Тема: «Навіювання» (ID:12843)

Вступ
1. Поняття навіювання 2
2. Причини та умови ефективності навіювання 4
3. Різниця між навіюванням і зараженням. 6
4. Сфери використання навіювання 9
5. Навіювання установки 10
Висновок 12
Література 13

Вступ 1
1. Поняття навіювання 2
2. Причини та умови ефективності навіювання 4
3. Різниця між навіюванням і зараженням. 6
4. Сфери використання навіювання 8
5. Навіювання установки 9
Висновок 15
Література 15

Вступ
1. Поняття навіювання 2
2. Причини та умови ефективності навіювання 4
3. Різниця між навіюванням і зараженням. 6
4. Сфери використання навіювання 9
5. Навіювання установки 10
Висновок 12
Література 13

Вступ 1
1. Поняття навіювання 2
2. Причини та умови ефективності навіювання 4
3. Різниця між навіюванням і зараженням. 6
4. Сфери використання навіювання 8
5. Навіювання установки 9
Висновок 15
Література 15

План
1. Техніка педагогічного спілкування.
2. Педагогічний такт вчителя.
3. Навіювання в педагогічному процесі.
4. Невербальні засоби спілкування.

Вступ 3
1. Психологічні особливості хворих 4
2. Психологічні проблеми у хворих ендокринної патології 9
2.1 Ендемічний кретинізм (зобна хвороба) 9
2.2 Психози при порушенні обміну речовин (уремічні) 14
2.3 Психічні порушення при цукровому діабеті 16
3. Методи психологічної роботи з персонами ендокринної патології 17
3.1 Роз'яснення і переконання 17
3.2 Навіювання і гіпноз 20
3.3 Самонавіяння. Аутогенне тренування 22
3.4 Інші методи 23
Висновки 27
Список літератури 28

Вступ 3
1. Теоретичні основи побудови клініко-психологічного дослідження хворих з депресивними розладами 4
1.1 Шляхи і методи дослідження особистості хворих з депресивними розладами в патопсихології 4
1.2 Організація комплексного клініко-психологічного дослідження хворих з депресивними розладами 7
2. Результати дослідження та їх аналіз 10
3. Методи психологічної роботи з хворими з депресивними розладами 18
3.1 Роз'яснення і переконання 18
3.2 Навіювання і гіпноз 20
3.3 Самонавіяння. Аутогенне тренування 22
3.4 Інші методи 24
Висновок 28
Список літератури 29

Вступ 3
1. Витоки та передумови вивчення гіпнотичних явищ 4
2. Вклад Зиґмунда Фрейда в розвиток гіпнозу 7
3. Фізіологічні основи гіпнозу 9
4. Противники гіпнозу 11
Висновки 12
Література 13

Вступ
Дивні зцілення, віщуни на будь-який смак, телесеанси психотерапії, масове захоплення екстрасенсами, передача думок на відстань і передача біоенергії, чаклунство, спілкування з інопланетянами – все це заповнило наше сьогодення. Правдиве і справжнє наукове слово про ці явища має неоціниме значення. Знайомство з багатством ідей, фактів, спостережень різних авторів в цій складній області зараз є як ніколи необхідним. Воно допомагає розібратися в проблемах, пов'язаних з гіпнозом.
Наявність такого неординарного явища як гіпноз в цілому не викликає ні в кого сумніву. Напевно, немає такої людини, яка б не чула слова "гіпноз", "гіпнотизер" або "гіпнотизування". Разом з тим, слід визнати те, що не кожна людина, яка знає про гіпноз, практично стикалася з цим явищем "віч на віч". Безперечно, можна вірити багатьом історіям і фактам, які описуються в книжках, але перевірити їх, як правило, немає можливості. Поруч з розповідями про гіпнотизування людей та використання гіпнозу в наукових, медичних цілях, виникають і протилежні теорії.

Висновки
Гіпноз – це цілком реальне явище. Він не може бути вимислом вже тому, що давно використовується в науковій, медичній, політичній практиці і навіть повсякденному житті. Механізми навіювання, що діють під час гіпнозу, є достатньо зрозумілими та такими, які можна пояснити з точки зору сучасних наукових теорій. Особливість нервової системи людини спонукає розвитку процесів гальмування в корі головного мозку, що є необхідною умовою гіпнотичного стану.
Інша справа, яка підлягає сумніву в теорії гіпнозу, – це, наскільки людина є керованою в такому стані. Практика індійських йог показала, що, можливості індивіда під час самонавіювання є достатньо високими, але, чи зможе людина в гіпнотичному стані, наприклад, піти на смерть, завдяки маніпулюванню іншого суб’єкта, в цілому, уявляється спірним.
Існує категорія людей, яким в силу своїх фізіологічних особливостей важко уявити наявність такого феномену як гіпноз – вони нездатні до навіювання. Саме від цієї категорії людей можна очікувати скептичних висловлювань на адресу гіпнозу як методу маніпулювання.

ВСТУП 3
І. УПРАВЛІНСЬКЕ СПІЛКУВАННЯ В ДІЯЛЬНОСТІ КЕРІВНИКА 5
1.1. Особливості управлінського спілкування та його функції 5
1.2. Структура управлінського спілкування 8
ІІ. ТЕХНІКИ УПРАВЛІНСЬКОГО ВПЛИВУ КЕРІВНИКА В ПРОЦЕСІ СПІЛКУВАННЯ 17
2.1. Характеристика основних засобів управлінського впливу 17
2.2. Розпорядження керівника як форма управлінського впливу 23
ВИСНОВКИ 29
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 31

Метою роботи є розкрити механізми впливу керівника на особистість підлеглого в процесі спілкування.
Робота складається з двох частин. В першій частині розглядаються питання сутності управлінського спілкування, його функцій та структури. Розглядаються перцептивна, комунікативна та інтерактивна сторони спілкування та відзначається їх специфіка в управлінському виді спілкування (Б.Д.Паригін).
В другій частині розглядаються методи впливу на особистість в спілкуванні: навіювання, зараження, наслідування та переконання. Акцент робиться саме на переконанні, тому що саме цей спосіб найчастіше та найефективніше застосовується в управлінні Надаються приклади ефективності використання таких методів (Г. Щокін, М. Мескон).
Також розглядаються різні форми управлінського впливу такі як: наказ, розпорядження, вказівка, рекомендація та ін. (А.А.. Урбанович) Робиться акцент на необхідності дотримання етичних норм та правил при роботі з людьми. Також коротко висвітлюються методи прихованого стимулювання діяльності. (В.П.Шейнов)

Вступ 3
1. Вплив соціально-психологічного клімату на стосунки в колективі. 4
2. Конфлікти в групі як особливий вид стосунків в колективі. 8
3. Стосунки в колективі як психологічна взаємодія індивідів. 11
Висновки 14
Література 15


Вступ
Стосунки в колективі знаходяться в площині уваги психології як науки через те, що, по-перше, стосунки, поведінка людського індивіда розглядаються психологією як прояв його діяльності, а діяльність, в свою чергу, є предметом психологічних досліджень через поняття активності, потреб і мотивацій людини, які вона має в процесі здійснення окремих актів поведінки і всієї своєї діяльності в цілому. По-друге, стосунки в колективі в значній мірі залежать від моральних і психологічних характеристик членів, які його складають. Всі психологічні якості особистості (її емоційна, вольова та когнітивна сфера) вивчаються різними галузями психології. Але найголовніше, що досліджує психологія в колективі – це прояви групової свідомості, колективних настроїв і взагалі, психологію групової діяльності.
В даній роботі будуть розглянуті найважливіші, на наш погляд, психологічні аспекти групової поведінки, які визначають стосунки в колективі: формування сприятливого соціально-психологічного клімату в групі, виникнення конфліктів в колективі, а також психологічні механізми взаємовпливу індивідів в процесі спілкування в групі.
Висновки
Стосунки в колективі в значній степені залежать від самих людей. Кожний індивід є неповторним, має свій набір особистісних характеристик, у відповідності з якими відбувається його спілкування в групі. Моральні, ділові та психологічні якості особистості визначають стиль її поведінки в групі, роблять її конформною або неконформною для інших членів. Найбільші переваги в налагодження стосунків з людьми мають конформні і комунікабельні особистості, тобто ті, які мають такий набір внутрішніх якостей, що без напруження дозволяє їй налагоджувати і підтримувати контакти з іншими індивідами, адекватно оцінювати ситуацію, чітко, без подвійних тлумачень репрезентувати себе на міжособистісному рівні.
Значний вплив на стосунки в колективі здійснюють соціально-психологічні фактори, тобто вплив самої групи, її тиск на особистість. В цьому плані кожний індивід підвернутий дії певних механізмів взаємовпливу, які не завжди осмислюються на рівні свідомого контролю над собою. Імітація, навіювання, конформність, переконання – як механізми взаємовпливу структурують поведінку індивіда в різноманітних ситуаціях спілкування, визначають форму і характер стосунків людей в колективі.
Особливо стосунки в колективі залежать від таких характеристик групи як соціально-психологічний клімат і конфліктність. Повсякденна атмосфера комунікативної взаємодії, усталені стереотипи поведінки та способів розв’язання проблемних питань визначають характер стосунків в колективі, надають їм своєрідне забарвлення, яке є різним в різних колективах і групах.