Тема: Опис Соломії із твору «Дорогою Ціною»,
Предмет: укр літ.
Михайлу Коцюбинському властиве глибоке переймання психологією героїв, вигадливість художніх образів, уміння
передавати настрої й внутрішні переживання, невпинне простування до світла, до краси, до ідеалу.
Співцем свободи виступає Коцюбинський в оповіданні «Дорогою ціною», в якому йдеться про страшні часи
кріпацтва, а саме про підступне зруйнування Запорізької Січі, оплоту свободи українського народу. Та,
опинившись у неволі, український народ не скорився. Часто вибухають повстання. Люди, шукаючи волі, тікають у
далекі степи за Дунай. Такими втікачами стали і герої оповідання «Дорогою ціною» Остап і Соломія.
Справжнім відкриттям в лiтературi було створення письменником образу жiнки, не тiльки покривдженої,
страждаючої, а й сильної, смiливої, здатної до боротьби за свою долю. "Ваша Соломiя – то джерело пiд час
спеки... то завдаток типу жiнок, що умiють боронити себе", – так визначала цей образ вiдома громадська дiячка
того часу Н. Кобринська.
Рiшуча i любляча, Соломiя зiбрала всю свою енергiю, всю силу волi, всю мiць тiла i йшла вперто i завзято з
вiрою, що зламає всi перешкоди. Щоб бути справжнiм товаришем Остаповi, вона жертвує своєю красою, чудовими
косами: "Дивнi косми чорних кiс, мов мертвi гадюки, тихо зсунулись по плечах додолу i лягли по землi дивними
покосами". Засмученi очi Соломiї не покидають з того часу нашу уяву. Бачаться вони, коли з жахом слiдкує
Соломiя за високими вогняними горами палаючих плавнiв, в останньому вiдчаї кличе тяжко пораненого Остапа, на
човнi разом з Iваном готує напад на турецьких козакiв, щоб звiльнити свого коханого. Прощаються ці очi з
надiєю на волю, з небом, з радiстю, з життям, коли чорна безодня дунайської води заковує тiло.
А Соломія перед лицем небезпеки виявляє винахідливість і мужність: вона шукає воду для пораненого, прагне
знайти вихід із палаючих плавнів, роздобути їжу. Вона згодна прислужувати навіть злодійкуватим циганам, тільки
б мати прихисток, поки одужає Остап. Соломія врятувала йому життя.
Зовнішня краса Соломії доповнена її внутрішнім духовним багатством. Характеристика образу жінки складається із
таких якостей, як вірність і самовідданість, волелюбність, мужність і відвага, рішучість, любов до життя,
здатність на самопожертву. Надзвичайну силу волі й енергію виявляє головна героїня, рятуючи пораненого Остапа
у плавнях: «Соломії не так жалко було себе, як Остапа; вона уявляла собі, як він тепер лежить хворий і
самотній у пущі і вигляда її з очеретів. їй стало жаль молодого змарнованого життя – і вона заплакала...».
Молода жінка врятувала коханого під час пожежі, дбала про його одужання, йшла на будь-яку роботу, аби заробити
на шматок хліба і вірила у їхнє щастя. Але коли до омріяного вільного життя залишалося півкроку, Остапа
забирають турецькі жовніри. Соломія випробувала усе для його звільнення, але ні умовляння, ані підкуп не
допомогли. Жінка зважилася на відчайдушний крок: відбити у вартових коханого. Навіть гинучи у дунайських
хвилях, Соломія сміливо дивиться смерті у вічі, відчуває, що «невгамовні сили життя встають ... і розпирають
груди, зростають у лютість». Нерівну, але відважну боротьбу Соломії з стихією води, її жагу до життя передано
у творі короткими уривчастими реченнями: «Усі сили добути... всю теплу кров... усю волю... Ось ближче до
берега... Ось берег видко... а там так гарно, там сонце сяє, там зелено, там небо синє, там радість,
життя...».
Соломія – образ дуже цікавий тим, що до неї яких жінок в українській літературі і, ризикую припустити, в
українській дійсно існувало дуже мало. І насправді, Соломія – не тільки кохана Остапа, а й надійний друг, вона
здатна самотужки приймати рішення і втілювати їх в життя. Зрешта недарма наприкінці твору Остап говорить, що
полонина його лежить на дні: загибель Соломії для нього порівняна із втратою своєї половини. Зрешті і Остап
втілює ту рішучість і силу духу, яка дозволяє людині боротися та власну гідність, боротися проти
несправедливості навіть тоді, коли несправедливість іщ буває таких масштабів, що стає «нормою».
Доля героїв оповідання «Дорогою ціною» трагічна. Не зібрав і не повів красень Остап хоробрі козачі полки на
лютих панів. Не звила свого щасливого й вільного гнізда орлиця Соломія. Коротка була мить вільного життя
Остапа й Соломи. Але то була найщасливіша мить! Безсмертна мить, виборена двома затятими волелюбцями.
Нескореною пішла в небуття Соломія. Нескореним до віку залишився Остап. Тому вони, борці за свободу, за своє
щастя, залишилися жити у віках. Вони й зараз наче промовляють до всіх нас: любіть свободу, кохайте свій рідний
край, будьте вільними, завжди вільними!
Скачать работу..