З усіх утрат втрата часу найтяжча
Сковорода
Час минає. Секунда за секундою складаються у дні, дні переходять у роки. Діти підростають, дорослішають, потім
старіють. У них підростають уже свої діти та онуки. За мірками історії Всесвіту лише хвилина відділяє нас від
трипільського гончара, що робив перші глиняні глечики. Глечики і досі роблять такими, та хто згадає того
гончара?
«З усіх утрат втрата часу – найтяжча». Цей вислів мені особливо подобається. Ніхто з наших сучасників не знає,
якою людиною був Григорій Сковорода, але ми можемо створювати його образ із творчості мислителя. Мені
здається, що цей афоризм надзвичайно характеризує автора як людину, що ні на мить їм припиняє вчитися,
розвиватися та самовдосконалюватися.
Григорій Сковорода – видатна постать у літературному процесі. Можна сказати, він випередив свій час: випередив
формою та змістом поетичних творів, випередив художньою довершеністю своїх трактатів, прозових творів і байок.
Але головним, на мою думку, є інше. Г. Сковорода, не підкоряючись вплину своєї доби, випередив свій час
насамперед своїми філософськими поглядами, світосприйняттям та думками.
Іноді зустрічаєш стареньких людей, які молоді духом і за своє життя встигли зробити так багато, що їм є про що
розповісти, а слухати їх дуже приємно. Вони завжди прохають нас берегти свій час, не витрачати його марно і
нагадують: "На годину спізнишся – за рік не доженеш".
У народі кажуть: якщо ти посадив дерево – ти не марно прожив своє життя. Не обов’язково усім садити дерева.
Але робити добрі справи, завжди пам’ятати про те, що саме ми, теперішні, творимо наше майбутнє і майбутнє
наших дітей, – обов’язково.
Мудрий, але теж змарнований, розміняний вислів: «Життя дається нам усього лише раз. І прожити його треба так,
щоб не було соромно за даремно минулі роки».
Це не значить – боротися за щось. Бо боротися – то завжди ламати. Це значить – творити. Робити добро.
Допомагати немічним і літнім людям. Читати хороші, мудрі книги. Прислухатися до старших. Не сваритися з мамою.
Завжди пам’ятати своїх батьків, допомагати їм. В ідеалі виростити добрих, розумних дітей. Це і значить прожити
своє життя не марно, не втратити з нього ані хвилини.
Кожен з нас має 24-години у добі. Але хтось встигає за цей проміжок зробити багато, а хтось – взагалі нічого.
Визнати те, що нерідко ми витрачаємо час дарма, надзвичайно складно. І справа не тільки в тому, що ми боїмося
впасти у власних очах. Найчастіше ми навіть цього не усвідомлюємо. Але, напевно, бували випадки, коли ви:
двічі поверталася в те саме місце, оскільки забули взяти там потрібну річ;
виконували тільки частину роботи, запланованої на день, без зрозумілої причини;
дивувалися, як швидко пролетіла більша частина дня, а ви ще нічого не встигли зробити.
Таких прикладів може бути безліч. Більшість секретів успішного розподілу часу криється в нас самих. Спочатку
треба взяти себе в руки і зайнятися самоорганізацією.
Черчілль якось сказав: "Якщо ви хочете, щоб робота була виконана, доручіть її зайнятій людині". І це дійсно
так. Коли ми звикаємо до швидкого темпу життя, нам набагато легше зорганізуватися і розпланувати свій день.
Цим легко пояснити й те, чому зайнята людина завжди знаходить час для відпочинку. Хто вміє працювати – той
вміє добре відпочивати. Це факт.
У великому і неосяжному світі існує багато цінностей. Одні люди над усе в житті ставлять гроші, збагачення,
матеріальний достаток, інші ж – духовність і моральні надбання. Можна віддавати себе повністю обраній справі,
вчитися, читати різноманітну літературу, але поряд із цим не втрачати марно час. Треба вміти цінувати його.
Дуже часто ми сумуємо, загубивши якусь річ (навіть олівець), впадаємо у розпач, втративши коштовності, але
зовсім не шкодуємо, коли гаємо час. Мені здається, що його втрата рівноцінна смерті людини. Ніщо не може її
зупинити. Якщо ж ми сильно вболіваємо за померлим, то, витрачаючи час на пусті справи, чого не шкодуємо за
ним? Я.Дмитренко застерігає нас: "Мандрівник вічний – невблаганний час – іде вперед, його не зупинити". Все на
цій землі перестає існувати, але не він – швидкоплинний і незліченний,
На мою думку, Г. Сковорода і справді був геніальним філософом, адже зміг побачити і теоретично вирішити дуже
гостру проблему, що актуальна навіть сьогодні. А втілити цю ідею в життя – то вже справа прийдешнього
покоління та наших нащадків. Я розумію зміст вислову Г. С. Сковороди «Світ ловив мене, та не спіймав»
На межі давнього та нового періодів в історії українського письменства височить постать Григорія Сковороди. З
покоління в покоління передаються розповіді про цього письменника, просвітителя, філософа. За що б він не
брався робив по-новому, ставився до цього з відповідальністю, принципово.
PAGE 3
Скачать работу..