Тема: «Які періоди в своєму розвитку пройшла соціологія» (ID:15772)

ПЛАН
Вступ 3
1. Соціологія Макса Вебера 5
1.1. Розуміюча соціологія і теорія соціальної дії 5
1.2 Соціологія політичної влади 9
1.3. Соціологія релігії 12
Висновок 15
Список літератури 17

Вступ 3
1. СТАРОДАВНІЙ ТА СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ ПЕРІОДИ РОЗВИТКУ ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ 4
1.1. Політична думка Стародавнього Заходу 4
1.2. Християнська політична думка 6
2. РОЗВИТОК ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ У НОВИЙ ЧАС 8
3. СУЧАСНИЙ ПЕРІОД РОЗВИТКУ ПОЛІТОЛОГІЇ 11
3.1. Неолібералізм 11
3.2. Неоконсерватизм 13
3.3. Фашизм. 15
Висновки 16
Література 17


Вступ
Політологія як наука зародилася ще в античні часи. Вже тоді людям необхідно було узагальнити та пояснити явища, які відбувалися в сфері управління державою, міжнародних стосунків. На базі висновків, які відпрацьовувалися політологами, будувалися відносини між соціальними елементами, суб’єктами держави і міжнародних зв’язків. Розвиток політичної думки сприяв більш глибокому осмисленню тих процесів, що відбувалися в суспільстві.
В різні часи розвиток політичних концепцій відбувався на різних теоретичних і духовних засадах. Політологія пройшла тривалий шлях свого розвитку від ідей античності до сучасної плюралістичності думок.
Висновки
Політологія як наука пройшла значний етап у своєму розвитку. Як наукове знання вона закликана надати допомогу людству влаштувати найбільш справедливий і раціональний тип політичного правління. Проте, як показує практика, зробити це дуже і дуже важко. Плюралізм теорій, їх багатоманітність не сприяють концентрації зусиль у цьому напрямку. Різні політичні течії відповідають певним соціальним групам населення, які мають різні політичні погляди.
ХХ століття в плані генерації нових політичних концепцій і теорій значно відрізняється від інших часів і епох історії людства. Прискорення темпу життя людства, розвиток науково-технічного прогресу, накопичення значних матеріальних цінностей і ресурсів у великій степені сприяють подальшому розвитку плюралістичності політичної думки.
ХХІ вік обіцяє бути за напруженістю соціального життя ще динамішнішим, ніж минуле століття. Розвиток суспільних відносин інтенсивно змінюється і це, безперечно, надасть значних змін для політичної думки людства.

Вступ 3
1. СТАРОДАВНІЙ ТА СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ ПЕРІОДИ РОЗВИТКУ ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ 4
1.1. Політична думка Стародавнього Заходу 4
1.2. Християнська політична думка 7
2. РОЗВИТОК ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ У НОВИЙ ЧАС 9
3. ОСНОВНІ ПОЛІТИЧНІ КОНЦЕПЦІЇ ХХ СТОЛІТТЯ. 14
3.1. Неолібералізм 14
3.2. Неоконсерватизм 16
3.3. Фашизм. 18
Висновки 19


Вступ
Політологія як наука зародилася ще в античні часи. Вже тоді людям необхідно було узагальнити та пояснити явища, які відбувалися в сфері управління державою, міжнародних стосунків. На базі висновків, які відпрацьовувалися політологами, будувалися відносини між соціальними елементами, суб’єктами держави і міжнародних зв’язків. Розвиток політичної думки сприяв більш глибокому осмисленню тих процесів, що відбувалися в суспільстві.
В різні часи розвиток політичних концепцій відбувався на різних теоретичних і духовних засадах. Політологія пройшла тривалий шлях свого розвитку від ідей античності до сучасної плюралістичності думок.
Висновки
Політологія як наука пройшла значний етап у своєму розвитку. Як наукове знання вона закликана надати допомогу людству влаштувати найбільш справедливий і раціональний тип політичного правління. Проте, як показує практика, зробити це дуже і дуже важко. Плюралізм теорій, їх багатоманітність не сприяють концентрації зусиль у цьому напрямку. Різні політичні течії відповідають певним соціальним групам населення, які мають різні політичні погляди.
ХХ століття в плані генерації нових політичних концепцій і теорій значно відрізняється від інших часів і епох історії людства. Прискорення темпу життя людства, розвиток науково-технічного прогресу, накопичення значних матеріальних цінностей і ресурсів у великій степені сприяють подальшому розвитку плюралістичності політичної думки.
Нове століття обіцяє бути за напруженістю соціального життя ще динамішнішим, ніж ХХ вік. Розвиток суспільних відносин інтенсивно змінюється і це, безперечно, надасть значних змін для політичної думки людства.

Вступ 3
1. ПРОТОСОЦІОЛОГІЧНИЙ ПЕРІОД 4
2. КЛАСИЧНИЙ ПЕРІОД У РОЗВИТКУ СВІТОВОЇ СОЦІОЛОГІЇ 8
3. СОЦІОЛОГІЧНА ДУМКА ТА СОЦІОЛОГІЯ В УКРАЇНІ 11
4. ОСНОВНІ ШКОЛИ І НАПРЯМКИ СУЧАСНОЇ ЗАХІДНОЇ СОЦІОЛОГІЇ 14
Висновки 19
Література 20



Вступ
Соціологія – це розгалужена система знань, яка включає в себе загальну теорію про становлення, розвиток і функціонування соціальних спільностей різного рівня і відносин між ними, це галузеві і спеціальні соціологічні теорії, які охоплюють порівняно вузьку предметну сферу, а також ще більш вузькі спеціалізовані прикладні розробки часткових соціальних проблем.
Процес становлення соціологічної думки в різних країнах світу має свою давню історію. Одні вчені вважають, що перші концепції соціології мали місце вже в античності і звідси роблять висновок про її початок у ті часи, другі – що соціологія, як наука виникла в ХХ ст. Треті – слушно називають середину ХІХ ст. всі ці думки цілком мають своє обґрунтування, а зміст їх буде залежати від того, який сенс вкладають прибічники тієї чи іншої теорії в поняття "становлення науки".
Розвиток соціології слід розглядати в нерозривній єдності з тими процесами, що відбувалися в суспільстві, науці протягом історії людства. Дослідження становлення соціологічної думки з найдавніших часів допоможе уяснити логічний зв’язок між зародженням перших теорій про суспільство і виникненням сучасної наукової дисципліни.
Висновки

Соціологія пройшла у своєму розвитку значний шлях. Безперечно, створення науки про суспільство було необхідним і логічно обґрунтованим кроком. Якщо людині властива така риса, як бажання пізнати оточуюче середовище, то для неї неможливо було пройти повз таку велику частку світу як суспільство.
Соціологія як наука постала лише на початку ХІХ століття. Попередній період розвитку соціологічних знань можна вважати етапом накопичення теорій, концепцій, поглядів про суспільні явища. Кількість інформації щодо суспільства на певному етапі перейшла в іншу якість і сприяла створенню нової наукової дисципліни.
Хід розвитку соціології показав, що протягом історії ця наука знала і злети, і певні кризи. Не завжди з порозумінням відносилися до соціології навіть деякі науковці, вважаючи, що вона підмінює собою або історію, або політологію, або соціальну філософію. У численних дискусіях визначився предмет дослідження цієї науки.
Слід признати, що незважаючи на тривалий розвиток соціологічної думки, людство практично не наблизилося до розуміння сутності цього явища. Значний час і зусилля витрачаються на дослідження окремих елементів суспільства, класифікацію проявів, соціальних утворень. Подальший розгляд соціальних фактів, які вивчає соціологія, спроба виявити між ними глибинний зв’язок зводить нанівець зусилля багатьох дослідників. Різноманітність сучасних соціологічних теорій свідчить про розпорошеність намагань соціологів відшукати раціональне зерно в багатоманітності отриманої інформації.

Вступ 3
1. Соціологія як наука 5
2. Соціологія і суспільство. 10
3. Структура і функції соціології. 17
Висновок 22
Список використаних джерел 24

Вступ 3
1. ПОГЛЯДИ НА ЛЮДИНУ І СУСПІЛЬСТВО АВРЕЛІЯ АВГУСТИНА ТА ФОМИ АКВІНСЬКОГО 4
2. РОЗВИТОК ІДЕЙ ПРО ЛЮДИНУ І СУСПІЛЬСТВО В ЕПОХУ ВІДРОДЖЕННЯ 8
3. СУСПІЛЬНІ МОДЕЛІ УТОПІСТІВ 12
Висновки 14
Література 15


Вступ
Епоха Середньовіччя, яка бере початок з V ст. н.е., має у своєму складі три періоди: 1) раннє середньовіччя (V – ХІ ст.); період розвиненого феодалізму (ХІ – ХV ст.); пізнє середньовіччя (кінець ХV – середина ХVІІ ст.). Порівняно з епохою античності середньовіччя – це крок назад у розвитку наукового пізнання про оточуючу дійсність. Тому даний період дуже бідний на відомості про соціологічні дослідження, до речі як і про дослідження в будь-якій іншій галузі наукового пізнання. Схоластика і теологія, які панували в цей час у суспільній свідомості (особливо в період раннього середньовіччя), на цілі століття загальмував розвиток наукових знань. Практично усе було під опікою християнської церкви, яка спираючись на християнську філософію, розглядала світ, людину, суспільство як продукт божого творіння.
Для соціології є важливим теоретичні надбання, які мали своє походження у цю епоху. Мислителі того часу мали своєрідний погляд на суспільство, людину та її місце в житті. Незважаючи на те, що в багато чому їх думка залежала від церковних догматів, вона пройшла певний шлях від схоластичних положень Аврелія Августина до революційних ідей філософів Відродження.
Висновки
Період середньовіччя є також важливим етапом в розвитку соціології. В цей час видатні теологи і філософи осмислювали сутність людини, її призначення у житті. Вони, на жаль, не розглядали людину як частку суспільства, проте їх думки щодо людини та суспільства пов'язувалися з загальною світобудовою, спробою їх пояснити через інші, більш абстрактні поняття.
Основний світоглядний принцип середньовіччя полягав у тому, що світ створено Богом. З цієї точки зору мислителі того часу розглядали усі явища оточуючого світу, в тому числі і суспільні. Для людини цієї доби підвалини життя виражали Божий замисел творіння, і суть його вважався незмінним. Ідеальну мету прагнення до вдосконалення світу вбачали у досягненні максимальної адекватності конкретних форм людського життя непорушним, божественним законам.
Сучасна соціологія, розглядаючи механізми взаємодії в суспільстві повністю відкидає схоластичне, суто релігійне їх розуміння, які були притаманні в той період. Але не можна сказати, що погляди мислителів Середньовіччя канули у літу разом з цією епохою. Вони не стали анахронізмом, а у вигляді неотомізму дійшли до наших днів та знайшли багато прихильників у всьому світі. Маючи широку соціальну базу, яку складають численні прихильники релігійної віри, багато ідей середньовіччя щодо справедливого та ідеального облаштування суспільства, духовного відродження людини мають актуальність й сьогодні.

1. Поняття, предмет і сфера досліджень політичної соціології 3
2. Політична соціалізація особи 6
3. Соціологія держави 8
4. Соціологія політичних партій та рухів 11
5. Соціологічні дослідження політичних процесів в Україні 15
Література 17

Вступ 3
1. Системний аналіз суспільства. 4
2. Суспільство з позицій соціального детермінізму і функціоналізму. 8
3. Індивідуалістичні теорії соціальної взаємодії. 11
Висновки 15
Література 16



Вступ
Соціологія – наука про становлення, розвиток і функціонування суспільства, соціальних спільнот, соціальних відносин і соціальних процесів, про механізми і принципи їх взаємодії. Будучи нефілософською наукою, спираючись на узагальнення соціальних фактів, соціологія визначає свій предмет на рівні макротеоретичного аналізу. Вона тісно пов'язана з соціально-філософським рівнем знань.
Окрім загальнотеоретичного осмислення свого предмета, соціологія охоплює низку соціологічних теорій, предмет яких – вивчення особливих станів і форм буття соціальних спільнот: соціальної структури, культури, соціальних інститутів і організацій, особистості, а також процесів соціалізації індивідів у соціальних спільнотах. Як наука про соціальні спільноти, соціологія досліджує масові соціальні процеси і поведінку, стани і форми соціальної взаємодії та соціальних взаємозв'язків людей, що утворюють соціальні спільноти.
Суспільство в соціології є основним об’єктом дослідження. Однак, складність його вивчення обумовило те, що за час існування соціологічної науки виокремилися різні підходи до розуміння сутності та законів розвитку. Перш за все можна виділити макросоціологічний і мікросоціологічний підходи. Вони досліджують суспільство на різних рівнях, кожен з яких пропонує свої принципи та систему методів.
Висновки
В соціології всі соціальні явища і процеси розглядаються як системи з певною внутрішньою структурою. Найбільш складною соціальною системою є суспільство, а її елементами виступають люди, соціальна діяльність яких зумовлюється певним соціальним статусом, які вони займають, соціальними функціями, які вони виконують, соціальними нормами й цінностями, які прийняті в даній системі.
Макросоціологічний підхід визначає соціологію як науку, яка розкриває закони цілісного розвитку; мікросоціологічний підхід представляє соціологію як науку про поведінку. Макросоціологічний виходить з того, що, суспільство аналізується як певна цілісність; мікросоціологічний ратує осягати цілісність соціального життя, вивчаючи інтеракцію (соціальна взаємодію) індивідів).Однак між цими тлумаченнями немає принципової суперечності оскільки цілісність суспільства розкривається через аналіз поведінки. Соціологія – наука, що вивчає взаємозв'язки мікро- і макропроцесів через сферу повсякденного життя людини.
Індивідуалістичні теорії соціальної взаємодії утворюють собою підхід до вивчення суспільства на мікросоціологічному рівні, тобто на рівні взаємодії окремих індивідів. Відповідно до цього підходу суспільство спочатку розглядається на своєму низовому ступіні структури, а від нього здійснюється перехід до більш високої степені абстракції суспільного організму.

Вступ 2
1. Поняття українська культура та фактори, які визначають її особливості. 5
2. Основні періоди у розвитку української культури. 10
3. Джерела вивчення культури українського народу. 13
4. Поняття “етнічна культура”, культурно-історична своєрідність регіонів України. 16
Висновки 23
Список використаної літератури 25

Список використаної літератури
1.Бичко І.В. Філософія. – К., 2001. – 408 с.
2.Захарченко М.В., Погорілий О.І. Історія соціології. – К., 1993. – 336 с.
3.Піча В.М. Соціологія. – К., 2000. – 248 с.
4.Соціологія. За ред. В.Г. Городяненка. – К., 1999. – 384 с.
5.Філософія. Курс лекцій: Навч. посібник. — К., 1995. — 576 с.