дві матері оповідання

 У нас Ви маєте можливість замовити матеріал за темою «дві матері оповідання», або знайти вже готові матеріали, які містять певну інформацію за даним запитом

• Образ матері в творах українських поетів другої половини ХХ ст.
  
  План Вступ 3 1. Образ матері в поезії А. Малишка 3 2. Поезія Б. Олійника про матір 6 3. Образ матері в творчості В. Симоненка та І. Драча, Д. Павличка 8 Заключення 15 Література 16 >>>>
• Діючі монастирі Києва, як центри туризму
  
  Вступ 2 Монастир Покриву Божої Матері Голосіївська пустель 3 Китаєва пустель 3 Флоровській жіночий монастир 4 Св. Трійці Іонінській монастир 5 Монастир Введенській Божої Матері 6 Монастир Першої Пречистої Божої Матері Києво-Печерська Лавра 6 Монастир Покриву Божої Матері 9 Монастирський скит Св. Пантелеймона 10 Використана література 12 >>>>
• Шляхи формування у дітей середнього дошкільного віку почуття любові до матері
  
  1. Психолого-педагогічні дослідження проблеми впливу матері на дитину з перших років життя 2 2. Методи і прийоми формування любові до матері у дітей дошкільного віку 8 3. Визначення рівня сформованості почуття любові до матері у дітей середнього дошкільного віку (констатуючий експеримент) 12 4. Система роботи з формування у дітей середнього дошкільного віку почуття любові до матері (формуючий експеримент) 15 5. Аналіз результатів проведеної роботи (контрольний експеримент) 18 Висновки та педагогічні рекомендації 21 Література 24 Додатки 25 >>>>
• Виховання любові до матері в педагогічних творах В.О. Сухомлинського
  
  Зміст Вступ 3 Розділ 1. Ідеї гуманізму і свободи в педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського 5 1.1. Проблеми виховання сучасної молоді 5 1.2. Ідея свободи особистості, гуманізму і любові В.О. Сухомлинського 15 Розділ 2. Виховання любові до матері в педагогічних творах В.О. Сухомлинського 18 2.1. Як вчити дітей любити своїх батьків 18 2.2. Як виховувати гармонійні відносини між батьками й дітьми 20 2.3. Роль матері в житті дитини 23 Висновки 28 Список використаної літератури 30 Додатки 35 >>>>
• ОБОВ’ЯЗОК МАТЕРІ ЯК ВИХОВАТЕЛЯ (ДИТИНИ, ЯКА МАЄ ВАДИ У РОЗВИТКУ)
  
  ВСТУП 3 1. Дослідження сімей, які виховують дітей з вадами розвитку 4 2. Проблем родин з дітьми з вадами розвитку 6 3. Обов’язок матері як вихователя 8 ВИСНОВКИ 12 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 14 ПРЕДМЕТ: СІМЕЙНЕ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ З ВАДАМИ У РОЗВИТКУ >>>>
• Найстрашніше для матері бути зневаженою власними дітьми (за романом Панаса Мирного "Хіба ревуть воли, як ясла повні")
  
  Найстрашніше для матері бути зневаженою власними дітьми (за романом Панаса Мирного "Хіба ревуть воли, як ясла повні") >>>>
• Новаторство Володимира Винниченко у змалюванні дитячої психології
  
  Вступ Розділ І. Особливості поетики ранньої прози Володимира Винниченка Розділ ІІ. Засоби творення дитячих характерів у оповіданнях Володимира Винниченка “Федько-халамидник” та “Кумедія з Костем” Розділ ІІІ. Психологізм оповідання “Бабусин подарунок” Висновки Список використаної літератури >>>>
• Поетика сну в прозі М. Хвильового
  
  Література 1. Жулинський М. Микола Хвильовий // Із забуття – в безсмертя. – К., 1990. 2. Історія української літератури ХХ ст.: Книга перша. – К., 1993. 3. Кислий Ф. Микола Хвильовий // Нові імена в програмі української літератури. – К., 1993. 4. Хвильовий М. Новели, оповідання. – К., 1992. >>>>
• Особливості стилю Ф. Кафки (Ф. Кафка)
  
  Вступ 3 Розділ 1. Діалектика життя та творчості митця 6 Розділ 2. Світи Кафки: Сон – Страх – Абсурд 12 Розділ 3. Стилістичні та виразні засоби творів Ф.Кафки 16 Розділ 4. Людина в творах Ф.Кафки 20 Розділ 5. Специфіка стилю Ф.Кафки на прикладі оповідання “Перевтілення” 25 Висновок 28 Resume 31 Список використаних джерел 32 >>>>
• Трудове право України
  
  Колективний договір і колективні угоди 3 Задача 1 16 Оператор Матвійчук протягом двох робочих днів підряд з'являвся на роботу із значним запізненням. У цілому за цей період він не працював без поважних причин більше семи годин. Власник підприємства, де працював Матвійчук, звільнив його за п. 4 ст. 40 КЗпП України. У своїй заяві до суду Матвійчук просив поновити його на робочі, оскільки звільнення не було погоджено з профкомом, а запізнення на роботу пов'язане із сімейними обставинами, про які йому незручно говорити. Дайте правову оцінку ситуації. Задача 2 17 Здійснюючи перевірку додержанням норм і правил з охорони праці на машинобудівельному заводі, комісія виявила, що: Неповнолітні працівники приймаються на роботу без попереднього медичного огляду і без погодження з профкомом. П'ятнадцятирічна Шевченко Ю. працює друкаркою. Сімнадцятирічний Миколайчук К. працює ковалем. Жінці-матері, яка мала 12-літню дитину, було відмовлено працювати на умовах неповного робочого часу. Молодій матері було відмовлено в приєднанні чергової оплачуваної відпустки до відпустки по вагітності і пологах з мотиву, що вона пропрацювала лише три місяці і пішла в декрет. Сформулюйте відповіді з посиланням на необхідні норми права. Список джерел 22 >>>>
• Виникнення прав і обов язків дітей
  
  Вступ 1. Загальні правила визначення материнства і батьківства 2. Визначення походження дитини від матері та батька, які перебувають у шлюбі між собою 3. Визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою 4. Визнання батьківства за рішенням суду Висновок Використана література >>>>
• Образ жінки в творчості Т.Г. Шевченка
  
  Вступ 3 І. Жінки в житті Т.Г. Шевченка та їх вплив на творчість поета. 6 ІІ. Своєрідність змалювання жіночої долі у творах Т.Г. Шевченка. 11 2.1 Галерея жіночих образів в поезії Т.Г. Шевченка 11 2.2 Образ жінки - матері в творчості Т.Г. Шевченка 23 2.3 Новаторство Шевченка в створенні образу Катерини (поема “Катерина”) 28 ІІІ. Ідеал жінки в інтимній ліриці поета 31 Висновки 36 Список використаної літератури 38 >>>>
• Шляхи аналізу художнього твору
  
  Вступ 3 1.Методологічні засади вивчення художнього твору в шкільному курсі літератури 6 1.1. Філософські основи аналізу художнього твору 6 1.2. Психолого-педагогічні передумови навчання літературного аналізу 9 1.3. Методичні основи навчання на уроках літератури 13 2. Теоретико-методична модель вироблення в учнів умінь аналізувати художні твори 20 2.1. Технології навчання аналізу художнього твору 20 2.2. Аналіз художнього твору» (на основі аналізу оповідання Марка Вовчка «Два сини») 23 2.3. Формування в учнів умінь аналізу прозового твору (основна і старша школи) 26 2.4. Особливості навчання аналізу творів різного літературного роду й виду 30 Висновки 37 Література 40 >>>>
• Батько і мати як перші вихователі
  
  ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ ВИХОВАННЯ ДИТИНИ В СІМ’Ї 5 1.1. Основи сімейного виховання. Виховний потенціал 5 родини 5 1.2. Роль матері і батька у вихованні дитини 11 РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ АСПЕКТІВ ВИХОВАННЯ ДИТИНИ МАТІР’Ю І БАТЬКОМ 19 2.1. Врахування потреб дитини як основа усвідомленого батьківства 19 2.2. Виховання дітей у різних за структурою родинах 31 2.2.1. Особливості виховання єдиної дитини в родині 31 2.2.2. Специфіка виховання в багатодітній родині 33 2.2.3. Виховання дитини в неповній родині 34 ВИСНОВОК 36 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 38 >>>>
• Гендерний аспект сімейного виховання
  
  Вступ 3 1. Особливості сімейного виховання дитини 5 2. Гендерні особливості сімейного виховання 10 2.1 Вплив статі дітей на сприйняття батьків 10 2.2 Образ дітей різної статі у свідомості батьків 13 2.3 Гендерні особливості догляду за дітьми та спілкування з ними 14 2.4 Виховання дітей батьками різної статі 17 2.5 Ставлення дітей до матері і батька 19 Висновки 21 Література 25 Додаток А. Тест «Дівчата або хлопчики?», або Як ви виховуєте своїх дітей? 28 Додаток Б. Тест „РАRI” 30 Додаток В. Тест „Підлітки про батьків” 35 >>>>
• Контрольна робота з управлінського обліку
  
  Зміст 1. Система стандарт-кост, порівняння її з нормативним обліком витрат і калькулюванням 3 2. Задача 6 9 Визначити відхилення від норм затрат матеріалів при їх розкрої за да-ними: Матері-ал Сталь листова Облікова ціна одини¬ці матері¬алу, грн. Норма витрат на 1 деталь, кг Кількість ви-готовлених деталей, шт Рух матеріалу, кг на по-чаток зміни одержа-но зі складу на кі-нець зміни 4,00 5 300 200 1600 100 Розрахунок здійснити за формою: Витрати матеріалу за зміну Результати розкрою за нормою фактично перевитрати економія кількість | сума кількість сума Кількість сума кількість сума 3. Задача 12 10 Визначити невідомі показники: № п/п Показники Варіант 1 2 3 1 2 3 4 5 1. Виручка від реалізації 150000 170000 X 2. Початковий запас готової продукції 15000 26000 х 3. Початковий запас НЗВ 24 000 15000 56000 4. Прямі матеріали 35000 43000 28000 5. Пряма зарплата X 19000 32000 6. Виробничі накладні витрати 42000 37000 26000 7. Кінцевий запас НЗВ 28000 26000 X 8. Собівартість готової продукції 125 000 X. 145000 9. Кінцевий запас готової продукці: 25000 X 47000 10. Собівартість реалізованої продукції X 98 000 126000 11. Валовий прибуток X X 24 000 12. Операційні витрати X 26 000 х 13. Прибуток (збиток) 12 000 X (5000) 4. Задача 18 13 Розподілити фактичні допоміжні матеріали пропорційно до кошторисних ставок: Виро-би Випуск, шт. Кошторисна ставка допомі-жних матеріалів Витрати за кошторис-ними став-ками Коефіці-єнт розпо-ділу Факти-чні ви-трати, грн. 1 2 3 4 4 5 А 250 20 X X X Б 400 25 X X X В 500 18 X X X Разом X X X X 21600 5. Задача 24 14 Визначити фінансовий результат, використовуючи методику, прийняту в Україні відповідно до П(С)БО 16, маючи наступні дані: № п/п Показник Сума 1. Загальна продажна вартість реалізованої продукції 1 105 920 2. ПДВ х 3. Виручка від реалізації х 4. Нормативна виробнича собівартість реалізації 573 100 5. Відхилення фактичної собівартості від нормативної - 11 300 6. Фактична виробнича собівартість реалізації х 7. Маржинальний дохід х 8. Адміністративні та збутові витрати 163 600 9. Прибуток від реалізації X 6. Задача 30 15 Визначити залишки матеріалів за нормами у незавершеному виробниц-тві. Розрахунок зробити у вигляді таблиці: Де-таль Кількість одиниць у НЗВ Сталь Покупні напівфаб-рикати Всьо-го Ціна на одини-цю Сума Ціна Сума А 20 0,80 X 7,30 X х 7. Задача 36 16 Визначити втрати від браку, маючи наступні дані: грн. 1. Нормативна собівартість кінцевого браку 158; 2. Затрати на виправлення браку 25; 3. Утримано з винних 84; 4. Оприбутковано брухту 37; 5. Списано за рахунок основного виробництва х. Список літератури 18 >>>>
• Кр "психологія"
  
  1. Питання 1. Поясніть, чим відрізняється спостереження у повсякденному житті від спостереження як методу психології. 3 2. Питання 2. Поясніть, у чому проявляється вплив статевих та конституційних особливостей на психічні прояви. 4 3. Питання 3. Чи справедлива приказка: яким народився – таким і помре? 5 4. Питання 4. Мати разом з дитиною 25 років дивиться фільм-тріллер. При цьому жінка переживає страх, напругу, закриває очі тощо. Чи може така поведінка матері вплинути на психічний стан дитини? 6 5. Питання 5. До 9-го класу прийшов новий вчитель, якому відразу вдалося завоювати повагу учнів. Тільки один школяр, що був неформальним лідером, „випробував” вчителя. З цих ситуацій вчитель виходив вдало та гідно. Через деякий час, хлопець, не усвідомлюючи мотивів, став одягатися, як вчитель, наслідувати його манеру розмови тощо. Вкажіть, який психологічний захист діє в цьому випадку, в чому його сутність. 7 6. Питання 6. Проаналізуйте, яке значення мав колектив у формуванні Вашої особистості. 8 Література 9 >>>>
• Психологічна діагностика, психопрофілактика та реабілітація при депресивних станах у вагітних
  
  ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПСИХОЛОГІЧНОГО СТАНУ ПРИ ВАГІТНОСТІ 6 1.1. Фізіологічні і психологічні особливості вагітності 6 1.2. Психологія майбутньої матері у 1-му, 2-му та 3-му триместрі 10 1.3. Виховання дитини до народження 17 РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ТРИВОЖНИХ І ДЕПРЕСИВНИХ СТАНІВ У ВАГІТНИХ 23 2.1. Методики, етапи і структура дослідження 23 2.2. Результати діагностичного дослідження та їх інтерпретація 25 РОЗДІЛ 3. ПСИХОПРОФІЛАКТИКА І РЕАБІЛІТАЦІЯ СТАНУ ВАГІТНИХ 38 3.1. Рекомендації для вагітних жінок 38 3.1.1. Для жінок, що народжують перший раз 40 3.1.2. Для жінок, що народжують повторно 42 3.2. Рекомендації для медперсоналу та родичів 43 ВИСНОВОК 44 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 46 ДОДАТКИ 49-53 Гіпотези дослідження: 1)жінки, що народжують перший раз мають вищий рівень тривожності та депресивні прояви, ніж ті, хто народжує вдруге. 2) Існують певні стресогенні чинники, що сприяють прояву у вагітних жінок проявам високого рівня депресії. База дослідження: пологове відділення лікарні. У дослідженні взяли участь 32 жінки у віці 17-30 років на різних термінах вагітності >>>>
• Тема: К/р "психологія" Предмет: психологія
  
  1. Питання 1. Поясніть, чим відрізняється спостереження у повсякденному житті від спостереження як методу психології. 3 2. Питання 2. Поясніть, у чому проявляється вплив статевих та конституційних особливостей на психічні прояви. 4 3. Питання 3. Чи справедлива приказка: яким народився – таким і помре? 5 4. Питання 4. Мати разом з дитиною 25 років дивиться фільм-тріллер. При цьому жінка переживає страх, напругу, закриває очі тощо. Чи може така поведінка матері вплинути на психічний стан дитини? 6 5. Питання 5. До 9-го класу прийшов новий вчитель, якому відразу вдалося завоювати повагу учнів. Тільки один школяр, що був неформальним лідером, „випробував” вчителя. З цих ситуацій вчитель виходив вдало та гідно. Через деякий час, хлопець, не усвідомлюючи мотивів, став одягатися, як вчитель, наслідувати його манеру розмови тощо. Вкажіть, який психологічний захист діє в цьому випадку, в чому його сутність. 7 6. Питання 6. Проаналізуйте, яке значення мав колектив у формуванні Вашої особистості. 8 Література 9 >>>>
• Проективний метод «Неіснуюча тварина» та особливості його інтерпретації
  
  ЗМІСТ ВСТУП 3 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДИКИ "НЕІСНУЮЧА ТВАРИНА" У ПСИХОДІАГНОСТИЧНІЙ ПРАКТИЦІ 4 1.1. Методологічні засади тесту 4 1.2. Процедура тесту, показники й інтерпретація 5 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДИКИ "НЕІСНУЮЧА ТВАРИНА" 11 2.1. Організація дослідження, отримання результатів 11 2.2. Аналіз і інтерпретація результатів 13 ВИСНОВКИ 16 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 17 ВСТУП Проективні тести – методики, скеровані на виявлення певних психічних властивостей людини. Вони передбачають стимули, реагуючи на які, людина виявляє найхарактерніші свої якості. Для цього досліджуваній особі пропонують витлумачити події, відновити ціле за деталями, надати сенс неоформленому матеріалу, створити оповідання за малюнком із невизначеним змістом. Останнім часом такі тести становляться досить популярними у середовищі практичних психологів. Вони допомагають не тільки встановити діагноз, зрозуміти мотиви вчинків людини, а й дозволяють певним чином оцінити глибини психіки людини, так зване "несвідоме". Однак, на сьогоднішній день проективні методики поки що залишаються допоміжним інструментом при всебічному і глибокому дослідженні психічної сфери людини. Вони доповнюють, підтверджують інформацію, що береться з результатів основних методик, спостережень, бесід. Такою методикою є тест "Неіснуюча тварина", про який й піде мова в цій роботі. >>>>
• Літературознавство Екзаменаційні білети шпори питання
  
  Білет №1 1. Метрична (квантитативна) система віршування. 2. Сюжет та його елементи. Білет №2 1. Силабо-тонічна система віршування. 2. Архаїзми, неологізми, варваризми. Білет №3 1. Тонічна та силабічна системи віршування. 2. Ода, елегія, послання, романс. Білет №4 1. Поняття про літературний напрям. 2.Анафора, епіфора, симплока, зіткнення, кільце. Білет №5 1. Епос як рід літератури. 2. Алегорія. Метонімія, синекдоха та її види. Білет №6 1. Драма як рід. 2. Сонет і онегінська строфа. Білет №7 1. Лірика як рід. 2. Сюжет і фабула літературного твору. Білет №8 1. Класицизм. Осноні риси. Творі принципи. 2. Порівняння та його види. Білет №9 1. Література українського барокко. Естетична цінність. 2. Способи римування. Білет №10. 1. Література як вид мистецтва. 2. Рима. Види рим. Білет №11. 1. Сентименталізм. 2. Епітети, їх види. Метафора. Білет №12 1. Романтизм. Суть, основні етапи розвитку. 1. Тропи, їх види, особливості. Білет №13 1. Аристотель про трагедію. 2. Ліричні відступи, вставні епізоди, монологи. Білет №14 1. Теорія літератури серед інших літературознавчих дисциплін. 2. Синтаксичні конструкції. Білет №15. 1. І.Франко «Із секретів поетичної творчості» та його ремінісценції у європейському класичному психоаналізі та архетиплології. 2. Види лірики. Білет №16. 1. Багатоманітність напрямів і течій у літературі ХХ ст. 2. Строфа та її види Білет №17. 1. Шеллінг – теоретик літератури. 2. Сюжет і композиція художнього твору. Білет №18. 1. Аристотель, Гегель, Белінський, Франко про родовий розподіл літератури. 2. Ода, елегія, послання, романс. Білет №19 1. Поняття літературного процесу. 2. Пейзаж. Його роль та функції в хужожньому творі. Білет №20. 1. Аристотель про мімезис і катарсис. 2. Тропи, їх види та особливості. Білет №21. 1. Основні тер етико-літературні положення «Лаокоону» Лесінга. 2. Художні паралелізми. Антитеза. Білет №22 1.Теорія класицизму в працях Горація «Послання до Пізонів» та Н.Буало «Мистецтво поетичне». 2. Види драми. Білет №23. 1. Засоби творення образів-характерів в художньому творі. 2. Дума, балада, історична пісня. Спільне та відмінне. Білет №24. 1. Історія розвитку роману. 2. Художня тематика та проблематика літературного твору. Білет№ 25 1. Комедія та її жанрові різновиди. 2. Пафос та його види. Білет №26 1. Жанрові різновиди епічних творів: роман, повість, оповідання, Білет №28. 1. Трагедія та історія її розвитку. 1. Жанрові різновиди роману. Білет №29. 1. Поняття про індивідуальний стиль письменника. 2. Синоніми, омоніми, антоніми. Білет №30 1. Поема та її жанрові різновиди. 2. Етапи розвитку реалізму >>>>
• Нотаріат в Україні
  
  1. Вимоги, яким повинна відповідати посада нотаріуса. Права і обов'язки нотаріуса. 2 2. Вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. 6 Задачі 13 3. Квартира належить на праві спільної сумісної власності матері та сину. Вони вирішили її продати. До нотаріуса прийшла мати з покупцем квартири з усіма необхідними документами та письмовою згодою сина на відчуження його частки в спільній власності, засвідченою на підприємстві, де він працює. Нотаріус відмовилася у посвідченні угоди, пояснивши відмову тим, що син власноручно повинен підписати договір купівлі-продажу. Мати заперечила: "Нічого не розумію. Коли ми з покійним чоловіком продавали садовий будинок, він сам ходив до нотаріуса з моєю заявою про згоду". Дайте аргументовану відповідь. 4. В державну нотаріальну контору прийшли громадянка Міленіна та громадянин Слизько. Вони вирішили укласти шлюбний контракт. Нотаріус, ознайомившись з умовами, попросила сторони підписати його. Міленіна підписала, а Слизько сказав, що в нього зламана права рука, тому він доручає своїй майбутній дружині підписати контракт за нього. Нотаріус, посилаючись на законодавство, порекомендувала пошукати сторонню особу, яка б підписалася за Слизько. Сторони обурилися. Доведіть, що дії нотаріуса відповідають Закону України "Про нотаріат". 5. 63-річний гр.Сліпук. перебуваючи на відпочинку в м.Ялта, познайомився з 40-річною жінкою. Він вирішив скласти заповіт на її ім’я і передати у спадок таке майно: 1) квартиру в Києві; 2) автомобіль; 3) садовий будинок; 4) меблі та інше. Для цього він звернувся до державного нотаріуса, який відмовив у посвідченні заповіту. І пояснив це тим, що, по-перше, заповіт посвідчується за постійним місцем проживання заповідача, по-друге, заповідач повинен надати документи, які підтверджують право власності заповідача на вищезгадане майно. Чи допустив нотаріус порушення? Список використаних джерел 18 >>>>
• Реєстрація цивільного стану громадян
  
  1. Закон України "Про органи реєстрації актів громадянського стану" від 24.12.1993 р. (зі змінами на 11.01.2000 р.). 4 2. Акти цивільного стану за Цивільним кодексом України. Які з них підлягають державній реєстрації? 4 3. Правове значення органів реєстрації актів цивільного стану для громадян та держави. 5 4. Якими нормативно-правовими актами регулюються сімейні відносини в Україні? 6 5. Система, компетенція державних органів реєстрації актів цивільного стану. 6 6. Основні завдання органів реєстрації актів цивільного стану відповідно до Конституції України та Закону України «Про органи реєстрації актів громадянського стану». 7 7. Принципи діяльності органів реєстрації актів цивільного стану. 8 8. Порядок видачі документів про реєстрацію актів цивільного стану (повторних свідоцтв, довідок, копій актових записів). 8 9. Сімейний Кодекс України: його завдання та предмет регулювання. 9 10. Відмова в реєстрації актів цивільного стану. Оскарження дій органу реєстрації актів цивільного стану. 9 11. Вимоги та обмеження в діяльності працівників органів реєстрації актів цивільного стану. 10 12. Кваліфікаційні комісії органів реєстрації актів цивільного стану. 10 13. Оплата реєстрації актів цивільного стану. 11 14. Діловодство в органах реєстрації актів цивільного стану. 12 15. Строки та місце реєстрації актів цивільного стану (народження, смерті, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені). 13 16. Порядок та строки реєстрації актів цивільного стану. Документи, які необхідні при реєстрації акта цивільного стану. 14 17. Загальні правила реєстрації актів цивільного стану. 15 18. Місце та порядок реєстрації народження. 16 19. Визначення походження дитини від матері та батька, які перебувають у шлюбі між собою. 17 20. Порядок реєстрації народження дітей, які народились після розірвання шлюбу. 18 21. Встановлення походження дітей від батьків, які не перебувають між собою в шлюбі. 19 22. Визначення прізвища, імені, по батькові дитини. 19 23. Порядок реєстрації народження дитини, яка народилась поза лікувальним закладом. 20 24. Порядок реєстрації народження з пропуском строку та дітей, яким виповнилось 16 років, але їх не було зареєстровано в органах реєстрації актів цивільного стану. 21 25. Порядок реєстрації народження (мертвонародженої дитини, двійнят, знайденої дитини, а також дитини, смерть якої настала незабаром після її народження). 22 26. Визнання батьківства. Визнання батьківства за рішенням суду. 23 27. Визнання батьківства відносно повнолітніх осіб. 24 28. Усиновлення/удочеріння. 25 29. Місце, терміни та підстави реєстрації смерті. 26 30. Порядок реєстрації смерті (невпізнаних осіб, особи оголошеної судом померлою, померлих в місцях позбавлення волі та інші). 27 31. Порядок реєстрації смерті за рішенням суду. 28 32. Порядок реєстрації шлюбу. Право на шлюб. 29 33. Умови укладання шлюбу. 29 34. Особливості реєстрації шлюбу з засудженими особами. 30 35. Шлюб, який є недійсним. Порядок та підстави визнання шлюбу недійсним. 31 36. Порядок реєстрації шлюбу громадян України з іноземними громадянами. 32 37. Право дружини та чоловіка на зміну прізвища. 32 38. Встановлення окремого проживання подружжя. Правові наслідки встановлення режиму окремого проживання подружжя. 33 39. Умови та порядок реєстрації розірвання шлюбу. 33 40. Місце та порядок реєстрації розірвання шлюбу. 34 41. Порядок розірвання шлюбу за рішенням суду. 35 42. Підстави припинення шлюбу. 35 43. Розірвання шлюбу державним органом реєстрації актів цивільного стану за заявою подружжя, яке не має дітей. 37 44. Розірвання шлюбу державним органом реєстрації актів цивільного стану за заявою одного з подружжя. 37 45. Порядок зміни прізвища неповнолітньої дитини. 38 46. Місце подання заяви та документи, необхідні для розгляду клопотання про зміну імені. 38 47. Визначення імені за Цивільним кодексом України. 39 48. Реєстрація зміни імені. 39 49. Порядок розгляду клопотань про зміну імені. 40 50. Внесення змін, доповнень до записів актів цивільного стану. 41 51. Підстави внесення змін, доповнень до записів актів цивільного стану 42 52. Порядок поновлення втрачених актових записів цивільного стану. 43 53. Анулювання записів актів цивільного стану. 44 54. Заповнення бланків актових записів цивільного стану та свідоцтв, що видаються на підставі цих записів. 44 55. Реєстрація актів цивільного стану у дипломатичних представництвах та консульських установах України. 45 56. Актові книги. Свідоцтва про реєстрацію актів цивільного стану. 47 57. Облік, зберігання та витрачання бланків свідоцтв, що видаються державними органами реєстрації актів цивільного стану. 48 58. Умови зберігання архівного фонду органів реєстрації актів цивільного стану. 50 59. Порядок складання звітів відділами реєстрації актів цивільного стану. 50 60. Визнання документів, виданих органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану. 52 61. Порядок видачі документів про реєстрацію актів цивільного стану та довідок про сімейний стан 53 62. Які особисті немайнові права, визначені Цивільним кодексом України? 54-56 >>>>
• обгрунтуйте актуальність творчості Т Шевченка періоду Трьох літ в 21 ст
  
  ВСТУП 3 РОЗДІЛ І. ОСОБЛИВОСТІ АВТОРСЬКОГО СТИЛЮ Т.Г. ШЕВЧЕНКА 6 1. Життєвий шлях великого кобзаря 6 1.2. Особливості поетичного стилю Т.Г. Шевченка та їх видозміна відповідно до трьох етапів творчості 8 1.2.1. Особливості першого етапу творчості Т.Г. Шевченка 9 1.2.2. Провідні мотиви та образи періоду «трьох літ» 11 1.2.3. Специфіка третього періоду творчості митця 13 РОЗДІЛ ІІ. ПОЕТИЧНА ТВОРЧІСТЬ Т.Г. ШЕВЧЕНКА ПЕРІОДУ ТРЬОХ ЛІТ 2.1. Жанрова специфіка творчості періоду трьох літ. Головні теми та образи творів 17 2.2. Літературознавчий аналіз творчості Т.Г.Шевченка 1843-45 рр. 22 2.3. Роль творчості періоду трьох літ Т.Г. Шевченка у становленні української культури та її актуальність у ХХІ ст. 26 ВИСНОВКИ 35 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 38 ВСТУП Тарас Шевченко став співцем свободи Українського народу. Усе життя він присвятив реалізації своєї найбільшої мрії - пробудити волелюбний дух українців, щоб побачити рідну землю вільною. За час, що минув, український народ переживав періоди, коли свобода та незалежність ставали майже реальністю, і такі, коли ця споконвічна мрія здавалася нездійсненною. Було немало трагічних сторінок, але було і те, що дозволило сформуватися сучасній українській нації, здатній відстоювати оспівані Т.Шевченком ідеали. З 1991 року ми ведемо відлік існування нової Незалежної України. Але, мабуть, лише у минулому році світ ледь не вперше зрозумів Україну та українців насправді. Це багатомільйонна держава, яка поділяє зрозумілі нам усім загальноєвропейські ідеали та цінності, прагнення до свободи і демократії. Останні події в Україні відкрили нові перспективи для нашої країни і для розвитку її відносин з оточуючим світом. Сьогодні ми з повним правом можемо говорити, що українці реалізували мрію великого українського поета Т.Шевченка і створили не тільки незалежну, але і вільну Україну. Вільну від страху, невпевненості у своїх силах і своєму майбутньому. Вільну, бо здатну відстоювати своє право обирати власну долю і захищати свій вибір. Тарас Шевченко – центральна постать українського літературного процесу XIX ст. Його творчість мала вирішальне значення в становленні й розвитку нової української літератури, утвердивши в ній загальнолюдські демократичні цінності та піднісши її до рівня передових літератур світу. У своїй поезії Шевченко звернувся до тем, які до нього в українській літературі ще не порушувалися або порушувалися надто несміливо й обмежено. Шевченко став новатором у пошуках нових художніх форм та засобів, у виробленні та утвердженні нового художнього мислення. Своєю творчістю Т.Шевченко завершив процес формування української літературної мови, здійснивши її синтез із живою народною мовою і збагативши виражальні можливості українського художнього слова. Актуальність теми дослідження. Сучасна духовна ситуація в Україні і в світі характеризується глибинними зрушеннями, які мають прояв на різних рівнях суспільного буття і свідомості. Одну з ключових ролей у цих змінах відіграє відродження національної культури, у тому числі її науково-теоретичний аналіз і філософська рефлексія. Головною метою філософського українознавства є дослідження сутнісних підвалин української культури, її специфіки та місця серед інших національних культур, а одним з його головних предметів стає творчість українських митців, у якій набули конкретного виразу й чіткої кристалізації специфічні риси національного світобачення. В українській культурі серед великого кола митців, які найбільш яскраво й органічно виразили національний образ світу, головне місце належить Тарасові Шевченку, особливо його поетичній творчості, що набула функції своєрідної “Євангелії українців” – тобто метатексту, у якому засобами художньої символіки опредметнено основні смисли, цінності, цілі й завдання життя українського народу в його минулому, сучасному й майбутньому. Цей метатекст є не тільки скарбницею колективної пам’яті, але й набуває програмового характеру: він визначає й визначатиме сам спосіб бачення колективною національною свідомістю тих чи інших явищ історичного, соціально-політичного, культурного й морального буття української нації. Поетична творчість Т.Шевченка не просто несе в собі потенціал певних смислів, цінностей, цілей тощо, але й транслює специфічний спосіб світобачення й відповідний національний образ світу, що складає їхнє підґрунтя. Саме специфічність національного образу світу є головною передумовою спадкоємності в національній культурі, можливості сприйняття й відновлення традиції, а тим самим і одну з головних передумов національної ідентичності і життєвих сил народу. З іншого боку, національний образ світу акумулює у собі досвід змін і модернізацій у культурі народу, зокрема, тих, що постали внаслідок творчих зусиль його видатних митців. Найбільш репрезентативний прояв національного образу світу відбувається в типових художньо-поетичних образах, створених митцями-класиками, адже смисл художньої творчості саме в тому і полягає, щоб якнайяскравіше і якнайглибше виявити своєрідність і глибину народного життя, що у повсякденні може залишатися прихованою і непомітною. Об’єктом дослідження є життєвий і творчий шлях Т.Г. Шевченка. Предмет аналізу – поетична творчість Т.Г. Шевченка періоду трьох літ. Мета роботи полягає у виявленні та характеристиці особливостей поетичної творчості Т.Г. Шевченка періоду трьох літ та визначення її актуальності і ХХІ ст. Досягнення поставленої мети вимагає вирішення конкретних завдань: 1) описати життєвий шлях великого кобзаря та виявити його вплив на творчість видатного поета; 2) ідентифікувати особливості поетичного стилю Т.Г. Шевченка та їх видозміну відповідно до трьох етапів його творчості; 3) охарактеризувати жанрову специфіку творчості періоду трьох літ; 4) проаналізувати теми та образи творів періоду трьох літ; 5) провести літературознавчий аналіз творчості Т.Г. Шевченка 1843-45 рр; 6) дослідити роль творчості періоду трьох літ Т.Г. Шевченка у становленні української культури та визначити її актуальність у ХХІ ст. Структура виконаного дослідження обумовлена його метою та завданнями і складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків та списку використаної літератури. ВИСНОВКИ У духовній історії України Шевченко посів і досі беззастережно посідає виняткове місце. Значення його творчої спадщини для української культури важко переоцінити. Його «Кобзар» започаткував новий етап у розвитку української літератури і мови, а його живописна і граверська творчість стала визначним явищем не тільки українського, а й світового мистецтва. Поезія Шевченка, при всьому зв'язку з усною народною творчістю, попередньою українською та європейською літературами, була явищем наскрізь оригінальним і новаторським. Літературознавець О. Білецький, редактор академічних видань творів Шевченка, справедливо підкреслив у нього особливий тип художнього пізнання, не повторений ніким і не повторюючий нікого у всій історії світової літератури. Творчість великого поета внесла в українську літературу незнане багатство тем, жанрів і формальних особливостей. Вивівши українську літературу на шляхи, якими йшов розвиток великих європейських літератур, Шевченко надав їй загальноєвропейського, а разом з тим і світового значення. Поєднавши у своїх поетичних творах живу розмовну мову з словесно-виразовими засобами книжної мови, Шевченко підніс українську літературну мову на новий, якісно вищий ступінь. У поетичних творах Шевченкова українська мова набула незвичайного багатства барв та відтінків, а також можливостей передачі не тільки найтонших настроїв, почуттів і думок, а й глибоких філософських та політично-суспільних узагальнень. Широко користуючись лексикою різних галузей науки й мистецтва, Шевченко заклав основи термінологізації української лексики, підносячи цим самим українську літературну мову до рівня найрозвиненіших мов світу. Провідним мотивом творчості Шевченка, що пронизує також весь його життєвий шлях, була самовіддана любов до України і нерозривно пов'язана з нею ненависть до всіх її гнобителів. Його революційний заклик «… вставайте, кайдани порвіте і вражою злою кров'ю волю окропіте» був зовсім новим словом не лише в українській літературі. У розвитку національної і соціальної самосвідомості українського народу творчість Шевченка відіграла величезну роль. По-новому звучать мотиви революційної боротьби у творах Шевченка періоду «Трьох літ» (1843-1845). Провівши 8 місяців в Україні, Шевченко зрозумів своє історичне завдання і свій обов'язок перед батьківщиною як прямий шлях безкомпромісної революційної боротьби. Перехід Шевченка до нового періоду літературної діяльності позначився в поемах «Розрита могила» (1843), «Чигрине, Чигрине» (1844) і «Сон» (1844). Поет написав ці твори під безпосереднім враженням від тогочасної дійсності в Україні. У сатиричному творі «Сон» («У всякого своя доля») автор з їдким сарказмом змалював свавілля та жорстокість російського царату і закликав до знищення цієї деспотичної системи. Поема «Сон» уважається одним з найвизначніших взірців світової сатири. Вона має чимало спільних типологічних рис з поемами «Дзяди» А. Міцкевича, «Німеччина. Зимова казка» Г. Гайне та частиною «Божественної комедії» Данте «Пекло». Сатиричні ознаки також помітні в політичних поемах Шевченка «Великий льох», «Кавказ», «І мертвим, і живим…» та вірші «Холодний Яр» (усі 1845). У поемі-містерії «Великий льох», що складається з трьох частин («Три душі», «Три ворони», «Три лірники») й епілогу («Стоїть в селі Суботові»), Шевченко втілив свої роздуми про історичну долю України в алегоричних образах, що зазнали в літературознавстві особливо тенденційної інтерпретації (Шевченкова наскрізь негативна оцінка Переяславської угоди різко суперечить так званим «Тезам про 300-річчя возз'єднання України з Росією»). У творі «Кавказ», що поєднує жанрові ознаки лірично-сатиричної поеми, політичної медитації та героїчної оди, Шевченко із сарказмом виступив проти гнобительської політики царської Росії і закликав пригноблені народи до революційної боротьби. Ця поема Шевченка мала значний вплив на розвиток самосвідомості не тільки в Україні. Шевченкове послання «І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм…» – вдумливий поетичний аналіз тогочасного суспільно-політичного і національно-культурного життя в Україні, що мала служити дороговказом на шляху національного, соціального і культурного відродження українського народу. У поезії «Холодний Яр» Шевченко відкинув негативний погляд історика А. Скальковського на гайдамацький рух і, назвавши Миколу І «лютим Нероном», гостро картав ту частину українського панства, що покірно плазувала перед російським царатом. У грудні 1845 Шевченко написав цикл віршів під назвою «Давидові псалми» – перша його спроба переспіву й осучаснення біблійних текстів. Уміло зашифрованою формою псалмів поет засуджував тогочасний лад, надаючи старозавітним текстам зрозумілу для читача політичну спрямованість. У вірші «Три літа», що дав назву альбомній збірці автографів поета, Шевченко змальовує процес свого «прозрівання» і говорить про зміни, які сталися за цей час у його світогляді й творчості. Характерним для нового періоду творчості Шевченка є також вірш «Минають дні, минають ночі». У ньому поет пристрасно засуджує суспільну бездіяльність і пасивність та закликає до дії й боротьби. Цикл «Три літа» завершується «Заповітом», одним з найдосконаліших зразків світової політичної лірики. Серед творів періоду «Трьох літ» на історичні теми особливе місце посідає поема «Іван Гус» («Єретик»), написана восени 1845 з поетичною присвятою П. Шафарикові. Поєднуючи історичний сюжет (засудження і спалення чеського реформатора Гуса в Констанці 1415 року) з дійсністю свого часу, Шевченко створив поему, яка була сприйнята читачами як алюзія на адресу російського царату. В історично-побутовій поемі «Сліпий» («Невольник») Шевченко гнівно осудив Катерину ІІ за зруйнування Запорізької Січі та закріпачення українського селянства. До збірки «Три літа» включено також соціально-побутові поеми «Сова» (1844) і «Наймичка» (1845). У поемі «Сова» змальовано трагічну долю матері-вдови, у якої забрали в солдати єдиного сина. До зображення нового аспекту морально-психологічної драми матері-покритки звернувся Шевченко в поемі «Наймичка». Ця тема хвилювала поета протягом усієї творчої діяльності. До неї він звертався в ранній поемі «Катерина», а згодом – у поемах «Відьма» (1847), «Марина» (1848) та інших. Тему трагічної долі покритки Шевченко розробляв також у відмінних одна від одної баладах «Лілея» та «Русалка» (обидві 1846). >>>>
• Особливості виховання дітей в українській родині
  
  ВСТУП 3 Розділ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИХОВАННЯ В УКРАЇНСЬКИХ СІМ’ЯХ 6 1.1. Розгляд аспектів родинного виховання в працях вітчизняних авторів 6 1.2. Традиції сімейного виховання в різні періоди розвитку українського суспільства 11 1.3. Особливості сучасної української родини 16 Висновки до розділу І 22 Розділ ІІ. ОСОБЛИВОСТІ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ У НЕБЛАГОПОЛУЧНИХ РОДИНАХ 23 2.1. Методологічні основи проведення дослідження особливостей виховання у неблагополучній родині 23 2.2. Дослідження особливостей виховного потенціалу неблагополучної родини 26 Висновки до розділу ІІ 31 ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 32 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 34 ДОДАТКИ 37 ВСТУП Актуальність дослідження. Сучасний період розвитку українського суспільства характеризується усталеними соціально-економічними відносинами, за яких при всій множинності цінностей і цілей найвищою є людина, її практична діяльність. Вирішальне значення у формуванні людини як особистості належить родині. Саме родина покликана сформувати особистість громадянина, здатного адаптуватися до швидкозмінних суспільних процесів, бути активним учасником виробничих процесів, сповідувати суспільно визнані цінності життя, бути патріотом своєї держави. Конституцією України, Державною національною програмою «Освіта» («Україна ХХІ століття»), урядовою програмою «Українська родина», іншими нормативними документами визначено, що саме сім’я, родина виконує провідну роль у підготовці дітей до самостійного життя, через її діяльність відбувається становлення громадянина як особистості і фахівця, зміцнюється інтелектуальний і духовний потенціал нації. У сім’ї як базисній складовій неперервної освіти найефективніше здійснюється фізичне, трудове, естетичне та розумове виховання, найбільш гармонійно проходить підготовка до майбутнього сімейного та суспільного життя. Неперехідне значення має родинне виховання в наш час зміни пріоритетів, побудови громадянського суспільства. Посилення значення родинного виховання зумовлене кардинальними змінами в українському суспільстві. В багатьох сім’ях рівень освіченості дітей вищий, ніж батьків; зменшилась участь дітей в домашній праці; в сучасній сім’ї значною мірою послабшала або й зникла роль особистого прикладу батьків. В сім’ях через недостатність взаємопорозуміння між батьками і дітьми, напруженість і нерівність взаємостосунків не завжди повно використовуються потенційні виховні можливості, мають місце значні помилки у формуванні кращих якостей у дитини. У молоді, як правило, не сформоване розуміння соціальної ролі чоловіка, дружини, батька, матері. Половина зареєстрованих шлюбів розпадається. Збільшується кількість неповних та дистанційних сімей. Як наслідок – збільшення кількості дітей-сиріт, безпритульних, поширення серед неповнолітніх пияцтва, наркоманії, збільшення кількості самогубців серед дітей, загострення підліткової злочинності, нігілістичне ставлення молоді до старших, втеча молоді у комп’ютерний (віртуальний) світ. Основними причинами такого стану є відмова сім’ї виконувати своє природне завдання по відношенню до нащадків. Окремі аспекти сімейного виховання досліджували педагоги XVIІ–ХІХ століть (О.В. Духнович, Я.А. Коменський, Г.С. Сковорода, К.Д. Ушинський). На пріоритетності родинних цінностей у вихованні підростаючого покоління наголошували письменники І.П. Котляревський, І.С. Нечуй-Левицький, Т.Г. Шевченко, Л. Українка. Кінець ХІХ та початок ХХ століття в галузі педагогічної думки позначені працями П.П. Блонського, В.І. Вернадського, П.Ф. Лесгафта, С.Ф. Русової, С.Т. Шацького. Особливої уваги щодо реалізації виховного потенціалу сім’ї надавали видатні педагоги ХХ століття А.С. Макаренко та В.О. Сухомлинський. Відповідність ідей родинного виховання принципам державної освітньої програми в період розбудови національної школи в Україні, необхідність посилення ролі сімейного виховання в сучасних умовах зумовили вибір теми дослідження – «Особливості виховання дітей в українській родині». При цьому новим напрямком в дослідженні такої теми є вивчення ціннісних орієнтацій членів родини з неблагополучних сімей стосовно питань виховання. Об’єкт дослідження – сучасна українська родина. Предмет дослідження – особливості родинного виховання. Мета дослідження полягає у виявленні особливостей виховання дітей в сучасній українській родині в залежності від ціннісних орієнтацій батьків. Відповідно до мети визначено такі завдання: 1. Простежити становлення і розвиток української педагогічної думки про родинне виховання. 2. Проаналізувати основні напрями реалізації родинного виховання в різні історичні періоди розвитку української нації; виокремити систему цінностей української сім’ї. 3. Експериментально дослідити становище дітей у неблагоприємній родині як результат нехтування батьками своїх обов’язків, виявити особливості сімейного виховання в залежності від ціннісних установок батьків. Для розв’язання поставлених завдань використовувалися теоретичні та емпіричні методи дослідження: теоретичний аналіз літературних джерел, що дав можливість простежити генезис родинновиховної думки в історичному аспекті; вивчення праць науковців, педагогів-практиків, журналістів з метою дослідження педагогічної системи родинного виховання та його цінностей, спостереження за поведінкою учнів, бесіди, інтерв’ю з учителями, батьками, анкетування. Робота структурно складається з вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаної літератури, додатків. ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 1. Українці мають самобутню та оригінальну систему виховання, вдосконалену і перевірену багатовіковим досвідом. Вона спирається на загальнолюдські норми навчання і виховання, проте реалізує їх, виходячи з власних, національних умов, звичаїв і традицій. Основою формування особистості українська народна і наукова педагогіка вважає сім’ю. Сім`ї належить пріоритетне місце в процесі формування і розвитку особистості від моменту її народження. Вона є першим вихователем дитини і середовищем передачі духовного багатства, культурних традицій, формування ціннісних орієнтирів, практичних умінь навичок, тому, безперечно, основну причину безпритульності і бездоглядності дітей потрібно шукати в особливостях їх сімейного оточення. Історично сформована українська система сімейного виховання забезпечує засвоєння дітьми визначеного кола знань і духовних орієнтирів, зумовлених етнопсихологічними та культурно-історичними надбаннями українців, що відповідають вимогам саме українського суспільства і відображені у стилі життя і традиціях родинного виховання. Об’єктом і суб’єктом в українській сімейній педагогіці завжди була і залишається людина. Українці створили своєрідний ідеал всебічно і гармонійно розвиненої особистості, наділивши його тими рисами, які притаманні їх національному характеру: сильна воля, внутрішня особиста гідність, на яких ґрунтується любов до праці, рідного краю, повага до старших, уміння долати життєві труднощі тощо. Взаємоповага і довіра, гуманне ставлення до дитини, що виключають застосування антипедагогічних методів впливу, – основні принципи української системи сімейного виховання. Моральне виховання спирається на глибоке почуття любові до Бога, батьківщини і родинного вогнища. 2. Українська сім’я пройшла великий історичний шлях розвитку, який призвів до суттєвих змін у її функціях і значенні. Головною функцією української сім’ї було і залишається виховання підростаючого покоління. Однак, сьогодні відмічається зростання кількості сімей, в яких основна увага приділяється розв’язанню матеріальних проблем, а формування культури спілкування і поведінки відходить на задній план, часто батьки не надають значення контролю за навчальною діяльністю дітей. Багато батьків не розуміють, що успіх виховання залежить від їх відповідальності, зацікавленості, відповідної педагогічної підготовки. За даними педагогічних досліджень, процеси урбанізації й міграції населення, зниження віку укладання шлюбу та створення сім’ї не сприяють засвоєнню моральних і етичних цінностей народу, що спричинює втрату кращих традицій, досвіду родинної педагогіки. У сучасних ускладнених соціально-економічних умовах сім’я продовжує визначати спрямованість формування особистості дітей. Вона залишається тією соціальною інституцією, де закладається фундамент особистості: виховуються її почуття, формується характер, випрацьовуються звички поведінки, потреби та ставлення до найрізноманітніших сторін суспільного буття та до самого себе. Фактор сім’ї є одним з найбільш важливим у системі взаємозв'язаних сил та чинників суспільного виховання. Тому подальше вдосконалення сімейного виховання є одною з найважливіших соціальних проблем, від успішного розв’язання яких у значній мірі залежить сучасне та майбутнє української держави. 3. Сучасний період розвитку родини підвернений впливу чинників, які, на жаль, сприяють нівелюванню деяких моральних цінностей української родини. Особливо це стосується сімей, матеріальні негаразди в яких призводять до моральної деградації її членів. Як показало узагальнення даних, що були зібрані в ході експертного опитування, родини, які мають низьке матеріальне становище, характеризуються байдужим ставленням до своїх дітей. У таких умовах позитивний вплив батьківської родини є мінімальний, такий, що не сприяє вихованню високоморальної, всебічного розвиненої особи і громадянина. >>>>
• Психологічні чинники виникнення співзалежності у молодого подружжя
  
  ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1 6 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ СПІВЗАЛЕЖНОСТІ В МІЖОСОБИСТІСНОМУ СПІЛКУВАННІ МОЛОДОГО ПОДРУЖЖЯ. 6 1.1. Феномен співзалежності в працях вітчизняних і зарубіжних дослідників 6 1.2. Особливості проявів співзалежності у подружньому житті 19 Висновки до 1-го розділу 29 РОЗДІЛ 2 31 ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ СПІВЗАЛЕЖНОСТІ У ЖІНОК 31 2.1. Методологічні основи дослідження 31 2.2. Організація та проведення емпіричного дослідження 37 Висновки до 2-го розділу 47 ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ 49 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 53 ДОДАТКИ 60 ВСТУП Актуальність дослідження. Величезного значення для поступового розвитку суспільства має родина, статус якої більшою мірою визначається рівнем і станом внутрішньосімейних міжособистісних відносин. Сучасна українська сім'я, як і все суспільство, потерпає через кризові явища, що мають місце не тільки в економіці і політиці, а й в моралі, культурі, духовних і сімейних цінностях. Деструктивні форми взаємодії в родині, що набули поширення останнім часом, потребують детального вивчення, аналізу та відпрацювання на цій основі практичних рекомендацій щодо покращення морально-психологічного клімату в сім’ях. Особливо страждає при цьому молода родина, нестійкість якої призводить до того, що значна кількість подружніх пар розпадається сьогодні в перші два-три роки спільного життя. Причинами цього явища є не тільки економічні та соціальні чинники, а й суто психологічні – психологічна несумісність, різні моральні цінності, відсутність загальних інтересів, неспроможність молодих людей будувати свої відносини в складних умовах соціально агресивного оточення. Ще одним проблематичним феноменом сімейної сфери є явище співзалежності, під яким розуміють потрапляння одного члена родини під щільний психологічний вплив іншого. Складність співзалежності полягає не в тому, що індивід стає жертвою дії близької (і навіть коханої людини), а в тому, що він опиняється у тенетах власних принципів, моральних установок і бажань. Такий взаємозв’язок дуже часто призводить до нервових, психосоматичних захворювань, психічних розладів. Він не дає родині нормально функціонувати, призводить до поступового погіршення взаємостосунків та розпаду. Початок вивченню співзалежності поклав німецький психіатр Р. Крафт-Ебінг, який називав її „психосексуальна підпорядкованість” (1892 р.). Такий підхід у значній мірі відповідав фрейдівської концепції несвідомого та був досить популярним до середини ХХ ст. Значний внесок в розуміння глибинних психологічних механізмів взаємодії людей у шлюбно-сексуальних стосунках зробили представники неофрейдизму Е. Еріксон, К. Юнг, Е. Фромм, К. Хорні, Г. Спок Саллівен. Новий етап дослідження цього явища розпочинається у 50-70-ті роки ХХ ст. та збігається з періодом посиленої боротьби проти наркоманії і алкоголізму в США й інших країнах Заходу. Психологи виявили, що від вживання наркотиків страждають не тільки ті, хто їх приймає, а й родина наркомана, члени якої випробують значні психологічні та моральні навантаження внаслідок побоювань за долю близької людини. В цей час виникають поняття "ко-алкоголізм", "пара-алкоголізм", що вказують на причетність до співпереживань хворих членів їх сімей. Стосунки між людьми в родинному колі знаходилися в центрі уваги представників гуманістичної психології: К. Роджерса, А. Маслоу, Г. Олпорта, В. Франкла, Ш. Бюлера, Ролло Мея, С. Джурарда. Третій етап пов'язаний з поширенням ідей феміністичного руху кінця ХХ ст., в ході чого ретельно розглядалися факти фізичного і морального насильства над жінками в родині. У зв’язку з цим досліджувалися психологічні основи шлюбу, гендерні проблеми, визначались перспективи тривалого та міцного сімейного союзу. Деякі дослідники розглядали співзалежність в позитивному плані – як психологічне доповнення одним подружжям іншого – і не зводили до поняття хвороби. Інші науковці, як і раніш, відносили співзалежність до негативних явищ, вказували на те, що воно має деструктивні наслідки для родини. Дослідження феномена співзалежності здійснювалося переважно з огляду на біологічну парадигму психіатричної практики: вивчалися етимологія цього стану (Р. Баркер, A. Шаеф, Б. Штандер), його прояви та характеристики (Д. Вітіленд, Б. Гузіков, І. Джермак, В. Москаленко), співвідношення із залежністю (В. Москаленко), причини формування рис співзалежності (В. Москаленко, Р. Поттер-Ефрон, О. Сімонова), характеристики сімейної взаємодії (Б. Гузіков, Е. Сміт). Попри значний обсяг наукової та прикладної інформації щодо феноменології стану співзалежності, проблему цю можна вважати маловивченою в площині соціальної і сімейної психології, зокрема з точки зору аналізу дисфункції родинної взаємодії. Феномен співзалежності розглядався лише як психічний стан особистості, при цьому не досліджувався його вплив на результат сімейної взаємодії, не конкретизувалися чинники виникнення дисфункціональної моделі сім’ї. Також мало приділялося уваги вивченню внутрішнього стану співзалежних жінок, умовам та шляхам його оптимізації, досягненню позитивної динаміки в процесі психокорекційної роботи з молодими сім’ями, де мало місце явище співзалежності. Існуючи проблеми обумовили тему даного дослідження: "Психологічні чинники виникнення співзалежності у молодого подружжя". Метою дослідження є аналіз психологічних чинників виникнення співзалежності в контексті міжособистісної взаємодії в родинному колі. Об’єкт – співзалежність молодого подружжя. Предмет – психологічні чинники виникнення співзалежної поведінки молодого подружжя. Гіпотеза – жінки з низькою самооцінкою більше схильні до співзалежності, ніж чоловіки з низькою самооцінкою. На реалізацію завдань дослідження та підтвердження гіпотези спрямовані наступні завдання: 1. Здійснити теоретичний аналіз феномену співзалежності та особливостей його прояву у подружньому житті. 2. Проаналізувати підходи до вивчення та діагностування цього явища в практиці сімейної психотерапії. 3. Провести дослідження впливу рівня самооцінки жінок і чоловіків на формування у них співзалежності. Методологічні засади. Робота базується на поєднанні загальнонаукових методів і психологічних методів. До загальнонаукових відноситься аналіз, синтез, узагальнення, моделювання, порівняння, аналіз наукової літератури з теми дослідження. До психологічних – діагностична бесіда, спостереження, експертне опитування, тестування, зокрема методика Дембо – Рубінштейн з виявлення самооцінки і методика співзалежності В.Д. Москаленко. Робота структурно складається із вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків і пропозицій, списку використаних джерел, додатків. ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ Співзалежність – одна з найпоширеніших сучасних проблем, що заважають повноцінному життю людей. Вона торкається не тільки окремих осіб, але і суспільства в цілому, яке створює умови, що іноді сприяє появі співзалежних відносин і їх передачі з покоління в покоління. Співзалежні люди випробовують постійну потребу в схваленні оточуючих, підтримують принижуючі гідність відносини і відчувають себе безсилими що-небудь змінити, не усвідомлюють своїх істинних бажань і потреб і не здатні переживати почуття справжньої близькості і любові. Явище співзалежності характеризується наявністю парадоксальних, тобто суперечливих і таких, що слабо піддаються перевірці і поясненню вчинків та зразків поведінки індивіда. По-перше, співзалежність поєднує різко полярні відчуття та відношення до об’єкту своєї прихильності. Амбівалентність почуттів є, напевно, найхарактернішою рисою співзалежної людини. Співзалежна людина, а особливо жінка, одночасно відчуває і любов, і ненависть, прагне до домінування і одночасно йде на постійні поступки. Співзалежні індивіди думають, ніби вони можуть контролювати як свою поведінку, так і поведінку близької людини, що страждає залежністю, найчастіше хімічною (алкогольною і наркотичною). Фактично, виходить навпаки – ці хімічно залежні особи тримають під контролем поведінку співзалежного. З іншого боку, має місце зворотній ефект диктату. Співзалежні підпорядковують свої потреби потребам таких хворих і займають положення жертви. Фактично співзалежні займають домінуюче положення і під порядковують собі хімічно залежну людину, так що співзалежний виступає не стільки жертвою, скільки диктатором, кривдником, переслідувачем. Співзалежність слід розглядувати як феномен, який у своєму неклінічному варіанті має можливості для деякого зменшення і нейтралізації. Перебудова свідомості, "Я-концепції" людини – річ складна і потребує до себе значних витрат часу і зусиль. Для організації психотерапевтичної діяльності необхідно розуміти, що співзалежність може бути викликана різними причинами і тому потребує до себе різних підходів. Проведене дослідження в рамках даної роботи показало, що для співзалежних жінок головними причинами є: 1) поява в її родині хімічно залежних близьких родичів (чоловіка, дітей); 2) поява у родині важко хворого члена родини (або такого, що має каліцтво); 3) недоліки її власного виховання в дитячому віці, коли становлення особистості жінки відбувалося у дисфункціональній родині, завдяки чому в неї сформувались низька самооцінка та рівень домагань, закріпились негативні стереотипи поведінки. У випадку, коли явище співзалежності пов’язане зі складними сімейними обставинами (пияцтво, наркотична залежність або хвороба члена родини), позбавлення від співзалежності буде основане на ліквідації причин, що їх породили. До них відносяться лікування хімічно залежних осіб, надання медичної допомоги хворому. Для лікування алкогольної та наркотичної залежності сьогодні існують численні центри та приватні кабінети досвідчених лікарів-наркологів. Їх діяльність неодноразово допомагала молодому подружжю здолати біду в родині, налагодити безконфліктні, конструктивні стосунки на базі позбавлення від хімічної залежності. У разі каліцтва або невиліковної хвороби, тобто тоді, коли позиція співзалежної людини цілком залежить від примх хворого та його інших негативних проявів в процесі взаємодії, необхідно втручання фахівця-психотерапевта, який має можливість вплинути на перебудову мотиваційної сфери клієнта. Для зміни рольових позицій осіб в міжіндивідному спілкуванні в умовах складної соціальної проблеми пропонується найбільш доцільною вважати психологічну допомогу в рамках гуманістичної психології. Людина-інвалід, що вимагає виняткового ставлення до себе, змушує членів родини (особливо матерів, дружин) відчувати певну провину перед ним, схиляє до виникненню у них співзалежної поведінки. Практичні методи гуманістичної психології спрямовані на допомогу людині знайти нові позитивні орієнтири у своєму житті, перемінити спрямованість своїх дій з деструктивності на конструктивність, на налагодження стосунків з іншими людьми. Лікування співзалежної людини в умовах, коли постійно існує джерело конфліктності та його залежності, не має ніякого сенсу. Найбільш складним випадком є співзалежність, що закладена у жінки з дитинства. Виховання в умовах дисфункціональної родини спричиняє отриманню психологічних травм, формуванню негативних особистісних якостей, серед яких особливо вирізняється низька самооцінка. Послідуючі етапи формування особистості в юнацькому і вже в дорослому віці накопичують нові негативні шари негативних властивостей особистості, які закривають собою риси співзалежності. Тому діагностика співзалежності є досить складною справою і пов’язана з труднощами розрізнити її від характерологічних особливостей звичайної людини. В процесі проведення дослідження знайшла своє підтвердження та обґрунтування гіпотеза стосовно того, що більш схильними до співзалежної поведінки є жінки з низькою самооцінкою, ніж чоловіки з низькою самооцінкою. Співзалежність, як явище, в основному, притаманне особам жіночої статі. Вони беруть на себе головний удар і стають співзалежними при захворюваннях членів родини на наркоманію або алкоголізм, яким на сьогоднішній в більшій мірі підвернені все ж такі чоловіки. Достатньо згадати, що сімейні ролі жінок традиційно мають в собі деякі елементи підкорення, звертання на зразок поведінки, що має показувати чоловік. Виховуючись у дитинстві в дисфункціональній родині, саме дівчата, скоріш за усе, набувають ознак співзалежності частіше, ніж хлопці. Це означає, що жінки у своєму житті психологічно більш налаштовані на отримання, закріплення і прояв ознак співзалежності. Теоретичний аналіз джерел свідчить про те, що співзалежність, формуючись у жінки в дитячому віці, може тривалий час не знаходити свого проявлення. Це відбувається тільки на етапі створення власної родини, на яку потім переносяться негативні стереотипи поведінки в батьківській родині, а значить і виконання ролей співзалежної людини, навіть у тих випадках, що непідкріплені значними стресогенними обставинами в родині. Слід також визнати, що співзалежність проявляється як деструктивна форма взаємодії, в основному, при настанні проблемних ситуацій в родині (алкоголізм, наркоманія). Головний удар при цьому приймають на себе жінки, котрі в соціально-психологічному плані менш налаштовані на набуття хімічно залежної поведінки в соціумі. Їх соціальні ролі – ролі дружини (матері) – передбачають високу степінь відповідальності за здоров’я і долю близької людини. Вони більше, ніж чоловіки, проявляють турботу про сімейне і психічне благополуччя членів родини. Тому вони частіше, ніж чоловіки, стають носіями співзалежної поведінки. Навіть у випадку, якщо риси співзалежності не були сформовані у дитинстві, вони можуть з'явитися у зрілому віці при настанні несприятливих обставин у власній родині. Поява співзалежності є обопільним деструктивним моментом для подружжя. З одного боку, безперечно, страждають жінки, що змушені взаємодіяти з наркозалежними особами (тобто з людьми, в певному розумінні, зі зміненою свідомістю). З іншого боку, їх співзалежна поведінка, що виникає як реакція на хімічну залежність чоловіка, приймає форми, психологічно несприятливі для інших членів родини і які викликають нові спалахи негативізму у взаємо відносинах. Нагальною необхідністю осіб таких родин є звертання до психотерапевтів та психоконсультантів з сімейних проблем. Психотерапія за принципами гуманістичної психології, в даному випадку, може стати дієвою стратегією для зміни внутрішніх деструктивних установок обох шлюбних партнерів. >>>>
• Психологічні чинники виникнення співзалежності у молодого подружжя
  
  ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1 6 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ СПІВЗАЛЕЖНОСТІ В МІЖОСОБИСТІСНОМУ СПІЛКУВАННІ МОЛОДОГО ПОДРУЖЖЯ. 6 1.1. Феномен співзалежності в працях вітчизняних і зарубіжних дослідників 6 1.2. Особливості проявів співзалежності у подружньому житті 19 Висновки до 1-го розділу 29 РОЗДІЛ 2 31 ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ СПІВЗАЛЕЖНОСТІ У ЖІНОК 31 2.1. Методологічні основи дослідження 31 2.2. Організація та проведення емпіричного дослідження 37 Висновки до 2-го розділу 47 ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ 49 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 53 ДОДАТКИ 60 ВСТУП Актуальність дослідження. Величезного значення для поступового розвитку суспільства має родина, статус якої більшою мірою визначається рівнем і станом внутрішньосімейних міжособистісних відносин. Сучасна українська сім'я, як і все суспільство, потерпає через кризові явища, що мають місце не тільки в економіці і політиці, а й в моралі, культурі, духовних і сімейних цінностях. Деструктивні форми взаємодії в родині, що набули поширення останнім часом, потребують детального вивчення, аналізу та відпрацювання на цій основі практичних рекомендацій щодо покращення морально-психологічного клімату в сім’ях. Особливо страждає при цьому молода родина, нестійкість якої призводить до того, що значна кількість подружніх пар розпадається сьогодні в перші два-три роки спільного життя. Причинами цього явища є не тільки економічні та соціальні чинники, а й суто психологічні – психологічна несумісність, різні моральні цінності, відсутність загальних інтересів, неспроможність молодих людей будувати свої відносини в складних умовах соціально агресивного оточення. Ще одним проблематичним феноменом сімейної сфери є явище співзалежності, під яким розуміють потрапляння одного члена родини під щільний психологічний вплив іншого. Складність співзалежності полягає не в тому, що індивід стає жертвою дії близької (і навіть коханої людини), а в тому, що він опиняється у тенетах власних принципів, моральних установок і бажань. Такий взаємозв’язок дуже часто призводить до нервових, психосоматичних захворювань, психічних розладів. Він не дає родині нормально функціонувати, призводить до поступового погіршення взаємостосунків та розпаду. Початок вивченню співзалежності поклав німецький психіатр Р. Крафт-Ебінг, який називав її „психосексуальна підпорядкованість” (1892 р.). Такий підхід у значній мірі відповідав фрейдівської концепції несвідомого та був досить популярним до середини ХХ ст. Значний внесок в розуміння глибинних психологічних механізмів взаємодії людей у шлюбно-сексуальних стосунках зробили представники неофрейдизму Е. Еріксон, К. Юнг, Е. Фромм, К. Хорні, Г. Спок Саллівен. Новий етап дослідження цього явища розпочинається у 50-70-ті роки ХХ ст. та збігається з періодом посиленої боротьби проти наркоманії і алкоголізму в США й інших країнах Заходу. Психологи виявили, що від вживання наркотиків страждають не тільки ті, хто їх приймає, а й родина наркомана, члени якої випробують значні психологічні та моральні навантаження внаслідок побоювань за долю близької людини. В цей час виникають поняття "ко-алкоголізм", "пара-алкоголізм", що вказують на причетність до співпереживань хворих членів їх сімей. Стосунки між людьми в родинному колі знаходилися в центрі уваги представників гуманістичної психології: К. Роджерса, А. Маслоу, Г. Олпорта, В. Франкла, Ш. Бюлера, Ролло Мея, С. Джурарда. Третій етап пов'язаний з поширенням ідей феміністичного руху кінця ХХ ст., в ході чого ретельно розглядалися факти фізичного і морального насильства над жінками в родині. У зв’язку з цим досліджувалися психологічні основи шлюбу, гендерні проблеми, визначались перспективи тривалого та міцного сімейного союзу. Деякі дослідники розглядали співзалежність в позитивному плані – як психологічне доповнення одним подружжям іншого – і не зводили до поняття хвороби. Інші науковці, як і раніш, відносили співзалежність до негативних явищ, вказували на те, що воно має деструктивні наслідки для родини. Дослідження феномена співзалежності здійснювалося переважно з огляду на біологічну парадигму психіатричної практики: вивчалися етимологія цього стану (Р. Баркер, A. Шаеф, Б. Штандер), його прояви та характеристики (Д. Вітіленд, Б. Гузіков, І. Джермак, В. Москаленко), співвідношення із залежністю (В. Москаленко), причини формування рис співзалежності (В. Москаленко, Р. Поттер-Ефрон, О. Сімонова), характеристики сімейної взаємодії (Б. Гузіков, Е. Сміт). Попри значний обсяг наукової та прикладної інформації щодо феноменології стану співзалежності, проблему цю можна вважати маловивченою в площині соціальної і сімейної психології, зокрема з точки зору аналізу дисфункції родинної взаємодії. Феномен співзалежності розглядався лише як психічний стан особистості, при цьому не досліджувався його вплив на результат сімейної взаємодії, не конкретизувалися чинники виникнення дисфункціональної моделі сім’ї. Також мало приділялося уваги вивченню внутрішнього стану співзалежних жінок, умовам та шляхам його оптимізації, досягненню позитивної динаміки в процесі психокорекційної роботи з молодими сім’ями, де мало місце явище співзалежності. Існуючи проблеми обумовили тему даного дослідження: "Психологічні чинники виникнення співзалежності у молодого подружжя". Метою дослідження є аналіз психологічних чинників виникнення співзалежності в контексті міжособистісної взаємодії в родинному колі. Об’єкт – співзалежність молодого подружжя. Предмет – психологічні чинники виникнення співзалежної поведінки молодого подружжя. Гіпотеза – жінки з низькою самооцінкою більше схильні до співзалежності ніж жінки з високою самооцінкою. На реалізацію завдань дослідження та підтвердження гіпотези спрямовані наступні завдання: 1. Здійснити теоретичний аналіз феномену співзалежності та особливостей його прояву у подружньому житті. 2. Проаналізувати підходи до вивчення та діагностування цього явища в практиці сімейної психотерапії. 3. Провести дослідження впливу рівня самооцінки жінок на формування у них співзалежності. 4. Розглянути й узагальнити шляхи позбавлення від співзалежності жінок, які мають в родині чоловіка з алкогольною або наркотичною залежністю. Методологічні засади. Робота базується на поєднанні загальнонаукових методів і психологічних методів. До загальнонаукових відноситься аналіз, синтез, узагальнення, моделювання, порівняння, аналіз наукової літератури з теми дослідження. До психологічних – діагностична бесіда, спостереження, експертне опитування, тестування, зокрема методики Т. Лірі і Дембо – Рубінштейн. Робота структурно складається із вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків і пропозицій, списку використаних джерел, додатків. ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ Співзалежність – одна з найпоширеніших сучасних проблем, що заважають повноцінному життю людей. Вона торкається не тільки окремих осіб, але і суспільства в цілому, яке створює умови, що іноді сприяє появі співзалежних відносин і їх передачі з покоління в покоління. Співзалежні люди випробовують постійну потребу в схваленні оточуючих, підтримують принижуючі гідність відносини і відчувають себе безсилими що-небудь змінити, не усвідомлюють своїх істинних бажань і потреб і не здатні переживати почуття справжньої близькості і любові. Явище співзалежності характеризується наявністю парадоксальних, тобто суперечливих і таких, що слабо піддаються перевірці і поясненню вчинків та зразків поведінки індивіда. По-перше, співзалежність поєднує різко полярні відчуття та відношення до об’єкту своєї прихильності. Амбівалентність почуттів є, напевно, найхарактернішою рисою співзалежної людини. Співзалежна людина, а особливо жінка, одночасно відчуває і любов, і ненависть, прагне до домінування і одночасно йде на постійні поступки. Співзалежні індивіди думають, ніби вони можуть контролювати як свою поведінку, так і поведінку близької людини, що страждає залежністю, найчастіше хімічною (алкогольною і наркотичною). Фактично, виходить навпаки – ці хімічно залежні особи тримають під контролем поведінку співзалежного. З іншого боку, має місце зворотній ефект диктату. Співзалежні підпорядковують свої потреби потребам таких хворих і займають положення жертви. Фактично співзалежні займають домінуюче положення і під порядковують собі хімічно залежну людину, так що співзалежний виступає не стільки жертвою, скільки диктатором, кривдником, переслідувачем. Співзалежність слід розглядувати як феномен, який у своєму неклінічному варіанті має можливості для деякого зменшення і нейтралізації. Перебудова свідомості, "Я-концепції" людини – річ складна і потребує до себе значних витрат часу і зусиль. Для організації психотерапевтичної діяльності необхідно розуміти, що співзалежність може бути викликана різними причинами і тому потребує до себе різних підходів. Проведене дослідження в рамках даної роботи показало, що для співзалежних жінок головними причинами є: 1) поява в її родині хімічно залежних близьких родичів (чоловіка, дітей); 2) поява у родині важко хворого члена родини (або такого, що має каліцтво); 3) недоліки її власного виховання в дитячому віці, коли становлення особистості жінки відбувалося у дисфункціональній родині, завдяки чому в неї сформувались низька самооцінка та рівень домагань, закріпились негативні стереотипи поведінки. У випадку, коли явище співзалежності пов’язане зі складними сімейними обставинами (пияцтво, наркотична залежність або хвороба члена родини), позбавлення від співзалежності буде основане на ліквідації причин, що їх породили. До них відносяться лікування хімічно залежних осіб, надання медичної допомоги хворому. Для лікування алкогольної та наркотичної залежності сьогодні існують численні центри та приватні кабінети досвідчених лікарів-наркологів. Їх діяльність неодноразово допомагала молодому подружжю здолати біду в родині, налагодити безконфліктні, конструктивні стосунки на базі позбавлення від хімічної залежності. У разі каліцтва або невиліковної хвороби, тобто тоді, коли позиція співзалежної людини цілком залежить від примх хворого та його інших негативних проявів в процесі взаємодії, необхідно втручання фахівця-психотерапевта, який має можливість вплинути на перебудову мотиваційної сфери клієнта. Для зміни рольових позицій осіб в міжіндивідному спілкуванні в умовах складної соціальної проблеми пропонується найбільш доцільною вважати психологічну допомогу в рамках гуманістичної психології. Людина-інвалід, що вимагає виняткового ставлення до себе, змушує членів родини (особливо матерів, дружин) відчувати певну провину перед ним, схиляє до виникненню у них співзалежної поведінки. Практичні методи гуманістичної психології спрямовані на допомогу людині знайти нові позитивні орієнтири у своєму житті, перемінити спрямованість своїх дій з деструктивності на конструктивність, на налагодження стосунків з іншими людьми. Лікування співзалежної людини в умовах, коли постійно існує джерело конфліктності та його залежності, не має ніякого сенсу. Найбільш складним випадком є співзалежність, що закладена у жінки з дитинства. Виховання в умовах дисфункціональної родини спричиняє отриманню психологічних травм, формуванню негативних особистісних якостей, серед яких особливо вирізняється низька самооцінка. Послідуючі етапи формування особистості в юнацькому і вже в дорослому віці накопичують нові негативні шари негативних властивостей особистості, які закривають собою риси співзалежності. Тому діагностика співзалежності є досить складною справою і пов’язана з труднощами розрізнити її від характерологічних особливостей звичайної людини. Проведене дослідження в рамках даної роботи показало, що в психологічної практиці існують певні методи для розпізнавання та діагностування співзалежності. Зокрема, в роботі пропонується використовувати тест міжособистісної взаємодії Т. Лірі для виявлення співзалежної особи. Дана методика ґрунтується на припущенні того, що співзалежна особа має не просто набір певних характерологічних рис, а їх поєднання у вигляді "єдності суперечливостей". За методикою Т. Лірі, можна запропонувати для діагностування співзалежних осіб об’єднати три полярно протилежних пари властивостей особистості: 1) любов (доброзичливість) – ненависть; 2) домінування – підкорення; 3) залежність – незалежність. В проведеному тестуванні методика Т.Лірі показало співпадіння правильних визначень у 80% випадків. В процесі проведення дослідження знайшла своє підтвердження та обґрунтування гіпотеза стосовно того, що найбільш схильними до співзалежної поведінки є жінки з низькою самооцінкою. 83% жінок з низькою самооцінкою були визначені в ході психологічного тестування за методом Дембо – Рубінштейн як індив співзалежності відбувається одночасно з розвитком особистості і обумовлюється умовами виховання в дитинстві та функціонування в родині. Теоретичний аналіз джерел свідчить про те, що співзалежність, формуючись у дитячому віці, може тривалий час не знаходити свого проявлення. Це відбувається тільки на етапі створення власної родини, на яку потім переносяться негативні стереотипи поведінки в батьківській родині, а значить і виконання ролей співзалежної людини, навіть у тих випадках, що непідкріплені значними стресогенними обставинами в родині. Слід визнати, що співзалежність проявляється як деструктивна форма взаємодії, в основному, при настанні проблемних ситуацій в родині (алкоголізм, наркоманія). Головний удар при цьому приймають на себе жінки, котрі в соціально-психологічному плані менш налаштовані на набуття хімічно залежної поведінки в соціумі. Їх соціальні ролі – ролі дружини (матері) – передбачають високу степінь відповідальності за здоров’я і долю близької людини. Вони більше, ніж чоловіки, проявляють турботу про сімейне і психічне благополуччя членів родини. Тому вони частіше, ніж чоловіки, стають носіями співзалежної поведінки. Навіть у випадку, якщо риси співзалежності не були сформовані у дитинстві, вони можуть з'явитися у зрілому віці при настанні несприятливих обставин у власній родині. Поява співзалежності є обопільним деструктивним моментом для подружжя. З одного боку, безперечно, страждають жінки, що змушені взаємодіяти з наркозалежними особами (тобто з людьми, в певному розумінні, зі зміненою свідомістю). З іншого боку, їх співзалежна поведінка, що виникає як реакція на хімічну залежність чоловіка, приймає форми, психологічно несприятливі для інших членів родини і які викликають нові спалахи негативізму у взаємо відносинах. Нагальною необхідністю осіб таких родин є звертання до психотерапевтів та психоконсультантів з сімейних проблем. Психотерапія за принципами гуманістичної психології, в даному випадку, може стати дієвою стратегією для зміни внутрішніх деструктивних установок обох шлюбних партнерів. >>>>