Тема: «Психофізіологія сну» (ID:18025)

Вступ 3
1. ТИП ВНД І ЙОГО ПРОЯВИ НА РІЗНИХ ЕТАПАХ ДОШКІЛЬНОГО ДИТИНСТВА 4
2. ІНДИВІДУАЛЬНІ ВІДМІННОСТІ ДИНАМІКИ ПСИХІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 7
3. ВРАХУВАННЯ ТЕМПЕРАМЕНТУ В ПРОЦЕСІ ПЕДАГОГІЧНОЇ ВЗАЄМОДІЇ 10
Висновки 10
Список використаної літератури 10


Вступ
Біологічні властивості індивіда – вікові, спадкові, соматичні, статеві, фізіологічні, біохімічні, антропологічні – значною мірою впливають на розвиток та психічні прояви особистості. Психофізіологічні властивості особистості вивчає психофізіологія. Ця наука досліджує закономірності функціонування нервових механізмів психічної діяльності у двох аспектах. У першому вивчаються нервові механізми, що реалізують окремі психічні функції та процеси – відчуття, сприймання, увагу, мислення, мовлення, емоції, довільні дії тощо. У другому предметом психофізіології є вища нервова діяльність мозку, що забезпечує цілісну психічну діяльність та поведінку особистості. В межах диференціальної психофізіології розглядається залежність індивідуально-психологічних особливостей діяльності та поведінки особистості від типологічних розбіжностей у роботі мозку.
Одним з основних понять психофізіології вважається темперамент, наукове вивчення якого ведеться вже протягом двох тисячоліть. Ця категорія ґрунтовно досліджується в працях І.П. Павлова, Б.М. Теплова, В.Д. Небиліцина, В.М. Русалова, Б.Й. Цуканова та ін. В даній роботі буде розглянутий такий аспект темпераменту як його прояв у дітей дошкільного віку та використання особливостей темпераменту дошкільників у процесі педагогічної взаємодії.

Висновки
Тип нервової системи є сукупністю вроджених функціональних особливостей. Він є найбільш сталою характеристикою вищої нервової діяльності і в цілому навряд чи може бути змінений. Проте і ця характеристика зазнає змін під впливом зміни умов існування, тобто під впливом оточуючого середовища загалом. Дитина народжується з певним набором індивідуальних-психофізіологічних рис, які, практично, не змінюються протягом її подальшого життя. Однак прояви цих відмінностей починає себе наглядно показувати тільки в період старшого дошкільного дитинства, тобто тоді, коли дитина починає активну соціальну взаємодію з оточуючим людьми.
Тип вищої нервової діяльності – поняття фізіологічне, а темперамент психологічне. Темперамент є психологічним проявом комплексу властивостей ВНД. Темперамент – це динамічна характеристика діяльності, що виражається не стільки в її кінцевому результаті, скільки в особливостях її здійснення. Властивості нервової системи впливають на особливості темпераменту, а це виявляється у діяльності та поведінці людей з його певним типом.
Найбільш важливим моментом у використанні знань про зовнішнє вираження темпераменту дитини є те, що властивості певного темпераменту дуже нагадують деякі риси характеру і іноді можуть бути випадково ототожнені з ними. Тільки уважне відношення до дитини, її вивчення можуть визначити, чи є прояви її негативної поведінки наслідком фізіології або відображають результат неправильного виховання. Вчителі і вихователі повинні використовувати поняття темпераменту для того, щоб допомогти вихованцям у мотивації, навчанні, поведінці та соціальній адаптації.