|
-
Трагічна доля Сент-Ів і Гуронця - Вольтер «Простак»
-
Особливості сюжетної конструкції «Повісті»
-
Особливості сюжетної конструкції «Повісті»
-
К/р література
Вступ 2 1. Історія написання повісті “Принц і злидар” 3 2. Майстерність М.Твена в змалюванні головних героїв повісті. 5 Висновок 9 Література 11 ∞ См. работу «К/р література»
-
Проблематика та особливості поетики повісті Івана Франка „Перехресні стежки”
-
Художній світ Андрія Платонова
План Вступ 1. Художньо- філософська концепція повісті А.Платонова „Котлован”. 2. Вощев як внутрішня лірична сила повісті „Котлован”. 3. Творчість як цінність у світі А.Платонова. Висновки Список використаної літератури ∞ См. работу «Художній світ Андрія Платонова»
-
Мої роздуми над філосовською повістю Вольтера «Простак»
-
Над чим сміється Мольєр у комедії "Міщанин шляхтич"
-
Над чим сміється Куліш у комедії «Мина Мазайло»
-
Над чим сміється Куліш у комедії «Мина Мазайло»
-
ТВОРЧІСТЬ ПИСЬМЕННИКА. АВТОБІОГРАФІЧНІСТЬ ПОВІСТІ "ТРЕТЯ РОТА"
-
Звичаї і традиції у повісті Тіні забутих предків М. Коцюбинського
-
чи не надто дорога ціна волі героїв повісті Михайла Коцюбинського"Дорогою ціною"
-
Мала проза Івана Франка. Повісті на робітничу тематику («Ріпник», «Навернений грішник»)
-
Функції комічного в повісті Квітки-Основ яненка Конотопська відьма
-
Функції комічного в повісті Квітки-Основ яненка Конотопська відьма
-
Порівняльна характеристика Михайла та Сави у повісті «Земля»
-
Кохання і служіння народові в історичній повісті «Роксолана»
-
Порівняльна характеристика Мотрі та Мелашки у повісті "Кайдашева сім'я"
-
Образ Марічки у повісті «Тіні забутих предків» Коцюбинського
-
Порівняльна характеристика братів Михайла і Сави в повісті О. Кобилянської Земля
-
Причини і наслідки конфлікту між батьками та дітьми в повісті Івана Нечуя-Левицького "Кайдашева сім`я"
-
Порівняльна характеристика Чипка і Грицька у повісті "Хіба ревуть воли як ясла повні"
-
Проблематика твору Нечуй-Левицького Кайдашева Сім’я
-
Фразеологізми у романах В.Шевчука
Зміст Вступ……………………………………………………………………..3 Розділ І. Життя та творчість Валерія Шевчука…………………..5 1.1. Сага про Житомир Валерія Шевчука……………..5 1.2. Творчість Валерія Шевчука………………………10 Розділ ІІ. Фразеологізми у романах В.Шевчука………………..13 2.1. Фразеологія як розділ мовознавства……………13 2.2. Мовна палітра Валерія Шевчука…………………19 2.3. Жива народна мова та фразеологізми…………..22 Розділ ІІІ. Ключова символіка В.Шевчука ……………………..25 3.1. Ключова символіка Валерія Шевчука у повісті “Камінна луна”…………………………………………..25 Висновок ………………………………………………………………34 Список використаної літератури………………………………….38 ∞ См. работу «Фразеологізми у романах В.Шевчука»
-
Крилаті слова у романах В.Шевчука
Зміст Вступ……………………………………………………………………..3 Розділ І. Життя та творчість Валерія Шевчука…………………..5 1.1. Сага про Житомир Валерія Шевчука……………..5 1.2. Творчість Валерія Шевчука………………………10 Розділ ІІ. Крилаті слова у романах В.Шевчука…………………13 2.1. Мовна палітра Валерія Шевчука…………………13 2.2. Жива народна мова та крилаті вислови………..16 Розділ ІІІ. Ключова символіка В.Шевчука ……………………..19 3.1. Ключова символіка Валерія Шевчука у повісті “Камінна луна”…………………………………………..19 Висновок ………………………………………………………………28 Список використаної літератури………………………………….32 ∞ См. работу «Крилаті слова у романах В.Шевчука»
-
Основні мотиви лірики Байрона
ВСТУП 3 1. РАННЯ ЛІРИКА ТА ПЕРША САТИРА 5 1.1. Дитинство Байрона 5 1.2. Перші вірші 7 1.3. Сатиричні інтонації в ранній ліриці поета 9 1.4. Класицистичні мотиви в ліриці Байрона 10 2. «ЧАЙЛЬД-ГАРОЛЬД» І НОВІ САТИРИЧНІ ПОЕМИ 12 2.1. Подорож Байрона. Початок роботи над «Чайльд-Гарольдом» 12 2.2. Сатира Байрона 15 3. СХІДНІ ПОВІСТІ 17 4. ЛІРИКА ЛОНДОНСЬКОГО ПЕРІОДУ 20 4.1. Перший ліричний поет Англії 20 4.2. Любовна лірика Байрона 22 4.3. «Єврейські мелодії» та біблейські мотиви у ліриці Байрона 23 4.4. Наполеонівський цикл віршів 24 4.5. Останні вірші лондонського періоду 25 5. ЛІРИЧНІ МОТИВИ У ТВОРЧОСТІ ЗРІЛИХ РОКІВ 29 5.1. Швейцарський період 29 5.2. Італійський період 31 5.3. «Дон-Жуан» 33 ВИСНОВКИ 36 Список використаних джерел 38 ∞ См. работу «Основні мотиви лірики Байрона»
-
ОСНОВНІ КОНЦЕПЦІЇ ФІЛОСОФІЇ ІСТОРІЇ
Вступ 3 1. Гегелівська концепція філософії історії 4 2. Культурологічний підхід до філософії історії Шпенглера 8 3. Тлумачення суті історії К.Ясперсом 12 Висновки 17 Література 18 Вступ Філософія історії перебуває на стику філософії та історії. З одного боку, вона є беззаперечною і повноправною складовою системи філософського знання. З другого – входить в число форм історичного пізнання і є в певному розумінні найдавнішою з усіх теоретичних дисциплін історичного напрямку. Термін “філософія історії виник досить пізно. Його сформулював і запровадив у науковий обіг французький філософ-просвітник Вольтер. Проте сам Вольтер в поняття “філософія історії” вкладав зовсім інший зміст, ніж вкладають у нього сучасні філософи. Він тлумачив цей термін відповідно до умов свого часу й тогочасного ступеня розвитку історичного пізнання, тобто значно скромніше, ніж його наступники. Під філософією історії Вольтер розумів усього-на-всього наукову теорію історії, критичне переосмислення різноманітних, часто-густо не тільки неперевірених, а й взагалі напівлегендарних, або й відверто міфічних відомостей і переказів. Але вже протягом досить короткого відтинку часу значення цього терміна істотно змінюється. Після Вольтера Гегель та інші мислителі кінця XVIII починають вживати його в іншому значенні – як універсальну історію людства. Ще одну трансформацію терміна ми спостерігаємо у XIX ст. в працях позитивістів, які застосовували філософію пізнання як теорію історичного пізнання, як форму історичного світогляду та методології історії. Сьогоднішня філософія історії – це галузь філософського пізнання. Вона розглядає історичний світ як предметне довкілля не лише таким, що існує незалежно від суб’єкта, а, навпаки, у його взаєминах, взаємозумовленостях і взаємодіях з людиною, своєрідність яких спричинюється особливостями та характером перебігу історичних подій і явищ на певному етапі, з одного боку, неповторними здатностями та здібностями тієї чи іншої особистості – з другого. В цієї роботі зроблена спроба прослідкувати деякі шляхи трансформації поняття “філософія історії” від Вольтерівського його розуміння до сучасного трактування за допомогою теоретичної спадщини Гегеля, Шпенглера, Ясперса, які з філософських позицій, але кожен по-своєму, розглядали історію людства. Висновки Філософія історії як галузь сучасного пізнання пройшла тривалий шлях розвитку: від сукупності ідей до самостійної та високоспеціалізованої дисципліни. Початок її можна вбачати ще у стародавньому суспільстві, а про закінчення та остаточне становлення філософії історії не може бути й речі – настільки це складне поняття. Воно намагається охопити та пояснити два найбільш загадкових явища оточуючого світу: суспільство та його історичний розвиток. Філософські ідеї, які проаналізовані у цієї роботі не є одинокими в загальному кошику теоретичних надбань мислителів різних країн та епох. Свої погляди на проблеми пояснення історичного розвитку людства, філософське осмислення цього процесу надавав не один десяток відомих дослідників проблеми. Але Гегеля, Шпенглера і Ясперса об’єднує одна інтересна особливість: вони жили в часи найбільших соціальних катаклізмів, які існували в історії людства: Гегель – після Французької революції, що проголосила Рівність, Братерство, Свободу; Шпенглер – в часи Першої світової війни, Ясперс – в часи Другої світової війни. Ці найвидатніші події в історії людства змусили їх узагальнити та переосмислити з філософської точки зору весь історичний процес, надати свої прогнози на розвиток людства. Кожен з них пішов своїм шляхом, в залежності від ступеню обізнаності та володіння об’ємом наукових знань. На мою думку, незалежно від степені розробленості на сучасному етапі поняття “філософія історії”, слід більш критично відноситися до принципів розмежування та розрізнення історії як системи спеціальних наукових знань про минуле та історії як системи таких знань про минуле, що мають характер філософських. Доречно при цьому навести слова відомого дослідника Р.Дж. Колінгвуда: “Філософ також думає про минуле, але робить це так, що не дублює праці історика, адже минуле для нього – це не низка подій, а система пізнаних речей”. Філософію історії чекає у майбутньому ще не одна трансформація. ∞ См. работу «ОСНОВНІ КОНЦЕПЦІЇ ФІЛОСОФІЇ ІСТОРІЇ»
-
ОСНОВНІ КОНЦЕПЦІЇ ФІЛОСОФІЇ ІСТОРІЇ
Вступ 3 1. Гегелівська концепція філософії історії 4 2. Культурологічний підхід до філософії історії Шпенглера 8 3. Тлумачення суті історії К.Ясперсом 12 Висновки 17 Література 18 Вступ Філософія історії перебуває на стику філософії та історії. З одного боку, вона є беззаперечною і повноправною складовою системи філософського знання. З другого – входить в число форм історичного пізнання і є в певному розумінні найдавнішою з усіх теоретичних дисциплін історичного напрямку. Термін “філософія історії виник досить пізно. Його сформулював і запровадив у науковий обіг французький філософ-просвітник Вольтер. Проте сам Вольтер в поняття “філософія історії” вкладав зовсім інший зміст, ніж вкладають у нього сучасні філософи. Він тлумачив цей термін відповідно до умов свого часу й тогочасного ступеня розвитку історичного пізнання, тобто значно скромніше, ніж його наступники. Під філософією історії Вольтер розумів усього-на-всього наукову теорію історії, критичне переосмислення різноманітних, часто-густо не тільки неперевірених, а й взагалі напівлегендарних, або й відверто міфічних відомостей і переказів. Але вже протягом досить короткого відтинку часу значення цього терміна істотно змінюється. Після Вольтера Гегель та інші мислителі кінця XVIII починають вживати його в іншому значенні – як універсальну історію людства. Ще одну трансформацію терміна ми спостерігаємо у XIX ст. в працях позитивістів, які застосовували філософію пізнання як теорію історичного пізнання, як форму історичного світогляду та методології історії. Сьогоднішня філософія історії – це галузь філософського пізнання. Вона розглядає історичний світ як предметне довкілля не лише таким, що існує незалежно від суб’єкта, а, навпаки, у його взаєминах, взаємозумовленостях і взаємодіях з людиною, своєрідність яких спричинюється особливостями та характером перебігу історичних подій і явищ на певному етапі, з одного боку, неповторними здатностями та здібностями тієї чи іншої особистості – з другого. В цієї роботі зроблена спроба прослідкувати деякі шляхи трансформації поняття “філософія історії” від Вольтерівського його розуміння до сучасного трактування за допомогою теоретичної спадщини Гегеля, Шпенглера, Ясперса, які з філософських позицій, але кожен по-своєму, розглядали історію людства. Висновки Філософія історії як галузь сучасного пізнання пройшла тривалий шлях розвитку: від сукупності ідей до самостійної та високоспеціалізованої дисципліни. Початок її можна вбачати ще у стародавньому суспільстві, а про закінчення та остаточне становлення філософії історії не може бути й речі – настільки це складне поняття. Воно намагається охопити та пояснити два найбільш загадкових явища оточуючого світу: суспільство та його історичний розвиток. Філософські ідеї, які проаналізовані у цієї роботі не є одинокими в загальному кошику теоретичних надбань мислителів різних країн та епох. Свої погляди на проблеми пояснення історичного розвитку людства, філософське осмислення цього процесу надавав не один десяток відомих дослідників проблеми. Але Гегеля, Шпенглера і Ясперса об’єднує одна інтересна особливість: вони жили в часи найбільших соціальних катаклізмів, які існували в історії людства: Гегель – після Французької революції, що проголосила Рівність, Братерство, Свободу; Шпенглер – в часи Першої світової війни, Ясперс – в часи Другої світової війни. Ці найвидатніші події в історії людства змусили їх узагальнити та переосмислити з філософської точки зору весь історичний процес, надати свої прогнози на розвиток людства. Кожен з них пішов своїм шляхом, в залежності від ступеню обізнаності та володіння об’ємом наукових знань. На мою думку, незалежно від степені розробленості на сучасному етапі поняття “філософія історії”, слід більш критично відноситися до принципів розмежування та розрізнення історії як системи спеціальних наукових знань про минуле та історії як системи таких знань про минуле, що мають характер філософських. Доречно при цьому навести слова відомого дослідника Р.Дж. Колінгвуда: “Філософ також думає про минуле, але робить це так, що не дублює праці історика, адже минуле для нього – це не низка подій, а система пізнаних речей”. Філософію історії чекає у майбутньому ще не одна трансформація. ∞ См. работу «ОСНОВНІ КОНЦЕПЦІЇ ФІЛОСОФІЇ ІСТОРІЇ»
|
Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів! На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету.
Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.
|
|