Про яку нову людину мріяв Данте
Данте мріяв про таку людину, яка була б безгрішною. Не робила нічого поганого, не зраджувала, що для Данте
було дуже важливим и саме головне – вірила у Бога. Алігєрі мріяв про гарний, добрий світ з гарними та добрими
людьми. Написавши "Божественну комедію" він хотів донести до людей свої думки, почуття та враження, показавши,
як погано в пеклі та прекрасно в раю!
Данте глибоко хвилювали пануючі в світі неправда, політична підступність володарів, жорстокі зіткнення і
безжальні війни. Головна мрія поета – мир на землі. У своїй поемі Данте вже робить те, до чого стане закликати
Петрарка: "Йди і вимагай! Миру! Миру! Миру!" Інтерес поета зосереджений на земному світі, на проблемах
реального життя.
Безсмертний поет не бреше: він бачив суще Пекло. Втім, як і більшість його сучасників. Громадянські війни,
місцеві розбрати, криваві бійні, підпали, погроми в містах, коли дві протиборчі партії готові піти на все ради
того, щоб винищити супротивника. Але це всього лише світ, в якому він жив. Непроглядна, пекельна тьма – гніт
Середньовіччя, коли людина не признавалася Особистістю, коли їй з народження вселяли, що вона – лише маленький
гвинтик, комаха. У людини не було права вибирати, мислити, любити. Адже всі історії, розказані Данте в
«Комедії», засновані на реальних подіях.
По Пеклу Данте супроводжує Вергілій, який втілює Розум, адже тільки зберігаючи холоднокровність і
розсудливість можна пережити цей жах! На вході в Пекло автор читає напис: «Залиш надію, всяк, що сюди
входить...». Але герой не упокорюється, не падає духом, він йде вперед, до нового знання, рухомий цікавістю і
бажанням зрозуміти. Це людина, яка вірить в себе, вона здатна подолати непереборні перешкоди. Це – Людина
Ренесансу. Саме про таку людину мріяв Данте.
Дивність і в той же час алегоричне значення Земного Раю у тому, що він порожній. Люди назавжди його втратили,
вчинивши первородний гріх, їм не дано більш насолоджуватися цим блаженством. Про це розказує Мательда (символ
діяльного життя, що протиставить символу життя споглядального – Беатріче). Але Дантівська людина настільки
велика і відважна, що все одно потрапляє туди, навіть будучи недосконалою. Рай Земний закритий для людей
середньовіччя, людей іншої свідомості, які безупинно дивуються, бачивши, як живий людина подорожує по
загробному світу – спочатку в Пеклі, потім – в Чистилищі. Він ламає всі засади, перед ним відкриваються нові
можливості.
Ідеальних людей немає, але кожна людина повинна до цього ідеалу прагнути. Згідно Данте існує два шляхи
порятунку: шлях милосердя і шлях правосуддя. І Господь судить своїх чад по милосердю, прощаючи їм гріхи, в
яких ті щиро розкаялися, оскільки розкаяння – це крок вперед, крок до досконалості.
Дійсно, ніхто не осмілювався до Аліґ’єрі так високо ставити людину – він через Пекло і Чистилище піднімає її
так, що вона виявляється на рівні Всевишнього! У Раю головним мотивом стає «visio», «споглядання», причому
воно практично зливається з мотивом благодаті. Важливо помітити, що герой – це не просто Данте, хоча цей
відважний геній виявляє собою істинне втілення Нової Людини. Це, перш за все, узагальнений образ людини,
Особистість, яка здатна пройти тим же шляхом Розуму і Віри і піднятися до Бога. Таким чином, Рай переміщається
в людську площину, в площину доступного, видимого і пізнаваного.
Данте обігнав свій час, своїх сучасників і навіть багатьох своїх послідовників. Він став першим співаком
Відродження, Нового життя. Ось вона перед нами, у всій красі: ідея Великої Людини. І не випадково Данте
закінчує свою Божественну комедію дивовижним рядком: «Любов, що рухає сонця і світила!»
Дж. Реськін назвав великого тосканця "центральною людиною світу".
І це справді так. Потрібно прочитати Данте, як би важко це не виявилося. Потрібно так само, як потрібно хоча б
раз торкнутися до Бога. Бо тільки тоді ми зрозуміємо, якою повинна бути людина. Але це теж подвиг. Як, якщо
хочете, і читання поеми. Архітектоніка її надзвичайно складна. Символіка чисел виконує в ній величезну роль. І
в цьому значенні Данте теж у своєму роді унікальний. Ніхто інший не зміг, не зумів так "повірити алгеброю
гармонію". Пушкін відніс "Божественну комедію" до тих творів, сам задум яких геніальний. Якщо "Нове життя" і
"Бенкет" – це прозаїчний коментар до поезії, то "Комедія" – сама поезія, поезія, сама себе судяча, тлумачить,
представляє ключ до розкриття таємниць всесвіту.
Людина, про яку мріє Данте сильна, смілива, розвинена фізично і духовно, прекрасна і горда, справжній господар
долі і організатор кращого світу.
PAGE 3
Скачать работу..