Меню

Реклама

TOP реферати

Від партнерів

Цікаве

Тема: «№1 Психологічні проблеми молодшого школяра. №2 Навчання як суспільно-психологічне явище.» (ID:33344)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       5 стр.
Размер в архиве:   19 кб.

Заказ 4120. Психологія


№1 Психологічні проблеми молодшого школяра.

№2 Навчання як суспільно-психологічне явище.

Зміст






1. Психологічні проблеми молодшого школяра


Молодший шкільний вік вважається початковим періодом шкільного життя та займає віковий діапазон від 6-7 до
10-11 років (І – IV класи школи). Хронологічно соціально-психологічні межі цього віку в житті дитини не можна
вважати незмінними. Вони залежать від готовності дитини до навчання в школі, а також від того, з якого часу
починається і як йде навчання у відповідному віці. Якщо воно починається з 6-річного віку, як це і
відбувається зараз в більшості випадків, то вікові психологічні межі звичайно зміщуються назад, тобто
охоплюють вік від 6 до приблизно 10 років; якщо навчання починається з семирічного віку, то, відповідно, межі
даного психологічного віку переміщаються приблизно на один рік вперед, займаючи діапазон від 7 до 11 років.
Межі цього віку можуть звужуватися і розширятися також залежно від вживаних методів навчання: досконаліші
методи навчання прискорюють розвиток, а менш досконалі уповільнюють його. Разом з тим в цілому деяка
варіативність меж цього віку не особливо позначається на подальших успіхах дитини.

Зі вступом дитини до школи під впливом навчання починається перебудова всіх його пізнавальних процесів,
набуття нею якостей, властивих дорослим людям. Це пов'язано з тим, що діти включаються в нові для них види
діяльності та системи міжособових відносин, вимагаючи від них наявності нових психологічних якостей.
Загальними характеристиками всіх пізнавальних процесів дитини повинні стати їх довільність, продуктивність і
стійкість. На уроках, наприклад, дитині з перших днів навчання необхідно протягом тривалого часу зберігати
підвищену увагу, бути достатньо посидючим, сприймати і добре запам'ятовувати все те, про що говорить вчитель.

Психологами доведено, що звичайні діти в молодших класах школи цілком здатні, якщо тільки їх правильно
навчати, засвоювати й більш складніший матеріал, ніж той, який дається за діючою програмою навчання. Проте для
того, щоб вміло використовувати резерви, що є у дитини, необхідно вирішити заздалегідь дві важливі задачі.
Перша з них полягає в тому, щоб щонайшвидше адаптувати дітей до роботи в школі і вдома, навчити їх вчитися, не
витрачаючи зайвих фізичних зусиль, бути уважними, усидливими. В зв'язку з цим учбова програма повинна бути
складена так, щоб викликати і підтримувати постійний інтерес у учнів.

Друга задача виникає у зв'язку з тим, що багато дітей приходять в школу не тільки не підготовленими до нової
для них соціально-психологічної ролі, але й із значними індивідуальними відмінностями в мотивації, знаннях,
уміннях і навичках, що робить навчання для одних дуже легкою, нецікавою справою, а для інших надзвичайно
важкою (і внаслідок цього також нецікавою) і лише для третіх, які не завжди складають більшість, відповідним
їх здібностям. Виникає необхідність психологічного вирівнювання дітей з точки зору їх готовності до навчання
за рахунок підтягання відстаючих до добре успішних.

Ще одна проблема полягає у тому, що поглиблена й продуктивна розумова робота вимагає від дітей посидючості,
заборони емоцій і регуляції природної рухової активності, зосередження і підтримки уваги на учбових задачах, а
це в початкових класах уміють робити далеко не всі діти. Багато хто з них через це швидко втомлюється.

Психолог Р. Нємов відмічає, що "особливу трудність для дітей 6-7-річного віку представляє саморегуляція
поведінки. Дитина повинна сидіти на місці під час уроку, не розмовляти, не ходити по класу, не бігати по
школі під час перерв. У інших ситуаціях, навпаки, від неї потрібен прояв незвичайної, досить складної і тонкої
рухової активності, як, наприклад, при навчанні малюванню і письму. Багатьом першокласникам явно не вистачає
сили волі для того, щоб постійно утримувати себе в певному стані, управляти собою протягом тривалого періоду
часу" 


Немов Р.С. Психология: в 3 кн., М. Владос, 2002. – кн. 2: Психология образования. – С. 126..

На заняттях вчитель ставить дітям питання, змушує їх думати, а вдома те ж саме від дитини вимагають батьки при
виконанні домашніх завдань. Напружена розумова робота в школі стомлює їх, але це часто відбувається не тому,
що дитина втомлюється саме від розумової роботи, а внаслідок її нездатності до фізичної саморегуляції.

Зі вступом у школу змінюється положення дитини в сім'ї, у неї з'являються перші серйозні обов'язки в домі,
пов'язані з навчанням і працею. До молодшого школяра на відміну від дошкільника дорослі люди починають
пред'являти підвищені вимоги. Все це разом узяте утворює проблеми, які дитині необхідно вирішувати за
допомогою дорослих на початковому етапі навчання в школі.

Поступлення дитини в школу знаменує собою не тільки початок переходу пізнавальних процесів на новий рівень
розвитку, але й виникнення нових умов для особистісного зростання людини. Психологи не раз відзначали, що в
цей період життя ведучої для дитини стає учбова діяльність. Це вірно, але вимагає двох уточнень стосовно
розвитку діяльності. Перше з них торкається того, що не тільки учбова, але й інші види діяльності, в які
включена дитина даного віку, – гра, спілкування, праця впливають на його особистий розвиток. Друге пов'язане з
тим, в навчанні й інших видах діяльності складається більшість ділових якостей дитини, які виразно
виявляються вже в підлітковому віці. Це перш за все комплекс спеціальних особових властивостей, від яких
залежить мотивація досягнення успіхів.

Передумови до формування мотиву досягнення починають складатися у дітей ще в дошкільні роки. У молодшому
шкільному віці відповідний мотив закріплюється, стає стійкою особистісною рисою. Проте це відбувається не
відразу, а лише до кінця молодшого шкільного віку, приблизно в III-IV класах. На початку навчання остаточно
оформляється решта особових властивостей, необхідних для реалізації цього мотиву.

Особливістю дітей молодшого шкільного віку, яка ріднить їх з дошкільниками, але ще більше посилюється з
поступленням в школу, є безмежна довіра до дорослих, головним чином вчителів, підпорядкування і наслідування
ним. Діти цього віку повністю визнають авторитет дорослої людини, майже беззастережно приймають його оцінки.
Навіть характеризуючи себе як особу, молодший школяр в основному лише повторює те, що говорить дорослий.

Це напряму торкається такого важливого особистісного утворення, що закріплюється в даному віці, як самооцінка.
Вона безпосередньо залежить від характеру оцінок, що даються дорослим дитині і його успіхам в різних видах
діяльності. У молодших школярів на відміну від дошкільників вже зустрічаються самооцінки різних типів:
адекватні, завищені і занижені.

Довірливість і відвертість до зовнішніх дій, слухняність і старанність створюють хороші умови для виховання
дитини як особистості, але вимагають від дорослих і вчителів великої відповідальності, уважного етичного
контролю за діями і думками.

Другим важливим моментом "є свідома постановка багатьма дітьми мети досягнення успіхів і вольова регуляція
поведінки, що дозволяє дитині добиватися її" 

Немов Р.С. Психология: в 3 кн., М. Владос, 2002. – кн. 2: Психология образования. – С. 127.. Свідомий
контроль дитиною власних дій в молодшому шкільному віці досягає такого рівня, коли діти вже можуть управляти
поведінкою на основі ухваленого рішення, наміру, довгострокової поставленої мети. Особливо виразно це виступає
в тих випадках, коли діти грають або роблять що-небудь своїми руками. Тоді, захоплюючись, вони годинами
можуть займатися цікавою і улюбленою справою. У цих актах і фактах також виразно є видимим тенденція до
супідрядності мотивів діяльності: прийнята мета або виниклий намір управляють поведінкою, не дозволяючи увазі
дитини відволікатися на сторонні справи.

При спробі зрозуміти, як розвивається мотивація досягнення успіхів у дітей молодшого шкільного віку, важливо
мати на увазі ще одну обставину, яка знайшла віддзеркалення в теорії і методиці вимірювання мотивації
досягнення успіхів. Було показано, що у людини з досягненням успіхів пов'язані не один, а два різні мотиви:
мотив досягнення успіхів і мотив уникнення невдач. Обидва вони як протилежно направлені тенденції формуються в
старшому дошкільному і в молодшому шкільному віці у видах діяльності, що ведуть для дітей даного віку: у
дошкільників – в грі, а у молодших школярів – в навчанні.

Якщо дорослі люди, що володіють достатньо великим авторитетом для дітей, мало заохочують їх за успіхи і більше
карають за невдачі, то у результаті формується і закріплюється мотив уникнення невдачі, який зовсім не є


Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів! На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету.

Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Замовити реферат

Оновлення

Реклама

Від партнерів