Тема: «Старий і море» людину можна знищити, але неможливо перемогти
Предмет: зар. літ
Вид: твір
Повiсть-притча "Старий i море" видатного американського письмен ника Ернеста Хемiнгуея – це не лише один з
останнiх його завершених творiв, а найскладнiша у фiлософському планi рiч. Це – алегоричне розкриття
свiтоглядної позицiї автора, власний варiант вiдповiдi письменника на найважливiше з питань фiлософiї про сенс
життя.
Ще ранiше у творчостi Хемiнгуея склався особливий художнiй принцип, який письменник назвав "принципом
айсберга": "Якщо письмен ник добре знає те, про що вiн пише, вiн може оминути багато з того, що знає, та, якщо
він пише правдиво, читач вiдчує все проминуте так само сильно, як коли письменник сказав про це. Величнiсть
руху айсберга у тому, що вiн лише на одну восьму пiдноситься над поверхнею води". Вiдштовхуючись вiд цієї
метафори, можна сказати: "надводна" частина змiсту повiстi "Старий i море" надзвичайно мала, а глибина
"пiдводної" - незрiвнянно велика.
Зовнi сюжет повiстi дуже простий, його можна переказати кiлькома реченнями. Живе самотнiй старий рибалка
Сантьяго, єдиний друг якого – хлопчик Маноло, його учень i помiчник. Старого Сантьяго покинуло щастя, як
покинула бiльшiсть людей, не здатних його розумiти. Вiн iде в море, де на наживу ловиться величезна риба,
боротьба з якою триває майже дві доби, але зрештою спiйману здобич нищать акули. Залишками здобичi старого
милуються туристи, але й тi бачать у рибi лише якусь екзотичну рiч.
Нiби нiчого особливого й не вiдбувається – якщо бачити тiльки зовнiшнiй сюжет. Та безлiч прихованих
образiв-символiв ховається за цiєю нiби простенькою iсторiєю.
Старий – це водночас i жива людина зi своїми почуттями, думками i досвiдом, й символ певної системи цiнностей.
Хлопчик Маноло – не лише хлопець, що живе зi своїми батьками, що намагаються вiддалити його від старого
вчителя-друга, це – надiя на майбутнє, моральна перемога Сантьяго i його цiнностей над вiдчуженiстю оточення.
Батьки хлопчика уособлюють цей свiт, вiдчуженiсть i роз'єднанiсть людей у якому є нормою, як i туристи, що
дивляться на рибу. Риба для Сантьяго – мета iснування, до якої треба прагнути за будь-яких обставин,
незважаючи на усi труднощi i перешкоди. Перемога над рибою - досягнення цiєї мети.
Знищення риби – нерозумiння свiтом її значення, хай її матерiальне втiлення зникає з рук. I боротьба з рибою
водночас є ще й дивним єднанням з нею, хоч вона є метою, але вимушеною, якщо подивитись трохи з iншого боку.
Не випадково, розмовляючи сам iз собою, Сантьяго каже: "Як добре те, що нам не потрiбно вбивати сонце, мiсяць,
зiрки, достатньо того, що ми вимагаємо їжу в моря i вбиваємо своїх братiв". Тобто нiби не вiн ставить собi це
за мету, її вимагають життєві обставини, проте, прийнявши виклик, вступивши з рибою у двобiй, Сантьяго досягає
ще однiєї цiлi: довести, що людина не безсила, взагалi свою що людина не безсила, взагалi свою здатнiсть
перемогти.
Вiдвага та шанси на перемогу у нього i у риби практично рiвнi. Не буде перебiльшенням сказати, що рiвнi цi
двоє i за моральними якостями. У своїй боротьбi переможець i переможений досягають своєрiдної гармонiї – а це
вже одна з головних авторських iдей. Знайти гармонiю з природою – чим це не сенс iснування людини?
Утлий човник на тлi безмежного простору – самотнiсть. Море – непереборна сила природи, сама вiчнiсть.
Приблизно такий змiст мають символи, узятi поодинцi, але сполучення їх створює iдеї усього твору.
Гармонiї з природою неможливо досягти анi ставлячись до неї зверхньо, бачачи у нiй джерело задовiльнення
власних потреб, анi відсторонено милуючись нею здаля. Для цього треба зрозумiти її внутрiшнi закони i
навчитися жити за ними. Гармонiйнiсть природи зовсiм не виключає боротьби, бiльше того – вона невiдривна вiд
боротьби, але боротьби на рiвних, коли пiдставами для перемоги стають не якiсь технiчнi засоби, а особистi
внутрiшнi сили: рiшучiсть, мужнiсть, воля до перемоги. Вона теж жорстока, як i людський свiт, але щедра i
справедлива - перемагає той, хто гiдний перемогти. Її правила гри нiби протиставляються таким у людському
суспiльствi.
Старий Сантьяго за законами природи – переможець, але вiн – переможений за шкалою цiнностей людей, тому серед
них вiн самотнiй i безсилий вигравати за їхнiми правилами гри. Море i риба значно ближчi йому духовно, нiж
людське суспiльство.
Але вiн усе-таки саме людина, i саме людей репрезентує у двобої зi стихiйними силами. З великою гордiстю
звучать його слова: "Людина створена не для того, щоб терпiти поразку. Людину можна знищити, але не можна
перемогти".
Ось такою людиною i постає вiн у повiстi: людиною, багатшою духовно за тих, що не замислюються над тим, що
означає бути людиною.
Людиною-переможцем, виграш якої пiдтверджує сам принцип гармонії природи, хай не зрозумiлий iншим, але вищий
за будь-якi iншi закони. Переможцем, хто б що не вважав.
Мабуть, це й є головною iдеєю твору. Але однозначно стверджувати це важко – айсберг на те й айсберг, що його
неможливо побачити увесь. Кожен може вiдшукати у повiстi-притчi "Старий i море" щось своє.
Скачать работу..