органічні речовини харчових продуктів 8 2.1. Білки 8 2.2. Вуглеводи 10 2.3. Ліпіди 13 2.4. Вітаміни і ферменти 15 Список використаної літератури 19 >>>>
Перспективи одержання білка на природному газі, метанолі та етанолі

Вступ 3 1. Білки – характеристика та дослідження 4 2. Субстрати для отримання білка 7 3. Метанотрофні бактерії як об'єкт отримання білка у біотохнології 10 4. Методи фракціонування білків 14 Висновок 17 Список використаної літератури 18 >>>>
ТОРТ „МОНАСТИРСЬКА ІЗБА” (кулінарія)

ВСТУП 2 1) А) ОРГАНІЗАЦІЯ ЧАСТИН РОБОТИ 4 б) Інструменти та інвентар 8 в) Санітарні вимоги до приміщення і гігієни працівників 10 2) ОБЛАДНАННЯ: ЗБИВАЛЬНА МАШИНА Й ЕЛЕКТРОШАФА 13 3) МАЛЮНОК ВАШОГО ВИРОБУ 17 4) КАЛЬКУЛЯЦІЯ 18 5) ОХОРОНА ПРАЦІ 20 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 22 >>>>
Ергономічні властивості товарів

План 1. Ергономічні властивості товарів 3 2. Білки, значення для організму людини, вміст у харчових продуктах, основні властивості, норми споживання 3 3. Чинники формування якості товарів 5 Список використаної літератури 9 >>>>
Конспект по хімії

1. Насичені та ненасичені вуглеводні 3 2. Ароматичні вуглеводні 5 3. Галагенопохідні вуглеводнів 7 4. Одноатомні та багатоатомні спирти, феноли, прості ефіри (естери) 8 5. Альдегіди та кетони (карбонільні сполуки) 12 6. Карбовані кислоти. Жири. Мила. 14 7. Оксикислоти, фенолокислоти. 17 8. Вуглеводи. Моносахариди, дисахариди, полісахариди. 18 9. Амінокислоти та білки 22 10. Гетероциклічні сполуки 24 Література 27 >>>>
Контрольна з біохімії

1. Предмет і завдання курсу «Біохімія». Структура та хімічний склад живих організмів 3 2. Білки 6 3. Обмін білкових речовин і нуклеїнових кислот 10 4. Вуглеводи та їх обмін 13 5. Загальний обмін речовин в організмі 16 6. Ліпіди та їх обмін 19 7. Вітаміни і ферменти в життєдіяльності організмів 22 Список використаної літератури 28 >>>>
Роль білків, яєць формування їх технологічних властивостей

Вступ 2 1. Білки – високомолекулярні природні органічні речовини 4 2. Синтез білків 6 3. Роль та функції білків 9 4. Види яєць 12 5. Роль яєць у харчуванні. Страви з яєць 13 Висновки 16 Література 18 >>>>
Іноземна кухня «Америка і Канада»

ВСТУП 2 1) А) ОРГАНІЗАЦІЯ ЧАСТИН РОБОТИ 4 б) Інструменти та інвентар 5 в) Санітарні вимоги до приміщення і гігієни працівників 7 2) ОБЛАДНАННЯ: ЗБИВАЛЬНА МАШИНА Й ЕЛЕКТРОШАФА 9 3) А) МАЛЮНОК ВАШОГО ВИРОБУ 12 б) Картопля: виробничі рецептури, біотехнології 13 в) Підготовка сировини до виробу 15 г) Технологія приготування рибних паличок 17 4) КАЛЬКУЛЯЦІЯ 19 5) ОХОРОНА ПРАЦІ 21 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 22 >>>>
Неявні функції. Аналітичні криві та поверхні

Зміст. Вступ. 3 1. Поняття неявної функції. 4 2. Існування неявної функції. Основні теореми. 5 3. Аналітичні криві на площині. 7 4. Поверхні и криві у просторі. 14 Висновок. 17 >>>>
Контрольна робота з психології творчості

ЗМІСТ 1. Теорія психології мистецтва Л.С. Виготського 3 2. А. Маслоу про творчу особистість та проблему самоактуалізації 4 3. Проблеми діагностики креативності 6 4. Психологічний погляд на генезис обдарованості 9 5. Фантазія і творча діяльність 10 6. Дитячий малюнок як творчість 13 7. Натхнення і творча криза 15 8. Можливості і використання психодіагностичного тесту “Будинок. Дерево. Людина.” 17 9. Творчість і сублімація 18 Список використаної літератури 22 >>>>
Контрольна робота з предмету Інформатика

1. Класифікаційні методи кодування. Поняття класифікації, класифікаційних ознак, класифікаційних групувань 3 2. Системний блок. Складові частини. Поняття системної (материнської плати) 5 3. Поняття конкретного меню, принцип формування його складу та виконання окремих операцій в операційній системі Windows 10 4. Використання майстра функцій електронної таблиці MS Excel 12 5. Конструювання звіту для представлення даних засобами прикладної програми MS Access 19 6. Задача. 22 Створити текстовий документ та добавити в нього малюнок і таблицю, користуючись допоміжними програмами операційної системи Windows та пакетами прикладних програм MS Office. Список використаної літератури 23 >>>>
Емоційний звязок між матіррю та дитиною, його вплив на розвиток

Зміст Вступ 3 1. Емоційний зв'язок між матір’ю та дитиною, його вплив на розвиток дитини 4 2. Експериментальні дослідження розвитку особливостей емоційної сфери дітей залежно від соціально-психологічних умов виховання 10 Висновок 14 Література 15 До 2 п. Для дослідження особливостей емоційної незахищеності, тривожності, недовіри до себе, почуття меншовартості, сімейної комфортності, ворожості, конфліктності, фрустрації, труднощів спілкування, депресивності використовувалися адаптовані проективні тести: “Будинок. Дерево. Людина” (Дж. Бук, 1948); “Малюнок сім’ї” (Р. Барнс, 1972); “Тест тривожності” (Р. Темпл, М. Доркі, А. Аллен). Діагностика радості, гніву, сором’язливості, інтересу, образи, страху проводилася за модифікованою нами методикою шкал Дембо (1970). Для аналізу нами були виділені група дітей трьох років. З урахуванням умов виховання, ця вікова група була розподілена ще й на 4 підгрупи. >>>>
Інформаційні системи в туристичній галузі

Файл 1 - 8 стор.: 1. Сучасна система резервування та бронювання туристичних послуг Українська туристична інформаційна система (UTIS) 2. Використані ресурси Файл 2 - 4 стор.: Варіант № 10 1. Створити індивідуальну поштову скриньку на Yandex.ru або іншому поштовому сервері, вказати в логині: прізвище, курс, наприклад (Petrova-5), 2. Створити в текстовому процесорі MS Word документ, у якому дати відповіді на наступні питання: - Локальні мережі, призначення та використання - Сучасна система резервування та бронювання туристичних послуг АМАДЕУС( Amadeus Global Travel Distribution) зберегти даний документ за адресою: D: zaoch IST.doc. Першу сторінку оформити як титульну. 3. Використовуючи будь-яку пошукову систему знайти інформацію туристського напрямку по - Естонії (1-2 стр) Скопіювати знайдену інформацію в текстовий процесор MS Word, відформувати документ, скопіювати малюнок по даній країні та зберегти у файл D:zaoch ISTl.doc. 4. Відправити повідомлення за адресою [email protected] або [email protected] , приєднати до повідомлення файли IST.doc та ISTl.doc. Текст повідомлення : Контрольна робота з предмету «Інформаційні системи в туристичній галузі» студента 5 курсу, прізвище, ім'я, по батькові. >>>>
Мікроекономика

Задача 1. 3 Задача 1. На основі даних підприємства по виробництву порцелянових виробів про залежність сукупних витрат від обсягу випуску продукції в короткому періоді визначте витрати: постійні, змінні, граничні, середні сукупні, середні постійні, середні змінні. Останні чотири величини зобразіть графічно. Обсяг 0 1 2 3 4 5 б 7 8 9 10 11 виробництва сервізів в од часу Загальні 40 80 102 118 130 144 160 180 203 234 280 348 витрати, гр.од Задача 2. 6 Задача 2. Місячний дохід становить 1000 гр. од. Використовуючи малюнок, виконайте наступні завдання. а) Знайдіть ціну товару X. б) Визначте ціну товару У в т. А і т. В. в) Запишіть рівняння зображених бюджетних ліній. г) Побудуйте лінії попиту споживача товару У. Задача 3. 9 Задача 3. Коефіцієнт перехресної еластичності попиту на свинину по відношенню до ціни курчат EXY = 0,999. Припустимо, відбулося 10 % зниження ціни курчат. Розрахуйте процентну зміну обсягу попиту на свинину. Задача 4 10 Задача 4 Інформація про функцію попиту на продукцію монополіста і його загальні витрати наведена в таблиці: Обсяг випуску (штуки) Ціна (гр. од.) Загальні витрати (гр. од.) 1 12 23 2 11 24 3 10 25 4 9 27 5 8 ЗО 6 7 34 7 6 39 8 5 45 9 4 52 а) який обсяг випуску продукції забезпечить максимізацію прибутку б) зобразіть графічно криву загального доходу і витрат, граничного доходу і граничних витрат Проаналізуйте дану ситуацію. Література 13 >>>>
Психологічні умови ефективності розвитку спілкування у дитячому віці

ВСТУП 3 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОНЯТТЯ СПІЛКУВАННЯ 5 1.1. Види спілкування 5 1.2. Функції спілкування 7 1.3. Особливості спілкування в дитячому віці 8 2. ПСИХОЛОГІЧНІ УМОВИ РОЗВИТКУ СПІЛКУВАННЯ 13 2.1. Вікове психологічне дошкільне спілкування 13 2.2. Вікове психологічне спілкування молодшого шкільного віку 16 2.3. Педагогічне спілкування дошкільного віку 18 2.4. Педагогічне спілкування молодшого шкільного віку 21 3. ЕМПІРІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ: ПРОБЛЕМА ВПЛИВУ ЕМОЦІЙНОЇ ТРИВОЖНОСТІ НА СПІЛКУВАННЯ ДИТИНИ В ГРУПІ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ 26 ВИСНОВКИ 42 ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА 45 ДОДАТКИ 46 Мета курсової роботи полягає у визначенні головних психологічних умов розвитку спілкування в дитячому віці. Предметом дослідження курсової роботи є умови розвитку спілкування дітей. Об’єктом дослідження курсової роботи є група дітей старшого дошкільного віку. Літературна база курсової роботи складається переважно з робіт російських дослідників та деяких періодичних джерел. Структурно робота складається зі вступу, трьох розділів з підпунктами, висновків, використаної літератури та додатків. Експериментальне вивчення проблеми впливу емоційної тривожності на спілкування дитини в групі старшого дошкільного віку Мета: вивчити вплив емоційної тривожності на спілкування дитини в групі старшого дошкільного віку. Гіпотеза: передбачається, що в результаті експерименту буде отриманий такий результат: діти з високим рівнем тривожності мають несприятливе положення у відношенні спілкування з іншими дітьми в групі. Задачі: 1. Вивчити емоційну сферу дітей старшого дошкільного віку; 2. вивчити міжособистісні відносини в групі дітей старшого дошкільного віку; 3. вивчити статусне положення дітей у групі з різним рівнем тривожності. Предмет дослідження: залежність спілкування дитини старшого дошкільного віку від різного рівня тривожності. Об'єкт дослідження: група дітей старшого дошкільного віку. Для дослідження емоційного стану кожної дитини групи використовувався рисунковий тест Бака “Будинок-Дерево-Людина”, методику “Малюнок неіснуючої тварини”. Також проводилася діагностика міжособистісних відносин дітей за методикою вивчення дитячої групи (соціометрія й аутосоціометрія) >>>>
Соціальні погляди Платона і Арістотеля

ВСТУП 2 1. СУСПІЛЬНІ ПОГЛЯДИ ПЛАТОНА 2 2. КРИТИКА АРІСТОТЕЛЕМ СУСПІЛЬНИХ ПОГЛЯДІВ ПЛАТОНА 7 ВИСНОВКИ 12 Література 13 ВСТУП Духовна спадщина давніх греків, на мою точку зору, має як би подвійний характер. З одного боку їх дослідження в різних сферах людського буття вражають своєю глибиною, широтою поглядів, оригінальністю мислення. Багато чого з їх напрацювань до сих пір не перевершені сучасними дослідниками. Можна припустити, що деякі з їх ідей, навіть до кінця не зрозумілі нашим сучасникам. Особливо це стосується філософських поглядів про час, простір, розвиток, існування надприродних сил, царину ідей. Протилежне можна сказати про дослідження ними суспільних утворень. Вони чомусь не розуміли, що суспільство – це явище зовсім іншої природи, ніж природа і людина. Суспільство, як і людину, вони не відрізняли від світу речей. Не розуміли його як якесь окреме поняття. Суспільство для них – це і є держава, яка складається з суми людей або сімей. Хоча держава і суспільство на сьогоднішній день – це, якщо не протилежні, то дуже різні поняття. Платон і Аристотель – філософи Давньої Греції, які значну свою увагу присвятили дослідженню соціальних питань. Ознайомлення з їхніми поглядами надає змоги більш глибоко засвоїти поняття суспільства і держави та порівняти їх з сучасними концепціями цих явищ. ВИСНОВКИ Платон і Арістотель в своїх творах пояснювали не суспільство як явище оточуючого світу, а його улаштування у вигляді соціальних систем того часу – давньогрецьких міст-полісів. Пріоритет в своїх міркуваннях вони надавали пануючим верствам суспільства: царської родині, аристократам, багатіям, військовим керівникам. Вони, на їх думку, є основою і запорукою справедливого розвитку суспільства. Практично, обидва вони підходили до розгляду соціального з ідеалістичної точки зору. Показуючи людям можливість існування ідеальні держави у площині надреального, вони нібито обвинувачували їх в неспроможності побудувати таку державу в реальних умовах. Багато говорячи про справедливість, вони одночасно обґрунтовували законність жахливого становища рабів, які були на той час основою економічного розвитку та розквіту грецьких міст. Погляди Платона і Аристотеля не співпадає з сучасними концепціями відносно найкращої форми державного устрою. Якщо на сьогоднішній день загальновизнаною такою формою є демократія, то і Платон, і Аристотель додержувалися думки, що це є монархія або влада аристократії. >>>>
Стосунки в колективі

Вступ 3 1. Вплив соціально-психологічного клімату на стосунки в колективі. 4 2. Конфлікти в групі як особливий вид стосунків в колективі. 8 3. Стосунки в колективі як психологічна взаємодія індивідів. 11 Висновки 14 Література 15 Вступ Стосунки в колективі знаходяться в площині уваги психології як науки через те, що, по-перше, стосунки, поведінка людського індивіда розглядаються психологією як прояв його діяльності, а діяльність, в свою чергу, є предметом психологічних досліджень через поняття активності, потреб і мотивацій людини, які вона має в процесі здійснення окремих актів поведінки і всієї своєї діяльності в цілому. По-друге, стосунки в колективі в значній мірі залежать від моральних і психологічних характеристик членів, які його складають. Всі психологічні якості особистості (її емоційна, вольова та когнітивна сфера) вивчаються різними галузями психології. Але найголовніше, що досліджує психологія в колективі – це прояви групової свідомості, колективних настроїв і взагалі, психологію групової діяльності. В даній роботі будуть розглянуті найважливіші, на наш погляд, психологічні аспекти групової поведінки, які визначають стосунки в колективі: формування сприятливого соціально-психологічного клімату в групі, виникнення конфліктів в колективі, а також психологічні механізми взаємовпливу індивідів в процесі спілкування в групі. Висновки Стосунки в колективі в значній степені залежать від самих людей. Кожний індивід є неповторним, має свій набір особистісних характеристик, у відповідності з якими відбувається його спілкування в групі. Моральні, ділові та психологічні якості особистості визначають стиль її поведінки в групі, роблять її конформною або неконформною для інших членів. Найбільші переваги в налагодження стосунків з людьми мають конформні і комунікабельні особистості, тобто ті, які мають такий набір внутрішніх якостей, що без напруження дозволяє їй налагоджувати і підтримувати контакти з іншими індивідами, адекватно оцінювати ситуацію, чітко, без подвійних тлумачень репрезентувати себе на міжособистісному рівні. Значний вплив на стосунки в колективі здійснюють соціально-психологічні фактори, тобто вплив самої групи, її тиск на особистість. В цьому плані кожний індивід підвернутий дії певних механізмів взаємовпливу, які не завжди осмислюються на рівні свідомого контролю над собою. Імітація, навіювання, конформність, переконання – як механізми взаємовпливу структурують поведінку індивіда в різноманітних ситуаціях спілкування, визначають форму і характер стосунків людей в колективі. Особливо стосунки в колективі залежать від таких характеристик групи як соціально-психологічний клімат і конфліктність. Повсякденна атмосфера комунікативної взаємодії, усталені стереотипи поведінки та способів розв’язання проблемних питань визначають характер стосунків в колективі, надають їм своєрідне забарвлення, яке є різним в різних колективах і групах. >>>>
2 контрольні з інтернет-технологій

Варіант 2 1. Дайте загальну характеристику основних сервісів Internet (електронної пошти, телеконференцій, FTP. Web). 2. Для чого і як в Internet організована система доменних імен? Яку інформацію можна отримати з аналізу доменного імені? 3. Як при роботі з Microsoft Outlook Express 97 додати електронну візитну картку до листа, що відсилається? Як налаштувати програму на те, щоб така картка додавалась автоматично до кожного листа, що відсилається? 4. Як у Microsoft Outlook Express 97 серед листів, що надійшли, знайти ті, що містять вкладення? 5. Як, використовуючи Microsoft Outlook Express 97, надіслати повідомлення у групу новин' 6. Опишіть призначення кнопок панелі інструментів броузера Internet Explorer. 7. Як у Microsoft Internet Explorer 5.0 малюнок активної сторінки зробити малюнком робочого столу? 8. Як у Microsoft Internet Explorer 5.0 можна зберегти документ на жорсткому диску, не відкриваючи його для перегляду? 9. Для чого призначена мова HTML (HyperText Markup Language)? 10. Як на мові HTML виділити фрагмент документа напівжирним шрифтом, курсивом, підкресленням'' 11. Як у HTML-документ вставити гіперпосилання на інший документ? 12. Як документ Microsoft Word 97 конвертувати у формат HTML? 13. Як використовуючи Microsoft Word 97 або Microsoft FrontPage 98, створити на Web-сторінці нумерований список? 14. Для чого в Microsoft Word 97 використовується спеціальний стиль "Разметка HTML"? 15 Що таке CGI-скрипти? Які мови програмування можуть використовуватись для їх написання? 16. Які стандартні ефекти використовують дизайнери при роботі з Adobe Photoshop 6.0? 17. Як забезпечується безпека комерційних операцій у мережі? 18. Поясніть терміни: банер, банерний обмін, банерна реклама. 19. Поясніть принцип функціонування ІР-телефонії. 20. Які переваги надає використання активного робочого столу в Microsoft Windows 98? Контрольна 2: Варіант 4 1. Що таке мережні протоколи та в чому полягає багаторівневий принцип їх побудови? Назвіть рівні протоколів сімейства TCP/IP й охарактеризуйте їх. 2. Як у Microsoft Outlook Express 97 зберегти окремим файлом вкладення до електронного листа? 3. Як у Microsoft Outlook Express 97 заблокувати надходження повідомлень від конкретного адресата? 4. Як налаштувати Microsoft Outlook Express 97 для роботи з групами новин в автономному режимі? 5. У чому полягає сутність механізму закладок? Як додати, перемістити, вилучити закладку в Internet Explorer? 6. Як у Microsoft Internet Explorer 5.0 використати адресний рядок для пошуку Web-документів? 7. Як у Microsoft Internet Explorer 5.0 зберегти на жорсткому диску повністю Web-сторінку разом з усіма файлами, необхідними для її відображення при відсутності каналу зв'язку з Internet? 8. Як налаштувати Microsoft Internet Explorer 5.0 на використання для пошуку кількох пошукових систем, наприклад Yadex, Rambler, Aport? 9. Назвіть обов'язково присутні в кожній Web-сторінці теги HTML. Поясніть їх призначення. 10. Для чого у Web-документах використовуються списки, як їх можна створити на мові HTML? 11. Як задати фон HTML-доку мента? 12. Як у Microsoft Word 97 створити власний шаблон для Web-сторінки? 13. Як за допомогою Microsoft Word 97 або Microsoft Front-Page 98, змінити фон або текстуру Web-сторінки? 14. Як перевірити правопис при підготовці Web-сторінки в Microsoft Word 97? 15. Для чого призначена Flash-технологія? 16. З яких елементів складається вікно Adobe Photoshop 6.0? Яке призначення цих елементів? 17. У чому полягають переваги електронних банків? 18. Зазначте засоби просування інформаційного ресурсу в мережі, дайте їх коротку характеристику. 19. Охарактеризуйте скретч-картки "Алло", ALTERTELECOM і "Пріоком". 20. Як у Microsoft Windows 98 задати графік оновлення Web-сторінки на активному робочому столі? >>>>
Соціальний конфлікт: підходи до аналізу і методи розв’язання

Вступ 3 Розділ 1 5 ПОРІВНЯННЯ КОНФЛІКТОЛОГІЧНИХ ПІДХОДІВ ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ ТА ФУНКЦЙ СОЦІАЛЬНОГО КОНФЛІКТУ 5 1.1. Проблема визначення соціального конфлікту в соціології 5 1.2. Соціологічні підходи до визначення функцій соціальних конфліктів в суспільстві 9 Розділ 2 17 СОЦІАЛЬНІ КОНФЛІКТИ В ПОЛІТИЧНОМУ ЖИТТІ УКРАЇНИ 17 2.1. Політичний конфлікт як основний соціальний конфлікт українського суспільства 17 2.2. Соціальне протистояння в політичному житті України 22 Розділ 3 27 ЗАСТОСУВАННЯ РІЗНИХ КОНФЛІКТОЛОГІЧНИХ МОДЕЛЕЙ ДЛЯ РОЗВЯЗАННЯ КОНФЛІКТІВ В УКРАЇНІ 27 3.1. Управління та врегулювання соціальних конфліктів 27 3.2. Стратегії розв’язання політичних конфліктів 32 Висновки 38 Список використаної літератури 40 Вступ Актуальність дослідження. На початку ХХІ ст. перед людством постала безальтернативна проблема: або оволодіти наукою й мистецтвом розв’язання чи припинення конфліктів, або втратити перспективи виживання на Землі через численні та руйнівні конфлікти. Глобальні конфлікти попередніх століть стали головною причиною масової загибелі людей внаслідок терору тоталітарних режимів, заколотів і бунтів, революцій та контрреволюцій. Проблема конфліктної взаємодії в суспільстві є актуальною протягом усього існування людської цивілізації. Історія людства довела, що конфлікт не належить до тих явищ, якими можна управляти лише керуючись здоровим глуздом й певним життєвим досвідом. Щоб справити на нього ефективний вплив, необхідно, принаймні, розуміти істинні витоки та причини виникнення конфлікту, виявити закономірності його розвитку й прогнозувати його можливі наслідки. Тому конфлікти в суспільстві, починаючи з ХІХ стали об’єктом прискіпливої уваги дослідників. Наукові підвалини соціального конфлікту заклали західні вчені Т. Веблен, Р. Дарендорф, Г. Зіммель, Л. Козер, К. Маркс, Ч. Міллз, Р. Міхельс, Г. Моска, В. Парето. Значна прогалина в розвитку теорії соціального конфлікту мала місце в межах радянської науки ХХ ст., разом з якою тривалий час розвивалася українська наукова думка. Радянські вчені вимушені були виключити дослідження соціальних суперечностей у системі управління, яких начебто не могло існувати в умовах соціалізму, оскільки соціалістичний розвиток призводить до поступового їх розв’язання. Учені вивчали роль конфліктів у житті соціальних організацій, у сфері потреб людей, в управлінській діяльності. Сучасні російські і українські вчені повернули практику вільного, політичне незаангажованого дослідження конфліктних явищ в суспільстві. Розгляду конфліктних явищ в суспільстві присвячені праці О.Я. Анцупова, Є.М. Бабосова, О.М. Бандурки, В.Д. Вишнякової, І.Є. Ворожейкіна, А.В. Гірника, О.М. Громової, А.В. Дмитрієва, Л.М. Ємельяненко, М.І. Пірена, А.А. Ручки, Г.М. Сагача, В.В. Танчера, Е.А. Уткіна, С.В. Фролова, В.П. Шейнова та ін. За останні роки проблеми конфліктності українського суспільства, його політичної сфери і державного управління неодноразово висвітлювалися в дисертаціях українських вчених: О.В. Батрименко, І.Д. Денисенко, Н.П. Довгань, Є.Ю. Звонкова, А.А. Єзерова, О.В. Кабачної, В.О. Котигоренка, Г.А. Мітрошенко, В.А. Можаровського та ін. Численні дослідження конфліктів, їх природи, сутності, шляхів розв’язання вимагають осмислення та систематизації наявного матеріалу. Тому метою даної роботи є узагальнення положень конфліктологічної теорії, приведення системи знань про конфлікт у відповідність з сучасними реаліями. Досягнення мети дослідження передбачає формулювання та реалізацію наступних завдань:  проаналізувати на основі системного й порівняльного підходів існуючі в науковій вітчизняній та зарубіжній літературі погляди щодо конфліктів у соціальній сфері;  дослідити політичний конфлікт в сучасній Україні як основний вид соціального конфлікту;  узагальнити напрацювання науковців щодо шляхів та способів управління конфліктами в політичній сфері українського суспільства. Об’єкт дослідження – суспільні відносини, що складаються в процесі виникнення, розвитку й припинення конфліктів у політичній сфері суспільства. Предмет дослідження – особливості виникнення й перебігу конфліктів у політичній сфері українського суспільства та шляхи їх вирішення. Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що політична сфера українського суспільства є головним джерелом всіх соціальних конфліктів. Методи дослідження. В дослідженні використовувалися різні загальнонаукові метод. Зокрема, системний підхід дав можливість виявити взаємозв’язок соціального конфлікту із політичною сферою суспільства. Соціально-прогностичний метод дозволив виявити взаємообумовленість між трансформаційними процесами в Україні, змінами у соціальній сфері та проявами конфліктів у політиці. Висновки Сучасні дослідження звертають увагу на недостатньо розроблену проблему, пов'язану з регулюванням конфліктів та управлінням ними, співвідношенням суперництва і співробітництва. На часі перехід української конфліктології від загальнотеоретичних досліджень та аналізу фундаментальних категорій до прикладних аспектів, від пояснювальних функцій до конструктивних. В основі їх мають бути такі поняття, як регулювання та управління соціальними конфліктами, конфліктний моніторинг і конфліктний менеджмент. Дослідники розглядають конфлікт як динамічний тип соціальних відносин, пов'язаних із потенційно можливим чи реальним зіткненням суб'єктів на ґрунті тих чи інших суперечливо усвідомлених переваг інтересів чи цінностей, які постійно присутні та не піддаються повному усуненню. За нинішнього соціально-політичного розвитку України варто звернути особливу увагу на дослідження проблеми конфліктів у системі соціально-політичних процесів. Необхідність цього пов'язана з досить слабким знанням закономірностей виникнення, перебігу та врегулювання конфліктів. Цю проблему не вивчено не лише у вітчизняній, а й у світовій науці. Проведене дослідження конфліктності українського суспільства підтвердило гіпотезу, що вирішальне значення при зародженні та існування конфліктів має політична сфера. Сучасні дослідники на прикладах подій у колишньому СРСР, а потім в Україні та деяких інших державах СНД вже досліджують у політико-конфліктологічній площині проблеми балансу гілок влади, довіри до влади, вітчизняної багатопартійності, політико-економічні колізії в державному і приватному секторах економіки, а також політичні підмурки етнічних процесів. Поряд із концепцією теоретичного аналізу пропонуються механізми, які можуть забезпечити зниження негативних наслідків у вищезгаданих сферах. Сучасний етап розвитку суспільства в Україні супроводжується конфліктами між виконавчою та законодавчою владою, партіями й рухами, окремими політичними лідерами, фракціями у Верховній Раді України, Апаратом Президента й апаратом уряду, між центральною і місцевою владою, а також владою і різними верствами населення. Це свідчить про те, що в процесі формування нової для України політичної системи проблема конфлікту потребує як наукового осмислення, так і розробки технологій запобігання конфлікту і його розв’язання. Певні форми й методи врегулювання конфліктів в Україні вже склалися. Правда, не всі вони досить ефективні й забезпечують належну віддачу. Саме життя потребує змін, підвищення рівня управлінської, апаратної роботи, її вдосконалення. Доцільно ще раз наголосити, що політичні конфлікти – не патологія, не гальмо, не перешкода на шляху розвитку суспільно-політичного життя і долати їх „кавалерійськими атаками” неможливо і небезпечно. Політичні конфлікти – це своєрідні „вузлики”, з яких складається „мереживо” всього життя суспільства. Вони постійно й одночасно розв’язуються і зав’язуються з тисяч ниток, які „поєднують” всіх політичних „акторів”: від політично свідомої і активної людини до держави включно, що одночасно є одиницями соціальної структури. Багато з цих „вузликів” виявляється надто вже тісно зав’язаними, а деякі з них і туго затягнутими. Проте вони не є, як дехто вважав і вважає, „гордієвими вузлами”, які треба „розрубувати мечем”. „Вузлики” політичних конфліктів, за деякими винятками, необхідно обережно розв’язувати, аби не розірвати ниток політичних зв’язків, не підірвати політичної безпеки суспільства. Причому робити це слід руками не лише всіх конфліктуючих сторін, які той вузлик затягнули, а часто ще й за допомогою третьої сторони, тобто посередника (медіатора), що дозволить прагматичніше підійти до проблеми. >>>>
Психологічні особливості кохання

ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1 5 КОХАННЯ ЯК СУТНІСНА ОЗНАКА ЛЮДСЬКОЇ ОСОБИСТОСТІ 5 1.1. Теоретичні основи кохання в психології 5 1.2. Особливості стосунків закоханих 11 1.3. Методика Т. Лірі як інструмент дослідження міжособистісних стосунків закоханих 15 Висновки до першого розділу 22 РОЗДІЛ 2 24 ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ВЗАЄМОВІДНОСИН МІЖ ЗАКОХАНИМИ 24 2.1. Теоретичне обґрунтування дослідження 24 2.2. Збір емпіричної інформації, її обробка та інтерпретація 25 Висновки до другого розділу 32 ВИСНОВКИ 34 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 37 Додаток А 40 Додаток Б 44 Додаток В 45 ВСТУП Актуальність теми. Кінець минулого та початок ХХІ століття ознаменовані посиленою увагою науковців до вивчення питань статусу, прав і можливостей жінок та чоловіків в сім’ї та суспільстві. Проблеми гендерного розвитку особистості набувають особливої актуальності в умовах розбудови громадянського суспільства, які диктують свободу соціального волевиявлення, вибору власної лінії поведінки в подружньому житті, сімейному вихованні дітей, творенні особистого щастя. Саме в культурі суспільства формується не лише статеворольова поведінка, але й концепція чоловічої і жіночої психології, статевої любові, продовження роду. Особливо важливою в українському суспільстві в контексті становлення нових соціально-економічних та політичних відносин є проблема збереження гуманності, поваги, любові один до одного. Ринкові механізми, що запущені в економіці, на жаль надають руйнівної дії для теплих, дружніх відносин та переносить їх у площину холодного розрахунку. В цьому плані особливо страждають любовні взаємовідносини – стосунки кохання між чоловіком і жінкою. Вони в період трансформаційних змін набувають нового наголосу і змісту, а їх дослідження обумовлюється потребою гармонізації відносин у суспільстві в цілому. Любов як явище завжди займала центральне місце в полі зору будь-якого суспільства. Різні аспекти кохання висвітлювалися в творах мистецтва, аналізувалися літературними критиками, мистецтвознавцями, культурологами, філософами, релігійними діячами. Почуття любові знайоме кожній людині і супроводжує її все життя. Разом з тим, слід визнати, що, за великим рахунком, феномен кохання між чоловіком і жінкою не знайшов до сих пір задовільного розгляду в межах саме психологічної науки, тобто науки про внутрішній світ людини. Більшість робіт присвячено любові в межах інших наук: соціології, соціоніці, філософії, а також висвітлюється з точки зору культурологічних, етичних, релігійних концепцій. Неможливість осягнути це явище з точки зору раціонального пояснення сприяла тому, що любов в психології стала об’єктом дослідження в основному представників глибинної психології – З. Фрейда, К. Юнга, А. Адлера, Е. Фромма та ін., які пов'язували почуття любові з сферою "несвідомого". В сучасній українській психології тема, що пов’язана з коханням як психічним процесом або станом особистості, практично не розглядається. З 19 українських дисертацій з області вивчення почуттів і емоцій, що представлені в період з 1996 по ц.р., темі любові присвячена тільки одна: І.В.Євтушенко розглядала інтимні почуття з точки зору психоаналітичних теорій [9]. Не спостерігається також психологічних досліджень любові і кохання як елементів афектно-вольової сфери людини. Тому метою даної роботи є виявлення особливостей кохання з точки зору психології почуттів, зокрема в аспекті соціальної взаємодії закоханої людини. Об’єкт дослідження – особистість закоханого індивіда. Предмет дослідження – особливості міжіндивідного спілкування закоханих суб’єктів. На реалізацію мети дослідження спрямовані наступні завдання: – Узагальнити досвід вивчення в психології поняття "кохання"; – Проаналізувати характеристики взаємовідносин людей, які кохають; – Практично дослідити особливості відображення в свідомості індивіда, що кохає, його стосунків з оточуючим соціальним середовищем. Гіпотезою дослідження виступає твердження, що особистість закоханого є своєрідним, доволі складним та суперечливим психічним утворенням, яке за певними параметрами разюче відрізняє його від незакоханих осіб. Для реалізації мети, завдань дослідження та підтвердження гіпотези використовувалися наступні методи: загальнонаукові – аналіз, синтез, узагальнення, аналіз наукової літератури, моделювання; психологічні – тестування, спостереження, експертне опитування. В якості конкретного емпіричного інструментарію застосовувалася методика Т.Лірі, яка на вимогу досліджуваних проводилася в російськомовному варіанті. Робота складається із вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел. ВИСНОВКИ Дослідники одностайно вказують в своїх працях на складність та неоднозначність визначення явища кохання. Воно, на їх думку, виключно складний об’єкт як для психологічного, так і для будь-якого іншого аналізу. Крім того, кохання ще менше, ніж якийсь інший аспект реальності може бути з достатньою повнотою описане у рамках науки, його пізнання вимагає міждисциплінарного дослідження, яке б поєднувало факти і прийоми не лише психології, літературознавства, а й соціології, біології, етнографії, історії, мистецтвознавства та багатьох інших дисциплін. Любов належить до аж надто динамічної рефлексії почуттів і стосунків, вона постійно розвивається змінює свою силу, спрямованість, форми існування. Вона є своєрідною формою ставлення людини до світу і вищою моральною цінністю, яка визнається такою протягом багатовікової історії людства. Велике місце в дослідженнях про кохання відводиться розділенню понять "любов" і "кохання". З одного боку вони є спорідненими почуттями, тому що мають однакову емоційну спрямованість на прихильність до об’єкту своєї пристрасті, однак кохання при цьому виступає як почуття найсильнішої симпатії саме до особи протилежної статі. Любов розглядається в більш широкому плані – як стійка емоційна реакція на відоме джерело задоволення. Бажання бути ближче до об'єкту любові виражається в закоханості. В коханні особливо важливе місце займають сексуальні аспекти, без яких, напевно, не можна б було взагалі вести мову про відмінність між коханням і любов'ю. Розвиток сексуальності і розвиток здатності любити надають один на одного синергетичний (підсилюючий) ефект і є основою кохання. В основному явище кохання стало об’єктом дослідження в працях не психологів, а філософів, які вбачали в ній сутнісну ознаку людського індивіда, його потенційну властивість бути залученим до загальносвітових або екзистенційних моральних тенденцій. Крім того, пояснити феномен закоханості раціональним способом дуже важко – настільки нелогічною та непередбачуваною іноді виявляється поведінка закоханих. Вона вбирає у себе суперечності всіх аспектів взаємовідносин індивідів у соціумі, і майже завжди виступає як вузол протиріч. Тому тема кохання в працях психологів не стала не тільки домінуючою, а й взагалі доцільною для розгляду. Якщо психологічне обґрунтування феномену кохання не знайшло гідного відображення в працях психологів, то тема взаємовідносин між закоханими є більш розробленою в психологічній науці. Для дослідження поведінки закоханих важливим є ствердження того, що кохання – це “замкнення” багатьох потреб однієї особистості на іншій. З переживаннями кохання пов’язані певні відчуття, приналежність яких саме до кохання не викликає сумнівів у їхніх носіїв. Так, до опису респондентами своїх відчуттів, які входять до набору таких переживань, можна віднести ейфорію, депресивні почуття, нахили до фантазії, порушення сну, загальне збудження і труднощі концентрації уваги. Міжособистісне спілкування за участю закоханих осіб характеризується як взаємодія людей, за якої вони пізнають один одного, вступають у взаємини, розкриваючи один перед одним свої емоційні світи, виявляючи істотні особистісні характеристики. Таке саморозкриття і проникнення у внутрішній світ партнера по комунікації можливе тільки у площині інтимно-особистісного спілкування, до якого відноситься і комунікація людей, які відчувають почуття любові. Любов до іншої людини виступає як найперша і найгостріша потреба людини, тим дзеркалом, у якому проявляється справжня сутність особистості. Внутрішній світ людини, що любить, визначає особливості її поведінки по відношенню до свого партнера. У спілкуванні, що відбувається в парі, розкривається зміст і сутність кожної особистості. І хоча всі закохані мають певний "стандартний" набір психологічних рис, стереотипів поведінки, за якими можна означити, що людина знаходиться у стані закоханості, крім того, кожний індивід вносить у процес взаємовідносин своє суто індивідуальне, неповторне ставлення до об’єкту кохання. Проведене емпіричне дослідження показало, що головними параметрами, які характеризують особистість в ході спілкування з предметом свого кохання та іншими людьми є доброзичливість, альтруїстичність і слухняність. Виявлення даних параметрів в певній єдності, тобто, коли всі три показники мають екстремальні значення, надає можливість констатувати наявність стану закоханості у обстежуваного індивіда. Такий стан спонукає поводитися певним чином не тільки з коханою людиною, а й з іншими представниками соціального оточення. Це підтверджує гіпотезу даної роботи стосовно того, що особистість закоханого є своєрідним, доволі складним та суперечливим психічним утворенням, яке за певними параметрами разюче відрізняє його від незакоханих осіб. Застосована в дослідженні методика Т.Лірі виявила себе як перспективний інструмент вивчення любовних стосунків, виявлення внутрішніх уявлень особистості ("Я-образу") про себе та оточуюче соціальне середовище. За допомогою підходу, що застосований в даній роботі є можливим створення більш конкретної моделі особистості закоханого – певного еталону для проведення подальших досліджень. Як показало тестування, неможливо підмінити особистість закоханого, уявляючи себе на його місці. Своєрідність психічного стану індивіда, що любить, виявляється унікальним, неповторним та таким, що не піддається "копіюванню", наслідуванню. >>>>
Моделі самозбереження та цінності здоров’я сучасної української молоді

Вступ 4 РОЗДІЛ І ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗДОРОВ'Я 11 1.1. Здоров'я і здоровий образ життя: поняття, складові, проблеми виміру. 11 1.2. Соціологічний портрет сучасної української молоді та її здоров’я. 27 Висновки до 1-го розділу 33 РОЗДІЛ ІІ МОДЕЛІ САМОЗБЕРІГАЮЧОЇ ПОВЕДІНКИ ЯК ОБ’ЄКТ СОЦІОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ 34 2.1. Види та типи моделей самозберігаючої поведінки в дослідженнях сучасних соціологів. 34 2.2. Фактори, що впливають на самозберігаючу поведінку. 42 Висновки до 2-го розділу. 50 РОЗДІЛ ІІІ ДОСЛІДЖЕННЯ МОДЕЛЕЙ САМОЗБЕРЕЖЕННЯ ТА ЦІННОСТЕЙ ЗДОРОВ'Я СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ 52 3.1. Теоретичні основи дослідження 52 3.2. Аналіз та інтерпретація результатів дослідження. 60 Висновки до 3-го розділу 65 Загальні висновки 68 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 73 ДОДАТКИ 76 Р Е Ф Е Р А Т В даній роботі на прикладі молодіжного середовища розглянуті такі аспекти в області охорони здоров’я як здійснення самозберігаючої поведінки окремими індивідами. Дослідження було спрямовано на апробацію чотирьохвидової моделі поведінки молодих людей в сфері здоров’я, відповідно до якої реалізується захист та підтримання функціонального стану організму, психічне, душевне та фізичне здоров’я. В роботі використані матеріали досліджень російських і українських соціологів, результати статистичних, демографічних та соціологічних проектів та розробок. В ході проведення дослідження вивчено та узагальнено розуміння здоров’я як соціальної цінності, виявлено ставлення молоді до його збереження, їх відношення в цьому аспекті до себе, до оточуючих людей, до суспільства в цілому. В ході проведеного дослідження встановлена типологізація самозберігаючої поведінки в групі респондентів з числа працівників Дніпропетровського відділення ООО “Комерційного банку "Дельта"”, що надало змогу визначити степінь розповсюдження шкідливих звичок у молодіжному середовищі, їх вплив на загальний стан та працездатність індивіда. В ході емпіричного дослідження був застосований як основний метод анкетування, що дозволило виявити відношення молоді до свого здоров’я, ставлення до активного образу життя, ранжувати цінності молоді в цій сфері. За допомогою цього методу стало можливим визначення ставлення молоді до перспектив розв’язання цих проблем в масштабі усього соціуму, висловити свої пропозиції до покращення та вдосконалення молодіжної політики в сфері здоров’я. Загальні висновки Інформація про історію пізнання людиною проблем власного здоров'я і способів його збереження дає конкретні уявлення про складний шлях, який пройшло людство, щоб зрозуміти взаємозв'язок компонентів духовного, психічного і фізичного в її оздоровленні. Науково-технічна революція докорінно змінила життя, його умови. Відповідно драматично змінилася й адаптація людини до реального життя. Вона перестала залежати від росту, фізичної сили і міцності кісток. Пристосування людини до дійсності в наш час залежить переважно від її ціннісних орієнтацій, що знаходить своє відображення в конкретних видах поведінки, впливає на самозбереження індивіда. Молодь являється специфічною соціальною групою, на яку в сучасних умовах значного погіршення екологічного стану природного середовища, а також соціально-економічних реалій українського суспільства повинно бути прикута особлива увага всіх соціальних інститутів. Від здоров’я молодих людей, залежить майбутнє нації, її перспективи та демографічний розвиток. На наш погляд, отримані дані свідчать про проблемний стан здоров’я молоді, оскільки знайдені серйозні вади, які характеризують фізичний стан здоров’я, значна кількість молодих людей має проблеми з психоемоціональним станом і потребує соціально-психологічної та психіатричної допомоги, певні відхилення має духовний світ молоді, серйозні проблеми фіксуються у соціальній складовій здоров’я. Нездорове молоде покоління навряд чи зможе отримати повноцінну освіту, що відповідає світовим стандартам, професійну підготовку, яка дозволить їм ефективно працювати, включитися у суспільні відносини. Опинившись поза ринкових відноси, поза громадського життя, суспільства, воно поповнює ряди безробітних та девіантів. Поведінка є однією з основних детермінант здоров’я, ступінь впливу якої значно перевищує вплив багатьох інших чинників. Вона разом з біологією людини, медичною допомогою та навколишнім середовищем відноситься до основних чинників, що визначають рівень здоров’я. Самозбереження молоді в значній степені залежить від її самозберігаючої поведінки. Класифікація моделей такої поведінки дозволяє констатувати наявність двох їх великих груп: позитивної і негативної. Однак в ході дослідження було випробувано дієвість підходу, відповідно якого більш доцільним є розгляд самозберігаючої поведінки у площині чотирьох моделей: досягаючої, адаптивної, регресивної та руйнівної. Причому, тільки першу з них можна вважати такою, що дійсно позитивно впливає на стан здоров’я, самопочуття молодої людини. Решта градацій відображає поступове зниження активності видів поведінки в збереженні здоров’я, почуття відповідальності за підтримання організму в нормальному стані. Чотирьохвидова модель самозберігаючої поведінки дозволяє виявити в діяльності людей такі компоненти як свідоме ставлення до цінностей здоров’я, відношення до себе та інших людей з приводу здоров’я, усвідомлення руйнівної дії шкідливих звичок, наявність сформованих наукових понять стосовно законів і правил його збереження. В основі поведінки, напрямленої на здоров’я, лежать різні інколи взаємовиключаємі мотиви. Кореляції між діями, позитивними для здоров’я, бувають незначні, тоді як негативні для здоров’я поведінкові акти (куріння, вживання алкоголю, наркотиків) є взаємопов’язаними. При цьому відсутній легко ідентифікований позитивний орієнтир на здоров’я, котрий міг би стати основою для поведінкових актів, які спрямовані на підтримку здоров’я та уникнення ризиків. Відсутність такої орієнтації пояснюється тим, що більшість видів поведінки, важливих по впливу на здоров’я, викликані мотивами, котрі не пов’язані з здоров’ям, та поведінка в сфері здоров’я частіше пов’язана з результатом щоденної дії, не потребуючої свідомої мотивації. Результати опитування показують, що, незважаючи на поширений погляд стосовно безвідповідальності молоді щодо самозбереження, в цілому можна сказати, що молоді люди піклуються про своє здоров’я. Близько 90 респондентів, що були опитані за програмою даного дослідження, підтвердили високій статус у своїй свідомості здоров’я як соціальної цінності, здійснюють у різних формах поведінкові акти, спрямовані на його підтримання та відновлення. У зв’язку з переносом відповідальності з держави на індивідів проявилась адаптивна модель поведінки особливо у молоді, тому що саме молодь знаходиться у такому періоді який потребує визначення в цьому житті. І тому культура відношення до здоров’я буде постійно змінюватися, наприклад, у молодих людей досягаючого типу: можливі більші затрати на підтримку здоров’я, правильне та якісне харчування, заняття спортом, повноцінний відпочинок, так як саме здоров’я буде розглядатися в якості необхідного ресурсу в здійснені вертикальної мобільності з однієї сторони, а з іншої – максимально реального втілення існуючого потенціалу, якщо відсутня соціальна підтримку, а амбіції дуже високі. Для інших, які не мають матеріальних та психологічних ресурсів, характерна регресивна руйнуюча поведінка в сфері здоров’я. Адаптивна модель самозбереження являється основною формою поведінки сучасної молоді в області здоров’я. Вона не вимагає з їхнього боку значних зусиль, припускає задовольнятися реальним її станом. Зростання руйнівного впливу неблагоприємних екологічних чинників спонукає молодих людей до фаталістичного, потурального відношення до збереження власного здоров’я. В його основі лежить розуміння того, що які б зусилля не прикладала людини, її результати нівелюються природо негативними факторами. Основними бар’єрами в формуванні самозберігаючої поведінки у молоді є – недостатній рівень потреби в здоров’ї, матеріальний бар’єр, відсутність звички піклуватися про своє здоров'я, хибні уявлення про здоров’я, тому, що частіше за все вони сформовані на основі ненаукових джерел. Парадоксально виглядає елемент поведінки молоді, відповідно до якого, молодь, розуміючи пагубність шкідливих звичок, продовжує активну практику впровадження їх у своє життя, масово вживає алкогольні та тютюнові вироби, пробує наркотичні речовини. Тільки 10% молоді можна вважати такими, що принципово відстоюють позицію здорового образу життя, недопущення набуття шкідливих звичок. Таким чином, поведінкові фактори можуть бути як сприятливі, так і шкідливі для здоров’я, що залежить від вибору способу життя конкретною особою. При цьому слід враховувати, що протягом життя людина змінює моделі своєї поведінки під тиском суспільства, сім’ї, друзів, комерційної реклами тощо. Отже, для того щоб вплинути на поведінку людини, а особливо молодої, змусити її зробити вибір щодо самозберігаючої моделі поведінки, найліпше конструктивно-досягаючої або конструктивно-адаптивної, необхідні зусилля з боку як самої людини, так і її найближчого оточення та суспільства в цілому. З урахування важливості способу життя, поведінки у сфері здоров'я, як найважливіших детермінант здоров’я не викликає сумніву необхідність створення відповідної законодавчої бази, реформування інформаційного простору молоді щодо здоров'я (на данний момент вся інформація спрямована на інформування про небезпечність ВІЛ/СНІДу та зміни статевої поведінки молоді), створення навчальних курсів всіх рівнів (починаючи з дитячих дошкільних закладів) щодо наученню здоровому способу життя, формуванню потреби у здоров'ї ще з дитинства. На наш погляд, значну роль у цьому могла би відіграти система засобів масової комунікації, що за допомогою цілеспрямованих циклів молодіжних передач, могли б створити певні уявлення щодо здоров'я, причому у єдності його фізичної, психічної, соціальної складових, показати напрями його збереження. Всі наведені заходи, на наш погляд, могли б вплинути на конкретну поведінку молоді у сфері здоров'я, сприяти їй у виборі, формуванні та шляхів здійснення правильної моделі поведінки. Молоде покоління в більшості своїй опинилося без надійних соціальних орієнтирів. Руйнування традиційних форм соціалізації, заснованої на соціальній зумовленості життєвого шляху, з одного боку, підвищило особисту відповідальність молодих людей за свою долю та здоров’я, поставивши їх перед необхідністю вибору, з іншого – виявило неготовність більшості з них включитися в нові суспільні відносини. Вибір життєвого шляху став визначатися не здібностями і інтересами молодої людини, а конкретними обставинами. У недалекому минулому достатньо стійкі норми, регулюючі людські потреби і інтереси у сфері соціально-трудових відносин, надійно перешкоджали розвитку індивідуалізму і встановлювали строгі межі тому, чого законно могла добитися молода людина, стійкість суспільства забезпечувалася загальними цілями, що розділяються більшістю населення. Сучасна ж ситуація так само носить подвійний процес: з одного боку, розширюється приватний сектор і посилюється індивідуалізація, з іншою, підривається система соціального контролю, що породжує відчуття безконтрольності, вседозволеності, нестабільності. Такі процесі відображаються в свідомості окремих людей, трансформуються в нові поняття та цінності, які ми могли можливість спостерігати в ході дослідження на прикладі відношення до власного здоров’я. Таке положення, що характеризується знеціненням норм, свідчить про відчуження молоді від праці і ближнього соціального оточення, сприяє відтворенню соціальної нестабільності. Причому, аномалія буденного життя виявляється головним чином у втраті молодими людьми відчуття зв'язку з суспільством, сприяючи зростанню поведінки, що відхиляється і саморуйнується, в їх середовищі. Молодь повинна бути найбільш здоровою фізично частиною населення, життєвою силою суспільства, згустком енергії, нерозбещених інтелектуальних і фізичних сил, що вимагають виходу. За рахунок цих сил життя суспільства може і повинно бути наповнюватися новою, конструктивною динамікою. >>>>
Психологічні чинники виникнення співзалежності у молодого подружжя

ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1 6 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ СПІВЗАЛЕЖНОСТІ В МІЖОСОБИСТІСНОМУ СПІЛКУВАННІ МОЛОДОГО ПОДРУЖЖЯ. 6 1.1. Феномен співзалежності в працях вітчизняних і зарубіжних дослідників 6 1.2. Особливості проявів співзалежності у подружньому житті 19 Висновки до 1-го розділу 29 РОЗДІЛ 2 31 ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ СПІВЗАЛЕЖНОСТІ У ЖІНОК 31 2.1. Методологічні основи дослідження 31 2.2. Організація та проведення емпіричного дослідження 37 Висновки до 2-го розділу 47 ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ 49 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 53 ДОДАТКИ 60 ВСТУП Актуальність дослідження. Величезного значення для поступового розвитку суспільства має родина, статус якої більшою мірою визначається рівнем і станом внутрішньосімейних міжособистісних відносин. Сучасна українська сім'я, як і все суспільство, потерпає через кризові явища, що мають місце не тільки в економіці і політиці, а й в моралі, культурі, духовних і сімейних цінностях. Деструктивні форми взаємодії в родині, що набули поширення останнім часом, потребують детального вивчення, аналізу та відпрацювання на цій основі практичних рекомендацій щодо покращення морально-психологічного клімату в сім’ях. Особливо страждає при цьому молода родина, нестійкість якої призводить до того, що значна кількість подружніх пар розпадається сьогодні в перші два-три роки спільного життя. Причинами цього явища є не тільки економічні та соціальні чинники, а й суто психологічні – психологічна несумісність, різні моральні цінності, відсутність загальних інтересів, неспроможність молодих людей будувати свої відносини в складних умовах соціально агресивного оточення. Ще одним проблематичним феноменом сімейної сфери є явище співзалежності, під яким розуміють потрапляння одного члена родини під щільний психологічний вплив іншого. Складність співзалежності полягає не в тому, що індивід стає жертвою дії близької (і навіть коханої людини), а в тому, що він опиняється у тенетах власних принципів, моральних установок і бажань. Такий взаємозв’язок дуже часто призводить до нервових, психосоматичних захворювань, психічних розладів. Він не дає родині нормально функціонувати, призводить до поступового погіршення взаємостосунків та розпаду. Початок вивченню співзалежності поклав німецький психіатр Р. Крафт-Ебінг, який називав її „психосексуальна підпорядкованість” (1892 р.). Такий підхід у значній мірі відповідав фрейдівської концепції несвідомого та був досить популярним до середини ХХ ст. Значний внесок в розуміння глибинних психологічних механізмів взаємодії людей у шлюбно-сексуальних стосунках зробили представники неофрейдизму Е. Еріксон, К. Юнг, Е. Фромм, К. Хорні, Г. Спок Саллівен. Новий етап дослідження цього явища розпочинається у 50-70-ті роки ХХ ст. та збігається з періодом посиленої боротьби проти наркоманії і алкоголізму в США й інших країнах Заходу. Психологи виявили, що від вживання наркотиків страждають не тільки ті, хто їх приймає, а й родина наркомана, члени якої випробують значні психологічні та моральні навантаження внаслідок побоювань за долю близької людини. В цей час виникають поняття "ко-алкоголізм", "пара-алкоголізм", що вказують на причетність до співпереживань хворих членів їх сімей. Стосунки між людьми в родинному колі знаходилися в центрі уваги представників гуманістичної психології: К. Роджерса, А. Маслоу, Г. Олпорта, В. Франкла, Ш. Бюлера, Ролло Мея, С. Джурарда. Третій етап пов'язаний з поширенням ідей феміністичного руху кінця ХХ ст., в ході чого ретельно розглядалися факти фізичного і морального насильства над жінками в родині. У зв’язку з цим досліджувалися психологічні основи шлюбу, гендерні проблеми, визначались перспективи тривалого та міцного сімейного союзу. Деякі дослідники розглядали співзалежність в позитивному плані – як психологічне доповнення одним подружжям іншого – і не зводили до поняття хвороби. Інші науковці, як і раніш, відносили співзалежність до негативних явищ, вказували на те, що воно має деструктивні наслідки для родини. Дослідження феномена співзалежності здійснювалося переважно з огляду на біологічну парадигму психіатричної практики: вивчалися етимологія цього стану (Р. Баркер, A. Шаеф, Б. Штандер), його прояви та характеристики (Д. Вітіленд, Б. Гузіков, І. Джермак, В. Москаленко), співвідношення із залежністю (В. Москаленко), причини формування рис співзалежності (В. Москаленко, Р. Поттер-Ефрон, О. Сімонова), характеристики сімейної взаємодії (Б. Гузіков, Е. Сміт). Попри значний обсяг наукової та прикладної інформації щодо феноменології стану співзалежності, проблему цю можна вважати маловивченою в площині соціальної і сімейної психології, зокрема з точки зору аналізу дисфункції родинної взаємодії. Феномен співзалежності розглядався лише як психічний стан особистості, при цьому не досліджувався його вплив на результат сімейної взаємодії, не конкретизувалися чинники виникнення дисфункціональної моделі сім’ї. Також мало приділялося уваги вивченню внутрішнього стану співзалежних жінок, умовам та шляхам його оптимізації, досягненню позитивної динаміки в процесі психокорекційної роботи з молодими сім’ями, де мало місце явище співзалежності. Існуючи проблеми обумовили тему даного дослідження: "Психологічні чинники виникнення співзалежності у молодого подружжя". Метою дослідження є аналіз психологічних чинників виникнення співзалежності в контексті міжособистісної взаємодії в родинному колі. Об’єкт – співзалежність молодого подружжя. Предмет – психологічні чинники виникнення співзалежної поведінки молодого подружжя. Гіпотеза – жінки з низькою самооцінкою більше схильні до співзалежності, ніж чоловіки з низькою самооцінкою. На реалізацію завдань дослідження та підтвердження гіпотези спрямовані наступні завдання: 1. Здійснити теоретичний аналіз феномену співзалежності та особливостей його прояву у подружньому житті. 2. Проаналізувати підходи до вивчення та діагностування цього явища в практиці сімейної психотерапії. 3. Провести дослідження впливу рівня самооцінки жінок і чоловіків на формування у них співзалежності. Методологічні засади. Робота базується на поєднанні загальнонаукових методів і психологічних методів. До загальнонаукових відноситься аналіз, синтез, узагальнення, моделювання, порівняння, аналіз наукової літератури з теми дослідження. До психологічних – діагностична бесіда, спостереження, експертне опитування, тестування, зокрема методика Дембо – Рубінштейн з виявлення самооцінки і методика співзалежності В.Д. Москаленко. Робота структурно складається із вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків і пропозицій, списку використаних джерел, додатків. ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ Співзалежність – одна з найпоширеніших сучасних проблем, що заважають повноцінному життю людей. Вона торкається не тільки окремих осіб, але і суспільства в цілому, яке створює умови, що іноді сприяє появі співзалежних відносин і їх передачі з покоління в покоління. Співзалежні люди випробовують постійну потребу в схваленні оточуючих, підтримують принижуючі гідність відносини і відчувають себе безсилими що-небудь змінити, не усвідомлюють своїх істинних бажань і потреб і не здатні переживати почуття справжньої близькості і любові. Явище співзалежності характеризується наявністю парадоксальних, тобто суперечливих і таких, що слабо піддаються перевірці і поясненню вчинків та зразків поведінки індивіда. По-перше, співзалежність поєднує різко полярні відчуття та відношення до об’єкту своєї прихильності. Амбівалентність почуттів є, напевно, найхарактернішою рисою співзалежної людини. Співзалежна людина, а особливо жінка, одночасно відчуває і любов, і ненависть, прагне до домінування і одночасно йде на постійні поступки. Співзалежні індивіди думають, ніби вони можуть контролювати як свою поведінку, так і поведінку близької людини, що страждає залежністю, найчастіше хімічною (алкогольною і наркотичною). Фактично, виходить навпаки – ці хімічно залежні особи тримають під контролем поведінку співзалежного. З іншого боку, має місце зворотній ефект диктату. Співзалежні підпорядковують свої потреби потребам таких хворих і займають положення жертви. Фактично співзалежні займають домінуюче положення і під порядковують собі хімічно залежну людину, так що співзалежний виступає не стільки жертвою, скільки диктатором, кривдником, переслідувачем. Співзалежність слід розглядувати як феномен, який у своєму неклінічному варіанті має можливості для деякого зменшення і нейтралізації. Перебудова свідомості, "Я-концепції" людини – річ складна і потребує до себе значних витрат часу і зусиль. Для організації психотерапевтичної діяльності необхідно розуміти, що співзалежність може бути викликана різними причинами і тому потребує до себе різних підходів. Проведене дослідження в рамках даної роботи показало, що для співзалежних жінок головними причинами є: 1) поява в її родині хімічно залежних близьких родичів (чоловіка, дітей); 2) поява у родині важко хворого члена родини (або такого, що має каліцтво); 3) недоліки її власного виховання в дитячому віці, коли становлення особистості жінки відбувалося у дисфункціональній родині, завдяки чому в неї сформувались низька самооцінка та рівень домагань, закріпились негативні стереотипи поведінки. У випадку, коли явище співзалежності пов’язане зі складними сімейними обставинами (пияцтво, наркотична залежність або хвороба члена родини), позбавлення від співзалежності буде основане на ліквідації причин, що їх породили. До них відносяться лікування хімічно залежних осіб, надання медичної допомоги хворому. Для лікування алкогольної та наркотичної залежності сьогодні існують численні центри та приватні кабінети досвідчених лікарів-наркологів. Їх діяльність неодноразово допомагала молодому подружжю здолати біду в родині, налагодити безконфліктні, конструктивні стосунки на базі позбавлення від хімічної залежності. У разі каліцтва або невиліковної хвороби, тобто тоді, коли позиція співзалежної людини цілком залежить від примх хворого та його інших негативних проявів в процесі взаємодії, необхідно втручання фахівця-психотерапевта, який має можливість вплинути на перебудову мотиваційної сфери клієнта. Для зміни рольових позицій осіб в міжіндивідному спілкуванні в умовах складної соціальної проблеми пропонується найбільш доцільною вважати психологічну допомогу в рамках гуманістичної психології. Людина-інвалід, що вимагає виняткового ставлення до себе, змушує членів родини (особливо матерів, дружин) відчувати певну провину перед ним, схиляє до виникненню у них співзалежної поведінки. Практичні методи гуманістичної психології спрямовані на допомогу людині знайти нові позитивні орієнтири у своєму житті, перемінити спрямованість своїх дій з деструктивності на конструктивність, на налагодження стосунків з іншими людьми. Лікування співзалежної людини в умовах, коли постійно існує джерело конфліктності та його залежності, не має ніякого сенсу. Найбільш складним випадком є співзалежність, що закладена у жінки з дитинства. Виховання в умовах дисфункціональної родини спричиняє отриманню психологічних травм, формуванню негативних особистісних якостей, серед яких особливо вирізняється низька самооцінка. Послідуючі етапи формування особистості в юнацькому і вже в дорослому віці накопичують нові негативні шари негативних властивостей особистості, які закривають собою риси співзалежності. Тому діагностика співзалежності є досить складною справою і пов’язана з труднощами розрізнити її від характерологічних особливостей звичайної людини. В процесі проведення дослідження знайшла своє підтвердження та обґрунтування гіпотеза стосовно того, що більш схильними до співзалежної поведінки є жінки з низькою самооцінкою, ніж чоловіки з низькою самооцінкою. Співзалежність, як явище, в основному, притаманне особам жіночої статі. Вони беруть на себе головний удар і стають співзалежними при захворюваннях членів родини на наркоманію або алкоголізм, яким на сьогоднішній в більшій мірі підвернені все ж такі чоловіки. Достатньо згадати, що сімейні ролі жінок традиційно мають в собі деякі елементи підкорення, звертання на зразок поведінки, що має показувати чоловік. Виховуючись у дитинстві в дисфункціональній родині, саме дівчата, скоріш за усе, набувають ознак співзалежності частіше, ніж хлопці. Це означає, що жінки у своєму житті психологічно більш налаштовані на отримання, закріплення і прояв ознак співзалежності. Теоретичний аналіз джерел свідчить про те, що співзалежність, формуючись у жінки в дитячому віці, може тривалий час не знаходити свого проявлення. Це відбувається тільки на етапі створення власної родини, на яку потім переносяться негативні стереотипи поведінки в батьківській родині, а значить і виконання ролей співзалежної людини, навіть у тих випадках, що непідкріплені значними стресогенними обставинами в родині. Слід також визнати, що співзалежність проявляється як деструктивна форма взаємодії, в основному, при настанні проблемних ситуацій в родині (алкоголізм, наркоманія). Головний удар при цьому приймають на себе жінки, котрі в соціально-психологічному плані менш налаштовані на набуття хімічно залежної поведінки в соціумі. Їх соціальні ролі – ролі дружини (матері) – передбачають високу степінь відповідальності за здоров’я і долю близької людини. Вони більше, ніж чоловіки, проявляють турботу про сімейне і психічне благополуччя членів родини. Тому вони частіше, ніж чоловіки, стають носіями співзалежної поведінки. Навіть у випадку, якщо риси співзалежності не були сформовані у дитинстві, вони можуть з'явитися у зрілому віці при настанні несприятливих обставин у власній родині. Поява співзалежності є обопільним деструктивним моментом для подружжя. З одного боку, безперечно, страждають жінки, що змушені взаємодіяти з наркозалежними особами (тобто з людьми, в певному розумінні, зі зміненою свідомістю). З іншого боку, їх співзалежна поведінка, що виникає як реакція на хімічну залежність чоловіка, приймає форми, психологічно несприятливі для інших членів родини і які викликають нові спалахи негативізму у взаємо відносинах. Нагальною необхідністю осіб таких родин є звертання до психотерапевтів та психоконсультантів з сімейних проблем. Психотерапія за принципами гуманістичної психології, в даному випадку, може стати дієвою стратегією для зміни внутрішніх деструктивних установок обох шлюбних партнерів. >>>>
Психологічні чинники виникнення співзалежності у молодого подружжя

ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1 6 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ СПІВЗАЛЕЖНОСТІ В МІЖОСОБИСТІСНОМУ СПІЛКУВАННІ МОЛОДОГО ПОДРУЖЖЯ. 6 1.1. Феномен співзалежності в працях вітчизняних і зарубіжних дослідників 6 1.2. Особливості проявів співзалежності у подружньому житті 19 Висновки до 1-го розділу 29 РОЗДІЛ 2 31 ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ СПІВЗАЛЕЖНОСТІ У ЖІНОК 31 2.1. Методологічні основи дослідження 31 2.2. Організація та проведення емпіричного дослідження 37 Висновки до 2-го розділу 47 ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ 49 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 53 ДОДАТКИ 60 ВСТУП Актуальність дослідження. Величезного значення для поступового розвитку суспільства має родина, статус якої більшою мірою визначається рівнем і станом внутрішньосімейних міжособистісних відносин. Сучасна українська сім'я, як і все суспільство, потерпає через кризові явища, що мають місце не тільки в економіці і політиці, а й в моралі, культурі, духовних і сімейних цінностях. Деструктивні форми взаємодії в родині, що набули поширення останнім часом, потребують детального вивчення, аналізу та відпрацювання на цій основі практичних рекомендацій щодо покращення морально-психологічного клімату в сім’ях. Особливо страждає при цьому молода родина, нестійкість якої призводить до того, що значна кількість подружніх пар розпадається сьогодні в перші два-три роки спільного життя. Причинами цього явища є не тільки економічні та соціальні чинники, а й суто психологічні – психологічна несумісність, різні моральні цінності, відсутність загальних інтересів, неспроможність молодих людей будувати свої відносини в складних умовах соціально агресивного оточення. Ще одним проблематичним феноменом сімейної сфери є явище співзалежності, під яким розуміють потрапляння одного члена родини під щільний психологічний вплив іншого. Складність співзалежності полягає не в тому, що індивід стає жертвою дії близької (і навіть коханої людини), а в тому, що він опиняється у тенетах власних принципів, моральних установок і бажань. Такий взаємозв’язок дуже часто призводить до нервових, психосоматичних захворювань, психічних розладів. Він не дає родині нормально функціонувати, призводить до поступового погіршення взаємостосунків та розпаду. Початок вивченню співзалежності поклав німецький психіатр Р. Крафт-Ебінг, який називав її „психосексуальна підпорядкованість” (1892 р.). Такий підхід у значній мірі відповідав фрейдівської концепції несвідомого та був досить популярним до середини ХХ ст. Значний внесок в розуміння глибинних психологічних механізмів взаємодії людей у шлюбно-сексуальних стосунках зробили представники неофрейдизму Е. Еріксон, К. Юнг, Е. Фромм, К. Хорні, Г. Спок Саллівен. Новий етап дослідження цього явища розпочинається у 50-70-ті роки ХХ ст. та збігається з періодом посиленої боротьби проти наркоманії і алкоголізму в США й інших країнах Заходу. Психологи виявили, що від вживання наркотиків страждають не тільки ті, хто їх приймає, а й родина наркомана, члени якої випробують значні психологічні та моральні навантаження внаслідок побоювань за долю близької людини. В цей час виникають поняття "ко-алкоголізм", "пара-алкоголізм", що вказують на причетність до співпереживань хворих членів їх сімей. Стосунки між людьми в родинному колі знаходилися в центрі уваги представників гуманістичної психології: К. Роджерса, А. Маслоу, Г. Олпорта, В. Франкла, Ш. Бюлера, Ролло Мея, С. Джурарда. Третій етап пов'язаний з поширенням ідей феміністичного руху кінця ХХ ст., в ході чого ретельно розглядалися факти фізичного і морального насильства над жінками в родині. У зв’язку з цим досліджувалися психологічні основи шлюбу, гендерні проблеми, визначались перспективи тривалого та міцного сімейного союзу. Деякі дослідники розглядали співзалежність в позитивному плані – як психологічне доповнення одним подружжям іншого – і не зводили до поняття хвороби. Інші науковці, як і раніш, відносили співзалежність до негативних явищ, вказували на те, що воно має деструктивні наслідки для родини. Дослідження феномена співзалежності здійснювалося переважно з огляду на біологічну парадигму психіатричної практики: вивчалися етимологія цього стану (Р. Баркер, A. Шаеф, Б. Штандер), його прояви та характеристики (Д. Вітіленд, Б. Гузіков, І. Джермак, В. Москаленко), співвідношення із залежністю (В. Москаленко), причини формування рис співзалежності (В. Москаленко, Р. Поттер-Ефрон, О. Сімонова), характеристики сімейної взаємодії (Б. Гузіков, Е. Сміт). Попри значний обсяг наукової та прикладної інформації щодо феноменології стану співзалежності, проблему цю можна вважати маловивченою в площині соціальної і сімейної психології, зокрема з точки зору аналізу дисфункції родинної взаємодії. Феномен співзалежності розглядався лише як психічний стан особистості, при цьому не досліджувався його вплив на результат сімейної взаємодії, не конкретизувалися чинники виникнення дисфункціональної моделі сім’ї. Також мало приділялося уваги вивченню внутрішнього стану співзалежних жінок, умовам та шляхам його оптимізації, досягненню позитивної динаміки в процесі психокорекційної роботи з молодими сім’ями, де мало місце явище співзалежності. Існуючи проблеми обумовили тему даного дослідження: "Психологічні чинники виникнення співзалежності у молодого подружжя". Метою дослідження є аналіз психологічних чинників виникнення співзалежності в контексті міжособистісної взаємодії в родинному колі. Об’єкт – співзалежність молодого подружжя. Предмет – психологічні чинники виникнення співзалежної поведінки молодого подружжя. Гіпотеза – жінки з низькою самооцінкою більше схильні до співзалежності ніж жінки з високою самооцінкою. На реалізацію завдань дослідження та підтвердження гіпотези спрямовані наступні завдання: 1. Здійснити теоретичний аналіз феномену співзалежності та особливостей його прояву у подружньому житті. 2. Проаналізувати підходи до вивчення та діагностування цього явища в практиці сімейної психотерапії. 3. Провести дослідження впливу рівня самооцінки жінок на формування у них співзалежності. 4. Розглянути й узагальнити шляхи позбавлення від співзалежності жінок, які мають в родині чоловіка з алкогольною або наркотичною залежністю. Методологічні засади. Робота базується на поєднанні загальнонаукових методів і психологічних методів. До загальнонаукових відноситься аналіз, синтез, узагальнення, моделювання, порівняння, аналіз наукової літератури з теми дослідження. До психологічних – діагностична бесіда, спостереження, експертне опитування, тестування, зокрема методики Т. Лірі і Дембо – Рубінштейн. Робота структурно складається із вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків і пропозицій, списку використаних джерел, додатків. ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ Співзалежність – одна з найпоширеніших сучасних проблем, що заважають повноцінному життю людей. Вона торкається не тільки окремих осіб, але і суспільства в цілому, яке створює умови, що іноді сприяє появі співзалежних відносин і їх передачі з покоління в покоління. Співзалежні люди випробовують постійну потребу в схваленні оточуючих, підтримують принижуючі гідність відносини і відчувають себе безсилими що-небудь змінити, не усвідомлюють своїх істинних бажань і потреб і не здатні переживати почуття справжньої близькості і любові. Явище співзалежності характеризується наявністю парадоксальних, тобто суперечливих і таких, що слабо піддаються перевірці і поясненню вчинків та зразків поведінки індивіда. По-перше, співзалежність поєднує різко полярні відчуття та відношення до об’єкту своєї прихильності. Амбівалентність почуттів є, напевно, найхарактернішою рисою співзалежної людини. Співзалежна людина, а особливо жінка, одночасно відчуває і любов, і ненависть, прагне до домінування і одночасно йде на постійні поступки. Співзалежні індивіди думають, ніби вони можуть контролювати як свою поведінку, так і поведінку близької людини, що страждає залежністю, найчастіше хімічною (алкогольною і наркотичною). Фактично, виходить навпаки – ці хімічно залежні особи тримають під контролем поведінку співзалежного. З іншого боку, має місце зворотній ефект диктату. Співзалежні підпорядковують свої потреби потребам таких хворих і займають положення жертви. Фактично співзалежні займають домінуюче положення і під порядковують собі хімічно залежну людину, так що співзалежний виступає не стільки жертвою, скільки диктатором, кривдником, переслідувачем. Співзалежність слід розглядувати як феномен, який у своєму неклінічному варіанті має можливості для деякого зменшення і нейтралізації. Перебудова свідомості, "Я-концепції" людини – річ складна і потребує до себе значних витрат часу і зусиль. Для організації психотерапевтичної діяльності необхідно розуміти, що співзалежність може бути викликана різними причинами і тому потребує до себе різних підходів. Проведене дослідження в рамках даної роботи показало, що для співзалежних жінок головними причинами є: 1) поява в її родині хімічно залежних близьких родичів (чоловіка, дітей); 2) поява у родині важко хворого члена родини (або такого, що має каліцтво); 3) недоліки її власного виховання в дитячому віці, коли становлення особистості жінки відбувалося у дисфункціональній родині, завдяки чому в неї сформувались низька самооцінка та рівень домагань, закріпились негативні стереотипи поведінки. У випадку, коли явище співзалежності пов’язане зі складними сімейними обставинами (пияцтво, наркотична залежність або хвороба члена родини), позбавлення від співзалежності буде основане на ліквідації причин, що їх породили. До них відносяться лікування хімічно залежних осіб, надання медичної допомоги хворому. Для лікування алкогольної та наркотичної залежності сьогодні існують численні центри та приватні кабінети досвідчених лікарів-наркологів. Їх діяльність неодноразово допомагала молодому подружжю здолати біду в родині, налагодити безконфліктні, конструктивні стосунки на базі позбавлення від хімічної залежності. У разі каліцтва або невиліковної хвороби, тобто тоді, коли позиція співзалежної людини цілком залежить від примх хворого та його інших негативних проявів в процесі взаємодії, необхідно втручання фахівця-психотерапевта, який має можливість вплинути на перебудову мотиваційної сфери клієнта. Для зміни рольових позицій осіб в міжіндивідному спілкуванні в умовах складної соціальної проблеми пропонується найбільш доцільною вважати психологічну допомогу в рамках гуманістичної психології. Людина-інвалід, що вимагає виняткового ставлення до себе, змушує членів родини (особливо матерів, дружин) відчувати певну провину перед ним, схиляє до виникненню у них співзалежної поведінки. Практичні методи гуманістичної психології спрямовані на допомогу людині знайти нові позитивні орієнтири у своєму житті, перемінити спрямованість своїх дій з деструктивності на конструктивність, на налагодження стосунків з іншими людьми. Лікування співзалежної людини в умовах, коли постійно існує джерело конфліктності та його залежності, не має ніякого сенсу. Найбільш складним випадком є співзалежність, що закладена у жінки з дитинства. Виховання в умовах дисфункціональної родини спричиняє отриманню психологічних травм, формуванню негативних особистісних якостей, серед яких особливо вирізняється низька самооцінка. Послідуючі етапи формування особистості в юнацькому і вже в дорослому віці накопичують нові негативні шари негативних властивостей особистості, які закривають собою риси співзалежності. Тому діагностика співзалежності є досить складною справою і пов’язана з труднощами розрізнити її від характерологічних особливостей звичайної людини. Проведене дослідження в рамках даної роботи показало, що в психологічної практиці існують певні методи для розпізнавання та діагностування співзалежності. Зокрема, в роботі пропонується використовувати тест міжособистісної взаємодії Т. Лірі для виявлення співзалежної особи. Дана методика ґрунтується на припущенні того, що співзалежна особа має не просто набір певних характерологічних рис, а їх поєднання у вигляді "єдності суперечливостей". За методикою Т. Лірі, можна запропонувати для діагностування співзалежних осіб об’єднати три полярно протилежних пари властивостей особистості: 1) любов (доброзичливість) – ненависть; 2) домінування – підкорення; 3) залежність – незалежність. В проведеному тестуванні методика Т.Лірі показало співпадіння правильних визначень у 80% випадків. В процесі проведення дослідження знайшла своє підтвердження та обґрунтування гіпотеза стосовно того, що найбільш схильними до співзалежної поведінки є жінки з низькою самооцінкою. 83% жінок з низькою самооцінкою були визначені в ході психологічного тестування за методом Дембо – Рубінштейн як індив співзалежності відбувається одночасно з розвитком особистості і обумовлюється умовами виховання в дитинстві та функціонування в родині. Теоретичний аналіз джерел свідчить про те, що співзалежність, формуючись у дитячому віці, може тривалий час не знаходити свого проявлення. Це відбувається тільки на етапі створення власної родини, на яку потім переносяться негативні стереотипи поведінки в батьківській родині, а значить і виконання ролей співзалежної людини, навіть у тих випадках, що непідкріплені значними стресогенними обставинами в родині. Слід визнати, що співзалежність проявляється як деструктивна форма взаємодії, в основному, при настанні проблемних ситуацій в родині (алкоголізм, наркоманія). Головний удар при цьому приймають на себе жінки, котрі в соціально-психологічному плані менш налаштовані на набуття хімічно залежної поведінки в соціумі. Їх соціальні ролі – ролі дружини (матері) – передбачають високу степінь відповідальності за здоров’я і долю близької людини. Вони більше, ніж чоловіки, проявляють турботу про сімейне і психічне благополуччя членів родини. Тому вони частіше, ніж чоловіки, стають носіями співзалежної поведінки. Навіть у випадку, якщо риси співзалежності не були сформовані у дитинстві, вони можуть з'явитися у зрілому віці при настанні несприятливих обставин у власній родині. Поява співзалежності є обопільним деструктивним моментом для подружжя. З одного боку, безперечно, страждають жінки, що змушені взаємодіяти з наркозалежними особами (тобто з людьми, в певному розумінні, зі зміненою свідомістю). З іншого боку, їх співзалежна поведінка, що виникає як реакція на хімічну залежність чоловіка, приймає форми, психологічно несприятливі для інших членів родини і які викликають нові спалахи негативізму у взаємо відносинах. Нагальною необхідністю осіб таких родин є звертання до психотерапевтів та психоконсультантів з сімейних проблем. Психотерапія за принципами гуманістичної психології, в даному випадку, може стати дієвою стратегією для зміни внутрішніх деструктивних установок обох шлюбних партнерів. >>>>
Моделі самозбереження та цінності здоров’я сучасної української молоді

Вступ 4 РОЗДІЛ І ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗДОРОВ'Я 11 1.1. Здоров'я і здоровий образ життя: поняття, складові, проблеми виміру. 11 1.2. Соціологічний портрет сучасної української молоді та її здоров’я. 27 Висновки до 1-го розділу 33 РОЗДІЛ ІІ МОДЕЛІ САМОЗБЕРІГАЮЧОЇ ПОВЕДІНКИ ЯК ОБ’ЄКТ СОЦІОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ 34 2.1. Види та типи моделей самозберігаючої поведінки в дослідженнях сучасних соціологів. 34 2.2. Фактори, що впливають на самозберігаючу поведінку. 42 Висновки до 2-го розділу. 50 РОЗДІЛ ІІІ ДОСЛІДЖЕННЯ МОДЕЛЕЙ САМОЗБЕРЕЖЕННЯ ТА ЦІННОСТЕЙ ЗДОРОВ'Я СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ 52 3.1. Теоретичні основи дослідження 52 3.2. Аналіз та інтерпретація результатів дослідження. 60 Висновки до 3-го розділу 65 Загальні висновки 68 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 73 ДОДАТКИ 77 Р Е Ф Е Р А Т В даній роботі на прикладі молодіжного середовища розглянуті такі аспекти в області охорони здоров’я як здійснення самозберігаючої поведінки окремими індивідами. Дослідження було спрямовано на апробацію чотирьохвидової моделі поведінки молодих людей в сфері здоров’я, відповідно до якої реалізується захист та підтримання функціонального стану організму, психічне, душевне та фізичне здоров’я. В роботі використані матеріали досліджень російських і українських соціологів, результати статистичних, демографічних та соціологічних проектів та розробок. В ході проведення дослідження вивчено та узагальнено розуміння здоров’я як соціальної цінності, виявлено ставлення молоді до його збереження, їх відношення в цьому аспекті до себе, до оточуючих людей, до суспільства в цілому. В ході проведеного дослідження встановлена типологізація самозберігаючої поведінки в групі респондентів з числа працівників Дніпропетровського відділення ООО “Комерційного банку "Дельта"”, що надало змогу визначити степінь розповсюдження шкідливих звичок у молодіжному середовищі, їх вплив на загальний стан та працездатність індивіда. В ході емпіричного дослідження був застосований як основний метод анкетування, що дозволило виявити відношення молоді до свого здоров’я, ставлення до активного образу життя, ранжувати цінності молоді в цій сфері. За допомогою цього методу стало можливим визначення ставлення молоді до перспектив розв’язання цих проблем в масштабі усього соціуму, висловити свої пропозиції до покращення та вдосконалення молодіжної політики в сфері здоров’я. Вступ Актуальність теми. Аналіз кількісних та якісних характеристик населення за останнє десятиріччя свідчить про те, що Україна перебуває у стані глибокої демографічної кризи, яка характеризується депопуляцією, старінням населення та зменшенням середньої тривалості життя. Особливе занепокоєння викликає стан здоров’я нації в цілому, що має стратегічне значення для забезпечення сталого розвитку суспільства. Показники здоров’я населення України сьогодні настільки погіршилися, наблизившись до критичних, що їх можна оцінити як загрозу національній безпеці. Смерть від нещасних випадків, отруєнь, травм займає перше місце в структурі причин смертності українців. У результаті неприйняття заходів для збереження демографічного потенціалу Україна ще більш відстає від розвинутих держав світу. Тривалість життя населення України наближається до аналогічного показника в країнах Південної Америки (67 і 73 роки) [27, с. 45]. Найбільш страждає від кризових явищ найуразливіша частина соціуму – діти і молодь. За даними управління охорони здоров’я, більше 60% дітей, які у 2007 році вступили до школи, мають ті чи інші порушення соматичного та психічного характеру. У віковій структурі найбільший рівень захворюваності відмічається у дітей віком від 7 до 14 років. Цілком зрозуміло, що в подальшому ця категорія дорослішає і ці негативні показники переносяться на більш дорослих індивідів – студентів та працюючу молодь. У структурі захворюваності дітей віком від 0 до 14 років перше місце займають хвороби органів дихання (62,19%), на другому місці – інфекційні та паразитарні хвороби (5,9%) і хвороби шкіри та підшкірної клітковини (5,6%), третє місце посідають хвороби органів травлення (4,1%). Показники захворюваності підлітків 15-18-літніх показують незначне зниження. У структурі захворюваності підлітків цієї вікової групи перше місце належить хворобам органів дихання (46,2%), на другому місці хвороби шкіри та підшкірної клітковини (7,5%;), на третьому – травми та отруєння (6,4%) [26, с. 9]. Щодо сільської молоді, то на жаль, вона також не може похвалитися добрим здоров'ям та його сприятливими тенденціями – за останні десять років поширеність хвороб лише серед сільських підлітків (15-17 р.) зросла майже на третину (31,8%). Кількість звертань підлітків сільської місцевості до медичних закладів із приводу всіх захворювань становить щорічно близька 12 тис. у розрахунку на кожні 10 тис. підлітків. Загалом як первинна, так і загальна захворюваність підліткового населення сіл нижча, ніж у містах. Це значною мірою обумовлено меншою кількістю звертань і неповним виявленням патології на селі, що пов'язано з недостатньою чисельністю та укомплектованістю сільських амбулаторно-поліклінічних закладів “вузькими” спеціалістами, підлітковими терапевтами тощо. Як свідчать результати вибіркових соціально-демографічних обстежень, які проводить Держкомстат України, основна маса (81%) сільської молоді не має можливості отримати відповідне медичне обслуговування за місцем проживання. При цьому науковці Інституту охорони здоров'я дітей і підлітків АМН України стверджують, що останнім часом стан здоров'я підлітків у сільській місцевості гірший, ніж у міських поселеннях. На фоні певного зниження захворюваності й поширеності хвороб інфекційної та паразитарної патології, хвороб ока та його придаткового апарату, ендокринної системи, значно зростає захворюваність і поширеність новоутворень, розладів психіки та поведінки, хвороб органів травлення. Зростає також поширеність хвороб кістково-м'язової системи та сполучної тканини, систем кровообігу, частота вперше виявлених вад розвитку [26, с. 10]. Епідемічна ситуація щодо поширення в Україні ВІЛ/СНІД в останні роки ускладнилася. З офіційно встановленим діагнозом ”ВІЛ-інфекція” налічується 2879 дітей. Майже всі вони інфіковані своїми матерями, які найчастіше мають молодіжний вік. Найбільша кількість ВІЛ-інфікованих дітей спостерігається у Донецькій, Дніпропетровській, Одеській, Миколаївській областях та Автономній республіці Крим. Слід відзначити, що насправді становище щодо захворювань ВІЛ/СНІД незрівнянно гірше, ніж його представляють дані офіційної статистики. В Україні за оцінками національних і міжнародних (ЮНЕЙДС, ВООЗ) експертів, кількість ВІЛ-інфікованих громадян визначається у межах 370-530 тис. чол., тобто не менше як 1 % дорослого населення. Щодо хвороб, які передаються статевим шляхом, то слід констатувати, що протягом останніх років відбувається певне зниження захворюваності на сифіліс, гонорею тощо. Вирівнюється також співвідношення між хлопчиками та дівчатами, хворими на сифіліс. Але загалом захворюваність підлітків хворобами, що передаються статевим шляхом є досить високою. Потребує особливої уваги захворювання підлітків на туберкульоз – протягом останніх 10 років в Україні спостерігається неухильне зростання захворюваності на туберкульоз цієї вікової групи. Виходячи із важливості здоров’я в житті суспільства, різні аспекти здоров’я та його збереження знаходились і знаходяться під прискіпливою увагою науковців. В закордонній практиці дослідження здоров’я відомими є роботи К. Купера (значення оздоровчої практики в діяльності людини), К. Ніші (здоровий образ життя), З. Вендровська (медико-соціальні аспекти діяльності професійних груп), З. Пулкінен (вплив екологічних факторів на здоров’я людини), Р. Банністер (здоров’я в системі інформаційних технологій), С. Дж. Маттіус (методологічні питання здоров’я). Теоретичну базу вітчизняних досліджень цього явища було закладено в рамках колишнього СРСР, коли фундаментального значення набули роботи радянських вчених: Г.Л. Апанасенко, М.М. Амосова, Л. С. Виготського, П. Ф. Лесгафта, М.О. Семашко. Значного розвитку аспекти збереження здоров’я набули в працях сучасних російських дослідників: теоретико-методологічні питання, пов'язані з цією сферою (Л.Є. Анісімова, Д.Д. Венідіктов, П.П. Денісенко, О.В. Дмітрієва, Г.П. Макарова, В.Н. Кудрявцева, Ю.П. Лісіцин, В.Д. Ліщук, Л.А. Сабурова, А.В. Сахно, Ф.П. Смірнов, Б.Г. Юдін); дослідження економічних, юридичних, соціально-політичних проблем здоров'я в умовах ринкової економіки (І.Б. Назарова, Н.В. Сергєєв, С.Ю. Сидоріна, Л.П. Ципленкова, Р.Ю. Шульга), проблеми здоров'я окремих груп населення – інвалідів, підлітків, молоді, людей похилого віку (Н.Л. Антонова, І.В. Журавльова, О.В. Краснова, Т.З. Козлова, Л.А. Пономарьова, Д.Б. Раднаева, Л.С. Шилова); вивчення соціально-демографічних і соціально-психологічних особливостей окремих груп населення, так званих груп ризику – підлітків, молоді, що вживають наркотики, алкоголь, мають захворювання, що передаються статевим шляхом (І.В.Журавльова, Л.Ю. Іванова, В.В. Касаткіна, Н.Є. Русанова, О.В. Тюсова); дослідження самозберігаючої поведінки населення загалом та його окремих прошарків (Т.Б. Борискіна, І.В. Журавльова, А.В. Меренков, Л.С. Шилова). Значне місце займають дослідження факторів ризику, що обумовлюють стан здоров'я населення: Е.А. Фомін, Н.М. Федорова (самодермінаційна поведінка населення у сфері здоров'я, вплив на здоров'я стресогенних факторів, зокрема, безробіття, втрати постійного джерела доходу, психоемоційних станів, невдач у сімейному житті); І.Б. Назарова (взаємозв'язок стану здоров'я населення та різноманітних груп факторів: демографічних (стать, вік, національність, місце проживання), економічних (освіта, доход, зайнятість), соціальних та поведінкових (вживання алкоголю, паління, зайняття фізкультурою, контроль за вагою, конфесіальна приналежність). В українській соціологічній науці останнім часом активно здійснюються спроби подолати суто медико-демографічний підхід до цієї проблеми, розробити нові концепції здоров'я, визначити і дослідити його складові та механізми формування. Можна назвати наступних сучасних українських вчених, які своїми наробками роблять певний внесок у вирішення проблеми здоров'я як у теоретичному, так і практичному плані: роботи А.П. Алексеєнко, В.П. Войтенко, І.В. Єршової-Бабенко, М.В. Кривоносова, І.С. Кратенка, В.Л. Кулініченко, А.П. Лантух, Л.П. Сущенко (теоретико-методологічні проблеми здоров'я); В.С. Бакірова, В.М. Ніколаєвського, О.Я. Бабака, М.І. Яблучанського (дослідження стану здоров'я населення, його соціальних детермінант); І.Е. Бекешкіної, Є.І. Головахи, О.А. Донченко, Н.В. Паніної, Л.М. Юр'євої (проблеми психічного здоров'я населення, вивчення його соціального самопочуття); Ю.І. Саєнко, Г.І. Мімандусової (дослідження здоров'я і соціального самопочуття населення, яке потерпіло в результаті Чорнобильської катастрофи). Відсутність чіткої концепції здоров'я, призвела до значних розходжень як у його сучасної інтерпретації, так і у визначенні основних факторів впливу. Існує певна розсіяність напрямів дослідження здоров'я: від медико-соціального (найбільш розробленого) до соціологічного, який тільки починає формуватися. Наприклад, в період з 1994 по 2008 рік в Україні захищене близько 200 дисертацій в межах медичної науки з питань збереження здоров’я різними групами населення (О.Є. Абатуров, О.В. Артамонов, О.В. Арямнова, М.Г. Ахаладзе., А.Д. Барзилович, О.В. Бердник, М.П. Беро, О.К. Бондар, І.Б. Бутирська, Ю.В. Бушуєв, Н.В. Василенко, М.П. Вашкулат, Л.М. Величко, М.М. Вовкодав, Ю.О. Гайдаєв, Т.С. Грузєва, Ю.П. Дегтярьов , Т.І. Діордічук та ін.). В той же час не соціологічною наукою, а іншими галузями знань розглядалися питання здоров’я населення України та його особливостей в різних сферах діяльності людини: філософія – 5 дисертацій, педагогіка – 6, психологія – 9, право – 17, фізкультура і спорт – 8, державне управління – 19 дисертацій. Соціологічна наука за той же період представлена однією роботою. Що стосується здоров'я молоді, то соціологічних робіт тут не дуже багато, хоча останнім часом їх кількість збільшилася. Насамперед треба назвати київських дослідників О.О. Яременко, О.М. Балакірєвої, О.В. Вакуленко, І.Л. Демченко, які провели серію соціологічних досліджень відносно самих різноманітних проблем, пов'язаних зі здоров'ям підлітків, молоді (формування здорового способу життя молоді; вживання у молодіжному середовищі тютюну, алкоголю, наркотиків; сексуальне та репродуктивне здоров'я молоді, підлітків; проблеми ВІЛ-інфікованих). Цікаві дані щодо здоров'я шкільної молоді отримали харківські учені О.В. Кабачна, Є.П. Копіна, В.М. Ніколаєвський, Л.Г. Сокурянська, І.І. Шеремет. Сьогодні у науковому дискурсі відносно проблеми здоров'я загальноприйнятим є визнання способу життя як найважливішого чинника здоров'я. Це, безсумнівно, привертає увагу вчених – демографів, психологів, соціологів – саме до вивчення способу життя, як головного чинника, що характеризує життя людини в сучасному суспільстві, поведінки в сфері здоров'я. Разом з цим, слід констатувати, що найбільш розробленими сьогодні є прикладні аспекти дослідження здоров'я молоді, пов'язані з фізичною складовою здоров'я: фізичне здоров'я, проблеми ВІЧ-інфекції та СНІДу, наркоманії, алкоголізму. Мало розробленими залишаються теоретичні питання, пов'язані зі здоров'ям як соціальним феноменом, дослідженням факторів впливу, формуванням та розвитком поведінки в сфері здоров'я. Тому метою мого дослідження є соціологічний аналіз моделей самозбереження та виявлення цінностей здоров’я сучасної української молоді. Об’єктом даної роботи є моделі самозберігаючої поведінки молоді в умовах сучасного українського суспільства Предметом роботи виступають особливості і чинники формування такої поведінки. Для досягнення мети дослідження передбачено виконання наступних завдань: – проаналізувати теоретико-методологічні напрацювання сучасних науковців стосовно теми і проблеми дослідження і на цій основі визначити сутнісні ознаки поведінкових моделей у сфері здоров'я; – виявити особливості та типи самозберігаючої поведінки, які притаманні сучасній молоді; – визначити чинники, які впливають на формування такої поведінки; – дослідити ціннісні орієнтації молоді в сфері здоров’я; – вивчити образ здоров’я, який склався в уявленнях молодих людей. Методи дослідження. В роботі використовувались: історичний метод (при дослідженні генезису концепцій здоров'я та здорового образу життя), порівняльний (при виявленні сутності та специфічних особливостей теоретичних підходів до розгляду здоров'я, інтерпретації його сутності), системний (при обґрунтуванні концепції самозбереження та його залежності від самозберігаючої поведінки), а також моделювання (при визначенні факторів, що впливають на стан здоров'я та на форми самозберігаючої поведінки). Серед конкретно-соціологічних методів у рамках дослідження знайшли застосування: аналіз документальних джерел, анкетування. Емпірична база дослідження. Для опитування застосовувалася репрезентативна вибірка, до якої ввійшли працівники Дніпропетровського відділення ООО “Комерційного банку "Дельта"”. Кількість опитаних: 100 осіб у віці від 22 до 35 років включно. Анкети оброблені на комп’ютері за допомогою програми SPSS. Як інформаційна база використовувались також опубліковані дані досліджень здоров'я молоді, що були проведені зарубіжними та українськими вченими, зокрема дані Регіонального моніторингового докладу №7 – “Молодежь в меняющемся обществе. Проект МОNEE. ЦВЕ/СНГ/Балтія. – ЮНІСЕФ”, а також дані соціологічного дослідження “Соціальні проблеми шкільної молоді м. Харкова”, проведеного Східноукраїнським фондом соціальних досліджень і соціологічним факультетом Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Джерелом щодо медико-статистичних показників здоров'я молоді слугували офіційні дані Держкомстату та дані Центру медичної статистики Дніпропетровської області. Структура роботи. Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загального висновку, додатків та списку використаної літератури. Загальні висновки Інформація про історію пізнання людиною проблем власного здоров'я і способів його збереження дає конкретні уявлення про складний шлях, який пройшло людство, щоб зрозуміти взаємозв'язок компонентів духовного, психічного і фізичного в її оздоровленні. Науково-технічна революція докорінно змінила життя, його умови. Відповідно драматично змінилася й адаптація людини до реального життя. Вона перестала залежати від росту, фізичної сили і міцності кісток. Пристосування людини до дійсності в наш час залежить переважно від її ціннісних орієнтацій, що знаходить своє відображення в конкретних видах поведінки, впливає на самозбереження індивіда. Молодь являється специфічною соціальною групою, на яку в сучасних умовах значного погіршення екологічного стану природного середовища, а також соціально-економічних реалій українського суспільства повинно бути прикута особлива увага всіх соціальних інститутів. Від здоров’я молодих людей, залежить майбутнє нації, її перспективи та демографічний розвиток. На наш погляд, отримані дані свідчать про проблемний стан здоров’я молоді, оскільки знайдені серйозні вади, які характеризують фізичний стан здоров’я, значна кількість молодих людей має проблеми з психоемоціональним станом і потребує соціально-психологічної та психіатричної допомоги, певні відхилення має духовний світ молоді, серйозні проблеми фіксуються у соціальній складовій здоров’я. Нездорове молоде покоління навряд чи зможе отримати повноцінну освіту, що відповідає світовим стандартам, професійну підготовку, яка дозволить їм ефективно працювати, включитися у суспільні відносини. Опинившись поза ринкових відноси, поза громадського життя, суспільства, воно поповнює ряди безробітних та девіантів. Поведінка є однією з основних детермінант здоров’я, ступінь впливу якої значно перевищує вплив багатьох інших чинників. Вона разом з біологією людини, медичною допомогою та навколишнім середовищем відноситься до основних чинників, що визначають рівень здоров’я. Самозбереження молоді в значній степені залежить від її самозберігаючої поведінки. Класифікація моделей такої поведінки дозволяє констатувати наявність двох їх великих груп: позитивної і негативної. Однак в ході дослідження було випробувано дієвість підходу, відповідно якого більш доцільним є розгляд самозберігаючої поведінки у площині чотирьох моделей: досягаючої, адаптивної, регресивної та руйнівної. Причому, тільки першу з них можна вважати такою, що дійсно позитивно впливає на стан здоров’я, самопочуття молодої людини. Решта градацій відображає поступове зниження активності видів поведінки в збереженні здоров’я, почуття відповідальності за підтримання організму в нормальному стані. Чотирьохвидова модель самозберігаючої поведінки дозволяє виявити в діяльності людей такі компоненти як свідоме ставлення до цінностей здоров’я, відношення до себе та інших людей з приводу здоров’я, усвідомлення руйнівної дії шкідливих звичок, наявність сформованих наукових понять стосовно законів і правил його збереження. В основі поведінки, напрямленої на здоров’я, лежать різні інколи взаємовиключаємі мотиви. Кореляції між діями, позитивними для здоров’я, бувають незначні, тоді як негативні для здоров’я поведінкові акти (куріння, вживання алкоголю, наркотиків) є взаємопов’язаними. При цьому відсутній легко ідентифікований позитивний орієнтир на здоров’я, котрий міг би стати основою для поведінкових актів, які спрямовані на підтримку здоров’я та уникнення ризиків. Відсутність такої орієнтації пояснюється тим, що більшість видів поведінки, важливих по впливу на здоров’я, викликані мотивами, котрі не пов’язані з здоров’ям, та поведінка в сфері здоров’я частіше пов’язана з результатом щоденної дії, не потребуючої свідомої мотивації. Результати опитування показують, що, незважаючи на поширений погляд стосовно безвідповідальності молоді щодо самозбереження, в цілому можна сказати, що молоді люди піклуються про своє здоров’я. Близько 90 респондентів, що були опитані за програмою даного дослідження, підтвердили високій статус у своїй свідомості здоров’я як соціальної цінності, здійснюють у різних формах поведінкові акти, спрямовані на його підтримання та відновлення. У зв’язку з переносом відповідальності з держави на індивідів проявилась адаптивна модель поведінки особливо у молоді, тому що саме молодь знаходиться у такому періоді який потребує визначення в цьому житті. І тому культура відношення до здоров’я буде постійно змінюватися, наприклад, у молодих людей досягаючого типу: можливі більші затрати на підтримку здоров’я, правильне та якісне харчування, заняття спортом, повноцінний відпочинок, так як саме здоров’я буде розглядатися в якості необхідного ресурсу в здійснені вертикальної мобільності з однієї сторони, а з іншої – максимально реального втілення існуючого потенціалу, якщо відсутня соціальна підтримку, а амбіції дуже високі. Для інших, які не мають матеріальних та психологічних ресурсів, характерна регресивна руйнуюча поведінка в сфері здоров’я. Адаптивна модель самозбереження являється основною формою поведінки сучасної молоді в області здоров’я. Вона не вимагає з їхнього боку значних зусиль, припускає задовольнятися реальним її станом. Зростання руйнівного впливу неблагоприємних екологічних чинників спонукає молодих людей до фаталістичного, потурального відношення до збереження власного здоров’я. В його основі лежить розуміння того, що які б зусилля не прикладала людини, її результати нівелюються природо негативними факторами. Основними бар’єрами в формуванні самозберігаючої поведінки у молоді є – недостатній рівень потреби в здоров’ї, матеріальний бар’єр, відсутність звички піклуватися про своє здоров'я, хибні уявлення про здоров’я, тому, що частіше за все вони сформовані на основі ненаукових джерел. Парадоксально виглядає елемент поведінки молоді, відповідно до якого, молодь, розуміючи пагубність шкідливих звичок, продовжує активну практику впровадження їх у своє життя, масово вживає алкогольні та тютюнові вироби, пробує наркотичні речовини. Тільки 10% молоді можна вважати такими, що принципово відстоюють позицію здорового образу життя, недопущення набуття шкідливих звичок. Таким чином, поведінкові фактори можуть бути як сприятливі, так і шкідливі для здоров’я, що залежить від вибору способу життя конкретною особою. При цьому слід враховувати, що протягом життя людина змінює моделі своєї поведінки під тиском суспільства, сім’ї, друзів, комерційної реклами тощо. Отже, для того щоб вплинути на поведінку людини, а особливо молодої, змусити її зробити вибір щодо самозберігаючої моделі поведінки, найліпше конструктивно-досягаючої або конструктивно-адаптивної, необхідні зусилля з боку як самої людини, так і її найближчого оточення та суспільства в цілому. З урахування важливості способу життя, поведінки у сфері здоров'я, як найважливіших детермінант здоров’я не викликає сумніву необхідність створення відповідної законодавчої бази, реформування інформаційного простору молоді щодо здоров'я (на данний момент вся інформація спрямована на інформування про небезпечність ВІЛ/СНІДу та зміни статевої поведінки молоді), створення навчальних курсів всіх рівнів (починаючи з дитячих дошкільних закладів) щодо наученню здоровому способу життя, формуванню потреби у здоров'ї ще з дитинства. На наш погляд, значну роль у цьому могла би відіграти система засобів масової комунікації, що за допомогою цілеспрямованих циклів молодіжних передач, могли б створити певні уявлення щодо здоров'я, причому у єдності його фізичної, психічної, соціальної складових, показати напрями його збереження. Всі наведені заходи, на наш погляд, могли б вплинути на конкретну поведінку молоді у сфері здоров'я, сприяти їй у виборі, формуванні та шляхів здійснення правильної моделі поведінки. Молоде покоління в більшості своїй опинилося без надійних соціальних орієнтирів. Руйнування традиційних форм соціалізації, заснованої на соціальній зумовленості життєвого шляху, з одного боку, підвищило особисту відповідальність молодих людей за свою долю та здоров’я, поставивши їх перед необхідністю вибору, з іншого – виявило неготовність більшості з них включитися в нові суспільні відносини. Вибір життєвого шляху став визначатися не здібностями і інтересами молодої людини, а конкретними обставинами. У недалекому минулому достатньо стійкі норми, регулюючі людські потреби і інтереси у сфері соціально-трудових відносин, надійно перешкоджали розвитку індивідуалізму і встановлювали строгі межі тому, чого законно могла добитися молода людина, стійкість суспільства забезпечувалася загальними цілями, що розділяються більшістю населення. Сучасна ж ситуація так само носить подвійний процес: з одного боку, розширюється приватний сектор і посилюється індивідуалізація, з іншою, підривається система соціального контролю, що породжує відчуття безконтрольності, вседозволеності, нестабільності. Такі процесі відображаються в свідомості окремих людей, трансформуються в нові поняття та цінності, які ми могли можливість спостерігати в ході дослідження на прикладі відношення до власного здоров’я. Таке положення, що характеризується знеціненням норм, свідчить про відчуження молоді від праці і ближнього соціального оточення, сприяє відтворенню соціальної нестабільності. Причому, аномалія буденного життя виявляється головним чином у втраті молодими людьми відчуття зв'язку з суспільством, сприяючи зростанню поведінки, що відхиляється і саморуйнується, в їх середовищі. Молодь повинна бути найбільш здоровою фізично частиною населення, життєвою силою суспільства, згустком енергії, нерозбещених інтелектуальних і фізичних сил, що вимагають виходу. За рахунок цих сил життя суспільства може і повинно бути наповнюватися новою, конструктивною динамікою. >>>>

Дивитись наступні >>>

Cгенерировано за 0.006853 секунд

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів! На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету.

Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Оновлення

Люблю усмішку на чужім обличчі за Володимиром Сосюрою

Твір-мініатюра на тему Якби я був чарівником

Будувати повітряні замки легше, ніж у них жити

Цитатна характеристика образу Остапа в оповіданні «Дорогою ціною»

Роксолана найбільша любов і найтяжча прикрість Сулеймана

Від партнерів

загрузка...