Меню

Реклама

TOP реферати

Від партнерів

Цікаве

Тема: «Вікові особливості та кризи професійного самовизначення» (ID:33253)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       7 стр.
Размер в архиве:   28 кб.

> Тема: Вікові особливості та кризи професійного самовизначення

>

> Предмет: Профорієнтація та профвідбір

>

> Вид роботи:     к/р

>

> Кількість сторінок:  15               Мова: українська

Зміст





Вступ


Однією з важливіших функцій людського суспільства є накопичення та передача знань, досвіду новому поколінню
людей, що, безумовно, сприяє загальному прогресу цивілізації. Подібні процеси тривають в усіх областях
діяльності людини, а особливо – в економічній, виробничій сфері. Підготовка висококваліфікованих фахівців
становиться нагальною потребою часу. Деякі спеціальності вимагають для опанування ними значних
інтелектуальних, моральних, фізичних зусиль. Професійне становлення в цих умовах виступає достатньо складним,
тривалим, досить рухомим, багатоплановим і часом суперечливим процесом. Фізичне та моральне навантаження, яке
відбувається при цьому на людину, сприяє виникненню психологічних проблем особистості, одними з яких є кризи
професійного самовизначення.

Кризи професійного самовизначення особистості є наслідком вікового розвитку людини, та за твердженням
науковців, ще не стали предметом прискіпливої уваги науки. Проте, як свідчить практика, залучення до
професії не завжди відбувається гладко та без проблемно, тому вивчення теоретичного матеріалу в цієї сфері
край необхідно для вдосконалення процесу професійного становлення сучасної людини.




1. Вікові особливості людини. Взаємозв’язок життєвих та професійних криз особистості.


Людина розглядається в психології як біопсихосоціальне утворення, якому притаманні різного роду конфлікти та
кризи. Протягом життя людини відбувається становлення її як особистості. Людина у своєму розвитку проходить
певні стадії, які в узагальненому вигляді називаються: дитинство, юнацтво, дорослість, старість. Кожний вік
має свої особливості, а також психологічні кризи котрі є необхідною умовою становлення особистості, певними
сходинками в її розвитку та вдосконаленні (Схема 1).

В психології „криза” (від грец. krisis – рішення, поворотний пункт, вихід) визначається, по-перше, як життєва
криза, тобто поворотний момент у житті людини, а по-друге, як важкій перехідний стан, який викликається
хворобою, стресом, травмою, як емоційне важлива подія або радикальна зміна статусу в персональному житті. На
думку психологів, „під кризою розуміють різки відхилення від звичайного життя, будь-які раптові переривання
нормального ходу подій в житті індивіда, які потребують переоцінки моделей поведінки, дій, мислення” 


Балл Г.О, Бастун М.В., Гордієнко В.І, Красильникова Г. В., Красильников С. Р. Психологія праці та професійної
підготовки особистості, Хмельницький, Універ, 2001. – С. 232.. Криза – це узагальнення значення втрати
усталених основ повсякденної діяльності, і, таким чином, виходить, що вона є складним перехідним станом, який
виникає в умовах неможливості (утруднення) життя на існуючих умовах, а також незнання, як жити далі, що
пов’язується з болісним переживанням свого нового „Я”. У зв’язку з цим можна означити кризи професійного
становлення наступним чином.

Теоретичною базою розроблення теорії криз професійного становлення є дослідження в психології, які вивчають
вікові, зокрема дитячі, життєві кризи, а також кризи психічного розвитку. Розуміння причин їх виникнення, умов
протікання і чинників, які сприяють їхньої появі, необхідно для розуміння подібних процесів в ході криз
професійного становлення.

Кризи дитинства (від 1 до 12 років) виникають під час переходу дітей на новий віковий рівень і пов'язані з
вирішенням часом гострих протиріч між формами взаємостосунків, які склалися у них, з оточуючими людьми, а
також віковими фізичними і психологічними можливостями і домаганнями. Негативізм, впертість, примхливість,
стан підвищеної конфліктності є характерними поведінковими реакціями дітей в період кризи.

Форма, тривалість і гострота переживання криз помітно розрізняються залежно від індивідуально-типологічних
особливостей дитини, соціальних умов, особливостей виховання в сім'ї і педагогічної системи в цілому.















Життєві кризи є предметом пильної уваги зарубіжних і вітчизняних психологів. Розділяючи людське життя на
періоди, стадії, вони звертають увагу на трудності переходу від однієї стадії до іншої. При цьому
підкреслюються особливості кризових явищ у жінок і у чоловіків, аналізуються чинники, що ініціюють кризи.
Залежно від наукової орієнтації одні дослідники бачать причини криз в біологічному розвитку людини, звертають
увагу на сексуальні зміни, інші більше значення надають соціалізації особистості, треті – духовному, етичному
становленню.

На основі узагальнення життя різних шарів суспільства деякі американські дослідники виділяють чотири види
життєвої кризи, які також прив’язують до певних періодів життя людини:

1) криза „виривання корінців”, емансипація від батьків (16 років);

2) криза максимальних досягнень (23 роки);

3) криза корекції життєвих планів (30 років);

4) криза середини життя (37 років).

Американський психолог Е.Еріксон, досліджуючи життєві кризи, висунув постулат, що кожен віковий етап має свою
точку напруження – кризу, яка породжується конфліктом розвитку „Я” особистості. Людина стикається з проблемою
відповідності внутрішніх і зовнішніх умов існування. Коли у неї визрівають ті або інші якості особистості,
вона зустрічається з новими задачами, які ставить життя перед нею як людиною певного віку. Еріксон пише:
„Кожна подальша стадія... є потенційна криза унаслідок радикальної зміни перспективи. Слово „криза”...
уживається в контексті уявлень про розвиток для того, щоб виділити не загрозу катастрофи, а момент зміни,
критичний період підвищеної уразливості і збільшених потенцій і, внаслідок цього, онтогенетичне джерело
можливого формування хорошої або поганої пристосовності” 

Эриксон Э. Идентичность: юность и кризис, М., Прогресс, 1996.– С. 56..

Життєвий шлях Е.Еріксон розділив на вісім стадій, давши їх якісний опис. Відповідно до виділених вікових
ступенів він обґрунтував основні кризи психосоціального розвитку. Основою періодизації криз психосоціального
розвитку у Е.Еріксона є поняття „ідентичність” і „самоідентичність”. Потреба бути самим собою в очах інших
людей, думка яких є важливою для індивіда, і у власних очах визначає рушійні сили розвитку, а протиріччя між
ідентичністю і самоідентичністью зумовлюють кризи і напрями розвитку на кожному віковому етапі.


Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів! На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету.

Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Замовити реферат

Оновлення

Реклама

Від партнерів