Епітети у творі Федько Халамидник

 У нас Ви маєте можливість замовити матеріал за темою «Епітети у творі Федько Халамидник», або знайти вже готові матеріали, які містять певну інформацію за даним запитом

• Новаторство Володимира Винниченко у змалюванні дитячої психології
  
  Вступ Розділ І. Особливості поетики ранньої прози Володимира Винниченка Розділ ІІ. Засоби творення дитячих характерів у оповіданнях Володимира Винниченка “Федько-халамидник” та “Кумедія з Костем” Розділ ІІІ. Психологізм оповідання “Бабусин подарунок” Висновки Список використаної літератури >>>>
• Літературознавство Екзаменаційні білети шпори питання
  
  Білет №1 1. Метрична (квантитативна) система віршування. 2. Сюжет та його елементи. Білет №2 1. Силабо-тонічна система віршування. 2. Архаїзми, неологізми, варваризми. Білет №3 1. Тонічна та силабічна системи віршування. 2. Ода, елегія, послання, романс. Білет №4 1. Поняття про літературний напрям. 2.Анафора, епіфора, симплока, зіткнення, кільце. Білет №5 1. Епос як рід літератури. 2. Алегорія. Метонімія, синекдоха та її види. Білет №6 1. Драма як рід. 2. Сонет і онегінська строфа. Білет №7 1. Лірика як рід. 2. Сюжет і фабула літературного твору. Білет №8 1. Класицизм. Осноні риси. Творі принципи. 2. Порівняння та його види. Білет №9 1. Література українського барокко. Естетична цінність. 2. Способи римування. Білет №10. 1. Література як вид мистецтва. 2. Рима. Види рим. Білет №11. 1. Сентименталізм. 2. Епітети, їх види. Метафора. Білет №12 1. Романтизм. Суть, основні етапи розвитку. 1. Тропи, їх види, особливості. Білет №13 1. Аристотель про трагедію. 2. Ліричні відступи, вставні епізоди, монологи. Білет №14 1. Теорія літератури серед інших літературознавчих дисциплін. 2. Синтаксичні конструкції. Білет №15. 1. І.Франко «Із секретів поетичної творчості» та його ремінісценції у європейському класичному психоаналізі та архетиплології. 2. Види лірики. Білет №16. 1. Багатоманітність напрямів і течій у літературі ХХ ст. 2. Строфа та її види Білет №17. 1. Шеллінг – теоретик літератури. 2. Сюжет і композиція художнього твору. Білет №18. 1. Аристотель, Гегель, Белінський, Франко про родовий розподіл літератури. 2. Ода, елегія, послання, романс. Білет №19 1. Поняття літературного процесу. 2. Пейзаж. Його роль та функції в хужожньому творі. Білет №20. 1. Аристотель про мімезис і катарсис. 2. Тропи, їх види та особливості. Білет №21. 1. Основні тер етико-літературні положення «Лаокоону» Лесінга. 2. Художні паралелізми. Антитеза. Білет №22 1.Теорія класицизму в працях Горація «Послання до Пізонів» та Н.Буало «Мистецтво поетичне». 2. Види драми. Білет №23. 1. Засоби творення образів-характерів в художньому творі. 2. Дума, балада, історична пісня. Спільне та відмінне. Білет №24. 1. Історія розвитку роману. 2. Художня тематика та проблематика літературного твору. Білет№ 25 1. Комедія та її жанрові різновиди. 2. Пафос та його види. Білет №26 1. Жанрові різновиди епічних творів: роман, повість, оповідання, Білет №28. 1. Трагедія та історія її розвитку. 1. Жанрові різновиди роману. Білет №29. 1. Поняття про індивідуальний стиль письменника. 2. Синоніми, омоніми, антоніми. Білет №30 1. Поема та її жанрові різновиди. 2. Етапи розвитку реалізму >>>>
• Українська ментальність у творі Івана Нечуя-Левицького “Кайдашева сім я"
  
  Українська ментальність у творі Івана Нечуя-Левицького “Кайдашева сім я" >>>>
• Характеристика образу пана Журдена у творі "Міщанин- шляхтич"
  
  Характеристика образу пана Журдена у творі "Міщанин- шляхтич" >>>>
• Філософічність (актуальність) роману Дж. Свіфта Мандри Гуллівера
  
  ЗМІСТ ВСТУП 3 РОЗДІЛ І. АНГЛІЙСЬКА ПРОСВІТНИЦЬКА ЛІТЕРАТУРА І МІСЦЕ ТВОРЧОСТІ ДЖ. СВІФТА У НІЙ 7 1.1. Філософсько-естетичні засади літератури Просвітництва 7 1.2. Творчість Джонатана Свіфта в контексті англійської просвітницької літератури 19 РОЗДІЛ 2. УНІВЕРСАЛЬНІСТЬ ФІЛОСОФСЬКИХ ПРОБЛЕМ РОМАНУ ДЖ. СВІФТА "МАНДРИ ГУЛЛІВЕРА" 32 2.1. Філософські проблеми роману Свіфта крізь призму жанрово-композиційних особливостей 32 2.2. Філософські проблеми морального занепаду суспільства 41 2.3. Проблема протистояння цивілізації і природи як основна у творі 50 2.4. Острів Гуїгнгнмів – як альтернатива цивілізованому суспільству 62 ВИСНОВКИ 69 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 73 Мета роботи: розкрити універсальні філософські проблеми роману “Мандри Гуллівера” Дж. Свіфта . Поставлена в роботі мета конкретизується через вирішення таких завдань: 1. з’ясувати головні філософсько-естетичні засади доби Просвітництва; 2. визначити місце творчості Джонатана Свіфта в контексті англійської просвітницької літератури; 3. дослідити жанрово-композиційні особливості роману “Мандрів”; 4. розглянути філософські проблеми морального занепаду подані у творі; 5. охарактеризувати проблему протистояння цивілізації і природи як основну у творі; 6. розкрити альтернативу цивілізованому суспільству, дану Свіфтом у романі. Методи дослідження. Поставлені завдання у дипломній роботі досягаються за допомогою описового методу і методу зіставлення. Мета і завдання роботи зумовили таку її структуру: вступ, два розділи з підпунктами, висновки та список використаної літератури. В першому розділі визначаються філософсько-естетичні засади літератури Просвітництва та місце Дж. Свіфта і його твору в розвитку англійської літератури того часу. В другому розділі виділяються основні філософські проблеми роману та надається їх детальний аналіз з цитуванням >>>>
• "Зміст, проблематика і особливості композиції ""Божествєної комедії"" Данте"
  
  Вступ 2 1. Божественна комедія – підсумок поетичного шляху Данте 4 2. Створення та зміст поеми 7 3. Зображення пекла, чистилища та раю у творі Данте 9 4. Мораль „Божественної комедії” Данте 14 Висновки. Значення поеми Данте 16 Література 18 >>>>
• Відтворення емотивності художнього і публіцистичного тексту засобами мови перекладу (семантика стилістика)
  
  ВСТУП 3 Розділ 1. Загальні питання емотивності. 5 1.1. Визначення понять емоційність та емотивність 5 1.2. Емотивність тексту 9 Розділ 2. Засоби відтворення емотивності 21 2.1. Епітети 21 2.2. Метонімія 24 2.3. Метафора 25 Розділ 3. Практичні засади що до відтворення емотивності при перекладі. 29 3.1. Відтворення емотивності в текстах художнього стилю 29 3.1.1. Відтворення емотивності за допомогою епітетів 33 3.1.2. Відтворення емотивності за допомогою метонімії 36 3.1.3. Відтворення емотивності за допомогою метафори 38 3.2. Відтворення емотивності в публіцистичних текстах 39 3.2.1. Відтворення емотивності за допомогою епітетів 40 3.3.2. Відтворення емотивності за допомогою метонімії 42 3.2.3. Відтворення емотивності за допомогою метафори 44 3.3. Порівняльний аналіз відтворення емотивності в текстах різних стилів 47 ВИСНОВКИ 50 СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ 52-64 >>>>
• Соціальна утопія Томаса Мора
  
  Вступ 3 1. Теоретичні засади соціально-політичного вчення Т. Мора 5 1.1. Витоки та основні ідеї «Утопії» Т.Мора 5 1.2. Критичні погляди Томаса Мора на тогочасне суспільство 10 2. Соціальна і політична організація суспільства в «Утопії» т.мора 16 2.1. Антитиранічна позиція Т.Мора. 16 2.2. Організація суспільства в «Утопії» 19 Висновки 26 Список використаних джерел 29 Метою роботи є дослідження соціальних ідей Томаса Мора, викладених у його творі «Утопія». >>>>
• Символіка числа 9 у творі Данте Нове життя
  
  Зміст ВСТУП 3 1. Література кінця Середньовіччя і початку Нової ери 5 2. Данте – останній поет Середніх віків і перший поет Нового часу 11 2.1. Данте Аліг`єрі – видатний мислитель і поет Італії 11 2.2. „Нове життя” і поезія „нового солодкого стилю” 15 2.3. Символіка числа „дев`ять” в „Новому житті” Данте 18 3. Творчість Данте Аліг`єрі в українській культурі 26 ВИСНОВКИ 28 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 31 >>>>
• ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПОНЯТТЯ "ХУДОЖНЯ БІОГРАФІЯ"
  
  ЗМІСТ ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПОНЯТТЯ "ХУДОЖНЯ БІОГРАФІЯ" 5 1.1 Художня біографія: сутність поняття, зародження в українській літературі 5 1.2 Біографічний метод в літературі 8 РОЗДІЛ 2. ХУДОЖНЯ БІОГРАФІЯ У ТВОРЧОСТІ В. ПЕТРОВА (ДОМОНТОВИЧА) 13 2.1 Біографічне та автобіографічне у творічості В.Петрова 13 2.2 Художня біографія у творі "Романи Куліша" В. Петрова 19 ВИСНОВКИ 27 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 28 >>>>
• Християнська градація та твір Ніцше - Так казав Заратустра
  
  Вступ 2 Розділ 1. Загальна характеристика твору Ніцше з точи зору 4 1.1. Коротка біографічна довідка про Ніцше напередодні написання «Так казав Заратустра» та до заввершення твору. 4 1.2 Загальний аналіз твору Ф. Ніцше «Так казав Заратустра» 8 Розділ 2. «Так казав Заратустра» та проблема Бога 13 2.1. Релігійні особливості книги Ф. Ніцше «Так казав Заратустра» 13 2.2. Безбожжя філософії Ніцше 20 2.3. Роздуми про щастя у творі «Так казав Заратустра» з точки зору християнства 25 Висновок 32 Список використаної літератури: 33 >>>>
• Трагедія короля Ліра у творі Шекспіра
  
  ПЛАН ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. МІСЦЕ ТРАГЕДІЇ КОРОЛЬ ЛІР В СВІТОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ 7 1.1. Трагедії в творчому доробку Шекспіра 7 1.2. Історія створення п’єси 11 1.3. Проблематика твору 12 РОЗДІЛ 2. ОБРАЗНА СВОЄРІДНІСТЬ ТРАГЕДІЇ ШЕКСПІРА 17 2.1. Образ Короля Ліра 17 2.2. Ключова Роль молодшої доньки Корделії у трагедії 23 ВИСНОВОК 26 БІБЛІОГРАФІЯ 29 Новизна нашого дослідження полягає у аналізі твору з нового ракурсу, зокрема при розгляді образів трагедії. Мета роботи з’ясувати специфіку трагедії В.Шекспіра «Король Лір». Для досягнення поставленої мети необхідно розв’язати наступні завдання: - вивчити підґрунтя сюжету п’єси; - з’ясувати проблематику твору; - дослідити образну своєрідність трагедії. Мета і завдання роботи зумовили таку її структуру: робота складається з двох розділів, висновків та бібліографії, яка нараховує 24 назви. У першому розділі аналізується своєрідність трагедій в творчості Шекспіра, зокрема проблематика «Короля Ліра». Другий розділ присвячений дослідженню образів твору. >>>>
• Лексичні архаїзми та історизми в творах Г. Сінкевича
  
  ВСТУП 1 І. ТВІР Г.СЕНКЕВИЧА „КАМО ГРЯДЕШИ” ЯК ЛІТЕРАТУРНО-ІСТОРИЧНА ЦІННІСТЬ. 5 І.1. Поняття „лексичного архаїзму” та „історизму” в художніх творах 5 І.2. Загальна характеристика твору „Quo Vadis” Г.Сенкевича 15 І.3. Джерела вивчення проблеми використання лексичних застарілих слів в романі Г.Сенкевича „Камо грядеши”. 26 ІІ. ЛЕКСИЧНІ АРХАЇЗМІ РОМАНУ „QUO VADIS”, ЇХ ВЖИВАННЯ У РЕЧЕННЯХ 34 ІІ.1. Група слів, що означає частини обличчя та тіла людини 37 ІІ.2. Лексико-семантична група слів, що визначає людину за певною ознакою, її фізичний чи емоційний стан 41 ІІ.3. Група слів, пов'язаних зі сприйняттям смерті, явищ навколишнього світу та певної землі, що дана долею 45 ІІ.4. Лексико-семантична група слів, що означає певну дію чи мову 50 ІІІ. ВЖИВАННЯ ІСТОРИЗМІВ В ТВОРІ Г.СЕНКЕВИЧА „КАМО ГРЯДЕШИ”. 55 ІІІ.1. Лексико-семантична група слів, що означає посади, звання та належність до певного стану 55 ІІІ.2. Слова, що означають побутові поняття, одяг, будови та їх частини 63 ІІІ.3. Група слів, що означає військову лексику 74 ВИСНОВКИ 77 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 81 >>>>
• АНАЛІЗ ТВОРЧОСТІ М. КОЦЮБИНСЬКОГО. НОВЕЛА „ЛЯЛЕЧКА”
  
  ВСТУП 3 1. ЖИТТЄВИЙ ТА ТВОРЧИЙ ШЛЯХ МИХАЙЛА КОЦЮБИНСЬКОГО 4 2. „ЛЯЛЕЧКА” М.КОЦЮБИНСЬКОГО ЯК АНАЛІЗ ДУХОВНОГО ЖИТТЯ ЛЮДИНИ 7 3. ТЕМАТИЧНІ ОБРІЇ НОВЕЛИ „ЛЯЛЕЧКА” 10 4. ІДЕЙНА СПРЯМОВАНІСТЬ ТА ПРОБЛЕМАТИКА НОВЕЛИ 13 ВИСНОВКИ 15 ЛІТЕРАТУРА 16 ВСТУП Нас, сучасних вчителів, цікавить всі сторони життя, що стосуються наших колег минулих часів. Одним з джерел, з якого можна дізнатися про це, є літературні твори письменників того часу. Новела „Лялечка”, твір М.М.Коцюбинського, що написаний у 1901 році, розповідає про багато аспектів життєдіяльності простого вчителя сільської української школи. Яке було життя колеги, як вирішувалися проблеми професійної діяльності учителя – про все це розповідає цей твір. Автор описує внутрішні переживання своєї героїні на фоні реального вимальовування картин сільського життя. Для повноти характеристики героїв новели він використовує інші персонажі, які є типовими для тодішнього суспільства. Проблематика, ідейна спрямованість твору, його тематична насиченість свідчать про глибоке знання автором багатьох аспектів життя українців, про глибинні закони взаємовідносин людей. В нас є можливість співставити психологічні моменти особистого життя вчителя того часу з нашими проблемами, які мають місце у нас, сучасників ХХІ століття. ВИСНОВКИ Новела „Лялечка” є одним із показових літературних творів того часу. Вона свідчить про тенденцію письменників описувати та аналізувати психологічні колізії людського існування. Не зважаючи на поширення у той час серед населення імперської Росії ідей соціальної рівності та справедливості, в новелі „Лялечка” ми не знаходимо прагнення автора акцентувати увагу читачів на таких ідеях. Скоріш, навпаки, ідея народництва, піддається критиці і навіть певному сарказмові. Не прозвучала у творі ідея національного визволення України. Матеріал новели служить непоганим джерелом для оцінки та набуття уявлення про діяльність наших колег – вчителів далекого ХІХ століття, які працювали в українському селі. Їхні думки та проблеми в багато чому перекликаються з сучасними уявленнями про роботу викладачів. Сфера особистого та духовного життя є основним спільним елементом такого співставлення. Новела „Лялечка” – це твір про особисте життя самотньої, слабкої та нікому не потрібної жінки, яка в ході свого спілкування з людьми, вирішила шукати допомогу та захист у Бога. >>>>
• Питання війни і миру в романі “Гаргантюа і Пантагрюель” Франсуа Рабле
  
  План ВСТУП 3 1. ЯК СТВОРЮВАВСЯ "ГАРГАНТЮА І ПАНТАГРЮЭЛЬ"ФРАНСУА РАБЛЕ. 5 1.1. Передумови написання твору та джерело надхнення 5 1.2. Періодика та умови створення твору 6 2. ПИТАННЯ ВІЙНИ І МИРУ В “ГАРГАНТЮА І ПАНТАГРЮЕЛЬ” 10 2.1. Книга перша та друга 10 2.2. Третя і четверта книги 24 ВИСНОВОК 32 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: 34 Ціль роботи - позначивши не випадковість теми війни та миру у творі Рабле, простежити вплив цієї теми на протязі всього роману. Досягнення поставленої мети припускає постановку і рішення автором роботи наступних завдань: - розглянути основні етапи і джерела написання роману “Гаргантюа і Пантагрюель”; - надати короткий опис біографії Франсуа Рабле; - на основі тексту виділити моменти, які торкаються війни і миру в романі та надити їм характеристику. Джерела і література. Проблематика роботи визначила коло потрібних джерел. У центрі уваги текст М.М. Бахтіна "Творчість Франсуа Рабле і народна культура середньовіччя і Ренесансу", а також статті різних років, у яких творчості Франсуа Рабле та його роману приділяється значне місце. Велику цінність представляють ряд біографічних документів: Пуришев Б.И. Література епохи Відродження. Курс лекцій. – М.: «Вища школа», 1996., Пинський Л.Е. Реалізм епохи Відродження. - М., 1961., Фрейденберг О. «Поетика сюжету и жанру» . – М., 1936., Фохт Ю. Рабле, його життя і творчість. – М., 1914. та інші. А також дві роботи іноземних письменників в перекладі деяких місць: Boulanger Jacques, Rabelais a travers les ages. - Paris, le Divan, 1923., Sainean Lazar, L'influence et la reputation de Rabelais (Interpretes, lecteurs et imitateurs). - Paris, J.Gamber, 1930. Мета і завдання роботи зумовили таку структуру: Структурно робота поділяється на вступ; перший розділ, у якому подається біографія Франсуа Рабле та етапи написання ним роману; другий розділ, в якому детально надається характеристика питанням війни та миру в романі, посилаючись на зміст твору; висновків, в яких підводяться підсумки і формулюються основні висновки дослідження; використаних джерел. Методологія дослідження. В основу дослідження покладений принцип історизму, - підхід, що припускає вивчення всякого історичного явища в розвитку, конкретно - історичній обумовленості й індивідуальності, У роботі також використовувалися історико - типологічний і порівняльно - історичний методи дослідження. Новизна і практична значимість дослідження. У курсовій роботі представлений вперше невеликий але конкретний і детальний розгляд теми війни і миру в романі “Гаргантюа і Пантагрюель”. >>>>
• Зарубіжна література
  
  1. Основні напрями європейського модернізму, їх естетичні програми і представники 3 2. Філософсько-естетична думка кінця XIX - початку XX ст. і художня практика модернізму. 4 3.Творчість Ш.Бодлера – предтечі французького символізму 5 4. Криза культури і французька поезія символізму 6 У Франції найвідомішими предствниками символізму були П.Верлен, А.Рембо, С.Малларме 5. Творчість Поля Верлена 6 5. Творчість Поля Верлена 7 6. Трагедія життя і творчості А.Рембо 8 7.Аналіз поезій А.Рембо «П‘яний корабель», «Голосні» 9 8. Символістська драма, її ознаки і художні знахідки (Г.Гауптман, М.Метерлінк) 10 9. Натуралізм як літературний напрям і творчий метод 11 10. Творчість Е.Золя у контектсі натуралізму 12 11. Проблематика і художні особливості роману Е.Золя «Жерміналь» 13 12. Новаторство Е.Золя в жанрі роману 14 13.Роман Мопассана «Милий друг» («Життя»): проблематика, художні особливості 15 14.Новелістика Мопассана. Тематичні групи новел 16 15. Характерні риси «нової драми» 17 16. Художній метод драматургії Г.Ібсена 18 17. Поєднання неоромантичної і реалістичної естетики в драмі Г.Ібсена «Пер Гюнт». Особливості інтерпретації фаустіанівських мотивів у драмі. 19 17. Поєднання неоромантичної і реалістичної естетики в драмі Г.Ібсена «Пер Гюнт». Особливості інтерпретації фаустіанівських мотивів у драмі. 19 18.Проблематика і художні особливості драми Г.Ібсена «Ляльковий дім» 20 18.Проблематика і художні особливості драми Г.Ібсена «Ляльковий дім» 20 19. М.Метерлінк: від «драми мовчання» до симолістської драми. Драма-феєрія «Синій птах»: проблематика, поетика, особливості жанру 21 20. Драматургія Г.Гауптмана 22 21. Проблематика новелістики Т.Манна 23 22. «Смерть у Венеції» Т.Манна як модереністська новела 24 23. Американський неоромантизм та його види 25 24. Неоромантичні тенденції роману «Пригоди Тома Соєра..» М.Твена 26 25. Автобіагрофічні риси роману Джека Лондона «Мартін Іден». Розкриття в романі теми митця і містецтва в сучасному суспільстві 27 26.Проблематикк та поетика роману Джека Лондона «Морський вовк» 28 27.Американський імпресіонізм. особливості творчості Г.Джеймса 29 28. Тематичний діапазон новел О‘Генрі 30 29. «Нова драма» Б.Шоу 31 30. Зміст та проблематика драми Б.Шоу «Дім, де розбиваються сердця» 32 31. Інтерпретація античного міфу в драмі Б.Шоу «Пігмаліон» 33 32. Трансформація традицій реалізму в прозі Т.Харді 34 33. Англійський неоромантизм, його особливості 35 34.Пошуки нового героя в пригодницько-психологічній англійській прозі порубіжжя (Стівенсон, Конан Дойль, Конрад) 36 35. Тема двійництва у творі Л.Стівенсона «Дивна історія доктора Джекіля і містера Хайда» 37 36. Розвиток традицій детективної новели у творчості К.Дойля 38 36. Розвиток традицій детективної новели у творчості К.Дойля 38 37. Синтез психологічного аналізу та пригодницького сюжету в прозі Д.Конрада 39 38. Специфіка розкриття теми науково-технічного прогресу і долі вченого в буржуазному суспільстві у творчості Г.Уельса 40 39. Аналіз роману «Коли сплячий прокинеться» Г.Уелса 41 39. Аналіз роману «Коли сплячий прокинеться» Г.Уелса 41 40. Естетизм О.Уальда 42 41.Роман О,Уайльда «Портрет Доріана Грея». Проблемати та поетика твору 43 42. Поезія Р.Кіплінга: проблематика, поетика, специфіка ліричного героя 44 43. Творчість С.Лагерльоф: загальний огляд 45 44.Анімалістична тема в творчості Р.Кіплінга 46 45. Імпресіонізм. Його характерні риси 47 46. Роман К.Гамсуна «Голод» з позиції імпресіонізму 48 46. Роман К.Гамсуна «Голод» з позиції імпресіонізму 48 47. Творчість Дж.Джойса 49 48. Роман Дж.Джойса «Уілісс» як зразок модерністичного роману 50 49. Російська поезія «срібного віку» 51 50. Провідні мотиви поезії російських символістів 52 >>>>
• Контрольна робота з української літератури 5
  
  1.Валер'ян Підмогильний. 3 1) Зразок урбаністичної прози "Місто": провідні проблеми, художні ідеї, складність і неоднозначність образу головного героя. 3 2) Теорія літератури. Екзистенціалізм. 3 2. Юрій Яновський: 4 1) Жанрова своєрідність роману у новелах «Вершники», особливості сюжету, композиції, центральні персонажі, ідейний зміст, художня мова. 4 2) "Майстер корабля" - новаторський характер твору; сюжетна інтрига, символічність образів, умовність зображення АБО (твір на вибір) «Чотири шаблі» художнє новаторство роману, романтичний характер творчості. 5 3.Микола Куліш: 5 1) «Мина Мазайло» - жанр, тема, проблематика, сюжет, композиція, персонажі, ідейний зміст; засоби творення комічного. 5 2) «Патетична соната» - жанр, тема, проблематика, сюжет, композиція, персонажі, ідейний зміст. 6 3) Теорія літератури: жанрові різновиди драми: трагедія, комедія, власне драма, трагікомедія. 6 4. Іван Кочерга: 7 1) «Свіччине весілля» - жанр, тема, сюжет; історична основа і художній домисел; групування персонажів, засоби створення історичного колориту; особливості композиції. 7 2) «Ярослав Мудрий» - жанр, тема, сюжет, образ Ярослава, його роль у композиції та ідейно-художньому змісті твору. Образи Журейка, Милуші, Микити. 8 3) Теорія літератури: драматична поема як жанр ліро-драми. 8 5. Олександр Довженко: 8 1) «Зачарована Десна» - жанр, сюжет, образ оповідача; автобіографічність; романтизм оповіді та реалізм побутових деталей. 8 2) «Україна в огні» - жанр, тема, особливості сюжетно-композиційних вирішень, ідейно-художній зміст. Образ-символ долі України (Христя). Політичні звинувачення автора. 9 3) «Щоденник» - характер записів, їх роль як матеріалу для творів і як документа доби. 9 6. Юрій Клен: 10 1) «Сковорода» - жанр, образ мандрівного поета і філософа, художня ідея, мова твору. 10 2) «Беатріче» - велич кохання, духовної краси та чистоти. 11 3) «Терцини» - Осуд злочинств тоталітарного режиму в Україні. 11 7. Євген Маланюк: 12 1) «Невичерпальність» - образи України і «малоросійства», трагізм обставин і віра в непереможність народного духу, провідні мотиви; 12 2) «Біографія» - формування характеру і переконань митця-патріота. 12 3) «Шевченко» - своєрідне бачення центрального образу у вірші; роль антитези. 13 8. Улас Самчук: 13 1) «Марія» - жанр, тематика, проблематика, сюжет і композиція, центральні персонажі та їх характеристика; Біблійні образи і мотиви, їх роль; індивідуальне й типове, національне, конкретно-історичне та загальнолюдське у творі. 13 2) Роман-трилогія "Волинь" - епопея життя українського народу XX ст.; риси роману-хроніки (оглядове). 14 9. Микола Бажан: 15 1) "Політ крізь бурю" - сюжет, проблематика, ідеологічна клішованість; ідеї патріотизму та засудження "культу особи"; образ головної героїні; морально-етичні колізії. 15 2) "Данило Галицький" (оглядове). 15 3) Теорія літератури. Необароко. 16 10. Іван Багряний: 16 1)«Сад Гетсиманський» - жанр, тематика і проблематика, автобіографічна основа, центральні персонажі, засоби психологізму, індивідуалізації і типізації, ідейний зміст. 16 2) "Тигролови" своєрідність романної форми; жанрові особливості, тематика і проблематика, характеристика образів; своєрідність романтичної форми. 16 3) Роман "Людина біжить над прірвою" - доля людини в антисвіті війни (оглядово). 18 4) Теорія літератури. Пригодницький роман 18 11. Василь Барка: 19 «Жовтий князь» - відтворення картин голодомору 1933 p., геноциду щодо українців; життєва основа (особистий досвід автора, його рідних і земляків); Сюжет, центральні персонажі, їх групування, засоби психологізму, контрастування, типізації та індивідуалізації, роль художніх деталей, ідейний зміст. 19 12. Олег Ольжич: 20 1) Аналіз поетичних творів «Воно зросло з шукання і розпуки...», «Гали» - образ ліричного героя; висока культура та самобутність образного мислення. 20 2) Огляд поетичних збірок «Рінь», «Вежі», «Підзамча». 20 13.Олена Теліга. 21 Романтичне звучання поезії; продовження традицій Лесі Українки; поєднання ліричної ніжності й твердості переконань у віршах: «Чоловікові» «Літо», «Мужчинам», «Вечірня пісня». 21 Список літератури 22 >>>>
• «Бондарівна» Івана Карпенка-Карого
  
  Вступ. П`єса “Бондарівна” була написана у 1884 році видатним українським драматургом Іваном Карповичем Тобілевичем (сценічний та літературний псевдонім – Іван Карпенко-Карий). Це був період бурхливого розвитку українського театру. На Україні існувало декілька професійних театральних труп, в яких грали українські актори, й причому тематика їх постанов була також суто українською (“Наталка-полтавка”, “Москаль-чарівник”, “Кум-мірошник” і т.п.). Публіка на Україні дуже схвально оцінювала українські вистави: вони були яскравими, включали до себе багато народних пісень та танців. Герої цих творів були дотепні, винахідливі, багаті на внутрішню красоту люди. Але наприкінці ХІХ століття український театр став потребувати написання нових творів для сцени, тому що деякі популярні твори українських драматургів ішли на сцені більш як 50 років. Іван Карпенко-Карий був одним із тих авторів, які значно збагатили репертуар української сцени, наповнили драматичні твори новим соціальним змістом. За словами І.Франка, “він був одним із батьків новочасного українського театру, визначним артистом та при тім великим драматургом, якому рівного не має наша література та якому щодо ширини і багатства творчості, артистичного викінчення і глибокого продумання тем, бистрої обсервації життя та ясного і широкого світогляду не дорівнює ані один із сучасних драматургів те тільки Росії, але й інших слов`янських народів”. П`єса “Бондарівна” була найулюбленішим твором Карпенка-Карого. Вона різко відрізняється від інших його драм і у творчості письменника займає окреме місце. Не дуже щаслива була сценічна доля п`єси: незважаючи на успіх при перших виставах (1885), “Бондарівна” потроху зійшла з театральної сцени – життя кінця ХІХ століття вимагало вже не “романтичних казок”, а творів, що глибоко аналізували стан суспільства, наштовхували глядача на вирішення питання “Що робити?”. Надана робота розповідає про умови та обставини створення Іваном Карпенком-Карим “Бондарівни”, особливості цього твору та значення п`єси в театральному процесі того часу. Висновки. Драма “Бондарівна” має глибокий соціальний та національно-визвольний зміст. Вона яскраво, на базі значного фольклорного матеріалу, відображає реальні історичні події в українському селі XVII століття. Теми, які знайшли в ній своє відображення близькі та зрозумілі сучасним українським читачам. Проблеми, що підняв письменник, є актуальними і в наш час та потребують свого подальшого вирішення. Відношення до себе та долі України таких героїв п`єси, як Бондар, Тарас, Тетяна, викликають повагу та надають зразок для наслідування всіма справжніми українцями. Разом з тим, виходячи з аналізу твору, який має місце у цій роботі, можна пояснити деяку “холодність” колишньої театральної публіки до вистав “Бондарівни”. На мою думку, п`єса написана в кращих традиціях романтизму. По-перше, в ній використаний оригінальний фольклорний матеріал, історична бувальщина героїчного минулого свого народу – чудова українська пісня про Бондарівну, яка вже сама по собі містить елементи поетизації, “романтизації” життя простої, але дуже вродливої дівчини. По-друге, у своєму творі І.Карпенку-Карому вдалося опоетизувати не тільки саму Бондарівну, але й середовище, що оточує дівчину. При цьому, цілком природно, не акцентувалась увага читача на інших сторонах буття колишнього українського села, які є вже не такі привабливими для ока читача. Це і міжособистісні відносини людей, які часом були дуже далекі від ідеалу, навіть, у такому героїчному столітті як XVII ст., це і багато просто негативних побутових явищ, які, безперечно, мали місце в той нелегкий час. Але, час романтизму на момент виходу п`єси у світ пройшов. Дійсність вимагала від письменників не пригладженого, а реального відображення життя як простого народу, так і його верхівки. Це був час революційних демократів, які взяли курс на корінне перетворення існуючого суспільства. Поява красивої казки, якою була “Бондарівна”, може й викликала ненависть до злодіїв-поляків, але не відповідала на багато запитань, які ставило людям ХІХ століття. Українські танки, пісні, яскраві національні костюми в значному ступені прикрашали театральне дійство, Разом із тим, ці прикраси як би натякали на те, що положення простого народу в ті часи не було важким. Це йшло всупереч думці тодішнього суспільства про те, що положення народу завжди було важким і, саме зараз прийшов час, нарешті, йому допомогти ціною революційних перетворень. Мила, ніжна “Бондарівна” вступила в певний конфлікт з реальним станом справ у громадянському суспільстві того часу. Можливо, ті високі ідеали Любові, Честі, Обов`язку, якими проникнута ця п`єса, знайдуть відгук у душах людей сучасного покоління? Хто знає. Але всепоглинаючий прагматизм нашого часу дає мало надії на те, що молодь ХХІ століття віддасть перевагу Бондарівні на користь сучасним героям – безжалісним суперменам та багатіям. >>>>
• П’єса «Бондарівна» Івана Карпенка-Карого
  
  Вступ. 3 1. Обставини створення п`єси. “Бондарівна” – початок творчого шляху Івана Карпенка-Карого. 4 2. Особливості будови п`єси, її сюжетної лінії та характеристик героїв. 7 3. Ідеї та проблеми п'єси 10 Висновки. 14 Список використаної літератури 16 Вступ П`єса “Бондарівна” була написана у 1884 році видатним українським драматургом Іваном Карповичем Тобілевичем (сценічний та літературний псевдонім – Іван Карпенко-Карий). Це був період бурхливого розвитку українського театру. На Україні існувало декілька професійних театральних труп, в яких грали українські актори, й причому тематика їх постанов була також суто українською (“Наталка-полтавка”, “Москаль-чарівник”, “Кум-мірошник” і т.п.). Публіка на Україні дуже схвально оцінювала українські вистави: вони були яскравими, включали до себе багато народних пісень та танців. Герої цих творів були дотепні, винахідливі, багаті на внутрішню красоту люди. Але наприкінці ХІХ століття український театр став потребувати написання нових творів для сцени, тому що деякі популярні твори українських драматургів ішли на сцені більш як 50 років. Іван Карпенко-Карий був одним із тих авторів, які значно збагатили репертуар української сцени, наповнили драматичні твори новим соціальним змістом. За словами І.Франка, “він був одним із батьків новочасного українського театру, визначним артистом та при тім великим драматургом, якому рівного не має наша література та якому щодо ширини і багатства творчості, артистичного викінчення і глибокого продумання тем, бистрої обсервації життя та ясного і широкого світогляду не дорівнює ані один із сучасних драматургів те тільки Росії, але й інших слов`янських народів”. П`єса “Бондарівна” була найулюбленішим твором Карпенка-Карого. Вона різко відрізняється від інших його драм і у творчості письменника займає окреме місце. Не дуже щаслива була сценічна доля п`єси: незважаючи на успіх при перших виставах (1885), “Бондарівна” потроху зійшла з театральної сцени – життя кінця ХІХ століття вимагало вже не “романтичних казок”, а творів, що глибоко аналізували стан суспільства, наштовхували глядача на вирішення питання “Що робити?”. Надана робота розповідає про умови та обставини створення Іваном Карпенком-Карим “Бондарівни”, особливості цього твору та значення п`єси в театральному процесі того часу. Висновки Драма “Бондарівна” має глибокий соціальний та національно-визвольний зміст. Вона яскраво, на базі значного фольклорного матеріалу, відображає реальні історичні події в українському селі XVII століття. Теми, які знайшли в ній своє відображення близькі та зрозумілі сучасним українським читачам. Проблеми, що підняв письменник, є актуальними і в наш час та потребують свого подальшого вирішення. Відношення до себе та долі України таких героїв п`єси, як Бондар, Тарас, Тетяна, викликають повагу та надають зразок для наслідування всіма справжніми українцями. Разом з тим, виходячи з аналізу твору, який має місце у цій роботі, можна пояснити деяку “холодність” колишньої театральної публіки до вистав “Бондарівни”. На мою думку, п`єса написана в кращих традиціях романтизму. По-перше, в ній використаний оригінальний фольклорний матеріал, історична бувальщина героїчного минулого свого народу – чудова українська пісня про Бондарівну, яка вже сама по собі містить елементи поетизації, “романтизації” життя простої, але дуже вродливої дівчини. По-друге, у своєму творі І.Карпенку-Карому вдалося опоетизувати не тільки саму Бондарівну, але й середовище, що оточує дівчину. При цьому, цілком природно, не акцентувалась увага читача на інших сторонах буття колишнього українського села, які є вже не такі привабливими для ока читача. Це і міжособистісні відносини людей, які часом були дуже далекі від ідеалу, навіть, у такому героїчному столітті як XVII ст., це і багато просто негативних побутових явищ, які, безперечно, мали місце в той нелегкий час. Але, час романтизму на момент виходу п`єси у світ пройшов. Дійсність вимагала від письменників не пригладженого, а реального відображення життя як простого народу, так і його верхівки. Це був час революційних демократів, які взяли курс на корінне перетворення існуючого суспільства. Поява красивої казки, якою була “Бондарівна”, може й викликала ненависть до злодіїв-поляків, але не відповідала на багато запитань, які ставило людям ХІХ століття. Українські танки, пісні, яскраві національні костюми в значному ступені прикрашали театральне дійство, Разом із тим, ці прикраси як би натякали на те, що положення простого народу в ті часи не було важким. Це йшло всупереч думці тодішнього суспільства про те, що положення народу завжди було важким і, саме зараз прийшов час, нарешті, йому допомогти ціною революційних перетворень. Мила, ніжна “Бондарівна” вступила в певний конфлікт з реальним станом справ у громадянському суспільстві того часу. Можливо, ті високі ідеали Любові, Честі, Обов`язку, якими проникнута ця п`єса, знайдуть відгук у душах людей сучасного покоління? Хто знає. Але всепоглинаючий прагматизм нашого часу дає мало надії на те, що молодь ХХІ століття віддасть перевагу Бондарівні на користь сучасним героям – безжалісним суперменам та багатіям. >>>>
• обгрунтуйте актуальність творчості Т Шевченка періоду Трьох літ в 21 ст
  
  ВСТУП 3 РОЗДІЛ І. ОСОБЛИВОСТІ АВТОРСЬКОГО СТИЛЮ Т.Г. ШЕВЧЕНКА 6 1. Життєвий шлях великого кобзаря 6 1.2. Особливості поетичного стилю Т.Г. Шевченка та їх видозміна відповідно до трьох етапів творчості 8 1.2.1. Особливості першого етапу творчості Т.Г. Шевченка 9 1.2.2. Провідні мотиви та образи періоду «трьох літ» 11 1.2.3. Специфіка третього періоду творчості митця 13 РОЗДІЛ ІІ. ПОЕТИЧНА ТВОРЧІСТЬ Т.Г. ШЕВЧЕНКА ПЕРІОДУ ТРЬОХ ЛІТ 2.1. Жанрова специфіка творчості періоду трьох літ. Головні теми та образи творів 17 2.2. Літературознавчий аналіз творчості Т.Г.Шевченка 1843-45 рр. 22 2.3. Роль творчості періоду трьох літ Т.Г. Шевченка у становленні української культури та її актуальність у ХХІ ст. 26 ВИСНОВКИ 35 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 38 ВСТУП Тарас Шевченко став співцем свободи Українського народу. Усе життя він присвятив реалізації своєї найбільшої мрії - пробудити волелюбний дух українців, щоб побачити рідну землю вільною. За час, що минув, український народ переживав періоди, коли свобода та незалежність ставали майже реальністю, і такі, коли ця споконвічна мрія здавалася нездійсненною. Було немало трагічних сторінок, але було і те, що дозволило сформуватися сучасній українській нації, здатній відстоювати оспівані Т.Шевченком ідеали. З 1991 року ми ведемо відлік існування нової Незалежної України. Але, мабуть, лише у минулому році світ ледь не вперше зрозумів Україну та українців насправді. Це багатомільйонна держава, яка поділяє зрозумілі нам усім загальноєвропейські ідеали та цінності, прагнення до свободи і демократії. Останні події в Україні відкрили нові перспективи для нашої країни і для розвитку її відносин з оточуючим світом. Сьогодні ми з повним правом можемо говорити, що українці реалізували мрію великого українського поета Т.Шевченка і створили не тільки незалежну, але і вільну Україну. Вільну від страху, невпевненості у своїх силах і своєму майбутньому. Вільну, бо здатну відстоювати своє право обирати власну долю і захищати свій вибір. Тарас Шевченко – центральна постать українського літературного процесу XIX ст. Його творчість мала вирішальне значення в становленні й розвитку нової української літератури, утвердивши в ній загальнолюдські демократичні цінності та піднісши її до рівня передових літератур світу. У своїй поезії Шевченко звернувся до тем, які до нього в українській літературі ще не порушувалися або порушувалися надто несміливо й обмежено. Шевченко став новатором у пошуках нових художніх форм та засобів, у виробленні та утвердженні нового художнього мислення. Своєю творчістю Т.Шевченко завершив процес формування української літературної мови, здійснивши її синтез із живою народною мовою і збагативши виражальні можливості українського художнього слова. Актуальність теми дослідження. Сучасна духовна ситуація в Україні і в світі характеризується глибинними зрушеннями, які мають прояв на різних рівнях суспільного буття і свідомості. Одну з ключових ролей у цих змінах відіграє відродження національної культури, у тому числі її науково-теоретичний аналіз і філософська рефлексія. Головною метою філософського українознавства є дослідження сутнісних підвалин української культури, її специфіки та місця серед інших національних культур, а одним з його головних предметів стає творчість українських митців, у якій набули конкретного виразу й чіткої кристалізації специфічні риси національного світобачення. В українській культурі серед великого кола митців, які найбільш яскраво й органічно виразили національний образ світу, головне місце належить Тарасові Шевченку, особливо його поетичній творчості, що набула функції своєрідної “Євангелії українців” – тобто метатексту, у якому засобами художньої символіки опредметнено основні смисли, цінності, цілі й завдання життя українського народу в його минулому, сучасному й майбутньому. Цей метатекст є не тільки скарбницею колективної пам’яті, але й набуває програмового характеру: він визначає й визначатиме сам спосіб бачення колективною національною свідомістю тих чи інших явищ історичного, соціально-політичного, культурного й морального буття української нації. Поетична творчість Т.Шевченка не просто несе в собі потенціал певних смислів, цінностей, цілей тощо, але й транслює специфічний спосіб світобачення й відповідний національний образ світу, що складає їхнє підґрунтя. Саме специфічність національного образу світу є головною передумовою спадкоємності в національній культурі, можливості сприйняття й відновлення традиції, а тим самим і одну з головних передумов національної ідентичності і життєвих сил народу. З іншого боку, національний образ світу акумулює у собі досвід змін і модернізацій у культурі народу, зокрема, тих, що постали внаслідок творчих зусиль його видатних митців. Найбільш репрезентативний прояв національного образу світу відбувається в типових художньо-поетичних образах, створених митцями-класиками, адже смисл художньої творчості саме в тому і полягає, щоб якнайяскравіше і якнайглибше виявити своєрідність і глибину народного життя, що у повсякденні може залишатися прихованою і непомітною. Об’єктом дослідження є життєвий і творчий шлях Т.Г. Шевченка. Предмет аналізу – поетична творчість Т.Г. Шевченка періоду трьох літ. Мета роботи полягає у виявленні та характеристиці особливостей поетичної творчості Т.Г. Шевченка періоду трьох літ та визначення її актуальності і ХХІ ст. Досягнення поставленої мети вимагає вирішення конкретних завдань: 1) описати життєвий шлях великого кобзаря та виявити його вплив на творчість видатного поета; 2) ідентифікувати особливості поетичного стилю Т.Г. Шевченка та їх видозміну відповідно до трьох етапів його творчості; 3) охарактеризувати жанрову специфіку творчості періоду трьох літ; 4) проаналізувати теми та образи творів періоду трьох літ; 5) провести літературознавчий аналіз творчості Т.Г. Шевченка 1843-45 рр; 6) дослідити роль творчості періоду трьох літ Т.Г. Шевченка у становленні української культури та визначити її актуальність у ХХІ ст. Структура виконаного дослідження обумовлена його метою та завданнями і складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків та списку використаної літератури. ВИСНОВКИ У духовній історії України Шевченко посів і досі беззастережно посідає виняткове місце. Значення його творчої спадщини для української культури важко переоцінити. Його «Кобзар» започаткував новий етап у розвитку української літератури і мови, а його живописна і граверська творчість стала визначним явищем не тільки українського, а й світового мистецтва. Поезія Шевченка, при всьому зв'язку з усною народною творчістю, попередньою українською та європейською літературами, була явищем наскрізь оригінальним і новаторським. Літературознавець О. Білецький, редактор академічних видань творів Шевченка, справедливо підкреслив у нього особливий тип художнього пізнання, не повторений ніким і не повторюючий нікого у всій історії світової літератури. Творчість великого поета внесла в українську літературу незнане багатство тем, жанрів і формальних особливостей. Вивівши українську літературу на шляхи, якими йшов розвиток великих європейських літератур, Шевченко надав їй загальноєвропейського, а разом з тим і світового значення. Поєднавши у своїх поетичних творах живу розмовну мову з словесно-виразовими засобами книжної мови, Шевченко підніс українську літературну мову на новий, якісно вищий ступінь. У поетичних творах Шевченкова українська мова набула незвичайного багатства барв та відтінків, а також можливостей передачі не тільки найтонших настроїв, почуттів і думок, а й глибоких філософських та політично-суспільних узагальнень. Широко користуючись лексикою різних галузей науки й мистецтва, Шевченко заклав основи термінологізації української лексики, підносячи цим самим українську літературну мову до рівня найрозвиненіших мов світу. Провідним мотивом творчості Шевченка, що пронизує також весь його життєвий шлях, була самовіддана любов до України і нерозривно пов'язана з нею ненависть до всіх її гнобителів. Його революційний заклик «… вставайте, кайдани порвіте і вражою злою кров'ю волю окропіте» був зовсім новим словом не лише в українській літературі. У розвитку національної і соціальної самосвідомості українського народу творчість Шевченка відіграла величезну роль. По-новому звучать мотиви революційної боротьби у творах Шевченка періоду «Трьох літ» (1843-1845). Провівши 8 місяців в Україні, Шевченко зрозумів своє історичне завдання і свій обов'язок перед батьківщиною як прямий шлях безкомпромісної революційної боротьби. Перехід Шевченка до нового періоду літературної діяльності позначився в поемах «Розрита могила» (1843), «Чигрине, Чигрине» (1844) і «Сон» (1844). Поет написав ці твори під безпосереднім враженням від тогочасної дійсності в Україні. У сатиричному творі «Сон» («У всякого своя доля») автор з їдким сарказмом змалював свавілля та жорстокість російського царату і закликав до знищення цієї деспотичної системи. Поема «Сон» уважається одним з найвизначніших взірців світової сатири. Вона має чимало спільних типологічних рис з поемами «Дзяди» А. Міцкевича, «Німеччина. Зимова казка» Г. Гайне та частиною «Божественної комедії» Данте «Пекло». Сатиричні ознаки також помітні в політичних поемах Шевченка «Великий льох», «Кавказ», «І мертвим, і живим…» та вірші «Холодний Яр» (усі 1845). У поемі-містерії «Великий льох», що складається з трьох частин («Три душі», «Три ворони», «Три лірники») й епілогу («Стоїть в селі Суботові»), Шевченко втілив свої роздуми про історичну долю України в алегоричних образах, що зазнали в літературознавстві особливо тенденційної інтерпретації (Шевченкова наскрізь негативна оцінка Переяславської угоди різко суперечить так званим «Тезам про 300-річчя возз'єднання України з Росією»). У творі «Кавказ», що поєднує жанрові ознаки лірично-сатиричної поеми, політичної медитації та героїчної оди, Шевченко із сарказмом виступив проти гнобительської політики царської Росії і закликав пригноблені народи до революційної боротьби. Ця поема Шевченка мала значний вплив на розвиток самосвідомості не тільки в Україні. Шевченкове послання «І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм…» – вдумливий поетичний аналіз тогочасного суспільно-політичного і національно-культурного життя в Україні, що мала служити дороговказом на шляху національного, соціального і культурного відродження українського народу. У поезії «Холодний Яр» Шевченко відкинув негативний погляд історика А. Скальковського на гайдамацький рух і, назвавши Миколу І «лютим Нероном», гостро картав ту частину українського панства, що покірно плазувала перед російським царатом. У грудні 1845 Шевченко написав цикл віршів під назвою «Давидові псалми» – перша його спроба переспіву й осучаснення біблійних текстів. Уміло зашифрованою формою псалмів поет засуджував тогочасний лад, надаючи старозавітним текстам зрозумілу для читача політичну спрямованість. У вірші «Три літа», що дав назву альбомній збірці автографів поета, Шевченко змальовує процес свого «прозрівання» і говорить про зміни, які сталися за цей час у його світогляді й творчості. Характерним для нового періоду творчості Шевченка є також вірш «Минають дні, минають ночі». У ньому поет пристрасно засуджує суспільну бездіяльність і пасивність та закликає до дії й боротьби. Цикл «Три літа» завершується «Заповітом», одним з найдосконаліших зразків світової політичної лірики. Серед творів періоду «Трьох літ» на історичні теми особливе місце посідає поема «Іван Гус» («Єретик»), написана восени 1845 з поетичною присвятою П. Шафарикові. Поєднуючи історичний сюжет (засудження і спалення чеського реформатора Гуса в Констанці 1415 року) з дійсністю свого часу, Шевченко створив поему, яка була сприйнята читачами як алюзія на адресу російського царату. В історично-побутовій поемі «Сліпий» («Невольник») Шевченко гнівно осудив Катерину ІІ за зруйнування Запорізької Січі та закріпачення українського селянства. До збірки «Три літа» включено також соціально-побутові поеми «Сова» (1844) і «Наймичка» (1845). У поемі «Сова» змальовано трагічну долю матері-вдови, у якої забрали в солдати єдиного сина. До зображення нового аспекту морально-психологічної драми матері-покритки звернувся Шевченко в поемі «Наймичка». Ця тема хвилювала поета протягом усієї творчої діяльності. До неї він звертався в ранній поемі «Катерина», а згодом – у поемах «Відьма» (1847), «Марина» (1848) та інших. Тему трагічної долі покритки Шевченко розробляв також у відмінних одна від одної баладах «Лілея» та «Русалка» (обидві 1846). >>>>