Вступ 3 1. ПОГЛЯДИ ФІЛОСОФІВ АНТИЧНОСТІ НА ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО 4 2. РОЗВИТОК ІДЕЇ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА У НОВИЙ ЧАС 8 3. СУЧАСНІ УЯВЛЕННЯ ПРО ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО 13 Висновки 15 Література 16 Вступ Суспільство в найширшому філософському розумінні – це об'єктивна реальність, форма існування буття, перетворена форма природи і життя. Тріада ПРИРОДА-СУСПІЛЬСТВО-ЛЮДИНА охоплює собою всі можливі сфери пізнання людини, і
суспільство, як її складова є найбільш розвиненим елементом дійсності. В більш конкретному змісті, тобто такому, що визначає
суспільство стосовно реального життя людей, воно є системою їх діяльності. Суспільство сприяє інтеграції людей, які об'єднанні територією проживання, епохою, традиціями і культурою. Поняття "громадянське
суспільство" ще більш звужує загальне розуміння суспільства, надаючи для нього більш політичного або соціологічного забарвлення. Громадянське
суспільство, за сучасними поглядами, є вищим рівнем об'єднання людських спільнот. Це
суспільство, члени якого вважають себе громадянами єдиного цілого, усвідомлюють загальні завдання, поважають закони, моральні традиції. Але подібне розуміння громадянського суспільства не завжди існувало в філософії в сучасному трактуванні. Протягом свого осмислення від античних часів до сучасних поглядів воно пройшло ряд трансформацій в своєму розвитку. Висновки Громадянське
суспільство в деяких рисах нагадує високорозвинену соціальну державу. Найбільш помітною ця подібність становиться при погляді на функціонування давньогрецьких держав-полісів, де суспільна і державна сфера настільки були переплетені та інтегровані одна в одну, що виникло уявлення про тотожність суспільства і держави, що знайшло своє відображення в теоретичній спадщині античних мислителів. На сьогоднішній день слід констатувати, що існує значна розбіжність між цими поняттями. Державні та суспільні інтереси, незважаючи на значну акцентуацію в окремих випадках демократичних принципів державного управління, все ж такі мають дещо різне спрямування. Часом, і навіть на прикладі сучасної української держави, можна спостерігати явище концентрації зусиль певних політичних кіл зберегти основи державності в угоду благополучному існуванню суспільства. Поява в різних країнах значної кількості суспільних організацій, а також неурядових політичних утворень свідчить про певне поширення розриву між громадянським
суспільством і державою, а також про зростання бажання людей повернути назад своє природне право самотужки обирати свій шлях розвитку, або, принаймні, забезпечити більш конкретну і реальну участь в процесах самоврядування. Громадянське
суспільство, яке можна вважати вищим рівнем розвитку людських спільнот, в будь-
якому випадку повинно турбуватися щодо питань свого самозбереження, яке на сучасному етапі знаходиться в великій залежності від свавілля державних структур. ∞
См. работу «Громадянськке суспільство як предмет соціально -філософьского осмислення»