Тема: «Самоідентифікація особистості в системі післядипломної освіти» (ID:33078)

Вступна частина 3
1. ДОСЛІДЖЕННЯ САМОІДЕНТИФІКАЦІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ЗА ДОПОМОГОЮ МЕТОДИКИ "ЯКОРЯ КАР’ЄРИ" 5
1.1. Особливості та теоретичні основи застосування методики "Якоря кар'єри" 5
1.2. Означення об’єкту та предмету дослідження 10
1.3. Визначення проблеми, гіпотези, мети і завдань дослідження 10
2.4. Опис і хід дослідження 13
2.5. Обробка результатів опитування 16
2.6. Інтерпретація результатів 19
Висновки по дослідженню 22
2. ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИХ УМОВ САМОІДЕНТИФІКАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ 24
2.1. Особливості та теоретичні основи застосування проективної методики Лонга-Зілера-Хендерсона 24
2.2. Визначення проблеми, гіпотези, мети і завдань дослідження 25
2.3. Опис і хід дослідження. Інструментарій дослідження 26
2.4. Концептуальна модель соціально-психологічних умов самоідентифікації особистості педагога в системі післядипломної освіти 28
2.5. Логічна структура інструментарію та обробка результатів 29
2.6. Інтерпретація результатів 32
Висновки по дослідженню 34
Підсумки роботи 35
Література 37
Додаток 1 39
Додаток 2 42
Додаток 3 45

Вступна частина
Завдання підготовки вчителя завтрашнього дня завжди були актуальними для будь-якої країни. Навіть у державах із стабільною соціально-економічною ситуацією вчитель має геніально вгадати, що саме буде потрібно суспільству від громадянина через 10-15 років, коли його учні увійдуть у світ дорослих.
Проблема педагогічної проникливості в підготовці учнів має відповідати вимогам наступних десятиліть, але вона певною мірою обмежується специфікою педагогічної професії. А саме: педагог має “тиражувати” серед учнів уже відомі правила та норми поведінки, моральні цінності, знання, уміння, навички. Педагог значну частину свого часу приділяє репродуктивній діяльності. Відповідно, виникає схильність до закріплення в педагогічному арсеналі певних “штампів” та стереотипів. Як наслідок: виникає невідповідність між педагогічною підготовкою вчителя, що зорієнтована на його минулий досвід, і вимогами до вчителя з позиції сьогоднішнього, а особливо, завтрашнього дня.
Самоідентифікація як усвідомлення людиною своєї приналежності до конкретної суспільної групи, спільноти, страти виступає найважливішою детермінантою становлення і збереження цільності особистості педагога, тому що людина, яка не усвідомлює своєї ролі у системі соціальних відносин, позбавлена будь-яких підстав не тільки своєї орієнтації в суспільстві, але й цілеспрямованого визначення життєвих стратегій.
Проблеми самоідентифікації ставали об’єктом дослідження багатьох вчених: М.Й.Боришевського, Е.Еріксона, Г.С.Костюка, І.С. Кона, П.Р.Чамати. Поняття ідентифікації і самоідентифікації розкривається в працях Р.Л. Кричевського, О.Н. Дубовської, М. Драганова, М.М. Обозова, В.А. Ядова, С.Г. Климової, Т.З. Козлової, К.В. Коростеліної, Т.Є. Рєзник, Ю.М. Рєзника, Швачко, В. Матусевича, І.І. Старовойтової та ін.
Аналіз досліджень свідчить про те, що питанням самоідентифікації особистості завжди приділялась значна увага. Об'єктами досліджень ставали різні шари суспільства: робітники, інтелігенція, підприємці, державні службовці. Разом з тим, залишаються не дослідженими ряд аспектів проблеми, зокрема, процес самоідентифікації педагогів в системі післядипломної освіти.
Об’єктом даного дослідження є процес самоідентифікації. Предметом при цьому виступає вивчення якісних характеристик самоідентифікації в умовах післядипломної освіти.
Гіпотеза дослідження зводиться до наступного положення: самоідентифікація має значний розвиток в умовах сприятливого професійного середовища, яке формує відповідні ціннісні орієнтації.
Для досягнення мети передбачено виконання наступних завдань:
− поглиблення знань щодо поняття самоідентифікація в педагогічному середовищі;
− визначення ціннісних орієнтацій педагогів, які продовжують своє навчання в умовах післядипломної освіти;
− аналіз ціннісних установок даної категорії та розробка висновків щодо придатності психологічних якостей педагогів для продовження успішної професійної діяльності;
− вивчення соціально-психологічних умов, що сприяють позитивної самоідентифікації педагогів;
− виявлення залежності успішності професійної діяльності педагогів від їх самоідентифікації.
Методами дослідження стали: теоретичний аналіз наукової літератури, а також загально психологічні методи – спостереження, бесіди, контент-аналіз творів, анкетування, тестування. В рамках роботи було проведено опитування за методикою "Якоря кар’єри" Е.Шейна, а також за методикою соціально-символічних завдань “Я” Лонга-Зілера-Хендерсона. До випробувань були залучено 25 педагогів, які попередньо мали середньо-спеціальну освіту та продовжували навчання в системі післядипломної підготовки.
Надзвичайна актуальність проблеми зумовлює потребу у вирішенні наукового завдання, що полягає у поглибленому осмисленні самоідентифікації педагогів як процесу самовизначення особистості в сучасному суспільстві.

Вступ 3
Розділ 1. Система дошкільної освіти в Україні 7
1.1 Дошкільні заклади в системі національної освіти 7
1.2 Типи дошкільних закладів і їх функції 10
1.3 Базовий компонент дошкільної освіти 12
2. Мета і завдання виховання дітей дошкільного віку 16
2.1 Мета виховання дітей дошкільного віку 16
2.2 Завдання виховання дітей дошкільного віку 17
3. Напрямки виховання особистості в дошкільних закладах 21
3.1 Фізичне виховання 21
3.2 Розумове виховання 23
3.3 Моральне виховання 26
3.4 Трудове виховання 32
3.5 Естетичне виховання 34
Висновок 38
Література 40
Додаток 41

Вступ 3
1. ПІСЛЯДИПЛОМНА ОСВІТА – ВАЖЛИВИЙ ЕТАП РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ 6
1.1. Післядипломна освіта в світлі розбудови української держави 6
1.2. Соціально-психологічні проблеми у період післядипломної освіти 8
2. САМОІНДЕНТИФІКАЦІЯ ЯК ФАКТОР УСПІШНОСТІ ФАХІВЦЯ У СУСПІЛЬСТВІ 11
2.1. Поняття самоідентифікації особистості 11
2.2. Теорії західних психологів щодо поняття самоідентифікації 14
2.2.1. Теорія розвитку особистості Е.Еріксона. 14
2.2.2. Погляди Е.Гіденса на природу особистісної самоідентичності. 17
2.2.3. Емпіричні дослідження Дж.Марсіа. 21
2.3. Самоідентифікація як результат соціально-психологічних факторів в системі післядипломної освіти 22
3. ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИХ УМОВ САМОІНДЕНТИФІКАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ В СИСТЕМІ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ 26
3.1. Методологічна база для дослідження рівня самоідентифікації 26
3.2. Практичне дослідження самоідентифікації особистості, її соціально-психологічних умов в системі післядипломної освіти. 29
3.2.1. Означення об’єкту дослідження 29
3.2.2. Визначення проблеми і формулювання гіпотези дослідження 30
3.2.3. Опис і хід дослідження. 31
3.2.4. Концептуальна модель соціально-психологічних умов самоідентифікації особистості педагога в системі післядипломної освіти 33
3.2.5. Логічна структура інструментарія 34
3.2.6. Інтерпретація результатів 36
Висновки 38
Література 40
Додаток 1. 43
Додаток 2. 44
Додаток 3. 45

Вступ

У ХХІ столітті, коли людина завдяки технічним і науковим досягненням, а також знанням, постає більш вільною, ще більшу увагу потрібно надати саме для неї, як для носія найрізноманітніших властивостей, якостей, здібностей. Наука та освіта повинні допомогти людині стати більш досконалішою.
Навчання, соціалізація розпочинаються вже в ранньому дитинстві та юнацтві. Як правило, раннє дитинство та юність, самі по собі вважалися найбільш оптимальними періодами для навчання і вдосконалення людини. Але ж, я вважаю за необхідне позволити собі таку точку зору, що передбачає сумніви щодо особливого пріоритету цих вікових періодів в справі самовиховання людини. На мою думку, найкращим періодом для становлення людини як особистості є час, коли нею вже отримана освіта та постало питання реалізувати себе за допомогою системи отриманих знань та наявним моральним, психологічним та діловим якостям.
Період післядипломної освіти найкраще відповідає таким умовам. Отримана освіта дозволяє для людини мати знання, які вклалися у певну систему. Така освітянська база надає можливість подальшого самовдосконалення особистості. Звісно, що людина за межами альма-матер відразу стикається з реаліями повсякденного життя, кольори якого дуже часто далекі від рожевих. Практичний досвід професійної діяльності, який при цьому набувається, є безцінним особистим надбанням будь-якого фахівця в післядипломний період. Труднощі і перепони, які дуже часто супроводжують процес входження індивіда в доросле життя, загартовують людину, спонукають її до пошуку нових шляхів.
Суспільне життя обумовлює активне відношення людей до зовнішнього світу. Його освоєння здійснюється в процесі соціальних взаємовідношень, соціального спілкування і взаємодії, породжує природну необхідність практичного і ціннісного відношення людей, викликає необхідність їх змін, спонукає до розвитку її власних інтелектуальних, фізичних і моральних здібностей.
Суспільству необхідні люди з розвинутими особистими якостями, пристосовані до реального життя. Практика переконує в тому, що зараз дуже важливо звертати увагу не тільки на рівень інформованості, але й на людські якості випускників. В цих умовах особливого значення набувають процеси самоідентифікації особистості. Ідентифікація власного “Я” з найкращими зразками “Інших” – ось головна причина, на мою думку, успіху людини у сучасному світі.
Самоідентифікація – процес складний. Його коріння виходять з глибинної сфери психологічної структури людини. Разом з тим, це процес – об’єктивний. Він існує завжди, в яких соціально-психологічних умовах не знаходилася б людина. Вона живе у світі людей і не може за своєю природою відокремитися від них як би не намагалася. В процесі спілкування, взаємодії між особистостям приоритетне значення набувають саме процеси ідентифікації, самоідентифікації.
Проблемам самоідентифікації присвячено багато досліджень і наших, і закордонних науковців. Проблемою у вивченні цього явища є не теоретичний, а практичний аспект. Неможливо якісно і точно виміряти степінь самоідентифікації як психічної властивості, яку має та чи інша людина, або як соціально-психологічного процесу, який притаманний соціалізації індивіда. Вимір самоідентифікації пов’язаний з великим впливом суб’єктивізму при трактуванні результатів і не має на сьогоднішній день єдиних критеріїв.
Моя робота розглядає проблему самоідентифікації в практичному аспекті.. Об’єктом дослідження стає процес самоідентифікації фахівців, які діють у системі післядипломної освіти. Мною розглянуті питання значення самоідентифікації для кар’єрного, професійного та особистісного зростання. Предметом дослідження є вивчення соціально-психологічних умов, які сприяють позитивної самоідентифікації особистості у професійному середовищі. Наскільки сильно впливають соціально-психологічні умови на самоідентифікацію індивіда? Чи мають вирішальне значення в цьому процесі соціальні фактори?
Для відповіді на ці запитання поставлена мета роботи: вивчити і дослідити вплив соціально-психологічних умов на самоідентифікацію фахівців в системі післядипломної освіти. Для досягнення даної мети поставленні наступні завдання:
— поглибити свої знання відносно теоретичних положень такого соціально-психологічного явища як самоідентифікація;
— більш детально дослідити надбання зарубіжних науковців відносно значення та закономірностей розвитку самоідентифікації;
— виявити соціально-психологічні умови самоідентифікації, які активно впливають на позитивну соціалізацію людини у професійному середовищі;
— встановити зв’язок між рівнем самоідентифікації особистості та її успіхами в роботі, кар’єрному зростанні;
— спробувати застосувати своє рішення стосовно виміру степені самоідентифікації та впливу на неї соціально-психологічних умов.
Робота складається з трьох частин. Перша присвячена проблемам розвитку людини у системі післядипломної освіти та ролі самоідентифікації в цьому процесі. Друга частина роботи – розгляд теоретичних надбань вітчизняних і закордонних дослідників стосовно розгляду поняття самоідентифікації. В третій частині висвітлені результати практичного дослідження степені самоідентифікації на прикладі соціально-психологічного опитування фахівців освітянської галузі, що діють у системі післядипломної освіти.
Висновки

Самоідентифікація – усвідомлення людиною своєї приналежності до конкретної суспільної групи, спільноти, страти. Самоідентифікація надає можливості для вільного різноманітного розвитку особистості і формування соціальних характеристик, що дозволяють зайняти певну соціальну позицію і тим самим сприяє інтеграції індивіда у спільноту.
Особистісна самоідентифікація спрямована на вироблення якостей особистості, які дозволяють бути прийнятим у спільноту, що викликає симпатії і надає можливість для особистісної безпеки і задоволення життєво важливих потреб людини. Соціальна самоідентифікація виступає як основа для визначення життєвих стратегій у взаємовідносинах із соціальним оточенням: співробітництво і співпереживання пов'язане з ототожненням з одними людьми (групами) та толерантність і агресивність, зумовлені з відчуженням від інших.
Соціальна й особистісна (психологічна) сторони самоідентифікації взаємопов’язані між собою. Індивід, який визначає свою причетність до певних соціальних груп у процесі соціальної самоідентифікації, у тому чи іншому ступені усвідомлює, чи може він бути прийнятим у дану спільноту за своїми особистісними якостями і в якому статусі, а в залежності від розуміння цього формується вольова цілеспрямованість на самоідентифікацію з обраною групою шляхом збереження і розвитку особистісних якостей, що сприяють соціальній самоідентифікації, або пошуки іншої групи.
Особистісна самоідентифікація являє собою складну систему самопізнання і самооцінки. Дослідження особистісних самоідентифікацій дало підстави для висновку, що самооцінки педагогів відзначаються не тільки різноманітним характером у просторі від позитивних до негативних, самокритичних, але й надзвичайно динамічні в часі.
Говорячи про поширення впливу суспільства на свідомість людини і формування на цій базі самоідентичності особистості, необхідно відмітити особливу роль в цьому плані, такого суспільного інституту як держава.
Особистісна самоідентифікація педагогів має ціннісно-ієрархічну структуру. З одного боку, вона відображає соціально-вікову специфіку освітян як соціального шару, з іншого боку – неоднакову цінність для індивіда окремих якостей особистості. Вибіркове ставлення до власних особистісних якостей спрямовується у свідомості вчителів ключовими потребами і можливостями людини для їхнього задоволення. Вони пріоритетне значення віддають однім рисам особистості, відводячи іншим менш важливу роль.
Соціальна самоідентифікація педагогів характеризується багатовекторністю, що означає формування самоідентичності в сімейному, громадянському, етнічному, професійному статусах під дією складного для кожного індивіда впливу мікросередовища (родина, родичі, друзі) і офіційної ідеології макросередовища.
В межах самоідентифікації з малими групами має місце певне розходження. Так, відношення з родиною носить більш стабільний характер, ніж із друзями та колегами по роботі. Професійна самоідентифікація вчителів зумовлена мотиваційною структурою, що відбиває, з одного боку, реалії соціального буття, а з іншого, – їх духовні потреби.
Структура особистісної самоідентифікації полягає в єдності самопізнання і самооцінки особистісних якостей. Дослідження особистісних самоідентифікацій дало підстави для висновку, що самооцінки педагогів відзначаються не тільки різноманітним характером у просторі від позитивних до негативних, самокритичних, але й надзвичайно динамічні в часі: кожне покоління вчителів має «своє обличчя». Змінюється соціальний портрет освітян, і з ним змінюються цінності, підвищується відповідальність, вимогливості до себе, до своїх моральних якостей, знижується самовпевненість.
Проведене практичне дослідження виміру самоідентичності показало, що процес самоідентифікації є складним, широко інтегрованим як у соціальну, так і особистісну сфери.

Зміст

Вступ 3
1. ПІСЛЯДИПЛОМНА ОСВІТА – ВАЖЛИВИЙ ЕТАП РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ 6
1.1. Післядипломна освіта в світлі розбудови української держави 6
1.2. Соціально-психологічні проблеми у період післядипломної освіти 8
2. САМОІНДЕНТИФІКАЦІЯ ЯК ФАКТОР УСПІШНОСТІ ФАХІВЦЯ У СУСПІЛЬСТВІ 12
2.1. Поняття самоідентифікації особистості 12
2.2. Теорії західних психологів щодо поняття самоідентифікації 15
2.2.1. Теорія розвитку особистості Е.Еріксона. 15
2.2.2. Погляди Е.Гіденса на природу особистісної самоідентичності. 18
2.2.3. Емпіричні дослідження Дж.Марсіа. 22
2.3. Самоідентифікація як результат соціально-психологічних факторів в системі післядипломної освіти 23
2.4. Розробки моделі самоідентифікації у професійній діяльності педагогів, структура самоідентифікації особистості 26
2.5. Рівні самоідентифікації рольової ідентичності в системі післядипломної освіти 33
Висновки 40
Література 42

Вступ
У ХХІ столітті, коли людина завдяки технічним і науковим досягненням, а також знанням, постає більш вільною, ще більшу увагу потрібно надати саме для неї, як для носія найрізноманітніших властивостей, якостей, здібностей. Наука та освіта повинні допомогти людині стати більш досконалішою.
Навчання, соціалізація розпочинаються вже в ранньому дитинстві та юнацтві. Як правило, раннє дитинство та юність, самі по собі вважалися найбільш оптимальними періодами для навчання і вдосконалення людини. Але ж, я вважаю за необхідне позволити собі таку точку зору, що передбачає сумніви щодо особливого пріоритету цих вікових періодів в справі самовиховання людини. На мою думку, найкращим періодом для становлення людини як особистості є час, коли нею вже отримана освіта та постало питання реалізувати себе за допомогою системи отриманих знань та наявним моральним, психологічним та діловим якостям.
Період післядипломної освіти найкраще відповідає таким умовам. Отримана освіта дозволяє для людини мати знання, які вклалися у певну систему. Така освітянська база надає можливість подальшого самовдосконалення особистості. Звісно, що людина за межами альма-матер відразу стикається з реаліями повсякденного життя, кольори якого дуже часто далекі від рожевих. Практичний досвід професійної діяльності, який при цьому набувається, є безцінним особистим надбанням будь-якого фахівця в післядипломний період. Труднощі і перепони, які дуже часто супроводжують процес входження індивіда в доросле життя, загартовують людину, спонукають її до пошуку нових шляхів. В цих умовах особливого значення набувають процеси самоідентифікації особистості. Ідентифікація власного “Я” з найкращими зразками “Інших” – ось головна причина, на мою думку, успіху людини у професійній діяльності.
Самоідентифікація – процес складний. Його коріння виходять з глибинної сфери психологічної структури людини. Разом з тим, це процес – об’єктивний. Він існує завжди, в яких соціально-психологічних умовах не знаходилася б людина. Вона живе у світі людей і не може за своєю природою відокремитися від них як би не намагалася. В процесі спілкування, взаємодії між особистостям приоритетне значення набувають саме процеси ідентифікації, самоідентифікації.
Проблемам самоідентифікації присвячено багато досліджень і вітчизняних, і закордонних науковців. Проблемою у вивченні цього явища є не теоретичний, а практичний аспект. Неможливо якісно і точно виміряти степінь самоідентифікації як психічної властивості, яку має та чи інша людина, або як соціально-психологічного процесу, який притаманний соціалізації індивіда. Вимір самоідентифікації пов’язаний з великим впливом суб’єктивізму при трактуванні результатів і не має на сьогоднішній день єдиних критеріїв.
Моя робота розглядає проблему самоідентифікації в практичному аспекті.. Об’єктом дослідження стає процес самоідентифікації фахівців, які діють у системі післядипломної освіти. Мною розглянуті питання значення самоідентифікації для кар’єрного, професійного та особистісного зростання.
Предметом дослідження є соціально-психологічні особливості самоідентифікації особистості в умовах післядипломної освіти.
Мета роботи: вивчити і дослідити вплив соціально-психологічних умов на самоідентифікацію фахівців в системі післядипломної освіти. Для досягнення даної мети поставленні наступні завдання:
— Здійснити теоретичний аналіз проблем самоідентифікації особистості у вітчизняній та зарубіжній літературі;
— виявити соціально-психологічні чинники самоідентифікації особистості;
— здійснити емпіричне дослідження соціально-психологічних чинників самоідентифікації особистості в умовах післядипломної освіти;
— розробити рекомендації щодо оптимізації процесу самоідентифікації особистості в умовах післядипломної освіти.
Методи дослідження. Аналіз дослідницької проблеми проведений з використанням загальнонаукових і спеціальних методів і підходів. Зокрема, був застосований системний підхід, що дало можливість розглядати предмет як складну систему. Крім того, структурно-функціональний аналіз надав змогу розкрити основні елементи у динаміці їхнього функціонування, взаємозв’язку і взаємодії.
Конкретно-історичний підхід дозволив розглянути в ретроспективі розвиток наукової думки відносно розвитку та трансформації понять „ідентичність”, „ідентифікація”, „самоідентифікація особистості”.
В ході роботи були використані такі методи як метод спостереження, метод незалежних характеристик, експертної оцінки, соціологічного анкетування, проективна методика Лонга-Зілера-Хендерсона.
Актуальність теми. Самоідентифікація у всіх її проявах (як особистісна, так і соціальна) виступає найважливішою детермінантою становлення і збереження цільності особистості. Особливо актуальною стала проблема самоідентифікації, у першу чергу молоді, з моменту, коли Україна проголосила курс на створення демократичної незалежної держави. Демократія не може розвиватися інакше, ніж на основі самовизначення кожного громадянина за його інтересами, потребами і реальними особистісними здібностями. А рух у напрямку незалежності має своєю необхідною передумовою становлення і зміцнення національно-політичної єдності народу на базі самоідентифікації хоча б більшості, якщо не всіх людей, як громадян цієї держави, що усвідомлюють свою приналежність до українського громадянського суспільства України. Тому проблема самоідентифікації привертає все більшу увагу соціологів, філософів, психологів.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в узагальненні напрацювань як вітчизняних, так і західних дослідників та застосуванні їх до проблем, що існують з вибором професії та отримання другої освіти в системі післядипломної освіти України.

Висновки

Самоідентифікація – усвідомлення людиною своєї приналежності до конкретної суспільної групи, спільноти, страти. Самоідентифікація надає можливості для вільного різноманітного розвитку особистості і формування соціальних характеристик, що дозволяють зайняти певну соціальну позицію і тим самим сприяє інтеграції індивіда у спільноту.
Особистісна самоідентифікація спрямована на вироблення якостей особистості, які дозволяють бути прийнятим у спільноту, що викликає симпатії і надає можливість для особистісної безпеки і задоволення життєво важливих потреб людини. Соціальна самоідентифікація виступає як основа для визначення життєвих стратегій у взаємовідносинах із соціальним оточенням: співробітництво і співпереживання пов'язане з ототожненням з одними людьми (групами) та толерантність і агресивність, зумовлені з відчуженням від інших.
Соціальна й особистісна (психологічна) сторони самоідентифікації взаємопов’язані між собою. Індивід, який визначає свою причетність до певних соціальних груп у процесі соціальної самоідентифікації, у тому чи іншому ступені усвідомлює, чи може він бути прийнятим у дану спільноту за своїми особистісними якостями і в якому статусі, а в залежності від розуміння цього формується вольова цілеспрямованість на самоідентифікацію з обраною групою шляхом збереження і розвитку особистісних якостей, що сприяють соціальній самоідентифікації, або пошуки іншої групи.
Особистісна самоідентифікація являє собою складну систему самопізнання і самооцінки. Дослідження особистісних самоідентифікацій дало підстави для висновку, що самооцінки педагогів відзначаються не тільки різноманітним характером у просторі від позитивних до негативних, самокритичних, але й надзвичайно динамічні в часі.
Говорячи про поширення впливу суспільства на свідомість людини і формування на цій базі самоідентичності особистості, необхідно відмітити особливу роль в цьому плані, такого суспільного інституту як держава.
Особистісна самоідентифікація педагогів має ціннісно-ієрархічну структуру. З одного боку, вона відображає соціально-вікову специфіку освітян як соціального шару, з іншого боку – неоднакову цінність для індивіда окремих якостей особистості. Вибіркове ставлення до власних особистісних якостей спрямовується у свідомості вчителів ключовими потребами і можливостями людини для їхнього задоволення. Вони пріоритетне значення віддають однім рисам особистості, відводячи іншим менш важливу роль.
Соціальна самоідентифікація педагогів характеризується багатовекторністю, що означає формування самоідентичності в сімейному, громадянському, етнічному, професійному статусах під дією складного для кожного індивіда впливу мікросередовища (родина, родичі, друзі) і офіційної ідеології макросередовища.
В межах самоідентифікації з малими групами має місце певне розходження. Так, відношення з родиною носить більш стабільний характер, ніж із друзями та колегами по роботі. Професійна самоідентифікація вчителів зумовлена мотиваційною структурою, що відбиває, з одного боку, реалії соціального буття, а з іншого, – їх духовні потреби.
Структура особистісної самоідентифікації полягає в єдності самопізнання і самооцінки особистісних якостей. Дослідження особистісних самоідентифікацій дало підстави для висновку, що самооцінки педагогів відзначаються не тільки різноманітним характером у просторі від позитивних до негативних, самокритичних, але й надзвичайно динамічні в часі: кожне покоління вчителів має «своє обличчя». Змінюється соціальний портрет освітян, і з ним змінюються цінності, підвищується відповідальність, вимогливості до себе, до своїх моральних якостей, знижується самовпевненість.
Проведене практичне дослідження виміру самоідентичності показало, що процес самоідентифікації є складним, широко інтегрованим як у соціальну, так і особистісну сфери.

Вступ 2
1.Місія мета та ціннісні орієнтири економічної освіти. 4
2. Принципи економічної освіти. 5
3. Завдання економічної освіти. 6
4. Безперервність економічної освіти. 8
5. Основні заходи щодо розвитку економічної освіти. 12
Висновки 13
Список використаної літератури 14

Зміст

1. Вступ. 3
2. Особливості освіти за Гербартом: 6
2.2. Питання постановки цілей виховання 7
2.3. Управління в процессі освіти 8
2.4. Роль інтереса 10
2.5. Ступені та методи навчання 13
3. Концепція Герберта про розвиток особистості: 15
3.1. Моральне виховання 16
3.2. Засоби морального виховання. 17
3.3. Відкриття Кенигсбергської симінарії. 19
4. Заключення 21

ЗМІСТ
ВСТУП 3
1. Гуманізація українського суспільства та сучасні проблеми вищої освіти 4
2. Основні психологічні компоненти гуманізації освіти та виховання 8
3. Гуманізація освіти як основа розвитку сучасної освіти України 12
ВИСНОВОК 14
Список використаних джерел 15

ВСТУП 3

1. РОЗВИТОК ЕКОНОМІЧНОЇ ОСВІТИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ 4

2. БЕЗПЕРЕРВНІСТЬ ЕКОНОМІЧНОЇ ОСВІТИ 8

3. БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС – СТРУКТУРНА РЕФОРМА ВИЩОЇ ОСВІТИ В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ ПРОСТОРІ 11

4. ОСНОВНІ ЗАХОДИ ЩОДО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ 14

ВИСНОВКИ 21
ЛІТЕРАТУРА 22

1. Виховання і формування особистості
2. Виховання як спеціально організована діяльність по досягненню цілей освіти.
3. Ціль і задачі гуманістичного виховання.
4. Сутність особистості в гуманістичній концепції виховання.
5. Виховання як процес інтеріоризації загальнолюдських цінностей.
6. Тенденції і принципи гуманістичного виховання

1. Виховання і формування особистості
2. Виховання як спеціально організована діяльність по досягненню цілей освіти.
3. Ціль і задачі гуманістичного виховання.
4. Сутність особистості в гуманістичній концепції виховання.
5. Виховання як процес інтеріоризації загальнолюдських цінностей.
6. Тенденції і принципи гуманістичного виховання