|
Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!
Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.
|
Шукаєте реферат - просто зайдіть на Інститут.com.ua! |
|
-
Сущность и этапы политической социализации
План
1. Сущность и этапы политической социализации 3
2. Д. Донцов, М. Михновский, М. Сциборский - теоретики украинского национализма 10
3. Тест 12
Список использованной литературы 13
-
Англомовна творчість В.Набокова
ПЛАН
Вступ.
1. Біографія В.Набокова.
2. Твори В.Набокова російською та англійською мовами та їх критика.
3. Переклади В.Набокова: переклад „Евгения Онегина”; матеріали по „Слово о полку Игоревом” .
4. В. Набоков як літературознавець.
5. Письменники в набоковському баченні.
Висновки
Бібліографія
-
Відповідальність за шкоду, заподіяну громадянину незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду
Вступ 3
1. Загальні умови (підстави) відповідальності за заподіяння шкоди 4
2. Випадки й умови відшкодування збитку, заподіяного незаконними
діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду 14
3. Порядок відшкодування заподіяного збитку 18
Висновки 24
Література 28
1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року, №254/96-ВР.
2. Кодекс України про адміністративні правопорушення.(Введений в дію Постановою ВР Української РСР N 8074-XI від 07.12.84 р. Із змінами і доповненнями за станом на 11.07.2003 внесеними згідно із Законом N 1122-IV, ВВР, 2004, N 7, ст.58.).
3. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341—ІІІ.
4. Цивільний кодекс України 16 січня 2003 року N 435-IV.
5. Закон України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду” від 1 грудня 1994 року N 266/94-ВР.// В редакції Закону N 662-IV від 03.04.2003, ВВР, 2003, N 27, ст.209.
6. Постанова Пленуму Верховного суду України „Про внесення змін і доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р.N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди"” від 24.10.2003 N 9.
7. Постанова Пленуму Верховного суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” N 6 від 27.03.92.
8. Постанова Пленуму Верховного суду України ”Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” N 4 від 31.03.95.
9. Донцов С.Е., Глянцев В.В. Возмещение вреда по советскому
законодательству. - М.: Юрид, лит. — 1990.
10. Науково-практичний коментар до Кримінального Кодексу України. 2-ге вид., переробл та доповн.// Відп. ред. С.С. Яценко. – К.: А.С.К., 2002. – 968 с.
11. Науково-практичний коментар Кримінального Кодексу України від 5 квітня 2001 року.// За ред. М.І.Мельникова, М.І. Хавронюка. – К.: Каннон, А.С.К., 2003. – 1104 с.
12. Протас И.Б., Шишка Р.Б., Кройтор В.А. Если гражданину
причинён ущерб незаконными действиями государственных органов
//Бизнес Информ. — 1995. —№25-26.—Ст. 12-15.
13. Цивільне право України : Підручник. / Є. О. Харитонов, Н. О. Саніахметова. — К.: Істина, 2003. — 776 с.
14. Штефан М. Й. Цивільний процес: Підручник для студ. юрид. спеціальностей вищих закладів освіти. — Вид. 2-ге, перероб. та доп. — К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001.-696 с.
-
Вплив характеру та стилю взаємовідносин вчителя та учнів на успішність їх навчання та виховання
Вступ 3
Розділ I. Теоретичні аспекти впливу характеру та стилю взаємовідносин вчителя та учнів на успішність їх навчання та виховання. 5
1.1. Вимоги що до особистості педагога 5
1.2. Стиль взаємовідносин вчителя та учнів 7
1.3. Методи діагностики взаємовідносин 14
Розділ II. Вивчення впливу характеру та стилю взаємовідносин вчителя та учнів на успішність їх навчання та виховання 20
2.1. Методика проведення дослідження 20
2.2. Констатуючий експеримент 20
2.3. Формуючий експеримент 20
2.4. Контролюючий експеримент 21
Висновки та практичні поради 23
Список використаної літератури 25
Мета дослідження. Отже виходячи з вищесказаного ми обрали метою нашої роботи вивчення впливу характеру та стилю взаємовідносин вчителя та учнів на успішність їх навчання та виховання.
Об’єкт дослідження. Взаємовідносини у системі педагог-учень
Предмет дослідження. Вплив характеру та стилю взаємовідносин вчителя та учнів на успішність їх навчання та виховання.
Список використаної літератури:
1.Андреева Г.М. Социальная психология. - М.: Изд-во МГУ, 1988.
2.Александров Н.А., Руженкова И.В., Старшинов Ю.П. и др. Основы психофизиологии.–М,1997.–216с.
3.Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте.–М.,1968.
4.Бондалев А.А. Восприятие и понимание человека человеком. – М.,1982.– 312с.
5.Головаха Е.И., Панина Н.В. Психология человеческого взаимопогимания.–К.,1989.
6.Донцов А.К. Психология коллектива.– М.,1984.–206с.
7.Звєрєва І. Розвиток соціальної роботи і соціальної педагогики в Україні: досягнення, проблеми, перспективиСоціальна політика і соціальна робота.–2004.–№3.–с.44–55.
8.Петровская Л.А. Компетентность в общении.– М.,1997.– 164с.
9.Психология. Учебник для гуманитарных вузов Под общ. ред. В.Н.Дружинина. СПб.; Питер, 2001.
10.Поваренков Ю.П., Психология становления профессионала. Курск, 1991.
11.Корольчук М.С., Осьодло В.І. Психодіагностика.–К.,2004.–400с.
12.Коломинский Я.Л. Психология взаимоотношений в малых группах.– М.,1989.–212с.
13.Климов Е.А. Психология профессионала. - М., 1996.
14.Крайніков Е.В. Феномени прихільності: історія досліджень і сучасні розробки Практична психологія та соціальна робота.–2004.–№7.–с.30-34.
15.Кэт и Билл Кволс. Пойми себя и других.– СПб.,1993 –180с.
16.Лефрансуа Ги. Прикладная педагогическая психология. - СПб.: Еврознак, 2003. - 416 с.
17.Маркова А.К. Психология профессионализма. - М., 1996.
18.Мясищев В.Н. Личность и неврозы.–М.,1960.–450с.
19.Резников Е.Н. Межличностное восприятие и понимание Современная психология: Справочное руководство Под ред. В.Н.Дружинина. М.: ИНФРА-М, 1999.
20.Реан А.А., Коломенский Я.Л. Социальная педагогическая психология. - СПб.: Питер, 1999. - 463 с.
21.Эрик Берн. Формы человеческих отношений.–М., 1999.–250с.
22.Дж. О'Коннор, Д. Сеймор. "Введение в НЛП". – М.,1998.– 220с.
23.Фейдимен Дж., Фрейгер Р.Абрахам Маслоу и психология самоактуализации.–СПб.,2002.–240с.
-
Питання для підготовки до іспиту з навчальної дисципліни “Історія політичних та правових вчень”
1. Предмет та методологія історії вчень про державу і право 3
2. Політична і правова думка у Стародавній Індії 3
3. Політична і правова думка у Стародавньому Китаї 5
4. Політико-правові погляди даосистів 5
5. Політико-правові погляди Конфуція 6
6. Політико-правові погляди Мо-цзи 6
7. Політико-правові погляди легістів 7
8. Політико-правові ідеї в ранній античній філософії 7
9. Погляди Демокріта на державу і право 8
10. Вчення Сократа про державу і право 9
11. Політико-правові ідеї софістів в Стародавній Греції 10
12. Вчення Платона про державу та право 11
13. Вчення Аристотеля про державу та право 12
14. Політико-правові ідеї стоїків 13
15. Вчення Цицерона про державу і право 14
16. Політико-правові погляди римських стоїків 15
17. Вчення римських юристів про право (Гай Папініан Павел Ульпіан) 16
18. Політико-правові ідеї раннього християнства 17
19. Політико-правові погляди Августина 17
20. Вчення Томи Аквінського про державу і право 18
21. Теорія всесвітньої монархії А. Данте 19
22. Політико-правові ідеї середньовічних єресей у Західній Європі 20
23. Погляди Марсилія Падуанського на державу і право 20
24. Мусульманська правова думка в середні віки 21
25. Політико-правові ідеї в “Слові про закон і благодать” митрополита Іларіона 23
26. Політико-правові ідеї “Повчання” Володимира Мономаха 23
27. Політико-правові ідеї в Повісті минулих літ 24
28. Політико-правові ідеї в «Слові» та «Молінні» Даниїла Заточника 25
29. Політичні й правові погляди Ніколо Макіавеллі 25
30. Ніколо Макіавеллі про форми державного правління – республіку і монархію 26
31. Теорія суверенітету держави Жана Бодена 27
32. Політичні і правові ідеї Реформації (Марін Лютер Томас Мюнцер Жан Кальвін) 28
33. Утопічний соціалізм Томаса Мора і його державно-правові ідеї 28
34. Утопічний соціалізм Томазо Кампанелли і його погляди на організацію державної влади………………………………………………………………………………………………..29
35. Вчення Гуго Гроція про державу і право 30
36. Розробка природно-правової теорії Бенедиктом Спінозою 31
37. Політико-правове вчення Томаса Гоббса 32
38. Вчення Джона Локка про державу і право 33
39. Політико-правові погляди Вольтера 35
40. Вчення Шарля Монтеск’є про політичну свободу і фактори що впливають на характер законів 35
41. Теорія розподілу влад Ш.Монтеск’є 37
42. Вчення Ж.-Ж. Руссо про три ступені нерівності між людьми і походження держави 38
43. Теорія народного суверенітету Ж.-Ж.Руссо 39
44. Державно-правові ідеї якобінців (Робесп’єр Марат) 39
45. Політичні та правові вчення німецького просвітництва 42
46. Політичні та правові вчення італійського просвітництва (Д. Віко Ч. Беккаріа) 43
47. Політико-правові погляди С. Оріховського-Роксолана 44
48. Політико-правові погляди І. Вишенського 45
49. Політичні програми гетьманів України 46
50. Політична й правова думка в Московський державі 48
51. Теорії освіченої монархії (С. Яворський Ф Прокопович В. Татищев І. Посошков М. Щербатов) 50
52. Проект реформ державних і правових установ С. Десницького 52
53. Демократичний ідеал Я. Козельського Г. Сковороди А. Радищева 53
54. Демократична традиція “батьків-засновників” США 54
55. Політичні і правові погляди “федералістів” в США 55
56. Вчення І. Канта про державу і право 56
57. Політико-правова теорія І.Фіхте 57
58. Вчення Г.Гегеля про державу і право 58
59. Історична школа права в Німеччині (Гуго Савіньї Пухта) 59
60. Політичні і правові ідеї теорії утилітаризму І.Бентама 60
61. Політичні і правові ідеї французького лібералізму (Б.Костан А. де Токвіль) 61
62. Утопічний соціалізм і державно-правові ідеї К.А.Сен-Сімона 62
63. Утопічний соціалізм і державно-правові ідеї Ш.Фур’є 63
64. Утопічний соціалізм і державно-правові ідеї Р.Оуена 64
65. Філософський та юридичний позитивізм (О. Конт Дж. Остін) 65
66. Ліберальні вчення про державу і право: Р.Ієрінг Г.Спенсер Г.Еллінек 67
67. Формування марксистської політико-правової теорії 68
68. Питання держави і права в “Маніфесті Комуністичної партії” К.Маркса і Ф.Енгельса ………………………………………………………………………………………………69
69. Анархістська концепція держави і права М. Штірнера 70
70. Анархістська теорія держави і права П.Прудона його проект соціальних реформ 72
71. Анархістська теорія держави і права М.Бакуніна. Полеміка з марксистами 73
72. Політико-правова концепція Ф.Ніцше 74
73. Проект державних перетворень М. Сперанського 75
74. Проекти конституцій декабристів М. Муравйова П. Пестеля 76
75. Політичні і правові ідеї в програмних документах “Кирило-Мефодіївського товариства” та проекти й програми українських мислителів (М. Драгоманов С. Подолинський О. Терлецький І. Франко) 77
76. Розробка теорії правової держави (М. Ковалевський В. Гессен С. Котляревський П. Новгородцев Б.Кістяківський) 78
77. Концепції права: соціологічна (С. Муромцев М. Коркунов М. Ковалевський) формально-догматична (Г. Шершеневича) нормативно-етична (П. Новгородцева та Б. Кістяківського) психологічна (Л. Петражицького) 80
78. Націократична модель державності: М. Міхновський В. Липинський Д. Донцов 81
79. Державно-правові погляди діячів Центральної Ради: М.Грушевський В.Винниченко М.Туган-Барановський 84
80. Ленінське вчення про державу і право та його послідовники 86
81. Радянське праворозуміння 88
82. Теорія солідаризму Л. Дюгі 89
83. Неолібералізм та консерватизм у вченнях про державу і право 89
84. Концепція соціальної держави та політики загального благоденства 90
85. Теорія еліт 91
86. Соціологічна юриспруденція 93
87. Реалістична теорія права 94
88. Юридичний позитивізм 95
89. Нормативна теорія Г. Кельзена 97
90. Сучасна теорія природного права 98
-
Соціально-психологічне вивчення розвитку та динаміки груп
ВСТУП 3
Розділ 1. СУТНІСТЬ ГРУПОВОЇ ДИНАМІКИ ТА ЗГУРТОВАНОСТІ МАЛОЇ ГРУПИ 5
1.1. Характеристика поняття «групова динаміка» та її процесів 5
1.2. Основні концепції розвитку малої групи 9
1.3. Теоретичні підходи дослідження згуртованості групи 16
Висновки до 1-го розділу 22
Розділ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ЗГУРТОВАНОСТІ МАЛОЇ ГРУПИ 23
2.1. Методологічні основи дослідження згуртованості виробничих колективів 23
2.2. Практичне виконання заходів соціометричного опитування. Обробка результатів 25
2.3. Інтерпретація результатів 29
Висновки до 2-го розділу 32
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 34
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 36
ВСТУП
Актуальність дослідження. Досвід соціального, політичного і економічного розвитку в нашій країні показує, що науці не завжди вдається осягнути сутність процесів, що відбуваються в суспільстві, тому часто виявляються невірними її прогнози щодо їх напряму й характеру. Це повною мірою справедливо і по відношенню до часткової соціально-психологічної проблематики, наприклад до досліджень малих соціальних груп. Трудові колективи в сучасній Україні дуже часто піддаються негативному впливу конфліктогенних факторів, що призводить до погіршення соціально-психологічного клімату в них і, відповідно, знижує виробничі показники підприємств, організацій. Практика показує, що успішність функціонування в малій групі залежить не тільки від економічних факторів, а й від індивідуальних властивостей її членів, продуктивності взаємодії в трудовому колективі. В таких умовах зростає важливість дослідження процесів групової динаміки, котрі являються одним із атрибутів існування малої групи.
Бурхливий розвиток нових і оригінальних теорій групових процесів, що почався в першій половині 1980-х років, був стимульований, перш за все, роботами Г. Тешфела і Дж. Тернера, і це привело до зростання числа публікацій про результати досліджень групової динаміки в 1990-х роках. Відомими в цій сфері стали праці зарубіжних і вітчизняних науковців: У. Байона, У. Бенніса, К. Левіна, А.В. Петровського, Р. Тукманна, Л.І. Уманського і Р. Шепарда, та ін. Сучасна соціальна психологія багато в чому будується на визнанні примату цілісності в аналізі групових психологічних феноменів, зокрема процесів групової динаміки, що дозволяє говорити про групу як про суб'єкта спільної групової діяльності (Г.М. Андрєєва, А.В. Петровський, А.І. Донцов, А.Л. Журавльов, А.С. Чернишов та ін.).
Групова динаміка – це широке поняття, яке вказує на те, що протягом часу в малій групі відбуваються деякі зміни – трансформується її структура, змінюються зв’язки між членами групи, зростає або погіршується їх статус. У науці, а також у областях, що пов’язані з управлінням трудовими (навчальними) колективами, знання та дослідження закономірностей групової динаміки має особливе важливе значення. Разом з тим, як виявилось, недостатньо публікацій присвячено сьогодні практичним аспектам дослідження таких колективів у повсякденній діяльності та розробки на цій основі практичних рекомендацій керівникам низової ланки.
Метою даної роботи ставиться дослідити розвиток та динаміку конкретної малої соціальної групи.
Об’єкт дослідження – групова динаміка як сукупність процесів, що відбуваються в соціальній спільності в ході її функціонування і формування.
Предмет дослідження – феномен згуртованості малої соціальної групи.
Гіпотезою дослідження слугує припущення стосовно того, що згуртованість групи постійно зростає у часі на всіх етапах існування і розвитку групи.
Для реалізації мети дослідження передбачено виконання наступних завдань:
1. Вивчити та узагальнити концепції щодо групової динаміки.
2. Проаналізувати підходи різних дослідників щодо феномену згуртованості малих груп.
3. Здійснити соціометричні виміри у групі та на основі практичних результатів зробити висновки щодо динаміки і перспектив її розвитку, розробити пропозиції керівникові групи щодо покращення її згуртованості.
Методи дослідження. Мета і завдання дослідження зумовили використання комплексу методів дослідження: у теоретичній частині використано методи аналізу, узагальнення та синтезу існуючого наукового матеріалу з проблем групової динаміки і згуртованості малих груп; в емпіричній частині головним став соціометричний метод, допоміжними – бесіда, спостереження.
Робота структурно складається із вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаної літератури.
-
Феномен згуртованості в малій виробничій групі
ВСТУП 3
Розділ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЗГУРТОВАНОСТІ МАЛОЇ ГРУПИ 5
1.1. Проблема групової згуртованості в працях вітчизняних та зарубіжних дослідників 5
1.2. Психологічні чинники згуртованості групи 12
Висновки до розділу І 19
Розділ ІІ. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗГУРТОВАНОСТІ У ВИРОБНИЧИХ КОЛЕКТИВАХ 20
2.1. Процедура та методика дослідження згуртованості у виробничій групі підприємства „Фанпліт” 20
2.2. Аналіз та обґрунтування результатів дослідження взаємовідносин у трудовому колективі 22
Висновки до розділу ІІ 31
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 32
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 34
ДОДАТКИ 37
ВСТУП
Актуальність дослідження. Актуальність даного дослідження викликана, з одного боку, активним перетворенням соціальних структур України, що відбувається в даний час, а, з іншого, – певним дефіцитом психологічних знань, необхідних для формування гармонійних відносин між соціальними групами і окремими людьми в суспільстві. Взаємовідносини, що виникають в умовах українського кризового соціуму не завжди є злагодженими і безконфліктними, і сьогодні, як ніколи, помітні ознаки соціально-психологічної напруженості як у трудових, навчальних колективах, так і у сімейному колі. Формування дружніх, товариських відносин між людьми актуально стає на порядку денному в багатьох виробничих і навчальних групах. Практика показує, що в більшості випадків попередженню суперечок могла б сприяти наявність згуртованості людей у малій групі, їх дружні відносини між собою.
Процес згуртування малої групи та її згуртованість виступали об’єктом дослідження багатьох вчених. Узагальнюючи наукові праці, в яких розкриті ці питання, виділимо кілька напрямків проведених наукових досліджень. Дослідженням згуртованості як емоційно-комунікативної єдності групи займались В.І. Зацепін, Д. Картрайт, А.С. Леонавічус, Т. Ньюком, Л.І.Уманський та інші. Вивчали згуртованість як емоційно-ціннісну єдність групи Є.М. Дубовська, Р.Л. Кричевський, М.М. Обозов, Л.Ю. Ханін та інші. Згуртованість як ціннісно-орієнтаційну єдність досліджували Т.Б. Давидова, Р.С. Нємов, А.В. Петровський, В.В. Шпалинський та інші. Підходу до згуртованості як єдності поведінки дотримувались О.М.Гущин, Ю.Є. Дуберман, Ю.Л. Неймер та інші. Г.М. Андрєєва, О.І. Донцов та інші вивчали згуртованість як предметно-ціннісну єдність групи.
Наголошуючи на визначному внескові дослідників у вивчення проблеми згуртування малої групи, її не можна розглядати як завершену, тому що, по-перше, через зміну ідеологічної спрямованості нашого суспільства змінилось відношення людей до таких понять як "колектив", "колективне"; по-друге – у наш час відбувається процес наростання соціальної, інтелектуальної диференціації, посилення конкуренції і психологічної напруги, що не сприяє згуртуванню. Наголошене вимагає продовження досліджень різних аспектів феномену згуртованості малих груп в нових умовах, а зокрема – малих виробничих груп. Наявність такої проблеми обумовило вибір теми даного дослідження: "Феномен згуртованості в малій виробничій групі".
Об’єкт дослідження: мала виробнича група.
Предмет дослідження: згуртованість малої виробничої групи.
Мета дослідження: виявлення залежності згуртованості малої виробничої групи від психологічних властивостей її членів.
На досягнення мети дослідження спрямовані наступні завдання:
1. Проаналізувати стан розробки проблеми згуртування малої групи у вітчизняних та зарубіжних соціально-психологічних дослідженнях.
2. Виявити і теоретично обґрунтувати залежність згуртування малої виробничої групи від психологічних властивостей її членів.
3. Експериментально перевірити наявність залежності згуртування малої виробничої групи від характеристик агресивності працівників.
Для реалізації завдань дослідження були застосовані наступні методи: загальнонаукові – аналіз, синтез, узагальнення, аналіз літератури з теми дослідження; соціально-психологічні – спостереження, бесіда, соціометрія, методика визначення агресивності А. Басса-А. Даркі.
Робота структурно складається із вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел.
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
1. Аналіз стану розробки проблеми згуртування малої групи у вітчизняних та зарубіжних соціально-психологічних дослідженнях показав, що проблема групової згуртованості є другою стороною проблеми формування малої групи. В даному випадку під згуртованістю розуміється процес формування особливого типу зв'язків в групі, які дозволяють зовні задану структуру перетворити на психологічну спільність людей, в складний психологічний організм, що живе за своїми власними законами.
Проблема групової згуртованості має солідну традицію її дослідження. Вона спирається на розуміння групи, перш за все, як деякої системи міжособистісних відносин, що мають емоційну основу. Не дивлячись на наявність різних варіантів інтерпретації згуртованості, це стверджування не заперечується у жодній концепції згуртованості. Так, в руслі соціометричного напряму згуртованість прямо зв'язується з таким рівнем розвитку міжособистісних відносин, коли в них високий відсоток виборів, заснованих на взаємній симпатії.
У межах підходу Л.Фестінгера, відповідно до якого згуртованість аналізується на основі частоти і міцності комунікативних зв'язків, вона визначається як сума всіх сил, діючих на членів групи, щоб утримувати їх в ній. У цьому випадку привабливість і задоволеність членів групи своїми стосунками окреслюється за допомогою чисто емоційного плану відносин у групи, тобто згуртованість і тут представлялася як деяка характеристика системи емоційних переваг членів групи.
Процес згуртування включає в себе динаміку, механізм регулювання міжперсональних відносин та умови їх розвитку. Міжособистісні відносини розвиваються у динаміці: вони зароджуються, закріплюються, досягають певної зрілості, після чого можуть поступово слабшати. Динаміка розвитку міжособистісних відносин проходить кілька етапів: знайомство, приятельські, товариські і дружні відносини. Умови розвитку міжособистісних відносин істотно впливають на їх динаміку і форми прояву.
2. Становлення виробничого колективу залежить також від стану неофіційних відносин, неформальних зв'язків між працівниками, що почувають психологічну близькість, спільність інтересів або навпаки. Ці особисті відносини значною мірою характеризують психологічний клімат колективу, розкривають резерви виховної роботи. У системі взаємин, що визначають згуртованість колективу особливу роль мають міжіндивідні зв’язки, котрі, у свою чергу, формуються в залежності від індивідуальних психологічних характеристик осіб.
Вирішальне значення для успішного функціонування малої групи та її згуртованості мають соціально-психологічні аспекти діяльності трудових колективів. Сьогодні зростає необхідність свідомої активності, спрямованої на підтримку, регулювання і формування здорової соціально-психологічної атмосфери колективу. До завдань соціального керування входить свідоме створення у всіх трудових колективах загального позитивного фону взаємин, розвиток відносин взаємної доброзичливості, взаємної поваги й інтересу, взаємної турботливості. Саме такий позитивний фон взаємин сприяє об'єднанню всієї виробничої групи й окремих неофіційних угруповань у згуртований колектив.
3. Проведене емпіричне дослідження у рамках даної роботи показало, що значний вплив на процес згуртування можуть відігравати психологічні характеристики членів групи. Через негативні особистісні риси індивіда можливою є поява різного роду загострень міжособистісних відношень, які викликаються об’єктивними причинами повсякденної діяльності підприємства, котрі урахувати і передбачити не завжди існує можливість. Особливе значення при цьому набуває така властивість особистості, як агресивність. Саме вона (а точніше, її інтегральна величина) визначає конфліктність колективу, створює неможливість успішної та швидкої згуртованості. У цьому випадку згуртування групи ускладнюється, розтягується у часі, а іноді й становиться неможливим створення ефективного виробничого колективу.
-
обгрунтуйте актуальність творчості Т Шевченка періоду Трьох літ в 21 ст
ВСТУП 3
РОЗДІЛ І. ОСОБЛИВОСТІ АВТОРСЬКОГО СТИЛЮ Т.Г. ШЕВЧЕНКА 6
1. Життєвий шлях великого кобзаря 6
1.2. Особливості поетичного стилю Т.Г. Шевченка та їх видозміна відповідно до трьох етапів творчості 8
1.2.1. Особливості першого етапу творчості Т.Г. Шевченка 9
1.2.2. Провідні мотиви та образи періоду «трьох літ» 11
1.2.3. Специфіка третього періоду творчості митця 13
РОЗДІЛ ІІ. ПОЕТИЧНА ТВОРЧІСТЬ Т.Г. ШЕВЧЕНКА ПЕРІОДУ ТРЬОХ ЛІТ
2.1. Жанрова специфіка творчості періоду трьох літ. Головні теми та образи творів 17
2.2. Літературознавчий аналіз творчості Т.Г.Шевченка 1843-45 рр. 22
2.3. Роль творчості періоду трьох літ Т.Г. Шевченка у становленні української культури та її актуальність у ХХІ ст. 26
ВИСНОВКИ 35
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 38
ВСТУП
Тарас Шевченко став співцем свободи Українського народу. Усе життя він присвятив реалізації своєї найбільшої мрії - пробудити волелюбний дух українців, щоб побачити рідну землю вільною.
За час, що минув, український народ переживав періоди, коли свобода та незалежність ставали майже реальністю, і такі, коли ця споконвічна мрія здавалася нездійсненною. Було немало трагічних сторінок, але було і те, що дозволило сформуватися сучасній українській нації, здатній відстоювати оспівані Т.Шевченком ідеали.
З 1991 року ми ведемо відлік існування нової Незалежної України. Але, мабуть, лише у минулому році світ ледь не вперше зрозумів Україну та українців насправді. Це багатомільйонна держава, яка поділяє зрозумілі нам усім загальноєвропейські ідеали та цінності, прагнення до свободи і демократії.
Останні події в Україні відкрили нові перспективи для нашої країни і для розвитку її відносин з оточуючим світом. Сьогодні ми з повним правом можемо говорити, що українці реалізували мрію великого українського поета Т.Шевченка і створили не тільки незалежну, але і вільну Україну. Вільну від страху, невпевненості у своїх силах і своєму майбутньому. Вільну, бо здатну відстоювати своє право обирати власну долю і захищати свій вибір.
Тарас Шевченко – центральна постать українського літературного процесу XIX ст. Його творчість мала вирішальне значення в становленні й розвитку нової української літератури, утвердивши в ній загальнолюдські демократичні цінності та піднісши її до рівня передових літератур світу. У своїй поезії Шевченко звернувся до тем, які до нього в українській літературі ще не порушувалися або порушувалися надто несміливо й обмежено. Шевченко став новатором у пошуках нових художніх форм та засобів, у виробленні та утвердженні нового художнього мислення. Своєю творчістю Т.Шевченко завершив процес формування української літературної мови, здійснивши її синтез із живою народною мовою і збагативши виражальні можливості українського художнього слова.
Актуальність теми дослідження. Сучасна духовна ситуація в Україні і в світі характеризується глибинними зрушеннями, які мають прояв на різних рівнях суспільного буття і свідомості. Одну з ключових ролей у цих змінах відіграє відродження національної культури, у тому числі її науково-теоретичний аналіз і філософська рефлексія. Головною метою філософського українознавства є дослідження сутнісних підвалин української культури, її специфіки та місця серед інших національних культур, а одним з його головних предметів стає творчість українських митців, у якій набули конкретного виразу й чіткої кристалізації специфічні риси національного світобачення.
В українській культурі серед великого кола митців, які найбільш яскраво й органічно виразили національний образ світу, головне місце належить Тарасові Шевченку, особливо його поетичній творчості, що набула функції своєрідної “Євангелії українців” – тобто метатексту, у якому засобами художньої символіки опредметнено основні смисли, цінності, цілі й завдання життя українського народу в його минулому, сучасному й майбутньому. Цей метатекст є не тільки скарбницею колективної пам’яті, але й набуває програмового характеру: він визначає й визначатиме сам спосіб бачення колективною національною свідомістю тих чи інших явищ історичного, соціально-політичного, культурного й морального буття української нації.
Поетична творчість Т.Шевченка не просто несе в собі потенціал певних смислів, цінностей, цілей тощо, але й транслює специфічний спосіб світобачення й відповідний національний образ світу, що складає їхнє підґрунтя. Саме специфічність національного образу світу є головною передумовою спадкоємності в національній культурі, можливості сприйняття й відновлення традиції, а тим самим і одну з головних передумов національної ідентичності і життєвих сил народу. З іншого боку, національний образ світу акумулює у собі досвід змін і модернізацій у культурі народу, зокрема, тих, що постали внаслідок творчих зусиль його видатних митців. Найбільш репрезентативний прояв національного образу світу відбувається в типових художньо-поетичних образах, створених митцями-класиками, адже смисл художньої творчості саме в тому і полягає, щоб якнайяскравіше і якнайглибше виявити своєрідність і глибину народного життя, що у повсякденні може залишатися прихованою і непомітною.
Об’єктом дослідження є життєвий і творчий шлях Т.Г. Шевченка.
Предмет аналізу – поетична творчість Т.Г. Шевченка періоду трьох літ.
Мета роботи полягає у виявленні та характеристиці особливостей поетичної творчості Т.Г. Шевченка періоду трьох літ та визначення її актуальності і ХХІ ст.
Досягнення поставленої мети вимагає вирішення конкретних завдань:
1) описати життєвий шлях великого кобзаря та виявити його вплив на творчість видатного поета;
2) ідентифікувати особливості поетичного стилю Т.Г. Шевченка та їх видозміну відповідно до трьох етапів його творчості;
3) охарактеризувати жанрову специфіку творчості періоду трьох літ;
4) проаналізувати теми та образи творів періоду трьох літ;
5) провести літературознавчий аналіз творчості Т.Г. Шевченка 1843-45 рр;
6) дослідити роль творчості періоду трьох літ Т.Г. Шевченка у становленні української культури та визначити її актуальність у ХХІ ст.
Структура виконаного дослідження обумовлена його метою та завданнями і складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків та списку використаної літератури.
ВИСНОВКИ
У духовній історії України Шевченко посів і досі беззастережно посідає виняткове місце. Значення його творчої спадщини для української культури важко переоцінити. Його «Кобзар» започаткував новий етап у розвитку української літератури і мови, а його живописна і граверська творчість стала визначним явищем не тільки українського, а й світового мистецтва. Поезія Шевченка, при всьому зв'язку з усною народною творчістю, попередньою українською та європейською літературами, була явищем наскрізь оригінальним і новаторським. Літературознавець О. Білецький, редактор академічних видань творів Шевченка, справедливо підкреслив у нього особливий тип художнього пізнання, не повторений ніким і не повторюючий нікого у всій історії світової літератури. Творчість великого поета внесла в українську літературу незнане багатство тем, жанрів і формальних особливостей. Вивівши українську літературу на шляхи, якими йшов розвиток великих європейських літератур, Шевченко надав їй загальноєвропейського, а разом з тим і світового значення.
Поєднавши у своїх поетичних творах живу розмовну мову з словесно-виразовими засобами книжної мови, Шевченко підніс українську літературну мову на новий, якісно вищий ступінь. У поетичних творах Шевченкова українська мова набула незвичайного багатства барв та відтінків, а також можливостей передачі не тільки найтонших настроїв, почуттів і думок, а й глибоких філософських та політично-суспільних узагальнень. Широко користуючись лексикою різних галузей науки й мистецтва, Шевченко заклав основи термінологізації української лексики, підносячи цим самим українську літературну мову до рівня найрозвиненіших мов світу.
Провідним мотивом творчості Шевченка, що пронизує також весь його життєвий шлях, була самовіддана любов до України і нерозривно пов'язана з нею ненависть до всіх її гнобителів. Його революційний заклик «… вставайте, кайдани порвіте і вражою злою кров'ю волю окропіте» був зовсім новим словом не лише в українській літературі. У розвитку національної і соціальної самосвідомості українського народу творчість Шевченка відіграла величезну роль.
По-новому звучать мотиви революційної боротьби у творах Шевченка періоду «Трьох літ» (1843-1845). Провівши 8 місяців в Україні, Шевченко зрозумів своє історичне завдання і свій обов'язок перед батьківщиною як прямий шлях безкомпромісної революційної боротьби. Перехід Шевченка до нового періоду літературної діяльності позначився в поемах «Розрита могила» (1843), «Чигрине, Чигрине» (1844) і «Сон» (1844). Поет написав ці твори під безпосереднім враженням від тогочасної дійсності в Україні. У сатиричному творі «Сон» («У всякого своя доля») автор з їдким сарказмом змалював свавілля та жорстокість російського царату і закликав до знищення цієї деспотичної системи. Поема «Сон» уважається одним з найвизначніших взірців світової сатири. Вона має чимало спільних типологічних рис з поемами «Дзяди» А. Міцкевича, «Німеччина. Зимова казка» Г. Гайне та частиною «Божественної комедії» Данте «Пекло». Сатиричні ознаки також помітні в політичних поемах Шевченка «Великий льох», «Кавказ», «І мертвим, і живим…» та вірші «Холодний Яр» (усі 1845).
У поемі-містерії «Великий льох», що складається з трьох частин («Три душі», «Три ворони», «Три лірники») й епілогу («Стоїть в селі Суботові»), Шевченко втілив свої роздуми про історичну долю України в алегоричних образах, що зазнали в літературознавстві особливо тенденційної інтерпретації (Шевченкова наскрізь негативна оцінка Переяславської угоди різко суперечить так званим «Тезам про 300-річчя возз'єднання України з Росією»). У творі «Кавказ», що поєднує жанрові ознаки лірично-сатиричної поеми, політичної медитації та героїчної оди, Шевченко із сарказмом виступив проти гнобительської політики царської Росії і закликав пригноблені народи до революційної боротьби. Ця поема Шевченка мала значний вплив на розвиток самосвідомості не тільки в Україні. Шевченкове послання «І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм…» – вдумливий поетичний аналіз тогочасного суспільно-політичного і національно-культурного життя в Україні, що мала служити дороговказом на шляху національного, соціального і культурного відродження українського народу. У поезії «Холодний Яр» Шевченко відкинув негативний погляд історика А. Скальковського на гайдамацький рух і, назвавши Миколу І «лютим Нероном», гостро картав ту частину українського панства, що покірно плазувала перед російським царатом.
У грудні 1845 Шевченко написав цикл віршів під назвою «Давидові псалми» – перша його спроба переспіву й осучаснення біблійних текстів. Уміло зашифрованою формою псалмів поет засуджував тогочасний лад, надаючи старозавітним текстам зрозумілу для читача політичну спрямованість. У вірші «Три літа», що дав назву альбомній збірці автографів поета, Шевченко змальовує процес свого «прозрівання» і говорить про зміни, які сталися за цей час у його світогляді й творчості. Характерним для нового періоду творчості Шевченка є також вірш «Минають дні, минають ночі». У ньому поет пристрасно засуджує суспільну бездіяльність і пасивність та закликає до дії й боротьби. Цикл «Три літа» завершується «Заповітом», одним з найдосконаліших зразків світової політичної лірики.
Серед творів періоду «Трьох літ» на історичні теми особливе місце посідає поема «Іван Гус» («Єретик»), написана восени 1845 з поетичною присвятою П. Шафарикові. Поєднуючи історичний сюжет (засудження і спалення чеського реформатора Гуса в Констанці 1415 року) з дійсністю свого часу, Шевченко створив поему, яка була сприйнята читачами як алюзія на адресу російського царату. В історично-побутовій поемі «Сліпий» («Невольник») Шевченко гнівно осудив Катерину ІІ за зруйнування Запорізької Січі та закріпачення українського селянства. До збірки «Три літа» включено також соціально-побутові поеми «Сова» (1844) і «Наймичка» (1845). У поемі «Сова» змальовано трагічну долю матері-вдови, у якої забрали в солдати єдиного сина. До зображення нового аспекту морально-психологічної драми матері-покритки звернувся Шевченко в поемі «Наймичка». Ця тема хвилювала поета протягом усієї творчої діяльності. До неї він звертався в ранній поемі «Катерина», а згодом – у поемах «Відьма» (1847), «Марина» (1848) та інших. Тему трагічної долі покритки Шевченко розробляв також у відмінних одна від одної баладах «Лілея» та «Русалка» (обидві 1846).
Cгенерировано за 0.967876 секунд
|