Причини і наслідки конфлікту між батьками та дітьми в повісті Івана Нечуя-Левицького "Кайдашева сім`я"
Родина Кайдашів являє собою своєрідне художнє узагальнення стану селянської родини у певний період її
розвитку, стану суспільства взагалі. Ті видозміни, що сталися з членами родини, можна було б назвати моральною
катастрофою. І тому досить смішна й гумористична повість викликає у читача зовсім не веселий сміх, а сміх
крізь сльози. Тому що на його очах відбувається знищення найважливішого складника родини і суспільства загалом
— сімейного затишку, порозуміння між близькими людьми. Усе це, ніби повінь, змиває сила руйнування і
саморуйнування.
Вже на перших сторінках повісті письменник досить яскраво характеризує своїх героїв. Так, Карпо і Лаврін,
будучи дуже різними за своєю натурою, по-різному дивляться на світ, по-своєму уявляють дівчат, висловлюючи в
розмові між собою відмінне ставлення до них: «Доладна, як писанка» — «ходить легенько, наче в ступі горох
товче, а як говорить, то носом свистить»; «повновида, як повний місяць» — «гарна... мордою хоч пацюки бий»;
«тоненька, як очеретина, гнучка станом, як тополя; личко маленьке і тоненьке, мов шовкова нитка; губи
маленькі, як рутяний лист» — «лице, як тріска, стан, наче копистка, руки, як кочерги, сама, як дошка, а як
іде, аж кістки торохтять». Життя складається так, що хлопці і вибирають собі дівчат кожний до вподоби.
Незабаром після одруження Карпа в хаті починаються сварки між свекрухою та невісткою, а також між Карпом і
батьком. Сварки ці дуже дріб'язкові і зовсім не варті емоцій, які вони викликають у героїв, та родичі
настільки поринають у з'ясування стосунків, що втрачають здоровий глузд і перетворюються на ворогів.
Іван Франко вважав, що «І. Нечуй-Левицький малює в «Кайдашевій сім'ї» гірку картину розпаду українського
патріархалізму під впливом індивідуалістичних змагань кожного її члена». Справді, традиційно провідна роль
батька в українській родині зведена до нуля. Старий Омелько виступає в повісті як людина, що роздирається
двома протирічними пристрастями: надзвичайна богомільність та забобонність і схильність до випивки. Тому,
цілковито захоплений своїм власним борінням, батько істотно не впливає на формування і розвиток стосунків між
членами родини, і фіналом падіння його авторитету стає сцена побиття батька Карпом.
І мені здається, що зубожіння родини Кайдашів спричиняється зовсім не впливом соціальних обставин, а, скоріше,
недосконалістю людської природи, одвічними людськими недоліками, такими як нетерпимість, жадібність,
заздрість, зарозумілість, лінощі, егоїзм. І не слід було б зводити конфлікт повісті тільки до певних
соціальних обставин, оскільки він носить універсальний характер, хоч і розкритий на суто українському ґрунті.
Крім того, «Кайдашева сім'я» містить у собі мотив своєрідної національної самокритики, що переходить у мотив
сорому та вболівання за український світ. Так, дуже яскравими і показовими у творі є ті епізоди, в яких
розповідається про так звану «каторжну гору». Кайдашева хата стоїть якраз край села, під горою, і старий
Омелько постійно мусить робити нові осі для возів. Це становить непоганий заробіток, оскільки старий Кайдаш —
стельмах. І коли починається возовиця, він має багато роботи, бо «каторжна гора» стає причиною поламки не
одного воза, у тому числі й Омелькового. Селяни постійно обговорюють цю тему, однак ніхто з них не береться
просто скопати гору, тому що кожен чекає це від когось іншого, тільки не від себе. Сцена розмови про гору у
шинку - класичне змалювання українського характеру. Конкретну життєву проблему селяни на чолі з Кайдашем
залюбки обговорюють, переводячи її у філософську площину, мрійливо вирішують роз копати гору, однак далі
балачок справа не йде. Спрацьовує якась внутрішня інерція, небажання конкретних дій. Мрійливій та ідеалізм
перемагають навіть життєву вигоду, яку б дала відсутність гори.
Повість поступово з комічної стає трагічною, бо дуже сумно спостерігати за тим, як деградує, занепадає людина.
Саме у такому напрямку змінюються персонажі «Кайдашевої сім'ї». Наслідки цих змін можна пояснити двома
причинами. По-перше, впливом суспільства, характер якого змінився після скасування кріпацтва. Нові відносини
базуються на приватній власності, а звідси — нова психологія людини: найголовніше — це «моє», його треба
збільшувати й захищати. От і б'ються між собою брати й невістки за землю, за батьківську спадщину, за майно і
худобу.
Але нові суспільні відносини все-таки не повинні руйнувати сім'ї, перекреслювати елементарні норми народної
моралі. Ось, на мою думку, друга причина деградації дійових осіб — відсутність поваги й вірності народним
традиціям, які регулювали стосунки між батьками й дітьми, між братами, іншими родичами.
Члени Кайдашевої сім'ї втратили здатність любити й поважати близьких людей. Головним для кожного з них стало
прагнення утвердити свою зверхність, захистити свій інтерес, матеріальний і моральний. Для мене всі вони — і
старші, і молодші — схожі між собою. Важко звинуватити когось одного. Хіба тільки Кайдашиха винна у тій
«домашній війні»? Я впевнена, що якби Мотрі більше терплячості і делікатності, то й багатьох сварок можна було
б уникнути.
«Кайдашева сім'я» справді є особливим твором, який і смішить, і засмучує, і запам'ятовується. Він є своєрідною
пересторогою: дивіться, якими можуть бути люди, і не повторюйте їхнього «досвіду».
Скачать работу..