|
-
Атомна Енергетика України
План.
1. Загальна характеристика.
2. Атомні електростанції:
a) Загальний технічний стан.
b) Паливозабезпечення.
3. Капітальне будівництво.
4. Екологічний стан.
a) Екологія та радіація.
b) Радіоактивні відходи та переробка їх.
5. Українське ядерне товариство. Інформаційно-просвітницька діяльність.
6. Висновки.
-
Напрямки роботи психолога з невстигаючими учнями
Предмет: Організація психологічної служби
Вступ 3
1. Психологічні причини відставання в навчанні 4
2. Психологічна характеристика неуспішних 8
3. Психолого-педагогічна робота з невстигаючими школярами 12
Висновок 17
Список використаної літератури 18
-
Шляхи України від ядерної держави до без’ядерного статусу
Вступ 3 Розділ 1. Ядерне роззброєння 5 1.1 стан та розвиток принципу роззброєння держави 5 1.2. проблемні аспекти ядерного роззброєння 9 Розділ 2. Україна – як без’ядерна держава 13 2.1 формування без’ядерного статусу України 13 2.2. правова основа без’ядерного статусу України 27 Висновки 36 Список використаної літератури 39
-
Соціально-економічний розвиток України в середині 60-х — на початку 80-х років
Вступ 3
1. Спроби реформування системи управління країною 4
2. Екстенсивний розвиток економіки. Посилення відставання сільського господарства 11
3. Екологічна криза: причини і наслідки 15
4. Соціальні процеси в умовах загострення економічних проблем 23
Висновки 25
Список використаної літератури 27
-
Історія економічних вчень
1. Визначити категорії і поняття: куріали; чиста сеньйорія; майстер цеху (при феодалізмі); централізація капіталу; „нові рубежі Дж.Кенеді” 4
2. Теоретичне питання: Відставання в економічному розвитку й колоніальний характер використання держави західноукраїнських територій в складі Австро-Угорської імперії в період монополістичного капіталізму 5
3. Завдання: Використовуючи дані таблиці, проаналізувати виробництво продукції сільського господарства в СРСР за 1926-1953 рр. й відповісти на наступні питання: 7
4. Проблемне питання: Охарактеризуйте зміни в структурі американської промисловості з останньої третини ХІХ ст. 9
5. Тести 11
Список використаної літератури 13
-
Економічний розвиток Франції в останній половині ХІХ – ХХ століття
Зміст
Вступ 3
1. Економічний розвиток провідних капіталістичних країн (70-ті роки ХІХ ст. – початок першої світової війни) 5
1.1. Розвиток продуктивних сил в останній третині XIX ст. 5
1.2. Особливості розвитку промисловості Франції 8
2. Еволюція промислового капіталізму в другій половині ХІХ – ХХ ст. 11
2.1. Загальна тенденція економічного розвитку 11
2.2. Основні чинники промислового відставання Франції 18
3. Зміни в економіці Франції у другій половині ХХ ст. 24
3.1. Економіка Франції після Другої Світової війни 24
3.2. Економічні корені війни в Алжирі 30
Висновки 33
Список використаних джерел 36
-
Економічна історія контрольна
Завдання
Використовуючи дані таблиці, дайте відповідь на питання та зробіть висновки.
1) Які країни випереджала Росія - СРСР за виробництвом промислової продукції в окремі роки?
2) В скільки раз СРСР випереджав Францію за видобутком палива, виробництвом чавуну й бавовняних тканин в 1940р.?
3) В який період спостерігалось найбільше відставання СРСР від розвинених країн?
4) За якою групою промислової продукції в С^СР спостерігалось найбільш значне нарощування обсягів виробництва за 1913-1940 pp.?
5) Які фактори сприяли значному зростанню виробництва промислової продукції СРСР в 30-ті роки?
Література
-
Макроекономіка
Задачі
2.1. Природний рівень безробіття в країні В у 2000р. становив 6%, фактичний - 15%. Розрахуйте:
а) відносне відставання фактичного ВВП від потенційного;
б) втрати ВВП, спричинені циклічним безробіттям, якщо фактичний ВВП становив 150 млрд. евро.
2.2. У країні за минулий рік темпи економічного зростання становили 5,8 %, приросту основного капіталу — 8 %, приросту населення країни - 2 %, а частка капіталу у валовому внутрішньому продукті країни становила 0,35 %. Обчисліть темп приросту сукупної продуктивності факторів виробництва ("залишок Солоу")
Тестові завдання
3.1. Згідно з системою національних рахунків (СНР) продуктивною є праця, яка:
3.2. Державна політика в області податкового навантаження називається:
3.3. Теорія, згідно з якою багатство країни визначилось володінням золотом це теорія:
3.4. Яке твердження визначає термін «дефляція»:
3.5. До цінових чинників сукупного попиту належать:
-
Сучасний стан підготовки кадрів у культурній сфері
Вступ 3
1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ У КУЛЬТУРНІЙ СФЕРІ 4
2. ОСВІТА ТА ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА МИТЦІВ I ПРАЦІВНИКІВ КУЛЬТУРИ В УКРАЇНІ 9
Висновки 15
Література 16
Вступ
Духовна складова життя будь-якого суспільства не менш важлива, ніж матеріальна, економічна. Потреби людини мають у своїй структурі не тільки фізіологічні компоненти, а й вищі – духовні, моральні, ідеологічні. Тому налагодження культурного життя нації є однією з нагальних питань діяльності будь-якого державного утворення. „Хліба і видовищ” – вимагала публіка ще за часів Давнього Риму, підтверджуючи важливість єдності матеріального і духовного в житті як окремої особи, так і суспільства в цілому.
В сучасній Україні також розуміють, що „не хлібом єдиним жива людина”. Держава спрямовує значні зусилля на покращення та вдосконалення соціально-культурної сфери, піклується про підготовку відповідних кадрів в галузі культури. Від цього залежить не тільки задоволення культурних потреб громадян, а й духовне здоров’я нації. В даній роботі буде висвітлено питання підготовки кадрів у культурній сфері, акцентовано увагу на проблеми і труднощі ідеологічного, соціального і матеріального характеру.
Висновки
В ході підготовки кадрів культурної сфери нагальним чином постає проблема визначення генеральної лінії розвитку культурної сфери. Стратегія відродження української національної культури диктує необхідність загального розв'язання комплексу завдань стосовно творення, збереження, поширення та засвоєння духовних набутків нації. Саме сьогодні, з особливою гостротою постають проблеми системно-комплексного осмислення мистецької спадщини нашого суспільства, культурної активізації нації та вільного діалогу всіх її етнографічних та соціальних спільнот. Тільки ті фахівці, що мають відповідні ідеологічні спрямування, здатні ефективно реалізувати в життя генеральну концепцію розвитку української культури.
На жаль, культурна розбудова сьогодні забезпечується державою за остаточним принципом. Економічного прогресу не спостерігається вже тривалий час, а життя людини, що проходить під знаком поступового збідніння та відставання від культурних джерел світової спільноти, знецінюється духовно, підлягає значному впливу агресивних і фаталістичних течій.
На сьогоднішній день в Україні вдалося зберегти певні здобутки української культури: працюють освітні заклади підготовки фахівців в цій галузі, які вже самі по собі є цитаделями збереження самобутності та неповторності творчості народу та його найліпших представників-митців; створена розгалужена система соціально-культурних закладів та установ; існують і працюють народні, творчі, самодіяльні колективи; українська культура та її майстри знайшли визнання на міжнародній арені. Цей успіх та подальші досягнення культурних діячів як і раніш будуть у значній степені залежати від професійних кадрів у сфері культури.
-
Україна в міжнародному поділі праці
Вступ 3
Розділ 1. ЗНАЧЕННЯ МІЖНАРОДНОГО ПОДІЛУ ПРАЦІ У СВІТОВІЙ СИСТЕМІ ГОСПОДАРСТВА 5
1.1. Сутність міжнародного поділу праці. 5
1.2. Типи міжнародного поділу праці. 7
Висновки до розділу 10
Розділ 2. МІЖНАРОДНИЙ ПОДІЛ ПРАЦІ – ОСНОВА МІЖНАРОДНОЇ СПЕЦІАІЛІЗАЦІЇ УКРАЇНИ 11
2.1. Особливості міжнародної спеціалізації України. 11
2.2. Товарно-галузева структура експорту-імпорту України. 13
Висновки до розділу. 16
Розділ 3. ФОРМИ ВИВЕЗЕННЯ КАПІТАЛУ ТА МІГРАЦІЙ РОБОЧОЇ СИЛИ. 17
3.1. Прямі капіталовкладення 17
3.2. Портфельні інвестиції. 21
3.3. Міжнародні позики. 24
3.4. Міжнародна міграція робочої сили. 27
Висновки до розділу 31
Розділ 4. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ 32
4.1. Зрушення у міжнародному поділі праці. 32
4.2. Створення міжнародної монополії. 33
Висновки до розділу 36
Висновки 37
Список використаної літератури 39
Додатки 40
Вступ
Актуальність теми. Питома вага України у світовій економіці досить помітна. За економічним потенціалом наша держава входить до першої шістки країн Європи (окрім неї – Росія, Німеччина, Франція, Італія, Велика Британія). Об’єктивно це мало б визначити істотну роль нашої країни у міжнародному територіальному поділі праці. Проте частка України у світовій торгівлі досі не надто висока. Недостатньо використовуються можливості для міжнародної кооперації, зовнішніх інвестицій тощо. Виникає парадокс: Україна, маючи високу щільність населення, висококваліфіковані трудові ресурси, значний промисловий потенціал, помітно відстає в економічному розвитку, особливо за трудомісткими та високотехнологічними видами виробництва – автомобілебудуванням, інструментальним машинобудуванням, комп’ютерним обладнанням та програмним забезпеченням до нього, текстильної промисловості тощо. Неможливість ефективно реалізувати науково-технічний, виробничий та трудовий потенціал України на міжнародній арені вимагає глибокого дослідження такого становища економістами, пошук шляхів для покращення ситуації у вітчизняній економіці та суспільно-економічній сфері, зменшення відставання України від економічно розвинених країн світу.
Ступінь вивчення обраної проблеми. Теоретичну основу міжнародного економічного співробітництва заклали роботи А.Сміта і Д.Рікардо, доповнені та посилені у подальшому працями В.Леонтьєва, Б.Оліна, М.Портера, Г.Хабберлера, Е.Хекшера та інших вчених.
Дослідження світогосподарських зв'язків України у контексті її економічного розвитку здійснено у наукових дослідженнях В.Будкіна, І.Грабинського, А.Голікова, М.Дудченка, Д.Лук'яненка, Ю.Макогона, С.Макухи, В.Новицького, Ю.Пахомова, О.Рогача, М.Рубцової, А.Рум’янцева, С.Соколенка, А. Філіпенка, О.Шниркова та інших.
Проблеми зовнішньої торгівлі України, її порівняльних та конкурентних переваг, чинники розвитку експорту та шляхи нарощування конкурентоспроможного експортного потенціалу досліджуються у працях вітчизняних науковців В. Андрійчука, Л. Антонюк, Ю. Бендерського, О. Білоруса, З. Варналія, А. Гальчинського, В. Геєця, Б. Губського, М. Жука, Т. Кальченка, А. Кредісова, С. Кульпінського, В. Онищенка, А. Поручника, В. Рокочої, В. Савчука, В. Сіденка, А. Фліссака, О. Шнипка, Т. Щедріної та ін.
Разом з тим, у науковій літературі відсутня цілісна концепція ефективного експортоорієнтованого розвитку та обґрунтування необхідності його забезпечення в Україні. Малодослідженим залишається питання окреслення дієвих шляхів інтеграції України у світову економіку, визначення ефективної стратегії та тактики набуття нашою державою гідного місця у міжнародному поділі праці.
Метою даної курсової роботи є дослідження особливостей зовнішньоекономічної діяльності України.
Об’єктом дослідження виступає міжнародний поділ праці. Предметом дослідження – місце і роль України в міжнародному поділі праці.
Для досягнення мети роботи передбачається виконання наступних завдань:
узагальнити теоретичні положення щодо означення поняття „міжнародний поділ праці”, його типів та впливу на розвиток національних економік держав світу;
дослідити особливості міжнародної спеціалізації України на світовому ринку, товарно-галузеву структуру експорту-імпорту країни;
проаналізувати форми вивезення капіталу та міграції робочої сили з України та в Україну;
визначити перспективи розвитку України у міжнародній економічній системі.
Методами дослідження даної роботи стали: аналіз документів, аналіз наукової та навчальної літератури з цієї дисципліни, узагальнення та порівняння. Робота складається з чотирьох розділів, в яких послідовно досліджується питання формування сучасної системи міжнародних економічних зв’язків та місце України в цій системі.
Висновки
В умовах формування сучасної моделі міжнародного поділу праці (МПП), основу якої має становити якісно оновлена технологічна база виробництва, Україна повинна поступово, цілеспрямовано розв'язувати проблеми ефективної участі у МПП, використовуючи зовнішньоекономічні зв'язки для реалізації національних економічних інтересів.
Україна має як природні, історичні, так і техніко-економічні, соціально-економічні, організаційно-економічні основи для участі в МПП. Рівень розвитку продуктивних сил є одним з тих техніко-економічних чинників, які найбільше сприяють активній участі України у сучасному МПП. Видобуток залізної руди, вугілля, виробництво сталі, чавуну, мінеральних добрив, цементу, електроенергії, цукру, тракторів і металоріжучих верстатів становлять значний економічний потенціал нашої країни. За кількісними характеристиками і потужностями продуктивних сил Україна може бути гідним партнером у світових економічних зв'язках. Наявний науково-технічний потенціал дасть змогу Україні за сприятливих умов втримати передові позиції у світовій науці з цілого ряду науково-технічних напрямів і, найголовніше, провадити незалежну економічну політику на включення в систему світових господарських зв'язків.
У сучасному взаємозалежному світі розвиток соціально-економічних чинників МПП нівелює їхні відмінності в окремих національних господарствах, і цей факт дослідники пов'язують з формуванням однотипної за своїм соціально-економічним змістом системи світового господарства. Утверджуються ринкові методи господарювання, активізується державне регулювання певних напрямів розвитку економіки, виявляється соціальна спрямованість її тощо. Такі процеси зумовлюють, по-перше, подібність змісту економічних базисів більшості країн, що беруть участь у МПП; по-друге, природний поділ праці між країнами з урахуванням не тільки їхніх національних економічних інтересів, а й інтересів світового співтовариства в цілому.
Нерозвинутість ринкових відносин і форм господарювання в Україні посилює необхідність значного підвищення економічної культури населення та ділової етики підприємців, оволодіння принципово новою культурою ринку, високим професіоналізмом поряд з такими поняттями, як честь, достойність, порядність, які знадобляться Україні для визнання її розвинутими країнами як рівноправного партнера.
Особливості об'єктивних основ зовнішньоекономічних зв'язків України пояснюються насамперед тривалою відсутністю національної державності та можливості провадити незалежну економічну політику.
Найбільш дієвою і ефективною стратегією інтеграції України у світову економіку є поєднання структурної перебудови економіки з її орієнтацією на активне зростання експорту і диференціацію його потенціалу. Цього можна досягти шляхом загального поліпшення інвестиційного клімату й залучення інвестицій у відповідні галузі, створення механізму стимулювання експорту та формування життєздатних конкурентоспроможних експортних виробництв.
Як суб’єкт міжнародних економічних відносин Україна має свідомо входити до світової системи господарських зв’язків з метою якнайефективнішого використання усіх їхніх можливостей та підвищення рівня конкурентоспроможності.
-
Формування ринкової інфраструктури та її роль у функціонуванні ринку України
Вступ 3
Розділ 1. МАТЕРІАЛЬНА ОСНОВА ФОРМУВАННЯ ІНФРАСТРУКТУРИ РИНКУ 5
1.1. Суть, функції інфраструктури ринку та її суб’єкти 5
1.2. Елементи інфраструктури ринку. 9
Розділ 2. БІРЖІ ЯК ОСНОВНИЙ СТРУКТУРНИЙ ЕЛЕМЕНТ ІНФРАСТРУКТУРИ РИНКУ 17
2.1. Загальна характеристика бірж 17
2.2. Класифікація і особливості різних типів бірж 18
Розділ 3. РОЛЬ РИНКОВОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ У ФОРМУВАННІ РИНКУ УКРАЇНИ 26
3.1. Вплив біржових структур на розвиток українського ринку 26
3.2. Аналіз впливу біржових структур на ефективність ринку України та його перспективи 33
Висновки 37
Література 39
Вступ
Актуальність теми дослідження зумовлена важливістю впливу та ролі сучасної ринкової інфраструктури на ефективність ринкових перетворень, подальше зростання конкурентоспроможності товарів окремих галузей та національної економіки в цілому. Інфраструктура становить організаційний інструмент здійснення ринкового процесу і виконання функцій маркетингу.
Найбільш важливий механізм, що постійно діє на ринку – конкуренція, яка забезпечує умови для становлення та самореалізації господарюючих суб`єктів у сфері економіки шляхом розробки і вироблення конкурентоспроможних товарів і послуг.
Визначення вимог до розвитку та методів вдосконалення і регулювання інфраструктури товарного ринку дозволяє зробити процес функціонування останнього більш керованим та економічно вигідним, підвищити конкурентний рівень його учасників та конкурентоспроможність запропонованої продукції. В умовах переходу до ринкової системи господарювання значно зросла роль існуючої в країні дієвої і досконалої інфраструктури ринку, ефект функціонування якої проявляється в наданні виробникам і споживачам повного спектру послуг, які притаманні конкурентному середовищу та ринковій економіці. Це не лише підвищує актуальність питань, пов`язаних із визначенням вимог до окремих її інституцій, зокрема, товарного ринку, а й зумовлює необхідність постановки і реалізації нових завдань у сфері конкуренції виробників та їх товарів.
Дослідженню проблем інфраструктури ринку присвятили свої праці наступні сучасні українські науковці: В.Д. Базилевич, О.Л. Вальдрат, Ю.П. Воскобійник, Л.В. Гарарук, В.О. Гниляк, О.О. Голосов, В.П. Горьовий, І.Г. Гуров, О.Е. Кірієнко, О.В. Лактіонова, К.С. Марахов, М.І. Назарчук, І.В. Попова, Л.А. Прилуцька, Е.А. Рєпіна, О.М. Сохацька, І.О. Хромов, Р.Б. Шиханов та ін.
Хоча, як ми бачимо, останнім часом дослідженню ринкової інфраструктури надається значна увага вітчизняних науковців, проблема формування і розвитку окремих її ланок, зокрема, товарної інфраструктури, її впливу на конкурентоспроможність окремих товарів та фірм-продуцентів, які працюють в умовах конкурентного середовища, ще не стала предметом глибокого дослідження, а окремі теоретичні розробки мають фрагментарний характер.
Відсутність концептуально цілісної методологічної й методичної бази, недосконалість науково обґрунтованих рекомендацій і висновків з питань формування й розвитку інфраструктури товарних ринків та застосування адекватних методів в системі їх маркетингу зумовлює необхідність та актуальність дослідження даної проблеми для економіки України.
Метою даної роботи є аналіз проблем інфраструктури ринку та її вплив на формування ефективних ринкових відносин в Україні.
Об'єкт дослідження – інфраструктура ринку.
Предмет дослідження – роль та місце біржових структур в загальній системі формування ринку України.
На досягнення мети дослідження спрямовані наступні завдання:
1. Проаналізувати функції, складові частини інфраструктури сучасного українського ринку;
2. Узагальнити наявну інформацію та існуючи результати досліджень стосовно ролі та значення бірж у загальній структурі ринку;
3. Виявити залежність ефективності українського ринку від степені сформованості біржових структур.
Гіпотеза дослідження – сучасна мережа біржових структур в малій степені сприяє розвитку ринкових відносин в Україні.
Для реалізації мети, завдань дослідження та підтвердження гіпотези застосовані наступні методи: 1) аналіз наукової та статистичної літератури – законодавчих та нормативно-правових документів, що регламентують діяльність бірж в Україні, статистичних даних Державного комітету статистики України, наукових робіт в області економіки та ринкової сфери; 2) структурно-логічний та системний аналіз; метод графічного подання аналітичних даних.
Структурно робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури.
Висновки
Функціонування і дієздатність усіх елементів ринкової інфраструктури є важливою і необхідною умовою реальної ринкової трансформації економіки України. Розвиток цієї інфраструктури вимагає відповідного законодавства, юридичних гарантій, дійового механізму й матеріально-фінансового забезпечення. Становлення організованого ринку товарів і капіталів в Україні сьогодні, на жаль, гальмується, зокрема, тим, що більшість угод на прямий товарообмін і договорів поставок укладається безпосередньо агентами підприємств з постачання та збуту на регіональних ярмарках.
Світова практика показує, що у розвинених країнах інфраструктурі ринкових відносин притаманні багатоканальність реалізації продукції, широкий спектр сервісного обслуговування, розмаїття форм регулювання товарно-грошових відносин. До останніх належать біржі.
Біржа є універсальним надбанням розвитку товарного виробництва, і її діяльність не може замінити жоден адміністративний орган. Тому потрібно прискорити процес роздержавлення й приватизації, щоб поряд з іншими секторами з'явився потужний сектор кооперативного й акціонерного виробництва, виникли ринкові інститути, які сприятимуть вільному переливу капіталів та формуванню нового способу фінансування капіталовкладень за допомогою випуску в обіг цінних паперів. Для цього потрібно вдосконалення законодавчої і нормативної основи, підготовка висококваліфікованих кадрів, розгалуження комп'ютерної мережі, розвиток матеріально-технічної бази й системи зв'язку тощо.
Велике значення для функціонування ринку на Україні мають товарні біржі, діяльність яких ще мало помітна. Загальними рисами українських товарних бірж є невисока ділова активність, незначна кількість укладених угод, низький рівень ліквідності тощо. Тому товарні біржі ще не стали центрами ціноутворення, оптової торгівлі та формування переважної більшості господарських зв'язків, що можна оцінити як недостатній вплив на функціонування ринку в цілому.
Для широкої розбудови фондових бірж в Україні є всі необхідні передумови. Передусім це – значний надлишок вільних грошей у одних громадян та підприємств і водночас гостра нестача їх в інших, нагальна потреба ефективного переливу капіталу для здійснення структурних зрушень у суспільному відтворенні, необхідність швидкого подолання науково-технічного відставання, пошуки власної спеціалізації на світовому ринку тощо.
Питання розбудови ринку та входження економіки України у світове господарство, становлення конвертованості національної грошової одиниці сьогодні не можуть вирішуватися без валютної біржі. Лише валютна біржа здатна забезпечити вільне плавання курсів валют; без неї не можна подолати монополію Національного банку та Зовнішекономбанку. Функції валютної біржі могли б виконувати й незалежні комерційні банки, якби вони одержали право вільного ведення операцій з усіма валютами.
Таким чином, якщо оцінювати ринкове господарство України за діяльністю біржових структур, слід визнати, що воно ще знаходиться в недостатньо розвиненому стані або такому, що не відповідає умовам розвиненої економіки. На біржах України не відбувається вільного та конкурентоспроможного формування пропозицій, не існує достатніх фондів та резервів для забезпечення ефективної діяльності в умовах соціально-політичної та економічної нестабільності. Останні події впливу світової кризи на валютних і фондових ринках цілком підтвердили "недієздатність" українських банківських і біржових структур.
Можна сказати, що керівництво країни ще остерігається запустити у "автономне плавання" український ринок шляхом повного роздержавлення та передачі соціальних функцій ринковим, приватним структурам. Зробити таке сьогодні, це означає піддати величезному ризику всю наявну систему соціального захисту і підтримки населення, яка базується на суворому державному контролі за прибутком підприємств та здійсненні активної політику ціноутворення на ринку, домінуючому характеру якої приватні структури не в змозі іноді нічого протиставити.
Cгенерировано за 0.130618 секунд
|
Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів! На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету.
Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.
Від партнерів
загрузка...
|
|
|