Характеристика Телля і Геслера
(за твором Ф. Шиллера „Вільгельм Телль”)
Народна п’єса „Вільгем Телль”, Йоганна-Фрідріха Шиллера, є своєрідною хвалебною оддою патріотизму і силі
людського духу. В ній знайшли своє відображення найдраматичніші та найкривавіші сторінки історії Швейцарії
–боротьба селянства з австрійським гнітом. На вівтар свободи вітчизни поклали своє життя найвідважніші та
найдостойніші сини швейцарського народу.
Головним героєм драми є альпійський стрілець на ім’я Вільгельм Телль. Він виступає як позитивний герой.
Напротивагу йому автор створює ще й яскраво негативний персонаж – намісника австрійського імператора Гаслера.
Твір розпочинається з опису тяжкого гніту і поневолення простого швейцарського люду. Народ, що більше не в
силі терпіти знущань тирана Геслера, масово втікає зі своїх домівок. Одним з таких втікачів був чоловік на на
ім’я Баумгартен. Втечею він рятувався від гніву намісника. Дорогою йому трапилися перешкоди, які допоміг йому
подолати Вільгельм Телль, що сміливо разом із втікачем переправляється озером під час бурі. В цьому епізоді
вперше проявляється конфлікт між героями твору, вже на самому початку п’єси і Телль, і Геслер показують свої
справжні обличчя. Намісник виявляється жорстоким і кровожерливим деспотом, а його злодіяння переходять всі
межі, бо селяни змушені покидати рідні домівки і шукати прихистку де-інде. Натомість, альпійський стрілець
демонструє великодушність та мужність, адже цей сміливець не злякався ні загрози з боку Геслера, ні безжальної
стихії.
Дуже цікавим є епізод, коли Вільгельм відмовляється кланятися шапці імператорського намісника. За таку
непокору Геслер змушує Телля стріляти в яблуко, що стоїть наголові у Вальтера, сина альпійця. Цей момент у
творі є переломним, він дозволяє нам ще раз зазирнути в душі героїв драми. Жорстокість намісника вражає, адже
за ненависть до батька має відповідати безневинна дитина, яка через мстивість Гаслера ризикує життям. Можливо,
тиран сподівався, що Телль злякається і почне, падаючи до ніг, просити його про помилування. Проте він дарма
на це сподівався, бо для Вільгельма ризикнути життям сина було краще ніж зганьбитися. Він розумів, що може
вбити рідну людину, але ця кров була б змитою кров’ю лютого ворога. З цього випадку можна зробити ще деякі
висновки про обох персонажів. Гаслер показує свої найгірші сторони. Шапка, якій мають кланятися прості люди є
символом марнославства та лихої гордині. Він змусив Телля посягнути на життя рідного сина, цей вчинок свідчить
про безпринципність та зневагу до людей. На думку намісника, життя простолюдина не має жодної цінності та
ваги. Дивує, як легко Гаслер відступив від даної обіцянки, а це свідчить про його підступність. Він сказав, що
коли альпійський стрілець вцілить в те злощасне яблуко, то отримає свободу, але натомість ув’язнив сміливця. В
цьому ж епізоді Вільгельм продемонстрував силу свого духу. Його поведінка була достойною звання гордого
швейцарця, що не боїться гніву ворога і на коліна перед загарбником падати не збирається. Він, навідміну від
імператорського намісника, дотримав свого слова, пообіцявши убити тирана Гаслера.
Наприкінці твору кожен отримує по заслузі. Гаслер гине від стріли, випущеної з лука Вільгельма Телля. Смерть
намісника принесла полегшення всьому простому людові. Не було нікого, хто б пошкодував чи по-справжньому
засмутився через його загибель. Цікавим є і те, що останніми словами кровожадного правителя була фраза „Це
стріла Телля”. Мабуть, Геслер розумів, що він і Вільгельм кровні вороги, що один обов’язково загине від руки
іншого, бо жити в мирі вони не зможуть. На цьому опис Геслера припиняється. Проте, для характеристики
Вільгельма є ще один важливий момент у творі. Коли до його дому приходить вбивця імператора Альбрехта,
племінник покійного австрійського монарха Іоан, Телль готовий прогнати його, бо він вчинив „корисливе
вбивство”, а не заради народу. Це свідчить про благородність та непорушний кодекс честі головного героя.
Шиллер – один з найвидатніших романістів Західної Європи, тому Вільгельма Телля він змалював ідеалістично.
Напротивагу йому автор створив Геслера, намісника австрійського імрепатора, що втілював всі негативні риси.
Обидва образи постійно знаходяться у гострому протистоянні, яке побудоване на контрасності їхніх характерів.
Тобто Вільгельм – добрий, а Геслер – поганий, такою є головна характеристика цих персонажів твору.
Скачать работу..