Меню

Реклама

TOP реферати

Від партнерів

Цікаве

загрузка...

Тема: «Соціофілософські проблеми дозвіллєвої культури» (ID:33320)

| Размер: 41 кб. | Объем: 24 стр. | Стоимость: бесплатно | Добавлена: 28.03.2010 | Код продавца: 0 |
СодержаниеВступ 3
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДВАЛИНИ ДОСЛІДЖЕННЯ ДОЗВІЛЛЄВОЇ КУЛЬТУРИ. 5
1.1. Осмислення проблеми дозвілля та вільного часу в практиці філософо-культурологічної думки. 5
1.2. Питання дозвіллєвої культури в дослідженнях сучасних західних соціологів. 7
Висновки до 1-го розділу 12
РОЗДІЛ ІІ. ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ДОЗВІЛЛЯ В УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ 13
Висновки до 2-го розділу 21
Загальні висновки 22
Література 24



Вступ
Актуальність теми. В сучасних умовах акцент розгляду дозвілля як категорії, що тільки відображає відпочинок та розваги, переміщається на поняття, яке наближується до змісту професійної діяльності. Розвиток потужної індустрії розваг та кількість людей, що залучена в ній, змушує придавати більше значення дозвіллю як певному виду праці для обслуговуючого персоналу. Крім того, збільшується кількість відпочиваючих людей. Машини, автоматизація та комп’ютерна техніка залишають людині все більш вільного часу. Сьогодні вже не треба боротися за виживання – соціальна політика багатьох країн надає можливість мінімального прожиткового мінімуму для всього населення. Як може реалізувати себе людина в таких умовах? На що вона має потратити свій вільний час? В умовах значного вивільнення людини від обтяжливої фізичної праці ця проблема культури дозвілля постає в сучасному суспільстві з нагальною актуальністю. В працях філософів і соціологів сучасності ці питання стали предметом широкого обговорення та аналізу.
Найвідомішими дослідниками проблем вільного часу і дозвілля були Ж. Фурастьє, Ж. Дюмазед’є (Франція), К. Робертс, С. Паркер (Великобританія), М. Коплан, Дж. Робінзон (США). В колишньому Радянському Союзі ще у 20 – 30-і роки ХХ ст. вивченням питань вільного часу займався С. Струмилін. Другій етап дослідження вільного часу розпочався в кінці 50-х років. Під керівництвом Г.А. Пруденського були проведені дослідження вільного часу в Москві і Новосибірську. В 60 – 80-і роки спеціальні дослідження проблем вільного часу мали місце в Донецькій, Харківській, Миколаївській, Полтавській та Волинській областях.
В сучасній Україні дослідження дозвілля становить предмет окремої галузі – соціології вільного часу та дозвілля. В різних аспектах культури дозвілля дану тему розробляли Ю.П. Івасюк (проблема сімейного дозвілля в Україні), І.В. Каташинська (трансформація дозвілля в сучасному соціокультурному просторі), В.В. Кірсанов (дозвілля як предмет наукового дослідження), О.Р. Копієвська (розвиток культурно-дозвіллєвої діяльності як складової культурної політики держави), Т.О. Нельма (умови розвитку культури вільного в сучасному українському суспільстві), С.А. Рижкова (етика культури дозвілля), І. В. Петрова (специфіка дозвіллєвої роботи з дорослими), Л.О. Поліщук (роль дозвілля у духовному розвитку особистості), Л. О. Сморж (робота і дозвілля в життєдіяльності людини). Вагомий внесок в розроблення цієї тематики зробила відомий український соціолог Н.М. Цимбалюк .
Головним напрямом даних робіт стало вивчення дозвілля як однієї із сфер життєдіяльності людини, що разом з трудовою діяльністю становить цілісне соціальне утворення. Однак, на мою думку, в них не приділено достатньої уваги тієї тенденції, відповідно до якої дозвілля становиться все більш приоритетною сферою діяльності в умовах визволення людини від важкої праці через зростання машинізації, автоматизації та комп’ютеризації промислового виробництва. Тому для більш детального висвітлення даного питання необхідно розглянути дозвілля з точки зору майбутнього людства – такого, що, визволяючи індивіда від фізичної праці, надає для нього можливість реалізовувати себе в творчості, грі, дозвіллєвих формах проведення вільного часу.
Об’єктом дослідження виступає дозвіллєва культура сучасного українського суспільства. Предметом дослідження – шляхи та способи її реалізації.
Методологічну основу дослідження склали загальнофілософські принципи об'єктивності й історизму, всезагального зв'язку та розвитку, історичного і логічного, єдності соціальної теорії і практики. При цьому використано методи аналізу, узагальнення та синтезу існуючого наукового матеріалу з проблем філософського та соціологічного осмислення культури дозвілля.
Структурно робота складається з двох розділів, висновків до них, загального висновку, списку використаної літератури.

Загальні висновки
В сучасному суспільстві масового поширення набуває творча, інтелектуальна праця, велику роль відіграє інформація, ефективно розвивається сфера послуг, освіти, науки та культури, формується система морально-етичних та духовних цінностей, в центрі якої – вже не економічна доцільність, а людина із її здібностями, запитами та інтересами.
Популярними є концепції, що обстоюють погляд на працю як на потребу людини у самовираженні, розкритті її потенціалу і творчих здібностей, а праця вже не сприймається суспільством лише як засіб заробітку. Постіндустріальне суспільство – це суспільство постекономічне, у перспективі в ньому долається перевага економіки (виробництва матеріальних благ) над людьми і основною формою життєдіяльності стає розвиток людських здібностей; це суспільство, в якому головною метою людини є прагнення до самореалізації.
Сфера дозвілля поєднує найрізноманітніші види людської життєдіяльності, адже людина на дозвіллі не обмежена зовнішніми чинниками і залежить лише від своїх внутрішніх бажань та уподобань. Тому діяльність на дозвіллі неможлива без внутрішньої установки людини, що сприяє або ж, навпаки, стримує розвиток, усвідомлення та реалізацію особистісних потреб. Вибір певного виду дозвіллєвої діяльності зумовлюється його індивідуальною та соціальною цінністю в очах особистості, а змістове наповнення дозвіллєвих занять відбиває мету та завдання людини, які вона ставить перед собою: набуття знань та навичок, вироблення норм практичної поведінки, засвоєння інших культурних цінностей, удосконалення чи опанування різних сфер суспільної діяльності. Аналіз змісту дозвілля як соціального явища дозволяє визначити зростання значимості дозвілля в контексті людської життєдіяльності.
Головною особливістю філософських та соціологічних концепцій дозвілля є увага до його змістового наповнення. Дозвілля розглядається як сфера розвитку особистісної та соціальної культури, формування громадянської позиції, розкриття духовного потенціалу людини, відродження та збереження національних традицій, культурної спадщини народу. Крім того, дозвілля сприймається людиною і як засіб оздоровлення, зміцнення здоров’я, адаптації людини до змінюваних соціальних та природних умов, зменшення психологічної напруги особистості. Погляд на дозвілля як засіб оздоровлення пояснюється поступовим утвердженням в житті кожної людини і суспільства в цілому “культу здоров’я”.
Соціальний потенціал дозвілля виявляється у потребі людини пристосовуватись не тільки до природного світу, а власне, й до суспільства. Саме дозвілля багатьма практиками та керівниками визначається як основний чинник “соціального зв’язку” між різноманітними соціальними інститутами: сім’єю, роботою, навчальними закладами, мистецькими установами. Дозвілля є засобом соціальної інтеграції, а його учасники здійснюють внесок не лише у власний розвиток, але й удосконалюють навколишнє середовище, допомагаючи іншим, вирішуючи нагальні проблеми громади. Водночас дозвілля спроможне зменшити або взагалі усунути соціальні конфлікти, спричинені повною втратою роботи, небажаним скороченням робочого часу, звуженням зв’язків із навколишнім світом та ін.
Для розвитку дозвіллєвої сфери українського суспільства найбільш виразними є економічні аспекти дозвілля, які передбачають поєднання інтересів дозвіллєвої та економічної сфер. Дозвілля розглядається як один з основних елементів довгострокової економічної стратегії. Для України стало характерним поява нових форми кооперації між дозвіллєвою сферою та економікою. Це виявляється у відкритті в дозвіллєвих закладах прибуткових творчих майстерень, у наданні комерційних послуг, виконанні дозвіллєвих заходів на замовлення, у створенні великої кількості робочих місць шляхом відкриття дозвіллєвих центрів з їх розгалуженою інфраструктурою.

Литература
Література
1. Американская социология. Перспективы, проблемы, методы. – М., Прогресс, 1972. – 392с.
2. Гавриленко І.М. Соціологія. Кн.1. Соціальна динаміка. – К., Видавничий центр „Киівський університет”, 2000. – 464 с.
3. История социологии в Западной Европе и США: Учебник для вузов. / Г. В. Осипов (ред.). – М., НОРМА-ИНФРА-М, 2001. – 576 с.
4. История философии: Энциклопедия /сост. А. Грицанов. – Минск, Интерпрессервис; Книжный Дом, 2002. – 1376 с.
5. Івасюк Ю. Проблема сімейного дозвілля в теперішніх умовах // Науковий часопис. – К., 2006. – Вип.4. – С.20–29.
6. Каташинська І. В. Трансформації функцій освіти і дозвілля в сучасному соціокультурному просторі // Вісник. – К., 2004. – Вип.10. – С.58–62.
7. Кірсанов В. В. До питання визначення дозвілля як предмета наукового дослідження // Теоретичні питання культури, освіти та виховання. – К., 2004. – Вип.28. – С.146–149.
8. Козловські П. Культура постмодерна. – М., Реликвии, 1997. – 615с.
9. Копієвська О.Р. Розвиток культурно-дозвіллєвої діяльності як складової культурної політики в країнах Західної Європи // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури. — К., 2005. — Вип.14. — С.234-240.
10. Лагутін В. Д. Людина і економіка: Соціоекономіка: Навчальний посібник. – К., Просвіта, 1996 – 336 с.
11. Монсон П. Современная западная социология: Теории, тенденции, перспективы. – СПб., Нотабене, 1992. – 775с.
12. Мосалев Б.Г. Досуг: методология и методика социологических исследований: Учеб. пособие. – М., МГУК, 1995. – 96с.
13. Нельга Т.О. Культура вільного часу: спроба визначення та умови розвитку в сучасному українському суспільстві // Український соціум. – 2007. – №5-6. – С. 15-19.
14. Петрова І. В. Специфіка дозвіллєвої роботи з дорослими // Вісник. – К., 2004. – Вип.10. – С.90-97.
15. Пича В.М. Свободное время: тенденции и проблемы развития: Автореферат диссертации. – К., 1992. – 39с.
16. Поліщук Л. О. Роль дозвілля у духовному розвитку особистості // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Духовна культура як домінанта українського життєтворення». – К., 2005. – Ч.2. – С.124-126.
17. Поппер Карл. Злиденність історицизму: Пер.с англ.. – К., Абрис, 1994. – 192с.
18. Рассел Б. Історія західної філософії. – К., Основи, 1995. – 759с.
19. Рижкова С. А. Етика та космологія homo faber (людини, що створює), homo profanum (людини непосвяченої), homo inercia (людини дозвілля) // Культура і сучасність. – К., 2003. – N1. – С.22-32.
20. Сморж Л. О. Робота і дозвілля в життєдіяльності людини // Військовий гуманіт. ін-т Нац. акад. оборони України. Збірник наукових праць. – К., 2000. – N1-2 (14): Українська еліта та її роль в державотворенні. – С.312-317.
21. Социологический энциклопедический словарь / под ред. Г.В. Осипова. – М., ИНФРА-М-НОРМА, 1998. – 488 с.
22. Стеббинс Р.А. Свободное время: к оптимальному стилю досуга
(взгляд из Канады) // Социс. – 1992. – №2. – С. 5- 18.
23. Томсон Дж. Майбутнє, що передбачається. – М., Пирамида, 1997. – 436с.
24. Философский энциклопедический словарь / Е.Ф. Губский (ред.-сост.). – М., ИНФРА-М, 2005. – 576с.
25. Філософія: Навчальний посібник для студентів і аспірантів вузів/ За ред.І.Ф. Надольного. – К., Вiкар, 1998. – 624 c.
26. Хайдеггер Мартин. Бытие и время / В.В. Бибихин (пер.с нем.). – М., Ad Marginem, 1997. – 452с. з. 182).
27. Цимбалюк Н. М. Інституційна модернізація культурно-дозвіллєвої сфери в Україні: автореферат дисертації. д-ра соціологічних наук: 22.00.04 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2005.
28. Цимбалюк Н., Яковенко Ю. Еволюція дозвілля в контексті соціологічних категорій // Психологія і суспільство. – 2004. – №2. – С. 16-20.
29. Цимбалюк Н.М. Етнонаціональні характеристики культурного дозвілля // Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки. – 2007. –№ 8. – С. 21- 24.
30. Цимбалюк Н.М. Основні напрями розвитку євроінтеграційних культурно-дозвіллєвих практик населення України // Вісник. Соціологія. Психологія. Педагогіка. – 2007. – № 28. – С. 35-39.
31. Цимбалюк Н.М. Соціологія дозвілля: Навч. посібник. – К., ДАКККіМ, 2001. – 180с.
Просмотр
ПросмотрПросмотреть с сайта...
Скачивание
СкачатьСкачать работу в архиве..
Рекомендуємо також переглянути наступні реферати та курсові роботи:
  • Соціофілософські проблеми дозвіллєвої культури
  • Соціофілософські проблеми дозвіллєвої культури
  • Соціофілософські проблеми правової культури
  • Соціо-філософські проблеми правової культури
  • Організація дозвіллєвої діяльності в санаторно-курортних закладах
  • “Організація дозвіллєвої діяльності в санаторно-курортних закладах”
  • Культурно-дозвіллєва діяльність
  • Культурно-дозвіллєва діяльність
  • види і форми культурно-дозвіллєвої діяльності
  • види і форми культурно-дозвіллєвої діяльності
  • Основні напрями і тенденції розвитку культурно-дозвіллєвої діяльності в Україні
Cгенерировано за 0.028570 секунд

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів! На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету.

Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Замовити реферат

Оновлення

Реклама

Від партнерів

загрузка...