Меню

Реклама

TOP реферати

Від партнерів

Цікаве

Тема: «Сучасна еліта України – відкрита чи закрита» (ID:33120)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       5 стр.
Размер в архиве:   21 кб.

Заказ 3398. Політична психологія

Сучасна еліта України – відкрита чи закрита Зміст



Вступ

Великі надії в Україні з перших років незалежності покладалися на „нову” українську еліту. І саме тому, що
вона почала було формуватися переважно як носій національно-культурних ідей і цінностей. За таких обставин
потенційно наріжним каменем творення новітньої української держави мала стати тисячоліттями незреалізована
національна ідея. Проте, вже сьогодні ми можемо сказати, що такі надії відносно нової української еліти себе
не виправдали.

Важливою запорукою прогресивного демократичного розвитку новітньої України є не лише формування власної нової,
національно зорієнтованої еліти, але й узгодження дій еліти всередині себе та з іншими суб’єктами політичного
процесу в Україні. Власне, від такої узгодженості суттєво залежить не лише результат державотворення, але і
єдність, цілісність України як унітарної держави. Розгляд цих питань дозволить правильно зорієнтуватися в тих
суспільно-політичних процесах, які тривають сьогодні в державі і суспільстві. Особливо важливим в такому
дослідженні є визначення проблеми щодо відкритості чи закритості української еліти.



1. Концепції еліт в світлі визначення їх відкритості


Питання про те, що являє собою нинішня українська еліта, кого ми, власне, можемо віднести до неї –
неординарне, багато в чому суперечливе. Кого слід віднести до такої еліти: а) кращих представників українства
(а не людей за певним соціальним статусом); б) меншість, що здійснює найважливіші функції в суспільстві?
Наскільки ці групи є відкритими для суспільства? Щоб визначити ці питання слід розглянути сутність поняття
"еліта" в цілому.

Влада в кожній країні, незалежно від політичного режиму, здійснюється визначеною групою людей – елітою. Вчені,
що вивчають проблему еліти стверджують, що ще з стародавніх часів людство було розділено на дві нерівні
частини – правлячу групу і маси. Головними фігурами в історичному процесі є історичні особистості, а народні
маси не здатні до історичної творчості. Ще Сократ вчив, що суспільством управляють ”кращі люди”, Платон
вважав, що управляти державою повинна каста аристократів, яка утримує в смиренні народ. Погляди стародавніх
мудреців живучі, вони культивуються віками й оправдовують панування меншості. Сучасні, класичні концепції еліт
розроблені в к. ХІХ - п. ХХ ст. в працях Т.Моски, В.Парето, Р.Міхельса, М.Вебера та ін.

Слово еліта (від лат. eligere та фр. elite означає кращий, добірний, обраний). У суспільних науках термін
широко не вживали в Європі до кінця ХІХ – початку ХХ ст., у США – до кінця 30-х років ХХ ст., а в нашій країні
до початку 90 рр.

У відповіді на запитання, що таке еліта, наука виявляє більш розбіжностей, ніж згоди. Спроби згрупувати
строкаті визначення еліти дають можливість виявити два загальні концептуальні напрями у тлумаченні цієї
проблеми: ціннісний та структурно-функціональний 


Політологічний енциклопедичний словник / Упорядник В. П. Горбатенко; За ред. Ю. С. Шумшученка, В. Д. Бабкіна,
В. П. Горбатенка, К., Генеза, 2004. – С. 404..

Ціннісний напрям пояснює існування еліти певною ”перевагою” (моральною, інтелектуальною тощо) одних людей над
іншими. Найбільш поширений варіант ціннісного напряму – теорія ”демократичного панування еліт”. Суть цієї
теорії може бути репрезентована кількома її головними тезами. Це істотне зростання ролі в суспільстві
елітарних груп; захист прав еліти ”володіти й правити”, твердження, що нерівність – підвалина соціального
життя. До ціннісних підходів до еліти належить й геніократія – ідея про месіанську функцію генія, яка також
досить поширена.

Структурно - функціональний напрям акцентує увагу на важливості функцій управління, які й визначають владну
роль людей, котрі їх виконують. Рамки структурно - функціонального напряму розширюють суміжні з ним
елітаристський та плюралістичний підходи до тлумачення еліт.

Згідно з елітаристським підходом, суспільством керує еліта, яка об’єднує тих, хто стоїть у влади, насамперед,
у політичній, економічній, військовій царинах. Члени цих еліт об’єднані єдиними інтересами, згуртовані. Ця
єдність, у свою чергу, має коріння в однаковому соціальному походженні, високому рівні освіти, матеріальній
забезпеченості. Завдяки цьому існує циркуляція людей, які обіймають владні посади. Цей взаємообмін лідерами
стимулює появу й функціонування монолітної еліти влади, що має єдині ціннісні орієнтири.

Елітаристичний підхід обумовлює поняття еліти як замкненого суспільного утворення. Єдність та згуртованість
цієї групи заважає проникненню туди сторонніх людей, не припускає думки про вільну відкритість її для інших.

Прихильники плюралістичних тлумачень еліти обстоюють її різноманітність. Вплив кожної з еліт обмежений
специфічної для неї сферою діяльності. Ні одна з еліт не може домінувати у всіх сферах діяльності. Наявність
численних центрів влади є достатньою підставою для контролю за владними структурами, за змістом, методами їх
діяльності, її відповідальності суспільним проблемам.

Плюралістичні концепції також не визначають еліту, як відкриті групи. Відповідно до цих поглядів, в зв’язку зі
зростанням кількості еліт, їх видів в різних сферах діяльності просто розширюється соціальна база людей, які є
вхожими в таке замкнене соціальне утворення – їх становиться більше, в кожній "вузькій" еліті – свій
контингент.

Італійський політолог і соціолог Г. Моска у праці "Основи політичної науки" (1896) доводив неминучий поділ
суспільства на тих, хто керує, і тих, ким керують. Такий поділ, на його думку, є необхідною умовою існування
цивілізації. Еліті властива організованість і цим пояснюється її влада над більшістю. Г. Моска виділяє два
типи партійної верхівки: "аристократична" (закрита) та "демократична" (відкрита, допускає розширення своїх
лав за рахунок вихідців із низів). Найважливішим критерієм входження в політичну еліту є організаторські
здібності, а також матеріальна, моральна, інтелектуальна вищість за інших.

В. Парето поділив еліту на правлячу і неправлячу (еліту духу). У правлячій еліті виділив два типи, які
послідовно змінюють один одного: "леви" і "лиси". "Левам" властивий консерватизм та силові методи управління;
вони переважають в умовах стабільності суспільства. Нестабільність політичної системи вимагає правління еліти
"лисів" – гнучких керівників, які є майстрами політичних комбінацій. В. Парето вважає, що панівна верхівка є
однорідною, її члени об'єднані спільністю соціального походження та досвіду, для них притаманна енергійність,
мужність, доброчесність.

Німецький дослідник Р. Міхельс поєднав проблеми виникнення і функціонування політичних еліт з діяльністю
політичних партій, керованих меншістю. Він сформулював "залізний закон олігархії", зміст якого полягає у
тому, що виникнення у ході суспільного прогресу складних організаційних структур веде до формування еліти.
Оскільки керівництво цими структурами не може здійснюватися усіма членами суспільства, то зі суспільства
виділяється політична еліта, яка поступово виходить із-під контролю решти громадян і підпорядковує політику
власним інтересам. Пересічні члени суспільства недостатньо компетентні, пасивні, проявляють байдужість до
повсякденного політичного життя.

А. Пахарев серед основних рис політичної еліти виділяє 

Пахарев А. Лидерство в политике, К., Логос, 1998. – С.34.:

• надзвичайне становище у суспільстві з правом висування основних політичних лідерів держави;

• право на привілеї;

• закритість або напівзакритість для чужих соціальних верств;

• психологія вищості, тверді переконання;

• власна ідеологія;

• доступ до закритої інформації та високої культури;

• в здатність до самопожертви заради збереження влади.


Таким чином, створюючи різні підходи до визначення еліти, дослідники в ході класифікації та типологізації
цього поняття визначають різні погляди на відкритість або закритість еліти. Якщо річ йде про політичну еліту,
тобто ту, що в даний момент здійснює керівництво державою, можна говорити про її значну замкненість. Якщо
справа стосується партійної еліти, вказується на відкритість еліти, значний зв’язок її з народними масами.


Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів! На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету.

Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Замовити реферат

Оновлення

Реклама

Від партнерів