Для скачивания материала введите логин и пароль полученные в СМС:

• Історія моєї малої батьківщини
  
  1. Дані про історію та заселення краю 3 2. Традиційна фольклористика мого краю 6 3. Видатні постаті мого краю 6 Література 9
  
  
• Екологія мого міста
  
  Екологія мого міста (Київ) Список використаної літератури
  
  
• Етика ділового спілкування. Словесні форми вітання, прощання, прохання та подяки
  
  Етика ділового спілкування. Словесні форми вітання, прощання, прохання та подяки
  
  
• У піснях історія мого народу
  
  У піснях історія мого народу
  
  
• Твір в публіцистичному стилі на тему: «Майбутнє мого міста залежить і від мене»
  
  Твір в публіцистичному стилі на тему: «Майбутнє мого міста залежить і від мене»
  
  
• Твір в публіцистичному стилі на тему: «Майбутнє мого міста залежить і від мене»
  
  Твір в публіцистичному стилі на тему: «Майбутнє мого міста залежить і від мене»
  
  
• контрольна з грошово-кредитної політики
  
  Головна мета грошово-кредитної політики. 3 Концептуальні основи грошово-кредитної політики, яка проводиться на нинішньому етапі України. Оцінка ефективності грошово-кредитної політики, що проводиться в Україні 3 Які витрати мають комерційні банки внаслідок уживання непродуманих заходів у галузі грошово-кредитної політики? 12 Програма заходів щодо підвищення ефективності проведеної грошово-кредитної політики в Україні. 16 Досвід зарубіжних країн у частині розробки та реалізації грошово – кредитної політики. 18 Список використаних джерел: 20
  
  
• Міжособистісні відносини та методи їх вивчення
  
  Вступ 2 1. Міжособистісні відносини та їх класифікація 3 2. Методи вивчення міжособистісних відносин. 7 Висновки 13 Література 14 Вступ У професійній діяльності багатьох людей дуже важливим є вміння правильно будувати свої взаємовідносини з оточуючими: друзями, колегами по роботі, діловими партнерами. Особливого значення воно набуває в роботі педагогів – вони повинні не тільки формувати особистість вихованця, а й піклуватися про те, щоб психологічна атмосфера в учнівському колективі була сприятливою для сумісного навчання. Психологія і педагогіка в межах своїх дисциплін напрацювали достатній матеріал для того, щоб будь яка людина, необов’язково фахівець, могла врахувати та застосувати практичні рекомендації для налагодження ефективних стосунків з особами свого соціального оточення. Для більш конкретного вивчення стану справ в колективі існують спеціальні методи дослідження міжособистих стосунків. Застосування даних методів має велике практичне значення в роботі всіх осіб, що мають підлеглих та є відповідальними за якість їхньої діяльності, навчання та виховання. Висновки Міжособистісні взаємини – суб'єктивні зв'язки і ставлення, які існують між людьми в соціальних групах; це система міжособистісних установок, ціннісних орієнтацій, очікувань, які визначаються змістом спільної життєдіяльності людей. Відносини між людьми можуть будуватися за двома принципами: формальними і неформальними. Формальні взаємовідносини заздалегідь визначені, закріплені в моральних і навіть правових нормах. Неформальні відносини будуються в довільному порядку, вони встановлюються такими за спільною згодою обох сторін і залежать від тієї практики спілкування, яка прийнята між даними індивідами. При побудуванні неформальних відносин велике значення мають симпатії і антипатії. Якщо у відносинах панують тенденції до симпатії, встановлюються дружні, теплі стосунки, якщо антипатії – то вони стають напруженими, офіційними, ворожими. Міжособистісні відносини в групі можна розглядати в статиці, в тому вигляді, в якому вони сформувалися на даний момент часу, і в динаміці, тобто в процесі розвитку. У першому випадку аналізуються особливості існуючої системи відносин, в другому – закони їх перетворення і розвитку. За допомогою існуючих методик дослідження взаємовідносин (спостереження, соціометрія, референтометрія) можна досліджувати якісні і кількісні показники стосунків в колективі та на основі їх результатів робити відповідні практичні висновки для їх покращення або корекції.
  
  
• Співвідношення виховання та перевиховання
  
  Вступ 3 1. Сутність перевиховання, його функції та завдання в загальній системі виховного процесу. 4 2. Взаємозв’язок методів виховання і перевиховання. 12 Висновки 26 Література 27 Вступ Проблеми перевиховання людини завжди турбувало людство. Особливо актуальним це було у сферах, які традиційно вважаються „раковою пухлиною” будь-якого суспільства – кримінальне та асоціальне середовище. Повернення людини, що переступила закон, до нормального образу життя постійно було в центрі уваги політиків, соціологів, психологів, керівників держави. Не менш важливою ця проблема була і в сфері родинного та шкільного виховання. Вона вимагала розв’язання питання, як зробити окремого індивіда більш „лояльним” до свого оточення і навіть більш гуманним, людяним, працьовитим, чесним, відповідальним та ін. В педагогічній та психологічній науці накопичений достатній досвід щодо прийомів і методів перевиховання людини, однак і сьогодні виникають ситуації, коли фахівці опускають руки перед окремими індивідами – продуктами виховної діяльності асоціального оточення, які, здавалось би, практично не підлягають педагогічному впливу. Виходячи з цього, дослідження та наукові напрацювання в цій сфері продовжуються, вдосконалюються теоретичні концепції, встановлюються нові закономірності та визначаються взаємозв’язки складових елементів даної науки. Співвідношення виховання і перевиховання – є одним із теоретичних питань педагогічної психології, яке допомагає більш детально вивчити та проаналізувати ці процеси.
  
  
• Культура делового общения
  
  1. Работа с трудными людьми 3 2. Имидж делового человека 10 3. Вы – директор фирмы и в данный момент обсуждаете с сотрудниками текущие дела. К вам подходит одна из сотрудниц и обращается с просьбой срочно решить личный вопрос. Подберите фразу или несколько фраз, с помощью которых вы ей откажете, не вызвав при этом негативных эмоций 16 Литература 17
  
  
• Соціалізація: суть, фактори, агенти
  
  Вступ 3 1. СУТНІСТЬ ПРОЦЕСУ СОЦІАЛІЗАЦІЇ 4 2. ПОНЯТТЯ "СОЦІАЛІЗАЦІЇ" З ТОЧКИ ЗОРУ ВИДАТНИХ СОЦІОЛОГІВ 9 3. ФАКТОРИ СОЦIАЛIЗАЦIЇ 12 4. АГЕНТИ СОЦІАЛІЗАЦІЇ. 16 Висновки 18 Література 19 Вступ Від народження людське немовля є, так би мовити, незакінченою істотою i тому – безпорадним, безпомічним індивідом. Новонароджений нічого не знає, майже нічого не вміє, i не може прожити більш ніж кілька годин без допомоги iнших людей. На вiдмiну вiд iнших живих iстот, людське немовля має навчатися фактично усiм формам його наступної поведiнки. Тим чи iншим шляхом ця первiсно бiологiчна iстота повинна трансформуватися у людську iстоту, у особу, що може ефективно брати участь у суспiльному життi. Iнакше кажучи, ми не народжуємось людьми, ми стаємо людьми тільки у ходi взаємодiї з тими, хто вже став людьми раніше. Сукупність процесів, через які вiдбувається ця трансформацiя, – тобто наше "олюднювання", – дiстала назву "соцiалiзацiя". Висновки Соціалізація індивіда відбувається під впливом об’єктивних (соціально-економічних, соціально-політичних), соціокультурних умов життя суспільства і окремих спільнот, в яких відбувається соціалізація людини) і суб’єктивних (загальної спрямованості індивіда, світогляду, життєвих настанов та ціннісних орієнтацій тощо) детермінант. Діяльність, спілкування і самосвідомість, взяті разом, розкривають сутність соціалізації. Провідну роль у формуванні особистості відіграє соціальний фактор, оскільки особистість є мірою соціального розвитку людини. Суттєве місце у формуванні особистості, особливо в дитячому віці, посідає сім'я. В сім'ї відбувається первинна соціалізація дитини, усвідомлення того, що добре і що погано, формування морального фундаменту, життєвих настанов і ціннісних орієнтацій, визначення кола інтересів, життєвих перспектив тощо.
  
  
• Системний підхід до вивчення організації. Організація як закрита та відкрита система. Організація як система. Системна модель організації Дж. Міллера
  
  Варіант І 2 1. Системний підхід до вивчення організації. Організація як закрита та відкрита система. Організація як система. Системна модель організації Дж. Міллера 2 2. Процедури вивчення зовнішнього оточення організації 7 3. Етапи та особливості вивчення социології організацій 9 Список використаної літератури 12
  
  
• Основні “гріхи”, помилки в роботі менеджерів з персоналом
  
  План 1. Основні “гріхи”, помилки в роботі менеджерів з персоналом (реферат) 3 Вступ 3 1. Вимоги до менеджера по роботі з персоналом 4 2. Основні помилки менеджера в роботі з людьми та шляхи їх вирішення 6 3. Необхідність дотримання моральних та етичних норм в роботі з персоналом 8 4. Об’єктивність менеджера по відношенню до підлеглих 10 Заключення 13 Література 13 2. Соціально-психологічний портрет 14 3. Відповіді на тести 14
  
  
• психологія і педагогіка
  
  Вступ 3 1. СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ КЛІМАТ (СУТНІСТЬ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ЕМОЦІЙ, ВІДЧУТТЯ) 4 1.1. Соціально-психологічний клімат 4 1.2. Сутність та класифікація емоцій, відчуття 6 2. ВЛАСТИВОСТІ, ФУНКЦІЇ, ВИДИ МОВИ 11 2.1. Мова як засіб спілкування. Властивості мови. 11 2.2. Види мови. 13 2.3. Функції мови . 15 Висновки 17 Література 18 Вступ Спілкування між людьми – достатньо складний і багатофакторний процес. Він вимагає певних знань, вмінь, навичок від всіх фахівців, особливо від тих, які присвятили своє життя роботі з людьми. Особливої важливості спілкування набуває в сфері виробництва, бізнесу, освіти – там, де необхідна сумісна діяльність багатьох людей для досягнення певного результату. Досвідчені керівники установ, організацій під час обміну досвідом акцентують увагу слухачів на необхідності створення сприятливого психологічного клімату в колективах, вміння знаходити спільну мову з підлеглими і з колегами по роботі. Незамінними є навики спілкування в діяльності таких фахівців як педагоги і психологи. Соціально-психологічний клімат, емоції, мова і мовлення, – психологічні категорії, які необхідно ретельно вивчати для набуття практики успішного спілкування та управління. Надана робота розглядає сутність, класифікацію, властивості вищевказаних понять та їх компонентів. Висновки 1. Поняття соціально-психологічного клімату, відчуттів, почуттів і емоцій, а також мови і мовлення мають в психології спільні точки дотику, коли йдеться про необхідність вдосконалення процесу міжособистого спілкування. По емоційному стану членів малої групі можна робити судження про сприятливість або несприятливість соціально-психологічного клімату в ній. Це має неабияке практичне значення для осіб, які працюють з людьми. Слово і мовлення займають в цьому процесі місце головних знарядь, за допомогою яких можна впливати на людей. 2. Для створення сприятливого соціально-психологічного клімату в колективі необхідно постійно вести моніторинг емоційно-вольових процесів, які в ньому тривають. Враховуючи те, що емоції учасників спілкування завжди є відбиттям їх внутрішнього духовного світу в вигляді певних реакцій, можна ці знання використовувати для здійснення корекції в діях керівника, вихователя, психолога. 3. Значна роль при цьому відводиться мові і мовленню. Знайти, вміти підібрати вірні слова, змогти переконати співрозмовника, допомогти йому подолати негативний психологічний стан або змінити внутрішню установку – ось головні функціональні призначення цих понять, які повинен використовувати психолог для покращення соціально-психологічного клімату в групі.
  
  
• Відповіді на питання математика, білети
  
  1. Границя функції. Теореми про границі. Чудові границі. 3 2. Неперервність функції. Точки розриву. 3 3. Означення похідної. Геометричний, механічний та економічний зміст похідної. Диференційовність функції. 6 4. Умови монотонності та сталості функції. Проміжки зростання та спадання. 9 5. Напрям опуклості і точки перегину графіка функції. 10 6. Загальна схема дослідження і побудови графіка функції. 11 7. Поняття первісної та невизначеного інтеграла. 13 8. Властивості невизначеного інтеграла. Таблиця основних інтегралів. 15 9. Методи інтегрування в невизначеному інтегралі. 16 10. Інтегрування ірраціональних виразів. Приклади. 20 11. Задача про площу криволінійної трапеції. Поняття визначеного інтеграла. 21 12. Геометричний та економічний зміст визначеного інтеграла. 22 13. Властивості визначеного інтеграла 23 14. Інтеграл зі змінною верхньою межею. Формула Ньютона-Лейбніца. 25 15. Методи інтегрування у визначеному інтегралі. Приклади. 26 16. Геометричні застосування визначеного інтеграла. 26 17.Невласні інтеграли 1 та 2 роду. 29 18.Функції багатьох змінних. Область визначення. Лініїї рівня. 34 19. Границя і неперервність функції багатьох змінних. 34 20.Частинні похідні та диференційовність функції багатьох змінних. 35 21 .Екстремум функції багатьох змінних. Найбільше і найменше значення. 36 22.Диференціальні рівняння. Основні поняття. Тоерема про існування та єдиність розв'язку. Задача Коші. 36 23. Неповні диференціальні рівняння. Диференціальні рівняння першого порядку з відокремлюваними змінними. 37 24.Лінійні та однорідні диференціальні рівняння першого порядку. 37 25.Однорідні диференціальні рівняння другого порядку зі сталими коефіцієнтами. 38 26. Неоднорідні диференціальні рівняння другого порядку зі сталими коефіцієнтами. Теорема про структуру розв'язку цих рівнянь. 41 27 Дифференціал функції та його застосування . Похідні та дифференціали вищих порядків 45 28. Екстремум функції. Необхідні і достатні умови для існування екстремуму. 46
  
  
• Поняття комунікації та її різновиди
  
  Вступ 3 1. ПОНЯТТЯ КОМУНІКАЦІЇ 4 2. РІЗНОВИДИ КОМУНІКАЦІЇ 7 Висновки 10 Література 11 Вступ В ході соціальної реабілітації найбільш важливим моментом в спілкуванні між фахівцем і клієнтом є необхідність досягнення взаєморозуміння між собою. Довіра одне до одного є необхідною умовою високих результатів соціально-педагогічних виховних та психотерапевтичних заходів. Однак, щоб її завоювати спеціалісту соціальної сфери необхідно мати високі комунікативні якості. Проблемами підвищення комунікації в міжособистісному спілкуванні займається психологія, соціальна психологія та соціальна педагогіка, які відпрацьовують свої методики підвищення комунікативної майстерності людей, які згідно своєї професії повинні постійно контактувати з людьми. Висновки Терміни спілкування, комунікація, соціальна комунікація, обмін інформацією або інформаційний обмін дуже часто вживається як тотожні. У вузькому розумінні термін "комунікація" визначається як обмін інформацією між людьми, як смисловий аспект соціальної взаємодії, як складова частина спілкування. Комунікативна взаємодія людей відбувається переважно у вербальній (словесній) формі – в процесі мовного спілкування. Його особливість полягає в тому, що воно за формою і за змістом спрямоване на іншу людину, включене в комунікативний процес, є фактом комунікації. Вербальна комунікація може бути спрямована на окрему людину, певну групу (чи навіть не мати конкретного адресата), але в будь-якому разі вона має діалоговий характер і являє собою постійні комунікативні акти. Акт вербальної комунікації – це діалог, що складається з промовляння та слухання. В ході комунікативного обміну індивід активно залучає до процесу спілкування когнітивні процеси – пам’ять, увагу, мислення. Їх розвиток впливає на якість спілкування, а значить – і на процес передавання-прийому інформації. Немаловажне значення мають й інші психологічні властивості особистості. Саме від них залежить, чи вдасться комунікатору правильно сформувати та ефективно передати інформацію, а реципієнту – в повному обсязі та без викривлень сприйняти її.
  
  
• Природа та структура стилю керівництва управлінського персоналу
  
  Вступ 3 1. Природа та структура стилю управління 4 2. Характеристика компонентів структури стилів керівництва 8 2.1. Авторитарний стиль 8 2.2. Демократичний стиль 9 2.3. Ліберальний стиль 10 3. Ефективність компонентів стилів управління 11 Висновки 14 Література 15 Вступ Знання психології потрібно для всіх галузей суспільної практики, скрізь, де живуть i працюють люди. Керівнику завжди треба знати психологічні якості підлеглих, мотиви їх поведінки, щоб на основі цих знань знайти найбільш ефективні важелі управління. Знання людей в умовах професійної діяльності допомагає правильно розподіляти функціональні обов’язки між ними, організовувати їх зусилля і, тим самим, підвищувати продуктивність праці. Успіх роботи підприємства, організації, установи в значній степені залежить від особистості керівника. Багато факторів обумовлюють ефективність його роботи. Одним із них є стиль керівництва, якому соціальна психологія надає особливого значення в процесі управління людьми. Висновки Особистість керівника є ключовою в професійній діяльності. Його знання, вміння, навички, психологічні, моральні та ділові якості породжують певний стиль керівництва. Стилі керівництва не існують у чистому вигляді, як вони є розробленими в теоретичному плані. Життя вимагає розроблення їх проміжкових та додаткових варіантів, які включають до себе позитивні риси декількох стилів і максимально обмежують негативні наслідки того чи іншого варіанту управління стосовно до певних умов виробництва. Варіативність того чи іншого стилю обумовлюється компонентами його структури, набір і характеристика яких може значно відрізнятися навіть в об’ємі одного стилю. Не можна запропонувати якийсь один стиль, який би був однаково ефективним в усіх можливих ситуаціях виробництва. Різні умови, різні фактори впливу на розвиток організації спричиняють доцільність того чи іншого стилю управління. Компоненти в структурі стилю також змінюються та мають різні варіанти прояву в залежності від ситуації, що склалася в процесі управління людьми.
  
  
• Психологічні бар’єри в спілкуванні та способи їх подолання
  
  Вступ 3 1. Психологічні бар'єри спілкування 4 2. Бар’єри комунікації та шляхи їх подолання. 12 Висновки 18 Література 19 Вступ Як відомо, спілкування є надзвичайно складним феноменом у житті індивіда й людства в цілому, воно охоплює велику кількість взаємозв'язків, міжособистісних стосунків, здійснюється в різних формах і за допомогою різних засобів, які є невід'ємним чинником культури й постійно вдосконалюються та збагачуються. Однак, в процесі спілкування між конкретними людьми дуже часто відбувається непорозуміння, через що виникають образи, конфлікти та інші негативні явища міжособистісної взаємодії. Для пояснення таких моментів у науковий обіг введено поняття „бар’єри спілкування” – тобто ті причини, які не дозволяють проведенню нормального спілкування. Коріння таких бар’єрів завжди полягають у психологічній сфері індивіда. Навіть соціально-економічні та соціально-політичні розбіжності між людьми, які також призводять до певних бар’єрів в спілкуванні, залежать від того, як сама людина оцінює ці розбіжності, реагує на них та відтворює в процесі спілкування та поведінки. Тому дослідження саме психологічних умов бар’єрів спілкування дозволяє найбільш повно осмислити непорозуміння між людьми, що виникають в ході їхньої взаємодії. В даній роботі будуть розглянуті не тільки питання сутності та причин психологічних бар’єрів спілкування, а й способи їх подолання, шляхи покращення процесу проведення діалогу. Висновки Бар'єри спілкування – це психологічні стани, в яких людина відчуває неадекватну пасивність, що перешкоджає спілкуванню. Вони можуть виникати як у зв’язку з емоційним самопочуттям тих, хто спілкується, а також у зв’язку з нерозумінням смислу висловлювань. У реальному спілкуванні бар'єри присутні у виді незалежних механізмів, що дані людині для захисту, але їхня дійсна природа людині не відома. Бар’єри спілкування можна підрозділити на бар’єри моральні, емоціональні та психологічні. Вони пов'язані з упередженістю та помилковою мотивацією людини. Психологічні бар’єри значним чином залежать від психологічних особливостей сприйняття людини людиною. Комунікативні бар’єри, в світлі концепції „єдності трьох сторін спілкування”, можна розглядати як вид психологічних бар’єрів спілкування, до яких в такому разі увійдуть також перцептивні та інтерактивні бар’єри. Однак, говорячи про психологічні бар’єри спілкування, як правило, завжди розуміють в основному тільки комунікативні бар’єри, тому що завдяки ним характеризується майже уся когнітивна сфера особистості, а значить і найголовніші риси людини: пам’ять, увага, сприйняття, мислення.. Комунікативна сторона спілкування тісно пов’язана з обміном інформацією, проте не може бути вичерпно розкрита з точки зору інформаційної теорії. Спілкування – це не тільки прийом та передача інформації, а й стосунки принаймні двох осіб, де кожна є активним суб’єктом взаємодії. Від волі та бажання кожного партнера залежить можливість застосування способів підвищення комунікації та подолання відповідних бар’єрів. І хоча ці способи не можуть подолати всіх психологічних бар’єрів, в більшості випадків вони значно підвищують ефективність спілкування.
  
  
• Зороастризм
  
  Вступ Історія людства завжди повна таємниць. Особливо це пов’язано з виникненням та розповсюдженням давніх релігій. Дослідники вбачають в них ознаки не тільки прагнення людського розуму матеріалістично пояснити сутність природних явищ, а й знаходять в них віддзеркалення тих подій, що відбувалися тисячі років тому. При цьому висуваються різноманітні та найфантастичніші теорії: від контакту інопланетного розуму з давніми людьми або відкриття своєї суті Вищого Божества нашим предкам до існування могутніх прадавніх цивілізацій, про які ми навіть не здогадуємося. Зороастризм є однією з таких релігій – він заснований на вірі людей в те, що один з них, Заратуштра, спілкувався з Богом, отримав від нього одкровення та настанови про необхідність спасіння людства. Популярність зороастризму в минулому та його живучість у сучасному світі заслуговує пильної уваги дослідників. Висновки Зороастрійська релігія з її культово-обрядовою традицією та практикою складає унікальний феномен в контексті релігійних, суспільних та соціальних явищ. Аналіз розвитку зороастризму свідчить про те, що він мав на людство більше впливу, ніж будь-яка інша віра. В теперішній час, під дією різних зовнішніх факторів, кількість зороастрійців зменшилась, вони розпались на невеликі общини і проживають переважно в Ірані та Індії, але вірування, вперше проголошені пророком зороастризму, все ще визнаються людьми всього світу. Зороастризм вперше в історії релігій висунув детальну систему есхатологізму (релігійне вчення про кінцеву долю людства і Всесвіту). Основою цього вчення є дуалістичне розуміння двох його першоначал – Добра і Зла. З цією концепцією пов’язане і зороастрійське розуміння людини, яка є продуктом божого творіння, створена Богом Ахура-Маздою для добра. Але людина має вільну волю, може піддаватися впливу зла і сприймати його. Зороастризм обґрунтовує загальнолюдські норми моралі. Інші релігії обмежуються соціальними нормами, відзначають передусім ставлення людини до суспільних обов’язків, а потім до інших людей. А зороастризм концентрує увагу на особі. В основі його етики – тріада: добра думка, добре слово, добре діло.
  
  
• РЕКОМЕНДАЦІЇ КЕРІВНИКУ СТОСОВНО ЗМІНИ ГРУПИ, ЇЇ КВАЛІФІКАЦІЙНОГО РІВНЯ, ПСИХОЛОГІЧНОГО КЛІМАТУ (управление робочими группами)
  
  Вступ 3 1. РЕКОМЕНДАЦІЇ КЕРІВНИКУ ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЙНОГО РІВНЯ ГРУПИ 4 2. РЕКОМЕНДАЦІЇ КЕРІВНИКУ СТОСОВНО НАЛАГОДЖЕННЯ СПРИЯТЛИВОГО ПСИХОЛОГІЧНОГО КЛІМАТУ В РОБОЧІЙ ГРУПІ 8 Останнє слово 13 Література 14 Вступ Управління людьми – нелегкий процес. Він вимагає від керівника знань в різноманітних сферах людської діяльності. Серед них, по-перше, слід вважати знання специфіки свого виробництва, глибоке розуміння технологічних процесів, які є характерними для даного підприємства. Тільки керівник-професіонал здатний вірно оцінити діяльність підлеглих, надати їм відповідну характеристику, правильно визначити кваліфікацію. Піклування про підвищення кваліфікаційного рівня робочої групи є одним із шляхів підвищення продуктивності праці, а значить – і прибутків підприємства. Не менш важливим постає психологічний аспект управління. Керівник повинен бути добрим психологом: йому треба знати й розуміти людей, вміти відповідати їм взаємністю. В цьому плані дуже важливою стає для керівника завдання створення сприятливого психологічного клімату в робочій групі, від якого дуже часто залежить кінцевий результат виробництва. Несприятливий психологічний клімат, навпаки, здатен звести нанівець зусилля керівників підприємства, підірвати його фінансове благополуччя і навіть сприяти банкрутству компанії. В даних рекомендаціях висвітлені шляхи вирішення вищевказаних проблем, а саме: визначення кваліфікаційного рівня працівників і створення сприятливого психологічного клімату в робочому колективі. Слідування ним, в цілому дозволить налагодити необхідні компоненти нормальної повсякденної діяльності в підлеглій групі. Останнє слово Надані рекомендації не надають відповідей на всі питання, що виникають у керівника робочої групи, а тільки окреслюють загальний шлях вирішення проблем. Слід враховувати, що, наприклад, при визначенні кваліфікаційного рівня робочих груп, задіється вся сукупність управлінських структур підприємства: керівництво компанією, кадрові органи, менеджери по персоналу, усі лінійні менеджери більш вищої, а також нижчої ланки управління. Не можна наперед передбачити, де буде сконцентрований основний центр рішення по зміні групи. Часом буває, що пропозиції навіть найнижчих керівників набувають достатньої ваги в очах директорату компанії, і вона йде назустріч побажанням управлінців низової ланки. А буває, навпаки, керівник підприємства має свої цілі, які не завжди співпадають з думкою інших менеджерів. Щодо психологічного клімату, слід сказати, що його налагодження тісно пов'язано з такими аспектами психології управління, які не відобразилися в наданих рекомендаціях, але також потребують до себе значної уваги керівника, а саме: вміння розв’язувати конфлікти, визначення стилю управління, самовдосконалення особистості керівника. Крім цих, виникає багато й інших питань, що виникають у сфері управління людьми, тому завжди існує необхідність підвищувати свій теоретичний рівень знань, вдосконалювати майстерність управління людьми.
  
  
• Психологія природи спілкування
  
  Вступ 3 1. Дослідження природи та сутності спілкування в психології. 4 2. Функції та форми спілкування. 7 3. Види спілкування. 11 4. Ефективність спілкування 14 Висновки 17 Література 18 Висновки Спілкування – процес обміну між людьми певними результатами їх психічної і духовної діяльності. Людина – істота соціальна, і необхідність в спілкуванні закладена в неї природою. Спілкування обумовлюється соціальними і духовними потребами людей, являється одним із основних видів діяльності. Кожна людина має свої, властиві тільки для неї, якості, які обумовлюють ефективність спілкування з іншими індивідами. Для ділового спілкування особливо важлива наявність таких якостей, тому що від них залежить успіх професійної діяльності. Природа людини, її індивідуальність та стиль спілкування формуються під впливом обставин життя. Спілкування тісно пов’язане з діяльністю. Будь-яка форма спілкування виступає як форма спільної діяльності. У спілкування відбувається збагачення діяльності, розвиваються і утворюються нові зв’язки та стосунки між людьми. Змістом спілкування є наукові та побутові знання, навички та уміння, сама людина (її зовнішній вигляд, особливості характеру, манера поведінки тощо) або ж колективне розв'язування якогось завдання, діяльність. Ставлення та стосунки, які наповнюють спілкування, надають йому своєрідності, певного емоційного забарвлення, диктують засоби, манеру спілкування. Від того, які складаються стосунки, залежить уся система спілкування особистості. Вступ Серед чинників, що формують особистість, у психології вирізняють насамперед трудову діяльність, спілкування і пізнання. Аналізуючи ці найважливіші сфери людської життєдіяльності, можна помітити такий факт: форми і методи трудової діяльності людина засвоює багато років, способами пізнання світу ми також оволодіваємо тривалий час, натомість спілкуванню людина не навчається цілеспрямовано ніколи й ніде. Немає, такої школи, в якій би навчали складного мистецтва спілкування. Звісно, досвід спілкування набувається людиною і в процесі праці, й у пізнавальній діяльності, проте цього замало. Велика кількість проблем у житті, зокрема в сім'ї та школі, виникають саме тому, що люди не мають навичок спілкування, не знають його механізмів, законів. Останніми десятиліттями інтерес до проблем спілкування надзвичайно посилився. Це пов'язано насамперед з розвитком соціальної психології й підсиленням її впливу на всю систему психологічних наук. Проте проблема спілкування має ширше значення. До неї звертаються такі галузі психологічних знань, як психологія праці, інженерна, медична, педагогічна, юридична психологія тощо, здобутки яких, у свою чергу, збагачують загальну теорію формування психіки людини і розвитку її як особистості.
  
  
• Перелічіть основні властивості психологічної діяльності, які характеризують темперамент, опишіть їх суть. Як може позначитись властивості темпераменту у діяльності людини
  
  Вступ 3 1. ПОНЯТТЯ ПРО ТЕМПЕРАМЕНТ, ЙОГО ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ І ОСОБЛИВОСТІ 4 2. УРАХУВАННЯ ВЛАСТИВОСТЕЙ ТЕМПЕРАМЕНТУ В ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ 7 3. ВРАХУВАННЯ ТЕМПЕРАМЕНТУ В ПЕДАГОГІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ 14 Висновки 19 Література 20 Вступ В психології людини особливе місце посідає поняття "темперамент", яке тісно пов'язане з психофізіологічними властивостями нервової системи людини. Відомості щодо особливостей різних темпераментів є обов’язковою складовою тих розділів психології і педагогіки, які є необхідними для підготовки майбутніх менеджерів фірм і керівників підприємств, установ і організацій, педагогів та соціальних працівників, тобто мають високе практичне значення у нашому житті. Щоб виявити, яку роль в діяльності людини грають знання особливостей темпераменту, в цій роботі спочатку будуть розглянуті питання сутності та психофізіологічних основ темпераменту, а потім – розібрані практичні аспекти застосування цих теоретичних основ. В будь-якому випадку, знання спеціалістом основ нервової діяльності, підвищують його світоглядний рівень, сприяє кращому розумінню ним психології індивіда і мотивів поведінки особистості. Висновки Темперамент характеризує індивіда з боку динамічних особливостей його психічної діяльності. В науці має місце різні класифікації типів темпераменту, але практично усі вони зводяться до розуміння того, що нервові процеси по різному протікають у різних людей. Основними характеристиками нервових процесів виступають швидкість, врівноваженість, здатність до гальмування. Розподіл темпераменту на чотири типи є достатньо умовним. Є і інші класифікації темпераментів, і навіть цей "чотирьохвидовий" розподіл має безліч проміжних варіантів, бо ніколи темперамент не проявляється в чистому вигляді. Властивості темпераменту передаються генетичним шляхом, і тому людина не може самостійно змінити їх. Тільки завдяки вихованню в собі певних рис характеру, можна згладити наявність деяких негативних рис темпераменту, послабити їх зовнішній прояв, особливо під час спілкування з іншими людьми. Знання темпераменту, розуміння поведінки людей з точки зору фізіологічних основ їхньої нервової системи, є обов’язковим в професійній діяльності будь-якого рангу. Використовуючи цю інформацію можна набагато більше успішно оцінювати діяльність своїх колег по роботі, а також глибше і вірніше оцінювати мотиви й бажання себе самого. Врахування особливостей темпераменту дозволяє людині більш ефективно будувати свої взаємовідносини з іншими людьми. Вчителі і вихователі повинні використовувати поняття темпераменту для того, щоб допомогти вихованцям у мотивації, навчанні, поведінці та соціальній адаптації.
  
  
• Основи психології та педагогіки
  
  1. ВІДМІННІСТЬ ПСИХІКИ ЛЮДИНИ ВІД ПСИХІКИ ТВАРИНИ 3 1.1 Поведінковий аспект 3 1.2. Пізнавальні здібності 3 1.3. Мислення 4 1.4. Емоційна сфера 5 1.5. Мотивація поведінки 5 1.6. Соціальні потреби 6 Висновок 6 Висновок Людина у своїх психологічних якостях і формах поведінки представляється соціально-природною істотою, частково схожою, частково відмінною від тварин. Істотною відмінністю людини як виду від тварин полягає в її здатності міркувати та мислити абстрактно, роздумувати про своє минуле, критично оцінювати його, і думати про майбутнє, розробляючи й реалізовуючи розраховані на нього плани ти програми. 2. СТАДІЇ МІЖОСОБИСТІСНОГО РОЗУМІННЯ 7 2.1. Процес міжособистого розуміння та його стадії 7 2.2. Інтерпретація як знаряддя розуміння співрозмовника 8 2.3. Адекватність розуміння поведінки інших людей 8 2.4. Феномени ідентифікації, рефлексії та емпатії на стадіях міжособистісного розуміння 10 Висновок 12 Висновок Таким чином, розглядання міжособистісного розуміння як процесу дозволяє виділити ряд елементів і понять спілкування, детальний аналіз яких надає можливість робити практичні висновки для покращення взаєморозуміння між людьми, краще оцінювати ситуації, які виникають при комунікації індивідів. Література 13
  
  
• Объясните необходимость знания психолого-педагогичных особенностей общения как составляющей социализации личности. Приведите примеры из профессиональной деятельности.
  
  Вступ 3 1. СОЦІАЛІЗАЦІЯ ЯК ПРОЦЕС ЗМІНИ ІНДИВІДА В ГРУПІ 4 2. ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ СПІЛКУВАННЯ. 7 3. ЕФЕКТИВНЕ ТА БЕЗКОНФЛІКТНЕ СПІЛКУВАННЯ – ЗАПОРУКА СТВОРЕННЯ СПРИЯТЛИВОГО СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО КЛІМАТУ 10 Висновки 14 Література 15 Вступ Слід відразу зазначити: не всім людям потрібно знати психолого-педагогічні особливості спілкування. Багато людей протягом свого життя ніколи не чули таких слів як: комунікація, перцепція, соціалізація, вербальне і невербальне спілкування і т.п. Воно їм і не було потрібно через те, що, в професійній діяльності їх спілкування було спрямовано не на людей, а на інші елементи оточуючого середовища: тварин, рослин, механізми і таке подібне. Навіщо, наприклад, бджоляру знати основи педагогіки для отримання меду або воску від бджіл? Або шахтарю – для видобутку вугілля? Безперечно, спілкування з людьми є притаманним для всіх індивідів, бо людина, в першу чергу, це – соціальна істота, але глибоких психолого-педагогічних знань потребують лише фахівці певного типу: управлінці, державні діячі, службовці, політики, педагоги, психологи, люди, які мають відношення до сфери обслужування населення. Поняття "соціалізація" є основним для розуміння процесів, що відбуваються з людиною протягом її життя. Це необхідно знати тим, хто працює з людьми, для того, щоб краще розуміти своїх підлеглих, мотиви їх поведінки, вчинків і на цієї базі будувати нові, більш досконалі і ефективні виробничі або службові відносини з ними. Спілкування, яке при цьому виступає інструментом впливу на людину, відіграє вирішальну роль в процесі пристосування індивіда до умов відповідної діяльності. Висновки Між соціалізацією людини, спілкуванням її в групі, а також ефективністю та продуктивністю робочого колективу, є помітним дуже значний взаємозв’язок. Ефективність групи, що є головним її показником в системі виробничих відносин, напряму залежить від характеру спілкування. Сукупність взаємовідносин в групі визначає її соціально-психологічний клімат. Якщо соціально-психологічний клімат в групі сприятливий, то її продуктивність буде максимальної, а це і є основною метою керівництва колективом. Говорячи про налагодження позитивних стосунків між членами груп, доцільно говорити про успішну соціалізацію її членів. Соціалізація індивідів розвивається за певними законами і головну роль при цьому відіграють стосунки в колективі, які визначають степінь і характер соціалізації. Розуміння вищевказаних соціально-психологічних процесів розвитку індивіда і групи вимагає певного обсягу відповідних психолого-педагогічних знань, які керівник групи може використовувати для налагодження більш ефективних соціальних зв’язків в ній. Провідну роль при цьому відіграє з'ясування основ безконфліктного спілкування, яке є складовою успішної соціалізації.
  
  
• Організація спілкування як важлива функція культурно-дозвіллєвої діяльності
  
  Вступ 3 1. СУТНІСТЬ ТА ОСОБЛИВОСТІ СПІЛКУВАННЯ В ПРОФЕСІЙНІЙ СФЕРІ 4 2. ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ ФАХІВЦІВ КУЛЬТУРНО-ДОЗВІЛЛЄВОЇ СФЕРИ 8 3. УПРАВЛІННЯ СПІЛКУВАННЯМ 11 Висновки 14 Література 15 Висновки Для фахівця культурно-дозвіллєвої сфери спілкування – це не тільки потреба, але й вид діяльності. Завдяки ньому він виконує свої професійні обов’язки, здійснює необхідні функції. Спілкування в культурно-дозвіллєвій сфері – це необхідний інструмент в роботі з людьми, важливість якого обумовлює призначення та роль закладів культури в житті суспільства. Одним із головних завдань підготовки працівників культури є навчання їх ефективному та успішному спілкуванню з клієнтами, людьми, що приходять в культурно-дозвіллєві заклади. Крім того, спілкування необхідно і для вирішення поточних завдань, що пов’язані з колом професійних обов’язків. Вміння спілкуватися в творчому колективі, робочій групі – неодмінна умова будь-якого професіонала. Спілкування для фахівця культурно-дозвіллєвої сфери – це ще й вид мистецтва. Саме слова, мовлення артиста, творчого працівника змушують людей насолоджуватися мистецтвом, залучатися до кращих зразків світової культури. Для фахівців цієї сфери найважливішим завданням є опанування майстерністю виражати свої почуття, емоції, думки. Для будь-якого працівника дозвіллєвої сфери необхідно вміння безконфліктного спілкування. Відвідувачі закладів культури повинні відчувати в них атмосферу співробітництва, уваги до себе, підтримки. Організація та управління спілкуванням – важливий обов’язок фахівця культурно-дозвіллєвої сфери. Він повинен брати на себе провідну роль в спілкуванні, виконувати в ньому роль „головної скрипки”. Тільки у цьому випадку спілкування в закладах культурно-дозвіллєвої сфери буде корисним та ефективним для обох сторін-учасників спілкування. Вступ Спілкування є результатом розвитку суспільної історії, показником і основою нашої культури і одночасно засобом розвитку суспільства. В процесі спілкування забезпечується єдність дій людей, їх консолідація, впорядковується цілеспрямована діяльність. Спілкування сприяє розширенню світогляду людей, розвитку інтелекту, оволодінню новими знаннями, уміннями, навичками, необхідними для успішної діяльності. Воно створює умови для розвитку цілеспрямованості почуттів, волі, оцінок, орієнтацій – всього того, що характеризує не просто потребу жити, існувати серед собі подібних, а брати активну участь у суспільному творенні. В значній мірі успіх професійної діяльності представників багатьох професій залежить від рівня культури професійного спілкування. В першу чергу це стосується професії людей, які здійснюють діяльність в культурно-дозвіллєвій сфері. Саме ним доводиться щоденно стикатися з десятками і навіть сотнями клієнтів, і не просто стикатися – а цілеспрямовано спілкуватися, реалізуючи певну мету. Спеціалісту цієї сфери край необхідно мати певні знання в цій сфері, вміти організовувати та підтримувати ефективне спілкування.
  
  
• Психологія спілкування. Тема 2: Трансакційний аналіз
  
  Вступ 3 1. Основні поняття трансакційного аналізу 4 2. Структура особистості за Еріком Берном та її аналіз. 8 3. Приклади життєвих сценаріїв 10 Висновки 14 Література 15 Вступ В психології робилися неодноразові спроби виявити глибинні, сутнісні риси людської особистості, визначити її структуру, розробити рекомендації з ефективного управління нею та надання практичної психологічної допомоги в необхідних випадках. Такими були і являються психоаналіз, гуманістична психологія, неофрейдизм. Всі вони мають певні здобутки, а розроблені на їх основі психотерапевтичні методики, дійсно, в більшості випадків приносять полегшення для пацієнтів. В цьому плані трансакційний аналіз Еріка Берна продовжує цей ряд теоретико-практичних напрямків психології особистості, тобто таких, які після доволі логічного та змістовного теоретичного обґрунтування проблем предмета дослідження, розробили та застосовують дієві методи психотерапевтичної допомоги людині. Незважаючи на відносну молодість концепції трансакційного аналізу, вона знайшла та продовжує знаходити своїх численних прихильників. Дослідження цього підходу важливо як з наукової, психологічної точки зору, так і з філософської – бо дозволяє будь-якій особі аналізувати своє життя, відношення з іншими людьми, визначати своє місце в людській спільноті.
  
  
• Діяльність професіонала з попередження та розв"язання конфлікта
  
  Вступ 3 1. АНАЛІЗ КОНФЛІКТНОЇ СИТУАЦІЇ ПСИХОЛОГОМ-ПРОФЕСІОНАЛОМ. 4 2. ОБРАННЯ ФАХІВЦЕМ ТАКТИКИ РОЗВЯЗАННЯ КОНФЛІКТУ 7 3. РЕКОМЕНДАЦІЇ ПСИХОЛОГА УЧАСНИКАМ КОНФЛІКТУ СТОСОВНО СТИЛЮ ВИХОДУ З НЬОГО 9 4. ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ ФАХІВЦЯ-ПСИХОЛОГА ПО РОЗВ'ЯЗУВАННЮ КОНФЛІКТНИХ СИТУАЦІЙ 13 5. ПОПЕРЕДЖЕННЯ КОНФЛІКТІВ 15 Висновки 17 Література 18 Вступ Під діяльністю професіонала з попередження та розв'язання конфлікту слід розуміти діяльність фахівця-психолога, який використовуючи психологіч-ні знання, а особливо – положення конфліктології, працює над вирішенням конфліктних ситуацій. Виходячи з цього, можна виокремити два виду подібної діяльності: роботу психолога в певній організації, де штатним розкладом пе-редбачена така посада, і діяльність практикуючого психолога-консультанта, який надає професійні послуги психологічної допомоги. В першому випадку психолог знаходиться в зоні конфлікту та на власні очі бачить, як він розвива-ється. В другому – психолог, знаходячись поза межами конфлікту, зі слів кліє-нта уявляє собі обстановку, яка склалася навколо конфліктуючих сторін, та шляхом опитування постраждалого уточнює ситуацію. Не виключена і третя ситуація: сам фахівець-психолог стає учасником конфлікту (наприклад, в сфері своєї професійній діяльності, особистому житті або в колі своїх товаришів). В даному випадку його діяльність повинна стати взірцем професійного підходу до локалізації і розв'язання конфлікту. Штатний психолог організації може постійно здійснювати реальний вплив на хід конфлікту, а в окремих випадках він здатен його передбачити і попередити. Психолог-консультант, як правило, стикається з вже існуючим конфліктом. В даному випадку він здатен надати клієнтові певних порад, за допомогою яких можна уникнути конфлікту в майбутньому. Попередити супе-речки, не знаючи морально-психологічного клімату в колективі та динаміки міжособистісних стосунків, йому дуже важко. Як тому, так і іншому психологу для з'ясування конфліктної ситуації, перш за все, необхідно провести її аналіз. Висновки Діяльність фахівців-психологів по попередженню і розв’язанню конфлік-тів є теоретично обґрунтованою і виправданою на практиці. В більшості випа-дків, знання і вміння психологів значним чином знижують кількість і гостроту конфліктів. Як показує досвід, незнання елементарних правил спілкування призводить до виникнення конфліктів там, де їх могло не бути. Особливо корисними є рекомендації фахівців для ліквідації конфліктних ситуацій. Втручання психолога навіть на найактивнішій фазі конфлікту може в значній ступені його послабити і навіть нейтралізувати. В більшій мірі ефективної і необхідної є робота психолога, який знахо-диться на штатній посаді в організації, підприємстві, освітньому закладі. Він постійно працює з людьми, вивчає їх психологічні особливості, готов в будь-яку мить прийти їм на допомогу. Психолог організації має можливості не тіль-ки активно розв’язувати конфлікт, але й проводити відповідну діяльність по їх попередженню і профілактиці. Психологи-консультанти, які займаються професійною практикою на-дання психологічної допомоги, на відміну від психологів організацій, в біль-шості випадків не здатні попередити конфлікт між людьми або в групи, але за допомогою психологічних знань і на підставі глибоко аналізу конфліктної си-туації, вони можуть надавати змістовні і ефективні рекомендації і поради.
  
  
• Політичні режими: сутність, типологія, загальна характеристика
  
  Вступ 3 1. Поняття й типологія політичних режимів. 4 2. Тоталітарний і авторитарний політичні режими. 7 3. Демократичний політичний режим. 10 Висновки 15 Відповіді на тестові завдання з теми №5 „Політична влада”. 16 Література 20 Вступ Політичний режим – це характеристика не тільки держави, але й всієї політичної системи. Відносини між людьми з приводу державної влади й відносини людей з державною владою, які формують зміст політичного режиму, розгортаються саме у сфері політичної системи. Оскільки остання є одним із рівнів громадянського суспільства, то корінні соціально-економічні й культурні основи цього суспільства зумовлюють характер держави не безпосередньо, а втілюючись в особливостях політичного режиму. Сучасний політичний режим України визначити важко. Він поєднує в себе певні елементи всіх видів відомих на цей час режимів і не може бути тлумачним однозначно. Тим більш, що його формування відбувається в умовах гострої економічної, політичної і соціальної кризи, перебудови українського суспільства, переходу на нові принципи політичного і суспільно-економічного життя. Дослідження сутності, типології політичного режиму як явища політичного життя, корисно тим, що дозволяє оцінити становлення політичної сфери в Україні, з неупереджених наукових позицій визначити процеси, які сьогодні відбуваються в суспільстві. Такі дані можуть стати головним знаряддям подолання кризи, налагодження в країні життя за вищими світовими стандартами.
  
  
• Идентичность
  
  Вступление 3 1. Проблема идентичности в современной психологии. 4 2. Идентичность в епигенетической теории Э. Эриксона. 12 3. Взаимосвязь идентичности и идентификации. 18 Выводы 23 Литература 24 Вступление Психология, занимаясь изучением тайн внутреннего мира человека, неоднократно вставала в тупик перед сложностью их постижения. Одним из таких периодов психологии считается конец ХІХ – начало ХХ века, когда практически исчерпал себя метод интроспекции и возник определенный кризис в науке "про душу". Однако на помощь психологической науке пришло учение Зигмунда Фрейда, которое зародилось и окрепло именно в этот период. Открытие сферы бессознательного в психике человека сделало революционный переворот в понимании и объяснении многих психологических явлений, помогло разработать методы лечения душевных и нервных болезней. Акцентируя внимание на том, что сфера бессознательного находится где-то в глубинах человеческого сознания, такую психологию стали называть глубинной, и многие ученые посвятили свою деятельность изучению психики именно в этом направлении. Важным направлением глубинной психологии считается разработка понятия "идентичность", благодаря которому пояснялись многие особенности поведения человека в обществе, взаимоотношений между людьми, некоторые психические болезни и аномалии развития личности. Тем не менее, это понятие неоднократно уточнялось, подвергалось сомнению и критиковалось разными учеными. В данной работе рассмотрены варианты понимания этого термина, а особенно – результаты научной деятельности американского психолога Эрика Эриксона.