Тема: «ШЕВЧЕНКОВА “КАТЕРИНА”» (ID:11576)

План


Петро І і Катерина ІІ та українська державність 3
Петро І та українська державність 3
Роль Катерини ІІ в історії української державності 13
Список використаної літератури 24

Вступ 3
І. Жінки в житті Т.Г. Шевченка та їх вплив на творчість поета. 6
ІІ. Своєрідність змалювання жіночої долі у творах Т.Г. Шевченка. 11
2.1 Галерея жіночих образів в поезії Т.Г. Шевченка 11
2.2 Образ жінки - матері в творчості Т.Г. Шевченка 23
2.3 Новаторство Шевченка в створенні образу Катерини (поема “Катерина”) 28
ІІІ. Ідеал жінки в інтимній ліриці поета 31
Висновки 36
Список використаної літератури 38

1. Вступ 2
2. Трансформація образу Фауста у творчості Й.В.Гете та О. С. Пушкіна 8
3. "Я тої сили частка, що робить лише добро, бажаючи лише злого" (образ Мефістофеля в трагедії Йоганна Вольфганга Гете "Фауст") 17
4. Про почуття, i не тільки про це (за творами Йоганна Вольфганга Гете "Фауст" i Тараса Шевченка "Катерина") 22
Висновки 24
Список використаної літератури 26

1. Якою була роль у визвольній війні гетьмана Б. Хмельницького?
2. Які причини укладення переясловської угоди 1654 року?
3. Дайте характеристику політики гетьмана П. Дорошенко.
4. Якою була внутрішня політика гетьмана І. Мазепи?
5. Дайте характеристику конституції Пилипа Орлика.
6. Чому Катерина ІІ допомогла польскій шляхті придушити гайдамаччину?
7. Які були причини російсько-турецьких війн другой половини 18 століття?
Література

Завдання 1 3
Виправити речення. Винести подяку колективу – оголосити подяку колективу. Чимало доброго сказано в наш адрес – чимало доброго сказано на нашу адресу. Покажчик рівня розвитку – показник рівня розвитку.....
Завдання 2 3
Провідміняти.

Називний в. Галушко Ігор Сергійович Передрій Катерина Петрівна
Родовий в. Галушка Ігора Сергійовича Передрій Катерини Петрівни
.......

Завдання 3 5
У якому випадку складені сполучники, якими приєднуються підрядні речення
до головних, комами не розділяються? Проілюструйте свою відповідь прикладами.

Якої структури підрядні речення не відокремлюються комами від головних?
Наведіть приклади.

Завдання 4 5
У поданих реченнях розставити розділові знаки.

В обрядовості українців розрізняють два види: родинну (сімейну) і календарно-побутову. Перший вид обрядів тісно пов'язаний......
Завдання 5 6
Завдання 5.
Виберіть одну із тез, яка співзвучна з Вашими думками. Письмово розкрийте
її, доповнивши додатково інформацією, прикладами, фактами.

Література 9

ВСТУП 3
РОЗДІЛ І. ОСОБЛИВОСТІ АВТОРСЬКОГО СТИЛЮ Т.Г. ШЕВЧЕНКА 6
1. Життєвий шлях великого кобзаря 6
1.2. Особливості поетичного стилю Т.Г. Шевченка та їх видозміна відповідно до трьох етапів творчості 8
1.2.1. Особливості першого етапу творчості Т.Г. Шевченка 9
1.2.2. Провідні мотиви та образи періоду «трьох літ» 11
1.2.3. Специфіка третього періоду творчості митця 13
РОЗДІЛ ІІ. ПОЕТИЧНА ТВОРЧІСТЬ Т.Г. ШЕВЧЕНКА ПЕРІОДУ ТРЬОХ ЛІТ
2.1. Жанрова специфіка творчості періоду трьох літ. Головні теми та образи творів 17
2.2. Літературознавчий аналіз творчості Т.Г.Шевченка 1843-45 рр. 22
2.3. Роль творчості періоду трьох літ Т.Г. Шевченка у становленні української культури та її актуальність у ХХІ ст. 26
ВИСНОВКИ 35
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 38


ВСТУП

Тарас Шевченко став співцем свободи Українського народу. Усе життя він присвятив реалізації своєї найбільшої мрії - пробудити волелюбний дух українців, щоб побачити рідну землю вільною.
За час, що минув, український народ переживав періоди, коли свобода та незалежність ставали майже реальністю, і такі, коли ця споконвічна мрія здавалася нездійсненною. Було немало трагічних сторінок, але було і те, що дозволило сформуватися сучасній українській нації, здатній відстоювати оспівані Т.Шевченком ідеали.
З 1991 року ми ведемо відлік існування нової Незалежної України. Але, мабуть, лише у минулому році світ ледь не вперше зрозумів Україну та українців насправді. Це багатомільйонна держава, яка поділяє зрозумілі нам усім загальноєвропейські ідеали та цінності, прагнення до свободи і демократії.
Останні події в Україні відкрили нові перспективи для нашої країни і для розвитку її відносин з оточуючим світом. Сьогодні ми з повним правом можемо говорити, що українці реалізували мрію великого українського поета Т.Шевченка і створили не тільки незалежну, але і вільну Україну. Вільну від страху, невпевненості у своїх силах і своєму майбутньому. Вільну, бо здатну відстоювати своє право обирати власну долю і захищати свій вибір.
Тарас Шевченко – центральна постать українського літературного процесу XIX ст. Його творчість мала вирішальне значення в становленні й розвитку нової української літератури, утвердивши в ній загальнолюдські демократичні цінності та піднісши її до рівня передових літератур світу. У своїй поезії Шевченко звернувся до тем, які до нього в українській літературі ще не порушувалися або порушувалися надто несміливо й обмежено. Шевченко став новатором у пошуках нових художніх форм та засобів, у виробленні та утвердженні нового художнього мислення. Своєю творчістю Т.Шевченко завершив процес формування української літературної мови, здійснивши її синтез із живою народною мовою і збагативши виражальні можливості українського художнього слова.
Актуальність теми дослідження. Сучасна духовна ситуація в Україні і в світі характеризується глибинними зрушеннями, які мають прояв на різних рівнях суспільного буття і свідомості. Одну з ключових ролей у цих змінах відіграє відродження національної культури, у тому числі її науково-теоретичний аналіз і філософська рефлексія. Головною метою філософського українознавства є дослідження сутнісних підвалин української культури, її специфіки та місця серед інших національних культур, а одним з його головних предметів стає творчість українських митців, у якій набули конкретного виразу й чіткої кристалізації специфічні риси національного світобачення.
В українській культурі серед великого кола митців, які найбільш яскраво й органічно виразили національний образ світу, головне місце належить Тарасові Шевченку, особливо його поетичній творчості, що набула функції своєрідної “Євангелії українців” – тобто метатексту, у якому засобами художньої символіки опредметнено основні смисли, цінності, цілі й завдання життя українського народу в його минулому, сучасному й майбутньому. Цей метатекст є не тільки скарбницею колективної пам’яті, але й набуває програмового характеру: він визначає й визначатиме сам спосіб бачення колективною національною свідомістю тих чи інших явищ історичного, соціально-політичного, культурного й морального буття української нації.
Поетична творчість Т.Шевченка не просто несе в собі потенціал певних смислів, цінностей, цілей тощо, але й транслює специфічний спосіб світобачення й відповідний національний образ світу, що складає їхнє підґрунтя. Саме специфічність національного образу світу є головною передумовою спадкоємності в національній культурі, можливості сприйняття й відновлення традиції, а тим самим і одну з головних передумов національної ідентичності і життєвих сил народу. З іншого боку, національний образ світу акумулює у собі досвід змін і модернізацій у культурі народу, зокрема, тих, що постали внаслідок творчих зусиль його видатних митців. Найбільш репрезентативний прояв національного образу світу відбувається в типових художньо-поетичних образах, створених митцями-класиками, адже смисл художньої творчості саме в тому і полягає, щоб якнайяскравіше і якнайглибше виявити своєрідність і глибину народного життя, що у повсякденні може залишатися прихованою і непомітною.
Об’єктом дослідження є життєвий і творчий шлях Т.Г. Шевченка.
Предмет аналізу – поетична творчість Т.Г. Шевченка періоду трьох літ.
Мета роботи полягає у виявленні та характеристиці особливостей поетичної творчості Т.Г. Шевченка періоду трьох літ та визначення її актуальності і ХХІ ст.
Досягнення поставленої мети вимагає вирішення конкретних завдань:
1) описати життєвий шлях великого кобзаря та виявити його вплив на творчість видатного поета;
2) ідентифікувати особливості поетичного стилю Т.Г. Шевченка та їх видозміну відповідно до трьох етапів його творчості;
3) охарактеризувати жанрову специфіку творчості періоду трьох літ;
4) проаналізувати теми та образи творів періоду трьох літ;
5) провести літературознавчий аналіз творчості Т.Г. Шевченка 1843-45 рр;
6) дослідити роль творчості періоду трьох літ Т.Г. Шевченка у становленні української культури та визначити її актуальність у ХХІ ст.
Структура виконаного дослідження обумовлена його метою та завданнями і складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків та списку використаної літератури.

ВИСНОВКИ

У духовній історії України Шевченко посів і досі беззастережно посідає виняткове місце. Значення його творчої спадщини для української культури важко переоцінити. Його «Кобзар» започаткував новий етап у розвитку української літератури і мови, а його живописна і граверська творчість стала визначним явищем не тільки українського, а й світового мистецтва. Поезія Шевченка, при всьому зв'язку з усною народною творчістю, попередньою українською та європейською літературами, була явищем наскрізь оригінальним і новаторським. Літературознавець О. Білецький, редактор академічних видань творів Шевченка, справедливо підкреслив у нього особливий тип художнього пізнання, не повторений ніким і не повторюючий нікого у всій історії світової літератури. Творчість великого поета внесла в українську літературу незнане багатство тем, жанрів і формальних особливостей. Вивівши українську літературу на шляхи, якими йшов розвиток великих європейських літератур, Шевченко надав їй загальноєвропейського, а разом з тим і світового значення.
Поєднавши у своїх поетичних творах живу розмовну мову з словесно-виразовими засобами книжної мови, Шевченко підніс українську літературну мову на новий, якісно вищий ступінь. У поетичних творах Шевченкова українська мова набула незвичайного багатства барв та відтінків, а також можливостей передачі не тільки найтонших настроїв, почуттів і думок, а й глибоких філософських та політично-суспільних узагальнень. Широко користуючись лексикою різних галузей науки й мистецтва, Шевченко заклав основи термінологізації української лексики, підносячи цим самим українську літературну мову до рівня найрозвиненіших мов світу.
Провідним мотивом творчості Шевченка, що пронизує також весь його життєвий шлях, була самовіддана любов до України і нерозривно пов'язана з нею ненависть до всіх її гнобителів. Його революційний заклик «… вставайте, кайдани порвіте і вражою злою кров'ю волю окропіте» був зовсім новим словом не лише в українській літературі. У розвитку національної і соціальної самосвідомості українського народу творчість Шевченка відіграла величезну роль.
По-новому звучать мотиви революційної боротьби у творах Шевченка періоду «Трьох літ» (1843-1845). Провівши 8 місяців в Україні, Шевченко зрозумів своє історичне завдання і свій обов'язок перед батьківщиною як прямий шлях безкомпромісної революційної боротьби. Перехід Шевченка до нового періоду літературної діяльності позначився в поемах «Розрита могила» (1843), «Чигрине, Чигрине» (1844) і «Сон» (1844). Поет написав ці твори під безпосереднім враженням від тогочасної дійсності в Україні. У сатиричному творі «Сон» («У всякого своя доля») автор з їдким сарказмом змалював свавілля та жорстокість російського царату і закликав до знищення цієї деспотичної системи. Поема «Сон» уважається одним з найвизначніших взірців світової сатири. Вона має чимало спільних типологічних рис з поемами «Дзяди» А. Міцкевича, «Німеччина. Зимова казка» Г. Гайне та частиною «Божественної комедії» Данте «Пекло». Сатиричні ознаки також помітні в політичних поемах Шевченка «Великий льох», «Кавказ», «І мертвим, і живим…» та вірші «Холодний Яр» (усі 1845).
У поемі-містерії «Великий льох», що складається з трьох частин («Три душі», «Три ворони», «Три лірники») й епілогу («Стоїть в селі Суботові»), Шевченко втілив свої роздуми про історичну долю України в алегоричних образах, що зазнали в літературознавстві особливо тенденційної інтерпретації (Шевченкова наскрізь негативна оцінка Переяславської угоди різко суперечить так званим «Тезам про 300-річчя возз'єднання України з Росією»). У творі «Кавказ», що поєднує жанрові ознаки лірично-сатиричної поеми, політичної медитації та героїчної оди, Шевченко із сарказмом виступив проти гнобительської політики царської Росії і закликав пригноблені народи до революційної боротьби. Ця поема Шевченка мала значний вплив на розвиток самосвідомості не тільки в Україні. Шевченкове послання «І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм…» – вдумливий поетичний аналіз тогочасного суспільно-політичного і національно-культурного життя в Україні, що мала служити дороговказом на шляху національного, соціального і культурного відродження українського народу. У поезії «Холодний Яр» Шевченко відкинув негативний погляд історика А. Скальковського на гайдамацький рух і, назвавши Миколу І «лютим Нероном», гостро картав ту частину українського панства, що покірно плазувала перед російським царатом.
У грудні 1845 Шевченко написав цикл віршів під назвою «Давидові псалми» – перша його спроба переспіву й осучаснення біблійних текстів. Уміло зашифрованою формою псалмів поет засуджував тогочасний лад, надаючи старозавітним текстам зрозумілу для читача політичну спрямованість. У вірші «Три літа», що дав назву альбомній збірці автографів поета, Шевченко змальовує процес свого «прозрівання» і говорить про зміни, які сталися за цей час у його світогляді й творчості. Характерним для нового періоду творчості Шевченка є також вірш «Минають дні, минають ночі». У ньому поет пристрасно засуджує суспільну бездіяльність і пасивність та закликає до дії й боротьби. Цикл «Три літа» завершується «Заповітом», одним з найдосконаліших зразків світової політичної лірики.
Серед творів періоду «Трьох літ» на історичні теми особливе місце посідає поема «Іван Гус» («Єретик»), написана восени 1845 з поетичною присвятою П. Шафарикові. Поєднуючи історичний сюжет (засудження і спалення чеського реформатора Гуса в Констанці 1415 року) з дійсністю свого часу, Шевченко створив поему, яка була сприйнята читачами як алюзія на адресу російського царату. В історично-побутовій поемі «Сліпий» («Невольник») Шевченко гнівно осудив Катерину ІІ за зруйнування Запорізької Січі та закріпачення українського селянства. До збірки «Три літа» включено також соціально-побутові поеми «Сова» (1844) і «Наймичка» (1845). У поемі «Сова» змальовано трагічну долю матері-вдови, у якої забрали в солдати єдиного сина. До зображення нового аспекту морально-психологічної драми матері-покритки звернувся Шевченко в поемі «Наймичка». Ця тема хвилювала поета протягом усієї творчої діяльності. До неї він звертався в ранній поемі «Катерина», а згодом – у поемах «Відьма» (1847), «Марина» (1848) та інших. Тему трагічної долі покритки Шевченко розробляв також у відмінних одна від одної баладах «Лілея» та «Русалка» (обидві 1846).

Вступ 3
1. ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ОСВІТИ В КОЗАЦЬКІЙ ДЕРЖАВІ 4
1.1. Розвиток української культури і освіти в ХVI – XVII ст. 4
1.2. Діяльність Петра Могили 6
2. ОСВІТА В КОЗАЦЬКІЙ ДЕРЖАВІ 9
2.1. Розвиток освіти за часів незалежності 9
2.2. Ступені освіти в козацькій державі 10
2.3. Військова освіта 13
Висновки 16
Список літератури 17




Вступ
Козацька держава проіснувала досить тривалий час. Заснована в 1648 році, вона більш ніж через 100 років під шаленим тиском Московщини закінчила своє існування. Російська імператриця Катерина ІІ у 1763 році підписала указ про скасування гетьманства і тим самим позбавила українців залишків тієї подоби самостійності, в яку перетворилася славетна держава Богдана Хмельницького за часів "дружньої" московської підтримки.
Безперечно, Гетьманщина як державне утворення українців не відповідала в повному обсязі тим критеріям, які сьогодні висуваються до держав сучасного зразку. Основними питаннями, які тоді вирішувалися на вищому рівні, були військові та політичні питання. Економічні, транспортні, культурні проблеми були на периферії пріоритетності для козацьких правлячих кіл.
Особливе місце в цьому займає освіта та її система. Сказати, що на той час не існувало ніякої системи, було б не зовсім правильно. Історичні факти свідчать про те, що за часів гетьманства керівниками держави питанням освіти приділялася необхідна частка уваги, а українці мали непоганий рівень освіти, який був набагато вищим, ніж у сусідів України – Московщини і Валахії. Система освіти Гетьманщини, котра показала свою ефективність та дієвість, потребує ретельного розгляду і вивчення.
Висновки
Таким чином, за часів гетьманської держави в Україні широко розповсюдилася шкільна справа та ідеї освіти.
Унікальним досягненням був високий відсоток письменних людей (до 90%). Позитивною рисою була доступність, нестановий, демократичний характер освіти. Діти всіх соціальних груп могли вчитися, оскільки навчання було безкоштовним.
Система освіти козацької держави включала в себе як початковий рівень отримання знань, так і можливість отримання вищого ступеню освіченості. Наряду з світським навчанням і вихованням, існували й такі їх види як релігійне і військове. В містах, які були в значному ступеню заселені вихідцями з інших країн (поляки, євреї, армяни) існували власні школи, які принципи навчання в яких підпорядковувалися національним принципам. Міщани мали також структури професійного (ремісницького) навчання.
Однак, в цілому, освіта була досить відірвана від життя. Зокрема питома вага природних і точних наук була дуже мала. Наприклад, у Києво-Могилянській академії факультет медицини був відкритий лише у XIX ст. Жива мова народу практично не впроваджувалася в учбовий процес, який проходив, головним чином, латиною. В школах, колегіумах і академіях більшою мірою панували науки, що були пов'язані з релігійними знаннями та практичними питаннями церковного життя.
Традиція широкої початкової освіти була перервана разом з закріпаченням українських селян до кінця XVIII ст. при Катерині II.