Меню

Реклама

TOP реферати

Цікаве

Тема: «ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ТА ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ ГІПЕРАКТИВНОСТІ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ» (ID:32987)
| Размер: 62 кб. | Объем: 47 стр. | Стоимость: бесплатно | Добавлена: 28.03.2010 | Код продавца: 0 |
Содержание ВСТУП 3
Розділ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИНИКНЕННЯ ГІПЕРАКТИВНОСТІ 6
1.1. Психолого-педагогічні дослідження проблеми гіперактивності у дітей дошкільного віку 6
1.2. Ознаки прояву гіперактивності у дітей дошкільного віку 10
1.3. Причини виникнення у дошкільників гіперактивної поведінки 16
Висновки до 1-го розділу 21
Розділ ІІ. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ШЛЯХІВ ПОДОЛАННЯ ГІПЕРАКТИВНОСТІ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ 22
2.1. Методологічні основи дослідження гіперактивності у дітей старшого дошкільного віку 22
2.2. Шляхи подолання гіперактивності у дошкільників 25
2.3. Результати експерименту 30
Висновки до 2-го розділу 36
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 37
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 40
ДОДАТКИ 44


ВСТУП
Актуальність дослідження. На сьогодні виховання здорової, активної, соціально толерантної людини пов’язана із завданнями розбудови сучасної української держави, проблемами виховання в закладах освіти гідних членів суспільства. У зв’язку з цим актуалізується питання щодо підвищення ефективності психолого-педагогічної діяльності у дошкільних освітніх установах. Значущість роботи із дошкільниками обумовлюється тим, що у цьому віці велике значення на формування особистості дитини мають генетичні, біологічні фактори, дія яких іноді значним чином заважає процесам цілеспрямованої соціалізації, педагогічного впливу на свідомість вихованців.
Одними із таких обтяжуючих факторів є ознаки синдрому гіперактивності, які, за даними Міністерства охорони здоров’я України, притаманні сьогодні від 50 до 150 тис. дітей дошкільного віку. Такі діти провокують конфліктну, напружену обстановку в родині і в дитячих колективах, можуть стати причиною травмування себе або своїх одноліток. Вони погіршують соціально-психологічний клімат у групах, стають активним джерелом нервозності, викликають глибоке занепокоєння батьків та вихователів. Несвоєчасність лікування і недостатній психолого-педагогічний вплив на таких дітей призводить до того, що вони виростають з значними психологічними травмами, фобіями, тривожними розладами, мають численні комплекси неповноцінності, низькі властивості до успішної соціальної адаптації.
Синдром гіперактивності вперше став об’єктом уваги науковців ще із середини ХІХ століття, коли деякі його аспекти вперше були описані лікарями: спочатку Г. Хоффманом, а потім – Ф.Шольцом. З того часу гіперактивність під різними термінологічними назвами, такими як "гіперкінетичний синдром", "гіпердинамічний синдром", "перинатальна енцефалопатія" (ПЕП), "мінімальна мозкова дисфункція" (ММД), "синдром дефіциту уваги з гіперактивністю" (СДУГ) досліджувалася не одним поколінням науковців як у нашій країні, так і за рубежем. Вивчення питання подолання гіперактивності здійснювалося за трьома напрямами: медичному, психологічному і педагогічному. Фахівці кожної галузі додавали своє бачення та обґрунтування даної проблеми, пропонували свої шляхи для її розв’язання. Значний внесок в розуміння природи гіперактивності, умов і причин протікання даного розладу зробили західні науковці Дж. Август, Р. Берклі, Е. Бонд, П. Вендер, Л. Гольдман, М. Дженел, С. Клементс, Дж. Партрідж, Е. Тейлор, Е. Штраус та ін. У вітчізняній науці відомими є імена І.Л. Арцишевської, І.П. Брязгунова, О.В. Гуріної, Е.У. Гуцало, А.О. Єськової, М.М. Заваденко, О.В. Касатікової, Г.Б. Мониної, О.Б.Пальчика, І.М. Петрик, О.М. Тохтамиша, Л.С. Чутко та ін. Разом з тим, за словами самих же даних науковців, синдром гіперактивності не вивчений в достатній степені, при цьому існують різні підходи до пояснення та лікування даного розладу, пропонуються різні шляхи до його діагностування та корекції. Тому актуальність даної проблеми та недостатність її розгляду обумовили тему даного дослідження: "Причини виникнення та шляхи подолання гіперактивності у дітей дошкільного віку".
Метою даного дослідження ставиться вивчити стан розробки питання щодо подолання гіперактивності з точки зору психолого-педагогічних наук.
Об’єкт дослідження – діти старшого дошкільного віку з гіперактивною поведінкою.
Предмет дослідження – гіперактивна поведінка дітей молодшого шкільного віку.
На виконання мети дослідження спрямовані наступні завдання:
1. Проаналізувати наукову літературу на предмет причин гіперактивної поведінки старших дошкільників.
2. В процесі аналізу літературних джерел з'ясувати, які існують методики і алгоритми роботи з гіперактивною поведінкою. Здійснити їх аналіз.
3. На основі здійсненого аналізу провести психолого-педагогічний експеримент з дітьми, у яких спостерігається гіперактивна поведінка.
4. Проаналізувати одержані результати і зробити висновки щодо ефективності психолого-педагогічного впливу на гіперактивних дітей.
У вирішенні поставлених завдань застосовувалися такі методи дослідження: 1) загальнонаукові – узагальнення, порівняння, теоретичний аналіз наукової літератури з даної проблеми; 2) для оцінки ступеню схильності дитини до гіперактивної поведінки використовувалася наступна батарея методик –методика "Ввічливість", методика "Обведення контуру", а також анкетування батьків дітей для виявлення ступеня вираженості симптомів гіперактивної поведінки у дитини, психолого-педагогічне спостереження, бесіда з дітьми.
Робота структурно складається із вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаної літератури, додатків.
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Діагностика і лікування гіперактивності є такім ж різноманітними, скільки і гіпотези про її походження. Нейропсихологічні, психологічні і психопедагогічні підходи звичайно ідентифікують розлад в концептуальних рамках кожного з них. У клінічному обстеженні застосовуються різноманітні електроенцефалографічні, телеметричні і електрофізіологічні методи, ближче орієнтовані на такі параметри розлади, як концентрація уваги і активація ЦНС. Всебічне мультидисциплінарне обстеження представляється особливо бажаним при діагностиці СДУГ.
Найбільше число опублікованих робіт по вивченню гіперактивності є дослідженнями клінічного напряму. Психофізіологічною основою гіперактивної поведінки в цих роботах виступає незрілість, недосконалість, порушення і розлади роботи мозку (по типу мінімальних мозкових дисфункцій). Проте залишається неясним як гіперактивність співвідноситися я мінімальними мозковими дисфункціями: у одних дослідженнях вони виступають по відношенню один до одного як наслідок і причина, в інших вивчаються паралельно і незалежно один від одного, в третіх – гіперактивність виступає одним із структурних компонентів самій ММД.
Наявність мінімальних мозкових дисфункцій різного ступеня складності не може вважатися універсальним пояснювальним чинником, відповідальним за зміст гіперактивності і її причини; для цього необхідна розробка психолого-педагогічного підходу до вивчення даного феномена поведінки, його структури і динаміки, конкретних умовах виховання і навчання дитини
У більшості досліджень гіперактивність розглядається у вигляді ряду симптомів, серед яких найчастіше зустрічається різні варіанти поєднання трьох з них: надлишку рухової активності, порушення емоційної поведінки і дефіциту уваги. Різне співвідношення цих (основних) симптомів і ряду додаткових проявів дозволяють припустити різні варіанти гіперактивності, відповідно до яких і повинна будуватися диференційована робота.
Вивчення гіперактивності в психологічній літературі йде в напрямі уточнення поняття "гіперактивність" її основних складових. Проте і сьогодні актуальними задачами залишаються: виявлення динаміки різних форм гіперактивної поведінки, з'ясування причин лежачих в основі гіперактивної поведінки; пошук психологічних шляхів корекції понижених регулятивних можливостей психіки у гіперактивних дітей.
Можна вважати, що цей розлад у функціонуванні центральної нервової системи дитини може й не бути пов'язаним з гіпердинамічним синдромом з дефіцитом уваги. Поняття "гіперактивність" дещо умовне, бо відображає лише зовнішній бік поведінки дитини і не відповідає дійсному станові. Справді, активність, та ще й надмірна ("гіпер"), передбачає і відповідний запас енергії, тим часом як у гіперактивних дітей, як вважається, такого запасу немає. Навпаки, постійне збудження не дає їм змоги відпочити. Їхня нервова система виснажується і потребує захисту та зміцнення. Справжнє здоров'я, сила нервової системи виявляється в цілеспрямованості, здатності довести розпочату справу до кінця. Надмірна ж активність дітей, про яких йдеться, непродуктивна: мета, через брак здатності до зосередження уваги, часто не ставиться або дуже швидко втрачається.
Гіперактивність як особливий варіант поведінки виражається в характерних особливостях рухового розвитку і тісно пов'язана з порушенням уваги і емоційної сфери. У узагальненому вигляді ці провідні симптоми виглядають таким чином: особливості моторно-рухового розвитку – незручність руху; порушення координації і гармонійності рухових комплексів – дитина здатна виробляти певні рухи, але не може скласти з них гармонійного цілого; загальна підвищена активність, утруднення в освоєнні рухів; зв'язаність цілеспрямованих рухів з рухами кінцівок тіла, мовленням; підвищена м'язова напруга, підвищений м'язовий тонус. Особливості уваги і контролю: короткочасна концентрація уваги; слабка концентрація уваги; розосередження уваги; ригідність уваги (погане переключення); персеверація (не може відірватися від певного предмету або способу рішення)
Для лікування і корекції гіперактивної поведінки застосовуються: медикаментозна терапія (психостімулятори); психотерапія (медитація, аутогенне тренування, сімейна психотерапія, поведінкова терапія). Однак, крім медикаментозного впливу, необхідним засобом впливу на гіперактивну дитину виступають психотерапевтичні засоби. При цьому психолого-педагогічна допомога разом з медичною і психотерапевтичною вважається достатньо ефективною.
Проведений експеримент в рамках даної роботи показав, що дієвим засобом психокорекції гіперактивної дитини виступає ігровий груповий тренінг. Особливо високі результати були досягнуті при залучені до занять батьків даних дітей. Математична обробка і підтвердження результатів показало високу статистичну достовірність отриманих даних.
Литература
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Алешина Ю. Е., Баженова О. В., Баскина Ю. В., Белопольская Н. Л., Бутенко Г. П. Популярная психология для родителей. – СПб. : СОЮЗ, 1997. – 304с.
2. Альтхерр П., Берг Л. Гиперактивные дети: коррекция психомоторного развития / Пер. с нем. – М.: Академия, 2004. – 160 с.
3. Арцишевская И.Л. Работа психолога с гиперактивными детьми в детском саду. – М. : Книголюб, 2003. – 55с.
4. Баркова Ю.А., Глозман Ж.М. Групповая коррекция нарушений поведения у детей разного возраста // Психологическая наука и образование. – 2002. – №3. –C. 104 – 110.
5. Божович Л.И. Проблемы формирования личности: Избранные психологические труды. – М., Академия педагогических и социальных наук, 1995. – 352с.
6. Брязгунов И.П., Касатикова Е.В. Непоседливый ребенок, или Все о гиперактивных детях. – М.: Психотерапия, 2008. – 202с.
7. Венгер Л. А., Агаева Е. Л., Бардина Р. И., Брофман В. В., Булычева А. И. Психолог в детском саду. – М. : ИНТОР, 1995. – 64с.
8. Возрастная психология: Детство, отрочество, юность: Хрестоматия / В.С. Мухина (сост. и науч.ред.). – М. : Академия, 1999. – 624с.
9. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. – К. : Либідь, 1997. – 374с.
10. Грибанов А.В., Волокитина Т.В., Гусева Е.А., Подоплекин Д.Н. Синдром дефицита внимания с гиперактивностью у детей. – М. : 2004. – 243с.
11. Гуревич Н.И. Компоненты психомоторики // Хрестоматия. Психология аномального развития ребенка / Сост. В. В. Лебединский, М. К. Бардышевская. –М. : 2002. Т.1. – 243с.
12. Гуріна О.В. Взаємодія психолога і вчителя з метою корекції гіперактивності учнів молодших класів // Вісник. – Х., 2005. – N702: Серія: Психологія, вип.34. – С.47-50.
13. Гуцало Е.У. Психологічна допомога гіперактивним дітям // Актуальні проблеми практичної психології. – Херсон : 2006. – С.77–80.
14. Гуцало Е.У. Вікова психологія: Курс лекцій. – Кіровоград : РВВ КДПУ ім. Володимира Винниченка, 2004. – 187с.
15. Дневник воспитателя: развитие детей дошкольного возраста / Под ред. О.М. Дьяченко, Т.В. Лаврентьевой. – М. : 1998. – 243с.
16. Єськова А.О. Психологічні особливості виявлення та подолання гіперактивності у дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку // Гуманізація навчально-виховного процесу. – Слов’янськ, 2006. – Вип.31. – С.243-248.
17. Заваденко Н.Н. Гиперактивность и дефицит внимания в детском возрасте: учеб. пособие. – М. : Academia, 2005. – 255с.
18. Заваденко Н.Н. Как помочь ребёнку: дети с гиперактивностью и дефицитом внимания. – М.: Школа-пресс, 2001. – 112 с.
19. Кинтанар Л., Соловьева Ю. Методы нейропсихологической коррекции мексиканских дошкольников с дефицитом внимания // Культурно-историческая психология. –2006. –№3. –C. 88-98.
20. Кошелева Л.Д., Алексеева Л.С. Диагностика и коррекция гиперактивности ребёнка. – М.: НИИ семьи, 1997. – 65 с.
21. Кулачківська С.Е., Ладивір С.О. Методичні рекомендації: Дошкільник. Особливості психічного розвитку в умовах екологічної кризи: Поради вихователі дитячого садка / АПН України; Інститут психології. – К., 1995. – 152с.
22. Кулачківська С.Є., Гурковська Т.Л., Карабаєва І.І., Кузнєцова С.В., Літвін Л.І. Альбом розвивальних ігор та вправ. – К. : Нора-прінт, 2001. – 64с
23. Кульчицкий В.А. Нейрофизиология защитных рефлексов. – Минск : Полибиг, 1998. – 142с.
24. Лешли Дженни. Работать с маленькими детьми, поощрять их развитие и решать проблемы: Книга для воспитателя детского сада / пер. с англ. – М. : Просвещение, 1991. – 220с.
25. Лохов М.И., Фесенко Ю.А., Рубин М.Ю. Плохой хороший ребенок. Проблемы развития, нарушения поведения, внимания, письма и речи. – СПб. : ЭЛБИ, 2008. – 320 с.
26. Лурия А.Р. Основы нейропсихологии: Учеб. пособие. – М. : Академия, 2003. – 381с.
27. Малышев В.Г. Основные способы коррекции ADHD-синдрома. – Москва : Компания Спутник+, 2008. – 196с.
28. Міністерство охорони здоровя України – данние про здоровя дітей
29. Монина Г. Б., Лютова-Робертс Е. К., Чутко Л. С. Гиперактивные дети: психолого-педагогическая помощь: Монография. – СПб.: Речь, 2007. – 186 с.
30. Оклендер В. Окна в мир ребенка. Руководство по детской психотерапии. – М. : Класс, 2005. – 336с.
31. Особый ребенок: исследование и опыт помощи / Центр лечебной педагогики. – Вып. 5. –2006. – 202с.
32. Пальчик А.Б. Эволюционная неврология: монография. – СПб. : Питер, 2002. – 383с.
33. Петрюк І.М. Гіперактивність та дефіцит уваги в дитячому віці як фактор шкільної дезадаптації // Міжнародна науково-практична конференція «Трансформація особистості в умовах соціально-політичних та економічних змін». – Чернівці, 2007. – С.529-534.
34. Политика О.И. Дети с синдромом дефицита внимания и гиперактивностью. –СПб. : 2005. – 243с.
35. Психологічна енциклопедія: А – Я / О. Степанов (авт.-упоряд.). – К., Академвидав, 2006. – 424с.
36. Равич-Щербо И.В. Психогенетика. – М.: Аспект Пресс, 2000. – 447 c.
37. Ребер Артур. Большой толковый психологический словарь: Основные термины и понятия по психологии и психиатрии. – М. : Вече, 2003. – Т. 2 : П-Я. – 560 с.
38. Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога: в 2-х книгах. – М., Владос, 1999. – Книга 1: Система работы психолога с детьми разного возраста. – 239с.
39. Солодуха М.С., Кононко О.Л. Індивідуальний підхід: його суть і шляхи реалізації у вихованні дошкільників: Методичні матеріали на допомогу працівникам дошкільних закладів. – К., КМІУУ ім. Б.Грінченка,1996. – 191с.
40. Сохранение здоровья детей и подростков – забота общества // http // likar. Info / proti / artide.
41. Тохтамиш О.М. Дитяча гіперактивність: виникнення, розвиток, методи психосоціальної допомоги // Актуальні проблеми психології. – К., 2005. – Т.1, ч.14. – С.154-156.
42. Філіппов М.М. Психофізіологія людини: Навч. посібник. – К. : МАУП, 2003. – 135с.
43. Чернигина Е. В., Горшкова Е. В. Эффективность телесно-ориентированной психотехники в решении проблем психомоторного развития детей 4–5 лет // Психологическая наука и образование. – 2008. – №1. – C. 99-107.
Просмотр
ПросмотрПросмотреть с сайта...
Скачивание
СкачатьСкачать работу в архиве..
Рекомендуємо також переглянути наступні реферати та курсові роботи:
  • Вередування та впертість дітей дошкільного віку їх причини та шляхи подолання
    Вступ 2 І. Вередування дітей дошкільного віку 4 1.1 Причини виникнення вередування 4 1.2 Шляхи подолання вередування 10 ІІ. Впертість дітей дошкільного віку 14 2.1 Причини виникнення впертості 14 2.2 Шляхи подолання впертості 17 Висновки 23 Список використаної літератури 26
  • Розвиток довільної уваги у дітей дошкільного віку
    Зміст


    Вступ 3
    Розділ 1. Теоретичні основи проблеми 4
    1.1. Сутність поняття увага 4
    1.2. Проблема розвитку уваги у дітей дошкільного віку 12
    Розділ 2. Розвиток довільної уваги у дітей дошкільного віку 20
    2.1. Характеристика рівней розвитку уваги у дітей дошкільного віку 20
    2.2. Шляхи розвитку уваги у дітей дошкільного віку 23
    Висновки 30
    Список використаної літератури 31
    Додатки 33
  • ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ФІЗИЧНИХ ЯКОСТЕЙ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
    Зміст
    Вступ 3
    РОЗДІЛ 1 ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ФІЗИЧНИХ ЯКОСТЕЙ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ 5
    1.1. Загальна характеристика розвитку дошкільнят 5
    1.2. Фактори, які впливають на розвиток фізичних якостей у дітей дошкільного віку 9
    1.3. Особливості розвитку рухових якостей у дошкільнят 10
    1.3.1. Розвиток швидкості у дітей дошкільного віку 10
    1.3.2. Розвиток спритності у дітей дошкільного віку 12
    1.3.3. Розвиток гнучкості у дітей дошкільного віку 14
    1.3.4. Розвиток витривалості у дітей дошкільного віку 15
    1.3.5. Розвиток сили у дітей дошкільного віку 16
    РОЗДІЛ 2. ЗАВДАННЯ, МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ 18
    2.1. Завдання дослідження 18
    2.2. Характеристика методів дослідження 18
    2.3. Організація дослідження 18
    РОЗДІЛ 3. МЕТОДИКА РОЗВИТКУ ФІЗИЧНИХ ЯКОСТЕЙ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ 19
    3.1. Загальні відомості про методику розвитку фізичних якостей 19
    3.2. Основні методичні аспекти розвитку фізичних якостей 20
    3.2.1. Методика розвитку гнучкості у дітей дошкільного віку 20
    3.2.2. Методика розвиток швидкості рухів у дітей дошкільного віку 22
    3.2.3. Методика розвитку спритності у дітей дошкільного віку 25
    3.2.4. Методика розвитку сили дітей дошкільного віку 26
    3.2.5. Методика розвитку витривалості у дітей дошкільного віку 28
    3.3. Основи методики визначення рівня розвитку рухових якостей у дітей 30
    ВИСНОВКИ 32
    ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ 33
    ЛИТЕРАТУРА 34
  • ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ФІЗИЧНИХ ЯКОСТЕЙ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
    Зміст
    Вступ 3
    РОЗДІЛ 1 ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ФІЗИЧНИХ ЯКОСТЕЙ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ 5
    1.1. Загальна характеристика розвитку дошкільнят 5
    1.2. Фактори, які впливають на розвиток фізичних якостей у дітей дошкільного віку 9
    1.3. Особливості розвитку рухових якостей у дошкільнят 10
    1.3.1. Розвиток швидкості у дітей дошкільного віку 10
    1.3.2. Розвиток спритності у дітей дошкільного віку 12
    1.3.3. Розвиток гнучкості у дітей дошкільного віку 14
    1.3.4. Розвиток витривалості у дітей дошкільного віку 15
    1.3.5. Розвиток сили у дітей дошкільного віку 16
    РОЗДІЛ 2. ЗАВДАННЯ, МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ 18
    2.1. Завдання дослідження 18
    2.2. Характеристика методів дослідження 18
    2.3. Організація дослідження 18
    РОЗДІЛ 3. МЕТОДИКА РОЗВИТКУ ФІЗИЧНИХ ЯКОСТЕЙ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ 19
    3.1. Загальні відомості про методику розвитку фізичних якостей 19
    3.2. Основні методичні аспекти розвитку фізичних якостей 20
    3.2.1. Методика розвитку гнучкості у дітей дошкільного віку 20
    3.2.2. Методика розвиток швидкості рухів у дітей дошкільного віку 22
    3.2.3. Методика розвитку спритності у дітей дошкільного віку 25
    3.2.4. Методика розвитку сили дітей дошкільного віку 26
    3.2.5. Методика розвитку витривалості у дітей дошкільного віку 28
    3.3. Основи методики визначення рівня розвитку рухових якостей у дітей 30
    ВИСНОВКИ 32
    ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ 33
    ЛИТЕРАТУРА 34
  • Підготовка дитини до школи
    Вступ 3
    1. Розвиток дитини дошкільного віку 4
    1. 2. Виховання уміння вчитися 5
    1.3. Труднощі адаптації до школи 8
    2. Методики вивчення і розвитку мислення дітей дошкільного віку 10
    2.1. Оцінювання мислення дітей дошкільного віку 10
    2.3. Методики роботи по розвитку мислення дітей дошкільного віку 12
    1.3. Результати дослідження 18
    2. Розвиток уваги та пам’яті в дошкільному віці 22
    Висновки 26
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 27

  • Тілесно-орієнтована психотерапія в реабілітації дітей дошкільного з психічними відхиленнями
    ВСТУП 3
    РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ РОЗВИТКУ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ З ПСИХІЧНИМИ ВІДХИЛЕННЯМИ 6
    1.1. Анатомо-фізіологічні особливості дітей дошкільного віку 6
    1.2. Психічний розвиток дітей дошкільного віку 8
    1.3. Характеристика найпоширеніших психічних порушень дітей дошкільного віку 21
    РОЗДІЛ ІІ. ОСОБЛИВОСТІ ВИВЧЕННЯ ЗАСТОСУВАННЯ ТІЛЕСНО-ОРІЄНТОВАНОЇ ПСИХОТЕРАПІЇ В РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ 30
    2.1. Психолого-педагогічні особливості роботи з дітьми дошкільного віку 30
    2.2. Місце засобів тілесно-орієнтованої психотерапії дітей з психічними відхиленнями 41
    РОЗДІЛ ІІІ. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАСТОСУВАННЯ ТІЛЕСНО-ОРІЄНТОВАНОЇ ПСИХОТЕРАПІЇ В РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ З ПСИХІЧНИМИ ²ДХИЛЕННЯМИ 49
    3.1. Організація дослідження 49
    3.2. Аналіз результатів дослідження та їх інтерпретація 56
    ВИСНОВОК 73
    СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 76
  • Соціально-психологічні чинники формування образу "Я" та самооцінки у дітей дошкільного віку
    Вступ 3
    1. Теоретичні аспекти формування образу "Я" та самооцінки 7
    1.1. Становлення Я-концепції як умова розвитку дітей дошкільного віку 7
    1.2. Поняття та сутність самооцінки, її значення в розвитку дітей дошкільного віку 19
    1.3. Соціально-психологічні чинники формування образу "Я" та самооцінки дітей дошкільного віку 27
    2. Розробка концепції експериментального дослідження проблеми формування образу "Я" та самооцінки у дітей дошкільного віку 38
    2.1. Психологічні основи особистісного становлення дошкільника 38
    2.2. Психолого-педагогічне проектування становлення самооцінки дитини дошкільного віку 51
    2.3. Розробка методики проведення дослідження соціально-психологічних чинників формування образу "Я" та самооцінки у дітей дошкільного віку 56
    3. Аналіз результатів дослідження соціально-психологічних чинників формування образу "Я" та самооцінки у дітей дошкільного віку 66
    3.1. Узагальнення результатів емпіричного дослідження 66
    3.2. Рекомендації стосовно розробки педагогічної технології виховного процесу, спрямованого на особистісне становлення дітей дошкільного віку 86
    Висновки 96
    Література 103
    Додаток А 112
    Додаток Б 113

  • Правила поведінки дітей дошкільного віку та їх роль в організації життя і становленні особистості
    ВСТУП 3
    РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРАВИЛ ПОВЕДІНКИ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ 5
    1.1. Правила поведінки дітей дошкільного віку та їх роль в організації життя і становленні особистості 5
    1.2. Формування соціальної поведінки та культури д ітей дошкільного віку 13
    РОЗДІЛ 2. ЕМРІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРАВИЛ ПОВЕДІНКИ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ 22
    2.1. База проведення експерименту 22
    2.2. Проведення експерименту 22
    2.3. Результати експерименту 33
    ВИСНОВКИ 35
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 39


    В експерименті брало більше 40 дітей
  • Сенсорне виховання в системі Марії Монтессорі

    Вступ 2

    Розділ 1. Сенсорне виховання дітей дошкільного віку 4

    1.1. Сутність поняття сенсорного виховання 4

    1.2. Методика М.Монтессорі 12

    1.3. Значення методики М.Монтессорі у сенсорному вихованні дітей дошкільного віку 19

    Розділ 2. Використання системи М.Монтессорі у практиці роботи дошкільних навчальних закладів 21

    2.1. Використання сенсорної системи у навчанні дітей дошкільного віку 21

    2.2. Методичні рекомендації щодо використання системи М.Монтессорі у напрямку гармонійного виховання дітей дошкільного віку 28

    Висновки 34

    Список використаних джерел 36

  • Психологія дошкільника
    Зміст


    Вступ 4
    Розділ 1 6
    Психологія дошкільника. Середина дитинства 6
    1.1. Концепція - Я дитини 5 -7 років 6
    1.2. Вплив навчальної діяльності на розвиток дітей дошкільного віку 11
    Розділ 2 17
    Розвиток мислення в дітей дошкільного віку 17
    2.1. Розвиток уяви дошкільнят 17
    2.2. Розвиток мислення дітей дошкільного віку 20
    2.3. Розвиток мовлення дитини і його звўязок з мисленням 24
    Розділ 3 35
    Методи діагностики мислення дітей дошкільного віку 35
    3.1. Методики для оцінки образно - логічного мислення 35
    3.2. Методики для оцінювання наочно - діючого мислення 43
    Висновки 51
    Список використаної літератури 53
  • Навчання дітей у повсякденному житті
    Вступ 2 І. Особливості розвитку і навчання дітей старшого дошкільного віку 4 ІІ. Шлях переходу від чуттевого пізнання до інтелектуального розвитку дітей старшого дошкільного віку 9 ІІІ. Організація навчання дітей старшого дошкільного віку 13 Висновки 24 Список використаної літератури 25
Cгенерировано за 0.053505 секунд

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів! На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету.

Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Замовити реферат

Від партнерів

Оновлення

Реклама

Від партнерів
© 2007-2019 Банк рефератів | Статті партнерів