Духовний Чорнобиль давно вже почався
Польюсь думками в сиву давнину ... Бачу квітка «чорнобиль» - ароматна, запашна, що має чудодійну лікарську
силу. Наші прадіди шукали її, щоб рятувати себе від хвороб, нещасть, щоб дати собі довголіття. Квітка,
«чорнобиль »..., там, де її було багато, де над степом стояв її дух запашний, там і поселилися люди, щоб
дихати, набиратися здоров'я. Назвали це місце Чорнобилем. І знали про нього лише ті, хто жив там. Зростало
містечко, стало містом, не підозрюючи, що прийде час, коли про нього дізнається весь світ. 1986 рік. У квітні
відбулося те, що катастрофічно позначилося на житті і здоров'ї мільйонів людей: стався вибух Чорнобильської
АЕС. І ще багато років будемо ми відчувати, що це таке. - А це - вісімнадцятикілометрова мертва зона, де -
інваліди, які народилися після аварії, спотворена худоба, стронцій, який осідає на небесах, і по якому
ступають люди, радіаційні овочі, фрукти і ще багато того, про що людство не знало. Тепер зі словом «Чорнобиль»
пов'язані сльози матерів, бліді обличчя дітей, черги в лікарнях і померлі від радіації люди.
Одним з перших творів про цю жахливу подію була документальна повість Юрія Щербака «Чорнобиль». Її автор за
фахом - лікар, який тривалий час перебував у Чорнобильській зоні і все бачив на власні очі. Не можна
залишатися байдужим, читаючи твір, адже вся та неприкрита правда виникає перед читачами.
Ніхто не присягав до відповідальності за неправильне зберігання добрив, відходів виробництва, небезпечних для
здоров'я людини. Великі земельні масиви осушувалися без урахування подальших екологічних наслідків. Так ми
йшли до трагічних квітневих днів 1986 року, коли вирвалася з-під влади недбалих господарів атомна сила.
Колись Павло Тичина, перебуваючи на ядерній Чорнобильщині, писав про цю землю, що вона щедра, весела і
прекрасна. Тепер поля, ліси, річки і озера важко вражені невидимим ворогом. Дичавіє земля, хоча сади ще
цвітуть і плодоносять. Але не можна зривати ті плоди, ніхто не радіє їм. Про Чорнобиль написані романи,
повісті, вірші і поеми, публіцистичні статті, зняті документальні фільми. Хворі серця Івана Драча та Юрія
Щербака вилили на папір поему «Чорнобильська мадонна», повість «Чорнобиль».
Гіркі слова, гіркий висновок. Юрій Щербак доводить, що причина катастрофи - в непорядності, службової
непридатності «великих керівників», а також у системі, яка дала їм владу, горе випало не тільки на долю
Україні. Воно боляче зачепило наших братів Білорусії та Росії. З тривогою і болем читаємо, що кожен п'ятий
білорус живе на забрудненій території. Загинули ліса, і землю закинули. Наставили АЕС в верхів'ях трьох річок.
Так хто ж ви є, злочинці; канібали? Вдарив перший дзвін. І досить балачок. Це слова Ліни Костенко. Вони -
вирок некомпетентності і нісенітниці, які призвели до великої біди.
Жодна людина не має морального права стояти осторонь екологічних проблем, бути пасивним спостерігачем,
оскільки все менше і менше залишається на нашій землі місць, де можна почувати себе в цілковитій безпеці.
Скачать работу..