Твір-роздум за оповіданням Б Харчука «Планетник»
Чи хотів би я бути планетником?
Перш ніж відповісти на дане питання зазначимо, що повість-притча Б. Харчука «Планетник» має в собі багато
казкових, фантастичних елементів. Але головна думка її ясна: треба навчитися жити в гармонії з природою,
безнастанно трудитися, боротися за здійснення своєї мрії. У житті часто буває, що талановитих, неординарних
людей ображають, цураються, зневажають. А ті все одно не відступаються від своїх принципів добра й
справедливості, людинолюбства. Одвічною мрією людини було навчитися літати. І ця мрія здійснилася завдяки
таким, як Планетник.
Казкове і реалістичне в повісті-притчі, час нинішній і минулий в ній. Роздуми про значення людського життя,
моральний вибір кожної людини. Добро і зло в повісті, в сучасному світі і в людині.
Добро і зло... Скільки казок уже перечитав кожний із нас, на сторінках яких ведеться боротьба між силами
красивого і потворного. Наші предки вміли долати труднощі з усмішкою й жартами на вустах. Вони вміли
пожартувати і над ворогом, і над собою…
У сучасному світі людина завжди намагається протистояти лиху, кривді, жорстокості, захищаючи добро, правду,
справедливість. Як персонаж твору, так і людина опиняється в конфліктних ситуаціях і мусять самі вирішити,
обрати власний вірний шлях. Тому герой твору Б. Харчука «Планетник» повсякчас прагне довести людям свою
щирість, доброту, чуйність, але вони не завжди її сприймають. Всі життєві негаразди люди пов'язують з
Планетником – представником, на їх думку, нечистої сили. Сам герой твору, перебуваючи в ув'язненні, не
страждає від того, що його спалять; Планетник жалкує через те, що не встиг злетіти у небо, не встиг... пізнати
більшого, щоб і далі творити добро на благо інших.
Безумовно, зла в нашому житті теж багато. Воно зумовлене багатьма обставинами. Але необхідно, за словами
Планетника, жити «…у згоді з людьми, з усіми прислухатися до порад інших, «…ти дій – для людських поколінь. І
не поклавдав рук».
Головного героя назвали Планетником, бо він зумів накликати дощ, стягнувши хмари. Він – символ незламного духу
природи. Вони віддзеркалюються один в одному. І кожна людина, людський рід – з кореня добра і зла…
Планетники у південних і західних слов'ян міфічні істоти, що перебувають в дощових і градових хмарах,
керівники рухом хмар, опадами, вітром, погодою.
У село Вербівці приїжджає агроном. Йому порадили стати на квартиру до бабусі Олени Булиги. Стара відмовилася
брати гроші за квартиру, бо вважала гроші за ніщо. Теплими травневими вечорами бабуся розповідала агроному
легенду про Планетника (хлопчика, а потім юнака).
У легенді йдеться мова про часи кріпаччини. Жила жінка з сином, який дуже полюбляв рослинний і тваринний світ.
Ставши дорослим, він допомагає матері по господарству, випасає селянську худобу. Хлопець надзвичайно
обдарований, працьовитий, допомагає людям.
Випасаючи овець, хлопець зустрічається з дідом Капушем (чарівником). Чарівник повчає хлопця.
Одного року, коли великі зливи, а потім засуха завдали шкоди урожаю, люди звинуватили в тому Планетника (за їх
думкою, він знався з нечистою силою), хоча він до цього не був причетним. За це люди прокляли Планетника і
вирішили стратити його, звинувачуючи «чародія» за всі біди на землі.
Хлопець в ув'язненні. Мати за допомогою квітучого нарцису звільняє сина. Хлопець з благословення, матері,
перетворившись на вогняну кулю, піднявся у небо. Наступного дня люди не знайшли Планетника.
На прикладі головного героя своєї притчі Б. Харчук хотів показати нам, якими ми повинні бути. Планетник
повсякчас прагне довести людям свою щирість, доброту, чуйність, але вони не завжди її сприймають. Усі життєві
негаразди люди пов’язують із Планетником – представником, на їх думку, нечистої сили. Сам герой твору,
перебуваючи в ув’язненні, не страждає від того, що його спалять; Планетник жалкує через те, що не встиг
злетіти в небо, не встиг пізнати більшого, щоб і далі творити добро на благо, інших. Для Планетника головним у
житті є любов до людини праці, збереження природи, її краси, добро й надання безкорисливої допомоги, шанобливе
ставлення до матері.
Не забуваймо, що ми – Люди. Тож повинні прагнути до того, щоб кожну хвилину свого життя присвячувати створенню
добра, краси, або, як пише Борис Харчук: «Жити і вдосконалюватися – піднятися до краси і сили природи, до волі
і єдності».
Я хотів би бути Планетником, адже це людина, яка несла людям добро. Навіть якщо вони його не оцінили…
PAGE 1
Скачать работу..