Вступ 3
І. Передумови виникнення страхів 5
ІІ. Вікова динаміка страхів 12
ІІІ. Подолання страхів у здорових дітей 20
Висновки 32
Література 34

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВЕДЕННЯ ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ 5
1.1. Поняття професійного спілкування 5
1.2. Функції професійного спілкування в педагогічній діяльності 8
1.3. Стратегії та тактики професійного спілкування 9
1.4. Особистісні якості педагога, що сприяють веденню ефективного професійного спілкування 13
РОЗДІЛ 2. ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ В СИСТЕМІ СПІЛКУВАННЯ “ПЕДАГОГ-ІНТЕГРОВАНА ГРУПА” 15
2.1. Поняття групи, колективу, інтегрованої групи 15
2.2. Специфіка міжособистісних відносин в інтегрованих групах 17
2.3. Бар’єри спілкування в системі відносин “педагог - інтегрована група” 18
2.4. Психологічні особливості професійного спілкування 20
РОЗДІЛ 3. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА. ТРЕНІНГ ЕФЕКТИВНОГО ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ В СИСТЕМ “ПЕДАГОГ - ІНТЕГРОВАНА ГРУПА” 26
ВИСНОВКИ 33
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 35

Вступ 3
Розділ І. 6
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СПІЛКУВАННЯ У ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ 6
1. Загальна психологічна характеристика підліткового віку 6
2. Особливості поведінки і спілкування підлітків 10
Розділ ІІ 16
КОНФЛІКТНІСТЬ ЯК ГОЛОВНА РИСА СПІЛКУВАННЯ ПІДЛІТКІВ 16
2.1. Теоретичні основи конфліктних стосунків підлітків 16
2.2. Застосування методики У. Томаса для виявлення особливостей поведінки підлітків в конфліктній ситуації 20
Розділ ІІІ 25
ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ЗДІЙСНЕННЯ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ КОНФІЛІКТНИХ СПОСОБІВ СПІЛКУВАННЯ ПІДЛІТКІВ В УЧНІВСЬКОМУ КОЛЕКТИВІ 25
3.1. Мета, завдання та організація дослідження 25
3.2. Збір емпіричної інформації, її обробка та інтерпретація 27
Висновки 37
Список використаної літератури 39
Додатки 41






Вступ
Актуальність дослідження. Реалії сучасного суспільно-політичного життя української нації свідчать про поступове сходження нашої держави до демократичних відносин, що вимагає виховання у людини високого почуття обов’язку й відповідальності перед собою та іншими. Оволодіння особистістю морально-духовними якостями знаменує процес її становлення як суб’єкта саморегуляції поведінки, який буде здатний приймати довільні рішення, самостійно встановлювати пріоритетність суспільно-значущих цінностей, ставити цілі, які адекватні власним можливостям, опановувати засоби їх досягнення, обирати толерантні по відношенню до інших шляхи самоствердження. Виховання такої особистості є завданням національної концепції освіти, конкретна реалізація якого повинна здійснюватись всіма напрямками навчально-виховної роботи з підростаючим поколінням з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей кожного.
Особливо складною та суперечливою поведінка виявляється у період дорослішання, коли активно формуються не тільки нові психічні властивості, а й суспільні погляди індивіда, закладаються основи його ставлення до себе та до оточуючих. Саме підлітки вирізняються неадекватними психогенними реакціями, дезадаптивними вчинками, нескоординованими формами поведінки, що часто призводять до виникнення конфліктних ситуацій, напруження в учнівських колективах. У підлітків спостерігається становлення ціннісних орієнтацій, естетичних смаків та моральних переконань, які значним чином впливають на способи реагування в конфліктних ситуаціях. Питання спілкування учнів підліткового віку є одними з основних, на які приходиться звертати увагу педагогам та батькам.
Питання спілкування підлітків та проблем підліткового періоду неодноразово ставали об’єктом прискіпливої уваги науковців. Особлива увага надавалася спілкуванню в контексті вивчення його впливу на свідомість суб’єкта, у працях таких психологів як В.Ю. Борєв, А.А. Брудний, А.А. Деркач, В.А. Кан-Калик, А.В. Коваленко, О.О. Леонтьєв, А.П. Назаретян, В.Ф. Петренко, Є.В. Селезньов, В.І. Степанський, O.K. Тихомиров, Ю.А. Шерковін та ін.
В українській психології вагомий внесок у дослідження проблеми спілкування зробили Г.О. Балл, О.Ф. Бондаренко, Ж.П. Вірна, О.К. Дусавицький, М.М. Заброцький, В.В. Клименко, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв, С.Д. Максименко, Ю.І. Машбиць, С.О. Мусатов, М.В. Савчин, В.А. Семиченко, І.О. Синиця, Н.В. Чепелєва та ін.
Матеріал, який напрацьований багатьма поколіннями дослідників, потребує певного осмислення та класифікації. Питання підліткового спілкування розглядалися в різних психологічних і соціально-психологічних аспектах, однак, слід визнати, що із зростанням числа наукових публікацій, проблеми підліткового віку не зникли. Сьогодні, навпаки, суспільство б’є на спалах з приводу як раз дитячої деліквентної та девіантної поведінки. Особливо збільшилися випадки підліткової жорстокості і агресивності саме в шкільних навчальних закладах України. Побиття ровесників, нанесення їм важких травм, цинічне ставлення до норм моралі і поведінки турбує українську громаду, вимагає негайного долання негативних явищ, а також розробки науково обґрунтованих рекомендацій батькам і педагогам з корекції поведінки дітей. Тому метою даної роботи є дослідження причин негуманного спілкування підлітків в навчальних закладах сучасної України.
Об'єкт дослідження – сфера спілкування індивідів підліткового віку. Предмет дослідження – конфліктність підлітків в учнівському колективі.
На реалізацію мети дослідження спрямовані наступні завдання:
– Узагальнити теоретичні напрацювання науковців стосовно психологічних особливостей індивідів підліткового віку та їх спілкуванню між собою;
– Проаналізувати явище конфліктності в підліткових групах та її вплив на формування стосунків між членами учнівського колективу;
– Експериментально визначити особливості реагування підлітків на конфліктні ситуації та на структуру взаємовідносин між учнями.
– Виявити залежність соціального статусу індивіда в групі від конфліктних психологічних рис особистості.
Гіпотезою дослідження виступає припущення, що при домінуванні у підлітка конфліктного способу реагування в ситуації спілкування не являється вирішальним фактором для набуття високого соціального статусу в групі.
Методами дослідження стали: загально наукові теоретичні методи – аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, аналіз наукової літератури, а також загально психологічні методи – спостереження, бесіди, анкетування, тестування. В якості емпіричного інструментарію була застосована методика У. Томаса і соціометрія.
Структурно робота складається з вступу, основної частини, висновків, списку літератури та додатків.
Висновки
Підлітковий вік в сучасній психологічній літературі оцінюється як один з критичних періодів розвитку. Він пов’язаний з кардинальними перетвореннями у сфері свідомості, діяльності, системі взаємостосунків індивіда. Почуття дорослості, претензії підлітка на нові права поширюються на всю сферу стосунків, що чітко проявляється в причинах конфліктів з оточуючими людьми. Протест і непокора підлітка є засобом, за допомогою якого він хоче досягти зміни типу стосунків з ними. На початку підліткового періоду в зв’язку з проявом у підлітка уявлення про себе як уже не дитину і потребі у визнанні його дорослості оточуючими виникає цілком нова проблема – проблема самоствердження.
Характерною особливістю підлітка є посилене прагнення до спілкування з ровесниками, передусім з однокласниками і трохи старшими за себе, стосунки з якими відіграють важливу роль у його житті. Він прагне заслужити повагу і визнання ровесників, мати в них авторитет. Для цього йому потрібно відповідати очікуванням однолітків, що не завжди є високоморальними. У товаристві ровесників починає вироблятися нова система критеріїв оцінювання поведінки та особистості людини, відбувається переоцінка цінностей, формуються нові морально-етичні вимоги.
Групам підлітків-ровесників характерні непостійність, змінюваність стосунків та інтересів. Зміна симпатій, авторитетів, посилення і послаблення впливу однолітків у групі є свідченням постійного внутрішнього осмислення і переосмислення, переживання, приміряння вчинків і стосунків друзів до вимог моралі.
Дослідження показало, що більшість підлітків недостатньо володіють навичками адекватного реагування на різні життєві ситуації, не вміють керувати своїми емоційними станами та поведінкою, конструктивно розв'язувати міжособистісні конфлікти. Конфліктна сфера є досить поширеною у спілкуванні підлітка. Він конфліктує з батьками і вчителями, він конфліктує з однолітками – як з суперниками, так і з друзями. Він конфліктує і сам з собою. Постійне очікування конфліктної ситуації, можна мовити, є нормальним станом сучасного підлітка, основою, на якій формуються стосунки з його найближчим оточенням.
В щоденному спілкуванні з однолітками вдосконалюється спосіб (стиль) реагування підлітка у конфліктній ситуації, який напряму залежить від тих ціннісних орієнтацій, моральних норм та психологічних якостей особистості. Спосіб поведінки в конфлікті уявляє собою інтегральну властивість підлітка, яка відображає практично всю психологічну структуру його особи.
Всі колективі підлітків чітко диференційовані за статусами і ролями, які в них виконують індивіди, і здавалось би стиль реагування в конфліктній ситуації повинен бути одним із головних чинників визначення місця підлітка в сфері своїх ровесників. Однак проведене дослідження показало, що соціальне положення дитини в своїй групі не детерміноване його способом реагування в конфліктної ситуації. Як лідери, так і аутсайдери підліткових колективів можуть по-різному поводитися в тих, чи інших ситуаціях, однак їх стосунки з однолітками в основному будуть залежати не від стилю реагування, а від інших психологічних чинників.
Проведене дослідження показує важливість активізації процесу особистісного саморозвитку у підлітковому віці, – щоб уникнути можливих ускладнень, загострення конфліктних тенденцій. З цією метою необхідно активізувати процес самопізнання у підлітків, забезпечивши їх засобами самопізнання, сформувати у них навички саморегуляції власних емоційних станів і поведінки, зміцнити почуття власної гідності, впевненості в собі і завдяки цьому сприяти подоланню стану внутрішнього конфлікту, що негативно позначається на поведінці та ставленнях підлітка по відношенню до інших.

Зміст
Вступ 2
Розділ І. Теоретичні аспекти розвитку особистості підлітків 4
1.1. Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми розвитку особистості підлітка 4
1.2. Особливості ефективних шляхів розвитку особистісного росту у підлітковому віці 10
РОЗДІЛ ІІ. Психологічні відмінності між хлопчиками та дівчатками у підлітковому віці 15
2.1 Самооцінка підлітків 15
2.2 Особливості виявлення агресивності у хлопчиків та дівчаток 20
2.3 Формування статевої ідентичності у підлітків. Її етапи 20
Розділ III. Експериментальне вивчення відмінностей між хлопчиками та дівчатами у підлітковому віці 24
3.1 Вибір та обґрунтування методик 24
3.2 Аналіз результатів 25
2.4 Висновки та рекомендації 29
ВИСНОВОК 32
Список використаної літератури 34

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ КОНФЛІКТІВ ТА КОНФЛІКТНОСТІ ОСОБИСТОСТІ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ 7
1.1. Сучасні психологічні концепції міжособистісних конфліктів та їх дослідження 7
1.2. Юнацький вік як вік підвищеної конфліктності в поведінці 11
1.3. Причини виникнення міжособистісних конфліктів. Конфлікти та деструктивна поведінка особистості 19
1.4. Взаємодія внутрішніх та зовнішніх чинників конфліктності особистості 23
РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ КОНФЛІКТНОСТІ ОСОБИСТОСТІ ЮНАКІВ 27
2.1. Організація емпіричного дослідження. Основні методи дослідження 27
2.2. Визначення стилів реагування юнака у конфліктній ситуації 29
2.3. Виявлення внутрішніх чинників конфліктності в юнацькому віці 31
2.4. Аналіз і інтерпретація результатів 35
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 37
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 39
ДОДАТКИ 42


ВСТУП
Актуальність дослідження. Зростання напруженості у сучасному суспільстві обумовлює збільшення різноманітних конфліктів та необхідність їх всебічного вивчення з метою нівелювання негативних наслідків та якнайповнішого використання закладених у них позитивних можливостей для розвитку особистості. Знання чинників, які обумовлюють виникнення міжособистісних конфліктів, дозволяє розробити комплекс методів, спрямованих на їх профілактику та формування навичок успішного вирішення. Така робота дозволяє не лише допомогти особистості одержати знання про ефективні способи розв’язання конфліктів, але і надає їй інформацію про основні психологічні особливості, які зумовлюють виникнення міжособистісних конфліктів, про можливості саморегуляції у складних життєвих ситуаціях, здійснює цілеспрямований вплив на особистість з метою гармонізації її психічного та соціального життя.
Проблема конфліктів завжди приваблювала дослідників і розроблялася представниками різних психологічних напрямків як у зарубіжній, так і у вітчизняній психології. Зокрема, у зарубіжній психології вона представлена роботами представників різних підходів: психоаналітичного (З. Фрейд, К. Юнг та А. Адлер); соціотропного (У. Мак-Даугалл, С. Сігеле); етологічного К. Лоренц, Н. Тінберген); теорії групової динаміки (К. Левін, Д. Креч); фрустраційно-агресивного (Д. Доллард, Н. Міллер); поведінкового (А. Басс, А. Бандура); соціометричного (Дж. Морено, Г. Гурвіч); інтеракціоністського (Т. Шибутані, Д. Шпігель). Завдяки цим роботам у психологічній науці було започатковано систематичне вивчення конфлікту як самостійного соціально-психологічного феномену. У середині ХХ століття перед дослідниками постала проблема не лише розробки теоретичних підходів до різноманітних конфліктів, а і визначення шляхів та способів їх попередження і подолання. Це обумовило появу таких напрямків дослідження як мотиваційний (М. Дойч, С. Шікман), теорії організаційних систем (Р. Блейк, К. Томас) та теорії і практики переговорного процесу (Р. Фішер, Д. Прюітт).
Натомість у вітчизняній – радянській, а пізніше і українській психології, – проблема конфлікту не знайшла свого достатнього відображення, хоча і проводилися окремі дослідження з даної проблеми. Зокрема, вивчалися конфлікти у ділових стосунках, сімейні конфлікти, конфлікти у педагогічному процесі.
Серед радянських та російських досліджень з проблематики конфліктів варто відзначити роботи В.С. Агєєва, В.І. Андрєєва, О.Я Анцупова, В.К. Васильєва, С.І. Єріної, Е.І. Кіршбаум, М.М. Коряк, Н.В. Крогіус, А.Н. Лєбєдєва, М.О. Новікова, В.П. Левкович, О.Е. Зуськової, В.А. Нужного, О.В. Первишевої, Л.А. Петровської, Т.А. Полозової, В.А. Смєхова, А.І. Тащєвої, О.І. Шіпілова.
В Україні проблему конфліктів успішно розробляють А.І. Бузнік, А.М. Гірник, Н.М. Дорошенко, В.Г. Ласькова, Г.В. Ложкін, В.М. Кушнірюк, І.Б. Омелаєнко, М.І. Пірен, Н.І. Пов’якель, В.М. Радчук, О.Л. Світличний.
У віковому аспекті проблему конфліктів вивчали Я.Л. Коломінський, Б.П. Жизнєвський, М.І. Коцко, В.М. Коміссарик, М.І Тютюнник (конфлікти дітей дошкільного віку), Л.І. Божович, Т.В. Драгунова, В.І. Ілійчук, О.В. Первишева (конфлікти у підлітковому віці), І.М. Веренікіна та Л.В. Сімонова вивчали особливості конфліктів між учнями та вчителями, зокрема, дослідження Л.В. Сімонової присвячене вивченню конфліктів між педагогами та старшокласниками. Конфлікти у ранньому юнацькому віці стали предметом досліджень А.І. Бузніка, І.С. Кона та В.Г. Ласькової.
У юнацькому віці перед особистістю постають нові завдання, які й обумовлюють необхідність удосконалення вже сформованих умінь спілкування. Нова соціальна ситуація розвитку особистості юнака обумовлює зміни у індивідуальних особливостях особистості, внаслідок чого відбувається загострення міжіндивідних стосунків. І хоча школа та інші навчальні заклади намагаються дати юнакам та дівчатам знання, необхідні для подолання конфліктів, юнаки часто залишаються наодинці з проблемами, які виникають у них при взаємодії з батьками, вчителями та однолітками. Як показує практика, для подолання конфліктності педагогам не вистачає ефективних рекомендацій, доступних для широкого застосування у молодіжному середовищі, тому проблема наукового розгляду чинників виникнення конфліктів у юнацькому віці та відпрацювання на цій основі нових пропозицій з їх попередження та подолання продовжує залишатися актуальною.
Таким чином, враховуючи соціальну значущість проблеми та недостатність наукових розробок, присвячених вивченню міжособистісних конфліктів у юнацькому віці, було визначено тему даної роботи: „Психологічні чинники конфліктної поведінки у юнацькому віці”.
Об’єкт дослідження – міжособистісні конфлікти юнаків.
Предмет дослідження – психологічні чинники виникнення міжособистісних конфліктів.
Мета дослідження – прослідкувати вплив особистісних якостей юнаків на виникнення конфліктів між ними.
В основу нашого дослідження була покладена гіпотеза про те, що міжособистісні конфлікти тісно пов’язані з агресивністю юнаків, тривожністю та стилем реагування у конфлікті.
Мета та гіпотеза обумовили постановку таких завдань дослідження:
1. Визначити теоретичні підходи до проблеми міжособистісних конфліктів.
2. Виявити провідні психологічні чинники виникнення міжособистісних конфліктів у юнацькому віці.
3. Експериментально підтвердити залежність конфліктної поведінки юнаків від їх психологічних властивостей.
Методи дослідження. Завдання дослідження було реалізовано шляхом застосування системи теоретичних та емпіричних методів. Серед них: теоретичний аналіз та систематизація наукових даних з проблеми; спостереження, спрямоване на виявлення особливостей протікання міжособистісних конфліктів; бесіди; анкетування. Також було застосовано ряд конкретних методик, спрямованих на вивчення психологічних чинників виникнення міжособистісних конфліктів у юнаків.
Наукова новизна. Вперше на матеріалі вивчення індивідуальних особливостей юнаків досліджено особливості психологічних чинників для виникнення та розгортання міжособистісних конфліктів.
Практичне значення. Отримані в результаті виконання дипломної работи дані щодо психологічних чинників виникнення конфліктів серед юнаків дозволять налагодити систему виховної та профілактичної роботи в навчальних закладах щодо попередження та ефективного розвязання суперечок між ними.
Надійність і вірогідність дослідження забезпечувалися репрезентативністю вибірки (50 осіб), застосуванням методів, адекватних меті і завданням дослідження, поєднанням кількісного та якісного аналізу, використанням методів математичної статистики.
Положення, що виносяться на захист:
1. Конфліктність юнака в значній мірі обумовлюється його психологічними властивостями, в першу чергу – агресивністю та ворожістю, а не соціальними чинниками.
2. У юнаків міжособистісні конфлікти виникають і тривають як наслідок психологічної несумісності індивідів, відсутністю вмінь та навичок беконфліктного спілкування.

Зміст
Вступ 2
Розділ І. Теоретичні аспекти розвитку особистості підлітків 4
1.1. Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми розвитку особистості підлітка 4
1.2. Особливості ефективних шляхів розвитку особистісного росту у підлітковому віці 10
РОЗДІЛ ІІ. Психологічні відмінності між хлопчиками та дівчатками у підлітковому віці 15
2.1 Самооцінка підлітків 15
2.2 Особливості виявлення агресивності у хлопчиків та дівчаток 20
2.3 Формування статевої ідентичності у підлітків. Її етапи 20
Розділ III. Експериментальне вивчення відмінностей між хлопчиками та дівчатами у підлітковому віці 24
3.1 Вибір та обґрунтування методик 24
3.2 Аналіз результатів 25
2.4 Висновки та рекомендації 29
ВИСНОВОК 32
Список використаної літератури 34

ЗМІСТ

Вступ 3
Розділ 1. Теоретичний основи вивчення психологічних
особливостей образу Я в підлітковому і юнацькому віці 6
1.1. Психологічна характеристика підліткового і юнацького віку 6
1.2. Я-образ і самооцінка як складові Я-концепції 12
1.3. Теоретичні аспекти проблеми "Я" в науці 29
Розділ 2. Аналіз складових "Я-образу" в психологічній
літературі 31
2.1. Я-концепція: різні аспекти і складові
даного поняття 37
2.2. Я-концепція і самооцінка в підлітковому і
юнацькому віці 39
Розділ 3. Вивчення особливостей образу Я в підлітковому і
юнацькому віці 48
3.1. Опис програми дослідження і обґрунтування вибору методик 48
3.2. Аналіз і інтерпретація отриманих результатів 57
Висновки 79
Список літератури 84
Додатки 88

ВСТУП 2 РОЗДІЛ 1. АНАЛІЗ ТЕОРЕТИЧНИХ ЗАСАД ФОРМУВАННЯ СВІТОГЛЯДУ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ 4 1.1. Особливості світогляду юнаків та юначок 4 1.2. Індивідуальні особливості розвитку світогляду учнів старших класів 12 РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ МЕТОДИЧНИХ ЗАСАД ТА ПЕРВИННА ПСИХОДІАГНОСТИКА ЮНАКІВ 17 2.1. Огляд методики вивчення особистості дитини юнацького віку 17 2.2. Експериментальне дослідження за методикою С. Дембо–Т. Рубінштейн 21 ВИСНОВКИ 36 СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 38

Вступ 2 1. Загальний огляд психологічної проблеми фобій у юнацькому віці 4 2. Соціальні фобії у юнацькому віці та їх характеристика 9 3. Система психотерапевтичної корекції та психопрофілактики соціальних фобій у молодих людей юнацького віку 18 Висновки 20 Список використаної літератури 22

ВСТУП 3
РОЗДІЛ І 5
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ АГРЕСІЇ 5
1. 1. Поняття, сутність та особливості агресії 5
1.2. Теорії агресивної поведінки в психологічній науці 8
1.3. Ситуаційні чинники агресивної поведінки 12
РОЗДІЛ ІІ 17
ДІАГНОСТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ АГРЕСИВНОСТІ ДІТЕЙ ПІДЛІТКОВОГО ТА ЮНАЦЬКОГО ВІКУ 17
2.1. Обґрунтування емпіричного дослідження 17
2.2. Проведення діагностичного дослідження агресивності особистості дітей підліткового та юнацького віку 18
2.3. Аналіз результатів психологічного дослідження 24
РОЗДІЛ ІІІ 29
РЕКОМЕНДАЦІЇ ПО ПРОВЕДЕННЮ ПСИХОЛОГІЧНОЇ КОРЕКЦІЇ 29
ВИСНОВОК 33
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 35
ДОДАТКИ 37-40

Метою роботи є особливості діагностики і корекції агресивної поведінки дітей підліткового віку.
Базою експериментального дослідження була ЗОШ.

Вступ 3
1. Прийоми атракції 4
2. Активне вислуховування 8
3. Переконання 10
4. Прийняття рішення 16
Висновки 22
Список літератури 23