Для скачивания материала введите логин и пароль полученные в СМС:

• Чи можна обманути долю?
  
  Чи можна обманути долю? (за твором "Життя -це сон")
  
  
• Образ Одіссея, воїна, ватажка, батька, сина, чоловіка, мандрівника, патріота
  
  Образ Одіссея, воїна, ватажка, батька, сина, чоловіка, мандрівника, патріота
  
  
• Душа болить за долю України
  
  Душа болить за долю України
  
  
• Свята мати-джерело добра, яке змінює світ
  
  Тема: Свята мати-джерело добра, яке змінює світ Предмет: Українська література Вид: Твір
  
  
• Чи можна обдурити долю (за твором Мольєра "Міщанин шляхтич")
  
  Чи можна обдурити долю (за твором Мольєра "Міщанин шляхтич")
  
  
• Яким чином впливає здобуття Україною незалежності на долю української молоді
  
  Яким чином впливає здобуття Україною незалежності на долю української молоді
  
  
• Що визначить подальшу долю людства-віра в силу людського розуму чи віра в окрему особистість
  
  Що визначить подальшу долю людства-віра в силу людського розуму чи віра в окрему особистість
  
  
• роздум на суспільну тему в публіцистичному стилі на тему "Природа - мати. Будь же сином"
  
  Твір - роздум на суспільну тему в публіцистичному стилі на тему "Природа - мати. Будь же сином" Предмет: українська мова Вид: публіцистичний стиль
  
  
• Твір - роздум на суспільну тему в публіцистичному стилі на тему "Природа - мати. Будь же сином"
  
  Тема: Твір - роздум на суспільну тему в публіцистичному стилі на тему "Природа - мати. Будь же сином" Предмет: українська мова Вид: публіцистичний стиль
  
  
• мати – джерело добра яке зміцнює світ
  
  мати – джерело добра яке зміцнює світ
  
  
• Свята мати – джерело добра, яке змінює світ
  
  Свята мати – джерело добра, яке змінює світ
  
  
• Щоб створити щось красиве треба мати красу у душі
  
  Щоб створити щось красиве треба мати красу у душі
  
  
• Пам’ятки та пам’ятні місця народної армії Махна
  
  План Вступ 3 1. Актуальність теми 7 2. Обгрунтованість вибору теми 10 3. Хронологічні та географічні рамки 12 4. Джерельна база 13 5. Мета та завдання дослідження 14 6. Біографія Нестора Махна 15 7. Народна армія Батька Махна 21 8. Бої “Народної Армії” 27 9. Пам’ятки “Народної Армії” 30 Пропозиції щодо організації нових турів по памўятних місцях Народної Армії Махна 30 Висновки 31 Література 35
  
  
• Вчення Есхіла про пізнання завдяки стражданню і християнська етика. Зміст та відмінність.
  
  Вступ. 3 1. Загальнолюдські цінності в трагедіях Есхіла. 4 2. Релігійно-етичні погляди Есхіла. 12 3. Питання про долю особистості в творах Есхіла. 15 4. Філософія Есхіла і християнська мораль. 16 Заключення. 24 Література. 26
  
  
• Українська пісня – злет душі людської
  
  Вступ I. Біля джерел народної пісенності ІІ. Календарно-обрядова пісня є найстаровиннішою верстою української пісенності а) “Щедрий вечір, добрий вечір” (колядки, щедрівки) б) “Благослови, мати, весну закликати” (веснянки, гагілки) в) “Ой на Івана, на Купала” ІІІ. Родинно-обрядові пісні а) “Друженьки, співайте, косу розплітайте” (весільні) б) “Нічого кращого немає, як тая мати молодая з своїм дітяточком малим...” (колискові пісні) в) Голосіння IV. Історичні пісні та думи а) Історичні пісні б) Думи V. Соціально-побутові пісні а) “Боронив я свою Україну” (козацькі, рекрутські та солдатські пісні) б) Чумацькі пісні VI. Родинно-побутові пісні а) “Цілуй, цілуй, цілуй її, - знов молодість не буде!” (пісні про кохання) б) “Заспіваємо пісню веселеньку” (жартівліві та сатирічні пісні) VII. Пісні релігійні VIII. Українська пісня в еміграції ї а) Українська пісня на Кубані б) Пісенна культура українців Канади IХ. Висновок
  
  
• Залікова робота з біології
  
  1. Які ви знаєте основні екологічні фактори 2 2. Запишіть послідовність нуклеотидів і-РНК, якщо у ДНК вона така: 4 3. В чому єдність та відмінність між клітинами прокаріот та еукаріот. 4 4. У чому полягає біологічне значення мейозу. 4 5. Поясніть закон незалежного комбінування ознак. 5 6. Задача на успадкування зчеплення зі статтю. Які діти будуть народжуватись у сім’ї де батько хворий на дальтонізм, а мати здорова. 6 Література 7
  
  
• Поняття комунікації та її різновиди
  
  Вступ 3 1. ПОНЯТТЯ КОМУНІКАЦІЇ 4 2. РІЗНОВИДИ КОМУНІКАЦІЇ 7 Висновки 10 Література 11 Вступ В ході соціальної реабілітації найбільш важливим моментом в спілкуванні між фахівцем і клієнтом є необхідність досягнення взаєморозуміння між собою. Довіра одне до одного є необхідною умовою високих результатів соціально-педагогічних виховних та психотерапевтичних заходів. Однак, щоб її завоювати спеціалісту соціальної сфери необхідно мати високі комунікативні якості. Проблемами підвищення комунікації в міжособистісному спілкуванні займається психологія, соціальна психологія та соціальна педагогіка, які відпрацьовують свої методики підвищення комунікативної майстерності людей, які згідно своєї професії повинні постійно контактувати з людьми. Висновки Терміни спілкування, комунікація, соціальна комунікація, обмін інформацією або інформаційний обмін дуже часто вживається як тотожні. У вузькому розумінні термін "комунікація" визначається як обмін інформацією між людьми, як смисловий аспект соціальної взаємодії, як складова частина спілкування. Комунікативна взаємодія людей відбувається переважно у вербальній (словесній) формі – в процесі мовного спілкування. Його особливість полягає в тому, що воно за формою і за змістом спрямоване на іншу людину, включене в комунікативний процес, є фактом комунікації. Вербальна комунікація може бути спрямована на окрему людину, певну групу (чи навіть не мати конкретного адресата), але в будь-якому разі вона має діалоговий характер і являє собою постійні комунікативні акти. Акт вербальної комунікації – це діалог, що складається з промовляння та слухання. В ході комунікативного обміну індивід активно залучає до процесу спілкування когнітивні процеси – пам’ять, увагу, мислення. Їх розвиток впливає на якість спілкування, а значить – і на процес передавання-прийому інформації. Немаловажне значення мають й інші психологічні властивості особистості. Саме від них залежить, чи вдасться комунікатору правильно сформувати та ефективно передати інформацію, а реципієнту – в повному обсязі та без викривлень сприйняти її.
  
  
• Політична свідомість як психологічний феномен
  
  Вступ 3 1. СУТНІСТЬ ТА СТРУКТУРА ПОЛІТИЧНОЇ СВІДОМОСТІ 4 2. ПОЛІТИЧНА ПСИХОЛОГІЯ ЯК ЧАСТИНА ПОЛІТИЧНОЇ СВІДОМОСТІ 9 3. ПСИХОЛОГІЧНІ ФЕНОМЕНИ У ПОЛІТИЦІ: ІДЕНТИФІКАЦІЯ, СОЦІАЛІЗАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ, МАНІПУЛЮВАННЯ СВІДОМІСТЮ 13 Висновки 17 Література 18 Висновки Політика і політичні відношення є частиною суспільного буття. Отже, і політична свідомість виступає як відбиття в духовному житті людей їхнього політичного буття. При цьому політична свідомість обов'язково є атрибутом політичної дії, її неодмінним елементом. Політика – цілеспрямована діяльність і вона передбачає наявність у діючого суб'єкта певних уявлень про політичну дійсність, усвідомлення своїх інтересів, формулювання мети, вибір засобів і способів її досягнення. Політична свідомість – опосередковане відображення політичного життя, формування, розвиток, задоволення інтересів та потреб політичних суб'єктів, а також сукупність поглядів, оцінок, установок, які відображають політико-владні відносини. Говорячи про політичну свідомість як психологічний феномен, слід акцентувати увагу на її тісний зв’язок з психічними механізмами, які діють в процесі суспільно-політичного життя людей та функціонують як певні знаряддя її формування. Під впливом факторів політики відбувається політична соціалізація людини, вона починає певним чином себе ідентифікувати в ньому. Особливості психіки людини і соціальних груп дозволяють маніпулювати їх свідомістю, спрямовувати її в потрібне для політиків-маніпуляторів русло. Саме аналіз політичної свідомості дає нам змогу зрозуміти, чому окремі соціальні групи і, навіть, цілі народи ведуть себе по-різному в однакових політичних умовах, по-різному оцінюють одні і ті ж явища політичного життя. У цих феноменах втілюється зв’язок поколінь, вплив традиції. Завдяки ним людина входить до суспільного та політичного життя, бере участь у суспільній взаємодії. Отже, політична свідомість несе велике функціональне навантаження. Вступ Процеси перетворень в українському суспільстві потребують адекватних змін у сфері політичної свідомості та політичної культури. Становлення демократичного суспільства вимагає якісно нових засад суспільної взаємодії, відносин між особистістю та державою. Політичні знання та культура політичної поведінки необхідні кожному – вони є запорукою захисту власної гідності, свободи і прав. Байдужість людини до політичного життя, відсутність політичної освіти сприяють можливості маніпулювання свідомістю мас. Суспільство, що бажає зберегти свободу, повинно усвідомити свою відповідальність за власну долю, долю країни. Отже, необхідно формування ціннісних орієнтацій, настанов та моделей поведінки, які б відповідали вимогам становлення та збереження демократичної держави. В таких умовах зростає необхідність дослідження та вивчення явища політичної свідомості, що становиться певним індикатором життя суспільства.
  
  
• Специфіка співвідношення між соціальною службою та клієнтом
  
  Вступ 3 1. Теоретичні основи діяльності соціальних служб в інтересах клієнтів. 4 2. Особливості надання соціальних послуг соціальними службами. 10 3. Специфіка взаємодії Центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді з своїми клієнтами. 18 4. Моральні засади діяльності працівників соціальних служб. 21 Висновки 28 Література 29 Вступ Соціальна робота як професія виникла в Україні близько п’ятнадцяти років тому. Поява нового фаху була спричинена масштабними змінами у нашому суспільстві, пов’язаними із соціальною кризою та, як наслідок цього, появою вразливих груп населення, які потребували професійної допомоги та підтримки – і не лише матеріальної. Соціально-економічна криза супроводжувалась ідейною: руйнувались ідеологічні принципи та догми, звичні для суспільства, відбувалася втрата почуття внутрішньої визначеності та стабільності. В таких умовах з’являлися нові соціальні інститути, формувалися нові взаємовідносини між ними. Соціальні служби, які з’явилися в цей час, стали знаряддям соціальної політики держави, яка проголосила курс на підтримку та соціальну допомогу тим, хто її потребує в нових соціально-економічних умовах. Крім того, такого підходу вимагало і світове співтовариство, де втілення принципів гуманізації та соціального захисту мало багаторічний досвід та практику. Сучасні соціальні служби в Україні – це комплекс соціальних служб, які створюються відповідно до потреб найменш захищених членів суспільства і реалізують певні напрями соціальної роботи, орієнтовані на надання допомоги клієнтам у подоланні складних життєвих обставин. Взаємовідносини між соціальними службами і їх клієнтами тільки формуються, знаходять своє законодавче підтвердження. Все більше різноманітних суб’єктів соціальної структури суспільства становляться втягнутими у благородну справу допомоги людям, їх підтримки та допомоги знайти своє місце у новому сучасному житті. Специфіка співвідношення між соціальними службами та клієнтами потребує всебічного розгляду, аналізу з метою подальшого вдосконалення форм і методів соціальної роботи. Висновки Особливостями функціонування соціальних служб є їхнє втручання в різноманітні сфери життєдіяльності клієнта з метою надання йому допомоги в складних життєвих обставинах. Персонал соціальних служб повинен складатися з фахівців багатьох напрямків, що задіяні для вирішення проблем людей, котрі потребують допомоги. Враховуючи край важливі для суспільства наслідки роботи соціальних служб, держава створює відповідні умови для їх роботи, законодавчо закріплює необхідні положення, які допомагають соціальним службам в реалізації напрямків соціального захисту населення. Разом з цим, на персонал соціальних служб накладається певна відповідальність за свої дії, вимагається висока степінь професіоналізму та дотримання моральних норм. Сумлінне ставлення до справи, відповідальність, чесність, по рядність, принциповість, цілеспрямованість – ці якості потрібні усім спеціалістам соціальних служб. Для соціальних працівників вони є суттю спеціальності, запорукою успішного виконання професійних обов'язків, громадського визнання і морального самоутвердження. Вказані якості необхідні для усіх видів соціальної роботи, хоча в деяких сферах якась із них може виділятися виразніше. Соціальний працівник має бути гуманним, поважати людину, яка потребує допомоги, підтримати її професійно і морально, надихнути на подолання труднощів, вселити віру у власні сили й можливість повернення до гідного життя. Стосунки між клієнтом і соціальним працівником повинні мати партнерський характер. Партнерство передбачає, що кожна сторона процесу (клієнт і соціальний працівник) щось вкладає в спільну справу, і внесок обох сторін однаково цінний. Така позиція соціального працівника зобов’язує його ставитися з повагою до досвіду, думок і рішень клієнта. Разом з тим, для дотримання принципу партнерства соціальному працівнику необхідно уникати дій на основі стереотипів та упереджень. Партнерство означає не тільки врахування особливостей кожної сторони та розподіл влади, а й розподіл відповідальності за те, що зроблено або не зроблено для досягнення мети.
  
  
• Сімейно-шлюбні стосунки, їх мораль
  
  Вступ 3 1. ОСНОВИ МОРАЛІ СІМЕЙНО-ШЛЮБНИХ ВІДНОСИН 4 2. МОРАЛЬНІ АСПЕКТИ ЗМІЦНЕННЯ ШЛЮБУ 9 Висновки 14 Список використаної літератури 15 Вступ Сім'я починається з любові двох людей – любові, метою якої є не егоїстичне задоволення, а радість, заснована на радості іншої людини, коли любляча людина відчуває щастя, якщо дає задоволення іншому або зменшуючи чи припиняючи його страждання. Така здатність любити прямо залежить від здібності до співпереживання від уміння думати в першу чергу не про себе, а про кохану людину, уміння піклуватися про неї, знати, що це і є твоє щастя, і не думати про винагороду. Коли двоє закоханих вирішують зв'язати свою долю, вони менше всього думають про те, наскільки підходять один одному. Але поступово з'ясовується, що в сумісному житті багато що залежить ні тільки від взаємності і любові, але і від етичної культури партнерів. Сьогодні, в час трансформації багатьох моральних поглядів і концепцій, все частіше розглядаються питання моралі сімейно-шлюбних відносин. Шлюб, на жаль, становиться чимось нестійким, необов’язковим, свідомість людей змінюється, відбувається зростання тенденцій до індивідуалізму та егоїзму. У таких умовах набуває значення необхідність проаналізувати цінності шлюбу, нагадати значення сім’ї в житті суспільства, розвитку його моралі.
  
  
• Тема: К/р "психологія" Предмет: психологія
  
  1. Питання 1. Поясніть, чим відрізняється спостереження у повсякденному житті від спостереження як методу психології. 3 2. Питання 2. Поясніть, у чому проявляється вплив статевих та конституційних особливостей на психічні прояви. 4 3. Питання 3. Чи справедлива приказка: яким народився – таким і помре? 5 4. Питання 4. Мати разом з дитиною 25 років дивиться фільм-тріллер. При цьому жінка переживає страх, напругу, закриває очі тощо. Чи може така поведінка матері вплинути на психічний стан дитини? 6 5. Питання 5. До 9-го класу прийшов новий вчитель, якому відразу вдалося завоювати повагу учнів. Тільки один школяр, що був неформальним лідером, „випробував” вчителя. З цих ситуацій вчитель виходив вдало та гідно. Через деякий час, хлопець, не усвідомлюючи мотивів, став одягатися, як вчитель, наслідувати його манеру розмови тощо. Вкажіть, який психологічний захист діє в цьому випадку, в чому його сутність. 7 6. Питання 6. Проаналізуйте, яке значення мав колектив у формуванні Вашої особистості. 8 Література 9
  
  
• Сучасна еліта України – відкрита чи закрита
  
  Вступ 3 1. Концепції еліт в світлі визначення їх відкритості 4 2. Характеристики української еліти 7 3. Формування еліти 10 Висновки 15 Література 16 Вступ Великі надії в Україні з перших років незалежності покладалися на „нову” українську еліту. І саме тому, що вона почала було формуватися переважно як носій національно-культурних ідей і цінностей. За таких обставин потенційно наріжним каменем творення новітньої української держави мала стати тисячоліттями незреалізована національна ідея. Проте, вже сьогодні ми можемо сказати, що такі надії відносно нової української еліти себе не виправдали. Важливою запорукою прогресивного демократичного розвитку новітньої України є не лише формування власної нової, національно зорієнтованої еліти, але й узгодження дій еліти всередині себе та з іншими суб’єктами політичного процесу в Україні. Власне, від такої узгодженості суттєво залежить не лише результат державотворення, але і єдність, цілісність України як унітарної держави. Розгляд цих питань дозволить правильно зорієнтуватися в тих суспільно-політичних процесах, які тривають сьогодні в державі і суспільстві. Особливо важливим в такому дослідженні є визначення проблеми щодо відкритості чи закритості української еліти. Висновки Політична еліта сучасної України не є, як того потребує забезпечення суспільного розвитку країни, позакласовою соціальною групою, що виражає інтерес суспільства в цілому. Це – верхівка панівного класу, що здійснює керівництво суспільством в ім’я підтримки соціальної системи, яка і ставить цей клас у привілейований стан. На даному етапі розвитку суспільства, українська еліта, скоріш за усе, ще не визначилася з питанням відкритості або закритості. З одного боку, спостерігається значна степінь закритості тієї еліти, яка в даний момент має вищі державні повноваження. З іншого боку, активно тривають процеси формування контреліти, яка здійснює відбір кандидатів безпосередньо з мас, і тим забезпечує широкий зв’язок, відкритість з ними. Прихід до влади контреліти практично змінює весь склад попередніх владних структур, проводить оновлення керівників, лідерів, організаторів всіх рівнів і сфер. Вони, а не хто-небудь інший починають вершити долю України і українців. В цей же час відбувається зародження та формування або нової еліти, або відродження сили попередніх елітних структур. В першу чергу, від справжньої еліти очікують на шляхетність. Це її принципова ознака. Чесній, благородній та патріотично налаштованої еліті нема чого ховатися від народу. Високі моральні вимоги до людей еліти, самі по собі створять бар’єри для неможливості потрапити туди випадковим людям та тим, що мають низькокорисливі цілі. Для України, стосовно її еліти, це найгостріша проблема. Коли в цілому замислитися про сутнісні параметри і характеристики сучасної української еліти як цілісного феномена, що радикально впливає на життя і долю України, то, на жаль, назвати її меншістю першого ґатунку досить проблематично. Скоріше за усе, це наслідок значної відкритості елітних груп для різного роду кон'юктурщиків, які потрапляють до вищих ешелонів влади під час боротьби за владу. Українська еліта, можна сказати, – не еліта, а нескінченне число спроб стати такою.
  
  
• Характер зв'язку теоретичних і методологічних основ науки соціології»
  
  Вступ 3 1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ЯК ОСНОВА СОЦІОЛОГІЧНОГО НАУКОВОГО ЗНАННЯ 4 2. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СОЦІОЛОГІЇ ЯК ВТІЛЕННЯ МЕТОДОЛОГІЇ НАУКОВОГО ПОШУКУ 8 3. ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ТЕОРЕТИЧНИХ І МЕТОДОЛОГІЧНИХ ЗАСАД В СОЦІОЛОГІЇ 11 Висновки 13 Література 14 Вступ Соціологія як і будь-яка наука має свої теоретичні і методологічні основи. Говорячи про зв’язок між ними, необхідно виявити відношення, в яких знаходяться між собою ці категорії. З одного боку, методологічні і теоретичні засади не є тотожними поняттями, які через спільне слово „основи” означають щось одне, спільне для соціології. Вони мають чітко окреслене понятійне наповнення, яке значно різниться між собою за змістом. Це – різні поняття. З іншого боку, вони, безперечно, мають і дещо спільне, а саме: обидві визначають основи, причому такі, що існують і функціонують тільки у тісному зв’язку між собою. Для соціології як для науки потрібен розвиток і методологічних і теоретичних основ. Крім того, не є однозначною відповідь, яка з цих „засад” є головнішою, а також від якої залежить в більшій степені спільний розвиток соціологічних знань в цілому. В цьому рефераті буде висвітлені моменти, які стосуються характеру зв’язків між цими основами, а також здійснений певний аналіз значення методологічних і теоретичних засад для соціології. Висновки З одного боку зв’язки між теоретичними і методологічними засадами в соціології характеризуються невизначеністю і неконкретністю. Виконуючи різні функції, вони часом перетинають область свого понятійного значення, яка іноді ідентифікується протилежним чином. До такого становища призводить подвійність тлумачення, в першу чергу, поняття „методологія”, яке, як уже говорилось, одночасно пов’язано із теорією, і з практикою. Методологія – це і система принципів, способів організації й побудови теоретичної і практичної діяльності, але методологія також є і вченням про цю систему, тобто своєрідною теорією. Не можна обмежитися і одним терміном замість двох. Процеси і явища природи, суспільства завжди мають складний і суперечливий характер. Вивчаючи їх, досліджуючи науковим шляхом, можна мати декілька поглядів (концепцій) на один і той же об’єкт. Разом з тим шляхи дослідження також можуть бути різними, незалежними один від одного і приводити до різних результатів. Який з них буде вірним, покажуть емпіричні методи пошуку, а того слід мати всі варіанти, які напрацьовані в області теорії і методології. Теорія і практика – це ті дві діалектичні протилежності, існування яких у суперечливості між собою сприяє просуванню вперед наукового знання, розширенню світоглядних уявлень щодо оточуючого середовища. Методологічні і теоретичні засади соціології як раз і є таким інструментарієм, який дозволяє методично і правильно видобувати нові соціологічні знання про таке надскладне явище оточуючого світу як суспільство. Висновки З одного боку зв’язки між теоретичними і методологічними засадами в соціології характеризуються невизначеністю і неконкретністю. Виконуючи різні функції, вони часом перетинають область свого понятійного значення, яка іноді ідентифікується протилежним чином. До такого становища призводить подвійність тлумачення, в першу чергу, поняття „методологія”, яке, як уже говорилось, одночасно пов’язано із теорією, і з практикою. Методологія – це і система принципів, способів організації й побудови теоретичної і практичної діяльності, але методологія також є і вченням про цю систему, тобто своєрідною теорією. Не можна обмежитися і одним терміном замість двох. Процеси і явища природи, суспільства завжди мають складний і суперечливий характер. Вивчаючи їх, досліджуючи науковим шляхом, можна мати декілька поглядів (концепцій) на один і той же об’єкт. Разом з тим шляхи дослідження також можуть бути різними, незалежними один від одного і приводити до різних результатів. Який з них буде вірним, покажуть емпіричні методи пошуку, а того слід мати всі варіанти, які напрацьовані в області теорії і методології. Теорія і практика – це ті дві діалектичні протилежності, існування яких у суперечливості між собою сприяє просуванню вперед наукового знання, розширенню світоглядних уявлень щодо оточуючого середовища. Методологічні і теоретичні засади соціології як раз і є таким інструментарієм, який дозволяє методично і правильно видобувати нові соціологічні знання про таке надскладне явище оточуючого світу як суспільство.
  
  
• Методи вивчення психіки тварин і людини
  
  ВСТУП 3 1. МЕТОДИ ВИВЧЕННЯ ПСИХІКИ ЛЮДЕЙ 4 2. МЕТОДИ ВИВЧЕННЯ ПСИХІКИ ТВАРИН 9 ВИСНОВКИ 15 Список використаної літератури 16 Вступ Перед вченими давно вже стоїть питання визначити, чим у принципі відрізняється тварина від людини. Однак поки що, крім зовнішньої несхожості, наука не може дати вичерпної і ґрунтовної відповіді стосовно цього питання. Особливо важко піддається науковому аналізу внутрішня сфера індивідів. В окремих випадках спостереження за тваринами, особливо такими як дельфіни, собаки, мавпи, складається враження, що вони думають і відчувають точно так же, як люди. Спеціально для розв’язання даної проблеми була створена така галузь психології як порівняльна психологія – це розділ психології, вивчаючий схожість і відмінності в поведінці і психіці між тваринами і людиною. Здається, що для вирішення задач даної галузі слід мати спеціальні методи дослідження. Однак, як показує практика, неможливо мати однакові методи як для дослідження психіки людини, так і для дослідження психіки тварини, тому прийнято розрізняти ці методи і вивчати їх в межах різних наукових дисциплін – в психології людини і зоопсихології. Висновки Методи дослідження психіки людини відрізняються від методів дослідження психіки тварини, перш за все, змістовною спрямованістю в отриманні психологічної інформації. Якщо при вивченні психології людини деякі дані поставляють методи самоспостереження, самооцінювання, то при дослідженні тварин вчені позбавлені такої можливості. Вони змушені самі трактувати зовнішні прояви поведінки тварин, інтерпретуючи її особливості в залежності від індивідуального досвіду і суб’єктивного розуміння ситуації. Зоопсихологія вивчає психіку на основі аналізу поведінки: детальний аналіз руху тварин в найпростіших ситуаціях, організованих зоопсихологом. Для зоопсихології важливі набуті особливості. Вона розглядає процес взаємодії тварини з навколишнім середовищем в нескладно контрольованих умовах. Знаючи минулий досвід тварини і ставлячи її в нову ситуацію, зоопсихолог вивчає віддзеркалення навколишнього середовища в її свідомості. Найголовнішими методами отримання психологічної інформації вважаються спостереження і експеримент. Досліджуючи психіку людини, в більшості випадків вчені ставлять перед собою більш значимі завдання, що пов’язані з мотивацією людини, її суспільними і духовними потребами, залежністю від соціальних чинників. Людина здатна пояснити і передати свої відчуття, зафіксувати їх за допомогою тестів, проективних методик. Найголовнішими методами дослідження психіки людини слід вважати тести, бесіди і експеримент, в ході якого людина, як правило, свідомо приймає участь в його організації і проведенні.
  
  
• Методи вивчення психіки тварин і людини
  
  ВСТУП 3 1. МЕТОДИ ВИВЧЕННЯ ПСИХІКИ ЛЮДЕЙ 4 2. МЕТОДИ ВИВЧЕННЯ ПСИХІКИ ТВАРИН 9 ВИСНОВКИ 15 Список використаної літератури 16 Вступ Перед вченими давно вже стоїть питання визначити, чим у принципі відрізняється тварина від людини. Однак поки що, крім зовнішньої несхожості, наука не може дати вичерпної і ґрунтовної відповіді стосовно цього питання. Особливо важко піддається науковому аналізу внутрішня сфера індивідів. В окремих випадках спостереження за тваринами, особливо такими як дельфіни, собаки, мавпи, складається враження, що вони думають і відчувають точно так же, як люди. Спеціально для розв’язання даної проблеми була створена така галузь психології як порівняльна психологія – це розділ психології, вивчаючий схожість і відмінності в поведінці і психіці між тваринами і людиною. Здається, що для вирішення задач даної галузі слід мати спеціальні методи дослідження. Однак, як показує практика, неможливо мати однакові методи як для дослідження психіки людини, так і для дослідження психіки тварини, тому прийнято розрізняти ці методи і вивчати їх в межах різних наукових дисциплін – в психології людини і зоопсихології. Висновки Методи дослідження психіки людини відрізняються від методів дослідження психіки тварини, перш за все, змістовною спрямованістю в отриманні психологічної інформації. Якщо при вивченні психології людини деякі дані поставляють методи самоспостереження, самооцінювання, то при дослідженні тварин вчені позбавлені такої можливості. Вони змушені самі трактувати зовнішні прояви поведінки тварин, інтерпретуючи її особливості в залежності від індивідуального досвіду і суб’єктивного розуміння ситуації. Зоопсихологія вивчає психіку на основі аналізу поведінки: детальний аналіз руху тварин в найпростіших ситуаціях, організованих зоопсихологом. Для зоопсихології важливі набуті особливості. Вона розглядає процес взаємодії тварини з навколишнім середовищем в нескладно контрольованих умовах. Знаючи минулий досвід тварини і ставлячи її в нову ситуацію, зоопсихолог вивчає віддзеркалення навколишнього середовища в її свідомості. Найголовнішими методами отримання психологічної інформації вважаються спостереження і експеримент. Досліджуючи психіку людини, в більшості випадків вчені ставлять перед собою більш значимі завдання, що пов’язані з мотивацією людини, її суспільними і духовними потребами, залежністю від соціальних чинників. Людина здатна пояснити і передати свої відчуття, зафіксувати їх за допомогою тестів, проективних методик. Найголовнішими методами дослідження психіки людини слід вважати тести, бесіди і експеримент, в ході якого людина, як правило, свідомо приймає участь в його організації і проведенні.
  
  
• Наукові та суспільні чинники виникнення соціології
  
  Вступ 3 1. НАКОПИЧЕННЯ ЗНАНЬ ПРО СУСПІЛЬСТВО В ПРОТОСОЦІОЛОГІЧНИЙ ПЕРІОД 4 2. ВПЛИВ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ ТА ЕКОНОМІЧНИХ ЧИННИКІВ В ХІХ СТОЛІТТІ НА ПОЯВУ СОЦІОЛОГІЇ 8 3. ВНЕСОК ОГЮСТА КОНТА В ЗАСНУВАННЯ СОЦІОЛОГІЇ 11 Висновки 14 Література 15 Вступ Соціологія вважається відносно молодою наукою. Усталеною є думка, що вона з'явилася наприкінці ХІХ століття, а її виникнення пов'язують, в першу чергу, з діяльністю французького вченого О.Конта. Тим самим відкидається значення теоретичного внеску попередніх мислителів, який також був значним та мав величезний вплив на своїх сучасників. На початку ХІХ століття багато чинників як наукового, так і політичного, соціального, економічного характеру сприяли утворенню ряду причин, які визначили появу соціології та утвердили її як науку. В цілому слід зважати на це, що поява будь-якої науки пов’язана з рядом вимог до неї як наукової дисципліни: вона повинна мати свій об’єкт і предмет дослідження, методи, категоріальний апарат, базу теоретичних положень. Все це знайшло своє відображення в науці соціології на початку ХІХ століття. Сьогодні можна говорити про те, що поява соціології була обумовлена рядом об’єктивних і суб’єктивних факторів. Розгляду цих факторів і буде присвячена надана робота.
  
  
• Гетьманство Петра Дорошенка (1665 – 1676). Остання спроба відновлення соборності України. Закінчення національно-визвольної революції. Історичне значення національно-визвольної революції українського народу.
  
  Зміст Вступ 3 1. Гетьманство Петра Дорошенка – остання спроба відновлення соборності України. 4 2. Закінчення національно-визвольної революції. 9 2.3. Історичне значення Української революції. 12 Висновки 14 Література 15 Вступ У середині ХVII ст. в українських землях народний гнів вибухнув з такою силою, що не тільки кардинально змінив хід національної історії, а й суттєво вплинув на геополітичний розвиток усієї Європи. Ця подія була глибоко закономірним явищем. Спрацював комплекс чинників, які зробили широкомасштабний народний виступ необхідним і можливим. У край несприятливих умовах іноземного панування, політичної роздробленості українських земель, жорстокого соціального та національно-релігійного гноблення український народ знайшов сили для створення держави, яка мала етнічні українські риси і демократичну форму організації влади. Доленосна для України мета була досягнута під безпосереднім керівництвом Богдана Хмельницького у ході національно-визвольної війни, що розпочалася 1648р. Ця війна стала початком української революції, що в короткий термін кардинально змінила обличчя країни. Зміни в політичному устрої та реформи внутрішньої та зовнішньої політики йшли одні за одними. Гетьманство П.Дорошенко в ході революційних подій викликає особливий інтерес і увагу. Почавшись багатообіцяючими заходами, в кінцевому підсумку його діяльність закінчилася фатальними для України і революції наслідками – втратою можливості самостійно вирішувати свою долю і остаточним розколом держави.
  
  
• Основні політичні сили України та їх боротьба за владу в 1919 – 1920 рр.
  
  Вступ 3 1. УКРАЇНСЬКІ НАЦІОНАЛЬНІ СИЛИ. ДИРЕКТОРІЯ. УНР 4 1.1. Утворення Директорії 4 1.2. Зовнішня та внутрішня політика Директорії 5 1.3. Союз УНР і ЗУНР. Об'єднання їх зусиль проти Польщі 8 1.4. Розкол національних сил. Поразка і відступ Директорії 10 2. БІЛЬШОВИЦЬКІ СИЛИ В УКРАЇНІ. ПОЛІТИКА РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ В 1919 – 1920 РР. 12 2.1. Становлення радянської влади на Україні 12 2.2. Внутрішня та зовнішня політика УСРР. 15 3. БІЛОГВАРДІЙСЬКІ СИЛИ В УКРАЇНІ. ДЕНІКІНЩИНА 17 3.1. Захоплення білогвардійськими військами України 17 3.2. Наступ більшовицьких військ. Крах денікінщини 19 4. СОЦІАЛЬНИЙ РУХ СЕЛЯНСТВА. НЕСТОР МАХНО 20 3.1. Поширення селянського руху 20 3.2. Махно як організатор селянського руху 21 Висновки 24 Література 25 Вступ Період 1919 – 1920 років був вирішальним в історії України на початку ХХ століття. Незалежність, яку вдалося встановити після падіння царського режиму і краху Тимчасового уряду, необхідно було укріпити та відстояти. Цей час також був багатий на інші значні історичні події. У цей період виникла унікальна можливість об'єднання українців, які тривалі століття жили нарізно один від одного. У вогнищі збройної боротьби проходили випробування як національні політичні сили в цілому, так і окремі діячі, провідники громадських і політичних організацій. Боротьба за незалежність України найбільшої гостроти набула саме в 1919 році, коли з закінченням Першої світової війни і припиненням бойових дій на фронтах були розв’язані руки у основних противників України – Росії та Польщі. Не менше значення мали дії держав Антанти, які відшукували на теренах України власні інтереси. Для українців боротьба за незалежність ускладнювалась наявністю суперечок і різних поглядів всередині держави на політичне і соціальне майбутнє країни. На її теренах діяли декілька впливових політичних і воєнних сил. В цій роботі буде висвітлено роль і значення найбільш впливових, найбільш крупних угрупувань, які вирішували долю України, хоча в той час існувало немало й інших рухів і політичних сил, які вносили дезорганізаційний вплив в справу збереження незалежності.
  
  
• Зороастризм
  
  Вступ Історія людства завжди повна таємниць. Особливо це пов’язано з виникненням та розповсюдженням давніх релігій. Дослідники вбачають в них ознаки не тільки прагнення людського розуму матеріалістично пояснити сутність природних явищ, а й знаходять в них віддзеркалення тих подій, що відбувалися тисячі років тому. При цьому висуваються різноманітні та найфантастичніші теорії: від контакту інопланетного розуму з давніми людьми або відкриття своєї суті Вищого Божества нашим предкам до існування могутніх прадавніх цивілізацій, про які ми навіть не здогадуємося. Зороастризм є однією з таких релігій – він заснований на вірі людей в те, що один з них, Заратуштра, спілкувався з Богом, отримав від нього одкровення та настанови про необхідність спасіння людства. Популярність зороастризму в минулому та його живучість у сучасному світі заслуговує пильної уваги дослідників. Висновки Зороастрійська релігія з її культово-обрядовою традицією та практикою складає унікальний феномен в контексті релігійних, суспільних та соціальних явищ. Аналіз розвитку зороастризму свідчить про те, що він мав на людство більше впливу, ніж будь-яка інша віра. В теперішній час, під дією різних зовнішніх факторів, кількість зороастрійців зменшилась, вони розпались на невеликі общини і проживають переважно в Ірані та Індії, але вірування, вперше проголошені пророком зороастризму, все ще визнаються людьми всього світу. Зороастризм вперше в історії релігій висунув детальну систему есхатологізму (релігійне вчення про кінцеву долю людства і Всесвіту). Основою цього вчення є дуалістичне розуміння двох його першоначал – Добра і Зла. З цією концепцією пов’язане і зороастрійське розуміння людини, яка є продуктом божого творіння, створена Богом Ахура-Маздою для добра. Але людина має вільну волю, може піддаватися впливу зла і сприймати його. Зороастризм обґрунтовує загальнолюдські норми моралі. Інші релігії обмежуються соціальними нормами, відзначають передусім ставлення людини до суспільних обов’язків, а потім до інших людей. А зороастризм концентрує увагу на особі. В основі його етики – тріада: добра думка, добре слово, добре діло.