Меню

Реклама

TOP реферати

Від партнерів

Цікаве

загрузка...

Тема: «Кримінальне право України про порядок покарання» (ID:33314)

| Размер: 37 кб. | Объем: 39 стр. | Стоимость: бесплатно | Добавлена: 28.03.2010 | Код продавца: 0 |
СодержаниеВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ПРИНЦИПИ ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ 5
РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ 10
2.1. Критерії призначення покарання. Обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання. 10
2.2. Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті. 18
2.3. Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом. 19
2.4. Призначення покарання за сукупністю злочинів. 24
2.5. Призначення покарання за сукупністю вироків. 31
2.6. Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув’язнення. 34
Висновки 37
Література 39


ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Розвиток суспільства неминуче має бути пов’язаний із повагою до людини, її прав, свобод, сили і слабкостей внутрішнього світу та проблем життя у суспільстві. Шлях, який торує Україна до стандартів Європейського Співтовариства, показав, що у царині кримінально-виконавчої системи нашого суспільства багато що було змінено на краще, однак, ще більше залишається того, що чекає змін, і ці зміни будуть тестом на гуманістичний розвиток суспільства незалежної України.
Прийняття нового Кримінально-виконавчого кодексу України визначило особливу роль такої мети покарання, як виправлення засуджених, що відповідає загальному гуманістичному спрямуванню нового кримінально-виконавчого законодавства, а не лише переслідуванню мети кари та превенції. Виправлення засуджених, як мета покарання, відіграє інтегруючу роль у системі усіх цілей покарання, оскільки є запорукою їхньої ресоціалізації, а відтак, найбільшої ефективності покарання.
Разом з тим, практика призначення покарань показує, що іноді буває дуже важко означити грань між справедливим і несправедливим покаранням. При цьому велике значення відіграє особа злочинця, характер порушення, степінь його шкідливості для суспільства. Іноді мають місце випадки, коли різними судами за однаковий за суттю злочин проголошуються різні за суворістю вироки або в межах однієї і тієї статті обирається найменше покарання, враховуючи поважність особи порушника. В таких умовах зростає значення суб’єктивного підходу судді, його симпатій або антипатій до підсудного. Зрозуміло, що справедливість Феміди повинна бути однакової до всіх і враховувати тільки факти, що стосуються справи, а не особистісних емоцій. Однак, обставини справи, іноді змушують відступати від цих принципів, діяти за обставинами моменту.
Проблема мети покарання цікавила багатьох учених – юристів і філософів, що працювали в галузі кримінального права, протягом всієї історії його розвитку. Багато запропонованих ними концепцій і теорій не дали однозначного тлумачення цієї складної проблеми. Їх теорії відрізняються не тільки поєднанням цілей, а й їх значущістю. В одних із них превалює мета залякування, відплати, в інших – мета запобігання або виправлення. Значний внесок у дослідження цієї проблеми зробили і такі відомі криміналісти, як М. С. Таганцев, С. В. Познишев, М. Д. Сергієвський, І. Я. Фойницький, А. Ф. Кістяківський, що працював у Києві, та ін. Вони, зокрема, обстоювали ідею диференціації цілей покарання залежно від тяжкості вчиненого злочину та особливостей особи винного. У працях деяких учених радянського і пострадянського періоду дістали подальший розвиток змішані теорії про мету покарання.
Мета даної роботи полягає в узагальненні методологічних основ призначення покарання, аналізі принципів та критеріїв його призначення, значення для дотримання принципу справедливого покарання.
Для досягнення цієї мети в роботі вирішувалися такі основні завдання:
1) дослідити загальні засади покарання у сучасному українському законодавстві, а також його особливості правового закріплення у КК;
2) дати юридичну характеристику загальним критеріям та принципам призначення покарань;
3) побудувати й дослідити систему призначення покарань, а також проаналізувати проблеми, які виникають при врахуванні пом’якшуючих та обтяжуючих обставин;
Об'єктом дослідження є система покарання України.
Предметом дослідження стали науково-теоретичні проблеми призначення покарання, зокрема критерії та принципи його призначення.
Методи дослідження. Методологічною основою роботи є загальнонаукові підходи до наукового пізнання (системний, функціональний, структурний, порівняльний, типологічний). Використано метод аналізу філософської, юридичної та соціально-політичної літератури. При дослідженні питань теорії і практики призначення покарань використовувалися логіко-юридичний, діалектичний та порівняльний статистичний, порівняльний методи та поєднання наукового дослідження й практичної діяльності.
Висновки
Передбачені чинним кримінальним законодавством окремі види покарань утворюють певну їх систему, на якій ґрунтується діяльність судів із застосування покарань. Визначаючи систему покарань, законодавець тим самим створює основу для побудови санкцій у відповідних статтях Особливої частини КК, де передбачено окремі види покарань і встановлено межі їх призначення за вчинені злочини. Система покарань покликана визначати однаковість у правозастосовній діяльності та є важливим засобом забезпечення законності. Під системою покарань слід розуміти встановлений кримінальним законом і обов’язковий для суду вичерпний перелік покарань, розташованих у певному порядку за ступенем їх суворості.
У цій якості кара не тільки визначає характер покарання, а й багато в чому забезпечує досягнення всіх цілей покарання. Не є винятком і мета (ціль) кари. Однак вона виражається тільки в призначенні та реалізації конкретної міри покарання до особи, яка вчинила злочин. Тут уже визначаються вид покарання, його строки, конкретизується характер фізичних і моральних позбавлень і обмежень, що зобов’язаний перетерпіти засуджений як відплату за вчинений злочин. Заперечення мети кари зменшує примусове значення покарання, не враховує, що мета кари саме і перетворює покарання на особливий (найбільш гострий) захід державного примусу. Без неї взагалі не може бути кримінального покарання.
Необхідною передумовою призначення покарання є вчинення особою злочину, який прямо передбачений у кримінальному законі. Лише тоді, коли під час судового розгляду повністю доведено, що підсудний є винним в інкримінованому йому злочині, коли цьому злочину дана у вироку правильна кваліфікація, створюються законні підстави для призначення покарання.
Призначення покарання ґрунтується на певних принципах, а саме: 1) законності покарання; 2) визначеності покарання в судовому вироку; 3) обґрунтованості та обов’язковості мотивування покарання у вироку; 4) гуманності покарання; 5) індивідуалізації покарання; 6) справедливості покарання.
Загальні засади призначення покарання – це встановлені законом і обов’язкові для суду критерії (вимоги), якими має керуватися суд при призначенні покарання по кожній конкретній справі та щодо кожної особи, якій це покарання призначається. Інакше кажучи, яка б кримінальна справа ні розглядалася, яке б покарання ні призначалося винному, суд зобов’язаний при цьому виходити з цих загальних критеріїв призначення покарання.
Загальні засади призначення покарання складаються з трьох критеріїв, згідно з якими суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; 2) відповідно до положень Загальної частини КК; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.
Застосовуючи покарання, суд має на меті покарати винного, що необхідно і для захисту суспільства, і для задоволення почуття обурення і справедливості потерпілого та суспільства в цілому. Визнання кари як мети покарання не зменшує визнання кари сутністю покарання, що, як уже було зазначено, є його істотною ознакою. Кара виступає в двох іпостасях, що перебувають у діалектичній єдності. Проте для них характерні й деякі особливості. Кара як органічна ознака покарання дістає вираження не тільки в застосуванні покарання, а й також у санкції статті та відповідній нормі Загальної частини, де передбачений конкретний вид покарання, описані характерні його ознаки.

Литература
Література
1. Кримінальний кодекс України. – Х., Фоліо, 2006. – 382с.
2. Кримінально-процесуальний кодекс України. – К., Атіка, 2002. – 208с.
3. Александров Ю. В., Антипов В. І., Володько М. В., Дудоров О. О., Клименко В. А. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник. – К., Правові джерела, 2002. – 432с.
4. Андрусів Г. В., Андрушко П. П., Беньківський В. О., Кобзаренко П. В., Лихова С. Я. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник. – К., Юрінком Інтер, 2000. – 506с.
5. Баулін Ю.В., Борисов В.І., Гавриш С.Б., Гізімчук С.В., Гуторова Н.О. Кримінальний кодекс України: Наук.-практ. Коментар. – К., Видавничий дім "Ін Юре", 2003. – 1193с.
6. Богатирьов І. Моніторинг ставлення громадськості до покарань, альтернативних позбавленню волі в Україні // Юридична Україна. – 2005. – № 4. – С.75 – 78.
7. Бояров В. І., Варфоломеєва Т. В., Вернидуб І. В., Гончаренко В. Г., Гончаренко С. В. Кримінально-процесуальний кодекс України: наук.-практ. комент.:станом на 1 березня 2007р. – К., Юристконсульт, 2007. – 896c.
8. Гіжевський В. К., Головченко В. В., Демський Е. Ф., Демський С. Е., Довбня В. А. Популярна юридична енциклопедія / І.С. Чиж (голова ред.кол.). – К., Юрінком Інтер, 2003. – 527с.
9. Гороховська О. Обставини, що пом’якшують покарання за вбивство через необережність: Відповідальність за вчинений злочин // Держава та регіони. Серія: Право. – 2003. – № 1. – С.95 - 98.
10. Денисова Т.А. Вплив покарання на особу засудженого // Часопис Київського університету права. – 2006. – № 1. – С.138-143.
11. Денисова Т.А. Кримінальне покарання та функції його призначення і виконання за законодавством України: Навч. посібник. – Запоріжжя, ГУ "ЗІДМУ", 2004. – 152с.
12. Ігнатенко Ю. Призначення покарання за злочини невеликої тяжкості: Деякі проблемні питання застосування положень, передбачених ст. 69 КК України // Вісник прокуратури. – 2003. – № 8. – С.50 - 52.
13. Ковітіді О.Ф. Правові наслідки звільнення від покарання та його відбування за хворобою: деякі проблеми законодавчої регламентації // Вісник Верховного Суду України. – 2006. – № 12. – С.37-40.
14. Лейленд Пітер. Кримінальне право: Злочин, покарання, судочинство: Англійський підхід. – К., Основи, 1996. – 207с.
15. Лисодєд О. Умови відбування покарання у тюрмах Швеції // Вісник прокуратури. – 2003. – № 6. – С.111 - 116.
16. Львова Н.Л. Право та порядок. Злочин та покарання: Навч. посібник. –Чернівці, Рута, 2007. – 92с.
17. Махінчук В. Конституційні принципи кримінального права: проблема формування системи законодавчих гарантій адекватності покарання // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 4. – С.90 - 92.
18. Махінчук В.М. Адекватність кримінального покарання як філософсько-правова проблема: Автореферат дисертації / Національна академія внутрішніх справ України. – К., 2002. – 20с.
19. Мельничук Н.Ю. Дискурс "злочину" та "покарання" у контексті класичної філософської парадигми. – Л., ЛДУВС, 2006. – 328с.
20. Оробець К.М. Система правових статусів осіб, які відбувають різні види покарань, і система покарань: питання співвідношення та взаємозв'зку // Економіка. Фінанси. Право. – 2006. – № 8. – С.10-11.
21. Полтавець В.В. Загальні засади призначення покарання за кримінальним законодавством України. – Луганськ, РВВ ЛАВС, 2005. – 240с.
22. Попелюшко В.О. Обставини, що пом’якшують кримінальну відповідальність та покарання як предмет захисту // Адвокат. – 2007. – № 3. – С.3-7.
23. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення виконання покарань: Прийнятий 6 лют. 2003 р. № 487 // Урядовий кур'єр. – 2003. – 1 берез. – С.14.
24. Сахнюк С. Покарання, його види та порядок призначення за кримінальним кодексом України 2002 р.: порівняльний коментар: Загальний порядок призначення покарання // Держава та регіони. Серія: Право. – 2002. – № 2. – С.97 - 103.
25. Саченко С. Виняткова міра покарання як головне обмеження права на життя (теоретико-правовий аспект) // Право України. – 2005. – № 8. – С.126-129.
26. Свида Т.О. Смертна кара як вид кримінального покарання в контексті захисту прав людини: історія та сучасність. – Ужгород, Патент, 2000. – 168с.
27. Хряпінський П. Заохочення та покарання як парні категорії кримінального права // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 10. – С.137-141.
28. Шелудько Б. Складання покарань і проблема захисту прав людини // Часопис Київського університету права. – 2002. – № 2. – С.52 - 56.
29. Шинальський О. Мета покарання: У контексті сучасної теорії кримінального права // Вісник прокуратури. – 2003. – № 8. – С.44 - 49.
30. Штанько І. Реформа системи виконання покарань: Реформування кримінально - виконавчої системи України // Політика і час. – 2001. – № 1. – С.34 - 37.
31. Ющик О.І. Призначення покарання: Навч.-метод. посібник. – Чернівці, Рута, 2005. – 45с.
32. Яцун О. Призначення покарання неповнолітнім // Вісник прокуратури. – 2003. – №4, (22), квітень. – С.103-106.
Просмотр
ПросмотрПросмотреть с сайта...
Скачивание
СкачатьСкачать работу в архиве..
Рекомендуємо також переглянути наступні реферати та курсові роботи:
  • Кримінальне право як галузь права
  • Порушення кримінальної справи
  • Поняття і значення звільнення від кримінальної відповідальності
  • Історія кримінального права України
  • Історія держави і права зарубіжних країн (Конспект по рабовласницькому та феодальному періодах)
  • Покарання за кримінальним правом України
  • Поняття і види умислу
  • Захист неповнолітніх
  • Контрольна робота з кримінально – виконавчого права
  • Загальна характеристика та порівняльний аналіз кримінального законодавства європейських країн
  • Основні риси права Франції середніх віків
Cгенерировано за 0.030941 секунд

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів! На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету.

Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Замовити реферат

Оновлення

Реклама

Від партнерів

загрузка...