Мої роздуми над філосовською повістю Вольтера «Простак»
Вольтер () належить до числа великих класиків світової літератури. Він є яскравим діячем доби Просвітництва і
творцем низки визначних творів. Вольтер бачить сутність людини, заглядає в її душу, змушує своїх читачів
думати, схиляє їх до критичного аналізу навколишнього світу. Провідною ідеєю творчості Вольтера є віра в
переможну силу людського розуму та освіти.
Повість «Простак» присвячена філософсьокму питанню «природньої людини» і є своєрідним підсумком тривалої
дискусії просвітників навколо цієї проблеми. Автор твору вважає, що цивілізація справляє руйнівний вплив на
людину, що вона її калічить. Натомість, єднання з первозданною природою – це запорука гармонійного і
повноцінного розвитку особистості, адже лише «природня людина» здатна не піддаватися стереотипам та не
втрачати здоровий глузд в будь-якій ситуації. На мою думку, Вольтер має абсолютну рацію. Соціум – величезна
сила, яка кожному з нас диктує свої правила, робить з особистостей сіру масу, що позбавлена критичного
мислення і приймає все, що їй нав’язують. Мабуть, не має нічого страшнішого за суспільну мораль, адже вона
здатна знищити, як і фізично, так і духовно, кожного хто хоч на крок відступить від її стереотипних уявлень
про добро і зло, про честь і беззаконня. Ми, цивілізовані люди, з дитинства привчені думати обмежено, в
рамках. Ми не здатні побачити всю абсурдність цього світу, не можемо відрізнити справжні цінності від
нав’язаних. Поачити справжнє обличчя цивілізації може лише той, хто не став її жертвою, хто не мислить
дрібними категоріями, хто має на все власну думку.
Повість «Простак» викриває і висміює всі дефекти нашого суспільства, дає можливість збоку глянути на всю
комічність нашого життя. Головний герой – Простак – француз за походженням, але був вихований в індіанському
племені, як варвар. За волею обставин він потрапляє до Франції, головного культурного і прогрессивного центру
тогочасного світу. Те, що він бачить не просто дивує, а шокує, адже навколо панує обман, всім керує брехня,
лицемірство та жодоба наживи, хоча все це ховається від виглядом доброчесності, порядності, релігійності та
справедливості. Простак бачить спотворену категорію людських цінностей, де сенс життя кожного полягає у тому,
щоб грати роль, яку визначило суспільство.
Вольтер у цьому творі піднімає надзвичсайно складне і багатогранне питання добра і зла. В душі кожної людини
відпочатку закладено основні моральні закони, тобто кожен відчуває, що робити іншим зло – погано. Але соціум
деформує і спотворює людську душу, встановлює нові критерії добра і зла, які часто не збігаються з мораллю, що
закладена природою. З таким протиріччям стикнувся Простак, те що він вважав добрим у французькому суспільстві
чомусь називають небезпечним і неправильним. Перша велика несправедливість, з якою стикнувся герой повісті –
втрата коханої. Він, варвар за вихованням, не міг зрозуміти чому його Сент-Ів „добропорядні” батьки відправили
до монастиря, адже кохання – це велике чисте почуття, яке облагороджує людину. Друга біда Простака – це
ув’язнення, покарання без вини, а лише через наклепи і осуди. Він не розуміє хто і за що може позбавити людину
найдорожчого – волі. У тюрмі, згадуючи дитинство, він доходить висновку: „Їх називають варварами, тому що вони
мстять ворогам, зате вони ніколи не пригноблюють друзів”. Кульмінаційною подією повісті є порятунок головного
героя. Сент-Ів ціною власної честі відкуповує його від ув’язнення.. По-сутті її вчинок аморальний, але усі
запевняють дівчину у тому, що це її обов’язок. Проте, незважаючи на це, Сент-Ів постійно відчувала образи і
приниження, мабуть це і призвело до її смерті. На мою думку, тут проявляється подвійность суспільної моралі,
як би не вчинила Сент-Ів, вона б однаково потерпала від осуду інших.
Простак – людина незаангажована соціумом, він мислить, оцінює, критично аналізує все, що трапляється на його
життєвому шляху. Він є чесним, відкритим, прямолінійним, дещо наївним, він здатен на шляхетні вчинки та
подвиги, адже виявляється, що дикий варвар набагато ближчий до ідеї добра ніж цивілізовані європейці. Простак
– це „природня людина”, що здатна відрізнити правду від фальші, здатна на благородство і безкорисливість.
Скачать работу..