|
Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!
Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.
|
Шукаєте реферат - просто зайдіть на Інститут.com.ua! |
|
-
Екологічно чисті продукти дитячого харчування
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1.Журнал „Мой ребенок”, август 2003;
2.Журнал „Мой ребенок”, август 2004;
3.Михайло Гороцецький, журнал "ПіК”,публікація від 4 лютого, 2004 р.;
4.Закон України “Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини”.
-
Світові моделі економічної політики
ВСТУП 2
1 СВІТОВІ МОДЕЛІ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ 3
1.1 Загальна характеристика моделей економічної політики 3
1.2 Американська модель економічної політики 5
1.3.1 Німецька соціальна ринкова економіка 8
1.3.2 Європейсько-кейнсіанська модель ринку 11
1.3.3 Шведський розподільчий соціалізм 12
1.4 Японська модель ринку 16
1.5 Моделі економічної політики нових індустріальних країн 17
2 ІНТЕГРАЦІЯ — ВИЩА ФОРМА МІЖНАРОДНОЇ КООРДИНАЦІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ 19
3 ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ 21
ВИСНОВКИ 26
ЛІТЕРАТУРА 27
ДОДАТОК А Статистика торгівлі України з країнами ЄС 29
-
Новітні технології у харчуванні туристів
Вступ 3
I. ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ХАРЧУВАННЯ ТУРИСТІВ 5
1.1. Сутність організації харчування в підприємствах ресторанного господарства. 5
1.2. Характеристика основних типів підприємств громадського харчування при готелях. 7
Ресторани 8
Бари 9
2. НАПРЯМКИ ОРГАНІЗАЦІЇ ХАРЧУВАННЯ ТУРИСТІВ 12
2.1. Напрямки харчування в готелях 13
2.2. Нові технології в організації харчування туристів 14
Організація харчування в національних ресторанах 16
Обслуговування у номерах готелів 18
Організація харчування в спортивних походах 21
3. ВПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНСЬКИХ ГОТЕЛЯХ ТЕХНОЛОГІЇ ХАРЧУВАННЯ ТУРИСТІВ “ШВЕДСЬКИЙ СТІЛ” 22
Висновки 31
Список використовуваної літератури: 33
Додатки 34
-
Порівняльна оцінка ефективності функціонування банківських систем України та Росії
Список літератури
1. Бюллетень банковской статистики №7 (122). – М.: ЗАО «АЭИ «Прайм-ТАСС», 2003. – 139с.
2. Цхведиани В. Итоги работы банковской системы Украины за 1 квартал 2003г. // Бизнес. – 2003. – №19.
3. Горский П. НПС-рейтинг крупнейших банков России, постро-енный на основе данных журнала «Эксперт» (декабрь 2003) // http://www.bankir.ru/analytics/studies/51/9121.
4. Обзор банковского сектора Российской Федерации (Интер-нет-версия) №10 август 2003г. // http://www.bankir.ru/analytics/books.
-
Обзор рынка электронагревательных приборов
1 . Статистические данные о населении Украины (размер, демографические характеристики населения) 3
2. География и климат 6
3. Информация об импорте и экспорте 11
4. Национальная валюта 18
5. Обеспечение электричеством 26
6. Законодательство в сфере обращения бытовых электрических приборов 36
7. Информация о конкурентах 43
8. Информация о рынке 46
9. Каналы дистрибуции 61
10. Выводы 69
Приложения 78
Приложение А. Численность и основные демографические показатели населения Украины 78
Приложение А.1. Численность населения на 1 сентября 2005 года 78
Приложение А.2 Статистические данные о населении Украины (размер, демографические характеристики населения) за 1990-2004 гг. 79
Приложение Б. Доходы и расходы населения Украины 82
Приложение Б.1. Доходы и расходы населения за январь–август 2005 года 82
Приложение Б.2. Доходы и расходы населения в 2001-2004 гг. 82
Приложение Б.3. Располагаемый доход населения за январь–август 2005 года 83
Приложение Б.4. Среднемесячная заработная плата по регионам за период с начала 2005 года 84
Приложение Б.5. Индексы реальной заработной платы по регионам в 2005 году 84
Приложение Б.6. Темпы роста номинальной и реальной заработной платы в 1995-2004 гг. 85
Приложение В. Климатическая карта Украины 86
Приложение Г. Основние порты Украины 87
Приложение Г.1. Порт Одесса 87
Приложение Г.2. Порт Южный 87
Приложение Г.3. Порт Илличевский Морской Торговый Порт 87
Приложение Г.4. Мариупольский морской торговый порт 87
Приложение Д. Динамика официального курса гривны по отношению к основным валютам в 1996-2005 гг. 87
Приложение Е. Источники энергии в Украине 87
Приложение Е.1. Размещение электроэнергетики Украины 87
Приложение Е.2. Общая информация по электростанциям Украины 87
Приложение Ж. Рынок электрообогревательного оборудования 87
Приложение Ж.1. Объемы оптовой и розничной торговли электробытовыми приборами в 2004 году 87
Приложение Ж.2. Производители электронагревательного оборудования в 2003-2004 гг. 87
Приложение Ж.3. Производство электронагревательных приборов в Украине в 1 полугодии 2005 года 87
Приложение Ж.4. Рейтинг всех производителей по итогам 2004 года 87
Приложение Ж.5. Рейтинги продаж оптовых продавцов в 1 полугодии 2005 г. 87
Приложение З. Каталог фирм, которые работают на рынке отопительного оборудования 87
Приложение И. Список специплизированных выставок и ярмарок 87
Приложение И.1. Электроника, Электротехника, Бытовая техника 87
Приложение И.2. Строительство, Строительные материалы и технологии, Недвижимость 87
-
Моделювання бізнес-плану для фармацевтичної фірми
Вступ 3
1.Теоретичні принципи бізнес-планування 5
1.1.Мета, функції й структура бізнес-плану 5
1.2.Методичні принципи бізнесу-планування 11
1.3.Основи розробки плану маркетингу і фінансового плану 16
2.Моделювання бізнес-плану підприємства роздрібної торгівлі фармацевтичними і парафармацевтичними препаратами та засобами медичного призначення 23
2.1.Резюме 23
2.2.Дослідження ринку фармацевтичних та парафармацевтичних препаратів і виробів медичного призначення 24
2.3.Організаційний план 31
2.4.Фінансовий план 34
3.Порівняльний аналіз змодельованого бізнес-плану аптечного пункту і господарської діяльності реально існуючого аптечного пункту 39
3.1. Опис підприємства 39
3.2.Коротка характеристика місця розташування ТОВ «Сиріус-95».40
3.3.Фінансовий стан ТОВ «Сиріус» 42
3.4.Висновки порівняльного аналізу 43
Висновок 45
Список використаної літератури 47
Додатки 49
Список використаної літератури:
1.Рукина С.Н. Финансы коммерческих предприятий и организаций. – М.: Экспертное бюро, 1997.
2.Филимоненков А.С. Финансы предприятий. Учебное пособие. – К.: Эльга Ника-Центр, 2002.
3.Колчина Н.В. Финансы предприятий. – М.: “Финансы”, “Юнити”, 1998.
4.Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Финансы предприятий. Учебное пособие. – М.: Инфра-М, 1998.
5.Бородина Е.М. Финансы предприятий. – М.: “Банки и биржи”, “Юнити”, 1995.
6.Буряковский В.В., Кармазин В.Я., Каламбет С.В. Финансы предприятий. Учебное пособие. – Днепропетровск: “Пороги”, 1998.
7.Павлова А.Н. Финансы предприятий. Учебник. – М.: “Финансы”, “Юнити”, 1998.
8.Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств. Підручник. – К., 1998.
9.Крутик А.Б., Хайкин М.М. Основы финансовой деятельности предприятия для студентов вузов. – Ростов-на-Дону: “Феникс”, 1999.
10.Сухова А.Ф., Чернова Н.А. Практикум по разработке бизнес-плана и финансовому анализу предприятия. – М.: “Финансовая статистика”, 1999.
11. Попов В.М. Сборник бизнес-планов. – М., 2002.
12. Попов В.М. Сборник бизнес-планов. Учебно-практическое пособие. – М.: “Финансы и статистика”, 1997.
13. Шудра В.Ф., Величко А.Н. Бизнес-план. - К.: “Капрал”, 1997.
14. Уткин Э.А. Бизнес-план. – М., 1997.
15.Акуленок Д.Н., Буров В.П., Морошкин В.А., Новиков О.К. Бизнес-план фирмы. – М., 1997.
16. Соболь С.М., Швиданенко Г.О. Покропивний С.М. Бізнес-план. Технологія розробки та обгрунтування. Навчальний посібник. – К., 1999.
17. Колін Барроу, Пол Барроу, Роберт Браун. Бізнес-план. Практичний посібник. – К.: “Знання”, 2002.
18. Попов В.М. Бизнес-план. – М.: “Фистат”, 1995
19. Маниловский Р.Г. Бизнес-план. Методические материалы. – М.: “Финансы и статистика”, 1997.
20. Агафонова Л.Г., Рога О.В. Підготовка бізнес-плану. Практикум. – К.: “Знання” , 2000.
21. Влосниеов А., Василенко В. Разрабатываем бизнес-план самостоятельно. Практическое пособие. - №23, август, 1999.
22.Шудра В.Ф., Величко А.Н. Как подготовить успешный бизнес-план. – К., 1994.
23.Скворцов Н.Н. Как разработать бизнес-план предприятия. Практическое руководство для бизнесменов. – К., 1994.
24. Буров В.М., Галь В.В., Казаков А.П., Морошкин В.А. Бизнес-план инновационного проекта. – М., 1997.
25. Как составить план по маркетингу производственной компании. – М.: Дело, 1997.
26. Густав Берл, Пол Киршнер. Мгновенный бизнес-план. - М., 1995.
27. Матеріали Інтернет сайту www.morion.kiev.ua
28. О. Богомолова. Бизнес-план аптеки. - Бизнес-Журнал №6, 2002г.
-
ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ТА ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ ГІПЕРАКТИВНОСТІ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
ВСТУП 3
Розділ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИНИКНЕННЯ ГІПЕРАКТИВНОСТІ 6
1.1. Психолого-педагогічні дослідження проблеми гіперактивності у дітей дошкільного віку 6
1.2. Ознаки прояву гіперактивності у дітей дошкільного віку 10
1.3. Причини виникнення у дошкільників гіперактивної поведінки 16
Висновки до 1-го розділу 21
Розділ ІІ. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ШЛЯХІВ ПОДОЛАННЯ ГІПЕРАКТИВНОСТІ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ 22
2.1. Методологічні основи дослідження гіперактивності у дітей старшого дошкільного віку 22
2.2. Шляхи подолання гіперактивності у дошкільників 25
2.3. Результати експерименту 30
Висновки до 2-го розділу 36
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 37
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 40
ДОДАТКИ 44
ВСТУП
Актуальність дослідження. На сьогодні виховання здорової, активної, соціально толерантної людини пов’язана із завданнями розбудови сучасної української держави, проблемами виховання в закладах освіти гідних членів суспільства. У зв’язку з цим актуалізується питання щодо підвищення ефективності психолого-педагогічної діяльності у дошкільних освітніх установах. Значущість роботи із дошкільниками обумовлюється тим, що у цьому віці велике значення на формування особистості дитини мають генетичні, біологічні фактори, дія яких іноді значним чином заважає процесам цілеспрямованої соціалізації, педагогічного впливу на свідомість вихованців.
Одними із таких обтяжуючих факторів є ознаки синдрому гіперактивності, які, за даними Міністерства охорони здоров’я України, притаманні сьогодні від 50 до 150 тис. дітей дошкільного віку. Такі діти провокують конфліктну, напружену обстановку в родині і в дитячих колективах, можуть стати причиною травмування себе або своїх одноліток. Вони погіршують соціально-психологічний клімат у групах, стають активним джерелом нервозності, викликають глибоке занепокоєння батьків та вихователів. Несвоєчасність лікування і недостатній психолого-педагогічний вплив на таких дітей призводить до того, що вони виростають з значними психологічними травмами, фобіями, тривожними розладами, мають численні комплекси неповноцінності, низькі властивості до успішної соціальної адаптації.
Синдром гіперактивності вперше став об’єктом уваги науковців ще із середини ХІХ століття, коли деякі його аспекти вперше були описані лікарями: спочатку Г. Хоффманом, а потім – Ф.Шольцом. З того часу гіперактивність під різними термінологічними назвами, такими як "гіперкінетичний синдром", "гіпердинамічний синдром", "перинатальна енцефалопатія" (ПЕП), "мінімальна мозкова дисфункція" (ММД), "синдром дефіциту уваги з гіперактивністю" (СДУГ) досліджувалася не одним поколінням науковців як у нашій країні, так і за рубежем. Вивчення питання подолання гіперактивності здійснювалося за трьома напрямами: медичному, психологічному і педагогічному. Фахівці кожної галузі додавали своє бачення та обґрунтування даної проблеми, пропонували свої шляхи для її розв’язання. Значний внесок в розуміння природи гіперактивності, умов і причин протікання даного розладу зробили західні науковці Дж. Август, Р. Берклі, Е. Бонд, П. Вендер, Л. Гольдман, М. Дженел, С. Клементс, Дж. Партрідж, Е. Тейлор, Е. Штраус та ін. У вітчізняній науці відомими є імена І.Л. Арцишевської, І.П. Брязгунова, О.В. Гуріної, Е.У. Гуцало, А.О. Єськової, М.М. Заваденко, О.В. Касатікової, Г.Б. Мониної, О.Б.Пальчика, І.М. Петрик, О.М. Тохтамиша, Л.С. Чутко та ін. Разом з тим, за словами самих же даних науковців, синдром гіперактивності не вивчений в достатній степені, при цьому існують різні підходи до пояснення та лікування даного розладу, пропонуються різні шляхи до його діагностування та корекції. Тому актуальність даної проблеми та недостатність її розгляду обумовили тему даного дослідження: "Причини виникнення та шляхи подолання гіперактивності у дітей дошкільного віку".
Метою даного дослідження ставиться вивчити стан розробки питання щодо подолання гіперактивності з точки зору психолого-педагогічних наук.
Об’єкт дослідження – діти старшого дошкільного віку з гіперактивною поведінкою.
Предмет дослідження – гіперактивна поведінка дітей молодшого шкільного віку.
На виконання мети дослідження спрямовані наступні завдання:
1. Проаналізувати наукову літературу на предмет причин гіперактивної поведінки старших дошкільників.
2. В процесі аналізу літературних джерел з'ясувати, які існують методики і алгоритми роботи з гіперактивною поведінкою. Здійснити їх аналіз.
3. На основі здійсненого аналізу провести психолого-педагогічний експеримент з дітьми, у яких спостерігається гіперактивна поведінка.
4. Проаналізувати одержані результати і зробити висновки щодо ефективності психолого-педагогічного впливу на гіперактивних дітей.
У вирішенні поставлених завдань застосовувалися такі методи дослідження: 1) загальнонаукові – узагальнення, порівняння, теоретичний аналіз наукової літератури з даної проблеми; 2) для оцінки ступеню схильності дитини до гіперактивної поведінки використовувалася наступна батарея методик –методика "Ввічливість", методика "Обведення контуру", а також анкетування батьків дітей для виявлення ступеня вираженості симптомів гіперактивної поведінки у дитини, психолого-педагогічне спостереження, бесіда з дітьми.
Робота структурно складається із вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаної літератури, додатків.
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Діагностика і лікування гіперактивності є такім ж різноманітними, скільки і гіпотези про її походження. Нейропсихологічні, психологічні і психопедагогічні підходи звичайно ідентифікують розлад в концептуальних рамках кожного з них. У клінічному обстеженні застосовуються різноманітні електроенцефалографічні, телеметричні і електрофізіологічні методи, ближче орієнтовані на такі параметри розлади, як концентрація уваги і активація ЦНС. Всебічне мультидисциплінарне обстеження представляється особливо бажаним при діагностиці СДУГ.
Найбільше число опублікованих робіт по вивченню гіперактивності є дослідженнями клінічного напряму. Психофізіологічною основою гіперактивної поведінки в цих роботах виступає незрілість, недосконалість, порушення і розлади роботи мозку (по типу мінімальних мозкових дисфункцій). Проте залишається неясним як гіперактивність співвідноситися я мінімальними мозковими дисфункціями: у одних дослідженнях вони виступають по відношенню один до одного як наслідок і причина, в інших вивчаються паралельно і незалежно один від одного, в третіх – гіперактивність виступає одним із структурних компонентів самій ММД.
Наявність мінімальних мозкових дисфункцій різного ступеня складності не може вважатися універсальним пояснювальним чинником, відповідальним за зміст гіперактивності і її причини; для цього необхідна розробка психолого-педагогічного підходу до вивчення даного феномена поведінки, його структури і динаміки, конкретних умовах виховання і навчання дитини
У більшості досліджень гіперактивність розглядається у вигляді ряду симптомів, серед яких найчастіше зустрічається різні варіанти поєднання трьох з них: надлишку рухової активності, порушення емоційної поведінки і дефіциту уваги. Різне співвідношення цих (основних) симптомів і ряду додаткових проявів дозволяють припустити різні варіанти гіперактивності, відповідно до яких і повинна будуватися диференційована робота.
Вивчення гіперактивності в психологічній літературі йде в напрямі уточнення поняття "гіперактивність" її основних складових. Проте і сьогодні актуальними задачами залишаються: виявлення динаміки різних форм гіперактивної поведінки, з'ясування причин лежачих в основі гіперактивної поведінки; пошук психологічних шляхів корекції понижених регулятивних можливостей психіки у гіперактивних дітей.
Можна вважати, що цей розлад у функціонуванні центральної нервової системи дитини може й не бути пов'язаним з гіпердинамічним синдромом з дефіцитом уваги. Поняття "гіперактивність" дещо умовне, бо відображає лише зовнішній бік поведінки дитини і не відповідає дійсному станові. Справді, активність, та ще й надмірна ("гіпер"), передбачає і відповідний запас енергії, тим часом як у гіперактивних дітей, як вважається, такого запасу немає. Навпаки, постійне збудження не дає їм змоги відпочити. Їхня нервова система виснажується і потребує захисту та зміцнення. Справжнє здоров'я, сила нервової системи виявляється в цілеспрямованості, здатності довести розпочату справу до кінця. Надмірна ж активність дітей, про яких йдеться, непродуктивна: мета, через брак здатності до зосередження уваги, часто не ставиться або дуже швидко втрачається.
Гіперактивність як особливий варіант поведінки виражається в характерних особливостях рухового розвитку і тісно пов'язана з порушенням уваги і емоційної сфери. У узагальненому вигляді ці провідні симптоми виглядають таким чином: особливості моторно-рухового розвитку – незручність руху; порушення координації і гармонійності рухових комплексів – дитина здатна виробляти певні рухи, але не може скласти з них гармонійного цілого; загальна підвищена активність, утруднення в освоєнні рухів; зв'язаність цілеспрямованих рухів з рухами кінцівок тіла, мовленням; підвищена м'язова напруга, підвищений м'язовий тонус. Особливості уваги і контролю: короткочасна концентрація уваги; слабка концентрація уваги; розосередження уваги; ригідність уваги (погане переключення); персеверація (не може відірватися від певного предмету або способу рішення)
Для лікування і корекції гіперактивної поведінки застосовуються: медикаментозна терапія (психостімулятори); психотерапія (медитація, аутогенне тренування, сімейна психотерапія, поведінкова терапія). Однак, крім медикаментозного впливу, необхідним засобом впливу на гіперактивну дитину виступають психотерапевтичні засоби. При цьому психолого-педагогічна допомога разом з медичною і психотерапевтичною вважається достатньо ефективною.
Проведений експеримент в рамках даної роботи показав, що дієвим засобом психокорекції гіперактивної дитини виступає ігровий груповий тренінг. Особливо високі результати були досягнуті при залучені до занять батьків даних дітей. Математична обробка і підтвердження результатів показало високу статистичну достовірність отриманих даних.
Cгенерировано за 0.195922 секунд
|