Як би я стала комахою то

 У нас Ви маєте можливість замовити матеріал за темою «Як би я стала комахою то», або знайти вже готові матеріали, які містять певну інформацію за даним запитом

• Податкові пільги, їх види та принципи їх надання
  
  ЗМІСТ ВСТУП 3 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОДАТКОВИХ ПІЛЬГ 5 2. ВИДИ ПОДАТКОВИХ ПІЛЬГ ТА ПРИНЦИПИ ЇХ НАДАННЯ 10 3. ПОЗИТИВНІ ТА НЕГАТИВНІ НАСЛІДКИ ВВЕДЕННЯ ПОДАТКОВИХ ПІЛЬГ 23 ВИСНОВКИ 27 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 29 ДОДАТОК 31 Однією з проблем української системи оподаткування стала система пільг майже з усіх податків, яка, з одного боку, не стала достатньою мірою стимулювальним важелем для розвитку тих напрямків підприємництва, які цими пільгами користуються, а з іншого, створила нерівномірне податкове навантаження на суб'єктів підприємництва. Проблемам оподаткування присвячено багато публікацій у наукових видан¬нях і періодичній пресі. Докладно проаналізовано як податкову систему в ціло¬му, так і механізм стягнення окремих податків. Предмет дослідження курсової роботи: загальна характеристика податкових пільги та їх видів >>>>
• ОПТИМАЛЬНА СТРУКТУРА КАПІТАЛУ КОРПОРАЦІЇ
  
  Вступ 2 1. Поняття оптимальної структури капіталу 3 2. Уведення в капітал корпорації боргів 6 Висновок 11 Задача 13 Корпорація в поточному році виплачує дивіденд у розмірі 2 дол. Інвестор отримав дивіденд, і ціна придбання акції стала 12 дол., продажу – 13 дол. Визначте очікувану ставку доходу, яку одержить інвестор. Список використаної літератури 14 >>>>
• КАРТОЧКА ОБЪЕКТА ЭКСКУРСИИ
  
  1. Вид памятника: церковь 2. Наименование памятника: Покровская церковь 3. Историческое событие, с которым связан памятник, дата события: Построена на месте деревянной Дмитриевской церкви. Приблизительно в 1150 г. Мария Мстеславовна (жена черниговского князя Всеволода) построила при монастыре на честь Св. Кирилла Александрийского, церковь, которая позднее стала княжеской усыпальницей. 4. Местонахождение памятника: росположена на одном из холмов исторической местности Приорки, пер. Мостицкий, 2 5. На чьей территории расположен: Подольский район, г. Киев >>>>
• Моделі економічного зростання
  
  Зміст Вступ 2 Розділ 1. Теоретичні аспекти економічного зростання 5 1.1. Зміст економічного зростання 5 1.2. Основні типи та фактори економічного зростання 7 Розділ 2. Економічне зростання в моделях зростання 15 2.1. Модель економічного зростання Харрода-Домара 15 2.2. Модель економічного зростання Роберта Солоу 24 Розділ 3. Особливості економічного зростання України 27 Висновки 32 Список використаної літератури 34 Мета і завдання дослідження. Метою курсової роботи є дослідження моделей економічного зростання. Для досягнення визначеної мети у роботі поставлено такі завдання: – визначити сутність і зміст процесу економічного зростання, складові фактори та загальний механізм його здійснення; – дослідити сутність моделей економічного зростання. Предметом дослідження відповідно до поставленої мети та завдань є напрями, особливості та закономірності становлення інституційного середовища як чинника зростання економіки. Теоретичною та методологічною основою дослідження стала система законів та принципів, розроблених економічною теорією стосовно функціонування економічних інститутів та зростання національної економіки. >>>>
• Кейс 1 завдання
  
  Дон Дюбаз працював в компанії «Maybrooke Manufacturing» з моменту її заснування в 1964 році. За час роботи в фірмі він отримав чотири винагороди за відмінну якість роботи. Останній раз він отримав винагороду з премією в 5000$ приблизно 3 роки назад. Однак в останні 18 місяців відносини Дона з колегами стали натягнутими. Він ніколи не був говірливим, але зараз вимагав від колег триматися подалі від його робочого місця. Дон дав зрозуміти, що пропадають інструменти і він хоче цьому запобігти. Погіршилася і якість його роботи. Приблизно рік тому вироблені ним генератори оцінювалися як повністю бездефектні. Це було правилом. Зараз під час виробничого контролю виявилося, що його вироби вимагають переробки у трьох випадках із 100. Від нульового браку він перейшов до 3% брака. У колег брак складав в основному 1,5%. Поведінка Дона стала предметом субординованості в організації. Добрий працівник перетворився на середняка. 1. Щоб ви зробили на місці менеджера? 2. Що могло бути причиною зміни поведінки Дона? Серед них можна назвати наступні: 3. Прокоментуйте кожну із своїх оцінок >>>>
• Дефіцитне фінансування як інструмент фіскальної політики
  
  Вступ 3 Дефіцитне фінансування як інструмент фіскальної політики 4 1. Поняття фіскальної політики 4 2. Сутність дефіцитного фінансування 5 3. Стан дефіцитног офінансування в Україні в 2008-2009 роках 7 Висновки 10 Задача 11 У наведеній таблиці показано, до яких наслідків приводить одночасне зростання цін та підвищення зарплати: 1 -й рік 2-й рік Номінальна зарплата 200 (у.г.о) + 5% = 210 (у.г.о.) Ціна хліба 1 кг 2 (у.г.о.) + 12%= 2,24 (у.г.о.) Реальна зарплата виражена хлібом 100 (шт.) 93,75 (шт) а) Обґрунтуйте, чому реальна зарплата (виражена хлібом) у другому періоді стала меншою, ніж у першому. б) Які наслідки для рівня життя індивідуальних домашніх господарств можна передбачити, якщо узагальнити чисельні значення наведеного вище прикладу (замість підвищення цін на хліб прийняти загальне підвищення рівня цін (Р))? в) У другому році передбачається підвищення зарплати на 9% і зростання цін на хліб на 6%. Складіть огляд за даним вище зразком, обчисліть зміни відносно першого року та поясніть їх вплив на рівень життя індивідуальних домашніх господарств. Список використаних джерел 13 >>>>
• Україна в роки першої світової війни
  
  Вступ 3 1. ПЛАНИ ПОНЕВОЛЕННЯ УКРАЇНИ 4 2. ВІДНОШЕННЯ ДО ВІЙНИ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ 7 3. ВІЙСЬКОВІ ДІЇ НА ТЕРИТОРІЇ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ 11 Висновки 16 Література 17 Вступ Перша світова війна продовжувалася більше ніж 4 роки. У ній брало участь 38 держав, на її полях билося понад 74 млн. чоловік, з яких 10 млн. було убито і 20 млн. покалічено. Ця війна за своїми масштабами, людським втратам і соціально-політичним наслідкам не мала собі рівних у всій попередній історії. Вона вплинула величезним чином на економіку, політику, ідеологію, на всю систему міжнародних відносин. Війна призвела до краху самих могутніх європейських держав і складання нової геополітичної ситуації в світі. Для України, територія якої була розділена між двома головними противниками світової бійні – Австро-Угорщини і Росії – війна мала особливо драматичний характер. Українці, які вважалися підданими різних держав змушені були зі зброєю в руках воювати один проти одного. Українські землі були об’єктом загарбницьких планів декількох держав-агресорів. В цій роботі будуть розглянуті питання, які показують участь і роль України в першій світовій війні: ставлення різних українських політичних сил до війни, а також висвітлений хід бойових дій на Західній Україні, яка стала одним з головних театрів воєнного протиборства. Висновки Таким чином, в ході першої світової війни в українців відбулася трансформація власних уявлень щодо шляхів подальшого розвитку своєї нації. Якщо на початку бойових дій мала місце надія на набуття незалежності України за допомогою сильних ворогуючих сторін, то з плином часу, а особливо після тривалих періодів окупації з боку Росії та Австро-Угорщини, стала переважати думка щодо пошуків набуття незалежності власними силами. Західна Україна винесла на своїх плечах основну тяжкість боротьби на Східному фронті першої світової війни, зазнавши при цьому величезних втрат матеріальних і людських ресурсів. Події цього періоду показують неоднакове ставлення українців до методів та шляхів боротьби за власну незалежність. Національні, ліберальні, демократичні, соціалістичні та монархічні ідеї, які, за своєю суттю, були різнополярними та несумісними між собою, знаходили своїх прибічників серед різних верств населення України, розпорошуючи таким чином, зусилля політичних сил та роз’єднуючи самих людей. Невизначеність в вирішенні національного питання, яке проявилося в ставленні до війни, відіграло свою негативну роль у подальшому розвитку подій в боротьбі України за незалежність. >>>>
• Вплив відносин "лікар-пацієнт" на медичних працівників
  
  ВСТУП 3 1. ЕМОЦІЙНЕ ВИГОРАННЯ У ПРАЦІВНИКІВ МЕДИЧНОЇ СФЕРИ 4 2. ЯВИЩЕ “ОГРУБІННЯ” МЕДИЧНОГО ПРАЦІВНИКА 8 3. ЗМІНИ ОСОБИСТОСТІ ВНАСЛІДОК ТРИВАЛОЇ РОБОТИ В МЕДИЧНИХ ЗАКЛАДАХ 10 ВИСНОВКИ 14 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 15 ВСТУП Будь-яка сфера професійної діяльності шкідливо діє на організм і психіку працівників. Різниця полягає тільки у тому, що в одному випадку найбільш впливовими будуть фізичні чинники (шум, пилюка, температура, вібрація та ін), в інших – психологічна і навіть моральна дія. Не стала виключенням і медична праця. Медперсонал не в меншій мірі підвернений шкідливому впливу різного роду факторів, в основному, психологічного, емоційного характеру, ніж робітники в інших галузях. При цьому, як показує практика, емоційні та моральні перевантаження, стреси іноді наносять значної шкоди людині, деформують її особистість, впливають на виникнення у індивіда не тільки душевних, психічних розладів, а й важких захворювань у тілесній організації. "Всі хвороби від нервів", – цей принцип найбільш підходить саме медичним працівникам, котрі віддають всю свою енергію і сили для виконання найнеобхіднішої справи – лікування людей. В даній роботі будуть розглянуті ряд аспектів таких професійних захворювань та: емоційне вигорання, очерствілість (огрубіння), деформація (деградація) особистості лікаря. >>>>
• Практикум із психології. Тема: «Методика діагностики рівня суб’єктивного контролю Дж. Роттера, особливості її проведення та інтерпретації» По-русски это звучит так: «Методика диагностики уровня субъективного контроля Дж. Роттера, особенности ее проведения и интерпретации»
  
  Вступление 3 1. СУЩНОСТЬ МЕТОДИКИ, ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ МЕТОДИКИ ДЖ. РОТТЕРА 4 1.1. Методика Дж. Роттера как инструмент для исследования локус-контроля 4 1.2. Порядок и правила использования методики 6 2. ПРАКТИКА ПРИМЕНЕНИЯ МЕТОДИКИ ДЖ. РОТТЕРА 15 2.1. Сбор первичных данных для определения локус-контроля 15 2.2. Итоги тестирования 16 Общие выводы 18 Список использованной литературы 19 Вступление Актуальность исследования личности не стала меньшей в наши дни. Предметом психологического анализа все чаще становятся различные формы произвольной активности индивида, его обыденное сознание, типы объяснения окружающего мира, мировоззренческие установки, отношение человека к своей судьбе. В психологии использование таких понятий, как „моральная ответственность“, „атрибуция ответственности“, „выученная беспомощность“, объясняется связью с той или иной научной школой. При этом движение от феноменологического анализа к экспериментальному, от качественных рассуждений к количественным измерениям – довольно сложный процесс, не застрахованный от ошибок. Американский психолог Дж. Роттер, предложил для пояснения мотивационно-ориентационных стремлений индивида свою субъектно-центрированную парадигму, которая давала возможность не только сложить общее впечатление о том или ином типе личности, а и получить количественные результаты отображения ее психического мира, связанные с локус-контролем. >>>>
• політологія
  
  Вступ 3 1. Т.Гоббс про походження і сутність держави. 4 2. Дж. Локк – основоположник теоретичної системи класичного лібералізму. 6 3. Ш.Монтеск’є про форми держави та поділ влади. 8 4. Вчення Ж.-Ж. Руссо про суспільний договір. 12 Висновки 14 Література 15 Вступ В історії людства велике значення мав період переходу від феодальних порядків до індустріального суспільства, так звана епоха Нового часу. Однак, матеріальне виробництво, що зазнавало корінних змін, не було єдиною сферою, яка підлягала глибокому осмисленню та аналізу мислителів того часу. Соціальні потрясіння, які відбулися у ХVI та ХVIІ ст., вимагали переосмислення існуючих політичних порядків. Соціальна нестабільність та хитання народних мас в усіх європейських країнах спонукали до зміцнення державної влади, пошуку нових шляхів вдосконалення суспільного ладу. В цей час стала широко відомою діяльність вчених, які, аналізуючи історію розвитку людства, досвід становлення суспільства і його найважливіших інститутів, пропонували свої варіанти покращення соціально-економічної і політичної ситуації. Особливо помітний слід в розвитку політичної науки в цілому та її окремих положень залишили англійські філософи Томас Гоббс, Джон Локк та діячі французького Просвітництва – Шарль Монтеск’є та Жан-Жак Руссо. Вони висунули ряд теоретичних положень, які стали основою для формування політичної думки того часу, відіграли немаловажне значення для розвитку політології як науки. Висновки Томас Гоббс – один із найвідоміших мислителів Нового часу, який створив власну політичну теорію, що робила спробу пояснення політичного життя суспільства. Як і більшість прогресивних вчених того часу він був виразником інтересів правлячого класу – буржуазії, хоча суб’єктивно ж він вважав себе безкорисним шукачем істини, яка так необхідна всьому людству. Ідеї Гоббса, а, особливо, його політична доктрина про походження та сутність держави, відіграли значну роль у подальшому становленні політологічних поглядів. Вчення Шарля Монтеск'є про розділення властей характеризувалося значною новизною в порівнянні з концепціями попередніх мислителів. Він з'єднав ліберальне розуміння свободи з ідеєю конституційного закріплення механізму розділення властей та, об'єднуючи найпопулярніші ідеї ліберальної буржуазії того часу, збудував їх в достатньо послідовну і цілісну доктрину, положення якої стала фундаментом для багатьох конституцій сучасних країн світу. Джона Локка як і Шарля Монтеск’є відносять до теоретиків аристократичного лібералізму. Вони спиралися на концепції природного права та суспільного договору, але при цьому не виходили за межі конституційного монархізму, парламентаризму, пошанування права й законності, права на приватну власність, її недоторканності, наполягали на політичних свободах і вільній конкуренції. Ідеї Ж.-Ж. Руссо зіграли також важливу роль в подальшому розвитку теоретичних уявлень про державу і право. Його соціальна доктрина послужила одним з головних теоретичних джерел німецької філософії кінця XVIII – початку XIX в. Розроблена їм програма переходу до справедливого суспільства шляхом нового суспільного договору лягла в основу ідеології політичного радикалізму. Оформлення поглядів Руссо в теоретичну доктрину з'явилося, з цієї точки зору, поворотною подією в історії суспільно-політичної думки XVIII ст. >>>>
• Турецькі завоювання на Балканах
  
  Вступ. 3 1. Початок завоювання Балканського півострова у XIV столітті 4 2. Поновлення завоювань Османської імперії на Балканах у першій половині XV століття 7 3. Падіння Константинополя. Завершення завоювання Балканського півострова у XV столітті 11 Висновки 15 Література 16 Вступ. Османська імперія – це назва султанської Туреччини – імперії, яка проіснувала на історичній арені майже 6 століть (XІV – XX ст.). З історією цієї держави пов`язана історія багатьох європейських країн. Тривалий час Османська імперія була реальною загрозою не тільки для найближчих сусідів, але й для далеких країн Азії, Африки, Європи. Найбільше трагічною стала доля держав, які були розташовані у безпосередньої близькості від Османської імперії – на Балканському півострові. Вони були завойовані першими, а населення цих країн випробувало на себе весь тягар примусового отуречення та мусульманізації. Висновки Таким чином, ми бачимо, що на протязі близько 150 років йшла боротьба між Османською Турцією та державами Балканського півострова. Внаслідок розпорошеності сил, протиріч між правителями балканських країн ця боротьба закінчилася перемогою Османської імперії. До початку XVI століття уся територія Балканського півострова була захоплена турками, включаючи місто Константинополь – столицю Візантійської імперії. Правителі західноєвропейських країн, які повинні бути зацікавлені в зупиненні навали мусульманських завойовників для зміцнення позицій християнства в Європі, практично віддали туркам Балканський півострів, разом із Візантійською імперією – оплотом та колискою християнства. Під владою турків опинились Болгарія, Сербія, Албанія, Візантія, населення яких після завоювання підпало під найжорстокішій національний і феодальний тиск османів. >>>>
• "БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ"
  
  1. Умови для збалансованого безпечного існування людей. З розвитком людської цивілізації та науково-технічного прогресу проблеми відносин між природою та суспільством постійно загострюються. Різке збільшення за останнє сторіччя обсягів промислового та сільськогосподарського виробництва, розвиток транспорту, енергетики, хімізації, зростання урбанізації негативно впливають на природне середовище. Томові серед негативних наслідків науково-технічного прогресу дедалі більшого розмаху набуває забруднення атмосферного повітря, водоймищ, деградація ґрунтового покриву, знищення запасів природних ресурсів, порушення стабільності екологічних систем та багато інших. Цілком очевидною стала необхідність активної боротьби з цими явищами, бо смороду загрожують життю людей. Надзвичайно важливою проблемою сьогодення з цієї крапки зору є насування екологічної кризи, а за нею й екологічної катастрофи. Наприкінці XX століття людство вже реально усвідомило можливість закінчення свого існування на Землі. В останні роки всі більше накопичується екологічних проблем, що мають глобальний характер. Це, зокрема, проблеми: o зменшення запасів корисних копалин; o зменшення джерел енергії; o забруднення навколишнього середовища; o демографічне зростання населення; o урбанізація міст; o заборона війн та випробувань ядерної зброї. За даними різних експертів, якщо не буде вжито невідкладних заходів, екологічна кризу вже настане в найближчі 20-25 років, Розглянемо деякі з наведених вище проблем. Швидко проходити демографічне зростання населення (початок нашої ери - 220 млн. чол., 1900 рік - 1,6 млрд. чол., 1941 р. - 4,5 млрд. чол., 1950 р. - 2,5 млрд. чол., 1987 р. - 5 млрд. чол., 1996 р. - 5,6 млрд. >>>>
• Турецькі завоювання на Балканах
  
  Вступ. 3 1. Початок завоювання Балканського півострову у XIV столітті. 3 2. Поновлення завоювань Османської імперії на Балканах у першій половині XV століття. 7 3. Падіння Константинополя. Завершення завоювання Балканського півострова у XV столітті. 11 Висновки. 14 Література: 15 Висновки. Таким чином, ми бачимо, що на протязі близько 150 років йшла боротьба між Османською Турцією та державами Балканського півостро-ва. Внаслідок розпорошеності сил, протиріч між правителями балканських країн ця боротьба закінчилася перемогою Османської імперії. До початку XVI століття уся територія Балканського півострова була захоплена тур-ками, включаючи місто Константинополь – столицю Візантійської імперії. Правителі західноєвропейських країн, які повинні бути зацікавлені в зупи-ненні навали мусульманських завойовників для зміцнення позицій христи-янства в Європі, практично віддали туркам Балканський півострів, разом із Візантійською імперією – оплотом та колискою християнства. Під владою турків опинились Болгарія, Сербія, Албанія, Візантія, населення яких після завоювання підпало під найжорстокішій національний і феодальний тиск османів. Вступ. Османська імперія – це назва султанської Турції – імперії, яка проіснувала на історичній арені майже 6 століть (XІV – XX ст.). З історією цієї держави пов`язана історія багатьох європейських країн. Тривалий час Османська імперія була реальною загрозою не тільки для найближчих сусідів, але й для далеких країн Азії, Африки, Європи. Найбільше трагічною стала доля держав, які були розташовані у безпосередньої близькості від Османської імперії – на Балканському півострові. Вони були завойовані першими, а населення цих країн випробувало на себе весь тягар примусового отуречення та мусульманізації. >>>>
• Гетьманство Петра Дорошенка (1665 – 1676). Остання спроба відновлення соборності України. Закінчення національно-визвольної революції. Історичне значення національно-визвольної революції українського народу.
  
  Зміст Вступ 3 1. Гетьманство Петра Дорошенка – остання спроба відновлення соборності України. 4 2. Закінчення національно-визвольної революції. 9 2.3. Історичне значення Української революції. 12 Висновки 14 Література 15 Вступ У середині ХVII ст. в українських землях народний гнів вибухнув з такою силою, що не тільки кардинально змінив хід національної історії, а й суттєво вплинув на геополітичний розвиток усієї Європи. Ця подія була глибоко закономірним явищем. Спрацював комплекс чинників, які зробили широкомасштабний народний виступ необхідним і можливим. У край несприятливих умовах іноземного панування, політичної роздробленості українських земель, жорстокого соціального та національно-релігійного гноблення український народ знайшов сили для створення держави, яка мала етнічні українські риси і демократичну форму організації влади. Доленосна для України мета була досягнута під безпосереднім керівництвом Богдана Хмельницького у ході національно-визвольної війни, що розпочалася 1648р. Ця війна стала початком української революції, що в короткий термін кардинально змінила обличчя країни. Зміни в політичному устрої та реформи внутрішньої та зовнішньої політики йшли одні за одними. Гетьманство П.Дорошенко в ході революційних подій викликає особливий інтерес і увагу. Почавшись багатообіцяючими заходами, в кінцевому підсумку його діяльність закінчилася фатальними для України і революції наслідками – втратою можливості самостійно вирішувати свою долю і остаточним розколом держави. >>>>
• Звіт з психокорекційної практики. Психокорекційна практика проходила в довільній організації (студент назву впише самостійно), штат працівників – 3-4 чоловіка, працюють з оргтехнікою
  
  ВСТУП 3 ПРОГРАМА ПСИХОКОРЕКЦІЇ 5 1. ЗМІСТ ЗАНЯТЬ 5 2. ЕТАПИ ПСИХОКОРЕКЦІЙНОЇ РОБОТИ 8 2.1. Докорекційно-психодіагностичний (підготовчий) етап 8 2.2. Настановний етап 9 2.3. Психокорекційний (основний) етап психокорекційної роботи 9 2.4. Завершальний (оцінювальний) етап 18 Література до психокорекційної програми 19 ВИКОНАННЯ ЗАХОДІВ ПСИХОКОРЕКЦІЙНОЇ ПРОГРАМИ І ПІСЛЯКОРЕКЦІЙНОЇ ПСИХОДІАГНОСТИКИ 20 3.1. Докорекційно-психодіагностичний етап 20 3.2. Настановний етап 21 3.3. Психокорекційний етап 22 3.4. Завершальний (оцінювальний) етап 23 ВИСНОВКИ 25 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 26 Додатки 28 ВСТУП Психокорекційна навчальна практика студента ________________________ проходила в період з 18 грудня 2008 року по 8 лютого 2009 року на підприємстві ______________________________________________________________ м. Києва. Керівник організації ______________________________________________ ; психолог організації _______________________________________________ , яка стала також керівником навчальної практики від даного підприємства. Метою практики було оволодіння практичними уміннями та основними навичками проведення психокорекційної роботи як базової складової практичної психології в умовах виробничого (професійного) колективу на підприємстві. При цьому завданнями, що були спрямовані на реалізацію мети навчальної практики, були: 1. Ознайомлення з особливостями психокорекційної роботи в умовах виробничої організації. 2. Поглиблення, закріплення та використання в роботі психологічних та методичних знань, пов’язаних з особливостями та засобами психокорекційної діяльності в сфері виробництва. 3. Формування та вдосконалення професійно-психологічних умінь та навичок психокорекційної роботи з клієнтами, що відносяться до категорії працівників (службовців) підприємства (організації). Психокорекційна практика стала продовженням психодіагностичного етапу, що був раніше реалізований в межах цього закладу і стосувався психологічної діагностики конфліктних стосунків у виробничому колективі. Результати проведення попередньої психодіагностичної роботи вказували на необхідність здійснення комплексу заходів для поліпшення соціально-психологічного клімату в колективі, покращення комунікативних і особистісних якостей членів групи. Відповідно до цієї проблематики, з переліку напрямів навчальної психокорекційної практики, був обраний перший напрям, а саме: "Психологічна корекція негативних особистісних проявів і стереотипів поведінки". Реалізація цього напряму передбачала проведення заходів з психологічної корекції несприятливих форм емоційного реагування та стереотипів поведінки дорослих, психологічну корекцію конфліктних та неадекватних відносин в мікрогрупах, трудових колективах. Згідно з обраним напрямом, до практичного виконання був прийнятий варіант № 8 з переліку Методичних вказівок до проведення практики студентом: "Психокорекція психологічного клімату, конфліктних та неадекватних міжособистісних стосунків у мікрогрупах, трудових колективах". На попередньому, психодіагностичному, етапі була виявлена складна психологічна обстановка в даній виробничій групі. Вона характеризувалася частими сварками між працівниками, непримиримим відношенням один до одного, небажанням підтримати своїх колег. В групі намітилась тенденція до зниження виробничих показників та в цілому до ефективності цього структурного підрозділу. Психодіагностичне дослідження, що було проведено за методикою оцінки способів реагування в конфлікті (методика К. Томаса), показало, що кожний працівник відділу має домінування рис конфліктного характеру, яке заважає йому продуктивно та безпроблемно спілкуватися з своїми колегами. Практика надання психологічної допомоги показує, що в ряді випадків, коли психологічні характеристики та внутрішні установки кожної особи групи не являються значно непримиримими, налагодити психологічний клімат в групі допомагають спеціальні, корекційні заняття, які спрямовані на покращення комунікативних властивостей особистості, розвиток її уміння сприймати співрозмовника, здійснювати адекватне реагування на його вплив. Відповідно до проблем даного психологічного запиту була сформована та реалізована Програма психокорекції. >>>>
• Содержание Введение 3 1. Общественный порядок 3 2. Государственное устройство 10 3. Суд и процесс 13 4. Правовая система 15 Заключение 18 Список использованной литературы 19
  
  Введение В период с XIX в. - первая половина ХХ в. украинские земли в своем большинстве - Левобережье, Правобережье и Юг - входили в состав Российской империи. Западноукраинские территории - Галиция, Северная Буковина и Закарпатье - были окраинами Австрийской империи. Данный период истории украинских земель характеризуется дальнейшей принудительной интеграцией (экономической, социальной, политической, правововой) Украины в состав Российской империи. После правления Екатерины II, которая уничтожила остатки автономии Украины, украинский народ возлагал определенные надежды на императора Павла І, Но все, что был в состоянии сделать последний, сводилось к восстановлению на украинских землях старой судебной системы, действия магдебургского права и старого административного деления на уезды. На лучшее украинцы надеялись и тогда, когда императором стал Александр І, который имел репутацию гуманного, либерального правителя. Генерал-губернатором Малороссии было назначено князя Алексея Куракина- Тактичный, просвещенный, он уважал традиции украинского народа, пользовался его уважением, но и ему не удалось сделать хотя что-нибудь для восстановления автономии Украины. ХІХ - нач. ХХ вв. - период украинской истории, который характеризуется дальнейшей принудительной интеграцией (экономической, социальной, политической, правовой и т.д.) украинских земель в состав Российской империи. Главной отличительной особенностью положения украинских земель в этот период было то, что Украина фактически стала колонией, которая полностью зависела от своей метрополии. 1. Общественный порядок После уничтожения остатков автономии Украины в составе Российской империи общественный порядок приводится в соответствие к >>>>
• Содержание Введение 3 1. Общественный порядок 3 2. Государственное устройство 10 3. Суд и процесс 13 4. Правовая система 15 Заключение 18 Список использованной литературы 19
  
  Введение В период с XIX в. - первая половина ХХ в. украинские земли в своем большинстве - Левобережье, Правобережье и Юг - входили в состав Российской империи. Западноукраинские территории - Галиция, Северная Буковина и Закарпатье - были окраинами Австрийской империи. Данный период истории украинских земель характеризуется дальнейшей принудительной интеграцией (экономической, социальной, политической, правововой) Украины в состав Российской империи. После правления Екатерины II, которая уничтожила остатки автономии Украины, украинский народ возлагал определенные надежды на императора Павла І, Но все, что был в состоянии сделать последний, сводилось к восстановлению на украинских землях старой судебной системы, действия магдебургского права и старого административного деления на уезды. На лучшее украинцы надеялись и тогда, когда императором стал Александр І, который имел репутацию гуманного, либерального правителя. Генерал-губернатором Малороссии было назначено князя Алексея Куракина- Тактичный, просвещенный, он уважал традиции украинского народа, пользовался его уважением, но и ему не удалось сделать хотя что-нибудь для восстановления автономии Украины. ХІХ - нач. ХХ вв. - период украинской истории, который характеризуется дальнейшей принудительной интеграцией (экономической, социальной, политической, правовой и т.д.) украинских земель в состав Российской империи. Главной отличительной особенностью положения украинских земель в этот период было то, что Украина фактически стала колонией, которая полностью зависела от своей метрополии. 1. Общественный порядок После уничтожения остатков автономии Украины в составе Российской империи общественный порядок приводится в соответствие к >>>>
• Поняття об’єкту та суб’єкту управління
  
  Вступ 3 1. Системний підхід до визначення суб’єкту та об’єкту управління. 4 2. Особистість і колектив як суб’єкти управління. 6 3. Особистість і колектив як об’єкти управління. 11 Висновки 14 Література 15 Вступ Управління як соціальне явище з’явилося в давні часи і було пов’язане з удосконаленням координації колективної праці людей в різноманітних сферах життєдіяльності. З тих пір існувало немало спроб науковців осмислити цей феномен, відшукати шляхи та методи найоптимальнішого та найефективнішого управління. Кібернетичний підхід, який виник в середині ХХ століття, надав нового розвитку науковим пошукам. Система стала розглядається в кібернетиці як упорядкування елементів, головними з яких є керівна та підлегла підсистеми. Звідси бере свій початок розгляд управління як вплив суб’єкта на об’єкт управління. Незважаючи на зовнішньо просту схему такого впливу, вона має численні аспекти свого функціонування, багатоманітні характеристики як суб’єкту, так і об’єкту управління, про що і піде мова в цій роботі. Висновки Суб’єкт і об’єкт управління – елементи системи управління, вони є її підсистемами, основою, що базується на розумінні необхідності керівної та підлеглої ланки (підсистем) управління. Керівна підсистема проектує, прогнозує, програмує та чітко планує оптимальне функціонування соціального об’єкта, виходячи з реальних умов і можливостей. Чіткість та ефективність управління досягається наявністю каналів зв’язку та зворотної інформації, що забезпечують безперервний цикл управління суб’єкта по відношенню до об’єкта. Управління висуває значні вимоги до суб’єкту управління, обумовлюючи у нього наявність необхідних психологічних характеристик, високих ділових та моральних якостей. Важливою характеристикою суб’єкту управління виступають його організаторські здібності, що містять в собі такі властивості як: високі інтелектуальні можливості, креативність, енергійність, тактовність, рішучість, наполегливість, вимогливість, критичність, тактовність. Під об’єктом управління в соціальній системі розуміється особа або група людей, що призначені для виконання управлінських рішень. Вони мають соціально-психологічні характеристики, урахування яких є дуже важливим для процесу управління. >>>>
• СТАН РИНКУ ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ ТА ЗНАЧЕННЯ ІННОВАЦІЙ В ЙОГО РОЗВИТКУ
  
  Предмет: стратегічний менеджмент в туризмі ЗМІСТ ВСТУП 3 І. ХАРАКТЕРИСТИКА РИНКУ ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ ТА ІННОВАЦІЙНИЙ ПРОЦЕС В ТУРИСТИЧНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ України. 6 1.1. Сучасний стан та тенденції розвитку підприємств туристичної індустрії України. 6 1.2. Технологічні нововведення на підприємствах розміщення, їх роль та ефективність використання. 13 ІІ. ЗАПРОВАДЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА ПРИКЛАДІ ГОТЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА „МИР” 18 2.1. Аналіз параметрів та особливостей програмного комплексу „Fidelio 8”. 18 2.2. Переваги та недоліки програми „Fidelio 8”, його ефективність. 23 ІІІ. ДОЦІЛЬНОСТЬ ВВЕДЕННЯ НОВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ В ГОТЕЛЬНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ РОБОТИ ПІДПРИЄМСТВА. 27 ВИСНОВКИ 33 Список використаної літератури 36 Мета даної роботи дослідити сучасний стан ринку туристичних послуг та вплив на його розвиток інновацій. Об’єктом роботи стала система автоматизації готельного підприємства як приклад інноваційних новвовведень. Для того, щоб розкрити тему роботи слід було виконати конкретні завдання: • Проаналізувати сучасний стан ринку туристичних послуг, з’ясувати динаміку його розвитку; • Визначити вплив інновацій на розвиток ринку туристичних послуг; • Розглянути приклади іноваційних новвовведень в області туризму; • Проаналізувати роботу комп’ютерної комплексної системи керування готелем; • Визначити її ефективність в роботі готельного підприємства. Під час роботи було опрацьовано чималу кількість літератури щодо нововведень та інноваційних змін, які відбуваються протягом останніх років в індустрії гостинності та туризму в цілому. Основним джерелом інформації стали описи програмних розробок, інформаційних технологій провідних компаній, приклади аналізу ефективності використання новітніх технологій в туристичних підприємствах консалтингових груп, інтернет-ресурси, а також галузеві періодичні видання, а саме: „Гостиничный и ресторанный бизнес”, „Отель”, „Гостиница и ресоран”, „Туризм: практика и бизнес”, „Пять звезд” тощо. Структурно робота складається зі вступу, трьох розділів, висновку та списку використаної літератури. >>>>
• Теорія виховання та освіти у Платона
  
  Вступ 3 1. ТЕОРЕТИЧНА СПАДЩИНА ПЛАТОНА З ПИТАНЬ ВИХОВАННЯ ТА ОСВІТИ 4 2. СИСТЕМА ВИХОВАННЯ ПЛАТОНА. МУСИЧНЕ ВИХОВАННЯ 6 3. ГІМНАСТИЧНЕ ВИХОВАННЯ 11 Висновки 15 Література 16 Вступ Творчість Платона по сьогоднішній день залишається в центрі уваги дослідників різних напрямів. Перш за все, його праці цікаві тому, що вони віддзеркалюють бурхливі події тій епохи, в якій вони були написані. У нашому випадку – це період класичної Греції V – IV ст. до н. е., що завершився кризою полісної організації. Платон вбачав вихід з кризи в розбудові поліса на ідеальних засадах, де разом із змінами в економічній, політичній, соціальній сферах, надається величезна увага питанням виховання громадян. Висновки Погляди Платона на виховання оформлялися під впливом історичної дійсності, а саме під впливом кризи полісної організації, яка в IV в. до н.е. стала вже безперечним фактом. Мислитель присвятив рішенню цієї насущної проблеми два найбільш великих твори – "Держава" і "Закони", де представив у всій повноті свою концепцію перетворення суспільства на ідеальних засадах. У основу цих проектів Платон поклав ретельно продуману систему виховання. Звернення до питань виховання цілком з'ясовне з погляду того, що поліс представляв з себе, перш за все колектив громадян, від якого залежало якій буде життя в полісі, та і яким буде сам поліс, як форма організації життя громадян. Тому прорахунки у вихованні могли відобразитися украй негативним чином. Платон розділяє процес виховання на дві різні системи – мусичне та гімнастичне. Вони складають, за Платоном, одну нерозривну єдність. За допомогою першого, мислитель пропонує вдосконалити етичні якості, а за допомогою другого – фізичні. У ідеалі громадянин повинен уявляти собою доброчесну, фізично розвинену, у військовому відношенні підготовлену людину. Таким чином, погляди Платона на виховання не представляють з себе щось замкнуте і відірване від дійсного життя. Багато з того, що було запропоновано їм, вже мало місце в існуючій практиці. Заслуга мислителя полягає у тому, що він зумів вибрати найкраще і використати в своїх теоретичних конструкціях. >>>>
• у чому полягає стуність політичної доктрини Кирило-Мефодіївського братства
  
  Вступ 3 1. ПАНСЛАВІЗМ ТА ФЕДЕРАЛІЗМ ЯК ОСНОВНІ ПОЛІТИЧНІ ІДЕЇ ТОВАРИСТВА 4 2. СТРАТЕГІЯ ВНУТРІШНЬОПОЛІТИЧНОГО РОЗВИТКУ В ДОКТРИНІ КИРИЛО-МЕФОДІЇВСЬКОГО ТОВАРИСТВА 8 Висновки 11 Література 12 Вступ На початку 40-х років XIX ст. в Київському університеті, завдяки зусиллям українських викладачів та студентів, з'являється політична організація, метою якої стає сприяння розвитку духовних сил української нації та звільненню селян із кріпацтва. Вона отримала назву Слов’янського товариства святого Кирила і Мефодія, яке відоме в літературі як Кирило-Мефодіївське товариство. Організація виникла в кінці 1845 – на початку 1846 року і проіснувала, за оцінками істориків, не більше п’ятнадцяти місяців. Її засновниками були, як прийнято вважати, М. Гулак, М. Костомаров, М. Білозерський. До товариства також приєдналися Т. Шевченко, П. Куліш, Д. Пильчиков, М. Савич, студенти університету О. Навроцький, О. Маркович, І. Посяда, Г. Андрузький і О. Тулуб. Ідеї Кирило-Мефодіївське товариства гідні розгляду на сучасному рівні з метою осягнути шлях української нації до незалежної держави, аналізу деяких популярних в минулому ідей і концепцій стосовно шляхів розвитку як українського народу, так і спільноти слов'янських держав. Висновки У цілому програмні документи Кирило-Мефодіївського товариства носили революційний і визвольний як в національному, так і в соціальному відношенні характер з наголосом на використанні просвітницьких, ненасильницьких методів реалізації. Політична програма Кирило-Мефодіївського товариства, висловлена в ряді документів і творів, була прогресивною і в основному революційною. Діяльність Кирило-Мефодіївського товариства важлива з точки зору того, що вона явила собою першу, хоч і невдалу, спробу української інтелігенції перейти від культурницького до політичного етапу національного розвитку; воно привернула увагу царського уряду до потенційної небезпеки зростаючої національної свідомості українців. Ліквідація товариства дала сигнал до наступу антиукраїнської політики і ознаменувала початок довгої безупинної боротьби української інтелігенції з російським царатом. Значення товариства в розвитку української політичної думки полягає в тому, що воно не лише продовжило традицію, але й забезпечило модернізацію політичного мислення у відповідності з тогочасним рівнем політичної думки Західної Європи. Кирило-Мефодіївська програма стала платформою українського руху впродовж наступних десятиліть. >>>>
• Україна в умовах НЕПу
  
  Вступ 3 1. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ І ПОЛІТИЧНЕ СТАНОВИЩЕ УКРАЇНИ ПІСЛЯ ЗАКІНЧЕННЯ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ВІЙНИ 4 2. ПЕРЕХІД ВІД ПОЛІТИКИ "ВОЄННОГО КОМУНІЗМУ" ДО НЕПУ. ВІДНОВЛЕННЯ ЕКОНОМІКИ НА ЗАСАДАХ НЕПУ 7 Висновки 16 Література 17 Вступ У ході громадянської війни радянська Україна втратила найважливіші атрибути суверенності. Після встановлення воєнної єдності радянських республік була сформована у 1919 р. спільна для всіх республік армія, єдине військове керівництво, котре діяло за вказівками і під безпосереднім контролем ЦК РКП(б). Також за роки війни склалася єдина фінансова система. Україна невідворотно поглиналась її більш міцним сусідом – Росією. Результатом громадянської війни для Росії було не тільки зміна політичного устрою в самій республіці, а й "добровільне" приєднання інших неросійських територій, яким було обіцяно "право на національне самовизначення". Україна була в числі таких держав, котрі після певних політичних подій "навічно" залишилися у складі нової імперії – СРСР. З цих пір їхній розвиток відбувався в єдиному для всіх напрямку та за вказівками центру. Після громадянської війни загальна політика більшовицької держави мала назву "воєнний комунізм", яка під впливом певних обставин змінилась на неп – нову економічну політику. Висновки Роки нової економічної політики були особливим періодом у новітній історії України. Ці роки позначені компромісом між потребами життя, об’єктивними законами економічного, політичного і духовного розвитку суспільства, з одного, і вимогами більшовицької доктрини комуністичного будівництва – з іншого боку. Спроби продовжити "воєнно-комуністичний" курс за мирних умов зустріли народний опір у всіх радянських республіках. В Україні він вилився в антибільшовицьке повстання селянства і заворушення серед робітників. Відхід від "воєнного комунізму" став питанням життя і смерті партії більшовиків та створеної нею радянської держави. Нова економічна політика змушена була замінити "воєнний комунізм". Першим і найважливішим кроком нової економічної політики стала заміна продрозкладки продподатком. Було легалізовано приватну торгівлю, підприємницьку діяльність. У роботу державної промисловості впроваджувалися госпрозрахункові засади Неп відіграв значну роль у відбудові промисловості і сільського господарства України. >>>>
• Наукові та суспільні чинники виникнення психології
  
  Вступ 3 1. ВНЕСОК АНТИЧНИХ МИСЛИТЕЛІВ У РОЗВИТОК ПСИХОЛОГІЧНОЇ НАУКИ 4 2. ЗНАЧЕННЯ НАУКОВИХ РОЗРОБОК НОВОГО ЧАСУ ДЛЯ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ ПСИХОЛОГІЇ 6 3. СУСПІЛЬНІ ТА НАУКОВІ УМОВИ СТАНОВЛЕННЯ ПСИХОЛОГІЇ ЯК НАУКИ В ХІХ СТОЛІТТІ 11 Висновки 16 Література 17 Вступ Шлях становлення психології як науки надзвичайно складний. На цьому шляху одна криза змінює другу. На початку криза психології душі, потім криза психології свідомості, а тепер криза психології поведінки. І кожен раз, коли з'ясовувалась помилковість або обмеженість шляху, вибраного психологією, знаходились скептики, які заявляли, що психологія взагалі не може бути наукою. При цьому посилались на те, що вона займається невидимими внутрішніми процесами в голові людини, що "душа" не пізнавана, що її науково дослідити не можна. Як би там не було, але психологія як наука існує і успішно розвивається сьогодні майже в усіх країнах світу. Історія виникнення і становлення її в Європі є предметом дослідження і розгляду у наданій роботі. Висновки Психологія пройшла тривалий шлях у своєму розвитку раніш ніж стала наукою в сучасному розумінні цього поняття. Велике значення для її формування стало накопичення знань людства щодо психічних явищ, починаючи з їх осмислення ще в давні часи і закінчуючи емпіричними дослідженнями ХІХ ст. Головними чинниками, які спричинили формування психологічної галузі знань стали такі наукові теорії ХІХ століття, як дарвіністська еволюційна теорія і марксистський погляд на розвиток світу. Вони заклали його матеріалістичне розуміння, в тому числі і для явищ психіки, і, тим самим, обгрунтували можливість її практичного дослідження. Роботи М.Сєченова і І.Павлова наприкінці століття щодо дослідженні рефлекторної діяльності особливим чином організованої матерії – мозку – надихнули науковців на думку щодо можливості ефективно і плідно вивчати психічний світ людини. І не важно, що через певний час розвиток психології знов зайшов в тупік, – вона вже сформувалась і постала як окрема галузь знань людства, з притаманним їй категоріальним апаратом, науковими методами дослідженнями і багатої концептувальною базою. Виникнення психології обумовилось і суто практичними потребами суспільства – необхідністю лікування психічних хвороб, надавати консультаційну допомогу, пояснювати явища суспільної свідомості і поведінку окремих осіб, що з розвитком суспільних відносин у ХІХ століття набуло великого значення і актуальності. >>>>
• Медицина періоду рабовласництва
  
  Вступ 3 1. МЕДИЦИНА СХІДНИХ ЦИВІЛІЗАЦІЙ 4 1.1. Медицина Китаю 4 1.2. Медицина Індії 5 2. МЕДИЦИНА ЄГИПТУ, ВАВИЛОНУ ТА АССИРІЇ 6 2.1. Медицина Єгипту. 6 2.2. Медицина Вавилону та Ассирії. 7 3. МЕДИЦИНА АНТИЧНОЇ ГРЕЦІЇ ТА РИМУ 8 3.1. Стародавня Греція 8 3.2. Медицина Риму 13 Висновки 19 Література 20 Вступ Рабовласництво – епоха в історії людства, коли суспільство поділялося на два основних соціальних класу: рабовласники та раби. Засобом збагачення стає сама людина, яку більш сильна особистість завойовує, привласнює, перетворює у раба, якого змушує на себе працювати. Виникнення і подальший розвиток приватної власності вимагають захисту, що, в свою чергу, призводить до виникнення спеціального апарату: поліції, армії, суду, державних службовців. Виникає держава як апарат захисту існуючого ладу, яка за своєю основною ознакою (рабською працею як основним джерелом збагачення), отримує назву рабовласницької. Найбільшого розвитку рабовласницькі держави досягають в таких країнах, як Єгипет, Китай, Індія, Вавилон та Ассирія, Греція і Рим. В історії цивілізації людства цей період характеризується також започаткуванням багатьох наук, які знайшли свій теоретичний розвиток та практичну реалізацію протягом наступних століть. Саме в епоху рабовласництва були закладені наукові основи сучасної медицини. Можна сказати, що саме рабовласницька епоха з її відповідними соціальними запитами та потребами стала вихідною точкою генезису сучасної медичної науки. Дана робота присвячена розгляду появи та розвитку медицини в основних рабовласницьких державах того періоду. Висновки Таким чином, ми бачимо, що медицина вже в епоху рабовласництва досягла значних висот свого розвитку. Лікарі успішно справлялися з багатьма хворобами, проводили складні хірургічні операції. Відбулося виділення в медицині окремих галузей і напрямків: хірургії, терапії, фармакології, психотерапії, анестезії та ін. Разом з тим характерною ознакою медичної науки того часу було поєднання природничих, фізіологічних основ лікування з ідеологічно-духовними нашаруваннями: різноманітними віруваннями, філософією і навіть забобонами. Разом з офіціальною лікарською практикою розвивалася і народна медицина. Значний вплив на медицину здійснювала релігія. В багатьох країнах стародавнього світу розвивалася, так звана храмова медицина, яка протиставляла себе матеріалістичним методам професійних лікарів. Епоха рабовласництва, а, особливо, культура античних Греції та Риму здійснили вирішальний внесок в зародження та розвиток сучасної медицини, її теоретичних, методологічних підвалин та основ лікарської практики. >>>>
• Медицина періоду рабовласництва
  
  Вступ 3 1. МЕДИЦИНА СХІДНИХ ЦИВІЛІЗАЦІЙ 4 1.1. Медицина Китаю 4 1.2. Медицина Індії 5 2. МЕДИЦИНА ЄГИПТУ, ВАВИЛОНУ ТА АССИРІЇ 6 2.1. Медицина Єгипту. 6 2.2. Медицина Вавилону та Ассирії. 7 3. МЕДИЦИНА АНТИЧНОЇ ГРЕЦІЇ ТА РИМУ 9 3.1. Стародавня Греція 9 3.2. Медицина Риму 14 Висновки 20 Література 21 Вступ Рабовласництво – епоха в історії людства, коли суспільство поділялося на два основних соціальних класу: рабовласники та раби. Засобом збагачення стає сама людина, яку більш сильна особистість завойовує, привласнює, перетворює у раба, якого змушує на себе працювати. Виникнення і подальший розвиток приватної власності вимагають захисту, що, в свою чергу, призводить до виникнення спеціального апарату: поліції, армії, суду, державних службовців. Виникає держава як апарат захисту існуючого ладу, яка за своєю основною ознакою (рабською працею як основним джерелом збагачення), отримує назву рабовласницької. Найбільшого розвитку рабовласницькі держави досягають в таких країнах, як Єгипет, Китай, Індія, Вавилон та Ассирія, Греція і Рим. В історії цивілізації людства цей період характеризується також започаткуванням багатьох наук, які знайшли свій теоретичний розвиток та практичну реалізацію протягом наступних століть. Саме в епоху рабовласництва були закладені наукові основи сучасної медицини. Можна сказати, що саме рабовласницька епоха з її відповідними соціальними запитами та потребами стала вихідною точкою генезису сучасної медичної науки. Дана робота присвячена розгляду появи та розвитку медицини в основних рабовласницьких державах того періоду. Висновки Таким чином, ми бачимо, що медицина вже в епоху рабовласництва досягла значних висот свого розвитку. Лікарі успішно справлялися з багатьма хворобами, проводили складні хірургічні операції. Відбулося виділення в медицині окремих галузей і напрямків: хірургії, терапії, фармакології, психотерапії, анестезії та ін. Разом з тим характерною ознакою медичної науки того часу було поєднання природничих, фізіологічних основ лікування з ідеологічно-духовними нашаруваннями: різноманітними віруваннями, філософією і навіть забобонами. Разом з офіціальною лікарською практикою розвивалася і народна медицина. Значний вплив на медицину здійснювала релігія. В багатьох країнах стародавнього світу розвивалася, так звана храмова медицина, яка протиставляла себе матеріалістичним методам професійних лікарів. Епоха рабовласництва, а, особливо, культура античних Греції та Риму здійснили вирішальний внесок в зародження та розвиток сучасної медицини, її теоретичних, методологічних підвалин та основ лікарської практики. >>>>
• Основні положення гуманістичної теорії К. Роджерса
  
  Вступ 3 1. Концепція особистості Роджерса. 4 2. Поняття неврозу та особливості його лікування. 7 3. Психотехніка в клієнт-центрованої психотерапії К.Роджерса. 9 Висновки 14 Література 15 Вступ У середині ХХ століття у людства знов з’явилась можливість відчути себе гуманним суспільством. До цього часу пануючі з початку століття фрейдистські і неофрейдистські концепції, лякали існуванням в глибинах людської душі страхітливих інстинктів та потягів, які ставили людського індивіда в один ряд з тваринами. Таким поглядам протиставив себе гуманістичний напрям в психології, котрий визнавав тільки позитив в людському існуванні. Гуманістична психологія стала „третьою силою” поруч з фрейдизмом та біхевіоризмом. Її засновники – А.Маслоу, Г.Олпорт, К.Роджерс – вважали, що фрейдистські, біхеовіристські та інші підходи недостатньо довіряють людині. Своєю головною задачею психологи-„гуманісти” вбачали в необхідності створення умов для розкриття резервів людської особистості. Першим з гуманістичних напрямів прийнято вважати психотерапію Карла Роджерса, або терапію, яка зосереджується на клієнті. Ідеї і практичні підходи Роджерса до максимальної реалізації внутрішніх можливостей людини знайшли розповсюдження не тільки в психології і психотерапії, але і в педагогіці, соціальній роботі, юриспруденції. Вони були взяти на озброєння в політиці, в промисловості, в армії, почали широко використовуватися в релігійній діяльності, здійснили вплив на розвиток сучасної філософії і теології. Дана робота розглядає сутність роджерівських гуманістичних поглядів, їх застосування в психотерапевтичній практиці. Висновки Карл Роджерс і його послідовники виходять з твердження, що до організму і особистості будь-якої нормальної людини від природи закладені позитивні сили, які сприяють здоров'ю, розвитку і вдосконаленню. Роджерс вважав, що прагнення до досягнення свого рівня компетентності і саморозвитку не завжди усвідомлене, а сам цей рівень може істотно індивідуально розрізнятися з своїх біологічно закладених завдатків. З точки зору Роджерса, функціонування людини передбачає наявність внутрішніх тенденцій до самоактуалізації. Ці тенденції можуть блокуватися різними перекрученостями соціалізації, проте їх можна розблокувати в тих випадках, коли відношення „терапевт-клієнт” характеризується безумовним позитивним сприйняттям, правильним емпатичним розумінням, щирістю та повнотою. Недирективний метод Роджерса хоч і не передбачає якихсь складних технічних прийомів, але вимагає від терапевта непідробної щирості, уваги, співпереживання. Невідомо, що є складнішим, чи набути неабиякий досвід оригінальної психотехніки, чи бути справжньою людиною – щирою та гуманною. >>>>
• Світогляд епохи Відродження
  
  Вступ 3 1. Значення італійських мислителів і науковців для розвитку прогресивних ідей Відродження. 4 2. Поширення ідей епохи Відродження в Західній Європі. 9 Висновки 15 Література 16 Вступ Для багатьох країн Західної Європи XV століття було переломним у їх розвитку. Наступала нова епоха – епоха краху феодальної системи і виникнення буржуазних суспільних відносин, котрі руйнували феодальну замкненість господарських стосунків, їхню обмеженість і вимагали простору для подальшого розвитку продуктивних сил. Тільки тепер, власне, закладались основи пізнішого розвитку крупного виробництва. Диктатура церкви була зламана. Поступово зникали примари Середньовіччя. Це дало змогу по-новому подивитися на грецьку стародавність, відродити те, що було втрачено. Відбувається небачений розквіт мистецтва, літератури, математики, механіки, астрономії, медицини. Це була епоха, що мала назву „Відродження”, котра мала вирішальній вплив на подальший розвиток людства, зміну його світоглядних уявлень. Висновки В епоху Відродження відбулися суттєві зміни в соціально-економічному і культурно-духовному житті Західної Європи, зроблено цілу низку наукових і географічних відкриттів, а пригальмована енергія людей стала вивільнятися й набирати видимих рис у різних галузях суспільного життя: в зростанні виробництва, розвитку ремесла і торгівлі, в збільшенні ролі людської індивідуальності в суспільних процесах. Людина поступово звільнялась від тісних рамок феодального ладу і релігійної моралі аскетизму, сліпої покори і соціальної пасивності. Формується нова людина, нова свідомість, виникає гуманістичний індивідуалізм, який орієнтується на практичну суспільну діяльність. Людина як земна чуттєва істота була поставлена в центр світоглядної проблематики: середньовічний теоцентризм поступово витісняється антропоцентризмом, світське світорозуміння виводить людину з-під компетенції релігії, а, відповідно, відбувається докорінна переоцінка цінностей та ціннісних орієнтацій. Багато в чому мало місце повернення до ідеалів і цінностей античної Греції, насамперед її класичного періоду. Саме завдяки цьому ця епоха носить ще і назву "Ренесанс" (Відродження). Як і в античні часи, в центр ставиться культ прекрасної людської особистості, яка гармонійно функціонує і насолоджується земним життям. Вчені-гуманітарії склали особливу течію, що одержала назву гуманізм. Представники цієї течії утверджували ідею права людини вирішувати свою долю, на свободу і гідність, критикували схоластику взагалі та її положення про людину, про її виховання й освіту зокрема. >>>>
• Філософія сталого розвитку
  
  Вступ 3 1. Сталий розвиток як мета майбутнього людства. 4 2. Перспективи сталого розвитку України. 10 Висновки 19 Література 20 Вступ Характерною ознакою минулого століття було нестримне прагнення людства до забезпечення економічного і технологічного розвитку. Успіх вимірювався переважно зростанням валового внутрішнього продукту. Вважалося, що це автоматично приведе до добробуту та значного підвищення рівня життя людей. Однак блискуча зовнішність прогресу майже завжди забезпечувалася за рахунок нещадної експлуатації і збіднення навколишнього середовища, експансією «закону джунглів» – виживає найсильніший. По суті, такі нероздільні сфери, як економіка, довкілля та суспільні інститути існували ізольовано одна від одної. Почала руйнуватися сама природна основа існування та внутрішнього світу людини. Суспільство такого типу фактично жило за рахунок майбутніх поколінь. Як наслідок, на початку ХХI століття світ зіткнувся з глобальними екологічними проблемами, голодом та збідненням більшості населення земної кулі, деградацією його моралі, наростаючими регіональними та міжетнічними конфліктами, тероризмом. Ці обставини змусили прогресивну міжнародну громадськість та відомі недержавні міжнародні організації започаткувати новий підхід до подолання зазначених глобальних проблем, який отримав назву – концепція сталого розвитку. Він значною мірою став продовженням вчення про ноосферу, сформульованого видатним українським вченим, академіком В.І.Вернадським ще в першій половині ХХ століття. Суть його полягає в обов’язковій узгодженості економічного, екологічного та людського розвитку таким чином, щоб від покоління до покоління не зменшувалися якість та безпека життя людей, не погіршувався стан довкілля та відбувався соціальний прогрес, який визнає потреби кожної людини. Висновки Сталий розвиток уявляє собою принципово новий підхід до розвитку суспільства. В цій концепції вперше в історії людства поєдналось розуміння бережного відношення до природи, суспільства та людини з необхідністю його найшвидшої практичної реалізації в майбутньому. Перехід до сталого розвитку можливий лише за умов збереження необхідної якості навколишнього середовища, ліквідації і недопущення міжнаціональних, конфесійних, збройних, інших міжрегіональних конфліктів, тероризму на будь-якій основі, ліквідації бідності, рівноправності жінок і зацікавленого виконання на національному, регіональному та місцевому рівнях всіх основних вимог цього розвитку. Однак дана концепція має також певні неясні та багато в чому негативні положення, які певним чином приховуються, нівелюються активними прихильниками цього підходу. Прихованим допущенням даної концепції є положення про необхідність скорочення виробництва і зменшення чисельності населення. У ранньому варіанті цієї теорії про це мовилося прямо. Але під впливом гуманістично орієнтованої критики, фразеологія відносно стійкого розвитку змінилася, а суть стала прихованою та лише матися на увазі. Сором'язливе умовчання необхідності регресу на користь виживання затемняє суть наступаючого майбутнього. Парадоксальним чином прогресивним може розглядатися така зміна в суспільстві, яка пов'язана із зменшенням виробництва і скороченням населення. Критерій прогресу переміщається в область оцінки наслідків розвитку. Прогресивним може розглядатися те, що не обмежує можливості майбутнього. Концепція переходу України до сталого розвитку визначає цілісну систему поглядів на сталість гуманітарного, соціального, економічного та екологічного розвитку України. Правові основи, принципи, завдання та організаційні заходи переходу країни до сталого розвитку є базовими для розробки стратегії сталого розвитку, державних, регіональних та інших програм, проектів соціально-економічного розвитку на найближчу і віддалену перспективу. Висновки Сталий розвиток уявляє собою принципово новий підхід до розвитку суспільства. В цій концепції вперше в історії людства поєдналось розуміння бережного відношення до природи, суспільства та людини з необхідністю його найшвидшої практичної реалізації в майбутньому. Перехід до сталого розвитку можливий лише за умов збереження необхідної якості навколишнього середовища, ліквідації і недопущення міжнаціональних, конфесійних, збройних, інших міжрегіональних конфліктів, тероризму на будь-якій основі, ліквідації бідності, рівноправності жінок і зацікавленого виконання на національному, регіональному та місцевому рівнях всіх основних вимог цього розвитку. Однак дана концепція має також певні неясні та багато в чому негативні положення, які певним чином приховуються, нівелюються активними прихильниками цього підходу. Прихованим допущенням даної концепції є положення про необхідність скорочення виробництва і зменшення чисельності населення. У ранньому варіанті цієї теорії про це мовилося прямо. Але під впливом гуманістично орієнтованої критики, фразеологія відносно стійкого розвитку змінилася, а суть стала прихованою та лише матися на увазі. Сором'язливе умовчання необхідності регресу на користь виживання затемняє суть наступаючого майбутнього. Парадоксальним чином прогресивним може розглядатися така зміна в суспільстві, яка пов'язана із зменшенням виробництва і скороченням населення. Критерій прогресу переміщається в область оцінки наслідків розвитку. Прогресивним може розглядатися те, що не обмежує можливості майбутнього. Концепція переходу України до сталого розвитку визначає цілісну систему поглядів на сталість гуманітарного, соціального, економічного та екологічного розвитку України. Правові основи, принципи, завдання та організаційні заходи переходу країни до сталого розвитку є базовими для розробки стратегії сталого розвитку, державних, регіональних та інших програм, проектів соціально-економічного розвитку на найближчу і віддалену перспективу. >>>>
• Філософія Середньовіччя
  
  Вступ 3 1. Місце філософії в духовному житті Середньовіччя. Вихідні ідеї західної та східної патристики. 4 2. Схоластика: теорія „подвійної істини”. Провідні напрями: номіналізм та реалізм. 10 Висновки 17 Література 18 Вступ На зламі IV ст. нашої ери Римська імперія почала втрачати свою колишню могутність через загострення соціальної напруги і класову боротьбу. Повстання рабів, а також навала варварів призвели до того, що в V столітті Римська імперія остаточно розпадається. Разом з розпадом останньої рухнув рабовласницький лад, на розвалинах якого виникло нове, феодальне суспільство. Відбулася зміна греко-римської культури – феодальною культурою, світоглядною основою якої стало християнство. Все це знайшло відображення і в суспільній свідомості, зокрема у філософії. Остання стає служанкою богослов’я, а філософи стають, як правило, апологетами (захисниками) християнства. Філософія Середньовіччя, маючи пояснення всіх питань буття через особу Бога, пройшла тривалий шлях розвитку. Саме суперечливість догматичних принципів схоластики в кінцевому підсумку сприяв пробудженню суспільної свідомості в епоху Відродження. Дослідження філософської спадщини схоластів має теоретичну цінність для розуміння культурного розвитку людства, пропонуючи для дослідження різноманітні зразки умовиводів, на які була багата середньовічна думка. Висновки Середньовічною філософією називається провідний філософський напрям, який набув поширення в Європі в V – XVI ст. Він мав теологічний характер, тому що визнавав Бога як вищий існуючий початок, а весь навколишній світ – результатом його творіння. Філософія Середньовіччя формувалась і складалася під егідою церкви, надаючи її положенням і догматам форму теорії, застосовуючи філософські прийоми і термінологію, сама змінюючись у залежності від змін в соціальному житті суспільства і змін у самій церкві. У цілому в суто філософському плані середньовічна філософія сформувалася на деяких засадах античної філософії, зокрема філософії Платона і Аристотеля. Але на відміну від космологічної і космоцентричної античної філософії, середньовічна філософія була теоцентричною. Відкинув античні цінності культу квітучої тілесності, захоплення красою тіла, його фізичною досконалістю, основну увагу філософія Середньовіччя стала приділяти внутрішньому світу людини, вірі, самосвідомості, совісті, спонукаючи людину постійно приборкувати, умертвляти тілесно-чуттєве як одвічне джерело і спонукання гріховності. В епоху Середньовіччя, незважаючи на його відносно регресивний характер, була накопичена величезна філософська традиція, яка сприяла розвиткові думки в часи Відродження і Реформації. >>>>
• Задача
  
  Ситуація 1 Корпорація «Проун» була створена у 1988 році і почала свою діяльність як мале підприємство приватної форми власності. В перший рік існування воно нараховало 15 чоловік і займалося будівництвом. Пізніше, заробивши певний капітал, підприємство почало шукати варіанти його реінвестування. Найбільш перспективним напрямом здалося виробництво м’яких меблів. На думку президента «Проун» Михайла Півня, на початок 1990-х років в Україні були відсутні меблеві фабрики, продукція яких відповідала б трьом умовам: помірна ціна, висока якість, хороший дизайн. Підприємство «Проун» було зорієнтовано на розробку моделей, дизайн яких відповідає кращим європейським зразкам, та проведення цінової політики, а тому захопило перші позиції на ринку меблів. У 1994 році в період приватизації в «Проун» увійшли три провідні фабрики Чернігівської області, кожна з яких стала спеціалізуватись на виробництві певної продукції. Всі фабрики об’єдналися у корпорацію для досягнення єдиної мети - підвищення прибутковості і забезпечення повного завантаження потужностей. Всю діяльність фабрик координує Рада директорів, яка підпорядкована президенту. У 1995 році у Києві було створене управління постачанням, маркетингом та реалізацією, що дозволило більш гнучко реагувати на потреби ринку. Корпорація отримала більшу маневреність, оскільки новий підрозділ почав займатись питаннями, які раніше вирішував лише президент. За 1996-1997 рр. з’явилось більше 20 моделей м’яких меблів. Корпорація націлена на сегмент м’яких меблів для середнього класу суспільства, дещо слабкіші її позиції на сегменті елітних меблів, достатньо міцно корпорація тримається на ринку офісних м’яких меблів. У зв’язку з тим, що фабрики, які приєднались до «Проун» мали проблеми, було прийнято рішення переоснастити, а також направити провідних спеціалістів до Італії для вивчення досвіду кращих меблевих фірм цієї країни. Технічне переозброєння фабрик дозволило корпорації значно збільшити виробничі потужності. Тепер вони складають близько 11 тис. Комплектів за рік. Сьогодні «Проун» вийшов на третє місце в Україні по виробництву м’яких меблів. Питання: 1. Якщо виходити з наведеної інформації, які фактори зовнішнього та внутрішнього середовища сприяли успіху корпорації «Проун»? 2. Виділить та охарактеризуйте етапи життєвого циклу організації, висвітлені в наведеному прикладу? На якому етапі, на вашу думку, корпорація «Проун» знаходиться сьогодні? 3. Дайте оцінку організаційним змінам, що відбулися в корпорації? 4. Який тип корпоративної стратегії використовує «Проун»? Які зміни та корегування корпоративної стратегії, на ваш погляд, можливі та доцільні на «Проун» у майбутньому? >>>>