Доля людини і доля вітчизни
(за твором Ф. Шиллера „Вільгельм Телль”)
У нас тут тепер не спокійно.
Потом все зацвіло.
Суцільні мужицькі війни -
Б’ються селом на село.
Сергій Єсенін „Анна Снегіна”
Твір Йоганна-Фрідріха Шиллера „Вільгельм Телль” змальовує найдраматичніші моменти боротьби швейцарців проти
національного гніту. Дія відбувається у ХІІІ ст.. на скелястому березі Фірвальдштетського озера. Особливість
п’єси полягає у тому, що головним її героєм є не одна особа, а цілий колектив – народ, саме тому за жанром
твір Шилерра визначається як народна драма. Автор описує життя простого люду, широкі народні маси, яким щодня
доводиться відстоювати своє право на життя і захищатися від жорстокості деспотичних ландфохтів.
Героїчна драма вчить своїх читачів, що доля конкретної особи і доля вітчизни є нероздільними між собою. Хіба
може бути щасливою людина, коли бачить, що навколо знущаються з його співвітчизників? Мабуть, ні, адже почуття
патріотизму закладене в душу кожного з нас самою матінкою-природою. В драмі „Вільгельм Телль” всі повстанці
мислили саме так, вони були готові покласти своє життя на вівтар визволення батьківщини. Ризикуючи життям,
прості селяни об’єдналися в народну армію, що змогла побороти сильного ворога.
Доля людини та вітчизни, на думку автора драми, хоч і нероздільне поняття, але майбутнє батьківщини має
стояти вище за фатум особистості. Така позиція протягом твору підтверджується кілька разов. Зокрема, варто
згадати епізод, коли барон Аттінгаузен переконує свого племінника, Руденца, не вступати на службу до
австрійської армії. Хоч на такий вчинок юнак йшов через кохання, дядько був непохитний, він вважав, що ніякі
почуття не повинні бути сильнішими за патріотизм. Уваги заслуговує персонаж коханої жінки Руденца, Берти фон
Брунек. Вона дворянка із заможного роду, біди простого селянства їй невідомі, але вона закликає до боротьби з
поневолювачами: «Хіба у людей є щось дорожче батьківщини? Чи є для серця щирого щось краще, Чим бути невинних
заступником і захищати їхні права? ». Берта закохана в Руденца, але вона засуджує його за зраду вітчизні: «Ви
про любов говорите і вірність? Раб Австрії, який ворогам продався, лихим гнобителям свого народу? ... Ви, кому
природа і честь велять, її по-лицарськи обороняти, Ви кинули її й перебігли до ворогів – кувати їй кайдани!..»
Дівчина вважає, що боротьба за волю батьківщини – це святий обов’язок кожного лицаря.
Дуже важливим є момент у п’єсі, коли Вільгельм Телль стріляє в яблуко на голові свого сина. Герой готовий був
швидше ризикнути життям найдорожчої людини, ніж стати на коліна перед загарбником і молити його про
помилування.
Як справжній патріот проявляє себе барон Аттінгаузен. Його любов до батьківщини і співвітчизників була
настільки самовідданою, що навіть в останні хвилини свого життя він не боявся смерті, а боявся за долю простих
швейцарців. Він помирав з каменем на серці, бо селяни без нього залишаються „сиротами”, яких нікому захистити
від жорстокості іноземних окупантів. Проте, ті самі про кого він так турбувався, прості швейцарці, наприкінці
життя ощасливили старого, посвятивши у таємницю підготовки повстання. Занадто пізно з’являється племінник
дворянина Руденц, що свого часу прогнівив дядька своєю зрадою. Він прибув до хворого занадто пізно і вже не
застав доброго борона Аттінгаузена живим. Але над тілом небіжчика Руденц присягнув на вірність батьківщині,
поклявся пліч-о-пліч з селянством вступити в бій проти австрійського гніту.
П’єса Йоганна-Фрідріха Шиллера „Вільгельм Телль” є дуже повчальним твором. Головною ідеєю драми є
нерозривність долі людини і країни, тобто громадяни будуть щасливі, якщо процвітатиме їхня держава. Поки
швейцарці знаходилися під владою тирана Геслера, їхнє життя скидалося на пекло, зате після звільнення, все
змінилося. Це підтверджує закінчення твору народним гулянням, що символічно означає радість, щастя та віру в
світле майбутнє.
Скачать работу..