епідукладка по сніду

 У нас Ви маєте можливість замовити матеріал за темою «епідукладка по сніду», або знайти вже готові матеріали, які містять певну інформацію за даним запитом

• ПРОФІЛАКТИКА ВІЛ (СНІДу) СЕРЕД ПІДЛІТКІВ ТА МОЛОДІ
  
  ВСТУП 3 Розділ І. Проблема ВІЛ (СНІДу) 7 1.1. Проблема розповсюдження ВІЛ хвороби в Україні 7 1.2. Соціальна проблема суспільного сприйняття хворих на СНІД та шляхи її вирішення 13 1.3. Робота із людьми хворими на СНІД 17 Розділ ІІ. Особливості профілактики ВІЛ (СНІДу) серед підлітків та молоді 24 2.1. Програми протидії СНІДу серед підлітків та молоді 24 2.2. Аналіз заходів щодо профілактики ВІЛ (СНІДу) 26 2.3. Форми профілактики ВІЛ/СНІДу та наркоманії 38 Розділ ІІІ. Експериментальне дослідження проблеми ВІЛ/СНІДу 45 3.1. Обґрунтування дослідження уявлень підлітків та молоді щодо проблеми ВІЛ/СНІДу 45 3.2. Аналіз дослідження уявлень підлітків та молоді щодо проблеми ВІЛ/СНІДу 48 3.3. Формування здорового способу життя серед підлітків та молоді 52 ВИСНОВКИ 68 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 71 ДОДАТКИ 75 >>>>
• Психологічна допомога ВІЛ-інфікованим хворим та хворим на СНІД
  
  Вступ 2 І. Сучасний стан СНІДу та ВІЛ-інфекції та психологічні особливості цих захворювань 4 1.1 СНІД та ВІЛ-інфекція. Стан проблеми в Україні. 4 1.2 Психологічні особливості та ускладнення при протіканні СНІДу та ВІЛ-інфекції 11 ІІ. Депресія як психологічна проблема СНІДу 16 2.1 Депресія і її прояви у хворих на СНІД та ВІЛ-інфекцію 16 2.2 Психологічні методи лікування депресії у хворих на СНІД та ВІЛ-інфекцію 27 ІІІ. Власні дослідження методів психологічної допомоги при депресії внаслідок СНІДу або ВІЛ-інфекції 32 Висновок 41 Список використаної літератури 43 >>>>
• Зміст та форми роботи з ВІЛ-інфікованими людьми та хворими на СНІД
  
  Вступ 3 Розділ І. Проблема ВІЛ / СНІДу в Україні 6 1.1 Висвітлення проблем ВІЛ / СНІДу в засобах масової інформації та психолого – фізіологічні ознаки СНІДу як хвороби 6 1.2 Причини неефективності державної політики та перспективні напрямки дій щодо подальшого впровадження стратегії зменшення шкоди. Програми зменшення шкоди для ВІЛ-інфікованої молоді 11 Розділ ІІ. Робота соціального педагога з профілактики захворювання СНІДом та ВІЛ-інфікованими 25 2.1 Зміст форми та методи профілактики СНІДу 25 2.2 Головні засади діяльності соціального працівника з ВІЛ – інфікованою молоддю реабілітація та ресоціалізація у соціально – педагогічній роботі 30 Висновки 36 Список використаної літератури 39 ДОДАТКИ 41 Додаток 1 Заняття. Тема: ВІЛ/СНІД 41 Додаток 2. Інформаційний мінімум 43 Додаток 3. Сутнісні характеристики ВІЛ/СНІДУ 45 Додаток 4. Вправа Що б Ви зробили? 52 Додаток 5. Інформаційне повідомлення Жити поруч 54 >>>>
• Проблема ВІЛу та СНІду
  
  Вступ 3 Розділ 1. Проблема ВІЛу та СНІду 5 1.1. Початок пандемії 5 1.2. ВІЛ-інфекція та шляхи зараження 7 1.3. Ознаки, перебіг та стадії ВІЛ-інфекції 9 Розділ 2. Соціальні проблеми ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД людей. Допомога у їх вирішенні 13 Розділ 3. Правове регулювання вирішення проблем ВІЛ / СНІДу в Україні 17 3.1. Правове регулювання питань запобігання та захисту населення від ВІЛ-інфекції та СНІД 17 3.2. Концепція стратегій дій Уряду, спрямованих на запобігання поширенню ВІЛ-інфекції / СНІДу на період до 2011 року 22 3.3. Національна програма забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, допомоги та лікування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2004-2008 роки 30 Висновок 33 Список використаних джерел 35 >>>>
• Проблема ВІЛу та СНІду
  
  Вступ 3 Розділ 1. Проблема ВІЛу та СНІду 5 1.1. Початок пандемії 5 1.2. ВІЛ-інфекція та шляхи зараження 7 1.3. Ознаки, перебіг та стадії ВІЛ-інфекції 9 Розділ 2. Соціальні проблеми ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД людей. Допомога у їх вирішенні 13 Розділ 3. Правове регулювання вирішення проблем ВІЛ / СНІДу в Україні 17 3.1. Правове регулювання питань запобігання та захисту населення від ВІЛ-інфекції та СНІД 17 3.2. Концепція стратегій дій Уряду, спрямованих на запобігання поширенню ВІЛ-інфекції / СНІДу на період до 2011 року 22 3.3. Національна програма забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, допомоги та лікування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2004-2008 роки 30 Висновок 33 Список використаних джерел 35 >>>>
• Зміст та форми роботи з ВІЛ-інфікованими людьми та хворими на СНІД
  
  Вступ 3 Розділ І. Проблема ВІЛ / СНІДу в Україні 6 1.1 Висвітлення проблем ВІЛ / СНІДу в засобах масової інформації та психолого – фізіологічні ознаки СНІДу як хвороби 6 1.2 Причини неефективності державної політики та перспективні напрямки дій щодо подальшого впровадження стратегії зменшення шкоди. Програми зменшення шкоди для ВІЛ-інфікованої молоді 11 Розділ ІІ. Організаційні аспекти емпіричного дослідження 25 2.1 Аналіз результатів дослідження 25 2.2 Головні засади діяльності соціального працівника з ВІЛ – інфікованою молоддю реабілітація та ресоціалізація у соціально – педагогічній роботі 26 Висновки 31 Список використаної літератури 34 ДОДАТКИ 36 >>>>
• ПРОБЛЕМА СНІДу В УКРАЇНІ
  
  ЗМІСТ ВСТУП 3 РОЗДІЛ І. ПРОБЛЕМА ВІЛу - СНІДу 5 РОЗДІЛ ІІ. ПРОБЛЕМА СНІДу В УКРАЇНІ 12 2.1 Уражені групи 12 2.2 Стигматизація та дискримінація людей, які живуть із ВІЛ/СНІДом в Україні 14 РОЗДІЛ ІІІ. ВИРІШЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИХ ПРОБЛЕМ ХВОРИХ НА СНІД 18 3.1 Національна програма забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, допомоги та лікування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2004-2008 роки 18 3.2 Технології допомоги у вирішенні соціально-психологічних проблеми хворих на СНІД людей 20 ВИСНОВОК 25 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 28 >>>>
• ПРОБЛЕМА СНІДу В УКРАЇНІ
  
  ЗМІСТ ВСТУП 3 РОЗДІЛ І. ПРОБЛЕМА ВІЛу - СНІДу 5 РОЗДІЛ ІІ. ПРОБЛЕМА СНІДу В УКРАЇНІ 12 2.1 Уражені групи 12 2.2 Стигматизація та дискримінація людей, які живуть із ВІЛ/СНІДом в Україні 14 РОЗДІЛ ІІІ. ВИРІШЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИХ ПРОБЛЕМ ХВОРИХ НА СНІД 18 3.1 Національна програма забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, допомоги та лікування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2004-2008 роки 18 3.2 Технології допомоги у вирішенні соціально-психологічних проблеми хворих на СНІД людей 20 ВИСНОВОК 25 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 28 >>>>
• Профілактика ВІЛ/СНІД серед молоді
  
  Вступ 2 РОЗДІЛ 1. Профілактика ВІЛ/СНІДу та хвороб, що передаються статевим шляхом (ХПСШ) серед молодого покоління 4 1.1 Роль освіти у запобіганні ВІЛ інфікування підлітків 4 1.2 Ініціативи профілактики ВІЛ/СНІД в галузі шкільної освіти 8 1.3 Профілактика ВІЛ/СНІДу в системі шкільної освіти 13 1.4 Сучасні стратегії та методи навчання у сфері профілактики та формування здорового способу життя 19 РОЗДІЛ 2. Дослідження інформованості молоді про ВІЛ/СНІД як одна з головних частин профілактики 28 2.1 Теоретичний аналіз проблеми ВІЛ/СНІД та ХПСШ 28 2.2 Аналіз результатів дослідження 29 2.3 Тренінг для школярів і викладачів Профілактика ВІЛ/СНІДу в школах 31 Висновки 37 Список опрацьованих джерел 39 >>>>
• Профілактика ВІЛ/СНІД серед молоді
  
  Вступ 2 РОЗДІЛ 1. Профілактика ВІЛ/СНІДу та хвороб, що передаються статевим шляхом (ХПСШ) серед молодого покоління 4 1.1 Роль освіти у запобіганні ВІЛ інфікування підлітків 4 1.2 Ініціативи профілактики ВІЛ/СНІД в галузі шкільної освіти 8 1.3 Профілактика ВІЛ/СНІДу в системі шкільної освіти 13 1.4 Сучасні стратегії та методи навчання у сфері профілактики та формування здорового способу життя 19 РОЗДІЛ 2. Дослідження інформованості молоді про ВІЛ/СНІД як одна з головних частин профілактики 28 2.1 Теоретичний аналіз проблеми ВІЛ/СНІД та ХПСШ 28 2.2 Аналіз результатів дослідження 29 2.3 Тренінг для школярів і викладачів Профілактика ВІЛ/СНІДу в школах 31 Висновки 37 Список опрацьованих джерел 39 >>>>
• Соціальні технології у вирішення проблем ВІЛ-СНІД
  
  Зміст Вступ 3 Розділ 1. Проблема ВІЛу та СНІду 5 1.1 ВІЛ-інфекція та шляхи зараження 5 1.2 Ознаки, перебіг та стадії ВІЛ-інфекції 9 Розділ 2. Соціальні технології у вирішення проблем ВІЛ-СНІД 12 2.1 Поняття соціальних технологій, їх види 12 2.3 Технології допомоги у вирішенні соціально-психологічних проблеми ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД людей. 16 2.2 Технологія профілактики ВІЛ-інфекції 21 Розділ 3. Правове регулювання вирішення проблем ВІЛ / СНІДу в Україні 25 3.1 Правове регулювання питань запобігання та захисту населення від ВІЛ-інфекції та СНІД 25 3.2 Концепція стратегій дій Уряду, спрямованих на запобігання поширенню ВІЛ-інфекції / СНІДу на період до 2011 року 30 3.3 Національна програма забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, допомоги та лікування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2004-2008 роки 38 Висновок 41 Список використаних джерел 43 >>>>
• Соціальні технології у вирішення проблем ВІЛ-СНІД
  
  Зміст Вступ 3 Розділ 1. Проблема ВІЛу та СНІду 5 1.1 ВІЛ-інфекція та шляхи зараження 5 1.2 Ознаки, перебіг та стадії ВІЛ-інфекції 9 Розділ 2. Соціальні технології у вирішення проблем ВІЛ-СНІД 12 2.1 Поняття соціальних технологій, їх види 12 2.3 Технології допомоги у вирішенні соціально-психологічних проблеми ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД людей. 16 2.2 Технологія профілактики ВІЛ-інфекції 21 Розділ 3. Правове регулювання вирішення проблем ВІЛ / СНІДу в Україні 25 3.1 Правове регулювання питань запобігання та захисту населення від ВІЛ-інфекції та СНІД 25 3.2 Концепція стратегій дій Уряду, спрямованих на запобігання поширенню ВІЛ-інфекції / СНІДу на період до 2011 року 30 3.3 Національна програма забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, допомоги та лікування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2004-2008 роки 38 Висновок 41 Список використаних джерел 43 >>>>
• Етичні та правові питання СНІД
  
  Вступ 3 1. Моральні аспекти правового захисту хворих на СНІД 4 2. Правове забезпечення захисту громадян України від СНІДу 8 3. Перспективи боротьби зі СНІДом в Україні 11 Висновки 14 Література 15 >>>>
• Віруси імунодефіциту людини
  
  Вступ 2 1. Сутність синдрому набутого імунодефіциту (СНІДу) 3 2. Структура вірусу імунодефіциту людини та його дія на клітини людини 6 Висновки 12 Література 14 >>>>
• Державні програми профілактики
  
  ЗМІСТ Вступ 3 Державні програми профілактики 4 Реалізація програм замісної підтримуючої терапії 7 Надання послуг для СІН та заходи профілактики ВІЛ/СНІДу 11 Висновки 14 Література 15 >>>>
• Державні програми профілактики
  
  ЗМІСТ Вступ 3 Державні програми профілактики 4 Реалізація програм замісної підтримуючої терапії 7 Надання послуг для СІН та заходи профілактики ВІЛ/СНІДу 11 Висновки 14 Література 15 >>>>
• Діяльність по укріпленню здоров’я в зв’язку з ВіЛ-інфекцією і СНІДом
  
  Вступ 3 1. Захворювання на ВІЛ/СНІД в Україні на сучасному етапі 5 1.1 Розповсюдженість та засоби передачі 5 1.2 Групи, що є вразливими до ВІЛ-інфекції 9 2. Регулювання діяльності, спрямованої на запобігання поширенню ВІЛ-інфекції в Україні 12 2.1 Правове регулювання діяльності, спрямованої на запобігання поширенню ВІЛ-інфекції в Україні 12 2.2 Умови і порядок медичного огляду з метою виявлення ВІЛ-інфекції 15 2.3 Відповідальність за порушення законодавства у сфері боротьби із захворюванням на СНІД 21 3. Національні заходи, спрямовані на укріплення здоров’я в зв’язку з ВіЛ-інфекцією і СНІДом 23 3.1 Діяльність, спрямована на укріплення здоров’я в зв’язку з ВіЛ-інфекцією і СНІДом 23 3.2 Перспективи на найближчий час 30 Додаток 1. Захворюваність СНІДом в Україні протягом 1990-2002 36 Додаток 2. Розпорядження КМУ „Про затвердження заходів щодо проведення в Україні Року боротьби зі СНІДом” від 13 червня 2002 р. N 315-р 37 Література 1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року, №254/96-ВР 2. Закон України „Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення” від 12 грудня 1991 року N 1972-XII 3. Указ Президента України „Про додаткові заходи щодо посилення боротьби” з ВІЛ-інфекцією/СНІДом” від 28 серпня 2001 року N 741/2001 4. Указ Президента України „Про невідкладні заходи щодо запобігання поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу” від 1 листопада 2000 року N 1182/2000 5. Указ Президента України „Про оголошення в Україні 2002 року Роком боротьби зі СНІДом” від 22 червня 2001 року N 461/2001 6. Розпорядження Президента України „Про Першу національну конференцію з проблем СНІДу” від 26 грудня 1994 року N 199/94-рп 7. Постанова Верховної Ради України „ПРО ІНФОРМАЦІЮ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПРО СТАН СПРАВ У ВІТЧИЗНЯНІЙ СИСТЕМІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я” від 28 листопада 2002 року № 276-IV 8. Постанова Верховної Ради України „Про проведення парламентських слухань на тему: "Соціально-економічні проблеми ВІЛ/СНІДу, наркоманії та алкоголізму в Україні та шляхи їх розв'язання"” від 11 вересня 2003 року N 1150-IV 9. Постанова КМУ „Про утворення наглядової ради з питань реалізації спільного із Світовим банком проекту "Контроль за туберкульозом та ВІЛ/СНІДом в Україні"” від 11 липня 2002 р. N 971 10. Постанова КМУ „Про утворення Українського фонду боротьби з ВІЛ-інфекцією і СНІДом” від 29 листопада 2001 р. N 1620 11. Постанова КМУ „Про утворення Урядової комісії з профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу” від 7 лютого 2001 р. N 116 12. Розпорядження КМУ „Про затвердження заходів щодо проведення в Україні Року боротьби зі СНІДом” від 13 червня 2002 р. N 315-р 13. База даних «Здоров’я для всіх», Україна, Вересень 2003 14. БОРОТЬБА ЗІ СНІДом — ПРІОРИТЕТНА СПРАВА КОЖНОГО.// "Еженедельник Аптека" № 23 (344) от 10.06.02 15. Загальна оцінка країни 2001. К.: Видання представництва ООН в Україні, 2001 рік. – 51 с. 16. Офіційний сайт Міністерства охорони здоров'я України – http://moz.gov.ua 17. ПРИЙНЯТА ПРОГРАМА ПРОФІЛАКТИКИ ВІЛ-ІНФЕКЦІЇ/СНІДУ В УКРАЇНІ.// "Еженедельник Аптека" № 28 (299) от 16.07.2001 18. Міністерство охорони здоров'я України, ВІЛ/СНІД в Україні: ситуаційний аналіз, 2000. 19. Державний комітет статистики України, Національний звіт щодо виконання цілей Самміту з питань дитини. 2000, Стр. 10 >>>>
• СНІД - одна з наймасштабніших проблем людства
  
  ЗМІСТ ВСТУП 3 1. СНІД - ОДНА З НАЙМАСШТАБНІШИХ ПРОБЛЕМ ЛЮДСТВА 5 1.1ПОНЯТТЯ ІМУНОДЕФІЦИТУ 5 1.2 СНІД - НЕБЕЗПЕЧНЕ ЗАХВОРЮВАННЯ 7 ІІ. ТЕОРІЇ ПОХОДЖЕННЯ ВІЧ ТА ПРИЧИНИ РОЗВИТКУ 12 2.1 ПОХОДЖЕННЯ ВІЧ 12 2.2 ПРИЧИНИ РОЗВИТКУ ЕПІДЕМІЇ ВІЛ-ІНФЕКЦІЇ 16 IІІ. ПОШИРЕННЯ ЕПІДЕМІЇ СНІД 22 3.1 ПОШИРЕННЯ ЕПІДЕМІЇ СНІДУ В КРАЇНАХ СВІТУ 22 3.2. ПОШИРЕННЯ ВІЧ-ІНФЕКЦІЇ В УКРАЇНІ 25 ІV. ДОПОМОГА У ВИРІШЕННІ ПРОБЛЕМ ВІЛ-ІНФІКОВАНИХ 30 ВИСНОВКИ 34 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 35 >>>>
• СНІД - одна з наймасштабніших проблем людства
  
  ЗМІСТ ВСТУП 3 1. СНІД - ОДНА З НАЙМАСШТАБНІШИХ ПРОБЛЕМ ЛЮДСТВА 5 1.1ПОНЯТТЯ ІМУНОДЕФІЦИТУ 5 1.2 СНІД - НЕБЕЗПЕЧНЕ ЗАХВОРЮВАННЯ 7 ІІ. ТЕОРІЇ ПОХОДЖЕННЯ ВІЧ ТА ПРИЧИНИ РОЗВИТКУ 12 2.1 ПОХОДЖЕННЯ ВІЧ 12 2.2 ПРИЧИНИ РОЗВИТКУ ЕПІДЕМІЇ ВІЛ-ІНФЕКЦІЇ 16 IІІ. ПОШИРЕННЯ ЕПІДЕМІЇ СНІД 22 3.1 ПОШИРЕННЯ ЕПІДЕМІЇ СНІДУ В КРАЇНАХ СВІТУ 22 3.2. ПОШИРЕННЯ ВІЧ-ІНФЕКЦІЇ В УКРАЇНІ 25 ІV. ДОПОМОГА У ВИРІШЕННІ ПРОБЛЕМ ВІЛ-ІНФІКОВАНИХ 30 ВИСНОВКИ 34 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 35 >>>>
• Етичні та правові питання СНІД
  
  Вступ 2 1. Моральні аспекти правового захисту хворих на СНІД 3 2. Правове забезпечення захисту громадян України від СНІДу 7 3. Перспективи боротьби зі СНІДом в Україні 10 Висновки 13 Література 14 Вступ Синдром набутого імунодефіциту (СНІД) – особливо небезпечна інфекційна хвороба, що викликається вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) і через відсутність у даний час специфічних методів профілактики та ефективних методів лікування призводить до смерті. Масове розповсюдження цієї хвороби в усьому світі та в Україні створює загрозу особистій, громадській та державній безпеці, спричиняє важкі соціально-економічні та демографічні наслідки, що зумовлює необхідність вжиття спеціальних заходів щодо захисту прав і законних інтересів громадян та суспільства. Виходячи з того, що ця хвороба є смертельно небезпечною, її виявлення, лікування накладає значну відповідальність на людей, які мають відношення до цього: як хворих, так і тих, хто лікує. В даному випадку є сенс говорити не тільки про правову, а також і про моральну відповідальність вищевказаних осіб. Вже відомі випадки, коли люди, хворі на СПІД, навмисно заражували інших осіб, а лікарі, яким належить сумлінно виконувати свої обов’язки допускали халатність, яка сприяла ненавмисній передачі вірусу ВІЛ дітям. Враховуючи, що не всі розуміють правильно етичну сторону даного питання, законодавством України передбачені певні вимоги щодо регулювання діяльності у цій сфері, а також норми права, які стоять на захисті людей. Висновки Проблема СНІДу давно вже перестала бути проблемою однієї людини. Інфікований ВІЛ-вірусом наносить шкоди не тільки собі – він робить нещасними своїх близьких, створює небезпеку для всіх людей, які входять в його оточення. Лікування, надання певних матеріальних та фінансових переваг для таких людей вимагає великих коштів від держави, збільшення додаткових витрат. В даному випадку спостерігається переплетення правових та моральних основ функціонування суспільства і окремої особи. Громада не може полишити цих людей. Ідеї гуманізму, принципи соціальної та правової держави вимагають упритул підійти до вирішення цієї проблеми. Суспільство не залишає хворих на СПІД у біді, а всіляко сприяє їх лікуванню, відшкодуванню відповідних затрат, компенсації моральних та матеріальних збитків. Разом з тим, вимагають негайного вирішення проблеми захисту суспільства від ВІЛ-інфікованих. Практика показує, що є нагальна необхідність посилити юридичну відповідальність осіб, які навмисно чи ненавмисно заражують СНІДом здорових людей. Крім того, є зрозумілим, що необхідно також вдосконалити систему своєчасного виявлення хворих на СНІД. Вона ускладнюється тим, що в державі спостерігається тенденція до зростання "групи ризику", до якої входять люди, які найбільш доступні до захворювання: наркомани, бездомні, жебраки. >>>>
• Моделі самозбереження та цінності здоров’я сучасної української молоді
  
  Вступ 4 РОЗДІЛ І ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗДОРОВ'Я 11 1.1. Здоров'я і здоровий образ життя: поняття, складові, проблеми виміру. 11 1.2. Соціологічний портрет сучасної української молоді та її здоров’я. 27 Висновки до 1-го розділу 33 РОЗДІЛ ІІ МОДЕЛІ САМОЗБЕРІГАЮЧОЇ ПОВЕДІНКИ ЯК ОБ’ЄКТ СОЦІОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ 34 2.1. Види та типи моделей самозберігаючої поведінки в дослідженнях сучасних соціологів. 34 2.2. Фактори, що впливають на самозберігаючу поведінку. 42 Висновки до 2-го розділу. 50 РОЗДІЛ ІІІ ДОСЛІДЖЕННЯ МОДЕЛЕЙ САМОЗБЕРЕЖЕННЯ ТА ЦІННОСТЕЙ ЗДОРОВ'Я СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ 52 3.1. Теоретичні основи дослідження 52 3.2. Аналіз та інтерпретація результатів дослідження. 60 Висновки до 3-го розділу 65 Загальні висновки 68 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 73 ДОДАТКИ 76 Р Е Ф Е Р А Т В даній роботі на прикладі молодіжного середовища розглянуті такі аспекти в області охорони здоров’я як здійснення самозберігаючої поведінки окремими індивідами. Дослідження було спрямовано на апробацію чотирьохвидової моделі поведінки молодих людей в сфері здоров’я, відповідно до якої реалізується захист та підтримання функціонального стану організму, психічне, душевне та фізичне здоров’я. В роботі використані матеріали досліджень російських і українських соціологів, результати статистичних, демографічних та соціологічних проектів та розробок. В ході проведення дослідження вивчено та узагальнено розуміння здоров’я як соціальної цінності, виявлено ставлення молоді до його збереження, їх відношення в цьому аспекті до себе, до оточуючих людей, до суспільства в цілому. В ході проведеного дослідження встановлена типологізація самозберігаючої поведінки в групі респондентів з числа працівників Дніпропетровського відділення ООО “Комерційного банку "Дельта"”, що надало змогу визначити степінь розповсюдження шкідливих звичок у молодіжному середовищі, їх вплив на загальний стан та працездатність індивіда. В ході емпіричного дослідження був застосований як основний метод анкетування, що дозволило виявити відношення молоді до свого здоров’я, ставлення до активного образу життя, ранжувати цінності молоді в цій сфері. За допомогою цього методу стало можливим визначення ставлення молоді до перспектив розв’язання цих проблем в масштабі усього соціуму, висловити свої пропозиції до покращення та вдосконалення молодіжної політики в сфері здоров’я. Загальні висновки Інформація про історію пізнання людиною проблем власного здоров'я і способів його збереження дає конкретні уявлення про складний шлях, який пройшло людство, щоб зрозуміти взаємозв'язок компонентів духовного, психічного і фізичного в її оздоровленні. Науково-технічна революція докорінно змінила життя, його умови. Відповідно драматично змінилася й адаптація людини до реального життя. Вона перестала залежати від росту, фізичної сили і міцності кісток. Пристосування людини до дійсності в наш час залежить переважно від її ціннісних орієнтацій, що знаходить своє відображення в конкретних видах поведінки, впливає на самозбереження індивіда. Молодь являється специфічною соціальною групою, на яку в сучасних умовах значного погіршення екологічного стану природного середовища, а також соціально-економічних реалій українського суспільства повинно бути прикута особлива увага всіх соціальних інститутів. Від здоров’я молодих людей, залежить майбутнє нації, її перспективи та демографічний розвиток. На наш погляд, отримані дані свідчать про проблемний стан здоров’я молоді, оскільки знайдені серйозні вади, які характеризують фізичний стан здоров’я, значна кількість молодих людей має проблеми з психоемоціональним станом і потребує соціально-психологічної та психіатричної допомоги, певні відхилення має духовний світ молоді, серйозні проблеми фіксуються у соціальній складовій здоров’я. Нездорове молоде покоління навряд чи зможе отримати повноцінну освіту, що відповідає світовим стандартам, професійну підготовку, яка дозволить їм ефективно працювати, включитися у суспільні відносини. Опинившись поза ринкових відноси, поза громадського життя, суспільства, воно поповнює ряди безробітних та девіантів. Поведінка є однією з основних детермінант здоров’я, ступінь впливу якої значно перевищує вплив багатьох інших чинників. Вона разом з біологією людини, медичною допомогою та навколишнім середовищем відноситься до основних чинників, що визначають рівень здоров’я. Самозбереження молоді в значній степені залежить від її самозберігаючої поведінки. Класифікація моделей такої поведінки дозволяє констатувати наявність двох їх великих груп: позитивної і негативної. Однак в ході дослідження було випробувано дієвість підходу, відповідно якого більш доцільним є розгляд самозберігаючої поведінки у площині чотирьох моделей: досягаючої, адаптивної, регресивної та руйнівної. Причому, тільки першу з них можна вважати такою, що дійсно позитивно впливає на стан здоров’я, самопочуття молодої людини. Решта градацій відображає поступове зниження активності видів поведінки в збереженні здоров’я, почуття відповідальності за підтримання організму в нормальному стані. Чотирьохвидова модель самозберігаючої поведінки дозволяє виявити в діяльності людей такі компоненти як свідоме ставлення до цінностей здоров’я, відношення до себе та інших людей з приводу здоров’я, усвідомлення руйнівної дії шкідливих звичок, наявність сформованих наукових понять стосовно законів і правил його збереження. В основі поведінки, напрямленої на здоров’я, лежать різні інколи взаємовиключаємі мотиви. Кореляції між діями, позитивними для здоров’я, бувають незначні, тоді як негативні для здоров’я поведінкові акти (куріння, вживання алкоголю, наркотиків) є взаємопов’язаними. При цьому відсутній легко ідентифікований позитивний орієнтир на здоров’я, котрий міг би стати основою для поведінкових актів, які спрямовані на підтримку здоров’я та уникнення ризиків. Відсутність такої орієнтації пояснюється тим, що більшість видів поведінки, важливих по впливу на здоров’я, викликані мотивами, котрі не пов’язані з здоров’ям, та поведінка в сфері здоров’я частіше пов’язана з результатом щоденної дії, не потребуючої свідомої мотивації. Результати опитування показують, що, незважаючи на поширений погляд стосовно безвідповідальності молоді щодо самозбереження, в цілому можна сказати, що молоді люди піклуються про своє здоров’я. Близько 90 респондентів, що були опитані за програмою даного дослідження, підтвердили високій статус у своїй свідомості здоров’я як соціальної цінності, здійснюють у різних формах поведінкові акти, спрямовані на його підтримання та відновлення. У зв’язку з переносом відповідальності з держави на індивідів проявилась адаптивна модель поведінки особливо у молоді, тому що саме молодь знаходиться у такому періоді який потребує визначення в цьому житті. І тому культура відношення до здоров’я буде постійно змінюватися, наприклад, у молодих людей досягаючого типу: можливі більші затрати на підтримку здоров’я, правильне та якісне харчування, заняття спортом, повноцінний відпочинок, так як саме здоров’я буде розглядатися в якості необхідного ресурсу в здійснені вертикальної мобільності з однієї сторони, а з іншої – максимально реального втілення існуючого потенціалу, якщо відсутня соціальна підтримку, а амбіції дуже високі. Для інших, які не мають матеріальних та психологічних ресурсів, характерна регресивна руйнуюча поведінка в сфері здоров’я. Адаптивна модель самозбереження являється основною формою поведінки сучасної молоді в області здоров’я. Вона не вимагає з їхнього боку значних зусиль, припускає задовольнятися реальним її станом. Зростання руйнівного впливу неблагоприємних екологічних чинників спонукає молодих людей до фаталістичного, потурального відношення до збереження власного здоров’я. В його основі лежить розуміння того, що які б зусилля не прикладала людини, її результати нівелюються природо негативними факторами. Основними бар’єрами в формуванні самозберігаючої поведінки у молоді є – недостатній рівень потреби в здоров’ї, матеріальний бар’єр, відсутність звички піклуватися про своє здоров'я, хибні уявлення про здоров’я, тому, що частіше за все вони сформовані на основі ненаукових джерел. Парадоксально виглядає елемент поведінки молоді, відповідно до якого, молодь, розуміючи пагубність шкідливих звичок, продовжує активну практику впровадження їх у своє життя, масово вживає алкогольні та тютюнові вироби, пробує наркотичні речовини. Тільки 10% молоді можна вважати такими, що принципово відстоюють позицію здорового образу життя, недопущення набуття шкідливих звичок. Таким чином, поведінкові фактори можуть бути як сприятливі, так і шкідливі для здоров’я, що залежить від вибору способу життя конкретною особою. При цьому слід враховувати, що протягом життя людина змінює моделі своєї поведінки під тиском суспільства, сім’ї, друзів, комерційної реклами тощо. Отже, для того щоб вплинути на поведінку людини, а особливо молодої, змусити її зробити вибір щодо самозберігаючої моделі поведінки, найліпше конструктивно-досягаючої або конструктивно-адаптивної, необхідні зусилля з боку як самої людини, так і її найближчого оточення та суспільства в цілому. З урахування важливості способу життя, поведінки у сфері здоров'я, як найважливіших детермінант здоров’я не викликає сумніву необхідність створення відповідної законодавчої бази, реформування інформаційного простору молоді щодо здоров'я (на данний момент вся інформація спрямована на інформування про небезпечність ВІЛ/СНІДу та зміни статевої поведінки молоді), створення навчальних курсів всіх рівнів (починаючи з дитячих дошкільних закладів) щодо наученню здоровому способу життя, формуванню потреби у здоров'ї ще з дитинства. На наш погляд, значну роль у цьому могла би відіграти система засобів масової комунікації, що за допомогою цілеспрямованих циклів молодіжних передач, могли б створити певні уявлення щодо здоров'я, причому у єдності його фізичної, психічної, соціальної складових, показати напрями його збереження. Всі наведені заходи, на наш погляд, могли б вплинути на конкретну поведінку молоді у сфері здоров'я, сприяти їй у виборі, формуванні та шляхів здійснення правильної моделі поведінки. Молоде покоління в більшості своїй опинилося без надійних соціальних орієнтирів. Руйнування традиційних форм соціалізації, заснованої на соціальній зумовленості життєвого шляху, з одного боку, підвищило особисту відповідальність молодих людей за свою долю та здоров’я, поставивши їх перед необхідністю вибору, з іншого – виявило неготовність більшості з них включитися в нові суспільні відносини. Вибір життєвого шляху став визначатися не здібностями і інтересами молодої людини, а конкретними обставинами. У недалекому минулому достатньо стійкі норми, регулюючі людські потреби і інтереси у сфері соціально-трудових відносин, надійно перешкоджали розвитку індивідуалізму і встановлювали строгі межі тому, чого законно могла добитися молода людина, стійкість суспільства забезпечувалася загальними цілями, що розділяються більшістю населення. Сучасна ж ситуація так само носить подвійний процес: з одного боку, розширюється приватний сектор і посилюється індивідуалізація, з іншою, підривається система соціального контролю, що породжує відчуття безконтрольності, вседозволеності, нестабільності. Такі процесі відображаються в свідомості окремих людей, трансформуються в нові поняття та цінності, які ми могли можливість спостерігати в ході дослідження на прикладі відношення до власного здоров’я. Таке положення, що характеризується знеціненням норм, свідчить про відчуження молоді від праці і ближнього соціального оточення, сприяє відтворенню соціальної нестабільності. Причому, аномалія буденного життя виявляється головним чином у втраті молодими людьми відчуття зв'язку з суспільством, сприяючи зростанню поведінки, що відхиляється і саморуйнується, в їх середовищі. Молодь повинна бути найбільш здоровою фізично частиною населення, життєвою силою суспільства, згустком енергії, нерозбещених інтелектуальних і фізичних сил, що вимагають виходу. За рахунок цих сил життя суспільства може і повинно бути наповнюватися новою, конструктивною динамікою. >>>>
• Моделі самозбереження та цінності здоров’я сучасної української молоді
  
  Вступ 4 РОЗДІЛ І ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗДОРОВ'Я 11 1.1. Здоров'я і здоровий образ життя: поняття, складові, проблеми виміру. 11 1.2. Соціологічний портрет сучасної української молоді та її здоров’я. 27 Висновки до 1-го розділу 33 РОЗДІЛ ІІ МОДЕЛІ САМОЗБЕРІГАЮЧОЇ ПОВЕДІНКИ ЯК ОБ’ЄКТ СОЦІОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ 34 2.1. Види та типи моделей самозберігаючої поведінки в дослідженнях сучасних соціологів. 34 2.2. Фактори, що впливають на самозберігаючу поведінку. 42 Висновки до 2-го розділу. 50 РОЗДІЛ ІІІ ДОСЛІДЖЕННЯ МОДЕЛЕЙ САМОЗБЕРЕЖЕННЯ ТА ЦІННОСТЕЙ ЗДОРОВ'Я СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ 52 3.1. Теоретичні основи дослідження 52 3.2. Аналіз та інтерпретація результатів дослідження. 60 Висновки до 3-го розділу 65 Загальні висновки 68 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 73 ДОДАТКИ 77 Р Е Ф Е Р А Т В даній роботі на прикладі молодіжного середовища розглянуті такі аспекти в області охорони здоров’я як здійснення самозберігаючої поведінки окремими індивідами. Дослідження було спрямовано на апробацію чотирьохвидової моделі поведінки молодих людей в сфері здоров’я, відповідно до якої реалізується захист та підтримання функціонального стану організму, психічне, душевне та фізичне здоров’я. В роботі використані матеріали досліджень російських і українських соціологів, результати статистичних, демографічних та соціологічних проектів та розробок. В ході проведення дослідження вивчено та узагальнено розуміння здоров’я як соціальної цінності, виявлено ставлення молоді до його збереження, їх відношення в цьому аспекті до себе, до оточуючих людей, до суспільства в цілому. В ході проведеного дослідження встановлена типологізація самозберігаючої поведінки в групі респондентів з числа працівників Дніпропетровського відділення ООО “Комерційного банку "Дельта"”, що надало змогу визначити степінь розповсюдження шкідливих звичок у молодіжному середовищі, їх вплив на загальний стан та працездатність індивіда. В ході емпіричного дослідження був застосований як основний метод анкетування, що дозволило виявити відношення молоді до свого здоров’я, ставлення до активного образу життя, ранжувати цінності молоді в цій сфері. За допомогою цього методу стало можливим визначення ставлення молоді до перспектив розв’язання цих проблем в масштабі усього соціуму, висловити свої пропозиції до покращення та вдосконалення молодіжної політики в сфері здоров’я. Вступ Актуальність теми. Аналіз кількісних та якісних характеристик населення за останнє десятиріччя свідчить про те, що Україна перебуває у стані глибокої демографічної кризи, яка характеризується депопуляцією, старінням населення та зменшенням середньої тривалості життя. Особливе занепокоєння викликає стан здоров’я нації в цілому, що має стратегічне значення для забезпечення сталого розвитку суспільства. Показники здоров’я населення України сьогодні настільки погіршилися, наблизившись до критичних, що їх можна оцінити як загрозу національній безпеці. Смерть від нещасних випадків, отруєнь, травм займає перше місце в структурі причин смертності українців. У результаті неприйняття заходів для збереження демографічного потенціалу Україна ще більш відстає від розвинутих держав світу. Тривалість життя населення України наближається до аналогічного показника в країнах Південної Америки (67 і 73 роки) [27, с. 45]. Найбільш страждає від кризових явищ найуразливіша частина соціуму – діти і молодь. За даними управління охорони здоров’я, більше 60% дітей, які у 2007 році вступили до школи, мають ті чи інші порушення соматичного та психічного характеру. У віковій структурі найбільший рівень захворюваності відмічається у дітей віком від 7 до 14 років. Цілком зрозуміло, що в подальшому ця категорія дорослішає і ці негативні показники переносяться на більш дорослих індивідів – студентів та працюючу молодь. У структурі захворюваності дітей віком від 0 до 14 років перше місце займають хвороби органів дихання (62,19%), на другому місці – інфекційні та паразитарні хвороби (5,9%) і хвороби шкіри та підшкірної клітковини (5,6%), третє місце посідають хвороби органів травлення (4,1%). Показники захворюваності підлітків 15-18-літніх показують незначне зниження. У структурі захворюваності підлітків цієї вікової групи перше місце належить хворобам органів дихання (46,2%), на другому місці хвороби шкіри та підшкірної клітковини (7,5%;), на третьому – травми та отруєння (6,4%) [26, с. 9]. Щодо сільської молоді, то на жаль, вона також не може похвалитися добрим здоров'ям та його сприятливими тенденціями – за останні десять років поширеність хвороб лише серед сільських підлітків (15-17 р.) зросла майже на третину (31,8%). Кількість звертань підлітків сільської місцевості до медичних закладів із приводу всіх захворювань становить щорічно близька 12 тис. у розрахунку на кожні 10 тис. підлітків. Загалом як первинна, так і загальна захворюваність підліткового населення сіл нижча, ніж у містах. Це значною мірою обумовлено меншою кількістю звертань і неповним виявленням патології на селі, що пов'язано з недостатньою чисельністю та укомплектованістю сільських амбулаторно-поліклінічних закладів “вузькими” спеціалістами, підлітковими терапевтами тощо. Як свідчать результати вибіркових соціально-демографічних обстежень, які проводить Держкомстат України, основна маса (81%) сільської молоді не має можливості отримати відповідне медичне обслуговування за місцем проживання. При цьому науковці Інституту охорони здоров'я дітей і підлітків АМН України стверджують, що останнім часом стан здоров'я підлітків у сільській місцевості гірший, ніж у міських поселеннях. На фоні певного зниження захворюваності й поширеності хвороб інфекційної та паразитарної патології, хвороб ока та його придаткового апарату, ендокринної системи, значно зростає захворюваність і поширеність новоутворень, розладів психіки та поведінки, хвороб органів травлення. Зростає також поширеність хвороб кістково-м'язової системи та сполучної тканини, систем кровообігу, частота вперше виявлених вад розвитку [26, с. 10]. Епідемічна ситуація щодо поширення в Україні ВІЛ/СНІД в останні роки ускладнилася. З офіційно встановленим діагнозом ”ВІЛ-інфекція” налічується 2879 дітей. Майже всі вони інфіковані своїми матерями, які найчастіше мають молодіжний вік. Найбільша кількість ВІЛ-інфікованих дітей спостерігається у Донецькій, Дніпропетровській, Одеській, Миколаївській областях та Автономній республіці Крим. Слід відзначити, що насправді становище щодо захворювань ВІЛ/СНІД незрівнянно гірше, ніж його представляють дані офіційної статистики. В Україні за оцінками національних і міжнародних (ЮНЕЙДС, ВООЗ) експертів, кількість ВІЛ-інфікованих громадян визначається у межах 370-530 тис. чол., тобто не менше як 1 % дорослого населення. Щодо хвороб, які передаються статевим шляхом, то слід констатувати, що протягом останніх років відбувається певне зниження захворюваності на сифіліс, гонорею тощо. Вирівнюється також співвідношення між хлопчиками та дівчатами, хворими на сифіліс. Але загалом захворюваність підлітків хворобами, що передаються статевим шляхом є досить високою. Потребує особливої уваги захворювання підлітків на туберкульоз – протягом останніх 10 років в Україні спостерігається неухильне зростання захворюваності на туберкульоз цієї вікової групи. Виходячи із важливості здоров’я в житті суспільства, різні аспекти здоров’я та його збереження знаходились і знаходяться під прискіпливою увагою науковців. В закордонній практиці дослідження здоров’я відомими є роботи К. Купера (значення оздоровчої практики в діяльності людини), К. Ніші (здоровий образ життя), З. Вендровська (медико-соціальні аспекти діяльності професійних груп), З. Пулкінен (вплив екологічних факторів на здоров’я людини), Р. Банністер (здоров’я в системі інформаційних технологій), С. Дж. Маттіус (методологічні питання здоров’я). Теоретичну базу вітчизняних досліджень цього явища було закладено в рамках колишнього СРСР, коли фундаментального значення набули роботи радянських вчених: Г.Л. Апанасенко, М.М. Амосова, Л. С. Виготського, П. Ф. Лесгафта, М.О. Семашко. Значного розвитку аспекти збереження здоров’я набули в працях сучасних російських дослідників: теоретико-методологічні питання, пов'язані з цією сферою (Л.Є. Анісімова, Д.Д. Венідіктов, П.П. Денісенко, О.В. Дмітрієва, Г.П. Макарова, В.Н. Кудрявцева, Ю.П. Лісіцин, В.Д. Ліщук, Л.А. Сабурова, А.В. Сахно, Ф.П. Смірнов, Б.Г. Юдін); дослідження економічних, юридичних, соціально-політичних проблем здоров'я в умовах ринкової економіки (І.Б. Назарова, Н.В. Сергєєв, С.Ю. Сидоріна, Л.П. Ципленкова, Р.Ю. Шульга), проблеми здоров'я окремих груп населення – інвалідів, підлітків, молоді, людей похилого віку (Н.Л. Антонова, І.В. Журавльова, О.В. Краснова, Т.З. Козлова, Л.А. Пономарьова, Д.Б. Раднаева, Л.С. Шилова); вивчення соціально-демографічних і соціально-психологічних особливостей окремих груп населення, так званих груп ризику – підлітків, молоді, що вживають наркотики, алкоголь, мають захворювання, що передаються статевим шляхом (І.В.Журавльова, Л.Ю. Іванова, В.В. Касаткіна, Н.Є. Русанова, О.В. Тюсова); дослідження самозберігаючої поведінки населення загалом та його окремих прошарків (Т.Б. Борискіна, І.В. Журавльова, А.В. Меренков, Л.С. Шилова). Значне місце займають дослідження факторів ризику, що обумовлюють стан здоров'я населення: Е.А. Фомін, Н.М. Федорова (самодермінаційна поведінка населення у сфері здоров'я, вплив на здоров'я стресогенних факторів, зокрема, безробіття, втрати постійного джерела доходу, психоемоційних станів, невдач у сімейному житті); І.Б. Назарова (взаємозв'язок стану здоров'я населення та різноманітних груп факторів: демографічних (стать, вік, національність, місце проживання), економічних (освіта, доход, зайнятість), соціальних та поведінкових (вживання алкоголю, паління, зайняття фізкультурою, контроль за вагою, конфесіальна приналежність). В українській соціологічній науці останнім часом активно здійснюються спроби подолати суто медико-демографічний підхід до цієї проблеми, розробити нові концепції здоров'я, визначити і дослідити його складові та механізми формування. Можна назвати наступних сучасних українських вчених, які своїми наробками роблять певний внесок у вирішення проблеми здоров'я як у теоретичному, так і практичному плані: роботи А.П. Алексеєнко, В.П. Войтенко, І.В. Єршової-Бабенко, М.В. Кривоносова, І.С. Кратенка, В.Л. Кулініченко, А.П. Лантух, Л.П. Сущенко (теоретико-методологічні проблеми здоров'я); В.С. Бакірова, В.М. Ніколаєвського, О.Я. Бабака, М.І. Яблучанського (дослідження стану здоров'я населення, його соціальних детермінант); І.Е. Бекешкіної, Є.І. Головахи, О.А. Донченко, Н.В. Паніної, Л.М. Юр'євої (проблеми психічного здоров'я населення, вивчення його соціального самопочуття); Ю.І. Саєнко, Г.І. Мімандусової (дослідження здоров'я і соціального самопочуття населення, яке потерпіло в результаті Чорнобильської катастрофи). Відсутність чіткої концепції здоров'я, призвела до значних розходжень як у його сучасної інтерпретації, так і у визначенні основних факторів впливу. Існує певна розсіяність напрямів дослідження здоров'я: від медико-соціального (найбільш розробленого) до соціологічного, який тільки починає формуватися. Наприклад, в період з 1994 по 2008 рік в Україні захищене близько 200 дисертацій в межах медичної науки з питань збереження здоров’я різними групами населення (О.Є. Абатуров, О.В. Артамонов, О.В. Арямнова, М.Г. Ахаладзе., А.Д. Барзилович, О.В. Бердник, М.П. Беро, О.К. Бондар, І.Б. Бутирська, Ю.В. Бушуєв, Н.В. Василенко, М.П. Вашкулат, Л.М. Величко, М.М. Вовкодав, Ю.О. Гайдаєв, Т.С. Грузєва, Ю.П. Дегтярьов , Т.І. Діордічук та ін.). В той же час не соціологічною наукою, а іншими галузями знань розглядалися питання здоров’я населення України та його особливостей в різних сферах діяльності людини: філософія – 5 дисертацій, педагогіка – 6, психологія – 9, право – 17, фізкультура і спорт – 8, державне управління – 19 дисертацій. Соціологічна наука за той же період представлена однією роботою. Що стосується здоров'я молоді, то соціологічних робіт тут не дуже багато, хоча останнім часом їх кількість збільшилася. Насамперед треба назвати київських дослідників О.О. Яременко, О.М. Балакірєвої, О.В. Вакуленко, І.Л. Демченко, які провели серію соціологічних досліджень відносно самих різноманітних проблем, пов'язаних зі здоров'ям підлітків, молоді (формування здорового способу життя молоді; вживання у молодіжному середовищі тютюну, алкоголю, наркотиків; сексуальне та репродуктивне здоров'я молоді, підлітків; проблеми ВІЛ-інфікованих). Цікаві дані щодо здоров'я шкільної молоді отримали харківські учені О.В. Кабачна, Є.П. Копіна, В.М. Ніколаєвський, Л.Г. Сокурянська, І.І. Шеремет. Сьогодні у науковому дискурсі відносно проблеми здоров'я загальноприйнятим є визнання способу життя як найважливішого чинника здоров'я. Це, безсумнівно, привертає увагу вчених – демографів, психологів, соціологів – саме до вивчення способу життя, як головного чинника, що характеризує життя людини в сучасному суспільстві, поведінки в сфері здоров'я. Разом з цим, слід констатувати, що найбільш розробленими сьогодні є прикладні аспекти дослідження здоров'я молоді, пов'язані з фізичною складовою здоров'я: фізичне здоров'я, проблеми ВІЧ-інфекції та СНІДу, наркоманії, алкоголізму. Мало розробленими залишаються теоретичні питання, пов'язані зі здоров'ям як соціальним феноменом, дослідженням факторів впливу, формуванням та розвитком поведінки в сфері здоров'я. Тому метою мого дослідження є соціологічний аналіз моделей самозбереження та виявлення цінностей здоров’я сучасної української молоді. Об’єктом даної роботи є моделі самозберігаючої поведінки молоді в умовах сучасного українського суспільства Предметом роботи виступають особливості і чинники формування такої поведінки. Для досягнення мети дослідження передбачено виконання наступних завдань: – проаналізувати теоретико-методологічні напрацювання сучасних науковців стосовно теми і проблеми дослідження і на цій основі визначити сутнісні ознаки поведінкових моделей у сфері здоров'я; – виявити особливості та типи самозберігаючої поведінки, які притаманні сучасній молоді; – визначити чинники, які впливають на формування такої поведінки; – дослідити ціннісні орієнтації молоді в сфері здоров’я; – вивчити образ здоров’я, який склався в уявленнях молодих людей. Методи дослідження. В роботі використовувались: історичний метод (при дослідженні генезису концепцій здоров'я та здорового образу життя), порівняльний (при виявленні сутності та специфічних особливостей теоретичних підходів до розгляду здоров'я, інтерпретації його сутності), системний (при обґрунтуванні концепції самозбереження та його залежності від самозберігаючої поведінки), а також моделювання (при визначенні факторів, що впливають на стан здоров'я та на форми самозберігаючої поведінки). Серед конкретно-соціологічних методів у рамках дослідження знайшли застосування: аналіз документальних джерел, анкетування. Емпірична база дослідження. Для опитування застосовувалася репрезентативна вибірка, до якої ввійшли працівники Дніпропетровського відділення ООО “Комерційного банку "Дельта"”. Кількість опитаних: 100 осіб у віці від 22 до 35 років включно. Анкети оброблені на комп’ютері за допомогою програми SPSS. Як інформаційна база використовувались також опубліковані дані досліджень здоров'я молоді, що були проведені зарубіжними та українськими вченими, зокрема дані Регіонального моніторингового докладу №7 – “Молодежь в меняющемся обществе. Проект МОNEE. ЦВЕ/СНГ/Балтія. – ЮНІСЕФ”, а також дані соціологічного дослідження “Соціальні проблеми шкільної молоді м. Харкова”, проведеного Східноукраїнським фондом соціальних досліджень і соціологічним факультетом Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Джерелом щодо медико-статистичних показників здоров'я молоді слугували офіційні дані Держкомстату та дані Центру медичної статистики Дніпропетровської області. Структура роботи. Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загального висновку, додатків та списку використаної літератури. Загальні висновки Інформація про історію пізнання людиною проблем власного здоров'я і способів його збереження дає конкретні уявлення про складний шлях, який пройшло людство, щоб зрозуміти взаємозв'язок компонентів духовного, психічного і фізичного в її оздоровленні. Науково-технічна революція докорінно змінила життя, його умови. Відповідно драматично змінилася й адаптація людини до реального життя. Вона перестала залежати від росту, фізичної сили і міцності кісток. Пристосування людини до дійсності в наш час залежить переважно від її ціннісних орієнтацій, що знаходить своє відображення в конкретних видах поведінки, впливає на самозбереження індивіда. Молодь являється специфічною соціальною групою, на яку в сучасних умовах значного погіршення екологічного стану природного середовища, а також соціально-економічних реалій українського суспільства повинно бути прикута особлива увага всіх соціальних інститутів. Від здоров’я молодих людей, залежить майбутнє нації, її перспективи та демографічний розвиток. На наш погляд, отримані дані свідчать про проблемний стан здоров’я молоді, оскільки знайдені серйозні вади, які характеризують фізичний стан здоров’я, значна кількість молодих людей має проблеми з психоемоціональним станом і потребує соціально-психологічної та психіатричної допомоги, певні відхилення має духовний світ молоді, серйозні проблеми фіксуються у соціальній складовій здоров’я. Нездорове молоде покоління навряд чи зможе отримати повноцінну освіту, що відповідає світовим стандартам, професійну підготовку, яка дозволить їм ефективно працювати, включитися у суспільні відносини. Опинившись поза ринкових відноси, поза громадського життя, суспільства, воно поповнює ряди безробітних та девіантів. Поведінка є однією з основних детермінант здоров’я, ступінь впливу якої значно перевищує вплив багатьох інших чинників. Вона разом з біологією людини, медичною допомогою та навколишнім середовищем відноситься до основних чинників, що визначають рівень здоров’я. Самозбереження молоді в значній степені залежить від її самозберігаючої поведінки. Класифікація моделей такої поведінки дозволяє констатувати наявність двох їх великих груп: позитивної і негативної. Однак в ході дослідження було випробувано дієвість підходу, відповідно якого більш доцільним є розгляд самозберігаючої поведінки у площині чотирьох моделей: досягаючої, адаптивної, регресивної та руйнівної. Причому, тільки першу з них можна вважати такою, що дійсно позитивно впливає на стан здоров’я, самопочуття молодої людини. Решта градацій відображає поступове зниження активності видів поведінки в збереженні здоров’я, почуття відповідальності за підтримання організму в нормальному стані. Чотирьохвидова модель самозберігаючої поведінки дозволяє виявити в діяльності людей такі компоненти як свідоме ставлення до цінностей здоров’я, відношення до себе та інших людей з приводу здоров’я, усвідомлення руйнівної дії шкідливих звичок, наявність сформованих наукових понять стосовно законів і правил його збереження. В основі поведінки, напрямленої на здоров’я, лежать різні інколи взаємовиключаємі мотиви. Кореляції між діями, позитивними для здоров’я, бувають незначні, тоді як негативні для здоров’я поведінкові акти (куріння, вживання алкоголю, наркотиків) є взаємопов’язаними. При цьому відсутній легко ідентифікований позитивний орієнтир на здоров’я, котрий міг би стати основою для поведінкових актів, які спрямовані на підтримку здоров’я та уникнення ризиків. Відсутність такої орієнтації пояснюється тим, що більшість видів поведінки, важливих по впливу на здоров’я, викликані мотивами, котрі не пов’язані з здоров’ям, та поведінка в сфері здоров’я частіше пов’язана з результатом щоденної дії, не потребуючої свідомої мотивації. Результати опитування показують, що, незважаючи на поширений погляд стосовно безвідповідальності молоді щодо самозбереження, в цілому можна сказати, що молоді люди піклуються про своє здоров’я. Близько 90 респондентів, що були опитані за програмою даного дослідження, підтвердили високій статус у своїй свідомості здоров’я як соціальної цінності, здійснюють у різних формах поведінкові акти, спрямовані на його підтримання та відновлення. У зв’язку з переносом відповідальності з держави на індивідів проявилась адаптивна модель поведінки особливо у молоді, тому що саме молодь знаходиться у такому періоді який потребує визначення в цьому житті. І тому культура відношення до здоров’я буде постійно змінюватися, наприклад, у молодих людей досягаючого типу: можливі більші затрати на підтримку здоров’я, правильне та якісне харчування, заняття спортом, повноцінний відпочинок, так як саме здоров’я буде розглядатися в якості необхідного ресурсу в здійснені вертикальної мобільності з однієї сторони, а з іншої – максимально реального втілення існуючого потенціалу, якщо відсутня соціальна підтримку, а амбіції дуже високі. Для інших, які не мають матеріальних та психологічних ресурсів, характерна регресивна руйнуюча поведінка в сфері здоров’я. Адаптивна модель самозбереження являється основною формою поведінки сучасної молоді в області здоров’я. Вона не вимагає з їхнього боку значних зусиль, припускає задовольнятися реальним її станом. Зростання руйнівного впливу неблагоприємних екологічних чинників спонукає молодих людей до фаталістичного, потурального відношення до збереження власного здоров’я. В його основі лежить розуміння того, що які б зусилля не прикладала людини, її результати нівелюються природо негативними факторами. Основними бар’єрами в формуванні самозберігаючої поведінки у молоді є – недостатній рівень потреби в здоров’ї, матеріальний бар’єр, відсутність звички піклуватися про своє здоров'я, хибні уявлення про здоров’я, тому, що частіше за все вони сформовані на основі ненаукових джерел. Парадоксально виглядає елемент поведінки молоді, відповідно до якого, молодь, розуміючи пагубність шкідливих звичок, продовжує активну практику впровадження їх у своє життя, масово вживає алкогольні та тютюнові вироби, пробує наркотичні речовини. Тільки 10% молоді можна вважати такими, що принципово відстоюють позицію здорового образу життя, недопущення набуття шкідливих звичок. Таким чином, поведінкові фактори можуть бути як сприятливі, так і шкідливі для здоров’я, що залежить від вибору способу життя конкретною особою. При цьому слід враховувати, що протягом життя людина змінює моделі своєї поведінки під тиском суспільства, сім’ї, друзів, комерційної реклами тощо. Отже, для того щоб вплинути на поведінку людини, а особливо молодої, змусити її зробити вибір щодо самозберігаючої моделі поведінки, найліпше конструктивно-досягаючої або конструктивно-адаптивної, необхідні зусилля з боку як самої людини, так і її найближчого оточення та суспільства в цілому. З урахування важливості способу життя, поведінки у сфері здоров'я, як найважливіших детермінант здоров’я не викликає сумніву необхідність створення відповідної законодавчої бази, реформування інформаційного простору молоді щодо здоров'я (на данний момент вся інформація спрямована на інформування про небезпечність ВІЛ/СНІДу та зміни статевої поведінки молоді), створення навчальних курсів всіх рівнів (починаючи з дитячих дошкільних закладів) щодо наученню здоровому способу життя, формуванню потреби у здоров'ї ще з дитинства. На наш погляд, значну роль у цьому могла би відіграти система засобів масової комунікації, що за допомогою цілеспрямованих циклів молодіжних передач, могли б створити певні уявлення щодо здоров'я, причому у єдності його фізичної, психічної, соціальної складових, показати напрями його збереження. Всі наведені заходи, на наш погляд, могли б вплинути на конкретну поведінку молоді у сфері здоров'я, сприяти їй у виборі, формуванні та шляхів здійснення правильної моделі поведінки. Молоде покоління в більшості своїй опинилося без надійних соціальних орієнтирів. Руйнування традиційних форм соціалізації, заснованої на соціальній зумовленості життєвого шляху, з одного боку, підвищило особисту відповідальність молодих людей за свою долю та здоров’я, поставивши їх перед необхідністю вибору, з іншого – виявило неготовність більшості з них включитися в нові суспільні відносини. Вибір життєвого шляху став визначатися не здібностями і інтересами молодої людини, а конкретними обставинами. У недалекому минулому достатньо стійкі норми, регулюючі людські потреби і інтереси у сфері соціально-трудових відносин, надійно перешкоджали розвитку індивідуалізму і встановлювали строгі межі тому, чого законно могла добитися молода людина, стійкість суспільства забезпечувалася загальними цілями, що розділяються більшістю населення. Сучасна ж ситуація так само носить подвійний процес: з одного боку, розширюється приватний сектор і посилюється індивідуалізація, з іншою, підривається система соціального контролю, що породжує відчуття безконтрольності, вседозволеності, нестабільності. Такі процесі відображаються в свідомості окремих людей, трансформуються в нові поняття та цінності, які ми могли можливість спостерігати в ході дослідження на прикладі відношення до власного здоров’я. Таке положення, що характеризується знеціненням норм, свідчить про відчуження молоді від праці і ближнього соціального оточення, сприяє відтворенню соціальної нестабільності. Причому, аномалія буденного життя виявляється головним чином у втраті молодими людьми відчуття зв'язку з суспільством, сприяючи зростанню поведінки, що відхиляється і саморуйнується, в їх середовищі. Молодь повинна бути найбільш здоровою фізично частиною населення, життєвою силою суспільства, згустком енергії, нерозбещених інтелектуальних і фізичних сил, що вимагають виходу. За рахунок цих сил життя суспільства може і повинно бути наповнюватися новою, конструктивною динамікою. >>>>