Добро і зло в романі Чарльза Діккенса
„Пригоди Олівера Твіста”
Когда, пронзительнее свиста,
Я слышу английский язык —
Я вижу Оливера Твиста
Над кипами конторских книг.
У Чарльза Диккенса спросите,
Что было в Лондоне тогда:
Контора Домби в старом Сити
И Темзы желтая вода...
Осип Мандельштам
Чарльз Діккенс – великий британський прозаїк, один з найвидатніших романістів Вікторіанської епохи. Довгий
час письменник працював репортером лондонської газети „Морнінг Кронікл”, це змусило його побачити всі реалії
життя суспільства ХІХ ст.. Побачене, звичайно, не змогло забутися і наклало значний відбиток на творчість
Діккенса. У своїх романах він піднімає вічні питання, протиставляє дві величезні сили – добро і зло. Ця
тематика особливо помітна у романі „Пригоди Олівера Твіста”, що вперше побачив світ 1838 року. Сам автор
визначає жанр цього твору як роман-повчання.
У творі змальовується проблема підліткової злочинності та злиденного існування жителів робітничих будинків.
Олівер Твірст, головний герой роману, від народження є сиротою, його життя перетворилося на суцільну боротьбу
за виживання, він ніколи не знав ні любові, ні турботи. Оліверу довелося стикатися тільки зі злом, голодом,
холодом та моральними приниженнями. Коли чаша терпіння хлопця нарешті наповнилася, він вирішив втікати від
своїх кривдників, але з однієї біди потрапив у іншу. Наївний підліток опиняється в жахливих нетрях столиці
Англії, в одній ватазі з кривавими убивцями та злодіями. Банду очолював старий єврей Фейгін, жорстокий та
користолюбний розбещувач дитячих душ. На цей час доля Твіста була вже вирішеною, він повинен був стати одиним
з негідників Фейгіна, стати таким як його „нові друзі”. Про бажання самого хлопця не турбувався ніхто, він був
лише інструментом в руках зловмисника. Проте, фортуна таки усміхнулася Оліверу і він вперше в своєму житті
зустрів людину, що не чинила йому зла, а навпаки піклувалася і допомагала. Цією людиною був пан Браунлоу, що
пожалів знедоленого хлопця і забрав його до себе на виховання.
Здавалося б, після зустрічі з добродійником життя сироти Твіста мало б покращитися. Так воно і було б, якби
не „привиди” з минулого, що не могли змиритися з щастям Олівера. Цими „духами зла” були Фейгін, який раніше
володів хлопцем, й таємничий чоловік Монкс. Вони разом стараються всякою ціною зруйнувати репутацію Олівера.
Головною метою зловмисників було завадити нещасному підлітку дізнатися правду про своїх батьків. Проте,
напротивагу цьому злу виступає добро в обличчі милої дівчини Ненсі, що ціною власного життя врятувала Твіста.
Роман закінчується щасливо, як добра казка. Добро перемагає зло. Стає відомо, що пан Браунлоу – давній друг
покійного батька Олівера, тому він з радістю надає синові давнього друга дах над головою та опіку, Роуз Мейлі,
ще одна благодійниця хлопця, виявляється його тіткою. Всі негативні персонажі твору отримують по заслузі:
Фейгіна засуджено до смертної кари, Сайкс гине, утікаючи від жорстокої юрби, Монкс емігрує до Америки, але не
покидає злочинного шляху, а тому помирає в місцевій в’язниці. Отож добро і справедливість торжествують .
„Пригоди Олівера Твіста” – це роман, що відображає життя всіх верств англійського суспільства від
аристократів до найнужденніших злодіїв. Чарльз Діккенс не просто описує життя знедоленою дитини, він показує
своїм читачам світ очима цієї дитини. Він будить совість суспільства, змушує кожного на хвилинку зупинитися і
подумати про тих, кому так необхідна наша допомога, про тих, хто непотрібен нікому, про тих, кого давно забули
і занедбали. Доля Олівера Твіста склалася щасливо, але далеко не всім так пощастило. Більшість хлопчиків, що
пройшли через такі ж робітничі будинки ніколи не ступили на чесний шлях, а стали злодіями чи вбивцями, а
дівчатка з такого кола – найчастіше стають повіями. На жаль, такою є наша дійсність, але добро і людське
милосердя здатне врятувати навіть найбільш пропащу людину.
Скачать работу..