Наші рідні потребують нашої уваги
Доповідь
Від наших батьків ми отримали найбільший і безцінний дар – життя.
Вони вигодували і виростили нас, не жаліючи ні сил, ні любові.
І тепер, коли вони старі і хворі, наш борг – вилікувати і виходити їх!
Леонардо да Вінчі
Як ми іноді шкодуємо про те, що не встигли зробити для наших батьків. Коримо себе за ті різкі слова, які
кидали недбало, крізь зуби, поблажливо. Про це тільки тепер доводиться шкодувати, коли самі стали дорослими.
Як іноді хочеться знову, як в дитинстві, схопити батька за палець і шльопати з ним по вулиці нічого не
боятися, адже тато такий великий... Виявляється багато про що можна було ще поговорити, але пізно...
А мама? Та, яка ночей не спала. Так хіба ми пам'ятаємо це? І лише зараз, я побачу як вона постаріла. Стара,
добра, любима мама. Пробач мене за всі ті моменти переживань, що відняли у тебе годинник і дні життя, такого
дорогого і безцінного. Чому ми розуміємо, та і чи розуміємо до кінця, що значать для нас наші Батьки та рідні?
Як їх життя пролетіло швидко. Як те нетямуще, нісенітне. І їм вже за сорок. Пора віддавати борги батькам. Все
частіше й частіше вони потребують нас. Ще ми морщимося, коли батьки роблять нам зауваження, але не дарма ж
говорив Конфуцій: «Служивши батькові з матір'ю, перестерігайте їх якомога м'якше. Якщо ваші поради не
здобудуть дії, будьте як і раніше шанобливі та покірливі. Навіть якщо ви роздратовані в душі, не виявляйте
своєї незадоволеності».
Це відчуття дійде кожного з нас. Обов'язково прийде, до когось раніше, до когось пізніше. Відчуття
недомовленості, неначе, щось втрачено, не дороблено.
Осінь життя. Це той час, коли наші рідні люди похилого віку, потребують наших добрих слів і справ, нашої
уваги. Вони чекають цього. Чекають все життя. Але не завжди скажуть нам, не нагадають. А якщо й нагадають, ми
не відчуємо, не зрозуміємо. Коли зрозуміємо – буде пізно.
Пам'ятайте? Був колись такий вислів: "Подзвони батькам!" Мені хочеться, щоб ви не порахували за працю і
подзвонили, хто забув. А ще краще відвідали б їх. Поговорили, пригадали все хороше, зробили б для них щось
приємне. І не для "галочки"... Від душі.
Дуже важко описати те, які зусилля доклали наші батьки протягом стількох довгих років для того, щоб виростити
нас такими, які ми є. Глибока любов і турбота глибші, ніж будь-який океан, така сильна любов і турбота, що
вона може згорнути гори. Вони так ретельно про нас піклувалися, що ніякі труднощі й небезпеки не зможуть
викоренити таку любов. Чого ж чекають батьки у відповідь? Їм просто необхідна чесність дитини з ними, її
пошана, таким чином дитина показує їм свою подяку. Якщо ми, таким чином відносимося і любимо своїх батьків, то
ми показуємо хороший приклад своїм дітям. Наші діти будуть відноситься до нас таким же чином, а це є заставою
гармонії в нашій сім'ї. Коли дитина маленька, вона не робить ніякої роботи. Про її їжу, одягу і тому подібне
піклуються батьки. Батьки допомагають дитині від любові. Дитина не працює – вона може виконати лише невелике
доручення по дому. Але хіба ця робота може порівнятися з тією працею або витратами, які роблять заради неї
батьки? Якщо, ставши дорослим, дитина не розуміє, що дали їй батьки, то це дуже велика невдячність.
Ми, діти, у свою чергу, завжди повинні пам'ятати і розуміти три наступні думки:
1. Хто дав мені це тіло?
2. Хто мене виховує і ростить?
3. Хто дає мені освіту?
Найбільшим розчаруванням і засмученням для батьків є непокора і неслухняність своїх дітей. Річ у тому, що
пошана і любов дітей до старших не означає матеріальну підтримку батьків. Це поняття набагато ширше і глибше.
Пошана і любов дітей до старших є найголовнішою і основною чеснотою людей. Наші предки говорили: «Немає
ніякого значення поклонятися богу, якщо ми не поважаємо і не любимо своїх батьків». Небеса говорять: «Ті діти,
які свого часу не поважали батьків і старших, будуть покарані і покарання це полягатиме в такому ж відношенні
їх дітей до них. Як ми відносимося до батьків, таке ж відношення буде у наших дітей до нас». У сім'ї молодші
повинні мати пошану і до батьків, і до старших (до братів і сестер). Молодші повинні відчувати пошану,
підпорядкування і подяку старшим. Старші, у свою чергу, повинні відчувати до молодших любов, допомагати і
захищати їх. Коли молодший поважає старшого, а старший любить молодшого, то створюється прекрасна сімейна
атмосфера.
PAGE 1
Скачать работу..