Уособлення влади золота в образі лихваря Гобсека
Терпіти вже ніхто не хоче,
Любити щиро всі забули,
Та гроші добре всі рахують,
За ними рвуться як акули.
Антон Чорній
Роман Оноре де Бальзака «Гобсек», що побачив світ у 1830 році, присвячений вічній темі влади грошей над
людською душею. Цей твір є надзвичайно проблемним та багатоплановим. Роман описує події, що відбувалися у
першій чверті ХІХ ст.., а цей період, як відомо, характеризується кризовими явищами у політичному та
економічному житті Франції. Саме тоді розбагатіла буржуазія прагнула поєднатися родинними зв’язками із
збіднілою аристократією, щоб таким чином «купити» собі благородний статус. Натомість, знать, вчорашні володарі
країни, були готові на все, щоб повернути у свої руки реальну владу – гроші. Як бачимо, тогочасним французьким
суспільством керували виключно матеріальні та майнові інтереси. На тлі таких обставин автор розповідає про
старого скнару-лихваря Гобсека, який перетворив своє життя на погоню за капіталом. Для нього гроші були єдиною
цінністю і пріоритетом. На прикладі цього персонажу Бальзак змальовує зіпсованість і деморалізованість своїх
сучасників, викриває світ де все купується і продається, засуджує сліпу жадобу багатства.
Гобсек все життя був відлюдником, єдиною людиною з якою він міг часом поговорити це був його сусід, адвокат
Дервіль, від імені якого йде розповідь. Лихвар відмовився від усіх духовних благ заради матеріальних: він не
мав родини, в нього не було друзів, нікому було навіть в передсмертні години його навідати. Всі гості, чи
радше відвідувачі, які час від часу з’являлися в його оселі, приходили тільки з однією метою – отримати чи
повернути певну суму. Навколо грошей крутився весь світ Гобсека. Вони повністю володіли його єством,
заполоняли розум та травили серце, це не гроші були в його розпорядженні, а навпаки, він був рабом свого
статку. Однією з визначальних рис характеру головного героя роману Бальзака є гостра цинічність. Гобсек зробив
у житті багато зла – він неодноразово користувався людським горем з метою покращення стану свого гаманця,
часто обманював інших, відбирав те, що йому не належало. Проте, як не дивно, совість його не мучила докорами,
він не усвідомлював всієї огидності своїх дій та поглядів, користолюбність на пожадливість вже були в його
крові, кожному злому вчинку він знаходив виправдання. Коли Дервіль закликає Гобсека пожаліти графиню і її
дітей, той фактично прямо відмовляється, мовля, сама графиня винна, а капітал її сину він віддасть коли, той
взнає ціну людям і грошам. Це формулювання є досить цікавим, адже дуже добре відображає схему мислення
лихваря, він ставить на один рівень вартість людини і монети. Цінність грошей Гобсек бачив у тому, що вони
дають владу над іншими та світом, проте сам непомітив того, як став рабом свого гаманця, покірним слугою
власного майна. Лихвар зробив з матеріальних благ свого кумира, ідола, якому служив ціле своє життя. На думку,
головного героя роману, фінансове заохочення – єдина рушійна сила у суспільстві. Через гроші люди йдуть на
злочини чи працюють все життя у поті чолі, одружуються з нелюбами та ненавидять найближчих людей, покидають
все і роблять найвідчайдушніші й найнебезпечніші кроки. Гроші, за філософією Гобсека, і є справжній щастям, до
якого треба йти незважаючи на всі перешкоди на своєму шляху.
По-суті, автор не згадує жодного доброго вчинку лихваря, не говорить про його хороші сторони, не старається
вникнути в його психологію. Мета написання роману полягає в тому, щоб показати якою нищівною і страшною є
влада грошей над людиною, адже вона руйнує особистість і перетворює її на безсердечну та жорстоку істоту, яка
нездатна на людяність і співчуття. Образ Гобсека є актуальним і досі, оскільки зараз матеріальний фактор в
суспільстві відіграє чи не головну роль, а скнар, для яких гроші – це весь світ, стає все більше. Отож роман
«Гобсек» є надзвичайно повчальним, він попереджає про те, що буде з тим, хто став рабом свого майна.
Скачать работу..