Для скачивания материала введите логин и пароль полученные в СМС:

• Як порозумітися з людиною Останній дюйм
  
  Тема: Як порозумітися з людиною Останній дюйм Предмет: Зарубежная литература Вид: контрольная
  
  
• Як порозумітися з людиною Останній дюйм
  
  Як порозумітися з людиною Останній дюйм
  
  
• Джеймс Олдрідж останній дюйм твір-роздум на тему їм обом потрібен час
  
  Тема: Джеймс Олдрідж останній дюйм твір-роздум на тему їм обом потрібен час Предмет: зарубіжна література
  
  
• Як порозумітися з людиною
  
  Як порозумітися з людиною
  
  
• Чи хотів би я бути планетником?
  
  Твір-роздум за оповіданням Б Харчука «Планетник» Чи хотів би я бути планетником?
  
  
• МЕТОДОЛОГІЯ ЛЮДСЬКОГО ПІЗНАННЯ
  
  ВСТУП 2 1. МЕТОДОЛОГІЯ ЛЮДСЬКОГО ПІЗНАННЯ 2 2. МЕТОДИ ВИВЧЕННЯ ЛЮДИНОЮ СВІТУ 3 3. ІСТИНА – МЕТА ПІЗНАННЯ ЛЮДИНОЮ СВІТУ 4 ВИСНОВОК 5 ЛІТЕРАТУРА 6
  
  
• Що робить людину людиною - звання, ім я, чин, достаток? (комедія Мольєра)
  
  Що робить людину людиною - звання, ім я, чин, достаток?
  
  
• бути людиною просто і складно
  
  бути людиною просто і складно
  
  
• Чи легко стати шляхетною людиною? За комедією "Міщанин шляхтич"
  
  Чи легко стати шляхетною людиною? За комедією "Міщанин шляхтич"
  
  
• Неможливо завжди бути героєм, але завжди можна залишатися Людиною
  
  Неможливо завжди бути героєм, але завжди можна залишатися Людиною
  
  
• Гетьман Калнишевський – останній кошовий отаман Запорозької Січі
  
  Вступ 1. Біографічний шлях П.Калнишевського. 2. Калнишевський на засланні в Соловецькому монастирі. Висновки Література
  
  
• Психологічні проблеми комп’ютерізації навчання
  
  Вступ 1. Позитивні та негативні впливи інформаційних технологій на суб'єкти навчання 2. Психологічні феномени, пов'язані з освоєнням людиною НІТ 3. Персоніфікація у діалозі "людина - комп'ютер" Література
  
  
• Психологічні аспекти інформаційного забезпечення управління організацією та процесів прийняття рішень
  
  Зміст Вступ 1. Сутність та зміст інформаційного забезпечення діяльності керівника. 2. Психологічні проблеми обробки інформації людиною. Висновки Література
  
  
• ФІЛОСОФІЯ ТЕХНІКИ
  
  1. ПОНЯТТЯ „ПРИРОДА” І „ТЕХНІКА” У ДАВНІХ ГРЕКІВ 3 2. РОЛЬ ТЕХНІКИ В РОЗВИТКУ ЛЮДСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА. ЗНАРЯДДЯ ПРАЦІ ЯК ОПРЕДМЕТНЕННІ ЛЮДСЬКІ ЗДІБНОСТІ 11 3. ПРОБЛЕМИ ТЕХНОЛОГІЙ В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ СУМІСНИХ СИЛ ЛЮДИНИ 16 4. СУЧАСНІ ПЕРСПЕКТИВИ ТА ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ТЕХНІКИ 21 Висновки 26 Література 27 Висновки Таким чином, ми бачимо, що розвиток людської цивілізації відбувається у напрямку поглибленого вивчення людиною явищ природи, використання цих знань для створення більш досконалих технік і технологій. Не завжди винаходи та новітні технології стають корисними для людей. Навпаки, більшість новітніх технологій загрожують нормальному розвитку людства, наносять значної шкоди його фізичному і психічному здоров’ю. Технології атомної енергетики, комп’ютерна та інформаційна технологія крім переваг, які відносяться до корисності використання їх людиною для полегшення своєї праці і комфортного існування, мають в потенціалі і шкідливі і небезпечні наслідки для людства в цілому. В біотехнологіях, яким зараз спробують надати „зелене світло” можуть бути закладені такі загрози, які сучасні дослідники ще не в змозі оцінити належним чином. Рівновага системи „природа – людина – техніка”, яка існувала в античні часи, зараз порушена і має тенденції до переваги техніки як над людиною, так і над природою (маючи на увазі оточуюче людей середовище на планеті Земля). На протязі останніх 40-50 років вже мали місце ряд техногенних катастроф, кількість і потенціал яких збільшується з кожним новим винаходом науковців. В світі зростаючої небезпеки існування людей від наслідків техногенного характеру дуже сумнівним виглядає науково-технічний процес як явище прогресу людства.
  
  
• Загальнолюдські цінності в поезії Ліни Костенко
  
  Гуманістична творчість поетеси. 1. Пейзажна лірика Ліни Костенко 2. Зачаровуючі вірші про кохання а) одна з найбільших людських чеснот - пошанування батьків б) глибока віра у духовну силу українського народу 3. Кредо поетеси - залишатьсь назавжди людиною 4. Література
  
  
• Тростянецький парк
  
  План Вступ 3 I. Загальна характеристика рекреаційно-туристичних ресурсів України 6 1.1. Дендрологічні парки в системі рекреаційно-туристичного комплексу України 6 1.2. Охорона дендрологічних парків України 9 II. Дендрологічний парк “Тростянець” 13 2.1. Село Тростянець Чернігівської області 13 2.2. З історії парку 14 2.3. П.I. Скоропадський – останній власник дендропарку 20 3. Екскурсія по парку (найцікавіші галявини та краєвиди) 23 Висновки 40 Література 44 Додатки 48
  
  
• Поняття : спілкування, стратегія, технологія, техніка, прийом
  
  ЗМІСТ 1. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ КУРСУ 2 1.1. Поняття : спілкування, стратегія, технологія, техніка, прийом 2 1.2. Три рівні відображення дійсності людиною 6 1.3. Три стратегії спілкування 7 1.4. Засоби та техніки спілкування 8 1.5. Три основні модальності спілкування 10 1.7. Так- і Ні- реакції як показники напрямку та продуктивності спілкування 12 2. МОДАЛЬНОСТІ СПІЛКУВАННЯ 13 2.1. Особливості спілкування в основних модальностях 13 2.2. Ділова бесіда з підстройкою під модальність клієнтів 14 2.3. Використання реклами, що містить усі три модальності 15 2.4. Слова предикти у відповідній рекламі 15 2.5. Висновки 16 3. П’ять комунікаційних позицій за В. Сатір в малюнках 16 4. Особливості ефективного спілкування з позицій трансактного аналізу Е. Берна 17 4.2. Аналіз трансакцій 18 4.3. Вихід у спілкуванні із “Звингувачувачем” і “Жертвою” 19 4.4. Приклади «погладжувань» в діловому та особистісному спілкуванні на обрані теми 21 4.5. Висновки 23 5. Резюме вивчення курсу 23 ЛІТЕРАТУРА 24
  
  
• Про свідомість
  
  Вступ 3 1. Походження та сутність свідомості як проблема філософії, науки, релігії. 4 2. Свідомість як відображення та конструювання дійсності. Діяльність, мислення і мова. 10 Висновки 14 Література 15 Вступ Філософія робить спроби розв’язати питання, що турбують людство, на максимально абстрактному рівні. З одного боку, це спрощує завдання, тому що не потрібно заглиблюватися в безліч понять, котрі виникають з кожним разом все більш, як тільки з’являється нова підстава для класифікації певного явища або новий аспект його існування. З другого боку, це, навпаки, ускладнює осмислення факту через те, що таке розширення немає меж. Узагальнюючи поняття на одному рівні, завжди можна вийти за його межі, і цей процес є нескінченним. Подібне відбувається і відносно поняття „свідомість”. Мислителі і науковці прагнуть осягнути сутність і зміст цього явища, визначити його походження. Проте, огляд дослідницької роботи протягом достатньо тривалого періоду показує, що вивчення свідомості є зовсім нелегким завданням, а іноді, здається, таким, що не може бути розв’язаним. Дана робота присвячена висвітленню питань, які пов’язані з філософським осмисленням свідомості як явища, зі спробами визначення його природи через різноманітні концепції і теорії. Певна увага приділяється особливостям вивчення проблематики свідомості філософією, наукою, релігією. Висновки Свідомість залишається на сьогоднішній день недосяжною для пізнання її сутності людиною. Можливо, однією з причин такого „нерозуміння” є те, що для осмислення цього явища необхідно також застосовувати свідомість. Неможливість свідомості пізнати саму себе перешкоджає виявленню питань, які пов’язані з походженням свідомості, її ролі в матеріальному і духовному світі. Сутність свідомості як явища пробували дослідити різні науки, але всі вони потерпіли невдачу. Найтісніше це питання вивчала „наука про душу” – психологія, але й вона на сучасному етапі займається не виявленням сутності психічного в людині, а, в основному, дослідженням взаємовпливу цього психічного і оточуючого середовища. Поки що здобутки осмислення сутності та походження свідомості такі: свідомість є основою нашого досвіду, активний початок практичного і пізнавального відношення до дійсності. Свідомість є єдністю трьох моментів: відчуття людиною свого існування, відчуття присутності в даному місці і в даний момент і ідентифікації себе в світі (розрізнення себе і світу). Відсутність хоча б одного з вказаних моментів розцінюється як руйнування свідомості. Свідомість як процес, подібно іншим видам людської діяльності, носить опосередкований характер. Головними посередниками людського віддзеркалення світу виступають спочатку знаряддя, потім словесні знаки, поняття і уявлення, духовні інтереси і цінності інших людей, їх спільностей. Об'єктивуючи свою сутність в знаряддях і знаках, обмінюючись знаряддями і знаками, плодами духовної діяльності, знаннями, опановуючи культурною спадщиною, людина пізнає не тільки зовнішній світ, але і свій власний, внутрішній, усвідомлює свою спільність і індивідуальність щодо інших людей. Вона виступає для себе одночасно об'єктом і суб'єктом пізнання, спілкування, культурної творчості.
  
  
• 1. Визначення філософії. 2. Теорія пізнання. 3. Види суджень
  
  1. ВИЗНАЧЕННЯ ФІЛОСОФІЇ 3 2. ТЕОРІЯ ПІЗНАННЯ. 9 3. ВИДИ СУДЖЕНЬ 14 Висновки 17 Література 18 Висновки Всі питання даної роботи поєднані однією темою – пізнання світу. Філософія спрямована на пізнання найбільш загального, “сутнісного і вічного”, дає змогу розкривати закономірні зв’язки, вловлювати закони Всесвіту. Філософія, як різновид суспільної свідомості, є формою відображення дійсності у свідомості людини. Філософія будь-яка, незалежно від її спрямування і сутності – це форма пізнання, пошук істини, спроба проникнути у світ речей, ідей і явищ. Людина як суб’єкт пізнання володіє свідомістю та самосвідомістю. Свідомість є внутрішнім світом відчуттів, думок, ідей і інших духовних феноменів, які безпосередньо не сприймаються органами чуття і принципово не можуть стати об'єктами наочно-практичної діяльності будь-кого з людей. Самосвідомість – виділення людиною себе з об'єктивного світу, усвідомлення і оцінка свого відношення до світу, себе як особи, своїх вчинків, дій, думок і відчуттів, бажань і інтересів. Судження, які досліджує наука логіка, є формою мислення людини. Мислення, в свою чергу – це розумова, інтелектуальна діяльність, процес відображення дійсності в мозку суб’єкту. Судження є більш складною, ніж поняття, формою мислення – воно складається щонайменше з двох понять – суб'єкта і предиката, формуючи висловлювання щодо існування предмета як такого, наявності чи відсутності в нього певних якостей, взаємин між іншими предметами. За допомогою суджень людина пізнає дійсність в процесі мислення.
  
  
• Бар’єри спілкування
  
  Вступ 3 1. МОРАЛЬНІ БАР'ЄРИ СПІЛКУВАННЯ 4 2. ПСИХОЛОГІЧНІ БАР'ЄРИ СПІЛКУВАННЯ 8 Висновки 14 Література 15 Вступ Люди, як правило, починають спілкуватися з якогось приводу. При цьому їхні дії пов'язані з предметом спілкування, який визначає його сутність, дає змогу визначити його спрямованість. Існує, наприклад, спілкування інтимне, професійне, ділове та ін. Але не завжди спілкування відбувається нормально, не завжди люди розуміють одне одного, хоч і розмовляють однією мовою. Між ними нібито виникають певні бар’єри, які заважають їм спілкуватися. Природу виникнення цих бар’єрів можна розглядати як з моральної, так і з психологічної точки зору. Між людьми розпочинаються непорозуміння або через розбіжності їх моральних орієнтирів, моральних цінностей, або через психологічні особливості, точніше, психологічні недосконалості людського індивіда. В даній роботі будуть розглянуті ці бар’єри, які мають загальну назву "бар’єри спілкування". Висновки Бар'єри спілкування – це психологічні стани, в яких людина відчуває неадекватну пасивність, що перешкоджає спілкуванню. Вони можуть виникати як у зв’язку з емоційним станом тих, хто спілкується, а також у зв’язку з нерозумінням смислу висловлювань. Бар’єри спілкування можна підрозділити на бар’єри моральні та психологічні. Вони пов'язані з упередженістю та помилковою мотивацією людини. Психологічні бар’єри значним чином залежать від психологічних особливостей сприйняття людини людиною. У реальному спілкуванні бар'єри присутні у виді незалежних механізмів, що дані людині для захисту, але їхня дійсна природа людині не відома. Процеси взаєморозуміння залежать від моральних і психологічних установок особистості до певних ідей або до того, хто їх передає. Якщо ці установки позитивні, то процес сприймання відбувається успішно, у противному разі з’являються знову ж таки бар’єри.
  
  
• Антропогенна діяльність як найпотужніша геологічна сила
  
  Вступ 3 1. ВЕРНАДСЬКИЙ У ВИТОКІВ ЕКОЛОГІЇ 4 2. СУТНІСТЬ АНТРОПОГЕННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В СВІТЛІ ВЧЕННЯ В.ВЕРНАДСЬКОГО 7 Висновки 13 Список використаної літератури 14 Вступ Антропогенну діяльність сьогодні пов'язують, в основному, зі шкідливістю, яку наносить людина своєю діяльністю внаслідок надмірного та необережного використання сучасних технологій. Безперечно, це вірно, і не слід багато доказів того, що екологія планети змінюється не в кращий бік: ми вже не наважуємося купатися в річках, пити з них воду; не гуляємо під дощиком як раніш, бо він, може, кислотний. Продовжують зникати рослинні та тваринні види, змінюватися ландшафти планети. Мало, хто замислюється про те, що взаємозв’язок між живим та неживим є більш глибоким, ніж прямий вплив людини на природу та нанесення для неї шкоди. Думки щодо основ існування людини на планеті та її впливу на розвиток Землі ще на початку ХХ ст. проголосив в своїх роботах наш співвітчизник – Володимир Іванович Вернадський. Висновки Вчення В.І.Вернадського про антропогенну діяльність вказує на те, що вона є найпотужнішою геологічною силою. Витоки такого розуміння слід шукати в нових підходах до виявлення сутності живого та неживого на нашій планеті, їх взаємозв’язок та залежність одне від одного. Людина, мабуть, ще не усвідомлює своєї сили, яка може здійснити значний вплив на розвиток усього живого на Землі. Наслідки використання "людиною розумною" хімічних, радіоактивних речовин, збільшення відходів виробництва будуть руйнівними не тільки на зовнішньому рівні, вони, на думку В.Вернадського, мають більш глибинний характер, який обумовлюється принципами співіснування організмів та середовища. Виникнення у вченні Вернадського ідей про ноосферу є цілком закономірним. Розглядаючи будь-яке питання, учений приділяв велику увагу розумові в глобальному його прояві.
  
  
• Обосновать з использованием теоретических знаний связь процессов восприятия з другими сторонами сознания. Привести примеры, подтверждающие учет этих связей из Вашей практической деятельности
  
  Вступ 3 1. СПРИЙНЯТТЯ В КОГНІТИВНОЇ СТРУКТУРІ СВІДОМОСТІ ЛЮДИНИ 4 2. ЗВЯЗОК ПРОЦЕСІВ СПРИЙМАННЯ З ПАМ'ЯТЮ, УВАГОЮ, МИСЛЕННЯМ 7 2.1. Сприймання і пам'ять. 7 2.2. Значення уваги для сприймання 9 2.3. Роль сприймання для мислення і уяви 10 3. ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ВПЛИВУ ПРОЦЕСІВ СПРИЙМАННЯ НА СВІДОМІСТЬ 12 3.1. Використання процесів сприймання під час самостійної підготовки 12 3.2. Особливості сприймання для уваги 13 3.3. Використання результатів сприймання для творчої діяльності 14 Висновки 15 Література 16 Вступ Особистість є об’єктом вивчення різних наук – філософії, соціології, етики, біології, педагогіки, психології тощо. Психологія вивчає об’єктивні реально існуючі психічні явища і факти, серед яких процеси сприймання грають не останню роль. В даній роботі буде приділена увага розгляду лише деяких аспектів процесів сприймання, враховуючи те, що воно є частиною когнітивної сфери особистості. Розуміння цих процесів грає немаловажну роль у житті людини. Це сприяє зростанню психологічної культури, покращенню якості життя і психічного здоров'я особистості. Уявлення про те, як відбувається шлях пізнання людським індивідом світу, допоможе, в кінцевому підсумку, поступово наблизитися до розгадування таємниці природи психіки і сутності людини. Висновки Психологічна структура особистості є складною структурою людського індивіда. Вона включає в себе різноманітні психічні процеси, стани, властивості. Серед них процеси сприймання є базовими в ході пізнання людиною оточуючого середовища. З них беруть свої початки інтелектуальні дії люди; вони визначають адекватність емоційних реакцій; вони дають матеріал для запам’ятовування життєво необхідних моделей поведінки людини. Процеси сприйняття є своєрідним входом у внутрішній світ людини. Сприймання людини становить зміст її пізнавальної діяльності, опосередковується іншими психічними процесами. Усвідомлюючи особливості предмета, людина виконує аналітичну діяльність, а в подальшому визначає її словом.
  
  
• Сучасна НТР і екологія
  
  Вступ 3 1. СУТНІСТЬ ПОНЯТЬ "НТР" І "ЕКОЛОГІЯ" 4 2. ВПЛИВ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ НА ЕКОЛОГІЮ 8 3. ЛЮДСТВО НА ШЛЯХУ ВИРІШЕННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРОБЛЕМ 12 Висновки 16 Література 17 Вступ Поняття "НТР" і "екологія", що винесені в заголовок цієї роботи, за своєю суттю та змістом, не можуть існувати самі по собі, тобто окремо від третього елемента – людини. Саме людина є єдиною рушійною силою науково-технічної революції, саме людина є головною причиною того, що останнім часом порушилась і продовжує порушуватися екологія планети. В даній роботі вплив НТР на екологію буде розглянутий як раз з точки зору діяльності людини, яка створила такі умови проживання в нашому загальному домі – планеті Земля – що останнім часом все частіше підіймаються голоси проти подальшого науково-технічного розвитку людства. Проблеми, які виникли під час глобального використання людьми досягнень науки і техніки, примушують нас замислиться над подальшою долею населення Землі. Висновки Людство дійшло розуміння, що подальший розвиток технічного прогресу неможливий без оцінки впливу нових технологій на екологічну ситуацію. Нові зв'язки, створювані людиною, повинні бути замкнуті, щоб забезпечити незмінність тих основних параметрів системи планети Земля, які впливають на її екологічну стабільність. Природа, яка ще не зазнала руйнівного впливу цивілізації, повинна залишатися резервом, який з часом, коли велика частина земної кулі служитиме промисловим, естетичним і науковим цілям, стане набувати все більше значення еталона, критерію, зокрема естетичного, а надалі можлива поява і інших невідомих нині значень цих зон. Тому необхідний раціональний, науково обґрунтований підхід до практики розширення областей чистої природи, заповідників, тим більше, що у міру розвитку науково-технічної революції обсяг негативних впливів на природні естетично цінні об'єкти збільшується настільки, що діяльність людей, яка спрямована на компенсацію збитку, що завдається, часом не справляється з своїми задачами. Необхідна нова, науково обґрунтована стратегія і планомірна організація у взаємодіях суспільства з природним середовищем, що стане новим етапом природокористування.
  
  
• Психологія кадрового менеджменту. Завдання: Розробити швидку співбеседу для шукача роботи за конкретною спеціальністю (спеціальність на вибір). Співбесіда повинна складатися з 8-12 питань для того, щоб по максимуму розкрити психологічний образ людини, що прийшла влаштовуватися на роботу
  
  Вступ 3 1. Основні стратегії та особливості проведення співбесіди з людиною, що прагне зайняти вакантну посаду 4 2. Професійні і психологічні вимоги до професії водія автонавантажувача 5 3. Перелік питань для проведення співбесіди 8 4. Особливості проведення співбесіди за даною анкетою 9 Висновки 14 Література 15 Вступ Співбесіда є одним з найпоширеніших методів відбору і оцінки персоналу. Основна мета співбесіди – отримання інформації, яка дозволить оцінити, наскільки даний кандидат підходить для передбачуваної посади, тобто, провести оцінку професійної придатності претендента (його професійних знань і навиків, ділових, індивідуально-психологічних і психофізіологічних якостей). Не менш важливим при цьому є визначення того, наскільки даний кандидат виділяється з тих, що заявили свої кандидатури на заміщення вакантної посади, а також встановити, чи достовірна інформація, що надається кандидатом про себе. Неодмінно, в ході такої бесіди шукачем будуть проявлені свої психологічні якості та риси. Їх виявлення та аналіз допоможе з'ясувати не тільки відповідність кандидата необхідної кваліфікації, але і сформувати розуміння того, наскільки нова людина «впишеться» в корпоративну культуру організації, чи зможе вона прийняти діючі в організації принципи і норми поведінки. Висновки В ході такої короткої співбесіди є можливість виявити основні психологічні властивості людини, котрі визначатимуть її придатність або непридатність до роботи. Розроблена бесіда орієнтується на те, що відповідь на кожне питання займе від 1 до 5 хв., а значить, загальна тривалість спілкування буде в межах 15 – 40 хв. Можна вважати, що виходячи зі змісту питань, в ході розмови буде отримана достатня первинна інформація щодо психологічного образу людини, яка прагне влаштуватися на роботу за даною посадою. Частина питань передбачає те, що людина не відповідатимете на них за своїми моральними або розрахунковими міркуваннями. Однак, через свою взаємозалежність і комплексність ці питання побічним чином зможуть надати претенденту суттєвої характеристики, висвітлити не тільки психологічні, а й моральні і деякі ділові якості.
  
  
• Психологічні прийоми ефективного спілкування
  
  Вступ 3 1. Прийоми атракції 4 2. Активне вислуховування 6 3. Переконання 9 4. Прийняття рішень 11 Висновки 14 Література 15 Вступ Спілкування займає особливе місце в діяльності всіх тих, хто працює з людьми. Спілкування для них – це не тільки спосіб задовольнити суто людську потребу в соціальному контакті, а й знаряддя, спосіб вплинути на іншу людину. Тому спілкування є невід’ємною складовою професійної діяльності педагогів, психологів, управлінців будь-якого рівня. В ході спілкування вони реалізують завдання, що стоять перед ними, здійснюють вплив на своїх підлеглих та вихованців. Через це становиться зрозумілим, чому в даних професійних сферах мають місце підвищені вимоги до успішності спілкування. Воно у великій степені залежить від особистісних, комунікативних якостей людини, її знань психології, прийомів та методик ефективного спілкування. В психології досліджуються багато феноменів, котрі необхідно враховувати для досягнення успішності спілкування. В даній роботі будуть розглянуті тільки чотири питання, в яких таким чи іншим чином будуть розглянуті аспекти ефективного спілкування. Висновки Ефективність спілкування значним чином залежить від особистості того, хто його здійснює. Знаючи психологічні особливості співрозмовника, а також прийоми впливу на нього, завжди можна організувати та здійснювати високопродуктивне спілкування. Початок успішного спілкування залежить від атракції – вміння людини створити позитивний психологічний образ про себе в свідомості партнера з спілкування. Такий спосіб не тільки діє безпосередньо в ході бесіди, а й зберігає своє значення при подальших контактах з даною людиною. Уміння активно слухати необхідно в ході ведення розмови. Його можна віднести, образно кажучи, до серединної частини контакту, яка розпочинається після знайомства і відрекомендування себе співрозмовнику. Активне слухання не тільки сприяє встановленню довірчих відносин з ним, а й дозволяє отримати максимальну кількість інформації, зрозуміти справжні мотиви поведінки та слів людини. Для управлінців, психологів і педагогів вирішальне значення має не тільки вміння слухати, а й спроможність переконувати людину, змушувати її змінюватися, діяти у відповідності з задумом вихователя, керівника. Прийняття рішення здійснюється на підставі результатів спілкування. Воно являється результатом застосування індивідом всіх своїх психологічних, моральних і ділових якостей, відображає степінь розвитку творчих сил людини, її громадянську та особистісну зрілість.
  
  
• Філософія культури та культурологія
  
  Вступ 3 1. Становлення філософської науки про культуру. 4 2. Культурологія як наукова і навчальна дисципліна. 9 Висновки 14 Література 15 Вступ Слово „культура” стало звичним у нашому повсякденному житті. З одного боку, воно зрозуміло всім, а з іншого – навіть науковці ще не дійшли до єдиного висновку щодо змістовного та сутнісного його наповнення. Свідченням того є наявність сьогодні в науковому вжитку більш чотириста термінів та означень поняття „культура”. Культура є невід’ємною частиною нашого життя, витвором людської цивілізації. Досліджувати це явище необхідно для того, щоб краще розуміти найглибші основи буття, осмислювати історичний розвиток суспільства. З поняттям „культура” пов’язані предмети багатьох наук: філософії, соціології, політології, економіки, історії, правознавства та ін. Конкретним вивченням явища культури та його феноменів також займається ціла низка наукових дисциплін, одними серед яких є філософія культури і культурологія. Можна вважати, що в справі осягнення культури вони займають пріоритетне, головне значення. Дана робота являє собою як раз розгляд сутності, призначення та становлення цих наук в системі знань про культуру. Висновки Аналіз філософського на наукового знання свідчить про те, що не завжди людство розуміло та намагалося аналізувати таке явище як культура. Предметом наукового дослідження культура стає тільки на початку ХХ ст., коли виникло питання осмислення та переоцінки усього попереднього історичного розвитку людства. Поняття „культура” тлумачиться дуже широко та в деяких питаннях не зовсім однозначно представниками різних наукових та культурологічних поглядів. Принциповим розумінням культури є підхід до неї, як такого, що створено людиною, на відміну від природних та божественних сил. Різні методологічні підходи в осмисленні культури пропонує така наука як філософія культури, яка намагається інтегрувати та узгоджувати знання різних наук та дисциплін щодо цього питання. Культурологія є однією з наук, що досліджує культуру та її категорії. Вона є інтегративною сферою знання, народженою в широкому багатоаспектному діалозі на перетині філософії, історії, психології, мовознавства, етнографії, релігієзнавства, соціології культури та мистецтвознавства. Базисом культурологічного знання виступають окремі науки про культуру, в межах яких досліджуються певні феномени культури. Таким чином, культурологія належить до соціогуманітарних наук, хоча активно використовує як методи природничих наук, так і спеціальні методи дослідження в соціальній сфері.
  
  
• ОНТОЛОГІЯ: ФІЛОСОФСЬКЕ ВЧЕННЯ ПРО БУТТЯ
  
  Вступ 3 1. БУТТЯ ЯК ФІЛОСОФСЬКА КАТЕГОРІЯ 4 2. ЄДНІСТЬ ТА СТРУКТУРОВАНІСТЬ БУТТЯ 7 3. СПЕЦИФІКА ЛЮДСЬКОГО БУТТЯ. 9 БУТТЯ І ІСНУВАННЯ 9 Висновок 13 Література 14 Вступ Філософська категорія "буття" – є однією з основних категорій філософії. Практично, в філософіях всіх країн і часів, пізнання світу розпочинали з пошуків і означення суті і сенсу буття. Що означає бути, існувати? Для чого живе людина? Особливістю осягнення людиною цього поняття є те, що людина у своїй життєдіяльності постійно взаємодіє зі світом, з речами, які або сприятливі до неї, або ж ні. Вона спостерігає за появою якихось реалій, їх розвитком з точки зору власного розуміння світу. Тому і розумінь буття є багато. В філософії вивченням буття займається такий її розділ як онтологія. Як базова передумова побудови онтології завжди виступала деяка штучно сконструйована ідея суті буття. Філософи виходили з того, що така ідея дозволяє в думках об'єднати самі різні предмети і явища світу по ознаці їх існування. Існування різних предметів і явищ і визнається буттям як таким. Але разом з цим виникало питання про те, що ж лежить в основі світу, чи немає якогось особливого утворення, яке або містилось би у всіх предметах і явищах світу, або з нього все їх можна б було виділити. І знов на це питання немає в філософії однозначної відповіді. Є погляди окремих філософів або обґрунтування в межах різних філософських течій, напрямків, теорій. Надана робота являє собою певний підсумок розвитку поняття буття як філософської категорії, дає можливість ознайомитися з різними поглядами на його суть, які були відпрацьовані в ході розвитку різних філософських напрямків. Висновок Таким чином, категорія буття є дуже складною в своєму осягненні. Під час її визначення виникає ряд протиріч, які знайшли своє відображення в різноманітних філософських концепціях, поглядах і підходах. Спрощення означення сенсу поняття буття, як того всього, що існує, призводить до запитання: а у чому полягає буття? Ускладнення його розуміння, спроба проаналізувати буття, розкласти на складові – призводить до множинності та суперечливості інших понять, що його характеризують. Тому розуміння буття постійно знаходиться у певній єдності протиріч тих логічних утворень людини, які вона здатна на сьогоднішній день запропонувати. Наука онтологія продовжує розвиватися та збагачуватися новими підходами у визначенні суті буття. Це необхідно, і це буде продовжуватися весь той час, поки людина знаходиться у пошуках відповідей на головні питання свого існування.
  
  
• Психологія природи спілкування
  
  Вступ 3 1. Дослідження природи та сутності спілкування в психології. 4 2. Функції та форми спілкування. 7 3. Види спілкування. 11 4. Ефективність спілкування 14 Висновки 17 Література 18 Висновки Спілкування – процес обміну між людьми певними результатами їх психічної і духовної діяльності. Людина – істота соціальна, і необхідність в спілкуванні закладена в неї природою. Спілкування обумовлюється соціальними і духовними потребами людей, являється одним із основних видів діяльності. Кожна людина має свої, властиві тільки для неї, якості, які обумовлюють ефективність спілкування з іншими індивідами. Для ділового спілкування особливо важлива наявність таких якостей, тому що від них залежить успіх професійної діяльності. Природа людини, її індивідуальність та стиль спілкування формуються під впливом обставин життя. Спілкування тісно пов’язане з діяльністю. Будь-яка форма спілкування виступає як форма спільної діяльності. У спілкування відбувається збагачення діяльності, розвиваються і утворюються нові зв’язки та стосунки між людьми. Змістом спілкування є наукові та побутові знання, навички та уміння, сама людина (її зовнішній вигляд, особливості характеру, манера поведінки тощо) або ж колективне розв'язування якогось завдання, діяльність. Ставлення та стосунки, які наповнюють спілкування, надають йому своєрідності, певного емоційного забарвлення, диктують засоби, манеру спілкування. Від того, які складаються стосунки, залежить уся система спілкування особистості. Вступ Серед чинників, що формують особистість, у психології вирізняють насамперед трудову діяльність, спілкування і пізнання. Аналізуючи ці найважливіші сфери людської життєдіяльності, можна помітити такий факт: форми і методи трудової діяльності людина засвоює багато років, способами пізнання світу ми також оволодіваємо тривалий час, натомість спілкуванню людина не навчається цілеспрямовано ніколи й ніде. Немає, такої школи, в якій би навчали складного мистецтва спілкування. Звісно, досвід спілкування набувається людиною і в процесі праці, й у пізнавальній діяльності, проте цього замало. Велика кількість проблем у житті, зокрема в сім'ї та школі, виникають саме тому, що люди не мають навичок спілкування, не знають його механізмів, законів. Останніми десятиліттями інтерес до проблем спілкування надзвичайно посилився. Це пов'язано насамперед з розвитком соціальної психології й підсиленням її впливу на всю систему психологічних наук. Проте проблема спілкування має ширше значення. До неї звертаються такі галузі психологічних знань, як психологія праці, інженерна, медична, педагогічна, юридична психологія тощо, здобутки яких, у свою чергу, збагачують загальну теорію формування психіки людини і розвитку її як особистості.
  
  
• Основні положення гуманістичної теорії К. Роджерса
  
  Вступ 3 1. Концепція особистості Роджерса. 4 2. Поняття неврозу та особливості його лікування. 7 3. Психотехніка в клієнт-центрованої психотерапії К.Роджерса. 9 Висновки 14 Література 15 Вступ У середині ХХ століття у людства знов з’явилась можливість відчути себе гуманним суспільством. До цього часу пануючі з початку століття фрейдистські і неофрейдистські концепції, лякали існуванням в глибинах людської душі страхітливих інстинктів та потягів, які ставили людського індивіда в один ряд з тваринами. Таким поглядам протиставив себе гуманістичний напрям в психології, котрий визнавав тільки позитив в людському існуванні. Гуманістична психологія стала „третьою силою” поруч з фрейдизмом та біхевіоризмом. Її засновники – А.Маслоу, Г.Олпорт, К.Роджерс – вважали, що фрейдистські, біхеовіристські та інші підходи недостатньо довіряють людині. Своєю головною задачею психологи-„гуманісти” вбачали в необхідності створення умов для розкриття резервів людської особистості. Першим з гуманістичних напрямів прийнято вважати психотерапію Карла Роджерса, або терапію, яка зосереджується на клієнті. Ідеї і практичні підходи Роджерса до максимальної реалізації внутрішніх можливостей людини знайшли розповсюдження не тільки в психології і психотерапії, але і в педагогіці, соціальній роботі, юриспруденції. Вони були взяти на озброєння в політиці, в промисловості, в армії, почали широко використовуватися в релігійній діяльності, здійснили вплив на розвиток сучасної філософії і теології. Дана робота розглядає сутність роджерівських гуманістичних поглядів, їх застосування в психотерапевтичній практиці. Висновки Карл Роджерс і його послідовники виходять з твердження, що до організму і особистості будь-якої нормальної людини від природи закладені позитивні сили, які сприяють здоров'ю, розвитку і вдосконаленню. Роджерс вважав, що прагнення до досягнення свого рівня компетентності і саморозвитку не завжди усвідомлене, а сам цей рівень може істотно індивідуально розрізнятися з своїх біологічно закладених завдатків. З точки зору Роджерса, функціонування людини передбачає наявність внутрішніх тенденцій до самоактуалізації. Ці тенденції можуть блокуватися різними перекрученостями соціалізації, проте їх можна розблокувати в тих випадках, коли відношення „терапевт-клієнт” характеризується безумовним позитивним сприйняттям, правильним емпатичним розумінням, щирістю та повнотою. Недирективний метод Роджерса хоч і не передбачає якихсь складних технічних прийомів, але вимагає від терапевта непідробної щирості, уваги, співпереживання. Невідомо, що є складнішим, чи набути неабиякий досвід оригінальної психотехніки, чи бути справжньою людиною – щирою та гуманною.