Чи зробило золото когось щасливим?
Шукати щастя-немає сенсу.
За ним лишлось нам сумувать!
Якщо є гроші та хиже серце,-
Підробне щастя йди купувать! Антон Чорній „Чи є ще щастя”
Твір французького письменника Оноре де Бальзака „Гобсек” є одним із справжніх діамантів у скарбниці світової
літератури. Роман присвячений вічній проблемі сенсу людського життя та пошуку щастя. „Гобсек” є своєрідним
віддзеркаленням зіпсованого та цинічного суспільства, де панує любов до грошей, а матеріальні цінності
витісняють духовні на задній план. Дія відбувається в Парижі в період Бурбонської Реконструкції, а цей час, як
відомо, характеризується кризовими явищами в культурному, політичному та економічному житті Франції. Перша
чверть ХІХ ст.. стала „золотим часом” для розбагатілої буржуазії, адже у неї з’явився реальний шанс „купити”
собі благородний статус через шлюби із збіднілою знаттю. А дворянство залюбки „продавалося”, бо тому, хто звик
жити на широку ногу, доволі важко призвичаїтися до більш скромного життя. Таким чином, суспільство
перетворилося на великий ярмарок, де можна було все купити чи продати, а гроші стали основним пріоритетом та
критерієм оцінки людини.
На тлі таких соціальних обставин автор розповідає про старого лихваря Гобсека, який перетворив своє життя
на погоню за капіталом. Для нього гроші були єдиною цінністю, а сенс життя полягав у нагромадженні статків.
Головний герой викликає двозначні почуття: з одного боку, такі, як Гобсек, викликають огиду, а з іншого –
жаль. Лихвар водночас надзвичайно багатий і жалюгідно бідний. Хоч капітали у нього величезні, але душа пуста,
він духовно убога людина. Для старого скнари слова „гроші” і „щастя” були абсолютними синонімами, різниці між
ними він просто не бачив, а моральне зубожіння не мало для нього ніякого значення. Все життя він уникав людей,
єдиним, з ким час від часу Гобсек міг перекинутися словом був його сусід, адвокат Дервіль, від імені якого йде
розповідь. Лихвар відмовився від усіх духовних благ заради матеріальних: він не мав родини, в нього не було
друзів, нікому було навіть в передсмертні години його навідати. Хоча гості, чи скоріше клієнти, іноді
приходили в дім Гобсека, такі візити не мали нічого спільного з щирістю чи дружніми почуттями, відвідувачі
завжди навідувалися з приводу фінансових питань, щоб взяти чи віддати певну суму. Навколо грошей крутився весь
світ головного героя. Вони повністю оволоділи його думками та серцем. Всі його вчинки були продиктовані
користолюбством та жадібністю. Домінуючою рисою характеру лихваря є цинічність. Всім своїм аморальним вчинкам
він міг знайти виправдання і пояснення, а муки совіті були йому зовсім незнайомі. Можливо й сам Гобсек просто
не розумів огидності своїх дій, бо пожадливість вже була в його крові.
Єдиною ціллю скнари-лихваря було нагромадження майна та грошей. Цю мету він старався досягнути будь-якою
ціною протягом цілого життя і, ніде правди діти, в її реалізації він досягнув значних успіхів. На схилі своїх
днів Гобсек вже був одним з найбагатших простолюдинів Франції. Він розбагатів, але чи став щасливим?
Однозначно ні. Найкращим доказом цього є опис передсмертної години лихваря. Він помирав самотнім, забутим
Богом і людьми, хоча й з казково великими статками. Його ніхто не хотів навіть навідати, адже нікому і ніколи
він не зробив нічого доброго.
Твір Оноре де Бальзака „Гобсек” можна назвати романом-притчею. Головна мета, яку ставив перед собою автор,
полягає в тому, щоб показати читачам, якою нищівною і страшною є влада грошей над людиною. Постійне бажання
вигоди руйнує особистість і перетворює її на безсердечну та жорстоку істоту, нездатну на доброту і співчуття.
Роман вчить нас, що гроші це не відповідник щастю, що ніякі капітали не замінять любові близьких, щирої дружби
та доброго слова.
Скачать работу..