Твір-роздум на тему «Люблю усмішку на чужім обличчі»
за В Сосюрою
«...Люблю усмішку на чужім обличчі,
для мене радість інших, як своя»
В. Сосюра
В. Сосюра – талановитий український поет-лірик, який глибокоемоційно, з високою художньою майстерністю
відобразив багатство життя в його внутрішньому русі й розвитку. Всі почуття поет немов пропускає через своє
серце, біль і радість людей повертаються до нас у поетичних образах його віршів, несучи на собі відбиття
творчої індивідуальності автора. Поезія В. Сосюри довірлива, щира, безманірна, дійсно є співом душі – душі
відкритої, людяної, дивовижно тонкої і ніжної у своїх почуваннях.
Поет будучи в душі ніжним, мов пісня солов'їна, і тривожним, наче грозові бурі, зумів передати це в своєму
творчому доробку. Володимир Сосюра – високий поетичний світ, де пахнуть білі акації, палахкотять загравами
донецькі ночі й живе любов до України. Він тонкий лірик і творець розгорнутих ліро-епічних полотен.
Будучи поетом-лірником, він оспівував глибокі почуття людини. Стали класичними його вірші “Так ніхто не
кохав”, “Коли потяг у даль загуркоче”, “Білі акації будуть цвісти”, “Пам'ятаю, вишні доспівали”, “Сад шумить”,
“Васильки” та багато інших. У них Сосюра створив прекрасний світ юнацького захоплення – чистого, мов кришталь,
і світлого, як промінь сонця, кохання.
Довірливість до людей, щирість вислову, розмовний лад роблять його вірші особливо принадним. Рядки і цілі
строфи одразу врізуються в пам'ять: “Роки йшли силуетами станцій”, “щоки чують, як котяться перла, тихі й
теплі...”, “над селом небо осені плаче”... Лірична схвильованість та душевність надають твору Сосюри
інтимності та сердечності: “Ах, ви мрії, ви милі, дитячі, як обличчя на дальнім вікном...”
Володимир Сосюра жив, мислив, дихав поезією. Щирість його ліричного голосу, безпосередність почуттів хвилює
нас до глибини душі. Головними героями віршів та поем Сосюри є людина вразлива, благородна, відкрита.
Особисте у творах Сосюри дуже часто злито воєдино з соціально значимим. Найскладніші теми з народного життя
поет умів зігрівати щирим теплом свого серця. Для стилю Сосюри притаманні схвильованість, емоційність,
реалістична образність, уміння задушевно вести розмову з читачем. Але найбільше його твори чарують нас
теплотою і правдивістю почуттів.
Вірші Сосюри надзвичайно мелодійні і цим вони близькі до української народної пісні. Вони такі ж прості та
ясні, сповнені чистих і свіжих почуттів. Сосюра вдається й до образно-композиційних прийомів народної поезії,
використовуючи фігуру паралелізму, пісенний зачин (“Туман пливе долиною, побудь, серце, ізо мною”, “Ой у полі
гне тополі вітер та на вольній волі...”, “Гей, на заході гармати розорали землю вкрай... Проводжала сина мати
захищати рідний край”).
В якому б жанрі не виступав поет, він завжди дбав про точність слововживання, афористичність вислову. Багато
його афоризмів одразу ж вкарбовуються в пам'ять. Справжнім віртуозом був поет у невеликих віршах – мініатюрах.
Згодом Олесь Гончар про Сосюру сказав: “Будь-яке штукарство Сосюрі було протипоказано. Сила його слова,
справжній гуманізм його лірики – в природності, в чистосердечному довірі до людини, в безмежній відданості їй.
Мабуть, тільки значна, непересічна особистість може дозволити собі розкіш розмовляти з людьми своїм природним
голосом – голосом правди, пристрасті, чистої, непідробної любові”. І я цілком розділяю цю думку. Адже Сосюра
любив людей и не приховував цього в своїй поезії, про що свідчать його рядки «...Люблю усмішку на чужім
обличчі, для мене радість інших, як своя».
Прекрасне вічне. Воно залишає на землі слід, у якому панує чистота й любов. В. Сосюра – співець ніжності і
дружби. Це талановитий лірик і мислитель. Він зумів показати у своїх поезіях особистість свого часу, розкрити
її внутрішній світ, за що й полюбили сучасники його лірику.
PAGE 2
Скачать работу..