Меню

Реклама

TOP реферати

Від партнерів

Цікаве

Тема: «Твір в публіцистичному стилі на тему: «Майбутнє мого міста залежить і від мене»» (ID:65842)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       2 стр.
Размер в архиве:   6 кб.
| 1 |

Твір в публіцистичному стилі на тему:


«Майбутнє мого міста залежить і від мене»


Ми – естафета далекого гінця.


Ми – покоління сильних і умілих.


Ми – перевиконання планів сміливих.


Нам немає числа, немає краю, немає кінця.


Павло Антокольський


Місто – це просто поселення людей, неважливо, чи мегаполіс це, чи тихе містечко – це всього-на-всього сірі
будинки, фабрики, тролейбусні маршрути... Має місто гучну назву, яка відома на всю країну, або просто є
крапкою на карті – воно ніщо без людей. Місто не можна відокремити від своїх жителів. Хіба не так? Хіба не
жителі славлять ім'я міста, хіба не людям місто зобов'язане успіхами, хіба не люди творять його історію?


Моє рідне місто... Мій біль і радість, горе і надія... Ми, проклинаючи наші зарплати і пенсії, закидали місто
пачками від сигарет і банками з-під пива, порізали сидіння трамваїв. Лаючи на кожному кроці політику уряду, ми
не помічаємо, що в автобусах нашого міста давно вже звучить не українська і навіть не російська мова, а
добірний мат. Ми, діти нашого міста, не хочемо помічати, як стогне, задихається під тяжкістю закордонних сумок
Центральний ринок, як від достатку комерційних кіосків і рекламних щитів всі вулиці міста стали однаково
безбарвними і втратили свою красу та індивідуальність. І місто поникнуло, потухнули його очі...


Але я не хочу критикувати керівництво міста, по-перше, тому, що від моєї критики мало що зміниться (принаймні,
мені так здається); а по-друге, ми всі щось критикуємо, але натомість не пропонуємо нічого нового. Я лише хочу
залишити на цих білих листах свої чорні сльози, докричатися до мешканців мого міста, розтопити лід в серцях
тих людей, від яких залежить доля міста. Не дивлячись ні на що, я люблю своє місто і горджуся ним. Але в тому,
що відбулося з нашим містом, багато в чому винуваті ми самі. Я упевнений, в наших силах побудувати місто нашої
мрії.


Так, мабуть, моє місто не схоже ні на одне з інших міст України, воно відрізняться своєю світлою душею. Душею,
яку складають його жителі, тобто ми. Що ні говори, а наше місто для багатьох з нас є рідним, найближчим
будинком. Тут багато хто з нас народився, зробили перший крок, зустріли веселе і безтурботне дитинство, пішли
в школу, знайшли вірних друзів, зустріли першу любов. Багато хто з нас не жаліє, що зробили такий вибір.


Наше місто – наш будинок, і обов'язок кожного з нас – піклуватися про нього. Саме ми повинні зробити все для
того, щоб не погасити вогні нашого міста. Ми відповідаємо за його майбутнє. Якщо не ми, то хто? Майбутнє
нашого міста в наших руках, і ми повинні зробити його гідним не тільки для нас і наших дітей, але й для інших
людей, майбутніх поколінь. Я думаю, що всі мрії повинні збуватися. І найзаповітнішою мрією для мене
залишається моє місто. Я б хотів бачити його дуже красивим не тільки в святкові дні, але й в будні. Адже
кожній людині було б приємнішим бачити своє місто чистим і акуратним. А ще мені б дуже хотілося, щоб у нас
проводилися якомога більше веселих і цікавих свят, які змогли б привернути увагу не тільки молодого покоління,
але й принести щастя нашим пенсіонерам і людям літнього віку. Я думаю, що це швидко стане не мрією, а
втілиться в реальне життя і наше життя здаватиметься не таким похмурим і сумним, як зараз.


Я горджуся своїм містом, адже для мене не байдуже майбутнє мого міста, від якого залежить майбутнє не тільки
нашого міста, але і кожного з нас.


Напевно, кожна людина вважає, що її місто або село, де він народився і живе, – якнайкращий куточок землі. Це і
зрозуміло, адже це місце – єдине, неповторне, воно виростило тебе на своїх долонях, збагатило своєю красою,
подарувало друзів. Ти його частинка, його син і надія.


Місто мого дитинства… Ти – моя батьківщина, ти найдорожче, що є у людини. Воно прекрасне та неповторне.


Сьогодні я ще дитина. А майбутнє дітей залежить від дня сьогоднішнього. Пройде час – і життя мого міста
залежатиме і від мене, і від таких, як я. Це саме нам піклуватися про наше місто через декілька років, і нам
будувати його майбутнє. Якщо кожен житель нашого містечка хоч трошки любитиме його, то він стане ще
красивішим.


Поки ми лише навчаємося, здобуваємо життєвий досвід, та віра в нас живе.


Тільки нам все жити, не вмирати,


Зерно сіять, зацвітати знов.


Тільки щастя нам дано багате,


То велике щастя наше – мати,


Батьківщина – правда і любов! (А. Малишко)


Ми, нове покоління, маємо зробити все, аби наші діти жили у процвітаючому місті, аби кожен мешканець пишався
тим, що живе в ньому.










PAGE 1




| 1 |

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів! На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету.

Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Замовити реферат

Оновлення

Реклама

Від партнерів