Вступна частина 3 1. ДОСЛІДЖЕННЯ САМОІДЕНТИФІКАЦІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ЗА ДОПОМОГОЮ МЕТОДИКИ "ЯКОРЯ КАР’ЄРИ" 5 1.1. Особливості та теоретичні основи застосування методики "Якоря кар'єри" 5 1.2. Означення об’єкту та предмету дослідження 10 1.3. Визначення проблеми, гіпотези, мети і завдань дослідження 10 2.4. Опис і хід дослідження 13 2.5. Обробка результатів опитування 16 2.6. Інтерпретація результатів 19 Висновки по дослідженню 22 2. ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИХ УМОВ САМОІДЕНТИФІКАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ 24 2.1. Особливості та теоретичні основи застосування проективної методики Лонга-Зілера-Хендерсона 24 2.2. Визначення проблеми, гіпотези, мети і завдань дослідження 25 2.3. Опис і хід дослідження. Інструментарій дослідження 26 2.4. Концептуальна модель соціально-психологічних умов самоідентифікації особистості педагога в системі післядипломної освіти 28 2.5. Логічна структура інструментарію та обробка результатів 29 2.6. Інтерпретація результатів 32 Висновки по дослідженню 34 Підсумки роботи 35 Література 37 Додаток 1 39 Додаток 2 42 Додаток 3 45 Вступна частина Завдання підготовки вчителя завтрашнього дня завжди були актуальними для будь-якої країни. Навіть у державах із стабільною соціально-економічною ситуацією вчитель має геніально вгадати, що саме буде потрібно суспільству від громадянина через 10-15 років, коли його учні увійдуть у світ дорослих. Проблема педагогічної проникливості в підготовці учнів має відповідати вимогам наступних десятиліть, але вона певною мірою обмежується специфікою педагогічної професії. А саме: педагог має “тиражувати” серед учнів уже відомі правила та норми поведінки, моральні цінності, знання, уміння, навички. Педагог значну частину свого часу приділяє репродуктивній діяльності. Відповідно, виникає схильність до закріплення в педагогічному арсеналі певних “штампів” та стереотипів. Як наслідок: виникає невідповідність між педагогічною підготовкою вчителя, що зорієнтована на його минулий досвід, і вимогами до вчителя з позиції сьогоднішнього, а особливо, завтрашнього дня. Самоідентифікація як усвідомлення людиною своєї приналежності до конкретної суспільної групи, спільноти, страти виступає найважливішою детермінантою становлення і збереження цільності особистості педагога, тому що людина, яка не усвідомлює своєї ролі у системі соціальних відносин, позбавлена будь-яких підстав не тільки своєї орієнтації в суспільстві, але й цілеспрямованого визначення життєвих стратегій. Проблеми самоідентифікації ставали об’єктом дослідження багатьох вчених: М.Й.Боришевського, Е.Еріксона, Г.С.Костюка, І.С. Кона, П.Р.Чамати. Поняття ідентифікації і самоідентифікації розкривається в працях Р.Л. Кричевського, О.Н. Дубовської, М. Драганова, М.М. Обозова, В.А. Ядова, С.Г. Климової, Т.З. Козлової, К.В. Коростеліної, Т.Є. Рєзник, Ю.М. Рєзника, Швачко, В. Матусевича, І.І. Старовойтової та ін. Аналіз досліджень свідчить про те, що питанням самоідентифікації особистості завжди приділялась значна увага. Об'єктами досліджень ставали різні шари суспільства: робітники, інтелігенція, підприємці, державні службовці. Разом з тим, залишаються не дослідженими ряд аспектів проблеми, зокрема, процес самоідентифікації педагогів в системі післядипломної освіти. Об’єктом даного дослідження є процес самоідентифікації. Предметом при цьому виступає вивчення якісних характеристик самоідентифікації в умовах післядипломної освіти. Гіпотеза дослідження зводиться до наступного положення: самоідентифікація має значний розвиток в умовах сприятливого професійного середовища, яке формує відповідні ціннісні орієнтації. Для досягнення мети передбачено виконання наступних завдань: − поглиблення знань щодо поняття самоідентифікація в педагогічному середовищі; − визначення ціннісних орієнтацій педагогів, які продовжують своє навчання в умовах післядипломної освіти; − аналіз ціннісних установок даної категорії та розробка висновків щодо придатності психологічних якостей педагогів для продовження успішної професійної діяльності; − вивчення соціально-психологічних умов, що сприяють позитивної самоідентифікації педагогів; − виявлення залежності успішності професійної діяльності педагогів від їх самоідентифікації. Методами дослідження стали: теоретичний аналіз наукової літератури, а також загально психологічні методи – спостереження, бесіди, контент-аналіз творів, анкетування, тестування. В рамках роботи було проведено опитування за методикою "Якоря кар’єри" Е.Шейна, а також за методикою соціально-символічних завдань “Я” Лонга-Зілера-Хендерсона. До випробувань були залучено 25 педагогів, які попередньо мали середньо-спеціальну освіту та продовжували навчання в системі післядипломної підготовки. Надзвичайна актуальність проблеми зумовлює потребу у вирішенні наукового завдання, що полягає у поглибленому осмисленні самоідентифікації педагогів як процесу самовизначення особистості в сучасному суспільстві. ∞См. работу «Соціально-психологічні умови самоідентифікації особистості в системі післядипломної освіти»

Зміст ВСТУП…………………………………………………………………...3 1. Особливості освіти за Гербартом…………………………………..6 1.1. Питання постановки цілей виховання…………………………..7 1.2. Управління в процессі освіти……………………………………8 1.3. Роль інтереса ……………………………………………………..10 1.4. Ступені та методи навчання……………………………………..13 2. Концепція Герберта про розвиток особистості……………………15 2.1. Моральне виховання……………………………………………..15 2.2. Психологічні погляди Гербарта…………………………………16 2.3. Засоби морального виховання…………………………………...18 2.4. Відкриття Кенигсбергської симінарії……………………………19 ВИСНОВОК……………………………………………………………..21 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………24 Вступ ∞См. работу «"Теорія елементарної освіти на шляху соціального становлення особистості"»

Зміст Вступ 3 1. ПІСЛЯДИПЛОМНА ОСВІТА – ВАЖЛИВИЙ ЕТАП РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ 6 1.1. Післядипломна освіта в світлі розбудови української держави 6 1.2. Соціально-психологічні проблеми у період післядипломної освіти 8 2. САМОІНДЕНТИФІКАЦІЯ ЯК ФАКТОР УСПІШНОСТІ ФАХІВЦЯ У СУСПІЛЬСТВІ 12 2.1. Поняття самоідентифікації особистості 12 2.2. Теорії західних психологів щодо поняття самоідентифікації 15 2.2.1. Теорія розвитку особистості Е.Еріксона. 15 2.2.2. Погляди Е.Гіденса на природу особистісної самоідентичності. 18 2.2.3. Емпіричні дослідження Дж.Марсіа. 22 2.3. Самоідентифікація як результат соціально-психологічних факторів в системі післядипломної освіти 23 2.4. Розробки моделі самоідентифікації у професійній діяльності педагогів, структура самоідентифікації особистості 26 2.5. Рівні самоідентифікації рольової ідентичності в системі післядипломної освіти 33 Висновки 40 Література 42 Вступ У ХХІ столітті, коли людина завдяки технічним і науковим досягненням, а також знанням, постає більш вільною, ще більшу увагу потрібно надати саме для неї, як для носія найрізноманітніших властивостей, якостей, здібностей. Наука та освіта повинні допомогти людині стати більш досконалішою. Навчання, соціалізація розпочинаються вже в ранньому дитинстві та юнацтві. Як правило, раннє дитинство та юність, самі по собі вважалися найбільш оптимальними періодами для навчання і вдосконалення людини. Але ж, я вважаю за необхідне позволити собі таку точку зору, що передбачає сумніви щодо особливого пріоритету цих вікових періодів в справі самовиховання людини. На мою думку, найкращим періодом для становлення людини як особистості є час, коли нею вже отримана освіта та постало питання реалізувати себе за допомогою системи отриманих знань та наявним моральним, психологічним та діловим якостям. Період післядипломної освіти найкраще відповідає таким умовам. Отримана освіта дозволяє для людини мати знання, які вклалися у певну систему. Така освітянська база надає можливість подальшого самовдосконалення особистості. Звісно, що людина за межами альма-матер відразу стикається з реаліями повсякденного життя, кольори якого дуже часто далекі від рожевих. Практичний досвід професійної діяльності, який при цьому набувається, є безцінним особистим надбанням будь-якого фахівця в післядипломний період. Труднощі і перепони, які дуже часто супроводжують процес входження індивіда в доросле життя, загартовують людину, спонукають її до пошуку нових шляхів. В цих умовах особливого значення набувають процеси самоідентифікації особистості. Ідентифікація власного “Я” з найкращими зразками “Інших” – ось головна причина, на мою думку, успіху людини у професійній діяльності. Самоідентифікація – процес складний. Його коріння виходять з глибинної сфери психологічної структури людини. Разом з тим, це процес – об’єктивний. Він існує завжди, в яких соціально-психологічних умовах не знаходилася б людина. Вона живе у світі людей і не може за своєю природою відокремитися від них як би не намагалася. В процесі спілкування, взаємодії між особистостям приоритетне значення набувають саме процеси ідентифікації, самоідентифікації. Проблемам самоідентифікації присвячено багато досліджень і вітчизняних, і закордонних науковців. Проблемою у вивченні цього явища є не теоретичний, а практичний аспект. Неможливо якісно і точно виміряти степінь самоідентифікації як психічної властивості, яку має та чи інша людина, або як соціально-психологічного процесу, який притаманний соціалізації індивіда. Вимір самоідентифікації пов’язаний з великим впливом суб’єктивізму при трактуванні результатів і не має на сьогоднішній день єдиних критеріїв. Моя робота розглядає проблему самоідентифікації в практичному аспекті.. Об’єктом дослідження стає процес самоідентифікації фахівців, які діють у системі післядипломної освіти. Мною розглянуті питання значення самоідентифікації для кар’єрного, професійного та особистісного зростання. Предметом дослідження є соціально-психологічні особливості самоідентифікації особистості в умовах післядипломної освіти. Мета роботи: вивчити і дослідити вплив соціально-психологічних умов на самоідентифікацію фахівців в системі післядипломної освіти. Для досягнення даної мети поставленні наступні завдання: — Здійснити теоретичний аналіз проблем самоідентифікації особистості у вітчизняній та зарубіжній літературі; — виявити соціально-психологічні чинники самоідентифікації особистості; — здійснити емпіричне дослідження соціально-психологічних чинників самоідентифікації особистості в умовах післядипломної освіти; — розробити рекомендації щодо оптимізації процесу самоідентифікації особистості в умовах післядипломної освіти. Методи дослідження. Аналіз дослідницької проблеми проведений з використанням загальнонаукових і спеціальних методів і підходів. Зокрема, був застосований системний підхід, що дало можливість розглядати предмет як складну систему. Крім того, структурно-функціональний аналіз надав змогу розкрити основні елементи у динаміці їхнього функціонування, взаємозв’язку і взаємодії. Конкретно-історичний підхід дозволив розглянути в ретроспективі розвиток наукової думки відносно розвитку та трансформації понять „ідентичність”, „ідентифікація”, „самоідентифікація особистості”. В ході роботи були використані такі методи як метод спостереження, метод незалежних характеристик, експертної оцінки, соціологічного анкетування, проективна методика Лонга-Зілера-Хендерсона. Актуальність теми. Самоідентифікація у всіх її проявах (як особистісна, так і соціальна) виступає найважливішою детермінантою становлення і збереження цільності особистості. Особливо актуальною стала проблема самоідентифікації, у першу чергу молоді, з моменту, коли Україна проголосила курс на створення демократичної незалежної держави. Демократія не може розвиватися інакше, ніж на основі самовизначення кожного громадянина за його інтересами, потребами і реальними особистісними здібностями. А рух у напрямку незалежності має своєю необхідною передумовою становлення і зміцнення національно-політичної єдності народу на базі самоідентифікації хоча б більшості, якщо не всіх людей, як громадян цієї держави, що усвідомлюють свою приналежність до українського громадянського суспільства України. Тому проблема самоідентифікації привертає все більшу увагу соціологів, філософів, психологів. Наукова новизна отриманих результатів полягає в узагальненні напрацювань як вітчизняних, так і західних дослідників та застосуванні їх до проблем, що існують з вибором професії та отримання другої освіти в системі післядипломної освіти України. Висновки Самоідентифікація – усвідомлення людиною своєї приналежності до конкретної суспільної групи, спільноти, страти. Самоідентифікація надає можливості для вільного різноманітного розвитку особистості і формування соціальних характеристик, що дозволяють зайняти певну соціальну позицію і тим самим сприяє інтеграції індивіда у спільноту. Особистісна самоідентифікація спрямована на вироблення якостей особистості, які дозволяють бути прийнятим у спільноту, що викликає симпатії і надає можливість для особистісної безпеки і задоволення життєво важливих потреб людини. Соціальна самоідентифікація виступає як основа для визначення життєвих стратегій у взаємовідносинах із соціальним оточенням: співробітництво і співпереживання пов'язане з ототожненням з одними людьми (групами) та толерантність і агресивність, зумовлені з відчуженням від інших. Соціальна й особистісна (психологічна) сторони самоідентифікації взаємопов’язані між собою. Індивід, який визначає свою причетність до певних соціальних груп у процесі соціальної самоідентифікації, у тому чи іншому ступені усвідомлює, чи може він бути прийнятим у дану спільноту за своїми особистісними якостями і в якому статусі, а в залежності від розуміння цього формується вольова цілеспрямованість на самоідентифікацію з обраною групою шляхом збереження і розвитку особистісних якостей, що сприяють соціальній самоідентифікації, або пошуки іншої групи. Особистісна самоідентифікація являє собою складну систему самопізнання і самооцінки. Дослідження особистісних самоідентифікацій дало підстави для висновку, що самооцінки педагогів відзначаються не тільки різноманітним характером у просторі від позитивних до негативних, самокритичних, але й надзвичайно динамічні в часі. Говорячи про поширення впливу суспільства на свідомість людини і формування на цій базі самоідентичності особистості, необхідно відмітити особливу роль в цьому плані, такого суспільного інституту як держава. Особистісна самоідентифікація педагогів має ціннісно-ієрархічну структуру. З одного боку, вона відображає соціально-вікову специфіку освітян як соціального шару, з іншого боку – неоднакову цінність для індивіда окремих якостей особистості. Вибіркове ставлення до власних особистісних якостей спрямовується у свідомості вчителів ключовими потребами і можливостями людини для їхнього задоволення. Вони пріоритетне значення віддають однім рисам особистості, відводячи іншим менш важливу роль. Соціальна самоідентифікація педагогів характеризується багатовекторністю, що означає формування самоідентичності в сімейному, громадянському, етнічному, професійному статусах під дією складного для кожного індивіда впливу мікросередовища (родина, родичі, друзі) і офіційної ідеології макросередовища. В межах самоідентифікації з малими групами має місце певне розходження. Так, відношення з родиною носить більш стабільний характер, ніж із друзями та колегами по роботі. Професійна самоідентифікація вчителів зумовлена мотиваційною структурою, що відбиває, з одного боку, реалії соціального буття, а з іншого, – їх духовні потреби. Структура особистісної самоідентифікації полягає в єдності самопізнання і самооцінки особистісних якостей. Дослідження особистісних самоідентифікацій дало підстави для висновку, що самооцінки педагогів відзначаються не тільки різноманітним характером у просторі від позитивних до негативних, самокритичних, але й надзвичайно динамічні в часі: кожне покоління вчителів має «своє обличчя». Змінюється соціальний портрет освітян, і з ним змінюються цінності, підвищується відповідальність, вимогливості до себе, до своїх моральних якостей, знижується самовпевненість. Проведене практичне дослідження виміру самоідентичності показало, що процес самоідентифікації є складним, широко інтегрованим як у соціальну, так і особистісну сфери. ∞См. работу «Соціально-психологічні умови самоідентифікації особистості в системі післядипломної освіти»

ВСТУП 3 1. ДОСЛІДЖЕННЯ САМОІДЕНТИФІКАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ ЗА ДОПОМОГОЮ МЕТОДИКИ "ЯКОРЯ КАР’ЄРИ" 5 1.1. Особливості та теоретичні основи застосування методики "Якоря кар'єри" 5 1.2. Характеристика досліджуваного контингенту 9 1.3. Опис і хід тестування 10 1.4. Обробка результатів опитування 14 1.5. Інтерпретація результатів 17 Висновки 19 2. ДОСЛІДЖЕННЯ САМОІДЕНТИФІКАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ ЗА ДОПОМОГОЮ МЕТОДИКИ КУНА – МАК-ПАРТЛАНДА 21 2.1. Особливості та теоретичні основи застосування методики для вивчення самоідентифікації 21 2.2. Організація та проведення опитування 24 2.3. Обробка даних 24 2.4. Інтерпретація результатів 27 Висновки 29 3. ПОРІВНЯННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ОПИТУВАНЬ ЗА МЕТОДИКАМИ Е.ШЕЙНА ТА КУНА – МАК-ПАРТЛАНДА 30 ВИСНОВКИ ПО ДОСЛІДЖЕННЮ 32 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 34 ДОДАТКИ 36 ВСТУП Суспільству необхідні люди з розвинутими особистими якостями, пристосовані до реального життя. Практика переконує в тому, що зараз дуже важливо звертати увагу не тільки на рівень інформованості, але й на людські якості фахівців. В цих умовах особливого значення набувають процеси самоідентифікації особистості. Період післядипломної освіти найкраще відображає процеси професійного і особистісного становлення людини. Отримана освіта дозволяє мати знання, які складаються у певну систему. Така освітянська база надає можливість подальшого самовдосконалення особистості. Звісно, що людина за межами альма-матер відразу стикається з реаліями повсякденного життя, кольори якого дуже часто далекі від рожевих. Практичний досвід професійної діяльності, який при цьому набувається, є безцінним особистим надбанням будь-якого фахівця в післядипломний період. Труднощі і перепони, які дуже часто супроводжують процес входження індивіда в нові сфери життя, загартовують людину, спонукають її до пошуку нових шляхів. Самоідентифікація як усвідомлення людиною своєї приналежності до конкретної суспільної групи, спільноти, страти виступає найважливішою детермінантою становлення і збереження цілісності особистості, тому що людина, яка не усвідомлює своєї ролі у системі соціальних відносин, позбавлена будь-яких підстав не тільки своєї орієнтації в суспільстві, але й цілеспрямованого визначення життєвих стратегій. Проблеми самоідентифікації ставали об’єктом дослідження багатьох вчених: М.Й.Боришевського, Е.Еріксона, Г.С.Костюка, І.С. Кона, П.Р.Чамати. Поняття ідентифікації і самоідентифікації розкривається в працях Р.Л. Кричевського, О.Н. Дубовської, М. Драганова, М.М. Обозова, В.А. Ядова, С.Г. Климової, Т.З. Козлової, К.В. Коростеліної, Т.Є. Рєзник, Ю.М. Рєзника, Ганна Ш., В. Матусевича, І.І. Старовойтової та ін. Об'єктами досліджень ставали різні шари суспільства: робітники, інтелігенція, підприємці, державні службовці. Разом з тим, залишаються не дослідженими ряд аспектів проблеми, зокрема, процес самоідентифікації особистості в системі післядипломної освіти. Об’єктом даного дослідження є процес самоідентифікації. Предметом при цьому виступає вивчення якісних характеристик самоідентифікації в умовах післядипломної освіти. Гіпотеза дослідження зводиться до наступного положення: самоідентифікація має значний розвиток в умовах сприятливого професійного середовища, яке формує відповідні ціннісні орієнтації. Для досягнення мети передбачено виконання наступних завдань: — поглиблення знань щодо самоідентифікація в професійному середовищі; — визначення ціннісних орієнтацій фахівців, які продовжують своє навчання в умовах післядипломної освіти; — аналіз ціннісних установок даної категорії та розробка висновків щодо придатності психологічних якостей фахівців для продовження успішної професійної діяльності; — вивчення самовідношення осіб, їх самооцінки, що сприяють позитивній самоідентифікації; — виявлення залежності успішності професійної діяльності фахівців від їх самоідентифікації. Методами дослідження стали: теоретичний аналіз наукової літератури, а також загально психологічні методи – спостереження, бесіди, контент-аналіз творів, тестування. В рамках роботи було проведено опитування за методикою "Якоря кар’єри" Е.Шейна, а також за методикою М.Куна –Т.Мак-Партланда (тест "Двадцяти стверджувань"). До випробувань були залучено 25 фахівців різних спеціальностей, які попередньо мали середньо-спеціальну освіту та продовжували навчання в системі післядипломної підготовки. Актуальність проблеми зумовлюється потребою у вирішенні наукового завдання, що полягає у поглибленому осмисленні самоідентифікації як процесу самовизначення особистості в сучасному суспільстві. ВИСНОВКИ ПО ДОСЛІДЖЕННЮ Самоідентифікація особистості в системі післядипломної освіти виступає як основа для визначення життєвих стратегій індивіда. У процесі самоідентифікації людина усвідомлює своє становище в суспільстві, визначає психологічний тип взаємозв'язків. Становлення особистості фахівця в післядипломний період в значній мірі пов'язане з професійною самоідентифікацією. Професійна самоідентифікація особистості зумовлена мотиваційною структурою, що відбиває, з одного боку, реалії соціального буття, а з іншого, — їх духовні потреби, ціннісні орієнтації. Самоідентифікація спрямована на вироблення якостей особистості, які дозволяють бути прийнятим у спільноту, що викликає симпатії і надає можливість для особистісної безпеки і задоволення життєво важливих потреб людини. Самоідентифікація виступає як основа для визначення життєвих стратегій у взаємовідносинах із соціальним оточенням: співробітництво і співпереживання пов'язане з ототожненням з одними людьми (групами) та толерантність і агресивність, зумовлені з відчуженням від інших. Індивід, який визначає свою причетність до певних професійних груп у процесі особистісної самоідентифікації, у тому чи іншому ступені усвідомлює, чи може він бути прийнятим у дану спільноту за своїми психологічними якостями і в якому статусі, а в залежності від розуміння цього формується вольова цілеспрямованість на самоідентифікацію з обраною групою шляхом збереження і розвитку особистісних якостей, що сприяють самоідентифікації, або пошуки іншої групи. Професійна самоідентифікація фахівців зумовлена мотиваційною структурою, що відбиває, з одного боку, реалії соціального буття, а з іншого, — їх духовні потреби. Процес самоідентифікації фахівця в системі післядипломної освіти повинен враховувати особливості сучасного суспільного життя України, для якої є характерним падіння престижу викладацької, науково-дослідницької діяльності і підвищення цінності практичної роботи, яка супроводжується високим заробітком. Визнаючи самоідентифікацію особистості — суб’єкта професійної сфери, як психологічний механізм свідомого сприйняття професії, слід орієнтуватися, насамперед, саме на психологічну концепцію неусвідомлення ідентичності. Цей процес містить у собі комплекс очікувань, що засвоюються індивідом у процесі взаємодії із соціальною групою: імідж, стиль спілкування, сленг, типові техніки бесіди та аргументації, очікувані уподобання тощо. Усвідомлена ідентичність є результатом аналізу індивідом того, наскільки поведінка суб’єкта відповідає існуючим зразкам майстра-фахівця. Завдання психологів, які працюють у сфері освіти, — допомогти фахівцю із найменшими психологічними втратами подолати кризу особистісно-рольової ідентичності і вийти на новий рівень власної тотожності із кращими професійними взірцями. Самоідентифікація спеціалістів має ціннісно-ієрархічну структуру. З одного боку, вона відображає певну соціально-вікову специфіку , з іншого боку — неоднакову цінність для індивіда окремих якостей особистості. Вибіркове ставлення до власних особистісних якостей спрямовується у свідомості людей ключовими потребами і можливостями людини для їхнього задоволення. Пріоритетне значення вони віддають одним рисам особистості, відводячи іншим менш важливу роль. Самоідентифікація особистості в процесі післядипломної освіти характеризується багатовекторністю, що означає формування самоідентичності в сімейному, громадянському, етнічному, професійному статусах під дією складного для кожного індивіда впливу мікросередовища (родина, родичі, друзі) і офіційної ідеології макросередовища. ∞См. работу «Самоідентифікація особистості в системі післядипломної освіти»

Зміст 1. Вступ. 3 2. Особливості освіти за Гербартом: 6 2.2. Питання постановки цілей виховання 7 2.3. Управління в процессі освіти 8 2.4. Роль інтереса 10 2.5. Ступені та методи навчання 13 3. Концепція Герберта про розвиток особистості: 15 3.1. Моральне виховання 16 3.2. Засоби морального виховання. 17 3.3. Відкриття Кенигсбергської симінарії. 19 4. Заключення 21 ∞См. работу «"Теорія елементарної освіти на шляху соціального становлення особистості"»

Зміст 1. Індивідуально-психологічні властивості особистості………………………3 2. Типи міжособистісних стосунків…………………………………………….9 3. Самостійна робота студентів як розвиток і самоорганізація їх особистості……………………………………………………………………13 Використана література…………………………………………………………17 ∞См. работу «Індивідуально-психологічні властивості особистості»

Вступ 3 Розділ 1. Система дошкільної освіти в Україні 7 1.1 Дошкільні заклади в системі національної освіти 7 1.2 Типи дошкільних закладів і їх функції 10 1.3 Базовий компонент дошкільної освіти 12 2. Мета і завдання виховання дітей дошкільного віку 16 2.1 Мета виховання дітей дошкільного віку 16 2.2 Завдання виховання дітей дошкільного віку 17 3. Напрямки виховання особистості в дошкільних закладах 21 3.1 Фізичне виховання 21 3.2 Розумове виховання 23 3.3 Моральне виховання 26 3.4 Трудове виховання 32 3.5 Естетичне виховання 34 Висновок 38 Література 40 Додаток 41 ∞См. работу «Роль дошкільного закладу у вихованні особистості дитини »

Вступ................................................................................................................3
1. Визначення К. Г. Юнгом архетипу колективного несвідомого ......4
2. Психологічні типи особистості по К. Г. Юнгу..................................6
Висновок.........................................................................................................10
Використана література.................................................................................11


∞См. работу «Психологічні підходи до вивчення теорії особистості»

ЗМІСТ ВСТУП 3 1. Гуманізація українського суспільства та сучасні проблеми вищої освіти 4 2. Основні психологічні компоненти гуманізації освіти та виховання 8 3. Гуманізація освіти як основа розвитку сучасної освіти України 12 ВИСНОВОК 14 Список використаних джерел 15 ∞См. работу «Сучасні проблеми гуманізації освіти та виховання»

Вступ Розділ 1. Психологічна теорія З. Фрейда 1.1. Структура особистості 1.2. Захисні механізми особистості Розділ 2. Аналітична психологія К. Г. Юнга 2.1. Архетип колективного несвідомого 2.2. Психологічні типи особистості Розділ 3. Трансакційний аналіз Е. Берна 3.1. Структурний аналіз 3.2. Психологічна характеристика ігор, у які играют люди Висновки Список використаної літератури ∞См. работу «Психологічні підходи до вивчення теорії особистості»

Вступ 1. Психологічні питання вивчення особистості 2. Складання психологічного портрета особистості 3. Досліджувані якості особистості 4. Сприйняття особистості при спілкуванні Висновок Використана література ∞См. работу «Об’єкт психологічної зацікавленності»

Зміст 2 Вступ 3 Розділ 1. Підходи до аналізу агресії, агресивної поведінки та агресивності 5 Розділ 2. Індивідуально-психологічні та соціально-психологічні чинники, що впливають на агресивну поведінку підлітка 9 Розділ 3. Психологічна допомога особистості у подоланні агресивних форм поведінки шляхом створення продуктивного розвивального середовища 17 Висновки 26 Література 28 ∞См. работу «Психологічні особливості агресії між підлітками у конфліктах »

Зміст 2 Вступ 3 Розділ 1. Підходи до аналізу агресії, агресивної поведінки та агресивності 5 Розділ 2. Індивідуально-психологічні та соціально-психологічні чинники, що впливають на агресивну поведінку підлітка 9 Розділ 3. Психологічна допомога особистості у подоланні агресивних форм поведінки шляхом створення продуктивного розвивального середовища 17 Висновки 26 Література 28 ∞См. работу «Психологічні особливості агресії між підлітками у конфліктах»

ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні основи психологічного забезпечення профілактики девіантної поведінки 7 1.1. Психологічна характеристика процесу формування особистості злочинця 12 1.2. Делінквентна поведінка та механізми її формування 16 Розділ 2. Профілактика протиправної поведінки 24 2.1. Теорія профілактики девіантної поведінки 24 2.2. Місце психологічного забезпечення профілактики девіантної поведінки у змісті роботи практичного психолога 30 Розділ 3. Особливості соціально-психологічної проблеми формування протиправної поведінки у підлітків 35 3.1. Соціально-демографічна характеристика особистості злочинця 37 3.2. Психологія неповнолітніх злочинців 46 3.3.. Психологічні особливості прояву девіантної поведінки 51 ВИСНОВКИ 65 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 69 ∞См. работу «СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ПРОТИПРАВНОЇ ПОВЕДІНКИ»

1. Предмет і структура соціальної психології 5 2. Історія формування соціально-психологічний ідей 6 3. Теоретична і методологічна обмеженість перших соціально-психологічних теорій 7 4. Місце соціальної психології в системі наукового пізнання 8 5. Сучасні західні соціально-психологічні концепції 9 6. Проблема особистості в соціальній психології 10 7. Соціально-психологічна характеристика особистості 11 8. Духовний потенціал особистості 12 9. Управління собою, формування "Я-концепції" 13 10. Прогнозування соціальної поведінки особистості 14 11. Характеристика соціально-психологічних теорій особистості 15 12. Соціалізація особистості 16 13. Зміст і стадії процесу соціалізації 17 14. Поняття і структура соціальної установки 18 15. Вплив соціальних установок на поведінку особистості 19 16. Поняття соціально-психологічного бар’єру 20 17. Основні закономірності взаємодії і спілкування 21 18. Визначальна роль суспільних відносин для розвитку індивідуальної свідомості 22 19. Міжособистісні відносини як форма прояву суспільних відносин 23 20. Зв'язок спілкування і діяльності 24 21. Основні сторони процесу спілкування: комунікативна, інтерактивна, перцептивна 25 22. Психологічні особливості спілкування 26 23. Поняття і різновиди малих груп 27 24. Відсутність єдиного розуміння поняття "мала група" у вітчизняній і західній соціальній психології 28 25. Динаміка протікання конфлікту в малій групі 29 26. Характеристика соціально-психологічного клімату різних організацій 30 27. Сім’я як мала група 31 28. Соціально-психологічні класифікації і функції сім’ї 32 29. Соціально-психологічні проблеми сім’ї 33 30. Психологічні особливості студентської групи 34 31. Лідерство і проблеми ефективності групової діяльності 35 32. Характеристика великих соціальних груп та явищ 36 33. Соціальні рухи як специфічний феномен масового поводження 37 34. Характеристика видів натовпу 38 35. Паніка та її дослідження у сучасній психології 39 36. Особливості прояву психології нації 40 37. Поняття і особливості прояву класової психології 41 38. Расові установки та міжрасове спілкування 42 39. Особливості релігійної психології 43 40. Соціально-психологічний механізм політичної влади 44 41. Психологія політичного лідерства 45 42. Вплив засобів масової інформації на соціальну поведінку 46 43. Поняття і функції моди 47 44. Поняття стресу 48 45. Агресія та її різновиди 49 46. Альтруїзм і соціальна поведінка 50 47. Психологія чоловіка і жінки 51 48. Культура і гендерні ролі 52 49. Соціальне пізнання і депресія 53 50. В. Вундт "Проблеми психології народів" 54 51. Г. Лебон "Психологія мас" 55 52. К. Леонгардт "Акцентуйовані особистості" 56 53. Д. Карнегі "Як подолати стрес" 57 54. В. Райх "Психологія мас і фашизм" 58 55. З. Фрейд "Масова психологія і аналіз людського Я" 59 56. З. Фрейд "Незадоволеність культурою" 60 57. Е. Фром "Мистецтво любити" 61 58. Е. Фром "Чоловік і жінка" 62 59. Е. Фром "Людина для себе" 63 60. Е. Фром "Анатомія людської деструктивності" 64 61. К. Хорні "Наші внутрішні конфлікти" 65 62. К. Хорні "Про психологію жінки" 66 63. Е. Шострем "Людина – маніпулятор" 67 64. К. Юнг "Психологічні типи" 68 65. К. Юнг "Архетипи і символи" 69 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 70 ∞См. работу «Питання з психології»

Зміст 1..Індувідуально-психологічні властивості особистості…………………………3 2. Поняття характеру……………………………………………………………….8 3. Свідомість і несвідоме. Самосвідомість особистості………………………….10 4.Свідомість і самосвідомість……………………………………………………...12 Список використаної літератури…………………………………………………..16 ∞См. работу «Індувідуально-психологічні властивості особистості»

зміст Вступ 3 Розділ І. Діяльність основний фактор всебічного розвитку особистості 6 1.1. Значення діяльності в розвитку особистості 6 1.2. Методологічний принцип єдності свідомості і діяльності 9 1.3. Особливості перебігу діяльності дітей молодшого шкільного віку. 12 1.4.Характерні особливості учбової діяльності молодших школярів 17 Розділ ІІ. Дослідження навчальної діяльності молодших школярів 25 2.1.Дослідження спрямованності молодших школярів, як відношення до навчальної діяльності 25 2.2.Аналіз результатів дослідження 27 2.3. Рекомендації щодо інтелектуального розвитку особистості 31 Висновки 33 Список використаної літератури 36 Тест. ВИЗНАЧЕННЯ СПРЯМОВАНОСТІ ОСОБИСТОСТІ Мета дослідження: теоретично обґрунтувати психологічні особливості і методичні аспекти впливу психологічних умов на розвиток особистості у процесі діяльності. Завдання дослідження: 1. Проаналізувати наукову літературу з проблеми дослідження. 2. Обґрунтувати теоретичні засади дослідження ролі психологічних умов у інтелектуальному розвитку особистості в процесі діяльності. 3. Виявити психологічні особливості навчальної діяльності дітей молодшого шкільного віку у розвитку їх розумових здібностей. 4.Вивчити значення ролі навчання для розвитку психічних пізнавальних процесів і розумових здібностей дітей молодшого шкільного віку. Об`єкт дослідження: діти молодшого шкільного віку у процесі засвоєння знань і розвитку їх розумових здібностей. Предмет дослідження: психологічні умови ролі навчання у розвитку розумових здібностей дітей молодшого шкільного віку ∞См. работу «Діяльність як умови розвитку особистості»

Вступ 1. ТЕОРІЯ РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ Е. ЕРІКСОНА 3 1.1. Стадії розвитку особистості в світлі концепції Е.Еріксона. 3 1.2. Вади розвитку особистості в стадіальної теорії Е.Еріксона. Життєві психологічні кризи. 6 2. ТЕОРІЯ РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ У ВІТЧІЗНЯНІЙ ПСИХОЛОГІЇ 9 2.1. Стадії розвитку особистості В.Ф.Моргун та Н.Ю. Ткачова . 9 2.2. Особливості розвитку особистості в дослідженнях Г.С.Костюка 12 Висновки 15 Література 16 ∞См. работу «Стадії розвитку особистості в різних психологічних концепціях»

Вступ................................................................................................................3
1. Індивідуально-психологічні особливості особистості............................4
2. Довести теорію лідерства.........................................................................11
Використана література................................................................................12
∞См. работу «Індивідуально-психологічні особливості особистості»

ЗМІСТ ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. БІОЛОГІЧНІ, ПСИХОЛОГІЧНІ ТА СОЦІАЛЬНІ ФАКТОРИ СТАРІННЯ 5 1.1. ФІЗІОЛОГІЧНІ (БІОЛОГІЧНІ) ЗМІНИ ОСОБИСТОСТІ СТАРОЇ ЛЮДИНИ І ВРАХУВАННЯ ЇХ В ДІЯЛЬНОСТІ СОЦІАЛЬНОГО ПРАЦІВНИКА 5 1.2. СОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ ЖИТТЯ ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ 6 1.3. ПСИХОЛОГІЧНІ ЗМІНИ В СТАРОСТІ 8 РОЗДІЛ 2. СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ТИПИ ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ 12 РОЗДІЛ 3. ГРОМАДСЬКА ОПІКА І СОЦІАЛЬНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ ОДИНОКИХ ГРОМАДЯН ПОХИЛОГО ВІКУ 15 3.1. ПОНЯТТЯ, ЗАВДАННЯ ТА ВИДИ СОЦІАЛЬНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ 15 3.2. СТАЦІОНАРНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ 22 3.3. ДІЯЛЬНІСТЬ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ЦЕНТРІВ СОЦІАЛЬНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ПЕНСІОНЕРІВ ТА ОДИНОКИХ НЕПРАЦЕЗДАТНИХ ГРОМАДЯН ЩОДО НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ ЛЮДЯМ ПОХИЛОГО ВІКУ 30 ВИСНОВОК 36 ЛІТЕРАТУРА 39 ∞См. работу «СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ТИПИ ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ»

ЗМІСТ ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. БІОЛОГІЧНІ, ПСИХОЛОГІЧНІ ТА СОЦІАЛЬНІ ФАКТОРИ СТАРІННЯ 5 1.1. ФІЗІОЛОГІЧНІ (БІОЛОГІЧНІ) ЗМІНИ ОСОБИСТОСТІ СТАРОЇ ЛЮДИНИ І ВРАХУВАННЯ ЇХ В ДІЯЛЬНОСТІ СОЦІАЛЬНОГО ПРАЦІВНИКА 5 1.2. СОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ ЖИТТЯ ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ 6 1.3. ПСИХОЛОГІЧНІ ЗМІНИ В СТАРОСТІ 8 РОЗДІЛ 2. СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ТИПИ ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ 12 РОЗДІЛ 3. ГРОМАДСЬКА ОПІКА І СОЦІАЛЬНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ ОДИНОКИХ ГРОМАДЯН ПОХИЛОГО ВІКУ 15 3.1. ПОНЯТТЯ, ЗАВДАННЯ ТА ВИДИ СОЦІАЛЬНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ 15 3.2. СТАЦІОНАРНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ 22 3.3. ДІЯЛЬНІСТЬ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ЦЕНТРІВ СОЦІАЛЬНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ПЕНСІОНЕРІВ ТА ОДИНОКИХ НЕПРАЦЕЗДАТНИХ ГРОМАДЯН ЩОДО НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ ЛЮДЯМ ПОХИЛОГО ВІКУ 30 ВИСНОВОК 36 ЛІТЕРАТУРА 39 ∞См. работу «СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ТИПИ ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ»

Зміст Вступ 3 І ТЕОРЕТИЧНИЙ РОЗДІЛ 4 1 Психологічні особливості теорії поведінки особистості 4 ІІ АНАЛІТИЧНИЙ РОЗДІЛ 11 2 Дисципліна в колективі 11 2.1 Поведінка особистості в групі 11 2.2 Суть і різновиди дисципліни 12 2.3 Механізми та методи управління дисципліною 19 ІІІ ПРОЕКТНИЙ РОЗДІЛ 29 3 Управління трудовою дисципліною та її зміцнення 29 Висновок 34 Використана література 35 ∞См. работу «Психологічні особливості теорії поведінки особистості»

Зміст Вступ 3 І ТЕОРЕТИЧНИЙ РОЗДІЛ 4 1 Психологічні особливості теорії поведінки особистості 4 ІІ АНАЛІТИЧНИЙ РОЗДІЛ 11 2 Дисципліна в колективі 11 2.1 Поведінка особистості в групі 11 2.2 Суть і різновиди дисципліни 12 2.3 Механізми та методи управління дисципліною 19 ІІІ ПРОЕКТНИЙ РОЗДІЛ 29 3 Управління трудовою дисципліною та її зміцнення 29 Висновок 34 Використана література 35 ∞См. работу «Психологічні особливості теорії поведінки особистості»

1.Степанов О.М. Психологія особистості 2.Максименко С. Особистість: генетичний аспект 3.Рибалка В. Концепції особистості у вітчизяній психології 4.Особистість у практичній психології 5.Психологічні теорії особистості ∞См. работу «Сучасні теорії особистості»

Вступ 3 Розділ І. Сім’я як провідний фактор впливу на розвиток і формування особистості дитини молодшого шкільного віку 6 1.1 Психологічні особливості дитини молодшого шкільного віку 6 1.2 Вплив сімейного виховання на формування особистості дитини молодшого шкільного віку 8 1.3 Класифікація типів сімей 15 1.4 Помилки сімейного виховання 16 Розділ ІІ. Аналіз передового досвіду соціально – педагогічної діяльності з сім ями в Україні 18 2.1 Нормативно законодавча база соціального захисту сімей в Україні 18 2.2 Форми соціально – педагогічної діяльності з сім'єю 20 2.3 Тренінг – як інноваційна технологія соціально – педагогічної діяльності з дітьми молодшого шкільного віку, які виховуються в неблагополучних сім'ях 22 Висновки 27 Список використаної літератури 29 ДОДАТКИ 31 ∞См. работу «Вплив сім'ї на формування особистості дитини молодшого шкільного віку»

ЗМІСТ Вступ 3 Розділ 1. Біологічні, психологічні та соціальні фактори старіння 5 1.1. Фізіологічні (біологічні) зміни особистості старої людини і врахування їх в діяльності соціального працівника 5 1.2. Соціальні аспекти життя людей похилого віку 6 1.3. Психологічні зміни в старості 8 Розділ 2. Соціально-психологічні типи людей похилого віку 13 Розділ 3. Роль і завдання соціальних служб у роботі з людьми похилого віку 16 Розділ 4. Громадська опіка і соціальне обслуговування одиноких похилого віку 19 Висновок 29 Література 32 ∞См. работу «Біологічні, психологічні та соціальні фактори старіння»

ЗМІСТ Вступ 3 Розділ 1. Біологічні, психологічні та соціальні фактори старіння 5 1.1. Фізіологічні (біологічні) зміни особистості старої людини і врахування їх в діяльності соціального працівника 5 1.2. Соціальні аспекти життя людей похилого віку 6 1.3. Психологічні зміни в старості 8 Розділ 2. Соціально-психологічні типи людей похилого віку 13 Розділ 3. Роль і завдання соціальних служб у роботі з людьми похилого віку 16 Розділ 4. Громадська опіка і соціальне обслуговування одиноких похилого віку 19 Висновок 29 Література 32 ∞См. работу «Біологічні, психологічні та соціальні фактори старіння»

Вступ 2 Розділ І. Поняття особистості та основні фактори її формування 4 1.1 Проблема особистості в соціально-психологічній науці 4 1.2 Основні фактори формування особистості 10 1.3 Психологічне становлення особистості військовослужбовця та роль в цьому військового колективу 17 Розділ ІІ. Дослідження соціально-психологічних факторів формування cамооцінки особистості військовослужбовця під впливом військового колективу 24 2.1 Постановка проблеми дослідження 24 2.2 Методика і організація дослідження 25 2.3 Аналіз результатів дослідження 25 Висновки і пропозиції 36 Список використаних джерел 37 ∞См. работу «Соціально-психологічне становлення військовослужбовця у військовому колективі»

Вступ 2 Розділ І. Поняття особистості та основні фактори її формування 4 1.1 Проблема особистості в соціально-психологічній науці 4 1.2 Основні фактори формування особистості 10 1.3 Психологічне становлення особистості військовослужбовця та роль в цьому військового колективу 17 Розділ ІІ. Дослідження соціально-психологічних факторів формування cамооцінки особистості військовослужбовця під впливом військового колективу 24 2.1 Постановка проблеми дослідження 24 2.2 Методика і організація дослідження 25 2.3 Аналіз результатів дослідження 25 Висновки і пропозиції 36 Список використаних джерел 37 ∞См. работу «Соціально-психологічне становлення військовослужбовця у військовому колективі»