Чому образ Одіссея є втіленням ідеї одвічного суму за Батьківщиною
“Одіссея” описує мандри Одіссея і його повернення на батьківщину – в Ітаку, до вірної дружини Пенелопи і сина
Телемаха. Основний сюжет поеми належить до типу сказань про “повернення чоловіка”. Твір охоплює лише 40 днів –
це останні епізоди десятилітньої подорожі Одіссея й розповідь про пережите і побачене в далеких краях.
Гомер показує Одіссея у різних проявах його натури, але чесноти і вади героя можна звести до найголовнішого в
ньому — уміння тамувати свої почуття заради досягнення поставленої мети. Так, Одіссей щиро любить своїх
батьків, та навіть у найглибших почуттях він лишається вірним собі. Викликаючи душі померлих, герой
зустрічається в царстві тіней з матір'ю і дізнається, що вона вже померла. Однак горе не затьмарює йому розум.
Він спочатку розпитує віщуна Тіресія про свою долю і лише після цього вислухує сумну розповідь матері, у якої
«журба та нудьга» за сином «дух відібрали».
Одіссей ніколи не забуває про свою мету, заради якої без зайвих вагань переступає навіть через родинні
почуття. Повернувшися на рідний острів після двадцяти років розлуки, Одіссей не поспішає до старого батька,
хоча зі слів матері знає, що у того «ні ліжка м'якого, ні подушок, ані ковдри порядної» немає, що разом із
слугою спить він узимку «в попелі, близько вогню, одежиною вбогою вкрившись», і з «болем у серці» чекає
повернення сина. Одіссей хоче кинутися до рідної людини, обняти батька, поцілувати, та, поміркувавши, «визнав
тоді за найкраще випробу спершу вчинить».
Таким змальовує Гомер свого героя. Одіссей в його зображенні постає натурою цілісною, і в цьому його перевага
над іншими людьми, але водночас і трагічною, і тому, в певному розумінні, не відрізняється від них. Він сотню
разів мужньо дивився смерті в очі і перемагав не тільки її, а й богів, і навіть саму долю.
Антивоєнний пафос, гостре чуття вітчизни, любов до рідних і свого народу зробили образ Одіссея і всю поему
Гомера загалом не тільки прогресивним явищем свого часу, а й втіленням вічних ідей гуманізму та високої
моралі, які і сьогодні є актуальними для людської спільноти.
Одіссей – образ людини того періоду в історії стародавньої Греції, коли греки воювали, відкривали нові землі,
колонізували їх. За тих умов, безперечно, людина мусила не тільки майстерно володіти зброєю, але й бути
обачною та розважливою. Одіссей втілює також ідею одвічного суму за батьківщиною, що підносить гомерівський
епос на рівень високого гуманізму
.
Скачать работу..