Порівняльна характеристика Вільгельма Телля і Геслера (за твором Ф. Шиллера „Вільгельм Телль”)
П’єса „Вільгельм Телль” належить перу видатного німецького поета та драматурга Йоганна–Фрідріха Шиллера. Вона
розповідає про найдраматичніші події історії Швейцарії: про боротьбу простого люду з австрійським гнітом. У
творі є колективний головний герой – це народ. Окрім селянства, автор акцентує увагу на двох персонажах, які
знаходяться у постійному протистоянні між собою. Першим з двох є намісник австрійського імператора Гаслер, а
другим – видатний альпійський стрілець Вільгельм Телль.
Опис цих двох постатей побудований на яскравому контрасті. Тобто Шиллер, як прихильник романтизму, створює
два абсолютно протилежні між собою образи. Вільгельм Телль – позитивний герой, живе втіленні всіх лицарських
чеснот. Він мужній воїн, вправний стрілець, безстрашний чоловік. Натомість Геслер – негативний персонаж, це
боягуз, який позбавлений будь-яких благородних рис.
Драма розпочинається з опису тяжкого життя селянства, яке страждає від жорстокої тиранії ландфохта Геслера.
Від несправедливого деспота втікають люди, які згодом об’єднують проти нього в повстанський загін. Одним з
провідників повстання є чоловік на ім’я Баумгартен. Він, як і багато інших, втечею вирішив врятуватися від
намісника. Йому на допомогу приходить Вільгельм Телль, що сміливо разом із втікачем переправляється озером під
час бурі. Це перший епізод, що свідчить про протистояння Телля і Геслера, втікач-селянин в драмі має
символічне значення. Тобто вже на початку твору одибва персонажі проявляють себе і показують справжнє обличчя.
Лише з цього короткого епізоду можна зробити багато висновків: по-перше, злодіяння і жорстокість
імператорського намісника переходять всі межі, по-друге, Вільгельм – захисник невинних людей, він сміливий
борець, що не побоявся вступити в бій навіть із безжалісною стихією.
Вдруге конфлікт між Теллем і Геслером виникає, коли альпійський стрілець відмовляється кланятися шапці свого
лютого ворога. За це намісник змушує Вільгельма стріляти в яблука, що стоїть наголові у Вальтера, сина Телля.
Цей момент в творі є один з ключових. Він дозволяє нам ще раз заглянути в душі персонажів п’єси. Шапка, якій
мають кланятися прості люди є символом марнославства та лихої гордині. Коли Геслеру сказали, що знайшовся
сміливець, котрий не захотів вклонитися шапці, той наказав покарати непокірного. Такий вчинок свідчить про
зневагу до людей і безпринципність, адже він змусив батька ризикнути життям найдорожчої людини – сина. Окрім
цього, Геслер дуже легко відступив від даної обіцянки, що свідчить про його підступність. Він сказав, що коли
альпійський стрілець попаде в те злощасне яблуко, то отримає свободу, але натомість ув’язнив його. Проявив
себе в цьому епізоді і Вільгельм Телль. Він повівся як гордий швейцарець, що не боїться гніву ворога і на
коліна перед загарбником падати не збирається. Герой готовий був швидше ризикнути життям сина, ніж
зганьбитися. Символічними також є дві стріли, які були в руках Телля. На питання навіщо їх аж дві, він
відповів, що коли одна з них не попаде в яблуко, то інша точно проб’є груди Геслера. І, навідміну від ворога,
свого слова він дотримав.
Вбивство Геслера стало полегшенням для всіх. Не було жодної людини, яка б пошкодувала чи по-справжньому
засмутилася через його смерть. Стріла Телля вбила тирана, на совісті якого було не одне невинне життя. Цікавим
є і те, що останніми словами імператорського намісника була фраза „Це стріла Телля” Мабуть, Геслер розумів, що
він і Вільгельм кровні вороги, що один обов’язково загине від руки іншого, бо жити в мирі вони не зможуть.
П’єса закінчується щасливо. Зло покаране, а добро і справедливість торжествують. Драма Йоганна-Фрідріха
Шиллера нагадує нам про те, що завжди знайдуться і добрі, і погані люди. Одні будуть деспотами, а інші –
рятівниками-героями. Хоча персонажі Вільгельма Телля і Геслера є абсолютно протилежними, вони доповнюють один
одного і створюють певну гармонію у творі. Адже хіба б став Телль героєм, якби не було лихого тирана Геслера?
Хіба би прославився швейцарський народ, якби не сумні сторінки його історії? Мабуть, ні, бо якась доля істини
таки є в тому, що все у світі має бути в рівновазі.
Скачать работу..