|
Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!
Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.
|
Шукаєте реферат - просто зайдіть на Інститут.com.ua! |
|
Скачивание полной версии работы:
"Мое ставлення до Чіпки (хіба ревуть воли, як ясла повні)"*
Отправьте SMS со своего мобильного телефона на короткий номер 7190 с текстом сообщения 7520
В ответном СМС вы автоматически получите логин и пароль*.
Для скачивания материала введите логин и пароль полученные в СМС:
*Услуга доступна для абонетов всех национальных GSM операторов Украины (кроме Beeline). Абоненты других операторов мобильной связи в т.ч. абоненты росcийских и зарубежных операторов - для получения кода доступа воспользуйтесь этой ссылкой...
Тариф - 10 грн. Відповідно до вимог чинного законодавства України наведено повну вартість послуги у гривнях з урахуванням ПДВ. Додатково утримується збір до Пенсійного фонду у розмірі 7,5% від вартості послуги без урахування ПДВ.
Полученные логин и пароль деактивируются после успешного использования более 2 раз.
-
Порівняльна характеристика Чипка і Грицька у повісті "Хіба ревуть воли як ясла повні"
Порівняльна характеристика Чипка і Грицька у повісті "Хіба ревуть воли як ясла повні"
-
Зображення покріпачення України в романі Панаса Мирного „Хіба ревуть воли, як ясла повні?”
Зображення покріпачення України в романі Панаса Мирного „Хіба ревуть воли, як ясла повні?”
-
Найстрашніше для матері бути зневаженою власними дітьми (за романом Панаса Мирного "Хіба ревуть воли, як ясла повні")
Найстрашніше для матері бути зневаженою власними дітьми (за романом Панаса Мирного "Хіба ревуть воли, як ясла повні")
-
Людина починається з родини (за повістю Івана Нечуя-Левицького "Кайдашева сім'я" і романом Панаса Мирного "Хіба ревуть воли, як ясла повні")
Людина починається з родини (за повістю Івана Нечуя-Левицького "Кайдашева сім'я" і романом Панаса Мирного "Хіба ревуть воли, як ясла повні")
-
Моє ставлення до Чіпки, Панас Мирний
Моє ставлення до Чіпки
-
. Охарактеризуйте ставлення різних політичних партій України до першої світової війни
1. Охарактеризуйте ставлення різних політичних партій України до першої світової війни 2 2. Проблеми національної самовизначеності і державотворення в діяльності українських націоналістів - Коновальця, Мельника, Бандери 7 Список використаної літератури 12
-
Моє ставлення до літніх людей
Моє ставлення до літніх людей
-
Моє ставлення до синів і невісток Омелька Кайдаша
Моє ставлення до синів і невісток Омелька Кайдаша
-
. Визначте завдання та гіпотези маркетингово дослідження, мета якого визначити ставлення споживачів до торгової марки „НОРД”
1. ВИЗНАЧТЕ ЗАВДАННЯ ТА ГІПОТЕЗИ МАРКЕТИНГОВО ДОСЛІДЖЕННЯ, МЕТА ЯКОГО ВИЗНАЧИТИ СТАВЛЕННЯ СПОЖИВАЧІВ ДО ТОРГОВОЇ МАРКИ „НОРД” 2 2. ЯКІ КРИТЕРІЇ ВИКОРИСТОВУЮТЬ КОМПАНІЇ-ВИРОБНИКИ ПИВА. НАЗВІТЬ ОСНОВНІ СЕГМЕНТИ РИНКУ ПИВА ПРИ ЙОГО РОЗПОДІЛІ НА ОСНОВІ ВИГОД 6 3. ОХАРАКТЕРИЗУЙТЕ, З ТОЧКИ ЗОРУ ВИКОРИСТАННЯ В МАРКЕТИНГОВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ МАТРИЦІ АНСОФФА (МАТРИЦІ ТОВАР/РИНОК) 11 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 14 ДОДАТОК 1. АНКЕТА СПОЖИВАЧА 15
-
Моє особисте ставлення до проблем порушених у драмі Кальдерона Життя - це сон
Моє особисте ставлення до проблем порушених у драмі Кальдерона Життя - це сон
-
Григорій Сковорода – філософ, мандрівник (філософія туризму)
Вступ 3 1. Особливості філософії Г. Сковороди 3 2. Ставлення Г. Сковороди до багатства та розкоші 5 3. Національне питання у творчості Г. Сковороди 6 Висновок 8 Література 9
-
Загальна декларація прав людини
ПЛАН Вступ 3 1. Передумови прийняття і суть Загальної декларації. 3 2. Наслідки прийняття та стан реалізації Загальної декларації прав людини. 5 3. Ставлення України до Загальної декларації прав людини. 6 4. Проблеми реалізації Загальної декларації прав людини в цілому в Україні. 7 Висновок 9 Список використаної літератури 10
-
Естетичний зміст трагічного
Вступ 3 1. СУТНІСТЬ ТРАГІЧНОГО ЯК КАТЕГОРІЇ ЕСТЕТИКИ 4 2. РОЗВИТОК ПОНЯТЬ "ТРАГІЧНЕ" І "ТРАГЕДІЯ" ПРОТЯГОМ ІСТОРІЇ 6 Висновки 6 Література 6 Вступ Естетика – наука про становлення чуттєвої культури людини. В першу чергу вона призначена, щоб виявляти діалектику самого процесу освоєння, специфіки естетичного як прояву ціннісного ставлення людини до дійсності. Як і в філософії, в естетиці існують категорії – найбільш широкі поняття, що відбивають найзагальніші закономірні зв'язки й відношення, які існують у реальній дійсності. За допомогою категорій естетика прагне ставити і частково вирішувати проблеми пізнання людини, світу, їх взаємодії. Фактично кожна з категорій, позначаючи той або інший аспект або принцип естетики, вводить нас в певний сегмент цієї науки і ширше – в смислове поле естетичного досвіду людини. Зокрема існують такі категорії як "прекрасне", "трагічне", "комічне", "піднесене" тощо. В даній роботі більш детально буде розглянуте категорія "трагічне", яка має певні особливості в порівнянні з іншими поняттями.
-
Ставлення молоді до майнового розшарування (без дослідження)
ВСТУП РОЗДІЛ І. МОЛОДЬ ЯК СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА ГРУПА 5 1.1. Соціально-психологічна характеристика молоді 5 1.2. Настановлення, цінності та ціннісні орієнтації сучасної української молоді 16 Висновки до 1-го розділу 25 РОЗДІЛ ІІ. МАЙНОВЕ РОЗШАРУВАННЯ В ОЦІНКАХ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА 26 2.1. Соціально-психологічний підхід до майнового розшарування в суспільстві 26 2.2. Майнова нерівність та інші аспекти економічного життя в оцінках українських громадян 30 Висновки до 2-го розділу 39 РОЗДІЛ ІІІ. ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ СТАВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ ДО МАЙНОВОГО РОЗШАРУВАННЯ 40 3.1. Ставлення молоді до майнового розшарування в аспекті економічної поведінки 40 3.2. Соціально-психологічні особливості відношення молоді до соціального утриманства 45 Висновки до 3-го розділу 49 ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 51 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 53 ВСТУП Актуальність дослідження. Процеси соціальної динаміки, що мають місце в сучасному українському суспільстві, вимагають розглядати проблему формування масової свідомості молоді під особливим кутом зору. По-перше, молодь є однією з найбільших соціально-демографічних груп нашого суспільства; по-друге, кожний рік економічно активне населення країни поповнюється випускниками навчальних закладів, які прагнуть знайти своє місце в суспільстві; по-третє, актуальність врахування суспільної думки даної категорії населення України зумовлюється складністю обставин, у яких опинилася сучасна молодь. Існують глибокі протиріччя між новими соціально-економічними, політичними вимогами і якостями особистості, які традиційно формуються соціальними інститутами сучасного українського суспільства. Під впливом трансформаційних змін, що обумовлені процесами перехідної економіки, відбувається значне розшарування суспільства: поділ його на багатих і бідних, можновладців та пересічних громадян, триває стратифікація суспільства. Ці процеси не є завершені, а продовжують активно тривати. При цьому постійно існує загроза порушення мирного паритету між полярними групами населення. Питання соціальної нерівності все частіше починають займати чільне місце у проявах масової свідомості. Молодь, що вважається, найбільш динамічною соціальною силою, має свою думку стосовно розвитку соціально-політичної ситуації в країні. Питання соціально-психологічного плану неодмінно при цьому перетинаються з політичними. Тому виявлення ставлення молоді до різних подій і явищ суспільного життя слід вважати важливим і актуальним в наш час. Українські науково-дослідні установи постійно здійснюють моніторинг громадської думки в Україні, при цьому велике значення приділяючи саме молодіжній аудиторії. Найбільш відомими є дослідження сучасних українських науковців Т.В. Безулика, А.І. Білого, Є.І. Бородіна, В.М. Ворони, Т.П. Голобуцької, О.П. Голобуцького, М.Ф. Головатого, Є.І. Головахи, В.О. Куліка, В.А. Ребкало, М.М. Слюсаревського, Г.В. Циганенко, М.О. Шульги та ін. Однак аналіз робіт даних авторів свідчить про те, що ставленню молоді саме до майнового розшарування в них не приділено достатньої уваги. При цьому питання, які можна вважати близькими до цієї тематики, не пов’язані з розглядом психологічних особливостей великих соціальних груп, а більш розглядаються у політологічному або демографічному аспекті. Враховуючи актуальність проблеми та недостатню степінь її висвітлення темою даного дослідження стало: „Ставлення молоді до майнового розшарування”. Об’єкт дослідження – масова свідомість молоді. Предмет дослідження – ставлення молоді до майнового розшарування. Мета дослідження: прослідкувати особливості формування в свідомості молоді ставлень до майнового розшарування у період трансформації українського суспільства. Відповідно до мети дослідження, були поставлені наступні завдання: 1. Узагальнити теоретичні положення щодо соціально-психологічних особливостей молоді. 2. Дослідити, у чому саме змінилося ставлення молоді до майнового розшарування під час трансформаційних перетворень у суспільстві. 3. Проаналізувати особливості формування ставлення молодих людей до майнового розшарування та залежність їх політичних переконань від психологічних особливостей. Гіпотезою дослідження виступає ствердження того, що негативне ставлення молоді до майнового розшарування у значні степені залежить від психологічних особливостей особистості. Для вирішення завдань були застосовані наступні методи: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, аналіз літератури з даної проблематики. Робота складається із вступу, 3-х розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків. ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ Молодь – динамічна, енергійна і критично мисляча частина суспільства, яка володіє величезним соціальним і творчим потенціалом. Молоді люди характеризуються оптимістичністю, енергійністю, прагненням долати старі догмати, нищити авторитети. Індивідам, особливо раннього періоду юності, притаманні колективізм, підвищене почуття соціальної справедливості, прагнення до рівності, братерства, допомоги і взаємодопомоги. Юнаки схильні ідеалізувати дійсність, вимагають від себе та оточуючих людей діяти у відповідності з високими моральними стандартами. Однак, незважаючи на високий духовний та фізичний потенціал, молоді люди мають невеликий життєвий досвід, не уявляють собі труднощів на шляху свого професійного становлення. Частка реалізації їх планів є невисокою. Вони, як правило, не здатні без керівництва з боку старших товаришів організуватися, здійснювати планомірну діяльність. Сучасне і майбутнє бачиться їм у рожевих кольорах, а практичне здійснення своїх мрій, переноситься, як правило, на невизначений строк. Молодь прагне зайняти високі соціальні позиції в соціумі, однак при цьому тільки 40% мають високий рівень домагань. Сучасна українська молодь, як і решта населення країни, опинилася в епіцентрі значних соціальних перетворень, пов’язаних з зміною світоглядних основ, переходом суспільства від соціалістичної орієнтації на ринкову. Процеси, що супроводжують ці зміни, характеризуються наявністю численних криз у всіх сферах життя, розділенням суспільства за майновою ознакою. Молодь, що є діючим агентом в усіх суспільних трансформаціях має свою думку стосовно подій, що розвиваються в українському соціумі. Ставлення молоді до майнового розшарування, як показав аналіз даних емпіричного дослідження, не є однозначним. В залежності від свого соціального статусу, моральних переконань та сформованих соціальних установок, молоді українці визначаються стосовно майнового розшарування подвійним чином. Більша частина обстежуваного контингенту молоді оцінює його як негативне явище, тобто як таке, що заважає нормально розвиватися суспільству, заважає доланню кризового стану, спричиняє конфлікти і надмірну напругу між соціальними групами. Менша частина молодих людей вважає, що майнова нерівність – наслідок природного розділення людей за власними здібностями, логічний результат реалізації людьми своїх можливостей. Ставлення до майнового розшарування студентської молоді показує, що воно в значній мірі обумовлено соціально-психологічними характеристиками індивіда. Ті, хто відносять себе до заможних верств, вважають майнове розшарування позитивним соціально-психологічним процесом, в ході якого слабкі та неуспішні люди повинні зайняти нижчий щабель в стратифікаційній структурі соціуму, а високообдаровані, енергійні, ініціативні та заповзятливі – вищий. Ті, хто відносить себе до малозаможних верств, вважають, що суспільство в першу чергу повинно додержуватися принципів справедливості, соціального захисту та підтримки, гуманності. Майнове розшарування такі особи пояснюють з точки зору неспроможності особистості здолати соціальні бар’єри. Ставлення молоді до майнового розшарування в суспільстві відзначається на її психологічних характеристиках. Молоді люди, які відносять себе до тієї чи іншої частини активного населення країни, мають відповідні настановлення, орієнтацію і мотивацію на досягнення певного рівня в суспільстві. Таким чином, підтверджується гіпотеза даного дослідження стосовно того, що негативне ставлення молоді до майнового розшарування у значні степені залежить від психологічних особливостей особистості.
-
Україна в роки першої світової війни
Вступ 3 1. ПЛАНИ ПОНЕВОЛЕННЯ УКРАЇНИ 4 2. ВІДНОШЕННЯ ДО ВІЙНИ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ 7 3. ВІЙСЬКОВІ ДІЇ НА ТЕРИТОРІЇ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ 11 Висновки 16 Література 17 Вступ Перша світова війна продовжувалася більше ніж 4 роки. У ній брало участь 38 держав, на її полях билося понад 74 млн. чоловік, з яких 10 млн. було убито і 20 млн. покалічено. Ця війна за своїми масштабами, людським втратам і соціально-політичним наслідкам не мала собі рівних у всій попередній історії. Вона вплинула величезним чином на економіку, політику, ідеологію, на всю систему міжнародних відносин. Війна призвела до краху самих могутніх європейських держав і складання нової геополітичної ситуації в світі. Для України, територія якої була розділена між двома головними противниками світової бійні – Австро-Угорщини і Росії – війна мала особливо драматичний характер. Українці, які вважалися підданими різних держав змушені були зі зброєю в руках воювати один проти одного. Українські землі були об’єктом загарбницьких планів декількох держав-агресорів. В цій роботі будуть розглянуті питання, які показують участь і роль України в першій світовій війні: ставлення різних українських політичних сил до війни, а також висвітлений хід бойових дій на Західній Україні, яка стала одним з головних театрів воєнного протиборства. Висновки Таким чином, в ході першої світової війни в українців відбулася трансформація власних уявлень щодо шляхів подальшого розвитку своєї нації. Якщо на початку бойових дій мала місце надія на набуття незалежності України за допомогою сильних ворогуючих сторін, то з плином часу, а особливо після тривалих періодів окупації з боку Росії та Австро-Угорщини, стала переважати думка щодо пошуків набуття незалежності власними силами. Західна Україна винесла на своїх плечах основну тяжкість боротьби на Східному фронті першої світової війни, зазнавши при цьому величезних втрат матеріальних і людських ресурсів. Події цього періоду показують неоднакове ставлення українців до методів та шляхів боротьби за власну незалежність. Національні, ліберальні, демократичні, соціалістичні та монархічні ідеї, які, за своєю суттю, були різнополярними та несумісними між собою, знаходили своїх прибічників серед різних верств населення України, розпорошуючи таким чином, зусилля політичних сил та роз’єднуючи самих людей. Невизначеність в вирішенні національного питання, яке проявилося в ставленні до війни, відіграло свою негативну роль у подальшому розвитку подій в боротьбі України за незалежність.
-
ФІЛОСОФІЯ ФРЕЙДА
Вступ 3 1. Формування і трансформація філософських поглядів Зиґмунда Фрейда 4 2. Психоаналіз Зиґмунда Фрейда як філософська течія 9 3. Значення культурологічних ідей З. Фрейда для філософії 12 Висновки 16 Література 17 Вступ Зиґмунд Фрейд – засновник психоаналізу, перший представив цілісну теорію особистості. Сучасне ставлення до самого вченого і до його творіння суперечливе, здебільшого вкладається у три типи підходів: – Фрейд – один з геніїв ХХ століття. Його теорія є коректною і блискучою за деякими винятками. Цей погляд збігається зі схвальним ставленням самого З.Фрейда до важливості свого творіння. – Фрейд – великий мислитель епохи. Хоча більшість його ідей мають нескоро минущу цінність, деякі з них обмежені або навіть хибні. Це найпоширеніший сучасний погляд на психоаналіз. – Фрейд – шахрай та облудник. Психоаналіз – динозавр в історії ідей та приречений на вимирання. Засновника теорії та його послідовників критикують за анти феміністську спрямованість, за нехтування науковою суворістю, за нетерпиме ставлення до будь-яких відхилень від ортодоксального напряму, за дорогу терапію, яка не проявляє себе ефективнішою за інші. Які ж це були ідеї Фрейда, що їм вдалося зібрати таку протилежну критику? Розкриттю теоретичної спадщини Фрейда піде мова у цьому рефератові, який буде в основному присвячений концептуальним, філософським засадам його діяльності. Саме оригінальний світогляд Фрейда надав йому можливість по-новому поглянути на Людину, Історію, Культуру. Висновки Таким чином, Зиґмунд Фрейд, вивчаючи людину, її внутрішній світ (мікрокосм), надав можливості для антропології, як галузі філософії, зробити ще один крок вперед у справі вивчення людини як одного з найважливіших явищ оточуючого світу. На мою думку, світогляд З.Фрейда поєднував як матеріальні, так і ідеалістичні розуміння суті Людини. З одного боку, Фрейд визнавав, що Людина – це біологічна істота, яка повністю залежить від природних інстинктів, а з іншого – йог теорія несвідомого – яскраве підтвердження наявності в Людини ідеалістичної основи, яка не піддається осягненню. Ідеї Фрейда відіграли значну роль у становленні нових поглядів на Людину не тільки в філософії, а й в психології, фізіології та медицині. Його концепції створили умови у ХХ столітті для виникнення цілого ряду інших теорій, поглядів та сприяли розвитку науки у цілому. Структура особистості за Фрейдом слугувала для дослідників тим критерієм, відправною крапкою, з якого розпочиналися інші, більш досконалі моделі Людини, її внутрішнього світу. Вчення Фрейда, не будучи строго філософським, має значний світоглядний потенціал, який пов’язаний з специфічним осмисленням людини і культури. Основу цього вчення склали його переконання в тому, що антагонізм лежить в природі людини, сексуальних і агресивних імпульсах, її позасвідомому і культурі. З позиції позасвідомого З.Фрейд прагнув пояснити історію розвитку особистості і всієї цивілізації.
-
Релігія в житті людини
Вступ 3 1. РЕЛІГІЙНИЙ ДОСВІД: ЙОГО СУТНІСТЬ, ФОРМИ І ВИЯВИ. ТЕОЛОГІЧНЕ І ОСОБИСТЕ УЯВЛЕННЯ ПРО БОГА. 4 2. ВІРА ЯК ПОЧУТТЯ І ПОТРЕБА ЛЮДИНИ. РЕЛІГІЙНИЙ ФАНАТИЗМ. 7 3.СМИСЛО-ЖИТТЄВІ ЦІННОСТІ ВІРУЮЧОЇ ЛЮДИНИ. 8 4. РЕЛІГІЙНИЙ АСКЕТИЗМ 11 Висновки 13 Література 14 Вступ Протягом довгого часу продовжуються спроби з'ясувати, що ж являє собою релігія. Її суттєві характеристики набули форму спеціальної галузі знання – релігієзнавства. Релігієзнавство вивчає процес виникнення, функціонування та розвитку релігії, її побудови та різні компоненти, численні виявлення релігії в історії суспільства та у сучасну епоху, взаємозв'язок та взаємодію з іншими галузями культури. Особливо важливим є дослідження значення релігії у житті окремої людини, конкретних суспільств та суспільства взагалі. В історії людства неодноразово виникали спроби довести як корисність релігії для людини, так і її шкідливий вплив на її свідомість і навіть на фізичне існування і життя. До сих пір релігія залишається особливою формою світогляду, яка існує і продовжує існувати незалежно від того, які думки складаються щодо неї у мислителів різних часів і народів. Надприродне і потойбічне поки що не можливо осягнути за допомогою наукових, раціональних способів пізнання. Але інтуїтивно людина усвідомлює, що зв’язок з "тим" світом є, і це надихає людину не тільки на активне вивчення релігійних феноменів, а й на шанобливе ставлення до релігії в цілому.
-
Тести з релігієзнавства (тема 7, 8) – 9 питань
1. Характерні ознаки нетрадиційних релігій: а) у складі громад переважають городяни; б) у складі громад в основному молодь; в) прихильники неорелігій перебувають поза політичним життям; г) неорелігії містять запозичене із релігійно-культурних традицій різних народів і різних часів. 2. Неорелігії – це: а) харизматичні культури; б) секта. 3. Причинами виникнення нетрадиційних релігій є: а) догматизм традиційних релігій; б) низький рівень духовного розвитку молоді; в) нова спроба об’єднати людей; г) спроба духовно і фізично ізолювати членів громади від зовнішнього світу, від соціально-групових зв’язків; ґ) прагнення людей знайти якийсь вихід, щоб „втекти” від своїх проблем. 4. Заклик до глобальної єдності – це характерна риса таких неорелігій, як: а) Біле Братство; б) Багаї; в) Харе Крішна. Тема 8. Сучасне релігійне життя в Україні 1. Принципом взаємовідносин держави і церкви є: а) відмова від релігії; б) свобода совісті; в) наказ Президента; г) міжнародні договори; ґ) відокремлення церкви від держави та школи від церкви. 2. Термін „свобода совісті” означає: а) совість привілейованих – це і є привілейована совість; б) право на свободу релігії; в) право людини сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої; г) заборону науково-матеріалістичної пропаганди; ґ) рівноправність громадян незалежно від ставлення до релігії. 3. Визначте, що є „секуляризм”: а) невтручання держави у внутрішні (богослужбові і канонічні) справи церкви; б) невтручання церкви у справи держави; в) право відправлення релігійних культів, релігійної пропаганди та діяльності; г) формальна рівність усіх релігій та церков без відокремлення церкви від держави. 4. Назвіть державну релігію України: а) православ’я; б) християнство; в) жодна з релігій обов’язковою не визнається. 5. Закон „Про свободу совісті та релігійні організації в Україні” прийнято: а) у 1991 р; б) 1996 р.
-
Зороастризм
Вступ Історія людства завжди повна таємниць. Особливо це пов’язано з виникненням та розповсюдженням давніх релігій. Дослідники вбачають в них ознаки не тільки прагнення людського розуму матеріалістично пояснити сутність природних явищ, а й знаходять в них віддзеркалення тих подій, що відбувалися тисячі років тому. При цьому висуваються різноманітні та найфантастичніші теорії: від контакту інопланетного розуму з давніми людьми або відкриття своєї суті Вищого Божества нашим предкам до існування могутніх прадавніх цивілізацій, про які ми навіть не здогадуємося. Зороастризм є однією з таких релігій – він заснований на вірі людей в те, що один з них, Заратуштра, спілкувався з Богом, отримав від нього одкровення та настанови про необхідність спасіння людства. Популярність зороастризму в минулому та його живучість у сучасному світі заслуговує пильної уваги дослідників. Висновки Зороастрійська релігія з її культово-обрядовою традицією та практикою складає унікальний феномен в контексті релігійних, суспільних та соціальних явищ. Аналіз розвитку зороастризму свідчить про те, що він мав на людство більше впливу, ніж будь-яка інша віра. В теперішній час, під дією різних зовнішніх факторів, кількість зороастрійців зменшилась, вони розпались на невеликі общини і проживають переважно в Ірані та Індії, але вірування, вперше проголошені пророком зороастризму, все ще визнаються людьми всього світу. Зороастризм вперше в історії релігій висунув детальну систему есхатологізму (релігійне вчення про кінцеву долю людства і Всесвіту). Основою цього вчення є дуалістичне розуміння двох його першоначал – Добра і Зла. З цією концепцією пов’язане і зороастрійське розуміння людини, яка є продуктом божого творіння, створена Богом Ахура-Маздою для добра. Але людина має вільну волю, може піддаватися впливу зла і сприймати його. Зороастризм обґрунтовує загальнолюдські норми моралі. Інші релігії обмежуються соціальними нормами, відзначають передусім ставлення людини до суспільних обов’язків, а потім до інших людей. А зороастризм концентрує увагу на особі. В основі його етики – тріада: добра думка, добре слово, добре діло.
-
Сутність основних функцій соціології
Вступ 3 1. Поняття „функції”. Класифікація функцій соціології як науки. 4 2. Зміст функцій соціологічного знання. 7 Висновки 13 Література 14 Вступ Сучасне людство має цілу систему наукового знання, яке своїми відгалуженнями – науками і науковими дисциплінами – прагне осягнути дійсність, пізнати сутність людського буття. Крім суто теоретичного (пізнавального) характеру, науки завжди мали й прикладне значення. Їх поява завжди визначалася практичними потребами суспільства, яке намагалося за їх допомогою вирішити ті чи інші проблеми суспільно-економічної, політичної та культурної діяльності. В цьому плані доцільно вести мову про те, що будь-які науки завжди мали неабияке значення в житті соціуму, тобто про їх функції. Соціологія також має свої функції в суспільстві. Її зародження як науки спричинилося через прагнення людей пізнати логіку процесів історичного розвитку, зробити спроби зазирнути у майбутнє, вирішувати актуальні проблеми сьогодення. Розгляд її функцій допоможе зрозуміти призначення соціології в системі наукового знання, а також оцінити її практичну роль для практичної діяльності людей. Висновки Соціологія як наука представлена трьома рівнями пізнання: теоретичною соціологією, спеціальними соціологічними теоріями (теоріями середнього рівня) та емпіричними соціологічними дослідженнями. Знання структури соціологічної науки дає змогу з'ясувати і її функції, найголовнішими серед яких виділяють теоретично-пізнавальну, практично-перетворювальну, світоглядно-ідеологічну функції. Ознайомлення зі структурою, функціями цієї науки допомагає з'ясувати принципові її можливості у вивченні сучасного суспільства, зв'язки з іншими науками, уточнити зміст теоретичних розробок, наукових прогнозів. Функції соціології зумовлюють основні її обов’язки перед суспільством, найважливішу спрямованість і коло її діяльності. Своїми функціями соціологічна наука тісно пов’язана з практикою управління суспільством. Вона здатна виконувати роль знаряддя його наукового реформування, однак, реалізація такої ролі залежить від ставлення до соціології з боку самого суспільства. Крім загальнонаукового значення, соціологія в системі національних культур має конкретні практичні функції для будь-якої конкретної країни. Україна як суверенна, незалежна держава, використовуючи апарат соціологічної науки, прагне розв’язати актуальні проблеми сучасного українського суспільства.
-
Міжособистісні відносини та методи їх вивчення
Вступ 2 1. Міжособистісні відносини та їх класифікація 3 2. Методи вивчення міжособистісних відносин. 7 Висновки 13 Література 14 Вступ У професійній діяльності багатьох людей дуже важливим є вміння правильно будувати свої взаємовідносини з оточуючими: друзями, колегами по роботі, діловими партнерами. Особливого значення воно набуває в роботі педагогів – вони повинні не тільки формувати особистість вихованця, а й піклуватися про те, щоб психологічна атмосфера в учнівському колективі була сприятливою для сумісного навчання. Психологія і педагогіка в межах своїх дисциплін напрацювали достатній матеріал для того, щоб будь яка людина, необов’язково фахівець, могла врахувати та застосувати практичні рекомендації для налагодження ефективних стосунків з особами свого соціального оточення. Для більш конкретного вивчення стану справ в колективі існують спеціальні методи дослідження міжособистих стосунків. Застосування даних методів має велике практичне значення в роботі всіх осіб, що мають підлеглих та є відповідальними за якість їхньої діяльності, навчання та виховання. Висновки Міжособистісні взаємини – суб'єктивні зв'язки і ставлення, які існують між людьми в соціальних групах; це система міжособистісних установок, ціннісних орієнтацій, очікувань, які визначаються змістом спільної життєдіяльності людей. Відносини між людьми можуть будуватися за двома принципами: формальними і неформальними. Формальні взаємовідносини заздалегідь визначені, закріплені в моральних і навіть правових нормах. Неформальні відносини будуються в довільному порядку, вони встановлюються такими за спільною згодою обох сторін і залежать від тієї практики спілкування, яка прийнята між даними індивідами. При побудуванні неформальних відносин велике значення мають симпатії і антипатії. Якщо у відносинах панують тенденції до симпатії, встановлюються дружні, теплі стосунки, якщо антипатії – то вони стають напруженими, офіційними, ворожими. Міжособистісні відносини в групі можна розглядати в статиці, в тому вигляді, в якому вони сформувалися на даний момент часу, і в динаміці, тобто в процесі розвитку. У першому випадку аналізуються особливості існуючої системи відносин, в другому – закони їх перетворення і розвитку. За допомогою існуючих методик дослідження взаємовідносин (спостереження, соціометрія, референтометрія) можна досліджувати якісні і кількісні показники стосунків в колективі та на основі їх результатів робити відповідні практичні висновки для їх покращення або корекції.
-
Соціологія громадської думки
Вступ 3 1. Соціологія громадської думки як наука: сутність, виникнення та розвиток. 4 2. Громадська думка як соціальний феномен 8 3. Структура громадської думки. 12 4. Основні методи вивчення громадської думки. 15 Висновки 18 Література 19 Вступ Громадська думка належить до найдавніших феноменів суспільства. Без неї неможливий людський соціум. Її роль особливо зростає в переломні етапи розвитку історії. Вплив на громадську думку, її використання і маніпулювання нею значною мірою визначили спочатку процеси перебудови, потім розпад СРСР та поглиблення всеохоплюючої кризи країн колишнього радянського табору. Чимало проблем у сучасній Україні зумовлені труднощами формування громадської думки. Громадська думка як явище не обділена увагою з боку вивчення її різними науковими дисциплінами. Багаточисельні аспекти її існування та функціонування досліджуються політологією, соціальною психологією, психологією, але головною наукою в цьому плані вирізняється соціологія, і зокрема така її галузь як соціологія громадської думки. Сама вона ретельно підходить до визначення соціальної сутності громадської думки, вивчає її різноманітні аспекти. Інтерес до громадської думки обумовлений її практичним значенням і в економіці, і в суспільній сфері. РR-технології, маркетинг, менеджмент застосовують досягнення соціологічних досліджень громадської думки для отримання більш вагомих економічних, політичних, фінансових результатів. В значній мірі результати наукових досягнень в цій сфері використовуються всередині соціуму з метою визначення та формування найбільш ефективних шляхів суспільного розвитку. Висновки Соціологія громадської думки – це галузева соціологія, яка вивчає виникнення та механізми функціонування громадської думки, соціальні чинники, що впливають на її зміст і активність та визначають її місце в соціальному житті суспільства. Об’єкт соціології громадської думки – її носії, тобто люди, представники різних соціальних груп та спільнот, різних організацій і інституцій, які висловлюють свої думки з приводу тих чи інших актуальних суспільно значущих питань. Предмет соціології громадської думки – її соціальні аспекти і характеристики, структура, закономірності, канали, механізми формування і функціонування, ставлення великих соціальних груп, народів у цілому до явищ, що викликають актуальний суспільний інтерес.. Громадська думка є одним з явищ суспільного життя, яке викликає постійний та глибокий інтерес. Вона відіграє винятково важливу роль у діяльності держави, політичних партій, громадських рухів, кожної людини, Водночас громадська думка є одним з найскладніших соціальних феноменів. Вона є ефективним інструментом соціального управління, регулювання багатьох соціальних, економічних, політичних і духовних процесів.
-
Психологія природи спілкування
Вступ 3 1. Дослідження природи та сутності спілкування в психології. 4 2. Функції та форми спілкування. 7 3. Види спілкування. 11 4. Ефективність спілкування 14 Висновки 17 Література 18 Висновки Спілкування – процес обміну між людьми певними результатами їх психічної і духовної діяльності. Людина – істота соціальна, і необхідність в спілкуванні закладена в неї природою. Спілкування обумовлюється соціальними і духовними потребами людей, являється одним із основних видів діяльності. Кожна людина має свої, властиві тільки для неї, якості, які обумовлюють ефективність спілкування з іншими індивідами. Для ділового спілкування особливо важлива наявність таких якостей, тому що від них залежить успіх професійної діяльності. Природа людини, її індивідуальність та стиль спілкування формуються під впливом обставин життя. Спілкування тісно пов’язане з діяльністю. Будь-яка форма спілкування виступає як форма спільної діяльності. У спілкування відбувається збагачення діяльності, розвиваються і утворюються нові зв’язки та стосунки між людьми. Змістом спілкування є наукові та побутові знання, навички та уміння, сама людина (її зовнішній вигляд, особливості характеру, манера поведінки тощо) або ж колективне розв'язування якогось завдання, діяльність. Ставлення та стосунки, які наповнюють спілкування, надають йому своєрідності, певного емоційного забарвлення, диктують засоби, манеру спілкування. Від того, які складаються стосунки, залежить уся система спілкування особистості. Вступ Серед чинників, що формують особистість, у психології вирізняють насамперед трудову діяльність, спілкування і пізнання. Аналізуючи ці найважливіші сфери людської життєдіяльності, можна помітити такий факт: форми і методи трудової діяльності людина засвоює багато років, способами пізнання світу ми також оволодіваємо тривалий час, натомість спілкуванню людина не навчається цілеспрямовано ніколи й ніде. Немає, такої школи, в якій би навчали складного мистецтва спілкування. Звісно, досвід спілкування набувається людиною і в процесі праці, й у пізнавальній діяльності, проте цього замало. Велика кількість проблем у житті, зокрема в сім'ї та школі, виникають саме тому, що люди не мають навичок спілкування, не знають його механізмів, законів. Останніми десятиліттями інтерес до проблем спілкування надзвичайно посилився. Це пов'язано насамперед з розвитком соціальної психології й підсиленням її впливу на всю систему психологічних наук. Проте проблема спілкування має ширше значення. До неї звертаються такі галузі психологічних знань, як психологія праці, інженерна, медична, педагогічна, юридична психологія тощо, здобутки яких, у свою чергу, збагачують загальну теорію формування психіки людини і розвитку її як особистості.
-
Взаємодія політичної та соціальної сфер за різних політичних режимів
Вступ 3 1. ПОЛІТИЧНИЙ РЕЖИМ ЯК ПОКАЗНИК ВПЛИВУ ВЛАДИ НА СУСПІЛЬСТВО 4 2. СУТНІСТЬ ТА РОЗВИТОК ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ЗА РІЗНИХ ПОЛІТИЧНИХ РЕЖИМІВ 8 3. ЛЮДИНА ЯК СУБ'ЄКТ ПОЛІТИКИ В УМОВАХ РІЗНИХ ПОЛІТИЧНИХ РЕЖИМІВ 12 Висновки 14 Література 15 Вступ Політична і соціальна сфери не є поняттями діаметрально протилежними. В політичному середовищі завжди можна виокремити соціальні ознаки, а в соціальній сфері – політичні. Політичне і соціальне йде поруч одне з одним, і їх вплив завжди є взаємообумовленим. Такий стан речей випливає з того, що політику творять люди – окремі особистості або соціальні групи, розмаїття яких утворює багатоманітність й елементів політичної сфери. Їх намагання, прагнення до певних цілей, які характеризуються як політичні, пов’язані з соціальним середовищем, представниками якого вони виступають. Дана робота присвячена розгляду питань взаємодії політичної і соціальної сфери. За основу взятий аспект такої взаємодії в умовах різних політичних режимів. Особлива увага при цьому приділена питанню функціонування громадянського суспільства і окремої особи. Висновки Політика відіграє значну роль в суспільстві. Через інститут політичної влади вона здійснює керівництво та управління суспільством у цілому та його складовими. Вона розробляє відповідно до конкретних умов економічного й політичного становища країни стратегію і тактику управління суспільством. Розробляється конкретна політика щодо різних соціальних спільностей, політика забезпечення влади ресурсами, ставлення до політичної опозиції тощо. Крім того вплив політичної сфери на суспільну відбувається через інтеграцію суспільства на основі врахування та узгодження соціальних інтересів, які політична влада узгоджує через інтереси всіх груп. Політична влада є найважливішим видом влади в суспільстві. В умовах різних політичних режимів найбільш яскраво відбивається вплив політики на життя суспільства через таке його утворення як громадянське суспільство. Громадянське суспільство відіграє роль певного індикатора політичних принципів існування даного соціуму. Якщо є помітною тенденція до обмеження функцій, повноважень та можливостей громадянського суспільства, то можна говорити про наявність авторитарного або тоталітарного режимів. Якщо, навпаки, – є можливість для всебічного розвитку громадянського суспільства – можна вести мову про наявність демократії. Людина, громадянин також є певним "барометром" політичного життя. При дотриманні всіх його прав і свобод людина отримує можливість для свого вільного та всебічного розвитку, який в кінцевому підсумку дозволяє людині само реалізуватися, в тому числі і в політичному смислі. За умов тоталітарного режиму людина таку можливість практично втрачає повністю, а за умов авторитарного – частково.
-
Спілкування як психологічний фактор формування особистості
Вступ 3 1. СУТНІСТЬ ТА СТРУКТУРА СПІЛКУВАННЯ. 4 2. ФУНКЦІЇ ТА ФОРМИ СПІЛКУВАННЯ. 7 3. СТИЛІ СПІЛКУВАННЯ. 10 Висновки 15 Список використаної літератури 16 Вступ Серед чинників, що формують особистість, психологи вирізняють насамперед трудову діяльність, спілкування i пізнання. Аналізуючи ці найважливіші сфери людської життєдіяльності, можна помітити такий факт: форми i методи трудової діяльності людина засвоює багато років, способами пізнання світу ми також оволодіваємо тривалий час, натомість спілкуванню людина не навчається цілеспрямовано ніколи і ніде. Немає, такої школи, в якій би навчали складного мистецтва спілкування. Дещо наблизилися до реалізації цієї ідеї фахівці з навчання успішному бізнесу. Вони пропонують курси ефективного ділового спілкування, однак їх теоретичні і практичні напрацювання обмежуються рамками ведення справи і стосуються лише незначної області спілкування людини. Звісно, досвід спілкування набувається людиною i в процесі праці, і у пізнавальній діяльності, проте цього замало. Велика кількість проблем у житті, зокрема в сім'ї та школі, виникають саме тому, що люди не мають навичок спілкування, не знають його механізмів, законів. Тому актуальність набуття вмінь і навичок спілкування завжди буде мати місце і вимагати від нас ретельного та глибокого його вивчення. Висновки Спілкування – важлива форма людського буття, умова життєдіяльності людей, спосіб їхнього об'єднання. Воно є генетичне первинною основою культури спілкування. Спілкування – це міжособистісна і міжгрупова взаємодія, основу якої становить пізнання одне одного і обмін певними результатами психічної діяльності (інформацією, думками, почуттями, оцінками тощо), в ході спілкування становиться та формується особистість. Потреба у спілкуванні розвивається від простих форм (потреба в емоційному контакті) до складніших (у співробітництві, інтимно-особистісному спілкуванні і т. ін.). Змістом спілкування є наукові та побутові знання, навички та уміння, сама людина (її зовнішній вигляд, особливості характеру, манера поведінки тощо) або ж колективне розв'язування якогось завдання, діяльність. Ставлення та стосунки, які наповнюють спілкування, надають йому своєрідності, певного емоційного забарвлення, диктують засоби, манеру спілкування. Від того, які складаються стосунки, залежить уся система спілкування особистості. Конкретних тем для спілкування в кожного безліч, і чим різноманітніші вони, чим ширше коло спілкування людини, тим багатша і змістовніша сама особистість. У стилі проявляються всі особистісні риси, від яких залежить успішність і ефективність спілкування. Стиль спілкування інтегрує у собі не тільки комунікативні та психологічні особливості людини, а й її світорозуміння, відношення до людей та до своєї справи, творчі здібності. У стилі спілкування найбільш проявляються особливості індивіда, його особистісні властивості.
-
Особливості політичної системи України
Вступ 3 1. ОСНОВНІ НАПРЯМИ, ОСОБЛИВОСТІ ТА ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ 4 2. ВПЛИВ КОНСТИТУЦІЙНИХ ЗМІН 2004 – 2006 рр. НА ПОЛІТИЧНУ СИСТЕМУ УКРАЇНИ 9 3. ПОЛІТИЧНА ОПОЗИЦІЯ ЯК ХАРАКТЕРНА ОЗНАКА ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ 15 Висновки 19 Література 20 Вступ Політична сфера суспільства є однією з основних її сфер. Людина, знаходячись в соціальному середовищі, так чи інакше включається в політичні відносини, які відображають її ставлення до багатьох питань суспільного життя – економічного, соціального, культурного та ін., тим більш, якщо ці питання є для неї життєво важливими. Так відбувається залучення людини та в цілому соціальних спільнот до політики. Політична система формується в країні постійно, вона змінюється відповідно до потреб суспільства, а також рівня політичної свідомості мас. Політична система України знаходиться в фазі активного становлення. Зміни які відбуваються у політичному житті нашої країни є динамічними, суперечливими, а часом бентежать суспільство елементами кризового, войовничого характеру. Особливо непередбачуваними характеризуються в Україні останні роки, які містять у собі активні процеси участі широких мас в політичному протистоянні, гострі конфлікти між суб’єктами політичної структури суспільства. Політична система сучасної України, безперечно, має яскраві особливості, в порівнянні з усталеними конструкціями західних країн. Дослідження її ознак, властивостей та характеристик є нагальною потребою часу, необхідною умовою її подальшого формування та вдосконалення. Висновки Політичне життя суспільства регулюється його політичною системою. Її виникнення пов’язане з поділом суспільства на класи та з виникненням держави. Політична система є складною, взаємозалежною, розгалуженою сукупністю різних політичних інститутів, соціально-політичних спільнот, форм взаємодій та взаємовідносин між ними, в яких реалізується політична влада. Водночас це стійка форма людських відносин, за допомогою якої приймаються й запроваджуються в життя владні рішення для даного суспільства й поширюються на всіх його членів. Вона взаємодіє з іншими підсистемами: економічною, соціальною, духовною, правовою тощо. Політична система тісно пов’язана з особливою формою діяльності людей – політикою. Політична система України знаходиться в стані активного становлення та розвитку. Її характерними ознаками є боротьба та взаємовплив різних політичних принципів і поглядів: тих, що залишилися в спадщину від політичної системи СРСР, та тими, що беруть свій приклад з західних зразків політичного життя. Гострим питанням сучасного політичного життя нашої країни є боротьба за владу між представниками різних суб’єктів політичного процесу. Перемога когось з них буде остаточно вирішувати структуру та характерні ознаки політичної системи України. З прийняттям нової редакції Конституції України розпочалися нові процеси формування політичної системи України, які пов’язані з переходом від президентсько-парламентської республіки до парламентсько-президентської .
-
Гуманізм в ренесансній культурі
Вступ 3 1. Гуманізм як філософський погляд на буття людства. 4 2. Вплив гуманістичних ідей на розвиток мистецтва. 8 Висновки 17 Література 18 Вступ Ренесанс – перехідна епоха від середньовічної культури до культури Нового часу. Він у точному розумінні слова стосується лише Італії XV –XVI ст. Відроджувачами почали називати себе італійці епохи Ренесансу, які надзвичайно високо цінували досягнення античної культури. Поступово їх ідеї й принципи відношення до культурної спадщини минулого поширилися в усіх країнах Європи. Нова епоха постала, орієнтуючись на відродження античного стилю мислення і чуттєвості. Звідси, власне, і започаткована назва Ренесанс, або Відродження. Філософський і культурний зміст поняття "ренесанс" трактується як своєрідне, відмінне від середньовічного ставлення до античності, зокрема відродження античних уявлень про людину. В епоху Ренесансу утверджується інше розуміння світу, зв'язків природи, суспільства і людини. Відбувалося становлення нового типу особистості – розкріпаченої індивідуальності, якій властиві почуття свободи, самоцінності, розмаїття внутрішнього світу. Такий підхід до визначення сутності людини – гуманізм – став основою для розвитку культури і мистецтва в епоху Відродження, яка охоплює близько чотирьох століть, хронологічно XIII – XVI ст. Висновки В епоху Відродження відбулися суттєві зміни в соціально-економічному і культурно-духовному житті Західної Європи, зроблено цілу низку наукових і географічних відкриттів, а пригальмована енергія людей стала вивільнятися й набирати видимих рис у різних галузях суспільного життя: в зростанні виробництва, розвитку ремесла і торгівлі, в збільшенні ролі людської індивідуальності в суспільних процесах. Людина поступово звільнялась від тісних рамок феодального ладу і релігійної моралі аскетизму, сліпої покори і соціальної пасивності. Формується нова людина, нова свідомість, виникає гуманістичний індивідуалізм, який орієнтується на практичну суспільну діяльність. Людина як земна чуттєва істота була поставлена в центр світоглядної проблематики: середньовічний теоцентризм поступово витісняється антропоцентризмом, світське світорозуміння виводить людину з-під компетенції релігії, а, відповідно, відбувається докорінна переоцінка цінностей та ціннісних орієнтацій. Багато в чому мало місце повернення до ідеалів і цінностей античної Греції, насамперед її класичного періоду. Саме завдяки цьому ця епоха носить ще і назву "Ренесанс" (Відродження). Як і в античні часи, в центр ставиться культ прекрасної людської особистості, яка гармонійно функціонує і насолоджується земним життям. Вчені-гуманітарії склали особливу течію, що одержала назву гуманізм. Представники цієї течії утверджували ідею права людини вирішувати свою долю, на свободу і гідність, критикували схоластику взагалі та її положення про людину, про її виховання й освіту зокрема.
-
РЕЛІГІЯ ЯК СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНЕ ЯВИЩЕ
Вступ 3 1. ПСИХОЛОГІЧНІ КОРІННЯ РЕЛІГІЇ І РЕЛІГІЙНОСТІ. РЕЛІГІЙНІ ПЕРЕЖИВАННЯ 4 2. РЕЛІГІЙНИЙ ДОСВІД І ЙОГО ТИПИ 7 3. РЕЛІГІЙНА ВІРА: ПРИРОДА, ВИЯВИ, СТРУКТУРА 11 4. ПСИХОЛОГІЧНІ ФУНКЦІЇ РЕЛІГІЇ. РЕЛІГІЯ І ДУХОВНЕ ЗДОРОВ'Я ОСОБИ І НАРОДУ 13 Висновки 15 Література 16 Вступ Протягом довгого часу продовжуються спроби з'ясувати, що ж являє собою релігія. Її суттєві характеристики набули форму спеціальної галузі знання – релігієзнавства. Релігієзнавство вивчає процес виникнення, функціонування та розвитку релігії, її побудови та різні компоненти, численні виявлення релігії в історії суспільства та у сучасну епоху, взаємозв'язок та взаємодію з іншими галузями культури. Особливо важливим є дослідження значення релігії у житті окремої людини, конкретних суспільств та суспільства взагалі. В історії людства неодноразово виникали спроби довести як корисність релігії для людини, так і її шкідливий вплив на її свідомість і навіть на фізичне існування і життя. До сих пір релігія залишається особливою формою світогляду, яка існує і продовжує існувати незалежно від того, які думки складаються щодо неї у мислителів різних часів і народів. Надприродне і потойбічне поки що не можливо осягнути за допомогою наукових, раціональних способів пізнання. Але інтуїтивно людина усвідомлює, що зв’язок з "тим" світом є, і це надихає людину не тільки на активне вивчення релігійних феноменів, а й на шанобливе ставлення до релігії в цілому. Висновки Релігія в житті людини займає значне місце. Вона формує його світогляд, пояснює зі своєї точки зору всі явища, що відбуваються навколо неї. Релігія здатна, на відміну від інших світоглядних утворень, пояснювати все, що є у Всесвіті, показуючи певні зв’язки між реальним і надприроднім, потойбічним. Релігія формує духовність людини, вона зобов’язує його до певного образу життя, вимагає високих морально-етичних якостей, які є практично однаковими майже в усіх релігіях світу. Під впливом релігійних переконань індивід скоює відповідні вчинки, які, часом вимагають від нього значних фізичних і моральних зусиль і навіть самопожертви. Не зважаючи на це людина знаходить заспокоєння в релігії. Сутність людського індивіда завжди вимагає наявності певної підтримки, хоч би вона була і ілюзорної. Досвід історичного розвитку підтверджує, що таку підтримку людина завжди находила і продовжує знаходити. Релігія є універсальним духовним явищем в житті суспільства, що об'єднує за допомогою догматів, моральних і духовних цінностей певні верстви населення у ієрархічно побудовані церковні організації, протиставляє за чітко визначеними конфесійними ознаками різні угруповання віруючих і в контексті сучасних соціальних реформ може сприяти консолідації різних громад віруючих у їхній боротьбі проти негативних соціальних відхилень і явищ, виконувати інші функції.
-
Природа та сутність релігії. Особливості релігійної свідомості
Вступ 3 1. Релігія як одна з форм духовного життя людства. Особливості релігійної свідомості. 4 2. Релігійна психологія та релігійна ідеологія. 6 3. Поняття „надприродного”. Різні концепції розуміння Бога. 7 4. Феномен релігійної віри та релігійного досвіду. Релігійний світогляд. 10 Висновки 15 Література 16 Вступ Протягом довгого часу продовжуються спроби з'ясувати, що ж являє собою релігія. Її суттєві характеристики набули форму спеціальної галузі знання – релігієзнавства. Релігієзнавство вивчає процес виникнення, функціонування та розвитку релігії, її побудови та різні компоненти, численні виявлення релігії в історії суспільства та у сучасну епоху, взаємозв'язок та взаємодію з іншими галузями культури. Особливо важливим є дослідження значення релігії у житті окремої людини, конкретних суспільств та суспільства взагалі. В історії людства неодноразово виникали спроби довести як корисність релігії для людини, так і її шкідливий вплив на її свідомість і навіть на фізичне існування і життя. До сих пір релігія залишається особливою формою світогляду, яка існує і продовжує існувати незалежно від того, які думки складаються щодо неї у мислителів різних часів і народів. Надприродне і потойбічне поки що не можливо осягнути за допомогою наукових, раціональних способів пізнання. Але інтуїтивно людина усвідомлює, що зв’язок з "тим" світом є, і це надихає людину не тільки на активне вивчення релігійних феноменів, а й на шанобливе ставлення до релігії в цілому. Висновки Релігія в житті людини займає значне місце. Вона формує його світогляд, пояснює зі своєї точки зору всі явища, що відбуваються навколо неї. Релігія здатна, на відміну від інших світоглядних утворень, пояснювати все, що є у Всесвіті, показуючи певні зв’язки між реальним і надприроднім, потойбічним. Релігія формує духовність людини, вона зобов’язує його до певного образу життя, вимагає високих морально-етичних якостей, які є практично однаковими майже в усіх релігіях світу. Під впливом релігійних переконань індивід скоює відповідні вчинки, які, часом вимагають від нього значних фізичних і моральних зусиль і навіть самопожертви. Не зважаючи на це людина знаходить заспокоєння в релігії. Сутність людського індивіда завжди вимагає наявності певної підтримки, хоч би вона була і ілюзорної. Досвід історичного розвитку підтверджує, що таку підтримку людина завжди находила і продовжує знаходити. Релігія є універсальним духовним явищем в житті суспільства, що об'єднує за допомогою догматів, моральних і духовних цінностей певні верстви населення у ієрархічно побудовані церковні організації, протиставляє за чітко визначеними конфесійними ознаками різні угруповання віруючих і в контексті сучасних соціальних реформ може сприяти консолідації різних громад віруючих у їхній боротьбі проти негативних соціальних відхилень і явищ, виконувати інші функції.
|
|