Тема: «Старий і море» людину можна знищити, але неможливо перемогти Предмет: зарубіжна література Вид: твір ∞См. работу ««Старий і море» людину можна знищити, але неможливо перемогти»

Вступ 3 1. МОРАЛЬНІ БАР'ЄРИ СПІЛКУВАННЯ 4 2. ПСИХОЛОГІЧНІ БАР'ЄРИ СПІЛКУВАННЯ 8 Висновки 14 Література 15 Вступ Люди, як правило, починають спілкуватися з якогось приводу. При цьому їхні дії пов'язані з предметом спілкування, який визначає його сутність, дає змогу визначити його спрямованість. Існує, наприклад, спілкування інтимне, професійне, ділове та ін. Але не завжди спілкування відбувається нормально, не завжди люди розуміють одне одного, хоч і розмовляють однією мовою. Між ними нібито виникають певні бар’єри, які заважають їм спілкуватися. Природу виникнення цих бар’єрів можна розглядати як з моральної, так і з психологічної точки зору. Між людьми розпочинаються непорозуміння або через розбіжності їх моральних орієнтирів, моральних цінностей, або через психологічні особливості, точніше, психологічні недосконалості людського індивіда. В даній роботі будуть розглянуті ці бар’єри, які мають загальну назву "бар’єри спілкування". Висновки Бар'єри спілкування – це психологічні стани, в яких людина відчуває неадекватну пасивність, що перешкоджає спілкуванню. Вони можуть виникати як у зв’язку з емоційним станом тих, хто спілкується, а також у зв’язку з нерозумінням смислу висловлювань. Бар’єри спілкування можна підрозділити на бар’єри моральні та психологічні. Вони пов'язані з упередженістю та помилковою мотивацією людини. Психологічні бар’єри значним чином залежать від психологічних особливостей сприйняття людини людиною. У реальному спілкуванні бар'єри присутні у виді незалежних механізмів, що дані людині для захисту, але їхня дійсна природа людині не відома. Процеси взаєморозуміння залежать від моральних і психологічних установок особистості до певних ідей або до того, хто їх передає. Якщо ці установки позитивні, то процес сприймання відбувається успішно, у противному разі з’являються знову ж таки бар’єри. ∞См. работу «Бар’єри спілкування»

Завжди будьмо українцями. переказ ∞См. работу «Завжди будьмо українцями. переказ »

Завжди будьмо українцями переказ ∞См. работу «Завжди будьмо українцями переказ»

Чи завжди мета виправдовує засоби? Життєвий шлях Жульєна Сореля ∞См. работу «Чи завжди мета виправдовує засоби? Життєвий шлях Жульєна Сореля (за твором)»

«Старий і море» людину можна знищити, але неможливо перемогти ∞См. работу ««Старий і море» людину можна знищити, але неможливо перемогти»

бути людиною просто і складно ∞См. работу «бути людиною просто і складно»

1. ПОНЯТТЯ „ПРИРОДА” І „ТЕХНІКА” У ДАВНІХ ГРЕКІВ 3 2. РОЛЬ ТЕХНІКИ В РОЗВИТКУ ЛЮДСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА. ЗНАРЯДДЯ ПРАЦІ ЯК ОПРЕДМЕТНЕННІ ЛЮДСЬКІ ЗДІБНОСТІ 11 3. ПРОБЛЕМИ ТЕХНОЛОГІЙ В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ СУМІСНИХ СИЛ ЛЮДИНИ 16 4. СУЧАСНІ ПЕРСПЕКТИВИ ТА ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ТЕХНІКИ 21 Висновки 26 Література 27 Висновки Таким чином, ми бачимо, що розвиток людської цивілізації відбувається у напрямку поглибленого вивчення людиною явищ природи, використання цих знань для створення більш досконалих технік і технологій. Не завжди винаходи та новітні технології стають корисними для людей. Навпаки, більшість новітніх технологій загрожують нормальному розвитку людства, наносять значної шкоди його фізичному і психічному здоров’ю. Технології атомної енергетики, комп’ютерна та інформаційна технологія крім переваг, які відносяться до корисності використання їх людиною для полегшення своєї праці і комфортного існування, мають в потенціалі і шкідливі і небезпечні наслідки для людства в цілому. В біотехнологіях, яким зараз спробують надати „зелене світло” можуть бути закладені такі загрози, які сучасні дослідники ще не в змозі оцінити належним чином. Рівновага системи „природа – людина – техніка”, яка існувала в античні часи, зараз порушена і має тенденції до переваги техніки як над людиною, так і над природою (маючи на увазі оточуюче людей середовище на планеті Земля). На протязі останніх 40-50 років вже мали місце ряд техногенних катастроф, кількість і потенціал яких збільшується з кожним новим винаходом науковців. В світі зростаючої небезпеки існування людей від наслідків техногенного характеру дуже сумнівним виглядає науково-технічний процес як явище прогресу людства. ∞См. работу «ФІЛОСОФІЯ ТЕХНІКИ»

Вступ 3 1. Психологічні бар'єри спілкування 4 2. Бар’єри комунікації та шляхи їх подолання. 12 Висновки 18 Література 19 Вступ Як відомо, спілкування є надзвичайно складним феноменом у житті індивіда й людства в цілому, воно охоплює велику кількість взаємозв'язків, міжособистісних стосунків, здійснюється в різних формах і за допомогою різних засобів, які є невід'ємним чинником культури й постійно вдосконалюються та збагачуються. Однак, в процесі спілкування між конкретними людьми дуже часто відбувається непорозуміння, через що виникають образи, конфлікти та інші негативні явища міжособистісної взаємодії. Для пояснення таких моментів у науковий обіг введено поняття „бар’єри спілкування” – тобто ті причини, які не дозволяють проведенню нормального спілкування. Коріння таких бар’єрів завжди полягають у психологічній сфері індивіда. Навіть соціально-економічні та соціально-політичні розбіжності між людьми, які також призводять до певних бар’єрів в спілкуванні, залежать від того, як сама людина оцінює ці розбіжності, реагує на них та відтворює в процесі спілкування та поведінки. Тому дослідження саме психологічних умов бар’єрів спілкування дозволяє найбільш повно осмислити непорозуміння між людьми, що виникають в ході їхньої взаємодії. В даній роботі будуть розглянуті не тільки питання сутності та причин психологічних бар’єрів спілкування, а й способи їх подолання, шляхи покращення процесу проведення діалогу. Висновки Бар'єри спілкування – це психологічні стани, в яких людина відчуває неадекватну пасивність, що перешкоджає спілкуванню. Вони можуть виникати як у зв’язку з емоційним самопочуттям тих, хто спілкується, а також у зв’язку з нерозумінням смислу висловлювань. У реальному спілкуванні бар'єри присутні у виді незалежних механізмів, що дані людині для захисту, але їхня дійсна природа людині не відома. Бар’єри спілкування можна підрозділити на бар’єри моральні, емоціональні та психологічні. Вони пов'язані з упередженістю та помилковою мотивацією людини. Психологічні бар’єри значним чином залежать від психологічних особливостей сприйняття людини людиною. Комунікативні бар’єри, в світлі концепції „єдності трьох сторін спілкування”, можна розглядати як вид психологічних бар’єрів спілкування, до яких в такому разі увійдуть також перцептивні та інтерактивні бар’єри. Однак, говорячи про психологічні бар’єри спілкування, як правило, завжди розуміють в основному тільки комунікативні бар’єри, тому що завдяки ним характеризується майже уся когнітивна сфера особистості, а значить і найголовніші риси людини: пам’ять, увага, сприйняття, мислення.. Комунікативна сторона спілкування тісно пов’язана з обміном інформацією, проте не може бути вичерпно розкрита з точки зору інформаційної теорії. Спілкування – це не тільки прийом та передача інформації, а й стосунки принаймні двох осіб, де кожна є активним суб’єктом взаємодії. Від волі та бажання кожного партнера залежить можливість застосування способів підвищення комунікації та подолання відповідних бар’єрів. І хоча ці способи не можуть подолати всіх психологічних бар’єрів, в більшості випадків вони значно підвищують ефективність спілкування. ∞См. работу «Психологічні бар’єри в спілкуванні та способи їх подолання»

Вступ 3 1. КОНФЛІКТ В СИСТЕМІ ПОНЯТЬ ЖИТТЄВИХ КРИТИЧНИХ СИТУАЦІЙ 4 2. ТИПИ КОНФЛІКТІВ. ДЖЕРЕЛА, ПРИЧИНИ І ФУНКЦІЇ КОНФЛІКТІВ 7 Висновки 14 Література 15 Вступ Там, де є людина, завжди є конфлікти, бо вони – постійний супутник буття і суспільного розвитку. Поширеність конфліктів, їх роль в суспільному житті привлекала увагу ще із стародавніх часів. Про конфлікт писали стародавні мудреці. Античні філософи розглядали конфлікти як найважливіший і необхідніший атрибут суспільного життя і розвитку. Конфлікт як явище людського життя можна піддавати дослідженню з різних сторін. Одним із аспектів вивчення конфлікту є розгляд його як одного з видів критичної ситуації. У конфліктній ситуації кожна зацікавлена сторона прагне відстоювати та досягати реалізації власних мети, цілей, думок, завдань, точки зору, при цьому вона наводить аргументи на свою користь, перешкоджає опоненту чинити так само, використовує всі прийнятні у даній ситуації заходи та форми впливу і намагається здолати опір іншої сторони. В даній роботі висвітлені питання співставлення конфлікту з іншими видами критичних ситуацій, а також проаналізовані його джерела, причини і функції. Висновки Конфлікт завжди пов'язаний з наявністю протиріччя, зіткненнями несумісних поглядів, інтересів, цінностей, мотивів. Однак суттєвість конфлікту полягає не стільки в виникненні протиріччя, скільки в засобі його вирішення. До конфлікту призводить таке зіткнення інтересів, потреб, поглядів, мети, мотивів, при якому з'являється протидія сторін. Саме протидія складає психологічне ядро будь-якого конфлікту. В психологічному плані конфлікт супроводжується для його учасників негативними емоційними станами по відношенню одного до другого. Конфліктна ситуація – це об'єктивна основа конфлікту, що фіксує виникнення реального протиріччя в інтересах і потребах сторін. Вона включає: учасників конфлікту (сторони конфлікту), якими можуть бути різноманітні аспекти особистості (внутрішньоособистий конфлікт), окремі індивіди або різні за масштабами соціальні групи; об'єкт конфлікту (реальний або ідеальний); умови протікання (передусім соціально-психологічна середа); образи конфліктної ситуації. Конфлікт як критична психологічна ситуація передбачає наявність у людини досить складного внутрішнього світу і актуалізацію цієї складності вимогами життя. Причини, що породжують конфлікт, не є очевидними, не представляють безумовне табу і завжди пов'язані з умовами проблемної задачі. У разі конфлікту саме свідомість повинна порівняти цінність мотивів, зробити між ними вибір, знайти компромісне рішення. ∞См. работу «Конфлікти як види критичних ситуацій»

1. Проаналізуйте поняття та ознаки адміністративної відповідальності 2. Зазначте склади адміністративних проступків, які виокремлюють за ступенем суспільної небезпеки 3. Зазначте ознаки елементів складу адміністративного проступку, які завжди є необхідними ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА ∞См. работу «Адміністративна відповідальність»

Вступ 3 1. Причини виникнення і загальні риси ірраціоналізму 4 2. „Слабкі і невдахи повинні загинути – перша заповідь людинолюбства. І потрібно ще допомогти їм у цьому” 7 3. Чому культура, за Фрейдом, є стосовно людини „репресивною силою”? 10 4. Що спільного і відмінного в екзистенціалізмі М.Гайдеггера і Ж.П.Сартра? 13 Висновки 15 Література 16 Вступ Ірраціональний (з латинської – „нерозумний”), сучасне поняття, яке означає таке, що знаходиться поза межами розуміння, є алогічним та протиставляється раціональному. Ірраціональна філософія в повній мірі відповідає своїй назві. Всі концепції і теорії в межах цього напрямку філософії знаходяться за межами раціонального розуміння їх людиною. Розмірковування ірраціональних філософів можна або сприймати на віру, або не вірити їм. Довести вірність або невірність ірраціональних концепцій неможливо ані науковим шляхом, ані будь-яким іншим. Особливістю цих концепцій стало те, що практично всі вони були сприйняті людством, стали поширеними і популярними, незважаючи на свою внутрішню, глибинну незрозумілість. Разом з тим, зовнішньо вони були дуже привабливими і здатними на пояснення явищ як суспільного життя, так і психічних процесів людини, її душевних хвилювань і нервових розладів. Причиною розповсюдження ірраціональних теорій стали історичні фактори, а також криза науки кінця ХІХ століття. Про розвиток ірраціональної філософії в ХХ столітті, а також про деякі моменти теоретичної діяльності ірраціональних філософів піде мова у цієї роботі. Висновки Ірраціональні концепції спрямовані на людину і пояснюють лише явища, які так чи інакше стосуються людського життя, розвитку людського індивіда. В цілому, можна вважати ірраціональні теорії – гуманістичними, бо жодна з них не спрямована на виправдання жорстокості, войовничості, жаги до знищення. Ірраціональна філософія змушує замислюватися людей про те, що поруч з ними може існувати ще один світ (або декілька світів), які на даний момент поки ще є ірраціональними для зрозуміння. Але настане час, коли „таємниче буде викритим”, і люди зможуть переконатися в правильності геніальних пророкувань філософів ірраціоналізму. Недарма багатьох представників ірраціональної філософії ще при їх життя називали „геніями” (а деяких і божевільними, але потім все ж таки визнавали великими мудрецями). Ірраціональні течії завжди виникали в періоди певної розгубленості людства, коли усталена течія його життя переривалася катаклізмами і світ знаходився перед обличчям гігантських нещасть і бід. Ірраціоналізм – це спроба на рівні інтуїції осягнути, що відбувається з людством на тому чи іншому етапі його драматичної історії. ∞См. работу «Сучасний філософський ірраціоналізм: проблеми буття і людини»

1. Які типи даних можуть бути введені в комірки і по яким ознакам можна розрізнити тип даних? 3 2. Як виконується переміщення, копіювання і перейменування робочих аркушів? 3 3. Що таке закріплення областей й для чого воно використовується? 4 4. Як встановлюється і знімається автофільтр? 4 5. Які параметри можна задати перед початком сортування? 5 6. Як встановлюється захист від зміни вмісту комірок? 6 7. Як здійснюється побудова діаграм? 6 Література 7 ∞См. работу «Контрольна з інформатики »

Розділ І. “Діти вулиці” – соціально - економічна проблема. 1.1. Діти, які завжди покладаються на самих себе. Розділ ІІ. Статистика безпритульності в України. 2.1. Аналіз бродяжництва та безпритульності дітей. 2.2. Діти у конфлікті з законом. Список використаної літератури ∞См. работу «Діти вулиці»

1) У процесі дослідження встановіть особливості емоційного стану людини, не відволікаючи її від роботи: 3 1.1. Який метод психології можна використовувати в цьому разі і чому? 3 1.2. На підставі чого можна визначити емоційний стан цієї людини? 3 2. Чи можна закономірності психіки, виявлені у тварин, переносити на людину? Обґрунтуйте відповідь. 4 3. Складіть і проаналізуйте схему взаємозв'язку чуттєвих і логічних форм пізнання дійсності. 7 4. Наведені нижче особливості поведінки людини характеризують її або як індивіда або як особистість. Виділіть особливості, які відбивають поведінку індивіда, й особливості, які відбивають поведінку особистості. Обґрунтуйте свій вибір. 9 5. На підставі характеристики визначте тип темпераменту й особливості роботи психолога з людиною, яка має такий тип темпераменту. 11 Перелік використаної літератури 13 ∞См. работу «Контрольна з загальної психології»

ВСТУП Дослідження внутрішнього світу людини є проблемою, яка завжди була актуальною. Протягом розвитку психологічної науки можна виокремити багато методів, якими досліджувалася людська особистість: інтроспекція, тести, особистісні опитувальники, бесіди і спостереження. Значний внесок для вивчення найпотаємніших бажань та потягів людини зробив фрейдизм, неофрейдизм і гуманістична психологія. Проективні методики – ще одна можливість оцінити психологію людини. Поняття проекції вперше було застосовано Л. Франком у 1939 році, і з цього часу проективні методики починають займати чільне місце у психодіагностиці. Одним із проективних методів є тест "Будинок – людина – дерево", який оцінює багато різних психологічних властивостей і якостей людини, деякі її прагнення, бажання і потяги. ∞См. работу «Проективна методика «Будинок-дерево-людина» та особливості її інтерпретації»»

Вступ 3 1. Основні чинники соціальних змін. 4 2. Соціологічні теорії соціальних змін. 7 3. Класифікація соціальних процесів. 9 4. Соціальні та громадські рухи в Україні. 11 Висновки 15 Література 16 Вступ Усе в цьому світі перебуває в постійному русі, в тім числі й соціальна матерія. Проте характер, спрямованість, інтенсивність руху можуть бути різними. Для позначення цих відмінностей руху соціальної матерії в соціологічній науці існують такі поняття, як “соціальна динаміка” та “соціальні зміни”. Поняття “соціальна динаміка” в ужиток увів О. Конт – засновник соціології. Він застосовував його, по-перше, як протиставлення соціальній статиці для позначення соціального руху, а, по-друге, як зміну станів суспільних явищ. Близьке до нього за змістом поняття “соціальні зміни” – порушення тотожності соціального явища із самим собою або з подібним йому соціальним явищем. В останній, досить короткий історичний період, в Україні відбулися радикальні, фундаментальні соціальні та політичні зміни. Парадокс полягає в тому, що жодна соціологічна теорія ще 15 років тому не пророкувала, не прогнозувала таких докорінних трансформацій у світі, в „соціалістичному таборі” й у Радянському Союзі, які незабаром відбулися. Звичайно, спостерігалися передчуття й очікування перемін, але щоб перетворення пішли так глибоко й охопили таку кількість країн, не припускав, здається, ніхто. Вивчення, узагальнення досвіду того, що відбулося з Україною в період її трансформації, становиться нагальною потребою часу. Основа майбутнього українського суспільства залежить від того, які висновки ми зробимо з свого досвіду розбудови незалежної української держави. Висновки Соціальні зміни і процеси є явищами, що притаманні людському суспільству. Розглядаючи соціум, завжди можна виявити в ньому зміни, що відбуваються протягом тривалого історичного періоду. Чим більш часовий проміжок, в якому розглядається певне суспільство, тим більші зміни в ньому спостерігаються. Наука до цього часу утворила багато концепцій соціальних змін для пояснення тенденцій розвитку суспільства. Деякі з концепцій суперечать одне одному, а деякі розглядають один і той об’єкт – суспільство – з інших точок зору, тим самим доповнюючи інші погляди. Численність цих концепцій свідчить про складність та неоднозначність існування соціуму. До певних трансформацій в суспільстві приводять соціальні процеси як цілеспрямована дія людей, їх соціальних утворень, груп. В соціології соціальні процеси розглядаються як серія фактів взаємодії людей, або серія явищ, які відбуваються в організації, структурі груп і змінюють стосунки між людьми чи між складовими елементами спільноти. Розглядаючи зміни в суспільстві, можна виокремити в ній численні соціальні процеси, які можна класифікувати за різними ознаками. Їх різноманіття свідчить про складність та динамічність суспільного життя, існування в ньому тенденцій до змін. Всі розглянуті процес тісно пов’язані між собою і майже завжди протікають одночасно, створюючи таким чином можливості для розвитку груп та постійних змін в суспільстві. Україна являє собою зразок того, що суспільні процеси можуть набувати інших виглядів і варіантів, ніж ті, що були розроблені до цього. З одного боку, українське суспільство можна примірити в рамках будь-якої теорії змін, а з іншого – жодна з цих концепцій не здатна надати реальну допомогу в улаштуванні протиріч сучасного українського суспільства. ∞См. работу «Соціальні зміни та соціальні процеси»

1. Поясніть, чому інфляція завжди супроводжується зміною структури цін. 2 2. Ціна 1 кг яблук на ринку коливається від 0,5 до 0,9 грн. Денний обсяг пропонованих для продажу яблук залежно від ціни змінюється від 400 до 800 кг. 4 а 4 б 4 в 5 г 5 д 5 е 6 є. 8 3. Вирішуючи питання що, як і для кого виробляти, ринок: 12 4. Продаж однакової продукції різним покупцям за різними цінами —це: 12 5. Прийміть рішення про доцільність купівлі акції 12 Рішення 12 Література. 13 ∞См. работу «Контрольна робота економіка Варіант V»

Вступ 3 1. ПОНЯТТЯ СОЦIАЛЬНОЇ НЕРІВНОСТІ ТА СТРАТИФIКАЦIЇ 4 2. ТЕОРЕТИЧНI КОНЦЕПЦIЇ СОЦIАЛЬНОЇ СТРАТИФIКАЦIЇ 8 3. СТРАТИФІКАЦІЙНА МОДЕЛЬ СУСПІЛЬСТВА 11 Висновки 14 Література 15 Вступ Вже давно помічено, що у людському суспільстві завжди існує соціальна нерівність, а саме нерівний поділ таких соціальних благ як багатство, влада, пошана. У первісному суспільстві наші предки жили у невеликих групах мисливців та збирачів, які ділили їжу, шкури звірів, притулок та iншi матеріальні ресурси. У цих спільнотах людей соціальна нерівність – крім тої, що була пов'язана з віком або статтю, – означала лише відносно невеликі вiдмiнностi у статусі певних iндивiдiв. Одна особа могла мати вищий статус ніж iншi завдяки, наприклад, таким особистим якостям, як мудрість, мисливські вміння або врода. Але коли спільноти стали більш великими та складними, як, наприклад, в сучасному суспільстві, – виник зовсім інший вид соціальної нерівності: нерівність цілих груп людей. Це явище знайшло своє відображення в соціології, яка для позначення розподілу суспільства на певні групи та шари ввела в обіг термін "стратифікація". Висновки Як бачимо, існує різноманіття думок та підходів до проблеми соціальної стратифікації, але ж можна виділити загальну позицію. Соціальна стратифікація – це природна і соціальна нерівність між людьми, яка проявляється в їх соціальному житті і має ієрархічний характер: вона підтримується і регулюється різними інституціональними механізмами, постійно відтворюється і модифікується, що є умовою впорядкованого існування будь-якого суспільства та джерелом його розвитку. У нормальному випадку суспільство внутрішньо розшаровано на сукупність страт, кожна з яких має свої специфічні ознаки. Найбільш могутніми з-поміж них є багатство, влада і престиж. За певних обставин ці ознаки або їх відсутність можуть нагромаджуватись. Наявність страт, стратифікація вказує на наявність соціальної нерівності в суспільстві, його диференціацію, що завжди є притаманим людським спільнотам. ∞См. работу «Соціальна стратифікація як модель соціальної нерівності»

Вступ 3 1. Формування іміджу компетентного викладача 4 2. Вербальні та невербальні технології викладання 6 3. Культура мовлення і культура слухання 8 4. Логіко-психологічні правила конструювання виступу перед аудиторією 11 Висновки 13 Література 14 Вступ Викладачу для успішного проведення занять в аудиторії необхідно мати не тільки солідний багаж знань, а ще й певні індивідуальні-психологічні особливості, яскраву особистість, вміння спілкуватися з колективом студентів. В цих умовах великого значення набуває авторитет викладача як інтегративна особливість міжособистих взаємовідносин. Викладач, педагог завжди має авторитет, який відповідає його ролі наставника, духовного вчителя, ставить його в дещо привілейоване положення перед учнями. Але цей "рольовий" авторитет може підсилюватися або, навпаки, послаблюватися особистісними якостями педагога, які не завжди можуть бути відповідні вимогам вищої освіти. Тому формування авторитету є головною задачею викладача та вимагає від нього знань основ психолого-педагогічної діяльності. Висновки Викладач в ході проведення занять в аудиторії повинен сконцентрувати увагу на встановлення психологічного контакту з групою, швидкому знаходженні дієвого впливу на неї, добитися концентрації уваги студентів на предметі лекції. В ході проведення заняття викладач повинен враховувати особливості студентської аудиторії, а також об'єктивні процеси, які притаманні соціально-психологічним явищам при спілкуванні з групою. Одним із аспектів, що повинен постійно тримати викладач у полі свого зору, є створення та підтримання свого позитивного іміджу серед навчаємих. Крім досконалого знання матеріалу лекції, важливими для успішного проведення заняття є комунікативні здібності викладача. Мова і мовлення є головними інструментами професійної діяльності фахівця вищої школи в ході роботи зі студентами. Проаналізувавши діяльність фахівця вузу, можна виділити такі властивості, які необхідні йому для викладання: 1. Висока інтелігентність, глибока духовність. 2. Національна свідомість, громадянська зрілість, самокритичність. 3. Моральна чистота. Глибина і щирість переконань. 4. Доброта, педагогічний такт. 5. Творчо-практичний склад розуму, постійне прагнення до самоосвіти. 6. Досконале знання свого предмету, психолого-педагогічна ерудиція, захопленість своїм фахом. 7. Глибока обізнаність з роботою навчального закладу, міцний зв'язок з нею. 8. Педагогічна цілеспрямована активність, розвинуте методичне мислення, наявність індивідуального стилю в роботі. 9. Міцно сформовані професійні вміння, володіння різноманітною педагогічною технікою. 10. Науково-дослідницьке спрямування всієї діяльності. ∞См. работу «Психолого-педагогічні основи професійної поведінки викладача в аудиторії студентів»

Вступ 3 1. ПОЛІТИЧНИЙ РЕЖИМ ЯК ПОКАЗНИК ВПЛИВУ ВЛАДИ НА СУСПІЛЬСТВО 4 2. СУТНІСТЬ ТА РОЗВИТОК ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ЗА РІЗНИХ ПОЛІТИЧНИХ РЕЖИМІВ 8 3. ЛЮДИНА ЯК СУБ'ЄКТ ПОЛІТИКИ В УМОВАХ РІЗНИХ ПОЛІТИЧНИХ РЕЖИМІВ 12 Висновки 14 Література 15 Вступ Політична і соціальна сфери не є поняттями діаметрально протилежними. В політичному середовищі завжди можна виокремити соціальні ознаки, а в соціальній сфері – політичні. Політичне і соціальне йде поруч одне з одним, і їх вплив завжди є взаємообумовленим. Такий стан речей випливає з того, що політику творять люди – окремі особистості або соціальні групи, розмаїття яких утворює багатоманітність й елементів політичної сфери. Їх намагання, прагнення до певних цілей, які характеризуються як політичні, пов’язані з соціальним середовищем, представниками якого вони виступають. Дана робота присвячена розгляду питань взаємодії політичної і соціальної сфери. За основу взятий аспект такої взаємодії в умовах різних політичних режимів. Особлива увага при цьому приділена питанню функціонування громадянського суспільства і окремої особи. Висновки Політика відіграє значну роль в суспільстві. Через інститут політичної влади вона здійснює керівництво та управління суспільством у цілому та його складовими. Вона розробляє відповідно до конкретних умов економічного й політичного становища країни стратегію і тактику управління суспільством. Розробляється конкретна політика щодо різних соціальних спільностей, політика забезпечення влади ресурсами, ставлення до політичної опозиції тощо. Крім того вплив політичної сфери на суспільну відбувається через інтеграцію суспільства на основі врахування та узгодження соціальних інтересів, які політична влада узгоджує через інтереси всіх груп. Політична влада є найважливішим видом влади в суспільстві. В умовах різних політичних режимів найбільш яскраво відбивається вплив політики на життя суспільства через таке його утворення як громадянське суспільство. Громадянське суспільство відіграє роль певного індикатора політичних принципів існування даного соціуму. Якщо є помітною тенденція до обмеження функцій, повноважень та можливостей громадянського суспільства, то можна говорити про наявність авторитарного або тоталітарного режимів. Якщо, навпаки, – є можливість для всебічного розвитку громадянського суспільства – можна вести мову про наявність демократії. Людина, громадянин також є певним "барометром" політичного життя. При дотриманні всіх його прав і свобод людина отримує можливість для свого вільного та всебічного розвитку, який в кінцевому підсумку дозволяє людині само реалізуватися, в тому числі і в політичному смислі. За умов тоталітарного режиму людина таку можливість практично втрачає повністю, а за умов авторитарного – частково. ∞См. работу «Взаємодія політичної та соціальної сфер за різних політичних режимів»

Тема: Як порозумітися з людиною Останній дюйм Предмет: Зарубежная литература Вид: контрольная ∞См. работу «Як порозумітися з людиною Останній дюйм»

Вступ 3 1. БУТТЯ ЯК ФІЛОСОФСЬКА КАТЕГОРІЯ 4 2. ЄДНІСТЬ ТА СТРУКТУРОВАНІСТЬ БУТТЯ 7 3. СПЕЦИФІКА ЛЮДСЬКОГО БУТТЯ. 9 БУТТЯ І ІСНУВАННЯ 9 Висновок 13 Література 14 Вступ Філософська категорія "буття" – є однією з основних категорій філософії. Практично, в філософіях всіх країн і часів, пізнання світу розпочинали з пошуків і означення суті і сенсу буття. Що означає бути, існувати? Для чого живе людина? Особливістю осягнення людиною цього поняття є те, що людина у своїй життєдіяльності постійно взаємодіє зі світом, з речами, які або сприятливі до неї, або ж ні. Вона спостерігає за появою якихось реалій, їх розвитком з точки зору власного розуміння світу. Тому і розумінь буття є багато. В філософії вивченням буття займається такий її розділ як онтологія. Як базова передумова побудови онтології завжди виступала деяка штучно сконструйована ідея суті буття. Філософи виходили з того, що така ідея дозволяє в думках об'єднати самі різні предмети і явища світу по ознаці їх існування. Існування різних предметів і явищ і визнається буттям як таким. Але разом з цим виникало питання про те, що ж лежить в основі світу, чи немає якогось особливого утворення, яке або містилось би у всіх предметах і явищах світу, або з нього все їх можна б було виділити. І знов на це питання немає в філософії однозначної відповіді. Є погляди окремих філософів або обґрунтування в межах різних філософських течій, напрямків, теорій. Надана робота являє собою певний підсумок розвитку поняття буття як філософської категорії, дає можливість ознайомитися з різними поглядами на його суть, які були відпрацьовані в ході розвитку різних філософських напрямків. Висновок Таким чином, категорія буття є дуже складною в своєму осягненні. Під час її визначення виникає ряд протиріч, які знайшли своє відображення в різноманітних філософських концепціях, поглядах і підходах. Спрощення означення сенсу поняття буття, як того всього, що існує, призводить до запитання: а у чому полягає буття? Ускладнення його розуміння, спроба проаналізувати буття, розкласти на складові – призводить до множинності та суперечливості інших понять, що його характеризують. Тому розуміння буття постійно знаходиться у певній єдності протиріч тих логічних утворень людини, які вона здатна на сьогоднішній день запропонувати. Наука онтологія продовжує розвиватися та збагачуватися новими підходами у визначенні суті буття. Це необхідно, і це буде продовжуватися весь той час, поки людина знаходиться у пошуках відповідей на головні питання свого існування. ∞См. работу «ОНТОЛОГІЯ: ФІЛОСОФСЬКЕ ВЧЕННЯ ПРО БУТТЯ»

Вступ 3 1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ЯК ОСНОВА СОЦІОЛОГІЧНОГО НАУКОВОГО ЗНАННЯ 4 2. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СОЦІОЛОГІЇ ЯК ВТІЛЕННЯ МЕТОДОЛОГІЇ НАУКОВОГО ПОШУКУ 8 3. ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ТЕОРЕТИЧНИХ І МЕТОДОЛОГІЧНИХ ЗАСАД В СОЦІОЛОГІЇ 11 Висновки 13 Література 14 Вступ Соціологія як і будь-яка наука має свої теоретичні і методологічні основи. Говорячи про зв’язок між ними, необхідно виявити відношення, в яких знаходяться між собою ці категорії. З одного боку, методологічні і теоретичні засади не є тотожними поняттями, які через спільне слово „основи” означають щось одне, спільне для соціології. Вони мають чітко окреслене понятійне наповнення, яке значно різниться між собою за змістом. Це – різні поняття. З іншого боку, вони, безперечно, мають і дещо спільне, а саме: обидві визначають основи, причому такі, що існують і функціонують тільки у тісному зв’язку між собою. Для соціології як для науки потрібен розвиток і методологічних і теоретичних основ. Крім того, не є однозначною відповідь, яка з цих „засад” є головнішою, а також від якої залежить в більшій степені спільний розвиток соціологічних знань в цілому. В цьому рефераті буде висвітлені моменти, які стосуються характеру зв’язків між цими основами, а також здійснений певний аналіз значення методологічних і теоретичних засад для соціології. Висновки З одного боку зв’язки між теоретичними і методологічними засадами в соціології характеризуються невизначеністю і неконкретністю. Виконуючи різні функції, вони часом перетинають область свого понятійного значення, яка іноді ідентифікується протилежним чином. До такого становища призводить подвійність тлумачення, в першу чергу, поняття „методологія”, яке, як уже говорилось, одночасно пов’язано із теорією, і з практикою. Методологія – це і система принципів, способів організації й побудови теоретичної і практичної діяльності, але методологія також є і вченням про цю систему, тобто своєрідною теорією. Не можна обмежитися і одним терміном замість двох. Процеси і явища природи, суспільства завжди мають складний і суперечливий характер. Вивчаючи їх, досліджуючи науковим шляхом, можна мати декілька поглядів (концепцій) на один і той же об’єкт. Разом з тим шляхи дослідження також можуть бути різними, незалежними один від одного і приводити до різних результатів. Який з них буде вірним, покажуть емпіричні методи пошуку, а того слід мати всі варіанти, які напрацьовані в області теорії і методології. Теорія і практика – це ті дві діалектичні протилежності, існування яких у суперечливості між собою сприяє просуванню вперед наукового знання, розширенню світоглядних уявлень щодо оточуючого середовища. Методологічні і теоретичні засади соціології як раз і є таким інструментарієм, який дозволяє методично і правильно видобувати нові соціологічні знання про таке надскладне явище оточуючого світу як суспільство. Висновки З одного боку зв’язки між теоретичними і методологічними засадами в соціології характеризуються невизначеністю і неконкретністю. Виконуючи різні функції, вони часом перетинають область свого понятійного значення, яка іноді ідентифікується протилежним чином. До такого становища призводить подвійність тлумачення, в першу чергу, поняття „методологія”, яке, як уже говорилось, одночасно пов’язано із теорією, і з практикою. Методологія – це і система принципів, способів організації й побудови теоретичної і практичної діяльності, але методологія також є і вченням про цю систему, тобто своєрідною теорією. Не можна обмежитися і одним терміном замість двох. Процеси і явища природи, суспільства завжди мають складний і суперечливий характер. Вивчаючи їх, досліджуючи науковим шляхом, можна мати декілька поглядів (концепцій) на один і той же об’єкт. Разом з тим шляхи дослідження також можуть бути різними, незалежними один від одного і приводити до різних результатів. Який з них буде вірним, покажуть емпіричні методи пошуку, а того слід мати всі варіанти, які напрацьовані в області теорії і методології. Теорія і практика – це ті дві діалектичні протилежності, існування яких у суперечливості між собою сприяє просуванню вперед наукового знання, розширенню світоглядних уявлень щодо оточуючого середовища. Методологічні і теоретичні засади соціології як раз і є таким інструментарієм, який дозволяє методично і правильно видобувати нові соціологічні знання про таке надскладне явище оточуючого світу як суспільство. ∞См. работу «Характер зв'язку теоретичних і методологічних основ науки соціології»»

Вступ 3 1. Концепція особистості Роджерса. 4 2. Поняття неврозу та особливості його лікування. 7 3. Психотехніка в клієнт-центрованої психотерапії К.Роджерса. 9 Висновки 14 Література 15 Вступ У середині ХХ століття у людства знов з’явилась можливість відчути себе гуманним суспільством. До цього часу пануючі з початку століття фрейдистські і неофрейдистські концепції, лякали існуванням в глибинах людської душі страхітливих інстинктів та потягів, які ставили людського індивіда в один ряд з тваринами. Таким поглядам протиставив себе гуманістичний напрям в психології, котрий визнавав тільки позитив в людському існуванні. Гуманістична психологія стала „третьою силою” поруч з фрейдизмом та біхевіоризмом. Її засновники – А.Маслоу, Г.Олпорт, К.Роджерс – вважали, що фрейдистські, біхеовіристські та інші підходи недостатньо довіряють людині. Своєю головною задачею психологи-„гуманісти” вбачали в необхідності створення умов для розкриття резервів людської особистості. Першим з гуманістичних напрямів прийнято вважати психотерапію Карла Роджерса, або терапію, яка зосереджується на клієнті. Ідеї і практичні підходи Роджерса до максимальної реалізації внутрішніх можливостей людини знайшли розповсюдження не тільки в психології і психотерапії, але і в педагогіці, соціальній роботі, юриспруденції. Вони були взяти на озброєння в політиці, в промисловості, в армії, почали широко використовуватися в релігійній діяльності, здійснили вплив на розвиток сучасної філософії і теології. Дана робота розглядає сутність роджерівських гуманістичних поглядів, їх застосування в психотерапевтичній практиці. Висновки Карл Роджерс і його послідовники виходять з твердження, що до організму і особистості будь-якої нормальної людини від природи закладені позитивні сили, які сприяють здоров'ю, розвитку і вдосконаленню. Роджерс вважав, що прагнення до досягнення свого рівня компетентності і саморозвитку не завжди усвідомлене, а сам цей рівень може істотно індивідуально розрізнятися з своїх біологічно закладених завдатків. З точки зору Роджерса, функціонування людини передбачає наявність внутрішніх тенденцій до самоактуалізації. Ці тенденції можуть блокуватися різними перекрученостями соціалізації, проте їх можна розблокувати в тих випадках, коли відношення „терапевт-клієнт” характеризується безумовним позитивним сприйняттям, правильним емпатичним розумінням, щирістю та повнотою. Недирективний метод Роджерса хоч і не передбачає якихсь складних технічних прийомів, але вимагає від терапевта непідробної щирості, уваги, співпереживання. Невідомо, що є складнішим, чи набути неабиякий досвід оригінальної психотехніки, чи бути справжньою людиною – щирою та гуманною. ∞См. работу «Основні положення гуманістичної теорії К. Роджерса»

Вступ 3 1. Походження та сутність свідомості як проблема філософії, науки, релігії. 4 2. Свідомість як відображення та конструювання дійсності. Діяльність, мислення і мова. 10 Висновки 14 Література 15 Вступ Філософія робить спроби розв’язати питання, що турбують людство, на максимально абстрактному рівні. З одного боку, це спрощує завдання, тому що не потрібно заглиблюватися в безліч понять, котрі виникають з кожним разом все більш, як тільки з’являється нова підстава для класифікації певного явища або новий аспект його існування. З другого боку, це, навпаки, ускладнює осмислення факту через те, що таке розширення немає меж. Узагальнюючи поняття на одному рівні, завжди можна вийти за його межі, і цей процес є нескінченним. Подібне відбувається і відносно поняття „свідомість”. Мислителі і науковці прагнуть осягнути сутність і зміст цього явища, визначити його походження. Проте, огляд дослідницької роботи протягом достатньо тривалого періоду показує, що вивчення свідомості є зовсім нелегким завданням, а іноді, здається, таким, що не може бути розв’язаним. Дана робота присвячена висвітленню питань, які пов’язані з філософським осмисленням свідомості як явища, зі спробами визначення його природи через різноманітні концепції і теорії. Певна увага приділяється особливостям вивчення проблематики свідомості філософією, наукою, релігією. Висновки Свідомість залишається на сьогоднішній день недосяжною для пізнання її сутності людиною. Можливо, однією з причин такого „нерозуміння” є те, що для осмислення цього явища необхідно також застосовувати свідомість. Неможливість свідомості пізнати саму себе перешкоджає виявленню питань, які пов’язані з походженням свідомості, її ролі в матеріальному і духовному світі. Сутність свідомості як явища пробували дослідити різні науки, але всі вони потерпіли невдачу. Найтісніше це питання вивчала „наука про душу” – психологія, але й вона на сучасному етапі займається не виявленням сутності психічного в людині, а, в основному, дослідженням взаємовпливу цього психічного і оточуючого середовища. Поки що здобутки осмислення сутності та походження свідомості такі: свідомість є основою нашого досвіду, активний початок практичного і пізнавального відношення до дійсності. Свідомість є єдністю трьох моментів: відчуття людиною свого існування, відчуття присутності в даному місці і в даний момент і ідентифікації себе в світі (розрізнення себе і світу). Відсутність хоча б одного з вказаних моментів розцінюється як руйнування свідомості. Свідомість як процес, подібно іншим видам людської діяльності, носить опосередкований характер. Головними посередниками людського віддзеркалення світу виступають спочатку знаряддя, потім словесні знаки, поняття і уявлення, духовні інтереси і цінності інших людей, їх спільностей. Об'єктивуючи свою сутність в знаряддях і знаках, обмінюючись знаряддями і знаками, плодами духовної діяльності, знаннями, опановуючи культурною спадщиною, людина пізнає не тільки зовнішній світ, але і свій власний, внутрішній, усвідомлює свою спільність і індивідуальність щодо інших людей. Вона виступає для себе одночасно об'єктом і суб'єктом пізнання, спілкування, культурної творчості. ∞См. работу «Про свідомість»

. Які типи даних можуть бути введені в комірки, і по яких ознаках можна розрізнити тип даних? (Microsoft Office XP) ∞См. работу «Microsoft Office XP)»

Зміст Вступ 3 Психологічні аспекти управління людиною організацією 4 Висновки 10 Використана література 11 ∞См. работу «Психологічні аспекти управління людиною організацією»

Зміст Вступ 3 Психологічні аспекти управління людиною організацією 4 Висновки 10 Використана література 11 ∞См. работу «Психологічні аспекти управління людиною організацією»