Чому драма Ф. Шиллера „Вільгельм Телль”
залишається актуальною у наші дні
І ось ми йдем у бою життєвому —
Міцні, тверді, незламні, мов ґраніт,
Бо плач не дав свободи ще нікому,
А хто борець, той здобуває світ.
Олесь Бабій
П’єса видатного німецького письменника Йоганна-Фрідріха Шиллера належить до вічних творів. У драмі
піднімається надзвичайно важливе питання: нероздільність долі вітчизни і долі кожної людини зокрема. На
сторінках твору знайшли своє відображення найтрагічніші та найкривавіші події історії Швейцарії – боротьба
селянства з іноземними загарбниками. Особливість п’єси полягає у тому, що головним її героєм є не одна особа,
а цілий колектив – народ, саме тому за жанром твір Шилерра визначається як народна драма.
Драма розпочинається з опису тяжкого поневолення швейцарців та знущань окупантської влади. В цей буремний час
широкі народні маси змушені були щодня відстоювати своє право на життя і захищатися від жорстокості
деспотичних ландфохтів. Твір є сворідною хвалебною оддою патріотизмові та силі людського духу. Герої
перебувають у надзвичайно важкому положенні, але незважаючи на всі небезпеки вони починають чинити спротив
тотальній несправедливості у своїй країні, бо їхнє щастя прамо залежить від долі вітчизни. Кожен повстанець
був готовий покласти своє життя на вівтар волі рідної Швейцарії. Тільки така відданість батьківщині дозволила
їм перемогти такого сильного ворога.
Одним з найпалкіших патріотів у п’єсі був старий барон Аттінгаузен. Він всіма своїми силами захищав
співвітчизників від їхніх кривдників. Свою любов до вітчизни він проявив і тоді, коли переконував свого
племінника, Руденца, не вступати на службу до австрійської армії. Хоч на такий вчинок юнак йшов через кохання,
дядько був непохитний, бо, на його думку, ніякі почуття не повинні бути сильнішими за патріотизм. Навіть в
останні години свого життя Аттінгаузен не боявся смерті, а хвилювався за долю простих швейцарців. Він помирав
з каменем на серці, бо селяни без нього залишаються „сиротами”, яких нікому більше захистити. Згодом, ті самі
про кого він так турбувався, прості швейцарці, ощасливили старого, відкривши йому у таємницю підготовки
повстання.
Цікавим також є епізод „навернення” Руденца. Раніше він прогнівив свого доброго дядька зрадою і тому після
смерті старого хлопець присягнув на вірність батьківщині, поклявся пліч-о-пліч з селянством вступити в бій
проти австрійського гніту. Уваги заслуговує і персонаж коханої жінки Руденца, Берти фон Брунек. Заможна
дворянка не розділяє поглядів свого благовірного і засуджує його вступ до лав австрійської армії: «Ви про
любов говорите і вірність? Раб Австрії, який ворогам продався, лихим гнобителям свого народу? ... Ви, кому
природа і честь велять, її по-лицарськи обороняти, Ви кинули її й перебігли до ворогів – кувати їй кайдани!..»
Вона від щирого серця підтримує бунтівників і закликає до боротьби із загарбниками: «Хіба у людей є щось
дорожче батьківщини? Чи є для серця щирого щось краще, Чим бути невинних заступником і захищати їхні права? ».
Дівчина вважає, що боротьба за волю батьківщини – це святий обов’язок кожної людини.
Викликає захоплення патріотизм Вільгельма Телля. Альпійський стрілець відмовився вклонятися шапці свого лютого
ворога. Ця шапка, є символом поневолення та гніту. Хоч Телль чудово розумів, що непокора владі, особливо якщо
вона в руках жорстокого тирана, тягне за собою покарання, але це не злякало відважного борця. Його поведінка
була достойною звання гордого швейцареця, який не боїться гніву ворога і на коліна перед загарбником падати не
збирається. Телль готовий був швидше ризикнути життям сина, ніж зганьбитися і підкоритися ненависним
австрійцям.
Драма Йоганна-Фрідріха Шиллера „Вільгельм Телль” ніколи не втратить своєї актуальності, адже почуття
патріотизму закладене в душу кожного з нас самою матінкою-природою. Головна ідея твору полягає у тому, що доля
країни і доля її громадян є нерозривною. Шиллер доводить, що народ буде щасливим тільки, якщо процвітатиме
його вітчизна.
Скачать работу..