Чого сучасна людина може навчитися у Фауста
Бурхлива епоха Просвітництва народжувала своїх героїв-бунтівників, які кидали виклик неуцтву, пасивності,
середньовічному варварству і забобонам. Такими героями стали передові письменники та створені ними образи.
Вони боролися за свободу і незалежність людської особистості, обрушували свій справедливий гнів на старий лад.
Серед цих письменників був і німецький поет Й. В. Гете. Він щиро і твердо вірив у перемогу розуму на землі і
цю віру вклав в образ героя свого найбільшого твору - трагедії «Фауст».
Легенда про Фауста ще в ранні роки привернула увагу Гете. Вона відображала віру в людину, в силу і велич його
думки. Поетові був близький образ людини, що долає будь-які труднощі і спокуси і впевнено йде вперед до
досягнення своєї високої мети. Фауст представляв собою тип мислителя, який прагне будь-що-будь осягнути
таємниці природи і життя. Всі ці риси і взяв письменник за основу при створенні образу свого героя.
В образі Фауста втілена віра в безмежні можливості людини. У
Фаусті втілено гаряче прагнення пізнати сенс життя, прагнення до
абсолюту, бажання вийти за межі, що обмежують людину.
В одному зі своїх листів Зигмунд Фрейд писав: «Коли людина задає
питання про сенс і цінності життя, вона нездорова, оскільки ні того, ні
іншого об'єктивно не існує ». А інший психолог Віктор Франки говорив
так: «Я вважаю специфічним людським проявом не тільки ставити
питання про сенс життя, а й ставити під питання існування цього сенсу».
У процесі шукання Фауст, долаючи споглядальність німецької
громадської думки, висуває діяння як основу буття.
Характер Фауста дуже складний і суперечливий, його душу весь час терзають сумніви, наснага змінюється в його
серце сумом і незадоволеністю.
Навіть вдивляючись в обстановку його кабінету, який він сам порівнює з «глухою кам'яною норою», ми бачимо
відображення того тісного, задушливого кола, з якого герой прагне вирватися «на волю, в широкий світ». Він
мріє пізнати істину, вивчити закони природи, але замість цього змушений перебувати в оточенні «тліну і
мотлоху». Науки того часу були мертві, вони не давали відповідей на запитання, які хвилювали допитливий розум
Фауста. Не знаходить він вирішення своїх проблем і в магії.
Фауст усвідомлює, що шлях до пізнання істини буде нелегкий, але все ж таки відправляється в цей шлях,
спонукуваний спрагою пізнання.
Ми бачимо, якою повнотою життя, радістю, живим сприйняттям природи наповнена сцена появи героя на весняному
святі. Він відчуває воскресіння самого народу, який прагне вирватися «із задушливого міста на полі, на
світло».
Подібні настрої і атмосфера дуже близькі душевному стану самого Фауста. Адже він бажає не тільки пізнати світ,
але й донести промінь знання до інших людей. Саме цим зумовлена його прагнення перекласти на рідну мову
Євангеліє - одну із самих популярних і важливих книжок. Але тут їм опановують сумніви. «На початку було Слово,
і слово було Бог», - говорить велика книга. Але герой заперечує: «Я слово не можу так високо цінувати».
Він з упевненістю замінює текст: «Діяння - початок буття». І в цій фразі закладено основний зміст його образу.
Гете стверджує ідею безперервного руху вперед, постійної дії, творчої праці. Бо тільки в цьому випадку людина
може пізнати себе і навколишній світ.
Фаусту, за словами М.Г. Чернишевського, «... потрібна істина більш глибока, життя більш повне, тому-то він і
повинен увійти в союз з Мефістофелем, тобто запереченням». Саме в зіткненні з Мефістофелем, у суперечці з ним,
у спробах довести його неправоту, розвивається характер героя. Він розуміє, що не може стояти на місці, не
знайде спокою і не захоче зупинити мить. Фауст, охоплений жагою пошуку й пізнання, буде вічно прагнути
вперед.
Шлях Фауста важкий, їм постійно опановують нові ілюзії, які потім руйнуються; його переслідують невдачі і
розчарування. Але, пройшовши через усі випробування, вистоявши перед усіма спокусами, герой не втрачає віри в
світле майбутнє, в могутність людського розуму, в силу людського духу. Він розуміє, що для досягнення прогресу
недостатньо тільки високих прагнень і мрій.
Саме цьому сучасна людина може навчитися у Фауста. Люди повинні вірити в себе і сподіватися лише на свої сили,
на свою «вільну працю»- такий висновок Фауста.
Сучасна людина повинна прагнути до досконалості, допомагати формуванню покоління, бути мужньою, мати гідність,
силу духу і спраги діяльності.
Скачать работу..