Образ Сехісмундо у драмі "Життя це сон" (Кальдерон)
Центральним твором Кальдерона стала філософська драма "Життя — це сон", у якій драматургу з надзвичайною
глибиною вдалося виразити не лише особистий світогляд, а й світогляд усієї епохи, яку він представляв.
Король Польщі Басіліо — астролог і маг — дізнався на підставі невідпорного пророцтва, що його син стане
зрадником і тираном, посягне на життя батька і принесе державі великі біди. Турбуючись про інтереси імперії та
вітчизни, Басіліо, який вірив у пророцтва, вчинив зі своїм сином жорстоко — ув'язнив у вежі і скував
ланцюгами. Для Сехісмундо вежа повинна бути і колискою, і могилою. Сехісмундо — людина "природна". Він скутий
і морально, оскільки залежить від природи, від своїх пристрастей. Сам герой називає себе поєднанням людини та
звіра. Людиною він є тому, що мислить, тому що допитливий і звертається до неба із запитаннями, а звіром —
тому, що є рабом своєї тваринної природи.
Рух сюжету пов'язаний із тим, що Басіліо засумнівався і вирішив перевірити пророцтво. Сехісмундо напоїли
сон-зіллям, сплячого перенесли у палац і, коли він проснувся, оголосили принцом.
Сехісмундо, здобуваючи владу, стає несамовитий. Він кидає в прірву придворного, який посперечався з ним, він
вступає в поєдинок з московським герцогом Астольфо, своїм двоюрідним братом, він хоче силою оволодіти
Росаурой, він робить замах на життя Клотальдо, він загрожує навіть батькові. Басіліо намагається пом'якшити
його. Він закликає його до людинолюбства й покори. «Ти, гордий, полюбив зло ... Змирися! »Знову і знову, як
рефрен, звучить у п'єсі його основна тема:« Життя є сон ».
«Бути може, ти спиш і мариш лише», - неодноразово повторюють несамовитому і озлобленому юнакові. Нарешті,
зневірившись виправити сина, король знову відправляє його в башту, давши йому попередньо снодійного. І знову
Сехісмундо закутий ланцюгами. Все бачене і пережите йому здається сном. Тільки тепер він осягає марноту життя.
Навіщо пристрасті, навіщо честолюбство, навіщо пошук насолод, навіщо навіть саме щастя - адже все це тільки
сон! «Спить цар, і бачить сон про царство, і марить вимислом своїм», спить багатий, і йому уві сні тривожному
багатство бачиться; спить бідняк, скаржачись на долю, кого-то докоряючи, не знаючи, що життя жалюгідне його -
всього лише сон, «і кожен бачить сон про життя».
Усі прагнуть до щастя, поспішають, шукають, борються, а життя - безумство, помилка, і краща мить в житті, мить
радості, блаженства, щастя, є всього лише помилка. Який же висновок робить Сехісмундо? Треба відмовитися від
боротьби, від протесту і змиритися.
Тепер Сехісмундо перетворюється. Ніщо вже його більше не турбує. Він здобуває душевний спокій, і, коли
повсталі війська звільняють його, він неохоче йде на бій. Король Басіліо змушений підкоритися і впасти на
коліна перед своїм сином, але Сехісмундо вже не той, що був спочатку, він мудрий, справедливий, гуманний. І
все це йому дало пізнання тої глибокої премудрості, що життя є сон.
Басіліо був неправий, віддаливши сина від себе, піддавши його тортурам одиночного ув'язнення. Він хотів чинити
опір долі, але марно. Він теж проявив непотрібну гординю. Призначене повинно здійснитися, волю бога людина
безсила відвернути. Так розмірковує поет-католик. Коли б людина отримала рідну свободу дій, вона в божевільній
гордині своїй перебудувала б, перекроїла б світ на догоду примхам випадковим, вона зруйнувала би навіть сонце.
Образ Сехісмундо - образ-алегорія. В ньому мало рис конкретної людини. До певної міри це кілька видозмінений
образ Сатани, як його створив середньовічний світогляд, образ занепалого ангела. На початку п'єси -
непокірний, буйний бунтівник, закутий у ланцюги богоборець; в кінці - розкаявся грішник, змирився і прощений.
Скачать работу..