Для скачивания материала введите логин и пароль полученные в СМС:

• «твір-роздум про твір Роксоляна» на тему що значить служити Богові
  
  Тема: «твір-роздум про твір Роксоляна» на тему що значить служити Богові Предмет: українська література Вид: твір-роздум
  
  
• Чарівна сила кохання за повістю Роксоляна Остапа Назарука
  
  Чарівна сила кохання за повістю Роксоляна Остапа Назарука
  
  
• Характеристика статті І.Франка “Молодий вік Осипа Федьковича
  
  Характеристика статті І.Франка “Молодий вік Осипа Федьковича
  
  
• «Роксоляна»
  
  Роксоляна
  
  
• Проблематика твору Нечуй-Левицького Кайдашева Сім’я
  
  Проблематика твору Нечуй-Левицького Кайдашева Сім’я (Актуальність проблематики повісті Івана Нечуя-Левицького "Кайдашева сімя" для сучасності)
  
  
• Соломії із твору «Дорогою Ціною»
  
  Соломії із твору «Дорогою Ціною»,
  
  
• Характеристика Льоньки з твору «Звук павутинки»
  
  Характеристика Льоньки з твору «Звук павутинки»
  
  
• Продовження твору Подорожній коли ти прийдеш у СПА
  
  Продовження твору Подорожній коли ти прийдеш у СПА
  
  
• загальна характеристика Остапа з твору «Дорогою ціною»
  
  загальна характеристика Остапа з твору «Дорогою ціною»
  
  
• Наш світ очима самотнього генія з твору "Перевтілення" Кафка
  
  Наш світ очима самотнього генія з твору "Перевтілення" Кафка
  
  
• Твір-роздум не йти вперед означає йти назад
  
  
  
• Передача (відчуження) майнових авторських прав та передача права на використання твору
  
  
  
• Нужна ли людям стрессовая ситуация
  
  1. Понятие стресса. 2. Эмоции в структуре человеческой психики. Стресс как вид эмоционального состояния человека. 3. Чем не является стресс.
  
  
• Нужна ли людям стрессовая ситуация
  
  ПЛАН 1. Понятие стресса. 2. Эмоции в структуре человеческой психики. Стресс как вид эмоционального состояния человека. 3. Чем не является стресс.
  
  
• Філософія у сфері культури
  
  1. ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ У ФІЛОСОФІЇ 2 2. ЛЮДИНОТВОРЧА СУТНІСТЬ КУЛЬТУРИ 4 3. ФІЛОСОФІЯ МИСТЕЦТВА НА ПРИКЛАДІ ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ. 5 4. КУЛЬТУРА, АНТИКУЛЬТУРА, КОНТРКУЛЬТУРА 9 Висновок. 10 Література: 11
  
  
• Філософія у сфері культури
  
  1. ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ У ФІЛОСОФІЇ 3 2. ЛЮДИНОТВОРЧА СУТНІСТЬ КУЛЬТУРИ 5 3. ФІЛОСОФІЯ МИСТЕЦТВА НА ПРИКЛАДІ ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ. 6 4. КУЛЬТУРА, АНТИКУЛЬТУРА, КОНТРКУЛЬТУРА 10 Висновок. 11 Література
  
  
• Цитатна характеристика Марічки та Івана
  
  Цитатна характеристика Марічки та Івана твору Коцюбинського „Тіні забутих предків”
  
  
• Організація соціальної роботи у Франції
  
  Вступ 3 1. Загальна характеристика соціальної роботи у Франції. 4 2. Професійні групи соціальної роботи. 6 3. Соціальна робота з молоддю. 10 Висновки 13 Література 14 Вступ Розвинені західноєвропейські країни уявляють для наших співвітчизників неабиякий інтерес. Стабільність та добробут мешканців цих держав викликає заздрість у наших громадян, бажання будь-якою ціною залучитися до життя в ній. До таких країн, як вважається, відноситься Франція, де існує значно високий рівень життя населення. Однак, навіть і в цій країні не все гаразд з соціальними проблемами, які мають в ній місце. Статистичні дані показують, що рівень безробіття у Франції є однім із найвищих в Європі і складає 10,2%. Це означає, що кожний десятий працездатний француз перебуває поза межами активної суспільно-економічної діяльності. Крім того, Франція є країною, де найбільша кількість літніх людей. Майже одна третина французів – пенсіонери, тобто та категорія населення, яка потребує підвищеної уваги та піклування з боку держави і суспільства. Все це свідчить про необхідність проведення в країні широкомасштабної та багатогалузевої соціальної політики, а соціальна робота в цьому плані повинна стати знаряддям підтримки та допомоги людям, що опинилися в проблемних умовах. Наскільки ефективна соціальна робота у Франції і які її особливості – тема розгляду даної роботи. Висновки Соціальна робота у Франції є однім із приоритетних напрямків діяльності держави в області соціального захисту та підтримки населення. Вона має давню історію, а її сучасний стан свідчить про значний прогрес французького суспільства щодо забезпечення загальних прав людини, її соціальної підтримки в будь-яких проблемних моментах життя. Соціальна робота у Франції стосується не тільки найбідніших та найнезахищеніших верств населення, а й всіх, хто має ті чи інші труднощі, викликані дією негативних суспільних чинників. Основний тягар соціальної роботи у Франції бере на себе держава, яка через розгалужену систему соціальних закладів вирішує економічні, психологічні, медичні, особистісні проблеми клієнтів соціальної роботи. Крім державних установ, вагому допомогу в здійсненні соціальної роботи здійснюють громадські та благодійницькі організації, волонтерська служба. Особлива увага під час реалізації соціальної роботи приділяється молоді. Вона не тільки сама є об’єктом прискіпливої уваги французької громадськості, а й використовується для проведення більшості заходів в цій сфері. Молодь Франції має непогані можливості набути професію „соціальної кар’єри” та за допомогою цього „стати на ноги”, знайти своє місце в житті.
  
  
• Суспільне і соціальне: співідношення понять
  
  Вступ 3 1. ПОНЯТТЯ "СУСПІЛЬНЕ" І "СОЦІАЛЬНЕ" ЯК ХАРАКТЕРИСТИКИ СИСТЕМИ "СУСПІЛЬСТВО" 4 2. ВІДМІННІСТЬ "СОЦІАЛЬНОГО" ВІД "СУСПІЛЬНОГО" 6 Висновки 6 Література 6 Вступ Властивістю кожної науки, якщо її розглядати у сучасному тлумаченні, є наявність розробленого понятійно-категоріального апарату. Тільки існуюча система категорій, термінів, понять дозволяє виокремлювати конкретну наукову дисципліну з сфери наукового пізнання, робити її самостійною. У повсякденному житті людина мало замислюється над значенням слів, які вживає, при цьому іноді виникають факти їх неправильного використання, тобто такого, при якому відбувається викривлення істинного смислу слів і цілих фраз. В науці кожний термін має своє чітке та точне визначення, завдяки чому завжди існує можливість його уточнювати та вдосконалювати. Соціологія як наука має свій понятійно-категоріальний апарат, в якому особливе місце займають терміни "соціальне" і "суспільне". Вони є вихідними, базовими для соціології, на них базується формування решти понять даної науки. Висновки Етимологічно слова "суспільний" і "соціальний" є однаковими. За великим рахунком, "суспільний" це є переклад на українську мову латинського слова "соціальний". Однак практика їх використання в соціологічній науці призвела до певного розділення цих понять, що було пов’язано з розвитком соціології та вдосконалення її понятійно-категоріального апарату. Термін "суспільний" появився в науці набагато раніше слова "соціальний" та в основному відносився до області філософських знань про людину і суспільство. Розглядаючи суспільство як "третій" світ (після природи і людини), науковці намагалися вкласти в нього смисл такого, що притаманне тільки людям, протиставляючи його природі. Термін "соціальне" з'являється пізніше, коли виникає соціологічна наука. На той час дослідники дійшли розуміння, що суспільство не тільки феномен буття, елемент Всесвіту, а й специфічний об’єкт наукового пошуку, складна, самоорганізовуча система. Розглядаючи людину як головний складовий елемент будь-якого суспільства, науковці підмітили, що на людину в ньому діють певні механізми (соціалізація, адаптація), які обумовлюються його сутнісними властивостями. Говорячи, "соціальний", мається на увазі, що в суспільстві відбувається певна взаємодія окремої людини і всього соціуму, а не просто існування людини, її "буття". У деяких сучасних галузевих соціологічних напрямках та державній сфері набуває поширення ще одне значення слова "соціальний". "Соціальний" означає такий, що захищає людину (соціальний захист, соціальна підтримка). Цей підхід практично не має відношення до визначення між термінами принципової різниці, але певною мірою відображає процеси взаємовідносин людини і суспільства (соціуму).
  
  
• Соціальне страхування у системі соціального захисту населення
  
  Вступ 3 1. Сутність та основні поняття соціального страхування. 4 2. Практичний розрахунок обчислення страхової виплати у зв’язку із загальним захворюванням. 8 Висновки 13 Література 14 Вступ Згідно Конституції України, наша країна є соціальною і правовою державою. Це означає, що кожному громадянину гарантується захист його прав і свобод, забезпечення основних матеріальних і духовних потреб. Особливо актуальною така підтримка з боку держави необхідна сьогодні, коли економічна, політична та соціальна стабільність в країні є дуже низькою та через те негативним чином впливає на добробут та захищеність людей. Досвід багатьох західних країн свідчить про те, що на рівні держави можливо створення достатньо ефективної системи підтримки та захисту населення на випадок різного роду негативних явищ, котрі, як правило, пов’язані з недосконалістю соціально-економічної сфери. В Україні така система також створена, однак на відміну від Заходу, постійно знаходиться у стані вдосконалення та доопрацювання. Система соціального захисту в Україні уявляє собою множину напрямків, відгалужень роботи державних та недержавних установ і організацій, діяльність яких спрямована на соціальну підтримку, соціальну допомогу людям, їх захист в умовах долання кризових явищ в державі. Однією з складових елементів цієї системи є соціальне страхування, про яке і піде мова в цій роботі. Висновки Соціальне страхування є базовим інститутом соціального забезпечення. В системі соціального захисту воно виконує функцію захисту людини від випадків, які виникають раптово під впливом певних обставин – страхових ризиків. Соціальне страхування – це система правових, економічних і організаційних заходів, покликаних компенсувати окремі види таких ризиків. Соціальне страхування виходить за межі системи соціального забезпечення – воно розв’язує також завдання, пов’язані зі збереженням і відновленням здоров’я, профілактикою професійної захворюваності та виробничого травматизму, запобіганням безробіттю. До основних видів соціального страхування, що забезпечують прийнятний рівень соціального захисту, належать: страхування пенсій (за віком і по інвалідності через загальні захворювання, нещасні випадки в побуті й на транспорті); страхування від нещасних випадків на виробництві (виробничий травматизм і професійні захворювання), що передбачає страхування на випадок тимчасової та постійної втрати працездатності; страхування на випадок тимчасової втрати працездатності; страхування на випадок безробіття; медичне страхування. В кожному конкретному випадку виплати здійснюються через відповідні фонди соціального страхування. На прикладі практичного обрахунку страхової виплати у випадку захворювання працівника, видно, що процедура такої виплати чітко регламентована та вимагає для себе суворого дотримання вимог законодавства, положень інструкцій та постанов відповідних органів. І хоча відшкодування заробітної плати не відбувається в повному обсязі, в цілому, можна вважати, що, практично, держава здійснює необхідні захисні функції на цей та й інші страхові випадки.
  
  
• «Бондарівна» Івана Карпенка-Карого
  
  Вступ. П`єса “Бондарівна” була написана у 1884 році видатним українським драматургом Іваном Карповичем Тобілевичем (сценічний та літературний псевдонім – Іван Карпенко-Карий). Це був період бурхливого розвитку українського театру. На Україні існувало декілька професійних театральних труп, в яких грали українські актори, й причому тематика їх постанов була також суто українською (“Наталка-полтавка”, “Москаль-чарівник”, “Кум-мірошник” і т.п.). Публіка на Україні дуже схвально оцінювала українські вистави: вони були яскравими, включали до себе багато народних пісень та танців. Герої цих творів були дотепні, винахідливі, багаті на внутрішню красоту люди. Але наприкінці ХІХ століття український театр став потребувати написання нових творів для сцени, тому що деякі популярні твори українських драматургів ішли на сцені більш як 50 років. Іван Карпенко-Карий був одним із тих авторів, які значно збагатили репертуар української сцени, наповнили драматичні твори новим соціальним змістом. За словами І.Франка, “він був одним із батьків новочасного українського театру, визначним артистом та при тім великим драматургом, якому рівного не має наша література та якому щодо ширини і багатства творчості, артистичного викінчення і глибокого продумання тем, бистрої обсервації життя та ясного і широкого світогляду не дорівнює ані один із сучасних драматургів те тільки Росії, але й інших слов`янських народів”. П`єса “Бондарівна” була найулюбленішим твором Карпенка-Карого. Вона різко відрізняється від інших його драм і у творчості письменника займає окреме місце. Не дуже щаслива була сценічна доля п`єси: незважаючи на успіх при перших виставах (1885), “Бондарівна” потроху зійшла з театральної сцени – життя кінця ХІХ століття вимагало вже не “романтичних казок”, а творів, що глибоко аналізували стан суспільства, наштовхували глядача на вирішення питання “Що робити?”. Надана робота розповідає про умови та обставини створення Іваном Карпенком-Карим “Бондарівни”, особливості цього твору та значення п`єси в театральному процесі того часу. Висновки. Драма “Бондарівна” має глибокий соціальний та національно-визвольний зміст. Вона яскраво, на базі значного фольклорного матеріалу, відображає реальні історичні події в українському селі XVII століття. Теми, які знайшли в ній своє відображення близькі та зрозумілі сучасним українським читачам. Проблеми, що підняв письменник, є актуальними і в наш час та потребують свого подальшого вирішення. Відношення до себе та долі України таких героїв п`єси, як Бондар, Тарас, Тетяна, викликають повагу та надають зразок для наслідування всіма справжніми українцями. Разом з тим, виходячи з аналізу твору, який має місце у цій роботі, можна пояснити деяку “холодність” колишньої театральної публіки до вистав “Бондарівни”. На мою думку, п`єса написана в кращих традиціях романтизму. По-перше, в ній використаний оригінальний фольклорний матеріал, історична бувальщина героїчного минулого свого народу – чудова українська пісня про Бондарівну, яка вже сама по собі містить елементи поетизації, “романтизації” життя простої, але дуже вродливої дівчини. По-друге, у своєму творі І.Карпенку-Карому вдалося опоетизувати не тільки саму Бондарівну, але й середовище, що оточує дівчину. При цьому, цілком природно, не акцентувалась увага читача на інших сторонах буття колишнього українського села, які є вже не такі привабливими для ока читача. Це і міжособистісні відносини людей, які часом були дуже далекі від ідеалу, навіть, у такому героїчному столітті як XVII ст., це і багато просто негативних побутових явищ, які, безперечно, мали місце в той нелегкий час. Але, час романтизму на момент виходу п`єси у світ пройшов. Дійсність вимагала від письменників не пригладженого, а реального відображення життя як простого народу, так і його верхівки. Це був час революційних демократів, які взяли курс на корінне перетворення існуючого суспільства. Поява красивої казки, якою була “Бондарівна”, може й викликала ненависть до злодіїв-поляків, але не відповідала на багато запитань, які ставило людям ХІХ століття. Українські танки, пісні, яскраві національні костюми в значному ступені прикрашали театральне дійство, Разом із тим, ці прикраси як би натякали на те, що положення простого народу в ті часи не було важким. Це йшло всупереч думці тодішнього суспільства про те, що положення народу завжди було важким і, саме зараз прийшов час, нарешті, йому допомогти ціною революційних перетворень. Мила, ніжна “Бондарівна” вступила в певний конфлікт з реальним станом справ у громадянському суспільстві того часу. Можливо, ті високі ідеали Любові, Честі, Обов`язку, якими проникнута ця п`єса, знайдуть відгук у душах людей сучасного покоління? Хто знає. Але всепоглинаючий прагматизм нашого часу дає мало надії на те, що молодь ХХІ століття віддасть перевагу Бондарівні на користь сучасним героям – безжалісним суперменам та багатіям.
  
  
• П’єса «Бондарівна» Івана Карпенка-Карого
  
  Вступ. 3 1. Обставини створення п`єси. “Бондарівна” – початок творчого шляху Івана Карпенка-Карого. 4 2. Особливості будови п`єси, її сюжетної лінії та характеристик героїв. 7 3. Ідеї та проблеми п'єси 10 Висновки. 14 Список використаної літератури 16 Вступ П`єса “Бондарівна” була написана у 1884 році видатним українським драматургом Іваном Карповичем Тобілевичем (сценічний та літературний псевдонім – Іван Карпенко-Карий). Це був період бурхливого розвитку українського театру. На Україні існувало декілька професійних театральних труп, в яких грали українські актори, й причому тематика їх постанов була також суто українською (“Наталка-полтавка”, “Москаль-чарівник”, “Кум-мірошник” і т.п.). Публіка на Україні дуже схвально оцінювала українські вистави: вони були яскравими, включали до себе багато народних пісень та танців. Герої цих творів були дотепні, винахідливі, багаті на внутрішню красоту люди. Але наприкінці ХІХ століття український театр став потребувати написання нових творів для сцени, тому що деякі популярні твори українських драматургів ішли на сцені більш як 50 років. Іван Карпенко-Карий був одним із тих авторів, які значно збагатили репертуар української сцени, наповнили драматичні твори новим соціальним змістом. За словами І.Франка, “він був одним із батьків новочасного українського театру, визначним артистом та при тім великим драматургом, якому рівного не має наша література та якому щодо ширини і багатства творчості, артистичного викінчення і глибокого продумання тем, бистрої обсервації життя та ясного і широкого світогляду не дорівнює ані один із сучасних драматургів те тільки Росії, але й інших слов`янських народів”. П`єса “Бондарівна” була найулюбленішим твором Карпенка-Карого. Вона різко відрізняється від інших його драм і у творчості письменника займає окреме місце. Не дуже щаслива була сценічна доля п`єси: незважаючи на успіх при перших виставах (1885), “Бондарівна” потроху зійшла з театральної сцени – життя кінця ХІХ століття вимагало вже не “романтичних казок”, а творів, що глибоко аналізували стан суспільства, наштовхували глядача на вирішення питання “Що робити?”. Надана робота розповідає про умови та обставини створення Іваном Карпенком-Карим “Бондарівни”, особливості цього твору та значення п`єси в театральному процесі того часу. Висновки Драма “Бондарівна” має глибокий соціальний та національно-визвольний зміст. Вона яскраво, на базі значного фольклорного матеріалу, відображає реальні історичні події в українському селі XVII століття. Теми, які знайшли в ній своє відображення близькі та зрозумілі сучасним українським читачам. Проблеми, що підняв письменник, є актуальними і в наш час та потребують свого подальшого вирішення. Відношення до себе та долі України таких героїв п`єси, як Бондар, Тарас, Тетяна, викликають повагу та надають зразок для наслідування всіма справжніми українцями. Разом з тим, виходячи з аналізу твору, який має місце у цій роботі, можна пояснити деяку “холодність” колишньої театральної публіки до вистав “Бондарівни”. На мою думку, п`єса написана в кращих традиціях романтизму. По-перше, в ній використаний оригінальний фольклорний матеріал, історична бувальщина героїчного минулого свого народу – чудова українська пісня про Бондарівну, яка вже сама по собі містить елементи поетизації, “романтизації” життя простої, але дуже вродливої дівчини. По-друге, у своєму творі І.Карпенку-Карому вдалося опоетизувати не тільки саму Бондарівну, але й середовище, що оточує дівчину. При цьому, цілком природно, не акцентувалась увага читача на інших сторонах буття колишнього українського села, які є вже не такі привабливими для ока читача. Це і міжособистісні відносини людей, які часом були дуже далекі від ідеалу, навіть, у такому героїчному столітті як XVII ст., це і багато просто негативних побутових явищ, які, безперечно, мали місце в той нелегкий час. Але, час романтизму на момент виходу п`єси у світ пройшов. Дійсність вимагала від письменників не пригладженого, а реального відображення життя як простого народу, так і його верхівки. Це був час революційних демократів, які взяли курс на корінне перетворення існуючого суспільства. Поява красивої казки, якою була “Бондарівна”, може й викликала ненависть до злодіїв-поляків, але не відповідала на багато запитань, які ставило людям ХІХ століття. Українські танки, пісні, яскраві національні костюми в значному ступені прикрашали театральне дійство, Разом із тим, ці прикраси як би натякали на те, що положення простого народу в ті часи не було важким. Це йшло всупереч думці тодішнього суспільства про те, що положення народу завжди було важким і, саме зараз прийшов час, нарешті, йому допомогти ціною революційних перетворень. Мила, ніжна “Бондарівна” вступила в певний конфлікт з реальним станом справ у громадянському суспільстві того часу. Можливо, ті високі ідеали Любові, Честі, Обов`язку, якими проникнута ця п`єса, знайдуть відгук у душах людей сучасного покоління? Хто знає. Але всепоглинаючий прагматизм нашого часу дає мало надії на те, що молодь ХХІ століття віддасть перевагу Бондарівні на користь сучасним героям – безжалісним суперменам та багатіям.
  
  
• Особистість та професійні характеристики соціального працівника
  
  Вступ 3 1. ВИМОГИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ ДО СОЦІАЛЬНОГО ПРАЦІВНИКА 3 2. ФАХОВІ ЯКОСТІ СОЦІАЛЬНОГО ПРАЦІВНИКА 3 3. ОСОБИСТІСНІ ВИМОГИ ДО СОЦІАЛЬНОГО ПРАЦІВНИКА 3 Висновки 3 Література 3 Вступ Останні події, що відбуваються в суспільному житті України свідчать про значне загострення проблем у соціально-економічній та політичній сферах. У цей історичний відрізок часу особливого значення набуває соціальна політика, яка спрямована на підтримку та захист найбільш вразливих верств населення. З-поміж її традиційних складових значне місце відводиться соціальній роботі. Соціальна робота – явище достатньо нове для України. Саме з розпадом СРСР і значним збідненням основної частини населення виникла необхідність надання допомоги людям, які її найбільш потребують. Тривалий час не існувало універсального, визнаного на міжнародному рівні визначення фаху. Не було єдиного розуміння й того, що може бути включене у соціальну роботу, що, власне, є її об'єктом, хто є клієнтами, які її методи, хто такі соціальні працівники. Сьогодні у нашій державі вже закладені основи соціальної політики, на законодавчому рівні визначені правові засади даної діяльності. Одним з головних аспектів при цьому виступає особа соціального працівника – фігури, від якої залежить успішність і ефективність соціальної роботи, довіра до органів державної влади та тієї соціальної політики, що вона проводить. Для здійснення своєї діяльності соціальний працівник повинен володіти комплексом професійних та особистісних якостей, про які й піде мова у цій роботі.
  
  
• Специфіка співвідношення між соціальною службою та клієнтом
  
  Вступ 3 1. Теоретичні основи діяльності соціальних служб в інтересах клієнтів. 4 2. Особливості надання соціальних послуг соціальними службами. 10 3. Специфіка взаємодії Центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді з своїми клієнтами. 18 4. Моральні засади діяльності працівників соціальних служб. 21 Висновки 28 Література 29 Вступ Соціальна робота як професія виникла в Україні близько п’ятнадцяти років тому. Поява нового фаху була спричинена масштабними змінами у нашому суспільстві, пов’язаними із соціальною кризою та, як наслідок цього, появою вразливих груп населення, які потребували професійної допомоги та підтримки – і не лише матеріальної. Соціально-економічна криза супроводжувалась ідейною: руйнувались ідеологічні принципи та догми, звичні для суспільства, відбувалася втрата почуття внутрішньої визначеності та стабільності. В таких умовах з’являлися нові соціальні інститути, формувалися нові взаємовідносини між ними. Соціальні служби, які з’явилися в цей час, стали знаряддям соціальної політики держави, яка проголосила курс на підтримку та соціальну допомогу тим, хто її потребує в нових соціально-економічних умовах. Крім того, такого підходу вимагало і світове співтовариство, де втілення принципів гуманізації та соціального захисту мало багаторічний досвід та практику. Сучасні соціальні служби в Україні – це комплекс соціальних служб, які створюються відповідно до потреб найменш захищених членів суспільства і реалізують певні напрями соціальної роботи, орієнтовані на надання допомоги клієнтам у подоланні складних життєвих обставин. Взаємовідносини між соціальними службами і їх клієнтами тільки формуються, знаходять своє законодавче підтвердження. Все більше різноманітних суб’єктів соціальної структури суспільства становляться втягнутими у благородну справу допомоги людям, їх підтримки та допомоги знайти своє місце у новому сучасному житті. Специфіка співвідношення між соціальними службами та клієнтами потребує всебічного розгляду, аналізу з метою подальшого вдосконалення форм і методів соціальної роботи. Висновки Особливостями функціонування соціальних служб є їхнє втручання в різноманітні сфери життєдіяльності клієнта з метою надання йому допомоги в складних життєвих обставинах. Персонал соціальних служб повинен складатися з фахівців багатьох напрямків, що задіяні для вирішення проблем людей, котрі потребують допомоги. Враховуючи край важливі для суспільства наслідки роботи соціальних служб, держава створює відповідні умови для їх роботи, законодавчо закріплює необхідні положення, які допомагають соціальним службам в реалізації напрямків соціального захисту населення. Разом з цим, на персонал соціальних служб накладається певна відповідальність за свої дії, вимагається висока степінь професіоналізму та дотримання моральних норм. Сумлінне ставлення до справи, відповідальність, чесність, по рядність, принциповість, цілеспрямованість – ці якості потрібні усім спеціалістам соціальних служб. Для соціальних працівників вони є суттю спеціальності, запорукою успішного виконання професійних обов'язків, громадського визнання і морального самоутвердження. Вказані якості необхідні для усіх видів соціальної роботи, хоча в деяких сферах якась із них може виділятися виразніше. Соціальний працівник має бути гуманним, поважати людину, яка потребує допомоги, підтримати її професійно і морально, надихнути на подолання труднощів, вселити віру у власні сили й можливість повернення до гідного життя. Стосунки між клієнтом і соціальним працівником повинні мати партнерський характер. Партнерство передбачає, що кожна сторона процесу (клієнт і соціальний працівник) щось вкладає в спільну справу, і внесок обох сторін однаково цінний. Така позиція соціального працівника зобов’язує його ставитися з повагою до досвіду, думок і рішень клієнта. Разом з тим, для дотримання принципу партнерства соціальному працівнику необхідно уникати дій на основі стереотипів та упереджень. Партнерство означає не тільки врахування особливостей кожної сторони та розподіл влади, а й розподіл відповідальності за те, що зроблено або не зроблено для досягнення мети.
  
  
• У чому полягає особливість використання інформаційних систем у фінансово-економічних установах
  
  1. У чому полягає особливість використання інформаційних систем у фінансово-економічних установах? 2. Що таке база даних, реляційна база даних в Access? 3. Як створити базу даних на основі існуючих шаблонів Access? 4. Як внести зміни до структури існуючої таблиці в Access? 5. Що таке запит в Access? 6. Що таке форма в Access? 7. Що таке звіт в Access? 8. Як перейти з програми "1С:Бухгалтерія 6.0" у програму "1С:Бухгалтерія 7.7"? 9. Як можна внести зміни у типову конфігурацію програми "1С:Бухгалтерія 7.7"? 10. Що означає ведення багатовалютного та кількісного обліку? Як їх організувати у " 1C: Бухгалтерії"? 11. Як переглянути реквізити та історію реквізитів довідників програми "1С:Бухгалтерія 7.7"? 12. Як встановити відбір проводок у журналі проводок за поточним стовпцем у програмі "1С:Бухгалтерія 7.7"? 13. Як встановити автоматичний розрахунок суми операцій у журналі операцій програми "1С:Бухгалтерія 7.7"? 14. Які режими введення інформації у журнал операцій підтримує "1С:Бухгалтерія"? 15. Як встановити інтервал робочих дат у журналах документів, проводок, операцій програми "1С:Бухгалтерія 7.7"? 16. Які основні можливості забезпечують користувачеві системи типу "Клієнт-Банк"? 17. Як отримати касові обороти банку за будь-який період? 18. Що таке балансові та небалансові вихідні форми банку? 19. Як перевірити стан небалансових рахунків, субрахунків у банку? 20. Як вивести словник рахунка касового обороту на екран, принтер?
  
  
• Історія світової політичної думки
  
  Вступ 3 1. СТАРОДАВНІЙ ТА СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ ПЕРІОДИ РОЗВИТКУ ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ 4 1.1. Політична думка Стародавнього Заходу 4 1.2. Християнська політична думка 7 2. РОЗВИТОК ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ У НОВИЙ ЧАС 9 3. ОСНОВНІ ПОЛІТИЧНІ КОНЦЕПЦІЇ ХХ СТОЛІТТЯ. 14 3.1. Неолібералізм 14 3.2. Неоконсерватизм 16 3.3. Фашизм. 18 Висновки 19 Вступ Політологія як наука зародилася ще в античні часи. Вже тоді людям необхідно було узагальнити та пояснити явища, які відбувалися в сфері управління державою, міжнародних стосунків. На базі висновків, які відпрацьовувалися політологами, будувалися відносини між соціальними елементами, суб’єктами держави і міжнародних зв’язків. Розвиток політичної думки сприяв більш глибокому осмисленню тих процесів, що відбувалися в суспільстві. В різні часи розвиток політичних концепцій відбувався на різних теоретичних і духовних засадах. Політологія пройшла тривалий шлях свого розвитку від ідей античності до сучасної плюралістичності думок. Висновки Політологія як наука пройшла значний етап у своєму розвитку. Як наукове знання вона закликана надати допомогу людству влаштувати найбільш справедливий і раціональний тип політичного правління. Проте, як показує практика, зробити це дуже і дуже важко. Плюралізм теорій, їх багатоманітність не сприяють концентрації зусиль у цьому напрямку. Різні політичні течії відповідають певним соціальним групам населення, які мають різні політичні погляди. ХХ століття в плані генерації нових політичних концепцій і теорій значно відрізняється від інших часів і епох історії людства. Прискорення темпу життя людства, розвиток науково-технічного прогресу, накопичення значних матеріальних цінностей і ресурсів у великій степені сприяють подальшому розвитку плюралістичності політичної думки. Нове століття обіцяє бути за напруженістю соціального життя ще динамішнішим, ніж ХХ вік. Розвиток суспільних відносин інтенсивно змінюється і це, безперечно, надасть значних змін для політичної думки людства.
  
  
• основні етапи розвитку політичної науки
  
  Вступ 3 1. СТАРОДАВНІЙ ТА СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ ПЕРІОДИ РОЗВИТКУ ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ 4 1.1. Політична думка Стародавнього Заходу 4 1.2. Християнська політична думка 6 2. РОЗВИТОК ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ У НОВИЙ ЧАС 8 3. СУЧАСНИЙ ПЕРІОД РОЗВИТКУ ПОЛІТОЛОГІЇ 11 3.1. Неолібералізм 11 3.2. Неоконсерватизм 13 3.3. Фашизм. 15 Висновки 16 Література 17 Вступ Політологія як наука зародилася ще в античні часи. Вже тоді людям необхідно було узагальнити та пояснити явища, які відбувалися в сфері управління державою, міжнародних стосунків. На базі висновків, які відпрацьовувалися політологами, будувалися відносини між соціальними елементами, суб’єктами держави і міжнародних зв’язків. Розвиток політичної думки сприяв більш глибокому осмисленню тих процесів, що відбувалися в суспільстві. В різні часи розвиток політичних концепцій відбувався на різних теоретичних і духовних засадах. Політологія пройшла тривалий шлях свого розвитку від ідей античності до сучасної плюралістичності думок. Висновки Політологія як наука пройшла значний етап у своєму розвитку. Як наукове знання вона закликана надати допомогу людству влаштувати найбільш справедливий і раціональний тип політичного правління. Проте, як показує практика, зробити це дуже і дуже важко. Плюралізм теорій, їх багатоманітність не сприяють концентрації зусиль у цьому напрямку. Різні політичні течії відповідають певним соціальним групам населення, які мають різні політичні погляди. ХХ століття в плані генерації нових політичних концепцій і теорій значно відрізняється від інших часів і епох історії людства. Прискорення темпу життя людства, розвиток науково-технічного прогресу, накопичення значних матеріальних цінностей і ресурсів у великій степені сприяють подальшому розвитку плюралістичності політичної думки. ХХІ вік обіцяє бути за напруженістю соціального життя ще динамішнішим, ніж минуле століття. Розвиток суспільних відносин інтенсивно змінюється і це, безперечно, надасть значних змін для політичної думки людства.
  
  
• Які основні напрямки автоматизації інформаційно-управлінської діяльності?
  
  План 1. Які основні напрямки автоматизації інформаційно-управлінської діяльності? 3 2. Що таке інформаційна система? 3 3. Які використовуються типи інформаційних структур? 4 4. Що таке реляційна база даних? 5 5. Які обмеження накладаються на імена файлів та каталогів у Windows NТ? 5 6. Що таке ярлики програм та які функції вони виконують? 6 7. Які існують способи розташування вікон програм на Робочому столі? 6 8. Як скопіювати файли та каталоги на інший диск за допомогою програми Провідник? 6 9. Як створити каталог чи ярлик в операційній оболонці Windows NТ? 7 10. В яких випадках не можна відновити вилучені файли за допомогою Кошика Робочого столу? 7 11. Як до перемикача розкладок клавіатури додати розкладку ще однієї мови? 8 12. Як у Календарі Microsoft Outlook створити зустріч, що буде повторюватися 15 разів щовівторка та щочетверга? 9 13. Чим, з точки зору Microsoft Outlook, збори відрізняються від зустрічі та які параметри треба визначити для створення зборів? 9 14. За якими типами даних можливе їх сортування в середовищі Excel? 10 15. Які можливості існують у середовищі Excel для пошуку та простежування помилок у формулах? 10 16. Як в середовищі Excel підрахувати кількість даних у списках, що профільтровані за якоюсь умовою? 10 17. Як поміняти місцями поля таблиці в середовищі Access? 11 18. Для чого в середовищі Access деякі поля таблиці індексуються і як це робиться? 11 19. Що означає цілісність даних в середовищі Access і як її забезпечити при встановленні зв’язків між таблицями? 12 20. Як відсортувати результати запиту в середовищі Access? 12 21. Як встановити додаткове поле в звіт у середовищі Access? 12 22. Які використовуються типи комп’ютерних мереж? 13 23. Що таке локальні та мережні ресурси? 14 24. Що таке мережна топологія? 14 25. Яким вимогам повинен відповідати файл-сервер? 15 26. Що таке пошукові сервери? 16 27. Що таке електронна пошта? 16 Література 18
  
  
• Тести з релігієзнавства (тема 7, 8) – 9 питань
  
  1. Характерні ознаки нетрадиційних релігій: а) у складі громад переважають городяни; б) у складі громад в основному молодь; в) прихильники неорелігій перебувають поза політичним життям; г) неорелігії містять запозичене із релігійно-культурних традицій різних народів і різних часів. 2. Неорелігії – це: а) харизматичні культури; б) секта. 3. Причинами виникнення нетрадиційних релігій є: а) догматизм традиційних релігій; б) низький рівень духовного розвитку молоді; в) нова спроба об’єднати людей; г) спроба духовно і фізично ізолювати членів громади від зовнішнього світу, від соціально-групових зв’язків; ґ) прагнення людей знайти якийсь вихід, щоб „втекти” від своїх проблем. 4. Заклик до глобальної єдності – це характерна риса таких неорелігій, як: а) Біле Братство; б) Багаї; в) Харе Крішна. Тема 8. Сучасне релігійне життя в Україні 1. Принципом взаємовідносин держави і церкви є: а) відмова від релігії; б) свобода совісті; в) наказ Президента; г) міжнародні договори; ґ) відокремлення церкви від держави та школи від церкви. 2. Термін „свобода совісті” означає: а) совість привілейованих – це і є привілейована совість; б) право на свободу релігії; в) право людини сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої; г) заборону науково-матеріалістичної пропаганди; ґ) рівноправність громадян незалежно від ставлення до релігії. 3. Визначте, що є „секуляризм”: а) невтручання держави у внутрішні (богослужбові і канонічні) справи церкви; б) невтручання церкви у справи держави; в) право відправлення релігійних культів, релігійної пропаганди та діяльності; г) формальна рівність усіх релігій та церков без відокремлення церкви від держави. 4. Назвіть державну релігію України: а) православ’я; б) християнство; в) жодна з релігій обов’язковою не визнається. 5. Закон „Про свободу совісті та релігійні організації в Україні” прийнято: а) у 1991 р; б) 1996 р.